Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №990/437/25 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 990/437/25

провадження № 11-130заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Погрібного С. О.,

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Зейфман І. М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Корзаченка В. М.,

представника відповідача - Предоляк Н. Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 990/437/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2026 року (судді Ханова Р. Ф., Гончарова І. А., Желтобрюх Л. І., Олендер І. Я., Юрченко В. П.),

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 12 серпня 2025 року № 282/ас?25, ухвалене у складі колегії, про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидатки на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23;

- зобов`язати Комісію повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 звертала увагу на те, що оскаржуване рішення ухвалене не у спосіб, не на підставі та не в межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом України від 02 червня 2016 року № 1402?VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402?VIII), оскільки воно є протиправним, необґрунтованим, немотивованим та таким, що підлягає скасуванню через порушення принципів вмотивованості адміністративного акта, об`єктивності, пропорційності, презумпції правомірності дії особи та права позивачки на просування по службі, зайняття більш високої посади в системі судочинства, а саме судді апеляційного суду.

3. Позивачка вважала безпідставним та необґрунтованим висновок Комісії про те, що «формальні та ненаполегливі» дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), призвели до звільнення осіб від відповідальності» з огляду на таке.

4. Дві справи, на які відповідач покликається як на приклади, у яких дії судді нібито призвели до звільнення осіб від відповідальності (№ 295/11159/19 та 219/3960/19), ніколи не перебували у провадженні судді ОСОБА_1

5. Позивачка наголошувала і на тому, що відповідач не навів жодної справи, в якій Комісія встановила безпідставне відкладення ОСОБА_1 розгляду справи у зв`язку з неявкою сторони в судове засідання.

6. Не існувало жодної справи, яка б надійшла до провадження судді ОСОБА_1 у строки, достатні для її з розгляду по суті, і була закрита у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Відповідач не спростував цей факт, а відповідно і не вказав жодної такої справи. Таким чином, позивачка вважала, що відповідач навів неправдиві відомості у рішенні.

7. Позивачка стверджувала, що у рішенні Комісії не конкретизовано, які саме дії судді визнаються порушеннями, які норми закону при цьому було порушено, а також не наведено причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та настанням відповідних наслідків. На переконання позивачки, відповідач безпідставно відхилив її письмові та усні пояснення щодо законності кожного рішення та відкладення розгляду відповідних справ.

8. Позивачка зазначала, що Комісія, дійшовши висновку про її «формальні та ненаполегливі дії», не пояснила, як такий висновок узгоджується з вимогами статті 268 КУпАП щодо обов`язкової участі особи у розгляді справи та умов її розгляду за відсутності такої особи, а також не врахувала гарантії, передбачені пунктами «b», «c», «d» частини третьої статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) щодо права на захист.

9. Позивачка наголошувала на тому, що, ухвалюючи рішення в аналогічній ситуації стосовно іншого кандидата на посаду судді апеляційного суду, той самий склад колегії відповідача дійшов діаметрально протилежного висновку, викладеного в пункті 125 рішення від 31 липня 2025 № 239/ас-25.

10. Таким чином, Комісія, твердила далі ОСОБА_1 , застосовує подвійні стандарти в оцінці доброчесності кандидатів, зокрема в проаналізованих рішеннях зроблено протилежні висновки за результатами оцінки ідентичних дій суддів в аналогічних ситуаціях.

11. На думку позивачки, Комісія безпідставно знизила їй кількість балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність».

12. Щодо висновку Комісії про невідповідність ОСОБА_1 критерію доброчесності за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», з підстав відвідування нею тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим) у 2014 році, позивачка звертала увагу на таке.

13. В оскаржуваному рішенні від 12 серпня 2025 року № 282/ас-25 у пункті 142 викладено неправдиві відомості, які перекручують її пояснення щодо поїздки до АР Крим у 2014 році. Вона жодного разу не стверджувала, що їздила туди з метою відпочинку.

14. ОСОБА_1 наголошувала на тому, що це події 11-річної давнини, які завдавали їй психологічних страждань, тому їй важко було згадувати їх і надавати миттєві відповіді на детальні уточнюючі запитання. При цьому позивачка окреслила складні обставини свого життя станом на 2014 рік: перебування у містах Торез (Чистякове) і Шахтарськ Донецької області, де вона проживала та працювала, було небезпечним для життя та здоров`я, оскільки там велися бойові дії; в цей вона час шукала не місце для відпочинку, а притулок, де можна перечекати тимчасову окупацію та дочекатися звільнення свого міста, адже була впевнена, що це триватиме недовго, оскільки місто Слов`янськ Збройні Сили України звільнили за три місяці; у зв`язку з окупацією у позивачки виникла невідкладна потреба забрати свої заощадження та приватні речі, які на той момент знаходилися на території АР Крим і які суто фізично вивезти звідти за один раз було неможливо; крім того, в АР Крим проживала близька особа позивачки, яку та регулярно відвідувала ще до початку агресії РФ.

