Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №757/29843/19-к — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 757/29843/19-к

провадження № 13-70кс25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

судді-доповідачки ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_17 ,

прокурора ОСОБА_18 ,

захисниці ОСОБА_19 ,

представниці потерпілого ОСОБА_20 ,

потерпілого ОСОБА_21 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за касаційними скаргами прокурора та представниці потерпілого ОСОБА_21 - адвокатки ОСОБА_20 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року про повернення апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42014000000001025, стосовно ОСОБА_22 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ст. 340, ч. 3 ст. 27 ст. 365 Кримінального кодексу України.

Історія справи і короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

1. Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 04 вересня 2019 року задовольнив скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_22 - ОСОБА_19 на бездіяльність уповноважених осіб Генеральної прокуратури, що полягала у невчиненні процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42014000000001025, і:

- скасував постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, погоджену прокурором групи прокурорів Генеральної прокуратури України, від 26листопада 2018 року про зупинення досудового розслідування;

- встановив строк 24 години з моменту проголошення ухвали для прийняття слідчим, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001025 та/або прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, рішення щодо відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001025 та внесення відповідних відомостей до ЄРДР;

- встановив процесуальний строк тривалістю 30 днів для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001025 за підозрою ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ст. 340, ч. 3 ст. 27 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК), та прийняття прокурором одного з передбачених ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні.

2. Ця ухвала слідчого судді неодноразово була оскаржена до суду апеляційної інстанції прокурором ОСОБА_23 , представником потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 - адвокаткою ОСОБА_29 , представниками потерпілих ОСОБА_30 , ОСОБА_31 - адвокатами ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , представницею потерпілого ОСОБА_21 - адвокаткоюОСОБА_20 , представником потерпілих ОСОБА_35 , ОСОБА_36 - адвокатом ОСОБА_37 .

3. За наслідком перевірки цих скарг Київський апеляційний суд ухвалами від 15 жовтня 2019 року, 27 листопада, 03 грудня 2020 року, 12 березня 2021 року, 25 травня 2022 року, 02 жовтня 2023 року та 24 жовтня 2024 року на підставі ч. 4 ст. 309 КПК відмовив у відкритті апеляційного провадження за вказаними апеляційними скаргами з тих мотивів, що апеляційні скарги подані на рішення слідчого судді, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

4. У подальшому зазначені вище рішення суду апеляційної інстанції були оскаржені прокурором, адвокатами ОСОБА_29 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_20 в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ККС ВС), який ухвалами від 14 листопада 2019 року, 10 березня, 29 червня 2021 року та 15 січня 2024 року на підставі ч. 2 ст. 428 КПК відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційні скарги та надані до них копії судових рішень не містили підстав для їх задоволення.

5. У жовтні 2024 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18 та представниця потерпілого ОСОБА_21 - адвокатка ОСОБА_20 знову оскаржили ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року до суду апеляційної інстанції.

6. На обґрунтування підстав можливості оскарження вказаної вище ухвали слідчого судді заявники, наводячи аналогічні за містом доводи, посилались на те, що 16 вересня 2024 року об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі також - ОП ККС) у постанові у справі № 761/26342/22 сформулювала висновок про застосування норм права, який, на їх думку, підлягав застосуванню і в цій справі, а саме: ухвала слідчого судді про встановлення строку для проведення процесуальних дій, необхідних для закінчення досудового розслідування, має важливе значення як на етапі досудового розслідування, впливаючи на якість його проведення та обрахунку строку такого розслідування, так і на кримінальне провадження та його рух загалом, а тому підлягає апеляційному оскарженню.

7. Київський апеляційний суд ухвалою від 16 жовтня 2024 року апеляційні скарги прокурора та представниці потерпілого повернув як такі, що не підлягають розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки зазначені в апеляційних скаргах вимоги вже були предметом розгляду судів апеляційної та касаційної інстанцій, рішення ККС ВС набрали законної сили і оскарженню не підлягають.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також заперечення інших учасників судового провадження

8. У касаційних скаргах прокурор та представниця потерпілого ОСОБА_21 - адвокатка ОСОБА_20 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року скасувати й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

9. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам апеляційних скарг та не вказав мотивів їх відхилення; натомість безпідставно повернув його апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді з підстав, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК, оскільки суддя-доповідач неправильно витлумачив зміст вказаної норми, якою передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції.

