Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №990SСGС/12/26 — Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 990SCGC/12/26

провадження № 11-162сап26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Погрібного С. О.,

судді-доповідачки Мартинюк Н. М.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., ТітоваМ. Ю., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

за участю:

секретарки судового засідання Оболонської Ю. С.,

представника скаржника - адвоката ОСОБА_1.,

представниці Вищої ради правосуддя - Цуцкірідзе І. Л.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_1, на рішення Вищої ради правосуддя від 24 березня 2026 року № 484/0/15-26, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. ОСОБА_1 (далі також - скаржник) через свого представника - адвоката ОСОБА_1 (далі також - представник, адвокат)звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 24 березня 2026 року № 484/0/15-26 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - оскаржуване рішення, спірне рішення) з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог представник скаржника зазначає, що спірне рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1. та мотивів кваліфікації його діянь за пунктами 3, 4, 6 та 8 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

3. На думку адвоката, ВРП не врахувала правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2022 року у провадженні № 11-279сап21, відповідно до яких дисциплінарна відповідальність за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII можлива лише за наявності належно мотивованих висновків про те, що поведінка судді дійсно порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, а не за формального констатування порушення окремих нормативних вимог. У зв`язку із цим вважає, що ВРП не навела достатнього мотивування своїх висновків, унаслідок чого ухвалила необґрунтоване та протиправне рішення.

4. Вказує, що висновки ВРП про вчинення суддею дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6 та 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, ґрунтуються виключно на поясненнях осіб, наданих у межах кримінального провадження.

5. У продовження своїх міркувань твердить, що ВРП безпідставно визнала встановленими обставини, покладені в основу оскаржуваного рішення, оскільки вони підтверджуються лише поясненнями осіб, наданими під час досудового розслідування, які перебували у процесуальних статусах підозрюваних та свідків, а також протоколом негласної слідчої (розшукової) дії щодо ОСОБА_2 . На його думку, зміст зазначеного протоколу не містить відомостей, які б свідчили про будь-які взаємовідносини між скаржником та ОСОБА_2 або про їхнє спілкування з приводу конкретної судової справи, а тому не підтверджує висновків, покладених ВРП в основу спірного рішення.

6. Мовить, що висновки ВРП про вчинення суддею ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку сформовані на припущеннях та неналежній оцінці матеріалів кримінального провадження.

7. Стосовно справ № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22 адвокат зазначає, що відомості, на яких ґрунтуються висновки в оскаржуваному рішенні, зокрема переписка в месенджерах та показання осіб, допитаних у межах кримінального провадження, не містять жодних даних про позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з учасниками відповідних справ чи іншими особами з приводу їхнього розгляду.

8. Щодо справ № 495/2284/23 та № 495/3746/24 представник заперечує висновки ВРП про втручання судді ОСОБА_1 у діяльність інших суддів - ОСОБА_3. та ОСОБА_4. Вважає, що матеріали дисциплінарної справи не містять належних доказів такого втручання, зокрема матеріалів аудіо- чи відеофіксації. Одночасно адвокат ставить під сумнів достовірність показань ОСОБА_3 , посилаючись, зокрема, на його процесуальний статус у кримінальному провадженні та укладення ним угоди зі слідством. Крім того, наголошує, що суддя ОСОБА_4 не звертався до ВРП та Генерального прокурора з повідомленням про втручання в його діяльність у порядку частини четвертої статті 48 Закону № 1402-VIII.

9. Мовить і про те, що ВРП надала перевагу поясненням осіб, які мали процесуальний статус підозрюваних або були зацікавленими у пом`якшенні свого становища в межах кримінального провадження. Натомість пояснення осіб, опитаних стороною захисту в порядку статті 20 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , які спростовували доводи скарги Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), ВРП відхилила без належного мотивування.

10. Додатково звертає увагу, що Перша Дисциплінарна палата ВРП та Рада необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотань про виклик і допит зазначених осіб як свідків, хоча їхні пояснення безпосередньо стосувалися обставин, покладених в основу дисциплінарного провадження. На переконання адвоката, така відмова позбавила сторону захисту можливості спростувати доводи скарги НАБУ та свідчить про неповноту з`ясування обставин дисциплінарної справи.

11. Автор скарги також не погоджується з висновками ВРП щодо епізоду, пов`язаного зі справами № 495/3099/24, № 495/3345/24, № 495/3650/24, № 495/3710/24, № 495/3746/24 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про позбавлення батьківських прав.

12. На думку представника, висновки про допущення суддею ОСОБА_1 позапроцесуального спілкування з особами у цій справі, втручання в діяльність інших суддів, неповідомлення про втручання в його діяльність як судді та допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу, базуються на поясненнях підозрюваного ОСОБА_2 та його зятя (свідка у кримінальному провадженні) - ОСОБА_9 , без належної оцінки їхньої заінтересованості.

13. Йдеться у скарзі й про помилковість висновків Ради щодо наявності в діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у частині процесуальних дій судді у справах № 495/9643/22, № 495/8702/22, № 495/1426/23.

14. Звертає увагу, що у цих справах ухвалені судові рішення, які набрали законної сили, не були переглянуті, змінені чи скасовані судами апеляційної або касаційної інстанцій та залишаються чинними. Наполягає, що дисциплінарне провадження не повинне передбачати жодних оцінок судових рішень, оскільки встановлення істотних порушень норм процесуального права та порушення прав людини і основоположних свобод належить до повноважень судів вищих інстанцій. Водночас Перша Дисциплінарна палата ВРП та ВРП притягнули до відповідальності суддю ОСОБА_1 за прийняті рішення, що, в свою чергу, свідчить про втручання в дискреційні повноваження, адже лише суд має повноваження стосовно прийняття судових рішень.

15. Доводить, що сутність висновків Першої Дисциплінарної палати ВРП та ВРП полягає у тому, що ці рішення спричинили негативні наслідки у виді послаблення обороноздатності держави в умовах воєнного стану, сприяння військовозобов`язаним особам у перетині державного кордону України в умовах воєнного стану, надання можливості звільнення з лав Збройних Сил України. Натомість під час ухвалення судових рішень в означених вище цивільних справах не вирішувалося жодних питань, пов`язаних з обороноздатністю держави. Правовідносини, які виникли між сторонами у вказаних справах, є сімейними, а питання щодо застосування законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зобов`язання органів військового управління, Державної прикордонної служби України, військових частин, що входять до складу Збройних Сил України або інших військових формувань, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо вчинити певні дії на користь позивачів не розглядалося і не могло бути розглянуте.

16. Представник зазначає, що чинна редакція Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не передбачає обов`язку суду здійснювати перевірку осіб щодо наявності у них статусу військовозобов`язаного чи обставин виконання ними обов`язків, передбачених законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок та військову службу».

17. Вважає помилковим висновок, що позивачі на підставі судових рішень перетинали державний кордон, не маючи на це права. Зі змісту статті 33 Конституції України слідує, що питання виїзду за кордон врегульовується виключно законом, а право перетину кордону надає закордонний паспорт або інший документ, що посвідчує особу згідно із законодавством. Судове ж рішення не є такою підставою.

18. Підкреслює, що не описано в оскаржуваному рішенні й того яким чином порушення ОСОБА_1 норм процесуального права призвело до настання конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (втрата, знищення чи пошкодження майна, інші матеріальні збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкода життю, здоров`ю, майну, честі, гідності, репутації тощо). Водночас такі відомості є обов`язковими у разі притягнення судді до відповідальності на підставі пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

19. Представник також не погоджується з висновками ВРП про порушення суддею норм процесуального права у зв`язку з визнанням відповідачами позовів, розглядом справ за відсутності учасників та відсутністю висновків органу опіки та піклування. На його думку, право відповідача на визнання позову та право учасників справи просити про її розгляд за їхньої відсутності прямо передбачені процесуальним законом, а суди апеляційної та касаційної інстанцій не встановили будь-яких порушень під час розгляду відповідних цивільних справ. Крім того, посилаючись на усталену практику Верховного Суду, адвокат зазначає, що висновок органу опіки та піклування є лише одним із доказів у справі, має рекомендаційний характер і підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, а його відсутність сама по собі не виключає можливості вирішення спору та не свідчить про порушення суддею вимог закону.

20. Акцентує увагу, що скарга стосовно судді ОСОБА_1. була подана НАБУ, яке не є і не було учасником (стороною) в цивільних справах, які були в провадженні судді. Не вирішувалося судом і питання щодо прав, обов`язків та інтересів НАБУ за змістом відповідних цивільних справ. Подання означеної скарги НАБУ є розголошенням таємниці судового слідства.

21. Окрім того, що негласні слідчі (розшукові) дії (далі - НСРД) можуть проводитися лише під час розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів, закон також забороняє використання матеріалів, отриманих у результаті таких дій, для цілей, не пов`язаних з кримінальним провадженням. Адвокат наполягає, що відомості (інформація), речі та документи, отримані завдяки негласній (таємній) діяльності, можуть використовуватися винятково в кримінальному провадженні.

22. Водночас додані до дисциплінарної скарги документи, зокрема протоколи допиту та НСРД, отримані з порушенням норм законодавства та не є належними, допустимими та достовірними доказами у дисциплінарному провадженні щодо судді. Серед іншого, НАБУ долучено протоколи допиту обвинувачених та свідків, яких не було заслухано під час дисциплінарного провадження, яких не попереджали про кримінальну відповідальність за надання недостовірних показів у межах дисциплінарної справи, в тому числі стосовно судді ОСОБА_1 .

23. Окрему увагу звертає на те, що рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП, залишене без змін Радою, не містить обґрунтування того, що при застосуванні до судді найсуворішого виду дисциплінарного стягнення був урахований принцип пропорційності. Поряд із цим під час вибору виду дисциплінарного стягнення не враховано відсутності у скаржника дисциплінарних стягнень та його бездоганної поведінки як судді.

24. Також 18 серпня 2026 року представник подав додаткові письмові пояснення, зміст яких відповідає змісту скарги та має узагальнюючий характер щодо раніше наведених ним доводів.

Позиція ВРП

25. У відзиві на скаргу, який надійшов до Великої Палати Верховного Суду 29 травня 2026 року, ВРП просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

26. На обґрунтування відзиву представник ВРП зазначає, що спірне рішення ухвалив повноважний склад Ради більшістю її членів, які брали участь у засіданні Ради, що відповідає вимогам Закону № 1798-VIII.

27. Стосовно доводів ОСОБА_1 про відсутність у рішенні ВРП доводів і мотивів, з огляду на які було прийнято оскаржуване рішення, представник ВРП зазначає таке.

28. Суддя ОСОБА_1. під час вирішення питання про відкриття провадження у справах № 495/9643/22, № 495/1426/23 та ухвалення у цих справах рішень не дотримався вимог ЦПК України, зокрема встановлених статтями 27, 31, 187 цього Кодексу, а саме без підтвердження у встановлений законом спосіб інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачок у вказаних справах, ухвалив рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

29. Також Рада стверджує, що суддя ОСОБА_1. порушив вимоги статей 8, 128, 190, 272 ЦПК України під час розгляду справ № 495/9643/22, № 495/1426/23, № 495/8702/22, оскільки матеріали цих справ не містять відомостей про надсилання та вручення учасникам процесу у спосіб, встановлений законом, копій судових рішень та повісток про їх виклик у судові засідання.

30. Участь органу опіки і піклування у справах про визначення місця проживання дитини з батьком та про відібрання дитини від матері є гарантією дотримання прав та інтересів малолітніх дітей. Відтак Перша Дисциплінарна палата ВРП правильно встановила факт умисного порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасником судового процесу [у спірному випадку - органом опіки та піклування] наданих йому процесуальних прав та виконання обов`язків у справах № 495/1426/23, № 495/9643/22, № 495/8702/22.

31. Ухвалюючи спірне рішення, ВРП виходила з того, що суддя ОСОБА_1. не виконав встановленого законом обов`язку повідомити ВРП та Генерального прокурора про втручання в його діяльність у справах за позовом ОСОБА_9 та ОСОБА_12 . Зокрема, Рада зазначає, що ОСОБА_2 звертався до судді з проханням забезпечити ОСОБА_9 відстрочку від мобілізації шляхом ухвалення відповідних судових рішень, а у справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_5 суддя вчиняв процесуальні дії на прохання учасників справи. Саме ці обставини ВРП поклала в основу висновку про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

32. ВРП вважає, що, перебуваючи на посаді голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ОСОБА_1 втрутився у процес здійснення правосуддя іншими суддями - ОСОБА_3. та ОСОБА_4 під час розгляду справ № 495/2284/23 та № 495/3746/24, а саме просив суддю ОСОБА_3 ухвалити «позитивне» рішення у справі № 495/2284/23 та організував розгляд справи № 495/3746/24 суддею ОСОБА_4 .

33. Наголошує, що вирішення питання щодо наявності / відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може ставитися у залежність від того, чи було оскаржене ухвалене ним рішення, а також від результатів перегляду такого рішення судами вищих інстанцій, оскільки саме по собі залишення без змін судового рішення або його скасування не є доказом належного або неналежного виконання суддею своїх професійних обов`язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, хоча це і може бути враховано дисциплінарним органом.

34. Щодо доводів судді ОСОБА_1. про неналежність та недопустимість доказів, зокрема протоколів НСРД, представник Ради зазначає, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб`єктів, характером стягнень.

35. Під час ухвалення оскаржуваного рішення ВРП не досліджувала питання наявності / відсутності вини судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення. ВРП керувалася тим, що дисциплінарний орган не оцінює докази, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження щодо належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

36. Представник зауважує, що ВРП отримала відомості досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000211 щодо судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 у порядку статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), тобто у встановлений законом спосіб.