15. З огляду на вказане позивачка вважала, що її пояснення викривлені і неправильно зазначені в рішенні. Неврахування дійсних пояснень без їх належного аналізу призвело до помилкового висновку Комісії про те, що «відсутні критичні та/або невідкладні життєво необхідні обставини, які неможливо було усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю судді на цих територіях».

16. Позивачка зазначала, що Комісія, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахувала принцип презумпції доброчесності кандидата та поклала на неї тягар доведення «відсутності сумнівів» у нагальності відвідування тимчасово окупованої території. Невмотивовано оцінено її дії, хоча вона залишила домівку не з власної волі, а через потенційну небезпеку для життя, не маючи необхідних речей і коштів, потребувала тимчасового притулку та не отримала чітких вказівок від органів суддівського самоврядування щодо порядку дій у ситуації, що склалася. Покликання відповідача на нормативні акти та рішення, які на момент поїздки ще не існували, є безпідставним, а звинувачення в нібито порушенні цих актів порушує принцип правової визначеності. Позивачка послідовно пояснювала, що відвідування тимчасово окупованої території було вимушеним, проте ці аргументи Комісія невмотивовано відхилила.

17. В оскаржуваному рішенні не вказано і не пояснено, яким чином ОСОБА_1 мала забезпечувати своє існування (житло, харчування, одяг, гроші), не маючи доступу до власного житла та заощаджень через небезпеку і не отримуючи суддівської винагороди протягом чотирьох місяців із серпня до грудня 2014 року. Факт невиплати винагороди був загальновідомим і врегульований рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76, що відповідач також не врахував. Комісія абсолютно суб`єктивно відхилила пояснення позивачки про відсутність іншої можливості забрати особисті речі та заощадження, а також про припинення роботи українських операторів поштового зв`язку та банків на тимчасово окупованій території, що свідчить про необ`єктивність рішення та ігнорування усіх обставин справи.

18. ОСОБА_1 наголошувала і на тому, що питання її відвідування тимчасово окупованої території вже розглядалося Комісією, яка, врахувавши письмові та усні пояснення, не визнала ці дії підставою для сумнівів у її доброчесності та професійній етиці. Згідно з Рішенням Комісії від 04 жовтня 2019 року № 932/ко-19 вона набрала високі бали за критеріями доброчесності та професійної етики і відповідає займаній посаді. Незважаючи на те, що оцінювання проводилося з іншою метою, стандарти оцінки доброчесності залишалися незмінними, проте в оспорюваному рішенні ті ж самі факти оцінено інакше без будь-якого обґрунтування, що свідчить про подвійні стандарти, протиправність, необ`єктивність та порушення принципу правової визначеності.

Короткий зміст судового рішення, яке оскаржується

19. Касаційний адміністративний суд рішенням від 03 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Комісії від 12 серпня 2025 року № 282/ас-25. Зобов`язав ВККС повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні.

20. Щодо невідповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» з підстав відвідування нею тимчасово окупованої території АР Крим у 2014 році суд першої інстанції дійшов висновку, що сукупність обставин перебування позивачки на тимчасово окупованих територіях у 2014 році, її вимушений вибір місця проживання та дотримання законних способів пересування не дає підстав для висновку про порушення стандартів суддівської доброчесності та не може бути підставою для визнання ОСОБА_1 такою, що не відповідає критерію доброчесності за цим показником.

21. Такого висновку суд дійшов, зокрема, з урахуванням того, що на момент початку збройної агресії проти України позивачка була позбавлена можливості безпечно проживати за місцем постійного проживання, її житлові та побутові умови зазнали істотних змін і вона фактично не мала іншого вибору, крім як змінити умови свого проживання, щоб зберегти життя та здоров`я в умовах реальної загрози.

22. Суд врахував, що ухвалені позивачкою рішення (щодо здійснення поїздок до АР Крим) були зумовлені об`єктивною необхідністю забезпечення особистої безпеки та збереження життя, мали вимушений характер і не можуть оцінюватися як свідоме чи винне порушення стандартів поведінки судді.

23. Суд першої інстанції наголосив на тому, що на час здійснення ОСОБА_1 зазначених поїздок законодавством України не було встановлено спеціального порядку або заборони в`їзду громадян України до АР Крим та виїзду з неї через територію України. Залізничне сполучення, зокрема по маршруту Донецьк - Сімферополь, Хмельницький - Сімферополь, Одеса - Сімферополь функціонувало, у зв`язку з чим обраний позивачкою спосіб пересування не суперечив вимогам чинного на той час правового регулювання.