10. Також вказує про недотримання судом вимог ч. 6 ст. 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), оскільки суд апеляційної інстанції не врахував обов`язкових для нього висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові ОП ККС від 16 вересня 2024 року (справа № 761/26342/22), на яку є посилання в апеляційній скарзі. За висновками ОПККС, ухвала слідчого судді, якою встановлено строк для вчинення дій та ухвалення органом досудового розслідування рішення, передбаченого ст. 283 КПК, підлягає апеляційному оскарженню на підставі приписів ч. 6 ст. 9, ч.1ст. 7 КПК.

11. Вважає, що наявність зазначеного висновку про можливість оскарження такої ухвали слідчого судді на досудовому розслідуванні позбавляє прокурора та потерпілих можливості подавати заперечення на цю ухвалу слідчого судді під час підготовчого провадження в суді на підставі ч. 3 ст. 309 КПК, а тому єдиним шляхом усунення допущених, на його думку, порушень слідчим суддею є звернення з апеляційною скаргою.

12. Крім того, в касаційній скарзі прокурор наводить доводи щодо незаконності ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року.

13. Також зазначає, що апеляційний суд всупереч вимогам КПК залишив без розгляду вимоги прокурора і представника потерпілих про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. Зокрема, стверджує, що первинна апеляційна скарга була подана у вересні 2019 року в межах строку на апеляційне оскарження, однак апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження і на момент постановлення цієї ухвали строк на апеляційне оскарження вже минув. Водночас повторна скарга прокурора була подана без невиправданих затримок і зволікань упродовж розумного строку після того, як стало відомо про ухваленняОП ККС судового рішення від 16 вересня 2024 року.

14. У касаційній скарзі представниця потерпілого ОСОБА_21 - адвокаткаОСОБА_20 наводить аналогічні з прокурором аргументи. Представниця потерпілого також вказує про необґрунтоване застосування судом апеляційної інстанції п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК щодо повернення її апеляційної скарги, про неврахування висновків щодо застосування норм права у постанові ОП ККС від 16 вересня 2024 року (справа № 761/26342/22). Також наводить доводи щодо незаконності ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року, який ухвалив рішення, не передбачене нормами КПК, отже,суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілого мав керуватися приписами ч. 6 ст. 9, п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК.

15. Захисниця ОСОБА_19 у письмових запереченнях на касаційні скарги навела мотиви, з яких вважає їх вимогинеобґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата)

16. Колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС (далі також - колегія суддів) ухвалою від 04 вересня 2025 року передала матеріали кримінального провадження на розгляд Великої Палати, оскільки вважала, що в цій справі міститься виключна правова проблема і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

17. Суть окресленої колегією суддів виключної правової проблеми полягає у вирішенні питання: чи підлягають окремому апеляційному оскарженню відповідно до приписів ст. 309 КПК ухвали слідчих суддів, постановлені в порядку статей 28 і 114 КПК, якими встановлено процесуальний строк для проведення досудового розслідування?

18. На обґрунтування існування виключної правової проблеми колегія суддів зазначає, що питання щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення процесуального строку у кримінальному провадженні неодноразово ставало предметом вирішення різних колегій суддів ККС ВС, судової палати, а також об`єднаної палати.

19. Так, Другою судовою палатою ККС ВС в постанові від 18 жовтня 2019 року (справа № 757/37346/18-к; провадження № 51-1329кмп19) сформульовано висновок щодо застосування приписів ст. 309 КПК у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 399 цього Кодексу, за яким ухвали слідчих суддів, постановлені в порядку статей 28, 114 КПК, окремому апеляційному оскарженню, відповідно до положень статті 309 КПК, не підлягають.

20. Серед іншого, мотивуючи такий висновок, судова палата зазначила, що передбачений ч. 2 ст. 28 КПК обов`язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч.6ст.28КПК, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків відповідно до положень ст. 114 КПК. Отже, апеляційний суд, дотримуючись вимог ч. 3 ст. 307, ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК, правильно встановив, що оспорювана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури, та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, належним чином умотивувавши своє рішення.

21. Крім того, судова палата зазначила, про незастосовність до цих правовідносин правових висновків Верховного Суду України (далі також - ВСУ) у постанові від 12 жовтня 2017 року у справі № 757/49263/15-к та Великої Палати у постановах від 23 травня 2018 року (провадження № 13-16сво18 та № 13-19кс18), оскільки в них йдеться про випадки постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами і щодо яких суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності. Натомість,на відміну від зазначених вище випадків, у цих правовідносинах ухвала слідчого судді постановлена на підставі статей 3, 28, 114 КПК.