37. Установлені ВРП обставини умисного недотримання суддею ОСОБА_1 вимог Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), цивільного процесуального законодавства, приписів Сімейного кодексу України (далі - СК України) під час розгляду справ, у яких встановлювалося місце проживання малолітніх дітей з батьком і щодо позбавлення батьківських прав матерів, свідчать про невиконання суддею завдання цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України, та викликають обґрунтовані сумніви у його здатності безсторонньо виконувати свої функції. Така поведінка судді ОСОБА_1 породжує зневіру громадян у справедливість, чесність, неупередженість суду, сприяє формуванню суспільної думки про допустимість незаконного впливу на суд, а отже, завдає істотної шкоди авторитету правосуддя та порочить звання судді.

38. Представник Ради стверджує, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним, оскільки йдеться не про разову суддівську помилку, а про системну поведінку, яка за своїм характером несумісна зі статусом судді. Поведінка голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 створює обґрунтовані сумніви у чесності, незалежності та неупередженості суду, завдає шкоди не лише конкретним учасникам справ, а й авторитету правосуддя в цілому.

Обставини справи

Відомості про суддю

39. Президент України Указом від 22 січня 2010 року № 59/2010 призначив на посаду судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 строком на п`ять років. Указом Президента України від 13 березня 2013 року № 133/2013 ОСОБА_1 переведений у межах п`ятирічного строку на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 479-VIII він обраний на посаду судді цього суду безстроково.

40. Рішенням зборів суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 1 лютого 2023 року № 1 ОСОБА_1 обрано на посаду голови цього суду.

Стислий виклад скарги НАБУ

41. 28 серпня 2024 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга НАБУ на дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справах № 495/2284/23, № 495/9643/22, № 495/1426/23, № 495/8702/22, № 495/3746/24.

42. У скарзі заявник зазначав, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000211 від 9 травня 2023 року за підозрою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України (далі - КК України); секретаря судового засідання Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 КК України; консультанта Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 376-1 КК України; адвоката ОСОБА_20. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 369 КК України; помічника адвоката ОСОБА_36 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 332 КК України; громадянина ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 369 КК України.

43. Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено обставини, які можуть свідчити, що судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1., ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за попередньою змовою з працівниками апарату цього суду та адвокатами за неправомірну вигоду, у тому числі шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованої системи діловодства суду, вчинили дії, які сприяють ухиленню військовозобов`язаних від мобілізації шляхом ухвалення рішень з ознаками фіктивності.

44. Дії судді ОСОБА_1., на думку заявника, вказують на вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктами 3, 4, 6, 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

45. У скарзі викладено обставини розгляду суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1. справ № 495/2284/23, № 495/9643/22, № 495/1426/23, № 495/8702/22, № 495/3746/24, з огляду на які НАБУ просить притягнути вказаного суддю до дисциплінарної відповідальності.

46. До дисциплінарної скарги, зокрема, додано письмовий дозвіл старшого слідчого групи у кримінальному провадженні № 52023000000000211 від 9 травня 2023 року старшого детектива Національного бюро Другого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів НАБУ Підгрушного А. В. від 23 серпня 2024 року про надання ВРП відповідно до статті 222 КПК України дозволу на розголошення відомостей, отриманих під час досудового розслідування кримінального провадження № 52023000000000211, у частині, необхідній для розгляду наведеної дисциплінарної скарги.

Рух дисциплінарної скарги

47. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 28 жовтня 2024 року № 9125/Ідп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4, 6, 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

48. Дисциплінарну справу було призначено до розгляду на 9 грудня 2024 року, про що НАБУ та суддю ОСОБА_1 повідомлено у порядку та строки, які встановлені Законом № 1798-VIII.

49. 6 грудня 2024 року на електронну пошту ВРП надійшло клопотання судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1. про зупинення розгляду відкритої стосовно нього дисциплінарної справи у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, у задоволенні якого відмовлено, а розгляд справи відкладено на 23 грудня 2024 року.

50. Про призначене на 23 грудня 2024 року засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП суддя ОСОБА_1. та НАБУ були повідомлені належним чином у порядку та строки, що встановлені Законом № 1798-VIII.

51. 18 грудня 2024 року на електронну пошту ВРП надійшло не підписане кваліфікованим електронним підписом повторне клопотання судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1. про зупинення розгляду дисциплінарної справи, а 20 грудня 2024 року від його представника - адвоката ОСОБА_1. про ознайомлення з висновком доповідача, складеним за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду, та матеріалами дисциплінарної справи.

52. У засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП, призначене на 23 грудня 2024 року, прибув представник НАБУ, суддя ОСОБА_1. у засідання не з`явився, а його представник - адвокат ОСОБА_1. взяв участь у засіданні в режимі відеоконференції. Перша Дисциплінарна палата ВРП вирішила залишити без розгляду клопотання судді ОСОБА_1. про зупинення розгляду відкритої стосовно нього дисциплінарної справи з підстав, що клопотання не містить електронного цифрового підпису автора та питання, порушене в цьому клопотанні, вже було предметом розгляду на засіданні цієї палати 9 грудня 2024 року. Також Перша Дисциплінарна палата ВРП оголосила перерву в розгляді дисциплінарної справи з метою надання адвокату ОСОБА_1. можливості ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи та висновком доповідача у порядку, визначеному пунктом 27.14 Регламенту ВРП.

53. Про призначене на 13 січня 2025 року засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП суддю ОСОБА_1, його представника та НАБУ повідомлено належним чином у порядку та строки, що встановлені Законом № 1798-VIII.

54. 9 січня 2025 року на електронну пошту ВРП надійшло підписане кваліфікованим електронним підписом чергове клопотання судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1. про зупинення розгляду дисциплінарної справи, а 10 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника судді ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_1. до ВРП надійшли: письмові пояснення, клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарної справи актів опитування ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 .

55. За наслідками розгляду означених клопотань 13 січня 2025 року Перша Дисциплінарна палата ВРП вирішила:

- залишити без розгляду клопотання судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1. про зупинення розгляду відкритої стосовно нього дисциплінарної справи;

- задовольнити клопотання представника судді ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_1. про долучення до матеріалів дисциплінарної справи актів опитування ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 ;

- відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1. про виклик свідків.

56. Також Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалами від 13 січня 2025 року № 12/1дп/15-25, № 13/1дп/15-25, № 14/1дп/15-25, № 15/1дп/15-25, № 16/1дп/15-25 відмовила представнику судді ОСОБА_1 - адвокату ОСОБА_1. у задоволенні відводів членам Першої Дисциплінарної палати ВРП Бондаренко Т. З., ОСОБА_15 , Кваші О. О., Боковій Ю. В. та залученому члену Третьої Дисциплінарної палати ВРП Сасевичу О. М.

Обставини, встановлені Першою Дисциплінарною палатою ВРП

57. У ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000211 від 9 травня 2023 року, суддя ОСОБА_3 5 лютого 2024 року під час допиту показав про існування в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області протиправного механізму ухвалення рішень, які є підставою для відстрочки від мобілізації згідно зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, повідомив, що голова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 спільно з адвокатом ОСОБА_20. організували вказаний механізм, у якому він особисто брав участь як виконавець. Зазначив, що суддя ОСОБА_1 особисто визначив суму неправомірної вигоди, яку необхідно отримувати суддям за прийняття «позитивного» рішення у розмірі 500 доларів США та забороняв піднімати цю суму, також він контролював усі вказані судові справи та вів їхній облік.

58. Консультант суду ОСОБА_14., до посадових обов`язків якої належали реєстрація та розподіл судових справ шляхом внесення відповідної позовної заяви до автоматизованої системи діловодства суду (далі - АСДС), під час допиту зазначила, що з початку серпня 2022 року до неї зверталися помічники суддів ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_1. із проханням здійснити втручання в АСДС з метою розподілу відповідної цивільної справи певному судді.

59. Згідно з висновком експертів за результатами проведення комісійної судової комп`ютерно-технічної експертизи від 11 липня 2024 року № 1638/24-35 встановлено випадки, коли у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області під час реєстрації справ вказувалась спеціалізація, що не відповідає суті (категорії) справи. У таких випадках розподіл справ відбувався серед суддів такої спеціалізації, що не відповідає суті (категорії) справи. Додатково в таких справах відбувалось виключення конкретних суддів через спеціалізований блок в обліково-статистичній картці. Експертизою також встановлено, що до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від однієї і тієї самої особи подавалося декілька позовних заяв «однакового реєстраційного типу (змісту)». Всі ці заяви реєструвалися в суді та підлягали автоматизованому розподілу. За результатами автоматизованого розподілу позови у справах, що розподілялись на «непотрібних» суддів, залишались без розгляду, або ж повертались заявнику, або ж вважалися неподаними. Справу, що розподілили «потрібному» судді, розглядали. Відповідно до експертного висновку вказані вище дії в АСДС здійснювалися під логіном користувача системи, що відповідає обліковому запису співробітника « ОСОБА_14 ».

60. Також копії матеріалів досудового розслідування, надані НАБУ як додаток до дисциплінарної скарги, містили протокол допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 18 серпня 2024 року, згідно з показаннями якого в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області три судді, зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , із весни 2022 року ухвалювали рішення про визначення місця проживання дитини разом із батьком шляхом відібрання дитини у матері без позбавлення або з позбавленням матері батьківських прав. ОСОБА_2 вказав, що такі рішення ухвалювалися за неправомірну вигоду в сумі приблизно 500 доларів США через адвокатів. Також ОСОБА_2 повідомив, що близько товаришує із суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1., який, маючи вагомий авторитет у суді, налагодив процес масового ухвалення судових рішень про самостійне виховання батьком дитини, що є підставою для відстрочки від мобілізації та виїзду чоловіків за кордон під час дії правового режиму воєнного стану. До вказаного процесу суддя ОСОБА_1. залучив суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інші судді не бажали ухвалювати таких рішень, а в разі потрапляння справи на них, відмовляли в позовних вимогах. За таких умов учасники вказаного процесу організували механізм розподілу позовних заяв лише на зазначених трьох суддів.

Щодо справи № 495/2284/23

61. Під час досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52023000000000211 від 9 травня 2023 року було допитано як підозрюваного ОСОБА_3 . Останній повідомив, що у період з 1 до 8 березня 2023 року до його службового кабінету зайшов голова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 та попросив розглянути справу за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини з ухваленням «позитивного» рішення у цій справі. За вказані дії суддя ОСОБА_1 запропонував йому грошову винагороду «як завжди», тобто в сумі 500 доларів США. Він погодився на вказану пропозицію та ухвалою від 7 березня 2023 року суддя ОСОБА_3 відкрив загальне позовне провадження і призначив підготовче засідання на 10 серпня 2023 року.

62. Йдеться у протоколі допиту і про те, що 20 березня 2023 року ОСОБА_5 (відповідачка у справі № 495/2284/23) зайшла до кабінету, що слугував приймальнею судді ОСОБА_3 , оскільки останній перебував у залі судового засідання, вона звернулася до помічниці судді ОСОБА_3 - ОСОБА_16. із проханням перенести раніше призначене судове засідання у справі у зв`язку із відсутністю необхідного документа. Після того, як ОСОБА_16 відмовила їй у вирішенні вказаного питання, відповідачка звернулася до голови суду ОСОБА_1 . Удруге до кабінету (приймальня судді ОСОБА_3 ) ОСОБА_5 прийшла із ОСОБА_1 , який попросив ОСОБА_16 перенести судове засідання у справі № 495/2284/23 на 22 березня 2023 року. ОСОБА_16 передала вказане прохання судді ОСОБА_3 , який погодив призначення судового засідання на 22 березня 2023 року.

63. Крім того, матеріали дисциплінарної справи містять відомості про те, що в межах досудового розслідування кримінального провадження № 52023000000000211 від 9 травня 2023 року проведено огляд мобільного телефону судді ОСОБА_1 . За результатами такого огляду виявлено листування судді в месенджері «WhatsApp» з абонентом «ОСОБА_7» ( ОСОБА_7 ) від 19 березня 2023 року, відповідно до якого останній запитав: «Мой друг, у людей вопрос ОСОБА_18 завтра должна быть у тебя? Если да во сколько? Это ОСОБА_12 жена» (12:46:13), на що суддя відповів: «Я их видел в центре и все сказал» (12:46:17), після цього абонент написав: « ОСОБА_17 плачет не может обязанности, ОСОБА_18 не может до тебя дозвониться, звонит мне» (12:51:59), суддя відповів: «Пусть подъедет так же как в прошлый раз» (12:52:27), далі абонент повідомив: «Завтра в 11» (12:52:40), суддя відповів: « Добресенько » (12:53:10), після чого абонент написав: «Ок спасибо» (12:53:28).

64. Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області (суддя ОСОБА_3 ) рішенням від 22 березня 2023 року задовольнив позов ОСОБА_12 , розірвав шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , визначив місце проживання малолітнього сина ОСОБА_19 із батьком ОСОБА_12 та відібрав малолітнього сина у матері ОСОБА_5 без позбавлення її батьківських прав, у зв`язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері, стягнув з ОСОБА_5 аліменти на користь ОСОБА_12 на утримання сина ОСОБА_19 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

65. Перша Дисциплінарна палата ВРП встановила, що судове засідання 22 березня 2023 року відбулося за відсутності сторін у справі та представника органу опіки та піклування як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог. Підставою для ухвалення вказаного судового рішення суддя ОСОБА_3 зазначив наявність заяви відповідачки ОСОБА_5 від 22 березня 2023 року про розгляд справи без її участі, згідно з якою вона повністю визнає позовні вимоги ОСОБА_12 , не заперечує щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітнього сина з батьком, відібрання у неї сина без позбавлення її батьківських прав.

66. Під час допиту 20 серпня 2024 року суддя ОСОБА_3 повідомив, що в період із 22 до 27 березня 2023 року (точного часу він не пам`ятає) ОСОБА_1 зайшов до його службового кабінету та шляхом потискання руки передав йому неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США за ухвалення «позитивного» рішення у справі № 495/2284/23 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_5 .

67. Крім того, відповідно до протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_1 від 17 липня 2024 року в месенджері «WhatsApp» виявлено повідомлення від 21 квітня 2023 року, отримане від абонента « ІНФОРМАЦІЯ_2 », такого змісту: « Мой друг извини , что отвлекают от дел государства, ОСОБА_12 он же ( ІНФОРМАЦІЯ_4 не трудно. С низким поклоном к вам».