24. Суд відхилив доводи Комісії про те, що статус позивачки як судді сам по собі зумовлював обов`язок утриматися від такої поведінки. Хоча судді підпадають під підвищені стандарти поведінки, ці стандарти не можуть тлумачитися як зобов`язання ігнорувати реальні загрози безпеці або позбавляти права діяти з міркувань забезпечення базових життєвих потреб. За відсутності законодавчих заборон та будь-яких дій, спрямованих на визнання чи підтримку окупаційної влади, перебування позивачки на тимчасово окупованій території у 2014 році, зумовлене одночасною окупацією міста її проживання у Донецькій області та об`єктивною потребою у безпечному житлі, не може розцінюватися як поведінка, несумісна зі статусом судді України.

25. Суд звернув увагу, що висновок Комісії щодо поведінки позивачки у 2014 році побудований переважно на одному фактичному елементі - виїзді позивачки на територію АР Крим, який Комісія розцінила як такий, що свідчить про невідповідність стандартам суддівської поведінки та «відсутність громадянської позиції».

26. Водночас суд наголосив, що сам по собі факт виїзду особи на певну територію не є юридичним показником її переконань, лояльності або політичної позиції, якщо інше прямо не встановлено законом. Комісія не навела жодної норми, яка б ототожнювала перебування на тимчасово окупованій території з проявом чи відсутністю громадянської позиції, а також не визначила критеріїв, за якими така позиція могла б бути оцінена.

27. Суд окремо підкреслив, що Комісія не встановила жодного факту співпраці позивачки з окупаційною владою. У матеріалах справи відсутні дані про вступ позивачки у правовідносини з органами окупаційної адміністрації, вчинення нею дій, спрямованих на легітимізацію окупації, отримання будь-яких переваг від перебування на зазначеній території або здійснення діяльності, несумісної зі статусом судді. За таких обставин висновок про «відсутність громадянської позиції» фактично є припущенням, що не підтверджене жодними об`єктивними доказами.

28. Крім того, суд зауважив, що вся інформація, покладена Комісією в основу висновку щодо перебування позивачки на території АР Крим у 2014 році, сформована та отримана ще під час кваліфікаційного оцінювання 2019 року. Саме в межах цієї процедури досліджувалися обставини її перебування на території АР Крим у 2014 році.

29. Таким чином, Комісія фактично здійснила повторну оцінку того самого масиву даних, що вже був предметом перевірки під час попереднього кваліфікаційного оцінювання, за результатами якого позивачку визнано такою, що відповідає займаній посаді.

30. За відсутності нових обставин, які б об`єктивно змінювали характер чи зміст раніше встановлених фактів, зміна правової оцінки тих самих даних потребувала особливо переконливого та чітко вмотивованого обґрунтування, якого оскаржуване рішення не містить.

31. Щодо зниження ОСОБА_1 кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність» суд першої інстанції дійшов висновку, що оцінка сумлінності судді зроблена Комісією виключно на підставі публічної інформації реєстру, є формальною та не може вважатися належно обґрунтованою.

32. Суд наголосив на тому, що висновки Комісії щодо «формальних та ненаполегливих дій» позивачки є передчасними та необґрунтованими, оскільки не спираються на безпосереднє вивчення матеріалів справ і не враховують реальних обставин проваджень включно з поведінкою учасників процесу та організаційними особливостями суду.

33. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення Комісії в частині зниження ОСОБА_1 балів за критеріями доброчесності та професійної етики за показником «Сумлінність».

Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги

34. ВККС не погодилась із прийнятим судом рішенням та звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

35. Підставами та мотивами для скасування оскарженого судового рішення і ухвалення нового ВККС називає невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності та обґрунтованості, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів.

36. Апеляційна скарга здебільшого містить обґрунтування та мотиви, подібні до тих, що наведені в спірному рішенні ВККС від 12 серпня 2025 року № 282/ас?25.

37. Комісія зазначає, що під час проведення співбесіди з позивачкою дійшла висновку про зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність».

38. Підставою для такого висновку стали формальні та ненаполегливі дії позивачки щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, які призвели до звільнення осіб від відповідальності.

39. Щодо висловлених у позовній заяві та оскаржуваному судовому рішенні зауважень до мотивувальної частини спірного рішення про відсутність прикладів безпідставного відкладення розгляду справ через неявку сторін ВККС зазначила, що у цьому випадку Комісія не робила висновку про безпідставність таких дій.

40. Зазначає, що Комісія, знижуючи кількість балів за критеріями доброчесності та професійної етики, виходила з того, що суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні подібних справ та насамперед вжити всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши при цьому «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав), забезпечивши у такий спосіб ефективне відправлення судочинства.

41. Неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою», самі по собі не можуть і не повинні розглядатися як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак усі випадки, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики з огляду на системність таких дій судді, навантаження судді, наявність фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також на процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).

42. Не можна вважати допустимим порушення таких строків через зайнятість та відпустки судді, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов`язків.