22. Такої правозастосовної позиції дотримувалися колегії суддів ККС ВС у постановах Третьої судової палати від 29 січня 2020 року (справа № 263/2612/19; провадження № 51-4312км19)та від 29 квітня 2020 року (справа № 757/25205/19-к; провадження № 51-3695км19), Першої судової палати від 24 грудня 2020 року (справа № 757/23781/20; провадження № 51-3138км20) та від 01 листопада 2022 року (справа № 607/7173/21; провадження № 51-3942км21), Другої судової палати від 18 травня 2023 року (справа № 761/15763/22; провадження № 51-4341км22), Першої судової палати від 21 березня 2024 року (справа № 761/20306/23; провадження № 51-6167км23).

23. Проте 16 вересня 2024 року ОП ККС у постанові (справа № 761/26342/22, провадження № 51-7561кмо23) зробила висновок, відмінний від вказаних правозастосовних позицій, за яким ухвала слідчого судді, якою встановлено строк для проведення процесуальних дій, необхідних для закінчення досудового розслідування, підлягає апеляційному оскарженню як така, що не передбачена законом.

24. Колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС не погоджується з викладеним у постанові ОП ККС від 16 вересня 2024 року висновком, вважаючи, що оскільки положення статей 28 та 114 КПК не змінювались, в об`єднаної палати були відсутні правові підстави для зміни усталеної правозастосовної практики, і в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати навела відповідне обґрунтування своєї позиції.

25. За таких обставин колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС дійшла висновку про наявність у цьому провадженні виключної правової проблеми, вирішення якої матиме визначальне значення для формування сталої судової практики щодо застосування приписів статей 3, 28, 114 КПК у їх взаємопоєднанні з тими, що передбачені статтями 219, 294, 295-1 цього Кодексу.

26. Ухвалою від 08 жовтня 2025 року Велика Палата прийняла до розгляду кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та представниці потерпілого ОСОБА_21 - адвокатки ОСОБА_20 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року.

Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні

27. Прокурори, потерпілий ОСОБА_21 та його представниця ОСОБА_20 підтримали доводи касаційних скарг і просили їх задовольнити з підстав, наведених у цих скаргах.

28. Захисниця ОСОБА_19 заперечила проти задоволення касаційних скарг, просила оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Позиція Великої Палати

Щодо порушеного перед Великою Палатою питання, що становить виключну правову проблему

29. Відповідно до ст. 434-1 КПК необхідність передачі провадження на розгляд Великій Палаті виникає, зокрема, у випадку, коли справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

30. Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

31. Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

32. Законність та обґрунтованість рішень слідчого судді, ухвалених на досудовому розслідуванні, також забезпечується можливістю їх апеляційного оскарження. Тому передбачене главою 26 КПК право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження та процесуальним інструментом виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження.

33. Законодавець встановив певні особливості апеляційної перевірки ухвал слідчого судді, які зумовлені насамперед характером цього виду судового рішення, необхідністю невідкладної перевірки його законності й обґрунтованості. До таких особливостей належить: а) спрощений порядок подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду (ч. 1 ст. 395 КПК); б) скорочений строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення; для особи, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення; для особи, без виклику якої постановлено ухвалу слідчого судді та яка її оскаржує, - з дня отримання нею копії судового рішення (частини 2, 3 ст. 395 КПК); в) скорочений строк розгляду апеляції - не пізніше як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції (ч. 2 ст. 422 КПК).

34. У Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 було сформульовано юридичну позицію, за якою законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя; обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи (абзаци сімнадцятий, вісімнадцятий підп.2.3 п.2).

35. Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження. У зв`язку із цим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.

36. Згідно з приписами ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

37. Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК.

38. У свою чергу згідноіз ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

39. Питання щодо можливості оскарження ухвал слідчих суддів, не передбачених ст. 309 КПК, було предметом розгляду Верховного Суду України та Великої Палати.

