Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №514/1885/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 514/1885/23

провадження № 61-16536св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Луспеника Д. Д., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Тарутинська селищна рада Болградського району Одеської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горбаль Антоніна Іванівна, на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 02 травня 2024 року у складі судді Кравченка П. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року в складі колегії суддів Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько

ОСОБА_2 , який на день смерті проживав в с. Слобідка Болградського (колишня назва - Тарутинський) району Одеської області. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із земельної частки (паю), площею 5,28 умовних кадастрових гектара, право на яку підтверджується копією сертифікату серії ОД № 0250735, виданого 23 травня 1997 року Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (далі - Тарутинська РДА).

ОСОБА_2 працював в КСП «Українець», його було включено до списку членів КСП, які мають право на земельну частку (пай).

ОСОБА_2 з указаного земельного паю (частки) отримав у приватну власність (в натурі) земельну ділянку площею 3,08 га ріллі, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 005575, виданим Калачівською сільською радою народних депутатів 26 червня 2000 року на підставі рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 40.

Крім того, ОСОБА_2 за життя отримав право на земельну частку пай площею в 1 (один) умовний кадастровий гектар ріллі (із земель консервації 411 га), що підтверджується копією сертифікату серії ОД № 0250735, виданого 23 травня 1997 року Тарутинською РДА, та копіями протоколів зборів колишніх членів КСП «Українець» від 29 березня 2018 року № 1 та від 04 листопада 2018 року № 2 згідно із Схемою поділу земель консервації на земельні частки (паї), затвердженою зборами членів колишнього КСП «Українець», що підтверджується протоколом від 04 листопада 2018 року № 2.

Відповідно до розрахунку, який проводився шляхом ділення площі земель консервації в кількості 411 умовних кадастрових гектари (визначених комісією

з інвентаризації, із загальної площі земель консервації, придатною для використання під ріллю) на кількість членів СПК «Українець», включених до списку - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, на сертифікат її батька припадає земельна частка із земель консервації в розмірі 1 (один) умовний кадастровий гектар. Вказана частка фактично увійшла у розмір сертифікату серії ОД № 0250735, який 23 травня 1997 року отримав ОСОБА_2 , однак не була ним оформлена у приватну власність за життя.

ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Тарутинської нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та до Тарутинської селищної ради Одеської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1 (один) умовний кадастровий гектар, який розташований на території Одеської області Болградського району Тарутинської селищної ради (за межами населеного пункту села Калачівка), право на яку належали її батьку ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак отримала відмову з рекомендаціями звернутися до суду, що й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Позивачка просила суд позов задовольнити та визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) площею 1 (один) умовний кадастровий гектар із земель тимчасової консервації, які розташовані на території Одеської області Болградського району Тарутинської селищної ради (за межами населеного пункту села Калачівка), право на яку належали за життя спадкодавцю ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату на право на земельну частку пай серії ОД № 0250735, виданого Тарутинською РДА 23 травня 1997 року на підставі рішення Тарутинської РДА від 15 травня 1997 року № 168/97.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Тарутинський районний суд Одеської області рішенням від 02 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року, відмовив у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 набув право на земельну частку (пай) у розмірі 1,00 умовних кадастрових гектарів у КСП «Українець». За життя спадкодавець реалізував своє право та отримав державний акт на право приватної власності на землю, надану на підставі сертифікату серії ОД № 0250735 від 23 травня 1997 року. ОСОБА_1 як спадкоємець на підставі цього державного акта отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Рішення зборів колишніх членів КСП «Українець» (протоколи від 23 березня 2018 року № 1 та від 04 листопада 2018 року № 2) про розпаювання земель консервації згідно із Схемою поділу на земельні частки (паї) затверджено зборами членів колишнього КСП «Українець» після смерті спадкодавця, а тому не є підставою набуття права за спадкодавцем.