43. Комісія вважає необґрунтованими висновки суду щодо передчасності її тверджень про «формальні та ненаполегливі дії» позивачки, оскільки такі висновки не спираються на безпосереднє вивчення матеріалів справи та не враховують реальних обставин проваджень, зокрема поведінки учасників процесу й організаційних особливостей суду.

44. У цій частині апелянт зазначає, що суд фактично звузив дискрецію Комісії, підмінивши її стандарт оцінювання власним підходом. Оцінка критерію «сумлінність» за своєю природою є комплексною та не зводиться виключно до встановлення процесуальних порушень у кожній окремій справі. Комісія вправі оцінювати результативність здійснення правосуддя, зокрема наслідки системної поведінки судді. Сам факт неодноразового закриття проваджень за статтею 130 КУпАП у зв`язку із закінченням строків є об`єктивним показником, який не потребує обов`язкового встановлення кожної проміжної процесуальної дії.

45. На думку Комісії, висновок суду про неможливість встановлення обставин виключно на підставі даних Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) є помилковим. Реєстр містить ключові юридично значимі дані, такі як дата складення протоколу, дата надходження матеріалів адміністративної справи, тривалість розгляду справи, підстави їх відкладень та підстави закриття провадження.

46. Ці відомості є достатніми для виявлення регулярного спливу строків притягнення до відповідальності. Комісія не зобов`язана відтворювати повний процесуальний перебіг кожної справи, якщо її завдання полягає у виявленні повторюваної поведінки, що свідчить про неналежну організацію судочинства.

47. З погляду скаржника, суд безпідставно ототожнив відсутність дослідження матеріалів кожної справи з необґрунтованістю висновків. Водночас оцінювання доброчесності та професійної етики не є тотожним судовому перегляду рішень. Це інша процедура, яка допускає використання узагальнених даних, статистики та публічної інформації для формування висновку про системні недоліки у діяльності судді.

48. На переконання ВККС, суд проігнорував ключовий аспект - обов`язок судді забезпечити ефективність судочинства. Незалежно від причин (поведінка сторін, навантаження, організаційні труднощі), саме суддя несе відповідальність за контроль строків розгляду справ.

49. Комісія відкидає твердження суду про передчасність висновків ВККС як необґрунтоване. Свої висновки Комісія ґрунтувала на значній кількості аналогічних справ, а не на поодиноких фактах, що вказує на стійку тенденцію. Така повторюваність виключає випадковість і доводить відсутність належної сумлінності.

50. Комісія наголошує, що відмова від розгляду справи за відсутності належним чином сповіщеної особи є виявом формалізму та недостатньої наполегливості. Суддя мала законні підстави та правові механізми, щоб не допустити уникнення особами відповідальності.

51. На думку ВККС, системне недотримання строків розгляду справ, що мало наслідком уникнення особами відповідальності (за наявності для цього підстав), слід оцінювати як прояв неналежного ставлення до виконання суддею своїх професійних обов`язків та як фактор, який має суттєве значення при визначенні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

52. Фактично у вказаних висновках суд не зазначав про відсутність мотивів, а висловив незгоду з мотивами, зазначеними у рішенні Комісії, та висловив незгоду із зниженням кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики за показником «Сумлінність».

53. Крім того, Комісія встановила істотну обставину, що свідчить про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, - її візити до тимчасово окупованої території АР Крим. Під час засідання кандидатка пояснила, що відвідувала півострів у приватних цілях.

54. ВККС відзначає, що хоча відвідування тимчасово окупованих територій України не було обмежено законом, суддя з огляду на свій статус має розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов`язується відвідування таких територій.

55. На переконання Комісії, відвідування території держави-агресора чи окупованих нею територій в умовах агресії росії проти України є допустимим тільки у разі нагальної потреби й коли така потреба переважує усі ризики, з якими пов`язуються відвідини зазначених територій.

56. З огляду на викладене Комісія відзначає, що відвідування ОСОБА_1 тимчасово окупованої території України без нагальної потреби свідчить про відсутність у неї чіткої громадянської позиції як судді (кандидата на посаду судді) щодо окупації рф частини України, ігнорування нею порушень росією прав і свобод громадян України на тимчасово окупованій території України, а отже і про недотримання вимог Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів.

57. ВККС зазначила, що з огляду на надані кандидаткою відповіді обставин невідкладної чи життєвої потреби, які неможливо було б усунути без її особистої присутності на зазначених територіях, не встановлено.

58. Тому Комісія дійшла висновку про невідповідність ОСОБА_1 критерію доброчесності за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

59. ВККС зазначає, що суд безпідставно пов`язує можливість негативної оцінки виключно з наявністю фактів співпраці з окупаційною владою. Водночас Комісія не ставила за мету встановлення такої співпраці як обов`язкової умови для висновку про невідповідність. Критерії доброчесності та професійної етики є значно ширшими та охоплюють не лише протиправну поведінку, а й дії, які можуть підірвати довіру до судової влади та її авторитет.

