Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №199/2677/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

22 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 199/2677/25

провадження № 51-898км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_6

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_5 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 12 червня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041630000423 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 12 червня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Вирішено питання про долю речових доказів і стягнення процесуальних витрат.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 у невстановлений час не пізніше 15 липня 2024 року в невстановленому місці та у невстановлений спосіб придбав у невстановленої особи психотропну речовину - метамфетамін, масою 0,0441 г, обіг якої обмежено, після чого повторно, маючи не зняту та непогашену судимість за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, у невстановлений спосіб перемістив її до місця свого проживання в м. Дніпро і сховав у невстановленому місці де зберігав до 15 липня 2024 року з метою збуту.

15 липня 2024 року під час проведення контролю за вчиненням злочину ОСОБА_7 збув цей метамфетамін за 1200 грн ОСОБА_8 (залегендованій особі).

При перегляді вироку за апеляційними скаргами захисника та прокурора апеляційний суд ухвалою від 10 грудня 2025 року залишив його без змін, а скарги без задоволення.

Вимоги касаційних скарг та викладені в них узагальнені доводи

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати вказані вирок та ухвалу через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень порушили вимоги ст. 91 КПК щодо доказування мети вчинення злочину. Вважає, що висновок судів обох інстанцій у судових рішеннях про умисел ОСОБА_7 на збут психотропної речовини зроблений лише з огляду на її розмір, без розфасування, не дослідивши обставини її придбання засудженим та момент виникнення у нього умислу на збут цієї речовини.

Тому, на його думку, оскаржувані рішення не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Прокурор ОСОБА_9 в касаційній скарзі просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

До початку касаційного розгляду прокурор подав заяву про відмову від касаційної скарги на підставі статей 403, 432 КПК.

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

У судовому засіданні захисник змінив вимоги касаційної скарги і просив перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 307 КК на ч. 2 ст. 309 цього Кодексу та призначити йому покарання в межах санкції вказаної норми.

Прокурор заперечила проти вимог касаційної скарги захисника, оскільки вважала оскаржувані рішення законними та обґрунтованими і просила відмовити у її задоволенні.

Також прокурор і захисник просили закрити провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_9 у зв`язку з його відмовою від скарги.

Мотиви Суду

Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з вироку, свій висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину суд першої інстанції обґрунтував доказами зібраними у передбаченому законом порядку та перевіреними у судовому засіданні, які були визнані судом належними та допустимими, і яким цей суд у вироку дав відповідну правову оцінку.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов зокрема, на підставі наданих у судовому засіданні показань самого засудженого ОСОБА_7 ,свідка ОСОБА_8 , даних, які містилися в протоколах слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), висновку судової експертизи та інших письмових доказах у їх сукупності.

Місцевий суд уважно дослідив надані стороною обвинувачення докази, шляхом логічного аналізу зіставив встановлені в кримінальному провадженні факти та обставини, надав їм об`єктивну оцінку та дійшов умотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину. Переконливих аргументів, які би вказували на істотне порушення цим судом вимог кримінального процесуального закону при оцінці доказів у справі, захисник у касаційній скарзі не навів і такого з матеріалів провадження Суд не вбачає.

Згідно з положеннями ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.

Цих вимог закону при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції повністю дотримався.

Так, ретельно перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в апеляційних скаргах засудженого і захисника, суд апеляційної інстанції дійшов умотивованого висновку про необхідність залишити ці скарги без задоволення, а вирок місцевого суду без змін, та виклав у своєму рішенні докладні мотиви на його обґрунтування.

При цьому апеляційний суд погодився з правильністю висновку суду першої інстанції у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, який був зроблений місцевим судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин справи і підтверджений доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінених судом відповідно до вимог ст. 94 КПК.

При перегляді вироку апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, дати правильну юридичну оцінку діям засудженого та ухвалити у справі законне і обґрунтоване судове рішення.

Викладені в касаційній скарзі захисника доводи є аналогічними тим, на які сторона захисту посилалася в судах першої та апеляційної інстанцій, і яким ці суди у своїх рішеннях дали правильну правову оцінку.

Зокрема, спростовуючи доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_7 умислу на збут психотропної речовини суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях обґрунтовано вказали на те, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 307 КК, характеризується прямим умислом і обов`язковою наявністю мети збуту. Відповідно до сталої практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанови від 14 березня 2019 року у справі № 204/4387/16-к, від 09 квітня 2020 року у справі № 727/6578/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 203/337/19, від 20 жовтня 2022 року у справі № 709/1516/20), про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів чи психотропних речовин свідчать не лише їх розмір чи розфасування, а й відповідна домовленість із особою, яка придбала речовину, оплатний характер передачі, визначення ціни, надання засобів розрахунку (зокрема реквізитів банківських карток) та поведінка суб`єкта злочину.

Дослідивши надані в судовому засіданні докази місцевий суд встановив, що ОСОБА_7 15 липня 2024 року збув оперативному закупнику ОСОБА_8 (залегендованій особі) за 1200 грн метамфетамін, масою 0,0441 г.

Із правильністю встановлених судом першої інстанції фактичних обставин провадження погодився і суд апеляційної інстанції при перевірці доводів апеляційних скарг сторони захисту.

Згідно з протоколом результатів проведення НСРД у виді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 03 вересня 2024 року, під час телефонних розмов із ОСОБА_8 11, 15 та 17 липня 2024 року ОСОБА_7 узгоджував із ним асортимент, обговорював ціни та надав номер банківської картки для переказу коштів. У протоколі проведення НСРД у виді аудіо-,відеоконтролю особи від 22 листопада 2024 року зафіксовано процес розфасування та передачі засудженим психотропної речовини ОСОБА_8 і отримання від нього за неї 1200 грн.

При дослідженні доказів у суді першої інстанції ОСОБА_7 підтвердив факт вишукування ним сліп-пакета, поміщення в нього психотропної речовини, передачу її ОСОБА_8 та отримання за неї коштів від останнього. При цьому ОСОБА_10 категорично заперечив у суді наявність домовленості з ОСОБА_7 про придбання останнім психотропної речовини та її поділ на обох з метою власного вживання, і що він за свою частку начебто мав повернути кошти засудженому. Будь-яких доказів на підтвердження цієї версії сторона захисту в суді не надала і такі в матеріалах провадження відсутні.

Наведені захисником у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених в оспорюваних судових рішеннях і не ставлять під сумнів законність цих рішень.

Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належним чином умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено відповідні підстави та положення закону, якими керувалися ці суди при ухваленні своїх рішень.

Під час їх перевірки судом касаційної інстанції не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, наслідком яких можуть бути зміна чи скасування судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

За приписами ст. 432 та частин 1 і 2 ст. 403 КПК прокурор, який подав касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до початку касаційного розгляду. У зв`язку з надходженням до суду касаційної інстанції письмової заяви прокурора ОСОБА_9 про відмову від поданої скарги, касаційне провадження в цій частині підлягає закриттю.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 432, 433, 434, 436, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 12 червня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 без зміни.

Касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора у справі закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :

____________________ __________________ ___________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3