Водночас апеляційний суд зазначив, що позивачка не позбавлена можливості отримати земельну частку (пай), яка на час смерті спадкодавця не була розподілена серед членів КСП, на підставі рішень загальних зборів колишніх членів КСП «Українець» від 29 березня 2018 року та від 04 листопада 2018 року про розпаювання земель тимчасової консервації серед власників земельних часток (паїв) колишніх членів КСП «Українець» та розпоряджень Тарутинської РДА.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала

12 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горбань А. І., надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 02 травня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у цій справі, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявницізазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та оскаржує судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник звертає увагу, що суди не надали оцінки тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються не права власності, а саме визнання права у порядку спадкування на 1,00 умовний кадастровий гектар з метою завершення приватизації землі, розпочатої спадкодавцем у 1997 році.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2025 року у складі колегії суддів Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2026 року у зв`язку з обрання судді Тітова М. Ю. до Великої Палати Верховного Суду визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Верховний Суд ухвалою від 06 липня 2026 року справу призначив до судового розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: головуючий - Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Шипович В. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 10). Після смерті

ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно, яке належало спадкодавцю за життя, спадкоємцем якого є його дочка ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с.11).

Спадкодавець ОСОБА_2 за життя був членом КСП «Українець», був включений до списку - додатку до державного акта на право колективної власності на землю та отримав сертифікат на право на земельну частку пай розміром 5,28 умовних кадастрових гектарів, серії ОД № 0250735, на підставі якого отримав у приватну власність земельну ділянку. кадастровий номер 5124783800:01:001:0576, розміром 3,08 га на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 005575.

ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 (а. с. 48).

ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,08 га в межах згідно з планом, у тому числі сільськогосподарських угідь 3,08 га, з них рілля 2,99 га, рілля 0,09 га, кадастровий номер 5124783800:01:001:0576, що розташована на території Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 005575, виданого на підставі рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області від 29 лютого 2000 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 26 червня 2000 року за № 40 (а. с. 12).

Рішеннями зборів колишніх членів КСП «Українець» від 29 березня 2018 року та від 04 листопада 2018 року вирішено розпаювати землі тимчасової консервації серед власників земельних часток (паїв) колишніх членів КСП «Українець». Згідно з розрахунком, проведеним шляхом ділення площі земель консервації у кількості 411 умовних кадастрових гектарів на кількість членів СПК «Українець», включених до списку - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, на спадкодавця ОСОБА_2 припадає земельна частка із земель консервації в розмірі 1 (один) умовний кадастровий гектар. Вказані вище рішення зборів колишніх членів КСП «Українець» щодо розпаювання земель колективної власності, які знаходяться в тимчасовій консервації, прийняті після смерті ОСОБА_2 .

Розпорядженням Тарутинської РДА від 19 жовтня 2018 року № 580/А-2018 надано дозвіл громадянам України (всього 411 осіб) на складання проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) згідно з отриманими ними сертифікатами на право на земельні частки (паї) із земель колишнього КСП «Українець», загальною площею 475 га, на території Калачівської сільської ради. Серед переліку громадян, зазначених у додатку до вказаного розпорядження, наявний ОСОБА_2 та його спадкоємець позивачка ОСОБА_1 (№ 227).

Розпорядженням Тарутинської РДА від 05 грудня 2018 року № 690/А-2018 надано дозвіл громадянам України (всього 411 осіб) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) на території Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту), та відповідно до списку громадян, яким надано дозвіл кожному колишньому члену КСП «Українець» та їх спадкоємцям, серед яких зазначена ОСОБА_1 (№ 391) по 1,00 умовному кадастровому гектару.

Листом Тарутінської селищної ради від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено, що для розгляду питання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 5,28 умовних кадастрових гектарів, їй необхідно надати документ, який підтверджує перехід до ОСОБА_1 права на земельну ділянку розміром 5,28 умовних кадастрових гектарів, а у разі його відсутності - звернутися до суду (а. с. 23).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення не відповідають з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За частиною першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положення статті 1217 ЦК України визначають, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності таких умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 359/8156/19, провадження № 61-12425св21).

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року

№ 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 175/2757/21 (провадження № 61-11544св23) вказано, що право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю; перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Суди встановили, що відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ОД № 005-23 КСП «Українець», на підставі рішення Калачівської сільської ради народних депутатів від 11 лютого 1997 року № 6-ХХІІ передано землю у колективну власність розміром 2 246,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з актом робочої комісії щодо визначення розміру земельного паю від 17 квітня 1997 року розмір земельного паю на кожного члена КСП в умовних кадастрових гектарах склав 5,28.