68. Перша Дисциплінарна палата ВРП також установила, що постановою Одеського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року, ухваленою за результатами розгляду апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 як особи, прав та обов`язків якої стосується питання щодо звільнення ОСОБА_12 з військової служби, на якій ОСОБА_12 перебував станом на час розгляду справи № 495/2284/23, скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року у частині визначення місця проживання дитини з батьком та в частині стягнення з матері аліментів на користь дитини.

69. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року означене рішення апеляційного суду залишене без змін.

70. Водночас окремою ухвалою від 13 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду повідомив ВРП про виявлені в ході касаційного перегляду порушення суддею ОСОБА_3. норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи № 495/2284/23, звернувши, зокрема, увагу на наведені військовою частиною НОМЕР_1 відомості про значну кількість (близько 676) судових рішень, ухвалених Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за позовами чоловіків про визначення місця проживання (самостійного виховання) дитини.

71. Також Перша Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що під час допиту 20 серпня 2024 року суддя ОСОБА_3 повідомив, що про статус ОСОБА_12 як військовослужбовця дізнався лише приблизно у серпні 2023 року під час апеляційного оскарження ухваленого ним рішення. За його показами, у зв`язку із цим він звернувся до голови суду ОСОБА_1 , який відповів, що його самого ввели в оману, він не знав про зазначені обставини, а також повідомив про «надання» ОСОБА_12 «свого адвоката» ОСОБА_6.

72. До того ж Перша Дисциплінарна палата ВРП врахувала, що за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень під час апеляційного перегляду справи № 495/2284/23 інтереси ОСОБА_5 представляв адвокат ОСОБА_6

Щодо справи № 495/9643/22

73. Перша Дисциплінарна палата ВРП з`ясувала, що додаток до протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_20 від 23 березня 2024 року, який наявний у матеріалах кримінального провадження № 52023000000000211 від 9 травня 2023 року, містить листування в месенджері «Viber» між адвокатом ОСОБА_20. та ОСОБА_21 від 7 листопада 2022 року, зі змісту якого вбачається досягнення домовленості щодо вирішення питання про можливість виїзду за кордон ОСОБА_22 як військовозобов`язаного. Зокрема, абонент « ОСОБА_23 от ОСОБА_24 » повідомила: « Нужно сделать так, чтобы муж (военнообязанный) мог выезжать с ребенком за границу», «Ребенку 7 лет. ОСОБА_24 сказала, что вы как-то сделали это без развода и лишения матери родительских прав», на що ОСОБА_20 відповів: «Да есть такое», «Наберите меня».

74. Як установила Перша Дисциплінарна палата ВРП, 1 грудня 2022 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов позов ОСОБА_22 до ОСОБА_21 про визначення місця проживання дитини та відібрання її від матері без позбавлення останньої батьківських прав. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу № 495/9643/22 передано на розгляд судді ОСОБА_1., при цьому участь у розподілі брав лише він, тоді як інші судді були виключені з розподілу переважно у зв`язку з відсутністю спеціалізації.

75. Перша Дисциплінарна палата ВРП звернула увагу, що позивач сплатив судовий збір у сумі 992,40 грн, тобто лише за одну позовну вимогу, хоча позов містив дві вимоги: про визначення місця проживання дитини та про її відібрання від матері.

76. Перша Дисциплінарна палата ВРП також з`ясувала, що матеріали справи № 495/9643/22 містять копію договору оренди будинку від 15 жовтня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_21 (відповідачка) орендувала житло в ОСОБА_26 за адресою: АДРЕСА_1 , термін дії договору до 31 грудня 2022 року. Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка ВПО) фактичне місце проживання / перебування ОСОБА_21 та ОСОБА_22 : АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки ВПО місце реєстрації відповідачки ОСОБА_21 : АДРЕСА_3 .

77. Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 2 грудня 2022 року (суддя ОСОБА_1.) відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12 грудня 2022 року, однак не залучено до участі у справі орган опіки та піклування, відповідно цей орган не надав висновку щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні.

78. Крім того, Перша Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що матеріали справи не містять доказів вручення сторонам ухвали про відкриття провадження, доказів надсилання судових повісток про виклик у підготовче судове засідання, а також відповіді ГУ ДМС України в Одеській області на запит суду щодо місця реєстрації відповідачки.

79. 12 грудня 2022 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла надрукована заява від імені ОСОБА_21 про розгляд справи № 495/9643/22 без її участі та визнання позову. Водночас у прохальній частині цієї заяви неправильно зазначено адресу проживання позивача («АДРЕСА_7» замість « АДРЕСА_7 »).

80. Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 12 грудня 2022 року (суддя ОСОБА_1.) задовольнив позов ОСОБА_22 до ОСОБА_21 , визначив місце проживання малолітньої дитини разом із батьком ( ОСОБА_22 ) за адресою: АДРЕСА_2 , відібрав малолітню дитину від матері ( ОСОБА_21 ) без позбавлення її батьківських прав для проживання малолітньої дитини з батьком за вказаною адресою у зв`язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

81. До того ж судове засідання відбулося за відсутності сторін, а матеріали справи не містили окремої заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, попри зазначення в рішенні суду, що така заява була ним подана.

82. Перша Дисциплінарна палата ВРП також установила відсутність у матеріалах справи доказів вручення сторонам копій рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2022 року. За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень це рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося.

83. Крім цього, згідно з довідкою інформаційної системи «Аркан» ОСОБА_22 25 березня 2023 року виїхав з України до Республіки Молдова через пункт пропуску «Старокозаче».

Щодо справи № 495/1426/23

84. Перша Дисциплінарна палата ВРП встановила, що 13 лютого 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_28 до ОСОБА_29 про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав.

85. Перша Дисциплінарна палата ВРП з`ясувала, що свідок ОСОБА_28 під час допиту у кримінальному провадженні № 52023000000000211 від 9 травня 2023 року показав, що не підписував і не подавав до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області жодних документів, окрім договору про надання правничої допомоги з адвокатом ОСОБА_20., інформацію про якого знайшов у мережі «Інтернет». ОСОБА_28 пояснив, що надіслав адвокату службою доставки «Нова пошта» копії свого паспорта, свідоцтва про народження дитини разом із підписаним примірником договору про надання юридичних послуг, а також, імовірно, копії документів дружини, хоча цього достеменно не пам`ятає. Доказів невиконання ОСОБА_29 батьківських обов`язків адвокату він не надавав. Також зазначив, що адвокат не цікавився питанням їхнього спільного проживання з дружиною. За надані послуги ОСОБА_28 перерахував на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_20 102 000 грн.

86. Під час цього ж допиту ОСОБА_28 повідомив, що разом із дружиною ОСОБА_29 та їхньою дочкою ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживають за адресою: АДРЕСА_4 .

87. За копією протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2023 року, підписаного ОСОБА_14., справу № 495/1426/23 передано судді ОСОБА_1. Автоматизований розподіл здійснено за участю лише цього судді, оскільки інших суддів було виключено з розподілу переважно через відсутність відповідної спеціалізації.

88. Із квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки від 8 лютого 2023 року, яка міститься в матеріалах справи, убачається, що ОСОБА_28 сплатив судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, тобто як за одну позовну вимогу, хоча позов містив дві вимоги: про визначення місця проживання дитини та її відібрання від матері.

89. До дисциплінарної скарги долучено копію договору оренди житлового будинку від 21 липня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_29 орендувала у ОСОБА_26 житло за адресою: АДРЕСА_1 , термін дії договору до 21 липня 2023 року.

90. Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено, що договір оренди з ОСОБА_26 цього ж будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладено і відповідачкою у справі № 495/9643/22 ОСОБА_21 , строк дії якого з 15 жовтня до 31 грудня 2022 року.

91. Тож Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що періоди оренди одного й того самого будинку відповідачкою у справі № 495/1426/23 ОСОБА_29 та відповідачкою у справі № 495/9643/22 ОСОБА_21 накладаються у часі (період з 15 жовтня до 31 грудня 2022 року), що фактично свідчить про фіктивність вказаних договорів оренди у справах № 495/9643/22 та № 495/1426/23.

92. Перша Дисциплінарна палата ВРП з`ясувала, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_29 є АДРЕСА_4 , а ОСОБА_28 : АДРЕСА_5 .

93. Ухвалами від 14 лютого 2023 року суддя ОСОБА_1. відкрив загальне позовне провадження, призначив підготовче судове засідання на 23 лютого 2023 року та залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області. Водночас висновок цього органу в матеріалах справи відсутній.

94. У матеріалах справи № 495/1426/23 містяться листи Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 лютого 2023 року про направлення ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно доказів вручення цієї ухвали учасникам справи та органу опіки та піклування у матеріалах справи немає. Крім того, у листі, адресованому ОСОБА_28 , замість його місця проживання: АДРЕСА_5 , зазначено адресу: АДРЕСА_6 . Також матеріали справи не містять документів, які підтверджують надсилання позивачу, відповідачці та органу опіки та піклування судових повісток про виклик у судове засідання, призначене на 23 лютого 2023 року.

95. Крім цього, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області 14 лютого 2023 року звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області із запитом про надання відомостей щодо зареєстрованого місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, щодо ОСОБА_29 , однак відповідь на цей запит у матеріалах справи немає.

96. Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області 23 лютого 2023 року зареєстрував надруковану заяву від імені ОСОБА_29 , у якій вона просила розглянути справу без її участі, повністю визнала позов та не заперечувала проти визначення місця проживання малолітньої доньки разом із батьком і відібрання дитини від матері.

97. Того ж дня суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1. ухвалив рішення, яким позов задовольнив, визначив місце проживання малолітньої дитини разом із батьком ( ОСОБА_28 ) за адресою: АДРЕСА_5 , відібрав малолітню дитину від матері ( ОСОБА_29 ), без позбавлення її батьківських прав для проживання малолітньої дитини з батьком за відповідною адресою у зв`язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

98. Судове засідання 23 лютого 2023 року відбулося за відсутності учасників справи, яких, своєю чергою, не було повідомлено про вказане судове засідання в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Попри це в тексті судового рішення зазначено, що представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, у підготовче судове засідання не з`явився, повідомлявся, причини неявки суду не відомі.

99. Хоча від ОСОБА_28 і не надходило окремої заяви про розгляд справи за його відсутності з проханням задовольнити позов у повному обсязі, у рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 лютого 2023 року вказано, що така заява була подана, а позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

100. Перша Дисциплінарна палата ВРП також з`ясувала, що матеріали справи хоч і містять листи Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 2 березня 2023 року про надіслання учасникам справи копій судового рішення, проте жодних доказів на підтвердження факту їх вручення адресатам не встановлено. До того ж у листі, адресованому ОСОБА_28 , повторно зазначено неправильну адресу: АДРЕСА_6 замість зареєстрованого місця його проживання в місті Костянтинівці.

101. За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 лютого 2023 року у справі № 495/1426/23 в апеляційному порядку не переглядалося.

Щодо справи № 495/8702/22

102. Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду Перша Дисциплінарна палата ВРП встановила такі обставини на підставі матеріалів кримінального провадження № 52023000000000211 від 9 травня 2023 року.

103. Так, ОСОБА_9 , допитаний як свідок 19 серпня 2024 року, пояснив, що з метою забезпечення легального виїзду за межі України в умовах воєнного стану звернувся до батька своєї співмешканки ОСОБА_10 - ОСОБА_2 із проханням допомогти в отриманні судового рішення про визначення місця проживання дитини.

104. За показаннями ОСОБА_9 , наприкінці жовтня 2022 року він передав ОСОБА_2 необхідні документи, а згодом підписав підготовлену позовну заяву та за вказівкою останнього подав її до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області. Надалі він подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а після ухвалення 21 листопада 2022 року рішення у справі та набрання ним законної сили отримав його у помічника судді ОСОБА_1 . ОСОБА_9 також зазначив, що використовував це судове рішення як підставу для перетину державного кордону.

105. Під час допиту як підозрюваного 18 серпня 2024 року ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_9 є неофіційним чоловіком його доньки ОСОБА_10 та що вони разом із їхнім сином ОСОБА_31 , народженим ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживають однією сім`єю в місті Білгороді-Дністровському.

106. Зі слів ОСОБА_2 , після звернення ОСОБА_9 він, знаючи про ухвалення фіктивних судових рішень для отримання відстрочки від мобілізації та виїзду за кордон, у жовтні 2022 року звернувся до судді ОСОБА_1 , з яким підтримував дружні стосунки. За його показаннями, суддя ОСОБА_1 погодився безоплатно сприяти ухваленню «позитивного» рішення на користь ОСОБА_9 , повідомив перелік документів, необхідних для подання позову, був обізнаний про спільне проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 разом із їх дитиною. Зібраний пакет документів він віддав особисто судді ОСОБА_1 , після чого через адвоката В. Садовського йому передано сформовану позовну заяву, яку ОСОБА_9 підписав та подав до суду.

107. ОСОБА_2 також зазначив, що після подання позову суддя ОСОБА_1. повідомив йому про розподіл справи саме на нього та запевнив в ухваленні «позитивного» рішення. За вказівкою судді, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали заяви про розгляд справи без їхньої участі. 21 листопада 2022 року суддя ОСОБА_1. ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком шляхом її відібрання у матері.

108. З наданих НАБУ копій матеріалів справи № 495/8702/22 убачається, що позов ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав надійшов до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 2 листопада 2022 року.

109. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи від 2 листопада 2022 року, підписаного ОСОБА_14 , справу № 495/8702/22 передано на розгляд судді ОСОБА_1. Водночас участь у розподілі брав лише цей суддя, тоді як інших суддів виключено з автоматизованого розподілу переважно з підстави відсутності відповідної спеціалізації. Крім того, попри зміст позовних вимог, у протоколі розподілу категорію справи визначено як розірвання шлюбу.

110. Ухвалою від 3 листопада 2022 року суддя ОСОБА_1. відкрив загальне позовне провадження та призначив підготовче судове засідання на 15 листопада 2022 року, не залучивши до участі у справі орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. У зв`язку із цим відповідний орган не надавав висновку щодо розв`язання спору, складеного за результатами обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні.

111. Матеріали справи містять лист суду від 3 листопада 2022 року про направлення сторонам копій ухвали про відкриття провадження. Водночас доказів вручення цієї ухвали учасникам справи немає. Так само немає й документів, що підтверджують надсилання сторонам судових повісток про виклик у засідання, призначене на 15 листопада 2022 року.

112. У матеріалах справи також наявний запит суду від 7 листопада 2022 року до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо надання інформації про місце реєстрації та інших персональних даних ОСОБА_10 . Разом із тим відповіді на цей запит у матеріалах справи немає.

113. 15 листопада 2022 року до суду надійшли заяви ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про розгляд справи без їхньої участі. У своїй заяві ОСОБА_10 визнала позовні вимоги, погодившись із визначенням місця проживання дитини з батьком та її відібранням від матері.

114. Матеріали справи містять довідку секретаря судового засідання ОСОБА_13 від 16 листопада 2022 року про те, що судове засідання не фіксувалося технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України. Аналогічну довідку щодо судового засідання 21 листопада 2022 року складено цього ж дня.

115. 21 листопада 2022 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області (суддя ОСОБА_1.) ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_9 задовольнив, визначив місце проживання малолітньої дитини разом із батьком та відібрав дитину від матері без позбавлення її батьківських прав. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, це рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося.

116. Також установлено, що 9 лютого 2023 року ОСОБА_9 звернувся до суду із заявою про роз`яснення рішення, у якій просив підтвердити, що воно засвідчує факт самостійного виховання ним малолітнього сина без участі матері. Згідно з протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 13 лютого 2023 року цю заяву передано судді ОСОБА_1.

117. Ухвалою від 15 лютого 2023 року суддя ОСОБА_1. роз`яснив рішення від 21 листопада 2022 року, зазначивши, що воно підтверджує факт самостійного виховання ОСОБА_9 малолітньої дитини без участі матері.

118. У цій ухвалі суддя зазначив, що сторони були повідомлені про судове засідання, однак не з`явилися, а причини їх неявки суду невідомі. Водночас матеріали справи не містять документів, які підтверджували б повідомлення сторін про судове засідання, призначене на 15 лютого 2023 року.

119. Відповідно до довідки інформаційної системи «Аркан» ОСОБА_9 у період із 18 березня 2023 року до 13 липня 2024 року понад 40 разів перетинав державний кордон України як на виїзд, так і на в`їзд, з інтервалами від кількох днів до двох місяців.

Щодо справ № 495/3099/24, № 495/3345/24, № 495/3650/24, № 495/3710/24 та № 495/3746/24

120. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000211 від 9 травня 2023 року було допитано як свідка ОСОБА_9 . Останній пояснив, що після отримання від відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відмови в оформленні відстрочки від мобілізації на підставі рішення у справі № 495/8702/22 [з тих підстав, що «мати має бути позбавлена батьківських прав»], ОСОБА_9 знову звернувся до ОСОБА_2 . Через деякий час ОСОБА_2 надав йому на підпис позовну заяву. ОСОБА_9 повідомив орган досудового розслідування, що він не знає, яка особа занесла позовну заяву в суд, а також про те, що вказаний позов надходив до суду п`ять разів, з яких чотири рази до суду надходили заяви від його імені про залишення позову без розгляду. На момент ухвалення відповідного рішення суддею ОСОБА_4 він перебував за кордоном.

121. У протоколі допиту від 18 серпня 2024 року підозрюваний у кримінальному провадженні № 52023000000000211 ОСОБА_2 пояснив, що для отримання рішення про позбавлення матері батьківських прав [з метою отримання ОСОБА_9 відстрочки] у березні 2024 року він звернувся до ОСОБА_1 з проханням забезпечити ухвалення такого судового рішення. Позов декілька разів потрапляв на розгляд суддів, які відмовляють в ухваленні фіктивних рішень. З метою розподілу справи «потрібному» судді голова суду ОСОБА_1. організував підлеглих йому працівників. Зокрема, помічниця судді ОСОБА_1 - ОСОБА_8 контролювала процес обрання судді та організовувала написання заяв від імені ОСОБА_9 про повернення позову. За наслідками втручання в автоматизований розподіл справи позов ОСОБА_9 був розподілений судді ОСОБА_4

122. Перша Дисциплінарна палата ВРП з`ясувала, що, дійсно, позов ОСОБА_9 до ОСОБА_10 щодо позбавлення останньої батьківських прав п`ять разів подавався до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області. Позовні заяви у справах № 495/3099/24, № 495/3345/24, № 495/3650/24, № 495/3710/24 були повернуті ОСОБА_9 з огляду на подання ним до постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі заяви про повернення позову. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2024 року вп`яте поданій ОСОБА_9 позовній заяві присвоєно № 495/3746/24, а головуючим суддею у справі визначено суддю ОСОБА_4.

123. Ухвалою від 26 квітня 2024 року суддя ОСОБА_4. відкрив загальне позовне провадження у справі, а 3 червня 2024 року в суді зареєстровано заяву відповідачки ОСОБА_10 про розгляд справи № 495/3746/24 без її участі, а також про відсутність заперечень щодо задоволення позову.

124. Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_4. 4 червня 2024 року ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_9 до ОСОБА_10 , позбавивши ОСОБА_10 батьківських прав стосовно її дитини ОСОБА_33 . Це рішення в апеляційному порядку не переглядалося.

125. Також у протоколі допиту як свідка ОСОБА_9 вказано, що він, маючи намір безперешкодно перетинати кордон України, 12 серпня 2024 року з ухваленим суддею ОСОБА_4 рішенням від 4 червня 2024 року звернувся до відповідного територіального центру комплектації та соціальної підтримки для отримання відстрочки від мобілізації.

Короткий зміст рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП

126. Рішенням від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

127. За змістом цього рішення, Перша Дисциплінарна палата ВРП за результатом розгляду дисциплінарної справи дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4, 6 та 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, за умов наявності в його діях умислу, ознак грубого порушення норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та за наявності змови з особами, які чинили незаконний вплив на здійснення ним правосуддя, дійшла висновку, що зазначений суддя вчинив істотний дисциплінарний проступок у розумінні пункту 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII.

128. За висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП суддя ОСОБА_1. відкрив провадження у справах № 495/9643/22 (за позовом ОСОБА_22 ), № 495/1426/23 (за позовом ОСОБА_28 ) та № 495/8702/22 (за позовом ОСОБА_9 ), незважаючи на невідповідність позовних заяв вимогам частини четвертої статті 177 ЦПК України та частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», оскільки судовий збір було сплачено лише за одну з кількох заявлених позовних вимог. Крім того, у справах № 495/9643/22 та № 495/1426/23 суддя ОСОБА_1. відкрив провадження без отримання у встановленому законом порядку інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачок. Незважаючи на направлення відповідних запитів до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, відповіді на них до суду не надійшли, а підставою для визначення територіальної підсудності стали договори оренди одного й того самого житлового будинку, укладені відповідачками. Водночас їх зареєстроване місце проживання знаходилося за межами територіальної юрисдикції Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області. За таких обставин Перша Дисциплінарна палата ВРП констатувала, що суддя ОСОБА_1. розглядав справи № 495/9643/22 та № 495/1426/23 з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), чим порушив вимоги статей 27, 31 та 187 ЦПК України.

129. У матеріалах справ № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22 немає відомостей про надіслання (вручення) позивачам та відповідачам у вказаних справах копій ухвал та рішень у цих справах і судових повісток про їх виклики у судові засідання, а також інформації про їх вручення за п`ять днів до судових засідань, що свідчить про порушення суддею ОСОБА_1. вимог статей 8, 128, 190, 272 ЦПК України. Перша Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що в разі добросовісної поведінки позивачів та відповідачів, за умов реальності позовних вимог у вказаних справах, зазначені дії судді ОСОБА_1. унеможливили б реалізацію ними наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

130. Справа № 495/1426/23 стосується чутливої категорії справ, у яких перед судом постає питання про забезпечення найкращих інтересів дитини. Суддя ОСОБА_1. хоча формально і залучив до участі у вказаній справі орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, проте також не надіслав вказаному органу опіки та піклування копію ухвали про відкриття загального позовного провадження у справах, повістку про виклик у підготовче засідання. Не було надіслане органу опіки та піклування й рішення, ухвалене за результатами розгляду вказаної справи. Крім того, справу № 495/1426/23 на порушення вимог статті 19 СК України суддя ОСОБА_1. розглянув за відсутності відповідного висновку органу опіки та піклування.

131. Враховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата ВРП виснувала про умисне істотне порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасником судового процесу (у цьому випадку третьою особою - органом опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області) наданих йому процесуальних прав та виконання обов`язків (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII).

132. Щодо дій судді ОСОБА_1. у справах № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22 Перша Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що предметом розгляду в цих справах були спори щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком та відібрання їх від матері, тобто спори, які безпосередньо стосувалися прав та інтересів дітей. До того ж під час розгляду зазначених справ суддею не було забезпечено дотримання передбачених законом процесуальних гарантій захисту прав дітей, у справах № 495/9643/22 та № 495/8702/22 не залучено орган опіки та піклування, а у справі № 495/1426/23 його участь мала формальний характер, оскільки відповідний висновок органом опіки та піклування не складався.

133. Зауваживши на встановлених фактах звернення до суду з фіктивними позовами у справах № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22, Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що ухвалені за результатами їхнього розгляду судові рішення створили юридичні наслідки для дітей, які набули статусу дитини, позбавленої материнської опіки, що, своєю чергою, може вплинути на подальше формування самооцінки дітей, створити в їхній свідомості викривлене уявлення про сімейні цінності, призвести до реального невиконання матір`ю дитини батьківських обов`язків або зловживання батьком дитини фактом самостійного її виховання. Інтереси малолітніх дітей у справах про визначення місця їх проживання з батьком та відібрання у матері не були представлені органом опіки та піклування, який, керуючись принципом забезпечення якнайкращих інтересів дитини, уповноважений оцінювати ризики та реальні обставини виникнення спору між батьками дитини.

134. Перша Дисциплінарна палата ВРП з огляду на встановлені досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52023000000000211 обставини, ураховуючи недотримання суддею ОСОБА_1. норм процесуального права, дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 умислу, спрямованого на ухвалення рішень у справах № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22 шляхом задоволення позовних вимог, які мали фіктивний характер. Про наявність умислу в діях судді ОСОБА_1. свідчить також швидкість розгляду наведених справ, а також те, що в автоматизованому розподілі зазначених справ участь брав лише суддя ОСОБА_1., інших суддів було виключено з розподілу переважно з підстави «відсутність спеціалізації».

135. Умисне недотримання суддею ОСОБА_1. вимог Конвенції про права дитини, цивільного процесуального законодавства, приписів СК України під час розгляду справ № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22, свідчить про невиконання суддею завдання цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України, у частині забезпечення неупередженого розгляду справи з дотриманням принципу верховенства права.

136. Перша Дисциплінарна палата ВРП також звернула увагу на подальше використання ухвалених суддею ОСОБА_1 судових рішень. Зокрема, після ухвалення рішення у справі № 495/9643/22 ОСОБА_22 25 березня 2023 року виїхав за межі України, а ОСОБА_9 , користуючись рішеннями у справі № 495/8702/22 про визначення місця проживання дитини з батьком та їх роз`ясненням щодо самостійного виховання дитини, здійснював регулярні виїзди за кордон у період із 18 березня 2023 року до 13 липня 2024 року. На підставі цього Перша Дисциплінарна палата ВРП вважала, що такі обставини підтверджують встановлену матеріалами кримінального провадження № 52023000000000211 [показаннями підозрюваних і свідків та протоколами НСРД] кінцеву мету ухвалення зазначених судових рішень - створення підстав для ухилення військовозобов`язаних від мобілізації шляхом виїзду за межі України під час дії правового режиму воєнного стану.

137. З урахуванням встановлених у дисциплінарному провадженні та наведених вище обставин Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне порушення прав людини і основоположних свобод, інше грубе порушення вимог закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

138. Перша Дисциплінарна палата ВРП, дослідивши надані НАБУ матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000211, дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1. допускав позапроцесуальну поведінку у справах № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22, а також втручався у здійснення правосуддя суддями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 під час розгляду справ № 495/2284/23 та № 495/3746/24 відповідно.

139. За оцінкою Першої Дисциплінарної палати ВРП, установлені обставини свідчать про те, що суддя ОСОБА_1 не дотримався етичних норм щодо незалежності, неупередженості та справедливості суду, принципу верховенства права, а його поведінка, в тому числі в частині втручання ним у процес здійснення правосуддя іншими суддями з метою реалізації мети щодо ухвалення «замовних» рішень, є такою, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя. Перша Дисциплінарна палата ВРП також урахувала, що зазначені події набули суспільного розголосу та негативно вплинули на авторитет судової влади.

140. З урахуванням наведеного Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 3 та 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

141. Перша Дисциплінарна палата ВРП щодо розгляду Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області позовів ОСОБА_9 до ОСОБА_10 [про встановлення місця проживання дитини з батьком, про позбавлення матері батьківських прав] встановила, що зазначені позови надійшли до суду після звернення батька ОСОБА_10 - ОСОБА_2 до судді ОСОБА_1 із проханням забезпечити ОСОБА_9 відстрочку від мобілізації шляхом ухвалення відповідних судових рішень.

142. У справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_5 суддя ОСОБА_1. діяв на прохання вказаних учасників справи, що підтверджують матеріали кримінального провадження № 52023000000000211.

143. Наведені обставини Перша Дисциплінарна палата ВРП оцінила як втручання в діяльність судді ОСОБА_1 з боку зазначених осіб.

144. Водночас за інформацією, розміщеною в системі документообігу ВРП «Д-3» та на офіційному вебсайті ВРП, повідомлення судді ОСОБА_1 про втручання в його діяльність як судді за наведеними фактами відсутні, що свідчить про невиконання суддею обов`язку, передбаченого частиною четвертою статті 48 Закону № 1402-VIII.