60. На думку Комісії, суд помилково кваліфікує висновок Комісії про «відсутність чіткої громадянської позиції» як припущення. Цей висновок ґрунтується на встановлених фактах поведінки кандидата - неодноразовому відвідуванні тимчасово окупованої території після початку агресії рф, а також наданих нею поясненнях щодо мотивів таких поїздок (зокрема, формулювання «відвідування Криму у відпустці на відпочинок»).

61. За оцінкою ВККС суд проігнорував принцип підвищених вимог до поведінки судді. Навіть за відсутності законодавчої заборони суддя має утримуватися від дій, які можуть створити у суспільства обґрунтовані сумніви щодо його лояльності до держави та розуміння загальнодержавних інтересів. Відвідування тимчасово окупованої території без нагальної потреби в умовах триваючої агресії об`єктивно створює такі сумніви, незалежно від наявності чи відсутності формальних порушень.

62. ВККС мовить, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції фактично переоцінив встановлені обставини й мотиви Комісії та визнав їх частково недостатніми, попри їх наявність у спірному рішенні ВККС. Висловлюючи таку незгоду з оцінкою Комісії, суд вийшов за межі судового контролю, втрутився у її дискреційні повноваження та порушив частину другу статті 2 КАС України.

63. На переконання Комісії, у спірному рішенні від 12 серпня 2025 року № 282/ас?25 є достатньо підстав для визнання позивачки такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Позиція позивачки щодо апеляційної скарги

64. Позивачка скористалася своїм правом та надала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила доводи ВККС, викладені у скарзі; погодилася з наведеними в оскарженому судовому рішенні першої інстанції підставами та висновками щодо задоволення її позову та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

65. Ключові доводи та мотиви, покладені в основу відзиву, значною мірою дублюють (повторюють) правову позицію, яку позивачка уже детально окреслила у своїй позовній заяві та відповіді на відзив відповідача, та не містять нових спростувань.

Рух апеляційної скарги

66. Велика Палата ухвалою від 09 квітня 2026 року за вказаною апеляційною скаргою відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 27 липня 2026 року - призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на 17 вересня 2026 року.

Установлені судом першої інстанції обставини справи

67. Рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

68. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду (кримінального суду), оголошеному рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону № 1402?VIII, а також просила провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

69. Рішенням ВККС від 04 березня 2024 року № 147/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

70. Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

71. Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду.

72. Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 10, 13, 14 та 15 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

73. Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

74. З огляду на зазначені вище рішення Комісії ОСОБА_1 отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп?23: когнітивні здібності - 49,7 бала; знання історії української державності - 40 балів; знання у сфері права та спеціалізації суду - 141 бал; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 126 балів.

75. Загальна кількість отриманих ОСОБА_1 балів за кваліфікаційний іспит - 356,7 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

76. Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема ОСОБА_1 .

77. Згідно з рішенням Комісії від 28 квітня 2025 № 92/зп-25 другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Житомирського апеляційного суду проводить постійна колегія № 3 Комісії.

78. До Комісії надійшла заява ОСОБА_1 про намір претендувати на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

79. Комісія 26 травня 2025 року звернулася до кандидатів на посаду судді апеляційного адміністративного суду (лист № 21-4281/25) та запропонувала надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Увагу кандидатів було зосереджено на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, у якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, особиста компетентність ? 50 балів (рішучість та відповідальність ? 25 балів, безперервний розвиток ? 25 балів) і соціальна компетентність ? 50 балів (ефективна комунікація ? 12,5 бала, ефективна взаємодія ? 12,5 бала, стійкість мотивації ? 12,5 бала, емоційна стійкість ? 12,5 бала).

80. До Комісії 06 червня 2025 року надійшли пояснення та докази від кандидатки ОСОБА_1 . У своїх поясненнях вона навела інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

81. Співбесіду з ОСОБА_1 розпочато 31 липня 2025 року та після перерви завершено 12 серпня 2025 року. Під час співбесіди Комісія обговорила: результати дослідження досьє, відповідність кандидатки показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

82. За результатами співбесіди 12 серпня 2025 року Комісія прийняла рішення № 282/ас-25, яким визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатка на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 435,37 бала. Визнано ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

83. Ухвалюючи зазначене рішення, Комісія вказала на те, що позивачка неодноразово закривала провадження стосовно водіїв, які керували транспортом у стані сп`яніння, що призвело до уникнення ними відповідальності за тяжкі правопорушення у зв`язку із закінченням строків розгляду справи.

84. Комісія вказала на те, що, на думку поінформованого спостерігача, невмотивоване порушення строків розгляду цих справ та закриття проваджень сприяє безкарності порушників, породжує сумніви суспільства в чесності та непідкупності судових органів, негативно впливає на авторитет суду та є одним із найпоширеніших способів ухилення правопорушників від покарання за допомогою саме судді, що є ламанням принципу невідворотності покарання. Такі дії судді можуть видаватись навмисними і такими, що підривають довіру до суду.