40. Зокрема, у справі № 757/49263/15-к (провадження № 5-142кс(15)17, постанова від 12 жовтня 2017 року) ВСУ розглядав ситуацію, коли слідчий суддя своєю ухвалоюскасував постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження та зобов`язав уповноваженого прокурора вчинити дії, передбачені статтями 283, 284 КПК, і протягом трьох днів прийняти постанову про закриття провадження. Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, дійшовши висновку, що така ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, оскільки не входить до виключного переліку рішень, передбаченого ст. 309 КПК. Цю позицію підтримав ВСУ, який на той час здійснював касаційний перегляд, і залишив ухвалу апеляційного суду без змін.

41. Однак ВСУ дійшов висновку, що апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що положення ч. 4 ст. 399 КПК, якою він керувався, стосуються відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами на судові рішення, які прямо визначені у статтях КПК, тобто на такі рішення, які слідчий суддя, суд має право ухвалювати згідно із законом. Також, посилаючись на ст. 309 КПК, апеляційний суд проігнорував той факт, що зміст резолютивної частини оскарженої ухвали слідчого судді вказує на відсутність можливості подання заперечень проти цієї ухвали під час підготовчого провадження в суді, тоді як така альтернатива апеляційному оскарженню прямо передбачена в ч. 3 зазначеної статті.

42. За наслідком судового розгляду ВСУ в постанові від 12 жовтня 2017 року зробив такий висновок про застосування норми права: «У разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК».

43. Такий висновок ВСУ підтримала Велика Палата у постановах від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та № 243/6674/17, розглядаючи питання щодо можливості апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення позапланових перевірок, яка вказала, що КПК не передбачає повноваження слідчого судді постановляти такі ухвали, а тому вони мають бути предметом апеляційної перевірки.

44. Отже, у згаданих випадках як ВСУ, так і Велика Палата виходили з того, що підставою для застосування положень ч. 6 ст. 9 КПК та відповідно п. 17 ч. 1 ст. 7 і ч. 1 ст. 24 КПК є факт прийняття слідчим суддею рішення поза межами його повноважень, визначених КПК.

45. Таким чином, висновки Верховного Суду України та Великої Палати фактично сформували загальний підхід до можливості апеляційного оскарження ухвал слідчого судді, перелік яких не визначено у ст. 309 КПК: апеляційному перегляду підлягають ті рішення, які ухвалені поза межами повноважень слідчого судді, визначених законом.

46. Водночас у судовій практиці виникли питання щодо можливості апеляційного оскарження ухвал слідчого судді, які прямо не передбачені КПК і відповідно не включені до переліку, визначеного ст. 309 КПК, але ухвалення яких належить до повноважень слідчого судді в межах процедури, передбаченої КПК, із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, у межах здійснення судового контролю за досудовим розслідуванням.

47. Очевидно, що надання можливості апеляційного оскарження кожного такого рішення призвело б до істотного збільшення навантаження на апеляційні суди, ресурси яких є обмеженими, створило б можливості зловживання сторонами кримінального провадження їхнімипроцесуальними правами, а також могло б створити ризики для затягування досудового розслідування.

48. Зокрема, потенційна можливість оскарження будь-якого рішення слідчого судді в апеляційному порядку відкривала б шлях до зловживань з боку учасників кримінального провадження, коли сторона, звертаючись із формальними чи проміжними клопотаннями/скаргами, отримувала б ухвалу слідчого судді, а далі ініціювала б її апеляційне оскарження, що фактично могло призвести до блокування руху провадження.

49. Водночас повне виключення можливості апеляційного перегляду всіх таких ухвал слідчого судді лише на тій підставі, що вони не включені до переліку рішень, визначених ст. 309 КПК, також не відповідало б завданням кримінального провадження, принципу верховенства права та конституційним гарантіям судового захисту.

50. Абсолютна відмова в доступі до апеляційного перегляду рішень слідчого судді, які можуть прямо та суттєво впливати на права, свободи чи інтереси учасників кримінального провадження або мати визначальне значення для подальшого руху кримінального провадження, створювала б ризик безконтрольного застосування слідчим суддею власних повноважень.

51. За таких умов відсутність механізму апеляційного перегляду могла б призвести до ситуацій, коли учасник провадження був би позбавлений реальної процесуальної можливості захистити свої права, а допущене слідчим суддею порушення залишалося б узагалі невиправленим або виправлялось би надто пізно, що суперечить як гарантіям ефективного судового захисту, так і принципу справедливого суду.