145. Ці обставини стали підставою для висновку Першої Дисциплінарної палати ВРП про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Короткий зміст рішення ВРП

146. 24 березня 2026 року, розглянувши скаргу представника судді ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_1 , ВРП рішенням № 484/0/15-26 залишила без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та погодилася з висновком щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4, 6 та 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

147. ВРП повністю погодилася з обставинами дисциплінарного провадження, встановленими її Першою Дисциплінарною палатою, а також із юридичною кваліфікацією цих діянь.

148. Доводи скаржника про відсутність у дисциплінарного органу повноважень оцінювати дотримання суддею норм процесуального права під час розгляду цивільних справ ВРП відхилила. Рада зазначила, що в межах дисциплінарного провадження перевірці підлягає не законність ухвалених судових рішень, а дії судді під час здійснення правосуддя в частині дотримання вимог закону.

149. Обґрунтовуючи висновок про наявність у діях судді ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, ВРП виходила з того, що розглядаючи справи № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22 суддя ОСОБА_1 допустив умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Зокрема, ВРП зазначила, що суддя відкрив провадження у цих справах за позовними заявами, поданими без додержання вимог закону щодо сплати судового збору, а справи № 495/9643/22 та № 495/1426/23 розглянув без підтвердження у встановленому законом порядку зареєстрованого місця проживання відповідачок, чим, за висновком Ради, порушив правила територіальної юрисдикції. Крім того, ВРП погодилася з висновками своєї Першої Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_1. не забезпечив належного повідомлення учасників цих справ про їх розгляд та надсилання їм процесуальних документів у спосіб, визначений процесуальним законом. Стосовно справи № 495/1426/23 ВРП зазначила, що суддя ОСОБА_1., залучивши орган опіки та піклування до участі у справі, не надіслав йому копію ухвали про відкриття провадження, повістку про виклик у підготовче судове засідання та копію рішення, ухваленого за результатами розгляду справи, унаслідок чого розглянув спір з порушенням вимог статті 19 СК України за відсутності висновку цього органу та фактично перешкодив йому у здійсненні покладених законом повноважень щодо захисту прав та найкращих інтересів дитини. З урахуванням сукупності наведених обставин та матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 52023000000000211 ВРП дійшла висновку, що зазначені порушення були допущені суддею ОСОБА_1 свідомо, з метою ухвалення фіктивного судового рішення.

150. Мотивуючи правильність кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII [умисне порушення прав людини і основоположних свобод, інше грубе порушення вимог закону, що призвело до істотних негативних наслідків], ВРП погодилася з висновками своєї Першої Дисциплінарної палати, що справи № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22, які перебували у провадженні судді ОСОБА_1 , стосувалися прав та інтересів малолітніх дітей, а саме визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини у матері. Водночас суддя ОСОБА_1. у справах № 495/9643/22 та № 495/8702/22 не залучав відповідний орган опіки та піклування, а в справі № 495/1426/23 його участь мала лише формальний характер, оскільки передбачений статтею 19 СК України висновок щодо розв`язання спору не складався. На переконання ВРП, за відсутності такого висновку суд був позбавлений можливості встановити фактичні обставини, необхідні для оцінки умов проживання дітей, їхніх взаємовідносин із кожним із батьків, реальної участі батьків у вихованні дітей, а також інших обставин, що мають визначальне значення для встановлення найкращих інтересів дитини.

151. Посилаючись на положення Закону України «Про захист прав дитини», Конвенції про права дитини, Конвенції про захист прав людини і основоположних (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема рішення у справах «Хант проти України», «Н. Ц. та інші проти Грузії», «М. С. проти України», ВРП наголосила, що під час вирішення спорів щодо дітей визначальним критерієм є забезпечення їхніх найкращих інтересів, які мають переважати над інтересами батьків. З огляду на це судове рішення у таких справах слід ухвалювати лише після всебічного дослідження всіх обставин, які можуть впливати на права дитини, а будь-яке втручання держави у сімейні відносини має бути обґрунтованим, пропорційним та здійснюватися виключно в інтересах дитини.

152. Окремо ВРП звернула увагу на те, що, за встановленими у дисциплінарному провадженні обставинами, позови у зазначених справах мали ознаки фіктивності. Незважаючи на це, ухвалені суддею рішення створили юридичні наслідки, оскільки ними було визначено місце проживання малолітніх дітей з батьками та вирішено питання про їх відібрання від матерів без позбавлення останніх батьківських прав, що могло вплинути на реалізацію прав та законних інтересів дітей. Рада вказала, що такі рішення могли негативно вплинути на дітей, зокрема на формування їхнього сприйняття сімейних відносин.

153. Відхиляючи доводи адвоката про те, що розгляд справ без участі органу опіки та піклування і за відсутності його висновку не свідчив про порушення суддею прав дітей, ВРП зазначила, що її Перша Дисциплінарна палата обґрунтовано врахувала показання начальника Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Лавроневича С. А., надані ним як свідком у кримінальному провадженні № 52023000000000211, зокрема, що орган опіки та піклування не наділений повноваженнями оскаржувати судові рішення в такій категорії справ, оскільки представниками дітей у цих спорах виступали їхні батьки.

154. Крім цього, ВРП взяла до уваги відомості, встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000211 та факти недотримання суддею ОСОБА_1. норм процесуального права, які, на її переконання, свідчили про умисний характер допущених суддею порушень. Зокрема, Рада врахувала системність порушень норм процесуального права у трьох справах, короткі строки їх розгляду, участь в автоматизованому розподілі лише судді ОСОБА_1 , а також подальше використання ухвалених судових рішень для ухилення військовозобов`язаних від мобілізації та виїзду за межі України під час дії правового режиму воєнного стану.

155. Відповідаючи на аргументи адвоката щодо законності доказів, наданих органом досудового розслідування, ВРП зазначила, що оцінка законності дій органу досудового розслідування та порядок отримання доказів відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства не належить до її повноважень. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 під час розгляду дисциплінарної справи та досліджуючи окремі матеріали кримінального провадження № 52023000000000211, ВРП звернула увагу, що такі матеріали можуть бути використані під час вирішення питання про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, також підкреслила, що в дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, згідно з яким дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження. Одночасно ВРП зауважила, що рішення Першої Дисциплінарної палати хоча й ухвалено, зокрема, з урахуванням відомостей, здобутих у результаті проведення НСРД, однак воно ґрунтується на самостійних правових підставах та висновках.

156. ВРП погодилася з висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3 та 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. На обґрунтування такого висновку ВРП вказала, що інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження, підтверджували факти позапроцесуальної поведінки судді ОСОБА_1 під час розгляду справ № 495/9643/22, № 495/1426/23 і № 495/8702/22, а також його втручання у діяльність суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час розгляду справ № 495/2284/23 і № 495/3746/24 відповідно.

157. ВРП врахувала показання свідків і підозрюваних, матеріали НСРД та встановлену послідовність подій у справі № 495/2284/23. Зокрема, Рада звернула увагу на спілкування судді ОСОБА_1 з особами, пов`язаними з учасниками цієї справи, його участь у вирішенні питань щодо відкладення її розгляду, а також подальше надання відомостей про набрання судовим рішенням законної сили.

158. Оцінюючи надані стороною захисту акти опитування ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , ВРП погодилася з висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП про відсутність підстав вважати викладені в них пояснення об`єктивними та неупередженими. Такий висновок Рада обґрунтувала характером взаємовідносин зазначених осіб із суддею ОСОБА_1 , а також невідповідністю їхніх пояснень обставинам, встановленим під час дисциплінарного провадження.

159. Окремо ВРП звернула увагу на обставини справи № 495/2026/23, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_1 , у якій адвокат ОСОБА_6 був стороною [позивачем] у справі. Суддя ОСОБА_1. задовольнив вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_34 про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини разом із батьком, відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав, а надалі, за заявою ОСОБА_6 , суддя ОСОБА_1. роз`яснив, що ухвалене рішення підтверджує факт самостійного виховання дитини батьком без участі матері. З огляду на це, а також на участь адвоката ОСОБА_6. в інших справах, які розглядав суддя ОСОБА_1., ВРП відхилила його пояснення про винятково професійний характер відносин із суддею.

160. За висновком ВРП, сукупність установлених обставин свідчила про недотримання суддею ОСОБА_1. етичних норм щодо незалежності, неупередженості та справедливості суду, принципу верховенства права, а його поведінка, зокрема в частині його втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями з метою реалізації мети щодо ухвалення «замовних» рішень, є такою, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

161. Що стосується дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, ВРП виходила з того, що звернення до судді ОСОБА_1. учасників окремих судових справ та інших осіб із проханнями щодо ухвалення відповідних судових рішень свідчили про втручання у здійснення правосуддя, яке зумовлювало обов`язок судді повідомити про такі випадки ВРП та Генерального прокурора. Водночас відсутність відповідних повідомлень стала підставою для висновку про невиконання суддею цього обов`язку.

162. ВРП відхилила доводи скарги щодо необґрунтованої відмови у задоволенні клопотань про виклик і допит свідків. Рада зазначила, що клопотання сторони захисту про долучення актів опитування ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було задоволено, а відмова у виклику й допиті цих осіб ухвалена у передбаченому Регламентом ВРП порядку.

163. Не знайшли підтвердження й доводи про обмеження тривалості виступу адвоката, позбавлення його можливості поставити запитання представнику НАБУ та відсутність окремих членів Дисциплінарної палати під час надання пояснень. За висновком ВРП, перебіг засідання свідчив про дотримання встановленої процедури, а всі члени Дисциплінарної палати ВРП, які брали участь в ухваленні рішення, були присутні під час обговорення та голосування.

164. Підсумовуючи, ВРП виснувала, що застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненим суддею дисциплінарним проступкам, оскільки Перша Дисциплінарна палата ВРП врахувала характер дисциплінарних проступків, їхні негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Рух скарги

165. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 7 травня 2026 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 9 липня 2026 року суддя Великої Палати Верховного Суду призначила справу до розгляду в судовому засіданні на 10 вересня 2026 року о 15 год 00 хв.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП

166. На підставі частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка здійснює повноваження, визначені цією Конституцією та законами України, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

167. Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів (частина десята статті 131 Конституції України).

168. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.

169. Так, частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

170. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

171. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

172. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, за приписами частин першої та третьої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

173. Згідно із частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та частиною другою статті 52 Закону № 1798-VIII на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. Одночасно право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.

174. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що ВРП у дисциплінарному провадженні є квазісудом, оскільки здійснює розгляд скарги на рішення дисциплінарного органу про притягнення / відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та приймає рішення на підставі балансу поданих доказів.

175. Водночас Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії, визначені частинами першою і другою статті 55 Конституції України та пунктом 1 статті 6 Конвенції, як визначений статтею 266 КАС України судовий орган, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

176. Розгляд таких скарг Велика Палата Верховного Суду здійснює за правилами касаційного провадження, встановленими КАС України.

177. Частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

178. За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

179. За такого правового регулювання об`єктом дослідження Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ є виключно питання застосування права.

Стосовно підстав перегляду рішення ВРП

180. Відповідно до статті 52 Закону № 1798-VIII рішення цього органу, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

- склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

- рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

- суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

- рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

181. Велика Палата Верховного Суду повно та всебічно перевіряє спірне рішення, зокрема, на предмет його відповідності вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

182. Представник скаржника ставить питання про незаконність спірного рішення з підстави, визначеної у пункті 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIIІ.

183. У межах цієї підстави Велика Палата Верховного Суду має надати відповідь, чи містить оскаржуване рішення ВРП посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Рада зробила відповідні висновки.

184. Так, Перша Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 , дійшла висновку, з яким погодилася й Рада в оскаржуваному рішенні, про наявність у діях судді складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4, 6 та 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, за умов наявності в його діях умислу, ознак грубого порушення норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та за наявності змови з особами, які чинили незаконний вплив на здійснення ним правосуддя, вчинення ним впливу на здійснення правосуддя іншими суддями.

185. Такий висновок дисциплінарного органу, якщо узагальнити, вмотивований тим, що суддя ОСОБА_1. умисно порушував приписи процесуального законодавства, не досліджував докази доцільності проживання дитини окремо від матері та ухвалив рішення у справах № 495/9643/22, № 495/1426/23, № 495/8702/22 без урахування найкращих інтересів дитини. Також виходив із того, що суддя ОСОБА_1. допускав позапроцесуальні контакти в означених справах, втручався у процес здійснення правосуддя іншими суддями під час розгляду справ № 495/2284/23 та № 495/3746/24, до того ж, попри факти втручання в його діяльність як судді, не виконав установленого законом обов`язку повідомити про це ВРП та Генерального прокурора. Під час формування такого висновку дисциплінарний орган врахував у сукупності дії судді ОСОБА_1 у наведених справах та показання свідків і підозрюваних, матеріали НСРД у кримінальному провадженні № 52023000000000211.

186. У свою чергу, представник скаржника наполягає на тому, що дисциплінарне провадження не може ґрунтуватися на неналежних доказах, оскільки матеріали кримінального провадження, в тому числі протоколи допиту та НСРД, не відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності. Зокрема, свідки, показання яких відповідно до протоколів допиту, були враховані ВРП та її Першою Дисциплінарною палатою, не були заслухані під час дисциплінарного провадження.

187. Адвокат також наголошує на помилковості висновку дисциплінарного органу про допущення суддею ОСОБА_1 процесуальних порушень під час розгляду справ № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22 (в частині порушення правил територіальної підсудності, повідомлення учасників справи про її розгляд, ухвалення рішень за відсутності органу опіки і піклування та його висновку). Вважає, що суть скарги зводилася до незгоди із судовими рішеннями. До того ж за змістом ухвалених у спірних цивільних справах рішень будь-які питання, пов`язані з обороноздатністю країни, не вирішувалися. Заперечує висновки Першої Дисциплінарної палати ВРП, підтримані Радою, про втручання судді ОСОБА_1 у діяльність інших суддів - ОСОБА_3. та ОСОБА_4. Вважає, що матеріали дисциплінарної справи не містять належних доказів такого втручання. Мовить і про те, що суддя ОСОБА_4 не звертався до ВРП та Генерального прокурора з повідомленням про втручання в його діяльність у порядку частини четвертої статті 48 Закону № 1402-VIII. Наполягає на відсутності ознак вчинення дисциплінарних проступків, а також вважає непропорційним застосоване дисциплінарне стягнення.