85. Комісія наголосила на тому, що проаналізувала підстави закриття провадження в зазначених вище справах і встановила, що більшість справ надходила до суду у строки, достатні для їх розгляду по суті. Водночас розгляд справ неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням сторони в судове засідання або провадження у справах відразу закривалось у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

86. Відтак відповідач дійшов висновку, що формальні та ненаполегливі дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, призвели до звільнення осіб від відповідальності. За таких обставин Комісія визнала зазначене порушення суттєвим, що слугувало підставою для зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність».

87. Водночас Комісія встановила істотні обставини, які можуть свідчити про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

88. Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідно до відомостей, наданих Національним антикорупційним бюро України, що містяться у суддівському досьє, ОСОБА_1 відвідувала тимчасово окуповану територію АР Крим у 2014 році.

89. Комісія відзначила, що відвідування ОСОБА_1 тимчасово окупованої території України без нагальної потреби свідчить про відсутність у неї як у судді (кандидата на посаду судді) чіткої громадянської позиції щодо окупації російською федерацією частини України, ігнорування нею порушень з боку держави-агресора прав і свобод українських громадян на тимчасово окупованій території України, а отже і про недотримання вимог Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів.

90. Відповідач в оскаржуваному рішенні наголосив на тому, що зазначені дії кандидатки хоча й не є протизаконними, проте не відповідають статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Дотримання чинним суддею встановлених державою-агресором норм та правил на тимчасово окупованих територіях безумовно завдає шкоди авторитету судді та правосуддю загалом.

91. З огляду на відповіді кандидатки можна стверджувати, що є відсутніми критичні та/або невідкладні життєво необхідні обставини, які неможливо було б усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю судді на цих територіях.

92. Беручи до уваги вказане, Комісія дійшла висновку про невідповідність ОСОБА_1 критерію доброчесності за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

93. Ураховуючи встановлені обставини та висновок про невідповідність кандидата критерію кваліфікаційного оцінювання, кандидатці виставлено оцінку 0 балів за критерієм доброчесності та професійної етики, що слугувало підставою для визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, та припинення кваліфікаційного оцінювання.

94. Не погодившись із рішенням Комісії від 12 серпня 2025 року № 282/ас-25, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з цим позовом.

Позиція Великої Палати

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

95. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача у справі, аргументи сторін, Велика Палата дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

96. На підставі частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

97. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VІІІ.

98. У частині першій статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

99. Статтею 28 Закону № 1402-VІІІ установлено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

100. Пунктом 2 частини першої статті 79-2 цього Закону встановлено, що ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону № 1402-VІІІ.

101. Згідно із частинами другою, четвертою статті 79-3 Закону № 1402-VІІІ в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 цього Закону.

102. ВККС: 1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді; 2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду; 3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання; 4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

103. Частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

104. Відповідно до частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІ порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

105. Рішенням від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 ВККС затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення(далі - Положення № 20/зп-25).

106. Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення № 20/зп-25 передбачено, що кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).

107. Пунктом 5.10 Положення № 20/зп-25 встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення.

108. Згідно з пунктом 2.13 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статус.

109. Згідно з пунктом 12 Положення № 20/зп-25 кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

110. Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам.

111. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення (пункт 5.1 Положення № 20/зп-25).

112. Згідно із пунктом 5.9 цього Положення Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

113. Відповідно до частини сьомої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

114. Частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

115. У межах цієї справи підлягають розв`язанню питання, пов`язані з виникненням спірних правовідносин, які зумовлені ухваленням ВККС рішення від 12 серпня 2025 року № 282/ас?25 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

116. В основу цього рішення Комісії покладено два висновки:

- про невідповідність ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» з підстав відвідування нею тимчасово окупованої території АР Крим у 2014 році;

- про «формальні та ненаполегливі» дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, які призвели до звільнення осіб від відповідальності, та стали підставою для зниження ОСОБА_1 кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність».

117. Насамперед щодо обсягу судового контролю у цій справі Велика Палата зазначає, що судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо.

118. При цьому, якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

119. У свою чергу ВККС є уповноваженим суб`єктом з питань проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.

120. Велика Палата підтверджує, що повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою.

121. Жоден суб`єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися у здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

122. Такий підхід неодноразово висловлювала Велика Палата (постанови від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/87/19, від 14 листопада 2024 року у справах № 990/139/24, № 990/71/24), він є застосовним до спірних правовідносин.

123. Водночас варто також врахувати висновки Великої Палати щодо меж дискреції ВККС у конкурсних процедурах (постанови від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24, від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24). Такі висновки хоча і сформульовані у правовідносинах, пов`язаних із конкурсною процедурою добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, однак безпосередній підхід є застосовним і до конкурсних процедур на зайняття вакантних посад суддів, зокрема, апеляційних судів.

124. Повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

125. Мета дискреції (розсуду) адміністративного органу зводиться до того, що:

-завдяки дискреції забезпечується індивідуалізація та справедливість вирішення тих або інших справ, оскільки вони розглядаються в межах конкретних обставин, які можуть бути враховані відповідним суб`єктом;

-такі повноваження сприяють адміністративній гнучкості, дозволяючи адміністративним органам, які приймають рішення, адаптуватися до мінливих обставин та пріоритетів (за умови дотримання обмежень законності та розумності) та сприяють підвищенню ефективності (раціональності) та оперативності управлінської діяльності;

-дискреція дозволяє максимально повно врахувати права, свободи та інтереси приватної особи, особливо під час їх зважування з публічним інтересом.

126. Разом з тим наділення ВККС свободою розсуду під час оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою. У свою чергу правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

127. Згідно з Рекомендацією № R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

128. Європейський суд з прав людини послідовно висловлює правову позицію, згідно з якою надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення від 02 листопада 2006 року у справі «Волохи проти України», від 02 серпня 1984 року у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).

129. Правовладдя вимагає, щоб будь-яка дискреція не була так необмеженою, щоб стати потенційно свавільною. Жодна дискреція не може бути юридично безмежною.

130. Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції Комісії у конкурсній процедурі на посаду судді апеляційного суду, зокрема і ухвалення рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, наприклад, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.

131. З огляду на викладене Велика Палата вважає, що вмотивованість рішення ВККС про непідтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав прийняття негативного рішення для кандидата.

132. Суд першої інстанції у цій справі установив, що Комісія ухвалила спірне рішення, маючи обґрунтований сумнів у відповідності позивачки критерію доброчесності і професійної етики як вирішальної підстави визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за сукупністю двох епізодів, про які згадувалося вище.

133. У контексті наведеного Велика Палата звертає увагу, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

134. Закони України не визначають ані змісту поняття доброчесності як вимоги до судді (кандидата на посаду судді), ані показників (індикаторів) для оцінки ВККС відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності.

135. Проте потрібно врахувати, що доброчесністю, як цей термін визначено в Сучасному словнику з етики, є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватися у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

136. У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів зазначено, що ці принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, зокрема з уваги на те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

137. Одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів.

138. Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді та докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

139. У пункті 29 Висновку № 3(2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі - Висновок, КРЄС відповідно) зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

140. Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно під час виконання посадових обов`язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС).

141. Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов`язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов`язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

142. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165(1998) зауважила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

143. Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов`язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.

144. Правовідносини у цій справі склалися на етапі вирішення ВККС питання про підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді. Особа, яка претендує зайняти цю посаду, має демонструвати високі стандарти поведінки - дотримуватися вимог законодавства та загальноприйнятих в українському суспільстві норм моралі як на етапі перебування в статусі кандидата, так і до набуття такого статусу, а їх порушення має враховуватися під час оцінки доброчесності кандидата на посаду судді.

145. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням. Від професійних та моральних якостей суддів залежить рівень здійснення правосуддя в державі, а тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді поряд із професійними якостями є визначальними характеристиками під час вирішення питання про призначення його на посаду.

146. Таким чином, оскільки кандидат на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави, - здійснення правосуддя, то під час вирішення питання про підтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя ВККС має врахувати всі обставини, які перешкоджають кандидату на посаду судді обійняти таку посаду, зокрема ті, що можуть негативно вплинути на довіру суспільства до судової влади у зв`язку із призначенням такого кандидата.

147. Повертаючись до доводів апеляційної скарги ВККС та обставин справи, на основі яких було ухвалено судове рішення, Велика Палата вкотре хоче послатися на свої висновки, які мають стосунок до цього апеляційного перегляду. Зокрема, в постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 9901/230/19 Велика Палата вже роз`яснювала, що легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів саме умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

148. ВККС з огляду на її статус органу суддівського врядування та носія державно-владних повноважень повинна втілювати всеохоплюючі стандарти доказування й детально аргументувати кожен свій висновок, оскільки саме акти цього органу мають вирішальне значення для кар`єри судді.

149. Натомість у цій справі загальний висновок ВККС про те, що ОСОБА_1 не має чіткої громадянської позиції у зв`язку з поїздкою до АР Крим у 2014 році, є по суті припущенням, оскільки Комісія не оперлася на об`єктивні дані про те, якою саме була громадянська позиція позивачки на той час. Зокрема, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивачка схвалювала агресивні дії російської федерації проти України, співпрацювала з окупаційною владою чи висловлювалася на її підтримку.

150. Суд окремо підкреслив, що Комісія не встановила жодного факту отримання позивачкою будь-яких переваг від перебування на окупованій території або здійснення діяльності, несумісної зі статусом судді.