52. У зв`язку із цим виникла потреба в додатковому уточненні підходів щодо того, які саме ухвали слідчого судді, що прямо не передбачені ст. 309 КПК, можуть бути предметом апеляційного перегляду.

53. Це питання вирішувала ОП ККС у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19 (провадження № 51-3335кмо20), в якій уточнила раніше сформулюваний підхід до критеріїв апеляційного оскарження рішень слідчого судді, дійшовши таких висновків:

«…серед усіх рішень слідчого судді, можливість ухвалення яких прямо не передбачена КПК у межах відповідних регламентованих цим Кодексом процедур, слід виокремити дві групи рішень:

- ухвалені поза межами процедури, передбаченої КПК (з питань, процедура вирішення яких слідчим суддею не передбачена КПК);

- ухвалені в межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

І якщо питання неправомірності відмови судом апеляційної інстанції у перевірці законності рішень слідчого судді, які належать до першої групи, отримала своє вирішення на рівні висновків вищої судової інстанції щодо застосування норм права (в постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі № 5-142кс(15)17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та № 243/6674/17), то питання щодо апеляційного оскарження другої групи рішень потребує диференційованого підходу з огляду на зміст ухваленого слідчим суддею рішення у кожному конкретному випадку.

При вирішенні зазначеного питання слід виходити насамперед із сутнісного критерію, визначально закладеного законодавцем при визначенні кола ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню.

Аналіз ст. 309 КПК, якою на рівні загальних норм закріплено перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування, надає підстави стверджувати, що законодавцем віднесені до предмета оскарження рішення слідчого судді, які або вирішують питання щодо обмеження конституційних прав особи (застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту; застосування запобіжного заходу у вигляді застави; відсторонення від посади і т.д.), або якими вирішується питання, які мають істотне значення для здійснення ефективного досудового розслідування (відмова у наданні дозволу на затримання; відмова у здійсненні спеціального досудового розслідування; відмова у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту та застави), або якими вирішується доля досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому (закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 КПК і т.д.).

З наведеного слідує, що перевірці в апеляційній інстанції підлягають лише ухвали слідчого судді, які пов`язані з можливістю істотного обмеження прав, свобод та інтересів особи або мають вирішальне значення для руху досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому.

У зв`язку з цим обмеження права на апеляційне оскарження є виправданим і воно може бути пов`язане, зокрема, із забороною оскарження рішень слідчого судді, які не призводять ні до встановлення обмежень конституційних прав особи, ні до неможливості оскарження вже встановлених правообмежень та які не перешкоджатимуть здійсненню ефективного досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому».

54. Велика Палата поділяє наведені ОП ККС підходи й зазначає, що вони узгоджується як із загальними засадами кримінального провадження, так і з вимогами ст. 24 КПК щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень у порядку, визначених цим Кодексом. Застосування сутнісного критерію при визначенні можливості апеляційного перегляду рішень слідчого судді, які не включені до переліку ст. 309 КПК, дозволяє забезпечити баланс між необхідністю гарантувати ефективний захист прав особи та потребою у стабільності й безперервності досудового розслідування.

55. У контексті викладеного Велика Палата має з`ясувати:

1) чи наділяє чинний КПК слідчого суддю повноваженням здійснювати контроль щодо дотримання розумних строків у кримінальному провадженні та чи існує для цього окрема процедура або ж слідчий суддя повинен керуватися загальними засадами кримінального провадження у цих випадках;

2) чи має рішення слідчого судді визначальний вплив на рух досудового розслідування чи кримінального провадження загалом або чи має місце істотне обмеження прав, свобод та інтересів особи.

56. Відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

57. У ч. 2 ст. 28 КПК встановлено загальне правило, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

58. Однак на додаток до цього ч. 6 ст. 28 КПК унормовує, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.

59. Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 114 КПК для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

60. Системний аналіз наведених положень КПК свідчить, що ч. 2 ст. 28 цього Кодексу покладає на слідчого суддю обов`язок забезпечити розумність строків вирішення ним самим питань, віднесених до його компетенції, а ч. 6 ст. 28 і ст. 114 КПК цього Кодексу наділяють його більш загальними повноваженнями щодо контролю розумності строків досудового розслідування.

61. Встановлення слідчим суддею процесуальних строків є однією з форм здійснення судового контролю за дотриманням принципу розумності строків кримінального провадження, який по суті є додатковим процесуальним інструментом, що сприяє належному перебігу розслідування і покликаний забезпечити додаткові гарантії, визначені КПК щодо ефективності досудового розслідування.