188. У світлі наведених доводів Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Щодо правильності кваліфікації вчинених суддею ОСОБА_1 дій як дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

189. Згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

190. За правилами підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106

Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

191. У пунктах 87-90 постанови від 2 квітня 2026 року у справі № 990SGSC/41/25 (провадження № 11-356сап25) Велика Палата Верховного Суду вказувала, що дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, полягає в істотному порушенні суддею норм процесуального права, яке має один з трьох наслідків:

- незаконна відмова в доступі до правосуддя;

- унеможливлення реалізації процесуальних прав або виконання обов`язків учасниками процесу;

- порушення правил юрисдикції або складу суду.

192. Отже, ця норма передбачає три самостійних склади дисциплінарних проступків, кожен з яких пов`язаний з істотним порушенням процесуального закону, що призводить до одного з указаних вище наслідків.

193. Поняття істотного порушення норм процесуального права для кваліфікації дисциплінарного правопорушення є оціночним та не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Таке порушення повинне стосуватися очевидних та зрозумілих за змістом вимог процесуального закону, які у правозастосуванні не викликають складності під час їх тлумачення.

194. Для кваліфікації дисциплінарного проступку істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя має бути умисним або вчиненим унаслідок недбалості.

195. Розглядаючи дисциплінарну справу судді ОСОБА_1 , Перша Дисциплінарна палата ВРП, з висновками якої в повній мірі погодилася Рада, виходила з того, що суддя умисно не дотримався вимог цивільного процесуального законодавства та СК України під час розгляду справ № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22.

196. Дисциплінарний орган установив, що суддя ОСОБА_1. відкрив провадження у справах № 495/9643/22 (за позовом ОСОБА_22 ), № 495/1426/23 (за позовом ОСОБА_28 ) та № 495/8702/22 (за позовом ОСОБА_9 ), незважаючи на невідповідність позовних заяв вимогам частини четвертої статті 177 ЦПК України та частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», оскільки судовий збір було сплачено лише за одну з кількох заявлених позовних вимог. Крім того, у справах № 495/9643/22 та № 495/1426/23 суддя ОСОБА_1. відкрив провадження з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), чим порушив вимоги статей 27, 31, 187 ЦПК України. Такі висновки зумовлені тим, що під час вирішення питання про відкриття провадження останній не вжив заходів для перевірки зареєстрованого місця проживання / перебування відповідачів. Відповідаючи на доводи адвоката судді ОСОБА_1., що до повноважень суду не входить обов`язок перевіряти та оцінювати договори оренди під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, Перша Дисциплінарна палата ВРП з покликанням на висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 зазначила, що реєстрація (декларування) місця проживання / перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема під час вибору суду, якому підсудна справа.

197. Іншим порушенням норм процесуального закону, що було допущене суддею ОСОБА_1., Перша Дисциплінарна палата ВРП визнала відсутність у матеріалах справ № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22 відомостей про надіслання (вручення) позивачам і відповідачам копій ухвал, рішень та судових повісток про виклик у судові засідання, а також інформації про вручення таких повісток не пізніше ніж за п`ять днів до дати судового засідання. Ці обставини свідчать про недотримання суддею вимог статей 8, 128, 190, 272 ЦПК України. Одночасно Перша Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що за умови добросовісної поведінки учасників процесу та реального характеру заявлених позовних вимог такі порушення могли унеможливити реалізацію сторонами наданих їм процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.

198. Окремо дисциплінарний орган оцінив дії судді ОСОБА_1. у справі № 495/1426/23 як порушення норм процесуального закону. Зокрема, зазначив, що ця справа належить до категорії спорів, під час розгляду яких суд має забезпечити першочергове врахування найкращих інтересів дитини. Хоч, що орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області і був формально залучений до участі у справі, але йому не були надіслані копії ухвал про відкриття загального позовного провадження, повістка про виклик у підготовче засідання, рішення, ухвалені за насідками розгляду справи. Справу № 495/1426/23 суддя ОСОБА_1. розглянув за відсутності відповідного висновку органу опіки і піклування. Такі дії судді суперечать вимогам статті 19 СК України.

199. ВРП в оскаржуваному рішенні в повній мірі підтримала висновки своєї Першої Дисциплінарної палати в частині відкриття суддею проваджень у справах з порушенням вимог процесуального закону, недотримання правил територіальної підсудності, неналежного повідомлення учасників справ про судовий розгляд, а також розгляду справи, що стосується захисту прав та інтересів дитини, за відсутності висновку органу опіки та піклування.

200. У Великої Палати Верховного Суду немає підстав вважати такі висновки дисциплінарного органу необґрунтованими чи свавільними. Зазначаючи за змістом скарги, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду висновок органу опіки і піклування не є обов`язковим для суду, скаржник залишає поза увагою, що наведена ним практика щодо застосування приписів частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України вказує на те, що такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, і суд має право мотивовано відступити від нього. Проте це не означає, що такого висновку органу опіки і піклування у справах, пов`язаних з визначенням місця проживання дитини, взагалі може не бути. Змістовних пояснень стосовно того, чому суддею ОСОБА_1 не було вжито усіх належних заходів задля отримання відповідного висновку від органу опіки і піклування, у скарзі не наведено.

201. Дисциплінарний орган установив обставини істотного порушення суддею норм процесуального права, що виявилося у неналежному ставленні до вимог закону щодо сплати судового збору, дотримання територіальної підсудності, повідомлення учасників справ про судові засідання, залучення органу опіки і піклування у справах, пов`язаних із визначенням місця проживання дитини. Наявність означених процесуальних недоліків не можна кваліфікувати як добросовісну суддівську помилку.

202. Вказане свідчить про правильну кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 під час розгляду справ № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22 як вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Щодо правильності кваліфікації вчинених суддею ОСОБА_1 дій як дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

203. За пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у зв`язку з умисним або внаслідок грубої недбалості допущенням суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

204. Диспозиція цієї правової норми по суті містить ознаки двох самостійних складів дисциплінарних проступків:

- допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;

- грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

205. Об`єктивна сторона такого дисциплінарного проступку, як грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, полягає у порушенні суддею норм права у процесі здійснення правосуддя, які призвели до настання істотних негативних наслідків. Водночас настання істотних негативних наслідків повинне бути у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з діянням судді.

206. Грубе порушення закону має місце за умови, що воно було надто очевидним для «розумного суду» за відповідних обставин. Тобто коли за обставинами судової справи необхідність застосування певної правової норми було зрозумілим і недвозначним і виключало іншу поведінку судді.

207. Водночас грубе порушення закону має полягати не в самому лише неправильному застосуванні суддею положень закону (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні внаслідок цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди. Порушення вимог закону, навіть якщо воно допущене, може бути лише причиною таких фактів та обставин, якщо вони настали, а не становити наслідок саме по собі (подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2022 року, провадження № 11-97сап21).

208. У складі дисциплінарного проступку «інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків» законодавець як умову притягнення судді до дисциплінарної відповідальності передбачив настання істотних негативних наслідків. Законодавець не конкретизував змісту заподіяної шкоди у цьому випадку, тому вона може охоплювати завдання майнової чи моральної шкоди потерпілим особам. Істотні наслідки можуть мати і комплексний характер та охоплювати різні види заподіяної шкоди. Оскільки у такому разі «істотність» як ознака негативних наслідків є оціночним поняттям, то дисциплінарний орган самостійно має визначити, наскільки для потерпілих ці негативні наслідки є істотними.

209. Наприклад, до істотних негативних наслідків можна віднести такі: шкода життю, здоров`ю, честі, гідності, репутації, протиправне позбавлення нерухомого чи іншого майна, майнова шкода, наслідком якої є позбавлення потерпілого засобів для існування, доведення до банкрутства суб`єкта господарської діяльності, істотні майнові збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації тощо.

210. Для правильної кваліфікації дисциплінарного проступку за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII потрібно, щоб дії судді стосовно грубого порушення закону мали призвести до настання негативних наслідків саме для учасників справи або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив безпосередньо питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, а не будь-яких інших осіб чи суспільства і держави загалом.

211. Отже, у пункті 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII законодавець зазначив склади двох дисциплінарних проступків: 1) допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод; 2) грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

212. Стосовно першого складу дисциплінарного проступку - допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - потрібно враховувати, що він полягає у недотриманні суддею норм процесуального права, що найчастіше пов`язане з порушенням певних статей Конвенції, зокрема статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 6 (право на справедливий суд), статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), статті 9 (свобода думки, совісті і релігії), статті 10 (свобода вираження поглядів), статті 11 (свобода зібрань та об`єднань), статті 1 Першого протоколу Конвенції (захист права власності) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2025 року у справі № 990SCGC/17/24).

213. З огляду на правову природу зазначених прав людини і основоположних свобод наведений склад дисциплінарного проступку охоплюють дії судді під час ухвалення судового рішення, які призвели до порушення прав і основоположних свобод саме учасників справи, які беруть (брали) участь у судовому процесі, або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив безпосередньо питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

214. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 лютого 2022 року у справі № 11-40сап21вже формулювала висновок про те, що допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод по суті є такими негативними наслідками.

215. Системний аналіз пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402- VIII дає підстави для висновку, що до істотних негативних наслідків, які настають внаслідок грубого порушення закону суддею, законодавець відніс інші порушення прав особи, які не охоплюються переліком прав людини і основоположних свобод, встановлених Конвенцією.

216. Як установив дисциплінарний орган, у справах № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22, розглянутих суддею ОСОБА_1., предметом були спори щодо визначення місця проживання малолітніх дітей разом з батьком та відібрання їх від матері без позбавлення її батьківських прав.

217. Отже, ухвалюючи рішення у зазначених справах, суддя ОСОБА_1. безпосередньо вирішував питання про права та законні інтереси малолітніх дітей, які хоча й не були учасниками справ у розумінні статті 65 ЦПК України, проте були особами, щодо яких суд фактично визначив обсяг і спосіб реалізації права на сімейне життя, батьківське піклування та виховання.

218. На основі аналізу приписів статей 3, 8, 9, 16, 18 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції та частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України Перша Дисциплінарна палата ВРП узагальнила, що розгляд суддею ОСОБА_1. справ № 495/9643/22, № 495/1426/23, № 495/8702/22 без участі органу опіки та піклування, попри чіткі та недвозначні норми законодавства, які не передбачають винятків із цього правила, дозволяє визнати, що суддя не забезпечив дотримання встановлених гарантій захисту прав та інтересів дитини.

219. Оцінюючи допущені суддею ОСОБА_1 порушення, Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що вони не є наслідком добросовісної суддівської помилки. На це вказує сукупність установлених обставин: справи № 495/9643/22, № 495/1426/23, № 495/8702/22 розглянуто у вкрай стислі строки (12, 11 та 20 днів відповідно); в автоматизованому розподілі цих справ участь брав виключно суддя ОСОБА_1 , тоді як інші судді виключалися з розподілу переважно з підстави «відсутність спеціалізації».

220. Розглядаючи дисциплінарну справу, Перша Дисциплінарна палата ВРП, з висновками якої погодилася Рада, врахувала також відомості досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000211. У межах вказаного кримінального провадження підозрювані і свідки під час допитів повідомили про існування у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області протиправного механізму ухвалення фіктивних судових рішень, які є підставою для отримання відстрочки від мобілізації згідно зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, відповідні покази про причетність скаржника до означеного механізму були надані суддею ОСОБА_3 , консультантом ОСОБА_14 , підозрюваним ОСОБА_2 , позивачем у справі № 495/1426/23 ОСОБА_28 , позивачем у справі № 495/8702/22 ОСОБА_9 .

221. Така поведінка судді у сукупності з обставинами умисного недотримання вимог Конвенції про права дитини, цивільного процесуального та сімейного законодавства, на переконання дисциплінарного органу, є результатом усвідомлених дій, спрямованих на ухвалення рішень, які мали фіктивний характер, з метою створення юридичних передумов для ухилення військовозобов`язаних осіб від мобілізації. З огляду на викладене у діях судді ОСОБА_1 було встановлено склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII [умисне порушення прав людини і основоположних свобод, інше грубе порушення вимог закону, що призвело до істотних негативних наслідків].

222. У поданій скарзі представник не навів змістовних та суттєвих доводів, які б спростовували наведений висновок дисциплінарного органу чи вказували б на його необґрунтованість, невмотивованість чи свавільність.

223. Доводи представника скаржника про те, що дисциплінарний орган не встановив прямого причинно-наслідкового зв`язку між допущеними суддею порушеннями норм процесуального права та негативними наслідками, а також не навів конкретної шкоди, заподіяної носіям відповідних прав, не дають підстав для висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

224. Насамперед Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що, як уже зазначалося, пункт 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачає два самостійних склади дисциплінарного проступку, які мають різні юридичні ознаки.

225. Щодо порушення прав людини і основоположних свобод дисциплінарний орган виходив із того, що суддя ОСОБА_1., розглядаючи справи про визначення місця проживання малолітніх дітей та їх відібрання від матері, вирішив питання про реалізацію права дітей на повагу до сімейного життя, гарантованого статтями 16 Конвенції про права дитини та 8 Конвенції. Під час розгляду справ цієї категорії насамперед враховуються найкращі інтереси дитини щодо збереження її зв`язків із сім`єю, забезпечення її розвитку в безпечному, стійкому та спокійному середовищі, що не є неблагополучним. Водночас судові рішення у справах були ухвалені за відсутності органу опіки та піклування, письмового висновку цього органу та з`ясування обставин, які закон визнає необхідними для встановлення найкращих інтересів дитини. Саме тому дисциплінарний орган дійшов висновку, що такі дії судді ОСОБА_1. призвели до порушення конвенційних прав малолітніх дітей, щодо яких суд безпосередньо вирішив питання про їхні права та законні інтереси. Такий висновок узгоджується з уже згаданою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною 3 лютого 2022 рокуу справі № 11-40сап21 [встановлення окремих істотних негативних наслідків для цього складу дисциплінарного проступку не вимагається, оскільки саме порушення прав людини і основоположних свобод є негативним наслідком].