151. У цьому контексті не викликають застережень висновки суду першої інстанції про те, що умовиводи Комісії не підтверджені матеріалами справи та не враховують фактичних умов початку збройної агресії, відсутності налагоджених механізмів допомоги внутрішньо переміщеним особам та об`єктивної раптовості втрати позивачкою місця постійного проживання у місті Торез (Чистякове) Донецької області.

152. Крім того, суд першої інстанції правильно зауважив, що обставини щодо перебування позивачки на території АР Крим у 2014 році та мета цих поїздок були відомі та оцінені ВККС під час проходження нею кваліфікаційного оцінювання в 2019 році. Рішенням Комісії від 04 жовтня 2019 року № 932/ко-19 визначено, що суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 відповідає займаній посаді.

153. Велика Палата також акцентує, що поза увагою Комісії залишилось те, що ОСОБА_1 одразу після припинення діяльності Шахтарського міськрайонного суду Донецької області, в якому вона здійснювала правосуддя, виїхала з окупованої території, виявила бажання працювати суддею на підконтрольній Україні території і невдовзі була переведена на посаду судді Богунського районного суду міста Житомира, де працює дотепер.

154. Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Велика Палата вважає, що висновки ВККС, викладені у спірному рішенні від 12 серпня 2025 року № 282/ас?25, щодо ОСОБА_1 в розрізі відповідності її вимогам доброчесності у зв`язку з її поїздками до окупованого російською федерацією АР Крим та відсутністю у неї чіткої громадянської позиції, в тому вигляді, як вони викладені, не можна визнати цілком обґрунтованими та об`єктивними.

155. Велика Палата не може погодитися і з доводами апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції в частині необґрунтованого заниження судді ОСОБА_1 балів за критеріями доброчесності та професійної етики за показником «Сумлінність» з огляду на такі мотиви.

156. Як видно зі змісту спірного рішення, ВККС знизила ОСОБА_1 бали за критеріями доброчесності та професійної етики за показником «Сумлінність» через установлення фактів закриття позивачкою 20 проваджень у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Комісія дійшла висновку, що вказані дії судді мали системний характер та призвели до уникнення правопорушниками відповідальності внаслідок незабезпечення оперативного й належного розгляду справ у розумні строки.

157. Комісія наполягає на тому, що наявний у ЄДРСР обсяг інформації є первинно достатнім для констатації системного явища, а саме регулярного спливу передбачених законом строків притягнення до відповідальності. ВККС наголошує, що оцінка дій судді має ґрунтуватися на аналізі об`єктивних наслідків тривалого розгляду справ, де офіційні дані ЄДРСР виступають надійним і легітимним джерелом для виявлення ознак повторюваної поведінки.

158. Із цього приводу суд першої інстанції зауважив, що Комісія в оскаржуваному рішенні акцентує увагу лише на 5 справах, які, як стверджує відповідач, перебували в провадженні судді: № 295/11151/20, 295/11159/19, 219/3960/19, 295/2172/20 та 295/1141/20. При цьому дві з цих справ, а саме 295/11159/19 та 219/3960/19, взагалі не перебували у провадженні судді ОСОБА_1, що підтверджується листом керівника апарату Богунського районного суду міста Житомира від 19 вересня 2025 року.

159. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оцінка сумлінності судді, сформована Комісією на підставі однієї лише публічної інформації з ЄДРСР, має ознаки формального підходу.

160. Велика Палата погоджується з таким висновком суду, оскільки на підставі виключно інформації з ЄДРСР Комісія не могла достовірно встановити ключові обставини для оцінки сумлінності судді, зокрема: своєчасність призначення справ до розгляду та обґрунтованість інтервалів між засіданнями; причини відкладення розгляду чи оголошення перерв; оперативність повернення матеріалів на доопрацювання та повноту підготовки справ.

161. Належного обґрунтування висновків Комісії щодо безпідставного, на її думку, закриття суддею ОСОБА_1 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, оскаржуване рішення ВККС не містить, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

162. Твердження апеляційної скарги фактично дублюють доводи відзиву на позовну заяву, які суд першої інстанції визнав безпідставними і необґрунтованими, навівши для цього відповідні мотиви. В апеляційній скарзі ці твердження не містять підстав чи суджень, що зобов`язували б поглянути на спірні відносини по-іншому й визнати їх достатніми для втручання в судове рішення.

163. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

164. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

165. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

166. Ураховуючи наведене, Велика Палата не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржуване рішення суд першої інстанції ухвалив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі твердження не спростовують правильності висновків суду.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2026 року у справі № 990/437/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. О. Погрібний

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько С. І. Кравченко

О. В. Білоконь М. В. Мазур

О. Л. Булейко Н. М. Мартинюк

М. М. Гімон К. М. Пільков

О. А. Губська О. В. Ступак

А. А. Ємець М. Ю. Тітов

Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач

В. В. Король В. Ю. Уркевич