62. Однак важливо зауважити, що слідчий суддя може здійснювати контроль за дотриманням розумних строків як у межах процедур, які прямо передбачені КПК (наприклад, слідчий суддя може встановити строк виконання доручення про проведення слідчої (розшукової) дії на підставі ч. 5 ст. 333, продовжити строк досудового розслідування в порядку ст. 295-1, визначити строк ознайомлення для ознайомлення з матеріалами в порядку ч. 10 ст. 290 тощо), так і поза межами таких процедур (зокрема, ч. 6 ст. 28 і ст. 114 КПК не містять жодних обмежень щодо цього).

63. В останньому випадку слідчий суддя по суті керується положеннями, які визначають загальні засади кримінального провадження, до яких відноситься і ст. 28 КПК. Таким чином, це є першою ознакою (критерієм) того, що ухвали слідчих суддів щодо встановлення розумних строків, які прийняті не в межах існуючих процедур, а виключно на підставі статей 28 і 114 КПК, підлягають апеляційному оскарженню (відповідно до наведених вище критеріїв).

64. Однак з огляду на загальний характер цих норм мова може йти про дуже широке коло строків, які потенційно можуть бути встановлені слідчим суддею у межах як кримінального провадження загалом, так і окремих процесуальних дій. Це означає, що частина таких рішень слідчих суддів потенційно може мати лише обмежений вплив на кримінальне провадження, але інша частина - вирішальний.

65. Отже, другий критерій буде дотримано саме у випадку, якщо така ухвала слідчого судді має не обмежений, а визначальний вплив на рух досудового розслідування чи кримінального провадження загалом.

66. Таким чином, апеляційному перегляду підлягають ухвали слідчого судді про встановлення процесуальних строків, ухвалені на підставі статей 28, 114 КПК поза межами процедур, які прямо передбачені КПК, за умови, що вони мають визначальний вплив на рух досудового розслідування чи кримінального провадження загалом.

67. Такі ознаки має ухвала слідчого судді про встановлення строку для виконання процесуальних дій щодо закінчення досудового розслідування (прийняття одного з рішень, передбачених ст. 283 КПК).

68. Водночас Велика Палата наголошує, що сам по собі факт постановлення такого рішення автоматично не свідчить про незаконність дій слідчого судді, але ключовим для цілей визначення, чи підлягає воно перевірці в апеляційному порядку, є те, що воно ухвалюється на підставі загальних засад кримінального провадження, зокрема які стосуються розумності строків, і що воно має визначальний вплив на рух досудового розслідування чи кримінального провадження загалом.

69. Додатковим аргументом на користь того, що такі ухвали можуть бути переглянуті в апеляційному порядку, є те, що, встановивши у частинах 1 і 2 ст. 309 КПК перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, законодавець водночас у ч. 3 цієї статті визначає, що інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Тобто, запроваджуючи обмеження на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді, законодавець виходив із того, що їх законність і обґрунтованість може бути перевірена судом під час підготовчого судового засідання.

70. Але оскільки внаслідок виконання вимог ст. 283 КПК кримінальне провадження може бути не лише направлене до суду, але й закрите, сторона може бути позбавлена можливості подати такі заперечення на стадії підготовчого судового засідання.

71. У постанові ОП ККС від 16 вересня 2024 року у справі № 761/26342/22, де сформульовано висновок, з яким не погодилася колегія суддів, передаючи це кримінальне провадження на розгляд Великої Палати, йшлося про встановлення слідчим суддею строку в один місяць для проведення процесуальних дій, необхідних і достатніх для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

72. ОП ККС зауважила, що кримінальний процесуальний закон передбачає можливість встановлення певного процесуального строку в межах граничного строку. У цьому провадженні йдеться про встановлення строку в межах строку досудового розслідування, в якому нікому не було повідомлено про підозру.

73. Об`єднана палата звернула увагу, що станом на момент ухвалення рішення слідчим суддею у межах цього провадження, тобто станом на 31 травня 2023 року, відповідно до ч. 8 ст. 615 КПК у кримінальних провадженнях, в яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та на дату введення воєнного стану жодній особі не було повідомлено про підозру, строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загальних строків, передбачених ч. 2 ст. 219 цього Кодексу [ці зміни, внесені законами № 2137-IX від 15 березня 2022 року і № 2201-IX від 14 квітня 2022 року].

74. Тобто строки у таких кримінальних провадженнях не спливали, а слідчий суддя фактично встановив строк щодо періоду, який не мав граничних меж відповідно до КПК, тим самим скоротивши його.

75. З огляду на це об`єднана палата вважала, що таке рішення вочевидь суттєво впливає на рух досудового розслідування і кримінального провадження загалом.

76. За наслідком судового розгляду об`єднана палата зробила висновок про застосування норми права, за яким ухвала слідчого судді про встановлення строку для вчинення дій, необхідних для закінчення досудового розслідування, підлягає апеляційному оскарженню.

77. Оскільки цей висновок ОП ККС не суперечить наведеним вище висновкам Великої Палати, підстав для відступу від нього немає.

Щодо доводів касаційних скарг

78. Згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

79. Відповідно до ч. 1 ст. 310 КПК оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

80. Отже, сама по собі ухвала слідчого судді місцевого суду не може бути предметом перевірки в касаційному порядку, оскільки законом не передбачено можливості її оскарження в такому порядку. Відтак Велика Палата не розглядає доводів касаційних скарг у цій частині.

81. Таким чином, предметом перегляду в касаційному порядку є лише ухвала Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року про повернення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого.

82. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

83. Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

84. Відповідно до ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

85. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.

86. Велика Палата нагадує, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена 04 вересня 2019 року і після цього неодноразово оскаржувалася в апеляційному порядку. Проте Київський апеляційний суд ухвалами від 15 жовтня 2019 року, 27 листопада, 03 грудня 2020 року, 12 березня 2021 року, 25 травня 2022 року, 02 жовтня 2023 року та 24 жовтня 2024 року на підставі ч. 4 ст. 309 КПК відмовив у відкритті апеляційного провадження за вказаними апеляційними скаргами з тих мотивів, що апеляційні скарги подані на рішення слідчого судді, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

87. Прокурор та представниця потерпілого ОСОБА_21 - адвокатка ОСОБА_20 у жовтні 2024 року повторно оскаржили ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року до суду апеляційної інстанції, заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

88. Київський апеляційний суд оскаржуваною ухвалою від 16 жовтня 2024 року апеляційні скарги прокурора та представниці потерпілого повернув на підставі п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК як такі, що не підлягають розгляду в суді апеляційної інстанції.

89. У цій справі оскаржувана ухвала постановлена слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва, перегляд якої належить до територіальної та предметної юрисдикції Київського апеляційного суду.

90. За таких обставин рішення апеляційного суду є таким, що не ґрунтується на приписах процесуального закону, оскільки положення п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК, на які послався апеляційний суд, регулюють випадки, коли апеляційна скарга подана до неналежного суду апеляційної інстанції, тобто до суду, який не має територіальної чи предметної юрисдикції розглядати відповідну скаргу. Натомість суд апеляційної інстанції мав розглянути клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і відповідно до результату або призначити справу до розгляду, або повернути апеляційні скарги на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, або ухвалити інше рішення, передбачене законом.

91. З урахуванням викладеного Велика Палата вважає, що доводи касаційних скарг прокурора та представниці потерпілого ОСОБА_21 - адвокатки ОСОБА_20 частково підтвердилися в ході касаційного розгляду, у зв`язку із чим касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

92. Оскільки оскаржувану ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, то вона підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Висновок щодо застосування норми права

93. Ухвала слідчого судді про встановлення процесуальних строків, ухвалена на підставі статей 28, 114 КПК поза межами процедур, які прямо передбачені цим Кодексом, підлягає апеляційному оскарженню з підстав, передбачених п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 24 КПК за умови, що така ухвала має визначальний вплив на рух досудового розслідування чи кримінального провадження загалом.

94. Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Велика Палата

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційні скарги прокурора та представниці потерпілого ОСОБА_21 - адвокатки ОСОБА_20 задовольнити частково.

2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року про повернення апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

3. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя-доповідачка ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3 ОСОБА_10

ОСОБА_4 ОСОБА_11

ОСОБА_5 ОСОБА_12

ОСОБА_6 ОСОБА_13

ОСОБА_7 ОСОБА_14

ОСОБА_8 ОСОБА_15

ОСОБА_9 ОСОБА_16

Відповідно до ч. 3 ст. 441 КПК постанова оформлена суддею ОСОБА_14