226. Інший склад дисциплінарного проступку, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, пов`язаний із вчиненням суддею іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Висновки дисциплінарного органу і щодо цього складу проступку є належно обґрунтованими. Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що сукупність установлених обставин - недотримання суддею низки норм процесуального права за імперативного характеру викладених у них приписів під час розгляду справ однієї категорії, швидкість розгляду цих справ та особливості їх автоматизованого розподілу, а також відомості, отримані в межах кримінального провадження № 52023000000000211, - свідчать про умисний характер дій судді та спрямованість його поведінки на ухвалення рішень, які створювали юридичні передумови для реалізації схеми ухилення військовозобов`язаних осіб від мобілізації.

227. Не можна погодитися і з доводами представника про те, що дисциплінарний орган обґрунтував негативні наслідки лише припущеннями. Оцінюючи наслідки дій судді, дисциплінарний орган виходив не лише з можливого психологічного чи соціального впливу таких рішень на дітей. Він також установив, що ухвалені рішення створили юридичний факт проживання дітей з батьком та їх відібрання від матері, який надалі був використаний окремими позивачами як правова підстава для підтвердження самостійного виховання дітей і реалізації права на виїзд за межі України під час дії воєнного стану. Саме ці обставини дисциплінарний орган поклав в основу висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між допущеними порушеннями та встановленими ним негативними наслідками.

228. Крім того, автор скарги наголошує, що ВРП та її Перша Дисциплінарна палата суддю ОСОБА_1 притягнули до відповідальності за прийняті рішення. Поряд з цим рішення, ухвалені у справах № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22 не були скасовані в апеляційному порядку та набрали законної сили.

229. Відповідно до повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону № 1798-VIII, ВРП не наділена повноваженнями оцінювати судове рішення та надавати оцінку його змісту. Виключне право на перевірку законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур.

230. Частиною четвертою статті 126 Конституції України серед гарантій незалежності суддів визначається, що суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

231. Аналогічне правило закріплене й в абзаці другому частини першої статті 49 Закону № 1402-VIII.

232. У постанові від 12 лютого 2026 року у справі № 990SCGC/45/25 (провадження № 11-401сап25) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у контексті наведених гарантій дисциплінарні палати ВРП, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.

233. Водночас орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, однак зобов`язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності. Такий правовий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 11-132сап21.

234. Здійснюючи правосуддя, суддя безумовно має право на власне тлумачення закону, у тому числі й таке, що відрізняється від загальноприйнятого розуміння. Однак таке тлумачення повинне бути добросовісним. Не може вважатись умисним порушенням норм права чи неналежним ставленням судді до службових обов`язків тлумачення закону та позиція судді щодо обґрунтування ухваленого ним судового рішення, навіть якщо така позиція є помилковою.

235. У будь-якому випадку прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно - з належним ставленням до своїх обов`язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.

236. У спірному випадку немає підстав вважати, що Перша Дисциплінарна палата ВРП та в подальшому Рада ревізували судові рішення, ухвалені суддею ОСОБА_1 у справах № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22, надавали оцінку доказам та наведеним суддею висновкам.

237. Наведене дає підстави для висновку про правильність кваліфікації дій судді ОСОБА_1 під час розгляду справ № 495/9643/22, № 495/1426/23 та № 495/8702/22 як вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Щодо правильності кваліфікації вчинених суддею ОСОБА_1 дій як дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами 3 та 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

238. За правилами пунктів 3 та 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII підставами притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

239. Відповідно до статті 2 Закону № 1402-VIII суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

240. Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини сьомої статті 56 вказаного Закону суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виявляти повагу до учасників процесу.

241. У постанові від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що положення пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII кореспондують не зобов`язанням судді «розглядати і вирішувати судові справи», а його обов`язкам дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов`язано з його високим статусом (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII), на що вказує буквальний зміст цієї норми.

242. Відповідно до Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу, а також будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Суддя повинен виконувати свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику, а також здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

243. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя повинен виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, яка проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов`язків. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів.

244. За змістом пункту 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів методи, які використовуються суддями для вирішення спорів, повинні завжди викликати довіру. Поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов`язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до відправлення правосуддя.

245. У пунктах 49, 50 вказаного Висновку, зокрема, зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки; завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості, та демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає, з рівноправним ставленням до сторін, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін.

246. Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає, найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав та свобод особи.

247. Складаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 Закону № 1402-VIII, суддя урочисто присягає об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

248. Факти втручання суддею ОСОБА_1 у процес здійснення правосуддя іншими суддями та позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з особами, про які йшлося вище, були ретельно перевірені та досліджені як Першою Дисциплінарною палатою, так і ВРП.

249. Так, у межах кримінального провадження № 52023000000000211 органом досудового розслідування допитано як свідка, згодом підозрюваного суддю ОСОБА_3 , який підтвердив факт особистого звернення голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до нього з проханням ухвалити «позитивне» рішення у справі № 495/2284/23.

250. Зазначене підтверджується копією протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - огляду мобільного телефона ОСОБА_1 від 17 липня 2024 року, згідно з яким 19 березня 2023 року між ОСОБА_1 та абонентом « ОСОБА_35 » велося листування щодо візиту відповідачки у справі ОСОБА_5 до суду 20 березня 2023 року, а фраза судді ОСОБА_1 «Пусть подьедет так же как в прошлый раз» свідчить про системність, а не поодинокість такого візиту.

251. Аналіз змісту протоколу допиту судді ОСОБА_3 від 20 серпня 2024 року свідчить про те, що суддя ОСОБА_1 особисто відвідав його службовий кабінет 20 березня 2023 року разом із відповідачкою у справі № 495/2284/23 [ ОСОБА_5 ] та особисто просив помічницю судді ОСОБА_3 - ОСОБА_16 перенести розгляд вказаної справи на 22 березня 2023 року, унаслідок чого підготовче засідання дійсно було перенесено на вказану дату. Після ухвалення 22 березня 2023 року рішення у справі суддя ОСОБА_1 особисто передав судді ОСОБА_3 500 доларів США за його прийняття.

252. З матеріалів досудового розслідування, зокрема з показань підозрюваного ОСОБА_2 , викладених у протоколі його допиту від 18 серпня 2024 року у кримінальному провадженні № 52023000000000211, встановлено, що предметом дослідження Першої Дисциплінарної палати ВРП стали також обставини розгляду Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області позовної заяви ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про позбавлення її батьківських прав. Із зазначених показань убачається, що суддя ОСОБА_1 , діючи за проханням тестя позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , організував розгляд вказаного позову суддею ОСОБА_4 (справа № 495/3746/24).

253. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП та її Першої Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_1., не будучи учасником справ № 495/2284/23 та № 495/3746/24 і не маючи жодних процесуальних повноважень щодо їх розгляду, свідомо та цілеспрямовано втрутився в процес прийняття рішень суддями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , використовуючи своє службове становище голови суду для особистого ініціювання контактів із зазначеними суддями, надання їм вказівок щодо змісту та строків ухвалення рішень в означених справах. Такі дії судді ОСОБА_1 виходять за межі особистого спілкування та є несумісними з гарантіями незалежності судді, зокрема обов`язком здійснювати правосуддя виключно на підставі власної оцінки фактів і застосування права, оскільки суддя не міг не усвідомлювати протиправності будь-якого впливу на розгляд справ, що перебували у провадженні інших суддів, незалежно від форми, у якій такий вплив здійснювався.

254. Не викликають сумніву у Великої Палати Верховного Суду і висновки ВРП та її Першої Дисциплінарної палати щодо позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 у справах № 495/8702/22, № 495/9643/22 та № 495/1426/23.

255. Так, щодо справи № 495/8702/22 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 підозрюваний ОСОБА_2 повідомив, що в жовтні 2022 року особисто звернувся до судді ОСОБА_1. з проханням ухвалити фіктивне судове рішення з метою отримання ОСОБА_9 відстрочки від мобілізації. Суддя ОСОБА_1 безоплатно організував зазначений процес: оголосив перелік необхідних для подання позову документів, через адвоката Садовського В. передав ОСОБА_9 на підпис сформовану позовну заяву та надав вказівку щодо подання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до суду заяв про розгляд справи без їхньої участі, після чого 21 листопада 2022 року ухвалив рішення, яким визначив місце проживання дитини з батьком.

256. Позапроцесуальний характер спілкування судді ОСОБА_1 з заінтересованими у прийнятті рішень особами підтверджується й іншими встановленими фактами. Так, згідно з протоколом огляду мобільного телефона ОСОБА_1 21 квітня 2023 року, тобто фактично станом на дату ймовірного набрання законної сили рішенням суду від 22 березня 2023 року у справі № 495/2284/23, на телефон судді ОСОБА_1. надійшло повідомлення з проханням з`ясувати, чи «набрало рішення силу», а того ж дня між абонентом « ОСОБА_35 » та суддею ОСОБА_1. відбулася розмова з цього ж приводу. Крім того, з протоколу допиту підозрюваного судді ОСОБА_3 від 20 серпня 2024 року вбачається, що, дізнавшись про оскарження рішення від 22 березня 2023 року у зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_12 виявився військовослужбовцем, суддя ОСОБА_1. запевнив ОСОБА_3 про «надання» ним ОСОБА_12 свого адвоката - ОСОБА_6., що додатково підтверджено моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень, згідно з яким представництво інтересів у апеляційному провадженні у цій справі дійсно здійснював цей адвокат.

257. Не менш вагомими є обставини, встановлені з протоколу огляду мобільного телефона адвоката ОСОБА_20. від 23 березня 2024 року, згідно з яким 7 листопада 2022 року відбулося листування адвоката ОСОБА_20. з ОСОБА_21 , відповідачкою у справі № 495/9643/22, яку розглядав суддя ОСОБА_1., у якому вона просила забезпечити її чоловікові -військовозобов`язаному можливість виїзду з дитиною за кордон без розірвання шлюбу та позбавлення її батьківських прав, на що адвокат ОСОБА_20 відповів ствердно та попросив зв`язатися з ним особисто.

258. Аналогічний за своєю суттю факт установлено і в справі № 495/1426/23. Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_28 від 9 липня 2024 року останній як позивач у цій справі, яку розглядав суддя ОСОБА_1., не подавав та не підписував жодних процесуальних документів, окрім договору про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_20., відомості про надання послуг яким він віднайшов у мережі «Інтернет», а за отримання цих послуг перерахував на рахунок адвоката 102 000 гривень.

259. Перша Дисциплінарна палата ВРП звернула увагу й на те, що події, які є предметом розгляду, набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо діяльності суду, зокрема щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, має негативний вплив на авторитет не лише Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, а й судової системи загалом.

260. З огляду на викладене ВРП належним чином оцінила вказані вище докази в їх сукупності, надала відповіді на всі доводи скарги представника судді та дійшла правильного висновку про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявні склади дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

261. Доводи скарги про те, що пояснення осіб, опитаних стороною захисту в порядку статті 20 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , було відхилено без належного мотивування, спростовуються змістом оскаржуваного рішення ВРП та її Першої Дисциплінарної палати.

262. Так, щодо пояснень адвоката ОСОБА_6 . Перша Дисциплінарна палата встановила, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень він неодноразово діяв як представник учасників справ, головуючим суддею в яких був суддя ОСОБА_1., а також що у провадженні самого судді ОСОБА_1 перебувала справа № 495/2026/23 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_34 , у якій рішенням від 16 березня 2023 року за відсутності будь-якого спору по суті - з огляду на визнання позову відповідачкою та неявку представника органу опіки та піклування - було задоволено вимоги ОСОБА_6 про визначення місця проживання дитини разом із батьком з підстав самостійного виховання дитини без участі матері. З огляду на встановлений таким чином характер стосунків ОСОБА_6 із суддею ОСОБА_1., який виходить за межі звичайної адвокатської діяльності, дисциплінарний орган навів конкретні та достатні мотиви, з яких дійшов висновку про неможливість визнання його пояснень об`єктивними та неупередженими.

263. Щодо пояснень ОСОБА_5 дисциплінарний орган мотивував свою позицію тим, що фіктивність справи № 495/2284/23 та відсутність у ній реального предмета спору вже встановлено судами апеляційної та касаційної інстанцій, а тому її пояснення як заінтересованої особи не могли розглядатися як самостійне спростування цих обставин.

264. Стосовно пояснень ОСОБА_7 . Перша Дисциплінарна палата ВРП навела мотивоване спростування - за результатами моніторингу відомостей на вебсайті «Судова влада України» не встановлено жодних справ за позовом про розподіл майна між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , на існування якого нібито посилався ОСОБА_7 для пояснення змісту переписки із суддею ОСОБА_1 , а сам зміст цієї переписки [жена ОСОБА_12 он же (ОСОБА_12) стесняется тебя набрать, чтобы спросить решение набрало силу] не узгоджується з наданим поясненням. Крім того, дисциплінарний орган урахував, що зі звернення ОСОБА_7 до судді ОСОБА_1 «мой друг» убачаються дружні стосунки між ними, що ставить під сумнів об`єктивність і неупередженість його пояснень.

265. Щодо пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_8 дисциплінарний орган мотивовано зазначив, що саме про дії цих осіб ідеться безпосередньо в показаннях підозрюваних і свідків у кримінальному провадженні № 52023000000000211, зокрема в показаннях підозрюваної ОСОБА_14 , а тому їхні пояснення не могли оцінюватися як пояснення незаінтересованих та об`єктивних осіб.

266. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП та її Перша Дисциплінарна палата надали вмотивовану оцінку кожному з наданих пояснень, навівши конкретні фактичні підстави, які ставлять під сумнів їх об`єктивність та неупередженість, а тому доводи скарги про формальне чи немотивоване відхилення цих доказів є необґрунтованими.

267. Не заслуговують на увагу і доводи скарги про необґрунтовану відмову в задоволенні клопотання про виклик і допит зазначених осіб як свідків. Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, 13 січня 2025 року в засіданні Першої Дисциплінарної палати ВРП клопотання адвоката ОСОБА_1. про долучення до матеріалів справи актів опитування ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було задоволено, тобто зміст їхніх пояснень був у повному обсязі досліджений дисциплінарним органом. Водночас клопотання про виклик і безпосередній допит цих осіб як свідків було відхилено одноголосним рішенням усіх присутніх членів Першої Дисциплінарної палати ВРП з мотивів недоцільності повторного дослідження обставин, які вже викладені в долучених актах опитування та отримали відповідну оцінку.

268. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене рішення дисциплінарний орган ухвалив у межах наданих йому Регламентом ВРП, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, повноважень та з дотриманням визначеної пунктами 5.23, 10.1, 10.4, 13.44 цього Регламенту процедури ухвалення такого рішення. Саме по собі незадоволення клопотання сторони про виклик свідків, чиї пояснення вже долучені до матеріалів справи в письмовій формі та досліджені дисциплінарним органом, не свідчить про порушення права судді на захист чи про упередженість дисциплінарного органу, а тому відповідні доводи скарги відхиляються.

269. Не заслуговують на увагу і доводи скарги про те, що судді ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зверталися до ВРП та Генерального прокурора з повідомленням про втручання в їхню діяльність як суддів у справах № 495/2284/23 та № 495/3746/24 відповідно у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 48 Закону № 1402-VIII.

270. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сам по собі факт відсутності таких звернень не спростовує встановлених обставин втручання судді ОСОБА_1 у процес здійснення правосуддя іншими суддями, а тому не може бути покладений в основу висновку про недоведеність відповідного дисциплінарного проступку. Обов`язок судді звернутися із зазначеним повідомленням покладається на суддю, стосовно якого мало місце втрачання, а його невиконання може мати самостійні юридичні наслідки для цього судді, тоді як встановлення факту такого втручання в межах дисциплінарного провадження здійснюється на підставі об`єктивної оцінки сукупності наявних доказів, а не наявності чи відсутності відповідного звернення з боку суддів, стосовно яких таке втручання мало місце.

271. За обставин цієї справи наявність чітких і переконливих доказів є самостійною та достатньою підставою для висновку про вчинення суддею ОСОБА_1 дій, що становлять втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями, незалежно від того, чи скористалися судді ОСОБА_3 та ОСОБА_4. передбаченим законом механізмом повідомлення про таке втручання. Отже, доводи скарги в цій частині є необґрунтованими та відхиляються.

Щодо правильності кваліфікації вчинених суддею ОСОБА_1 дій як дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

272. За пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у зв`язку з неповідомленням суддею ВРП та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п`яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок.

273. Правовий статус судді як носія судової влади передбачає низку гарантій щодо його професійної діяльності, чільне місце серед яких займає незалежність судової влади як конституційний принцип організації та функціонування судів з метою забезпечення права осіб на судовий захист. Конституція гарантує кожному, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, а вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

274. Конституційний Суд України неодноразово вказував, що «професійні судді виконують конституційну функцію - здійснення правосуддя, чим обумовлений їх спеціальний правовий статус» (друге речення абзацу третього пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 5 квітня 2011 року № 3-рп/2011); «визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом»; «Конституція України закріплює однаковий юридичний статус суддів через систему гарантій забезпечення їх незалежності, яка є невід`ємною складовою їхнього статусу. Встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм, вона пов`язана з набуттям статусу судді, має юридичне призначення, спрямоване на захист прав і свобод людини і громадянина через здійснення правосуддя незалежним і безстороннім судом (суддею)»; «конституційне закріплення гарантій незалежності суддів спрямоване на унеможливлення будь-яких спроб впливу на суддю. Такий вплив є неприпустимим з огляду на положення частини другої статті 126 Конституції України» (абзаци третій, шостий підпункту 3.2, абзац десятий підпункту 3.4 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).

275. Конституційний Суд України зазначав, що дотримання незалежності судової влади та кожного окремого судді, недопустимість будь-якого стороннього впливу на суддів є обов`язком усіх органів державної влади, їх посадових осіб й інших осіб і за міжнародним правом.

276. Так, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 13 червня 2007 року № 8 роз`яснив, що втручанням у діяльність судових органів є вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. До того ж не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.

277. Наведеного достатньо для висновку, що поняття «втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя» охоплює будь-які форми впливу на суддю незалежно від того, чи мали вони характер прямого тиску, чи виражалися в завуальованому проханні, здійсненому поза межами процесуального порядку спілкування учасників справи.

278. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що обов`язок судді повідомити ВРП та Генерального прокурора про факт втручання не є факультативним і не залежить від суб`єктивної оцінки суддею серйозності чи результативності такого звернення. Законодавець пов`язує виникнення цього обов`язку виключно з фактом здійснення звернення в спосіб, не передбачений процесуальним законодавством, а не з тим, чи вплинуло це звернення на кінцевий результат розгляду справи, чи погодився суддя задовольнити прохання, чи залишив його без реагування. Інше тлумачення нівелювало б превентивне призначення цієї норми, яка спрямована передусім на захист права особи на розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.

279. Перша Дисциплінарна палата ВРП, з висновками якої погодилася Рада, установила, що звернення ОСОБА_2 до судді ОСОБА_1. щодо ухвалення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_9 , а також дії, вчинені суддею у справі за позовом ОСОБА_12 , підтверджено матеріалами кримінального провадження № 52023000000000211, зокрема протоколами НСРД та допитів, свідчать про здійснення до судді звернень поза межами процесуального порядку з метою впливу на здійснення правосуддя. Виходячи із цього дисциплінарний орган кваліфікував зазначені обставини як випадки втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя в розумінні пункту 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

280. Дисциплінарний орган також установив, що відповідно до відомостей автоматизованої системи документообігу ВРП «Д-3» та інформації, розміщеної на офіційному вебсайті цього органу, суддя ОСОБА_1. не повідомляв ВРП та Генерального прокурора про зазначені випадки втручання у строки та в порядку, визначені частиною четвертою статті 48 Закону № 1402-VIII.

281. Оцінюючи наведені висновки, Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що встановлені дисциплінарним органом обставини підтверджують наявність звернень до судді з приводу конкретних справ поза межами процесуального порядку, тобто у спосіб, який законом прямо віднесено до випадків втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя. За таких обставин у судді виник обов`язок упродовж п`яти днів повідомити про такі випадки ВРП та Генерального прокурора незалежно від того, чи вважав він такі звернення результативними або такими, що вплинули на ухвалення судового рішення.

282. Оскільки матеріалами дисциплінарної справи підтверджено як факт здійснення до судді позапроцесуальних звернень, так і відсутність повідомлень про них ВРП та Генеральному прокурору у визначений законом строк, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками дисциплінарного органу про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

283. Стосовно доводів адвоката про неправомірність використання у межах дисциплінарного провадження інформації з матеріалів кримінального провадження, в тому числі НСРД, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

284. Адвокат наполягає на незаконності використання у дисциплінарній справі інформації, отриманої у межах кримінального провадження № 52023000000000211 від 9 травня 2023 року, як такої, що потребувала перевірки на предмет її достатності, допустимості та достовірності.

285. Особливості доведення складу дисциплінарного проступку, допущеного суддею, встановлено у частині шістнадцятій статті 49 Закону № 1798-VIII. Так, підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (ВРП) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

286. Отже, вимог щодо належності та допустимості доказів у дисциплінарному провадженні спеціальне законодавство не містить.

287. Одночасно Велика Палата Верховного Суду дотримується усталеної позиції, що дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Дисциплінарний орган не досліджує питання вини суддів у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо визначених Законом № 1402-VIII. Також дисциплінарний орган не оцінює докази щодо їх належності та допустимості загалом та, зокрема, у кримінальному провадженні, а лише надає правову оцінку ознакам у поведінці судді, які можуть підтверджувати наявність або відсутність складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення Дисциплінарною палатою рішення в межах своїх повноважень і не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

288. Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

289. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

290. Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявних у матеріалах дисциплінарної справи доказів, встановлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Установлені в дисциплінарній справі факти мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішення у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

291. Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії схвалила Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, у пункті 53 якого зазначено таке: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно жодних дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Потрібно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

292. Відповідно до сформульованого підходу інформація, яка встановлена під час розслідування кримінального провадження, може бути використана для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини у скоєнні конкретного злочину.

293. Про можливість використання під час дисциплінарного провадження таких відомостей, зокрема відомостей з протоколів допитів, отриманих у межах кримінального провадження, Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала у постановах від 8 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20, від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20), від 14 липня 2022 року (провадження № 11-168сап21) тощо.

294. Повертаючись до обставин справи, яка розглядається, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що інформація про вчинення скаржником дисциплінарного проступку дисциплінарний орган отримав від НАБУ - органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який, зокрема уповноважений на здійснення досудового розслідування у певній категорій справ. До скарги НАБУ долучило також копії матеріалів кримінального провадження № 52023000000000211 від 9 травня 2023 року, а також письмовий дозвіл на розголошення (використання) відомостей досудового розслідування від 23 серпня 2024 року, наданий відповідно до вимог статті 222 КПК України. За змістом вказаного дозволу його надано для розгляду дисциплінарної скарги щодо судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 .

295. Відтак у розглядуваній ситуації дисциплінарному органу було надано дозвіл на розголошення (використання) відомостей досудового розслідування в межах дисциплінарного провадження згідно із вимогами статті 222 КПК України. Відповідно, підстав вважати, що означені докази були отримані у незаконний спосіб, були підроблені чи спотворені, немає. Враховуючи викладене, ВРП вважала правомірним використання її Першою Дисциплінарною палатою таких відомостей.

296. Оскільки, за наявності відповідного дозволу використання дисциплінарним органом матеріалів кримінального провадження є правомірним, Перша Дисциплінарна палата ВРП, а в подальшому і Рада мали право врахувати зафіксовані за матеріалами такого кримінального провадження відомості та обставини і надати їм власну оцінку з погляду наявності / відсутності складу дисциплінарного проступку.

297. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у дисциплінарному провадженні для висновку про наявність / відсутність складу дисциплінарного проступку дисциплінарний орган здійснює оцінку доказів не через призму їх належності і допустимості, а через вимогу їх чіткості та переконливості, тобто з погляду звичайної розсудливої людини.

298. Слід зазначити, що, заперечуючи факт своєї причетності до механізму ухвалення фіктивних судових рішень, про що йшлося в матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000211 від 9 травня 2023 року, ОСОБА_1 протягом розгляду дисціплінарної справи та судового розгляду справи так і не надав жодних логічних та змістовних пояснень своєї версії подій, які відбулися.

299. Окрему увагу Велика Палата Верховного Суду звертає на те, що у дисциплінарній справі, яка розглядалася ВРП та її Першою Дисциплінарною палатою, висновки дисциплінарного органу ґрунтуються не стільки на матеріалах кримінального провадження, скільки на самостійно досліджених матеріалах справ.

300. У справі, що розглядається, дисциплінарний орган не оцінював докази у розрізі їх належності та допустимості в розумінні кримінально-процесуального закону, а лише надав правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку. Отже, рішення дисциплінарного органу хоч і прийняте на підставі відомостей, здобутих у межах кримінального провадження, проте ґрунтується на самостійних правових підставах та висновках.

Щодо обраного виду дисциплінарного стягнення

301. Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII та частиною п`ятою статті 50 Закону № 1798-VIII передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

302. Обираючи вид дисциплінарного стягнення, Перша Дисциплінарна палата ВРП урахувала умисний характер допущених суддею ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, їх істотність та наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя, негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, особу судді, зокрема його позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних стягнень. З огляду на вказане Перша Дисциплінарна палата ВРП вважала пропорційним у спірному випадку застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади. ВРП в повній мірі погодилася з такими висновками своєї Першої Дисциплінарної палати.

303. Отже, не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про неврахування дисциплінарним органом обставин відсутності у нього дисциплінарних стягнень, а також його бездоганної поведінки. Водночас самі по собі означені обставини не виключають можливості застосування до судді найсуворішого виду стягнення, якщо тяжкість дисциплінарного проступку об`єктивно виправдовує такий вид стягнення.

304. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом оскаржуваного рішення усім суттєвим і значущим доводам скаржника ВРП надала відповідну правову оцінку. Незгода скаржника з обсягом, повнотою та змістом наведених ВРП у спірному рішенні обґрунтувань не свідчить про відсутність наведення мотивів щодо спірного питання. Достатньо того, щоб рішення містило такі мотиви, зі змісту яких об`єктивно можна встановити підстави та логіку його ухвалення. Критичне сприйняття скаржником наведених ВРП мотивів чи незгода з ними не є тотожним їх відсутності взагалі.

305. Інші доводи та міркування, викладені у скарзі представника судді ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_1., також не спростовують правильності висновків ВРП.

Висновки за результатами розгляду скарги

306. Частиною восьмою статті 266 КАС України передбачено, що Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

307. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП прийняла оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, а тому скарга представника судді ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_1. підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_1, на рішення Вищої ради правосуддя від 24 березня 2026 року № 484/0/15-26, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, залишити без задоволення.

Рішення Вищої ради правосуддя від 24 березня 2026 року № 484/0/15-26, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий суддяС. О. Погрібний

Суддя-доповідачкаН. М. Мартинюк

Судді:О. О. БанаськоМ. В. Мазур

О. В. БілоконьН. С. Стефанів

О. Л. БулейкоТ. Г. Стрелець

М. М. ГімонО. В. Ступак

О. А. ГубськаМ. Ю. Тітов

А. А. ЄмецьІ. В. Ткач

В. В. КорольО. С. Ткачук

О. В. КривендаВ. Ю. Уркевич