Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №636/2640/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 636/2640/25

провадження № 51-2840 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Харківського апеляційного суду від 25 травня 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221250000141 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Старий Салтів Вовчанського району Харківської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Чугуївський міський суд Харківської області вироком від 03 лютого 2026 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі положень ст. 75 КК України місцевий суд звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_7 , будучи військовозобов`язаним, маючи військове звання «рядовий» і перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23 січня 2025 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 був попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, і йому було повідомлено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 24 січня 2025 року на 10:00 для відправки до військової частини.

Однак ОСОБА_7 , маючи умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, умисно, без поважних причин не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказані в повістці день та час й тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Харківський апеляційний суд вироком від 25 травня 2026 року (з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 27 травня 2026 року про виправлення описки) апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково.

Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 03 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасував й ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок місцевого суду апеляційний суд залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 змінити й на підставі положень ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що ОСОБА_7 з 28 травня 2026 року добровільно підписав контракт, вступив до лав Збройних Сил України і проходить службу, що свідчить про переоцінку ним власної поведінки. На підтвердження цього надав витяг з наказу командира військової частини й відповідну довідку.

Також захисник вказує про наявність кількох пом`якшуючих покарання обставин й про відсутність обставин, які обтяжують покарання. Враховуючи мету покарання, захисник вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав подану касаційну скаргу.

Засуджений подав заяву про розгляд провадження без його участі, де також вказав, що касаційну скаргу захисника підтримує.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ст. 336 КК України у поданій касаційній скарзі сторони захисту не оспорюються.

Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Дотримання загальних засад призначення покарання на підставі положень статей 50, 65 КК України є гарантією обрання винній особі необхідного заходу примусу, який сприяє досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави і суспільства.

Частиною 1 ст. 75 КК України визначено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Тобто при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на призначення покарання.

Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої ухвалюється рішення про можливість чи неможливість застосування положень ст. 75 КК України.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання.

При цьому з огляду на положення ст. 75 КК України законодавець підкреслює важливість такої мети покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні окремих покарань, у тому числі й у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, встановив наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Також суд врахував дані про особу засудженого, який характеризується позитивно, обіймав посаду тракториста спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд», на постійній основі надає допомогу ЗСУ з ремонту автомобілів, що підтверджується подяками від військових частин (т. 1 а. с. 43, 44).

Враховуючи ці обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення контролю за його поведінкою.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і призначаючи покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке необхідно відбувати реально, виходив з того, що у матеріалах кримінального провадження, як і у вироку суду, відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_7 вчиняв активні дії для виправлення наслідків вчиненого, тому дійшов висновку про відсутність такої пом`якшуючої покарання обставини як щире каяття.

У касаційній скарзі захисник посилається на те, що з 28 травня 2026 року ОСОБА_7 підписав контракт, вступив до лав Збройних Сил України і проходить службу, на підтвердження чого надав довідку від 05 червня 2026 року № 9/4410, відповідно до якої солдат ОСОБА_7 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

Також захисник надав витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28 травня 2026 року № 150, згідно з яким солдата ОСОБА_7 , зарахованого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 травня 2026 року № 148 - РС для проходження військової служби за контрактом строком на 3 роки, призначеного на посаду оператора безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 5 штурмового батальйону, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 28 травня 2026 року зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.

Тому з урахуванням викладеного, виходячи з конкретних обставин цього кримінального провадження, даних про особу засудженого; виходячи з того, що на даний час в Україні введено та діє воєнний стан, й відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу; також враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив конкретні дії для виправлення наслідків вчиненого, підписав контракт і проходить службу у Збройних Силах України, колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі та вбачає можливим звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України зі встановленням іспитового строку та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Харківського апеляційного суду від 25 травня 2026 року щодо ОСОБА_7 у частині призначення покарання змінити.

На підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У решті вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3