Відповідно до списку громадян членів КСП «Українець» Тарутинського району Одеської області, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю серії ОД № 005-23 - ОСОБА_2 (№ 197) отримав право на земельну частку (пай).

Спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі рішення Тарутинської РДА від 15 травня 1997 року № 168/97 належало право на земельну частку ( пай ) розміром 5,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі з земель, переданих у колективну власність колишнього КСП «Українець», що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0250735, виданим 23 травня 1997 року Тарутинською РДА.

На підставі рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Калачівської сільської ради народних депутатів від 29 лютого 2000 року № 8 ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 3,08 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 005575.

Встановлено, що рішення зборів колишніх членів КСП «Українець» від 29 березня 2018 року та від 04 листопада 2018 року про розпаювання земель тимчасової консервації серед власників земельних часток (паїв) колишніх членів КСП «Українець» прийняті після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до розпорядження Тарутинської РДА від 19 жовтня 2018 року № 580/А-2018 надано дозвіл громадянам України (всього 411 осіб) на складання проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) згідно з отриманими ними сертифікатами на право на земельні частки (паї) із земель колишнього КСП «Українець», загальною площею 475 га, на території Калачівської сільської ради. Серед переліку громадян, зазначених у додатку до вказаного розпорядження, наявний ОСОБА_2 та його спадкоємець позивачка ОСОБА_1 (№ 227).

Розпорядженням Тарутинської РДА від 05 грудня 2018 року № 690/А-2018 надано дозвіл громадянам України (всього 411 осіб) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) на території Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту), та відповідно до списку громадян, яким надано дозвіл кожному колишньому члену КСП «Українець» та їх спадкоємцям, серед яких зазначена ОСОБА_1 (№ 391) по 1,00 умовному кадастровому гектару.

Аналіз матеріалів справи дає підстави дійти висновку, що ОСОБА_1 , будучи єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , набула право на приватизацію земельної ділянки на підставі розпорядження Тарутинської РДА від 05 грудня 2018 року № 690/А-2018, оскільки ОСОБА_2 , будучи членом КСП «Українець», на підставі рішення Тарутинської РДА від 15 травня 1997 року № 168/97 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, та отримавши сертифікат серії

ОД № 0250735, виданого 23 травня 1997 року на земельну ділянку площею 5,28 умовних кадастрових гектара, за життя оформив право власності на земельну ділянку, площею 3,08 га ріллі, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 005575, виданим Калачівською сільською радою народних депутатів 26 червня 2000 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) сформувала висновок про те, що: «якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 ЗК України)».

У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц (провадження № 61-14127св18), посилання на яку міститься у касаційній скарзі, викладено висновок про те, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. У разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, наведеного не врахував, не визначив характер спірних правовідносин та яке саме право просить захистити позивачка, не встановив усіх фактичних обставин справи та не надав оцінки доказам на їх підтвердження, не з`ясував, чи зверталася ОСОБА_1 як спадкоємець до органів місцевого самоврядування про завершення процедури приватизації, розпочатої за життя, але не завершеної спадкодавцем, у взаємозв`язку із наявним у матеріалах справи листом Тарутінської селищної ради від 24 жовтня 2023 року, яким позивачку повідомлено, що для розгляду питання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 5,28 умовних кадастрових гектарів, їй необхідно надати документ, який підтверджує перехід до ОСОБА_1 права на земельну ділянку розміром 5,28 умовних кадастрових гектарів, а у разі його відсутності - звернутися до суду в порядку цивільного судочинства (а. с. 23).

Отже, суд апеляційної інстанції у порушення статей 263-265, 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, належним чином не встановив усі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не перевірив доводів апеляційної скарги позивача щодо законності позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суд касаційної інстанції у силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не надав належної правової оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , то касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду - скасувати, а справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

З огляду на результат перегляду цієї справи у суді касаційної інстанції розподіл судових витрат має бути здійснено судом, який ухвалюватиме остаточне рішення у справі.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горбаль Антоніна Іванівна, задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року скасувати,

справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Сердюк

Судді Д. Д. Луспеник

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович