Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №387/666/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 387/666/25

провадження № 61-5312св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Грушицького А. І., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради, Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Майстер І. П., додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Майстер І. П., постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2026 року, ухвалену колегією у складі суддів Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І., додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2026 року, ухвалену колегією у складі суддів Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту дітей Кропивницької міської ради, Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

2. Позов мотивовано тим, що 23 листопада 2023 року між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого сторони мають спільну малолітню дитину, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично припинені шлюбно-сімейні відносини, адже вони не проживають як подружжя, не ведуть спільного господарства, між ними відсутні взаєморозуміння, повага та спільні інтереси, що спричинило постійні конфлікти. Як наслідок збереження шлюбу суперечить інтересам сторін і носить формальний характер, що відповідно до вимог сімейного законодавства є підставою для його розірвання.

4. Крім того, між сторонами наявний спір щодо проживання малолітньої дитини, яка фактично проживає разом із позивачем, перебуває на її утриманні та потребує постійного догляду з огляду на вік.

5. ОСОБА_1 створила належні умови для проживання та розвитку дитини, забезпечує її фізичні, емоційні та побутові потреби. Водночас конфліктні відносини між батьками негативно впливають на дитину.

6. З урахуванням віку дитини, її прив`язаності до матері та необхідності стабільного і безпечного середовища, позивач вважала, що визначення місця проживання з матір`ю відповідає її інтересам і забезпечує належний розвиток.

7. Крім того, враховуючи, що дитина проживає з ОСОБА_1 , повністю перебуває на її утриманні та потребує постійних витрат, тоді як відповідач добровільно не бере належної участі у її матеріальному забезпеченні, а позивач здійснює постійний догляд за малолітньою дитиною, що обмежує її можливість працювати та самостійно забезпечувати себе, при цьому відповідач є працездатним і має можливість надавати матеріальну допомогу, однак цього не робить, позивач вважає, що має право на стягнення аліментів як на утримання дитини, так і на власне утримання до досягнення дитиною трирічного віку.

8. Враховуючи наведені обставини, позивач просила суд:

- розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який 23 листопада 2023 року зареєстровано Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про що зроблено актовий запис № 939;

- після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_4 »;

- визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви в суд і до досягнення нею повноліття;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви в суд і до досягнення дитиною трьох річного віку;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та сплаченого судового збору (т. 1 а. с. 15).

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

9. Добровеличківський районний суд Кіровоградської області рішенням від 09 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 23 листопада 2023 року у Фортечному відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 939. Після розірвання шлюбу залишив прізвище позивачу - ОСОБА_4 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття дитини, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнув з ОСОБА_2 на особисте утримання ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів відповідача щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку. Допустив негайне виконання рішення та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в межах суми платежу за один місяць. Визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 197-205).

10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що малолітня дитина має більше потреб у постійному фізичному догляді та турботі саме з боку матері, так як ОСОБА_1 більшою мірою здійснює безпосередні функції догляду за дитиною (модуль грудного вигодовування, нічний догляд, елементарні турботи тощо) або якщо мамі легше забезпечити психологічну та емоційну стабільність для дитини через близькість, зв`язки з обстановкою та середовищем.

11. Вік дитини (1 рік 6 місяців) - період, коли емоційна прив`язаність до матері зазвичай сильна, а дитина ще потребує постійного фізичного контакту, засвоєння режиму, годування за графіком тощо. На переконання суду роль матері є ключовою для стабільності почуттів дитини.

12. Будь-яких негативних характеристик матері ОСОБА_1 щодо догляду за малолітньою дитиною судом не встановлено.

13. Суд зазначав, що при розгляді такої категорії справ матеріально побутове забезпечення батьків судом враховується, але не є визначальним.

14. Щодо доводів відповідача про соціальні та побутові умови матері, суд зазначив, що якщо мати потребує підтримки для забезпечення відповідних умов забезпечення догляду, суд враховує наявність соціальних служб або можливість надання допомоги матері для створення відповідних умов батьком дитини ОСОБА_2 .

15. Суд вважав необґрунтованим висновком органу опіки та піклування, який не надав категоричної відповіді щодо вирішення судового спору.

16. Добровеличківський районний суд Кіровоградської області додатковим рішенням від 23 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв представник - адвокат Пузир В. О., про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 115,00 грн. В іншій частині заяви відмовив (т. 3 а. с. 40-43).

17. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 64 714,00 грн є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, а також врахувавши заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

18. Враховуючи, що понесені стороною позивача витрати за послуги відправки кореспонденції АТ «Укрпошта» підтверджуються чеком № 313, списком № 8784, відправлення № 0505328086268 на суму 115,00 грн, суд першої інстанції вважав, що такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

19. Кропивницький апеляційний суд постановою від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв представник - адвокат Пузир В. О., на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв представник - адвокат Калінка-Бондар О. Б., на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року задовольнив частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв представник - адвокат Калінка-Бондар О. Б., на додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року залишив без задоволення. Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року в частині визначення строку, з якого підлягають стягненню аліменти на утримання дитини, змінив. Стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпочати починаючи з 25 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року та додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року залишив без змін (т. 3 а. с. 170-180).

20. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, беручи до уваги принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, її вік, потребу у материнському догляді, відсутність доказів неналежного виконання матір`ю своїх обов`язків, а також необхідність забезпечення стабільного та безпечного середовища для її розвитку, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір`ю.

21. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував факт проживання дитини протягом певного часу з батьком, який забезпечує належні умови для її розвитку, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, адже надані відповідачем докази свідчать про належні житлово-побутові умови та участь батька у вихованні дитини, однак такі обставини самі по собі не є визначальними для вирішення спору. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що зазначене проживання мало тимчасовий характер та відбувалося в умовах конфлікту між батьками, а тому не може свідчити про формування сталого місця проживання дитини саме з батьком.

22. Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції житлових умов матері та її участі у догляді за дитиною, адже судом було досліджено надані сторонами докази, у тому числі щодо умов проживання матері, та встановлено, що вони є належними для проживання дитини, водночас докази, які б свідчили про неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, відсутні.

23. Посилання апелянта на створення батьком належних умов для проживання дитини та її соціалізацію у відповідному середовищі також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки такі обставини були враховані судом, проте оцінені у сукупності з іншими доказами. При цьому визначальним є не лише рівень матеріального забезпечення чи побутових умов, а забезпечення стабільного, безпечного та сприятливого для розвитку дитини середовища, що у даному випадку обґрунтовано пов`язано із проживанням дитини разом із матір`ю.

24. Кропивницький апеляційний суд додатковою постановою від 10 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв представник - адвокат Пузир В. О., про ухвалення додаткової постанови задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (т. 3 а. с. 207-209).

25. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, враховуючи умови договору про надання професійної правничої допомоги від 15 квітня 2025 року № 27/25, подані докази, заперечення відповідача щодо розміру витрат, часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , а також принципи співмірності, розумності та справедливості, то обґрунтованим є стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

26. 17 квітня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Калінка-Бондар О. Б., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року, додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2026 року, додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2026 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмови у задоволенні позову, оскаржувані додаткові судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати.

27. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково послалися як на підставу для задоволення позову на принцип 6 Декларації прав дитини, оскільки відповідне положення саме по собі без врахування інших істотних обставин для правильного вирішення спору не надає матері переваг щодо батька, виходячи лише з її статевої приналежності, а першочергова увага суду має приділятися якнайкращим інтересам дитини і можливості того з батьків, на чию користь суд ухвалює рішення, такі інтереси дитини забезпечити.

28. Не зрозуміло, виходячи з яких доказів суд першої інстанції дійшов висновку про те, що «піклування за дитиною здійснює мати, а батька приймає участь у вихованні дитини, але основні обов`язки виконує саме матір». Роблячи такий висновок, суд не надав належної оцінки ряду доказів, наявних у матеріалах справи, в їх сукупності та взаємозв`язку. Суд апеляційної інстанції також належним чином не здійснив оцінку наявним у справі доказам, внаслідок чого помилкові висновки суду першої інстанції не були спростовані.

29. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги ту обставину, що за фактичним місцем проживання дитини створені всі необхідні умови для її зростання та розвитку, умова до яких дитина звикла і в яких знаходилася із самого свого народження, у житлі, яке для неї є рідним. Також судами було проігноровано те, що на дуже незначній відстані від місця проживання дитини є всі необхідні заклади для забезпечення дитині належного рівня освіти, охорони здоров`я, її соціалізації. Крім того, дитина за ініціативи батька перебуває в черзі до дитячого навчального закладу, який також знаходиться неподалік місця її проживання. Відтак дитина наразі з огляду на свої вікові характеристики соціалізована у тому середовищі, в якому проживає, та саме батьком для дитини створені належні умови для проживання, виховання та розвитку.

30. У жодному документі не зазначено про будь-які активні дії матері дитини щодо її участі у створенні належних житлово-побутових умов, умов для розвитку, навчання та забезпечення належного рівня охорони здоров`я дитини. Натомість документи, подані відповідачем на підтвердження своєї позиції, містять достатньо відомостей, які дають змогу дійти висновку про високу включеність батька у життєдіяльність дитини.

31. Виходячи із системної оцінки доказів, наданих сторонами цієї справи, на думку сторони відповідача, докази створення батьком належних умов для проживання доньки, активна участь батька у забезпеченні базових життєвих потреб дівчинки, приділення ним належної уваги її розвитку, соціалізації, стану здоров`я, забезпечення батьком матеріальних потреб дитини, а найголовніше бажання зберегти для дитини звичне для неї спокійне емоційне середовище, звичні житлово-побутові умови та коло осіб, до якого вона звикла (батько, брат, бабуся), беззаперечно свідчать про те, що залишення дитини в умовах, які є для неї сталими та комфортними, відповідатиме її найкращим інтересам.

32. Натомість зміна місця проживання дитини на інше житло, у іншому населеному пункті, в іншому складі родини, а виходячи з віддаленості населених пунктів, фактичне виключення рідних зі щоденного контакту з дитиною, та фактично зведення цього контакту до кількох днів на місяць безумовно матиме шкідливі наслідки для психо-емоційного стану дитини, її подальшого розвитку, впливатиме деструктивно на формування її особистості та сприйняття інституту сім`ї в цілому.

33. Також суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки та не врахували позицію відповідача щодо травматизації брата ОСОБА_5 , 2015 року народження, в разі фактичного роз`єднання дітей, як і не надано оцінки відповідності такого роз`єднання інтересам доньки сторін.

34. 03 червня 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Науменко І. Ф., у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Калінка-Бондар О. Б., залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

35. Відзив мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою раннього віку, яка об`єктивно потребує особливої материнської турботи, щоденного догляду та емоційної близькості з матір`ю, яка фактично здійснює за нею догляд з моменту народження.

36. При ухвалені оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій приділили особливу увагу не інтересам батьків, а саме найкращим інтересам дитини.

37. Суди врахували, що дитина в силу свого віку потребує фізичного догляду з боку матері, адже є необхідність у моделі грудного вигодовування, нічного догляду, елементарних турбот, а також постійного фізичного контакту із позивачем, годування за графіком, засвоєння режиму дня та емоційної близькості із матір`ю, що забезпечує стабільність почуттів дитини.

38. Отже, безпідставними є посилання відповідача у касаційній скарзі на неправильне застосування судами принципу статті 6 Декларації прав дитини та надання переваги матері виключно з огляду на її стать.

39. Матеріалами справи, яким суди попередніх інстанцій, надали належну оцінку, не встановлено обставин, які б свідчили про неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків або наявність загрози для життя, здоров`я чи розвитку дитини у разі її проживання разом із матір`ю.

40. Суди попередніх інстанцій оцінили надані відповідачем докази у сукупності та зробили висновок, що вони свідчать про належні житлово-побудові умови та участь батька у виховані дитини, однак самі по собі не є визначальними для вирішення спору.

41. Враховуючи принцип пріоритетності інтересів дитини у спорах щодо визначення її місця проживання, беручи до уваги психологічний зв`язок дитини з кожним із батьків, вікові особливості та потреби у стабільності, суд першої інстанцій ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, про визначення місця проживання дитини із матір`ю.

42. Постанови Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не є релевантними до цієї справи.

Провадження у суді касаційної інстанції

43. Верховний Суд ухвалою від 11 травня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Калінка-Бондар О. Б., на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року, додаткового рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2026 року, додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2026 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

44. У червні 2026 року матеріали цивільної справи № 387/666/25 надійшли до Верховного Суду.

45. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 754/16535/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 569/22963/21, від 04 липня 2024 року у справі № 361/1872/21, від 27 листопада 2024 року у справі № 127/9377/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

46. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 23 листопада 2023 року сторони зареєстрували шлюб у Фортечному відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 939, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 23 листопада 2023 року серії НОМЕР_1 , виданого Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (т. 1 а. с. 14).

47. У шлюбі у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 17 травня 2024 року серії НОМЕР_2 , виданого Добровеличківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському району Кіровоградської області Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (т. 1 а. с. 15).

48. Згідно з договором оренди житлового приміщення від 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 16, 17).

49. Згідно з терміновим забороненим приписом стосовно кривдника від 16 квітня 2025 року серія АА №466828 ОСОБА_2 винесено заборонений припис терміном на 3 доби відносно ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 18).

50. Згідно з терміновим забороненим приписом стосовно кривдника від 28 березня 2025 року серія АА № 466855 ОСОБА_2 винесено заборонений припис терміном на 3 доби відносно ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 19).

51. Згідно з поясненнями Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради від 15 травня 2025 року № 369 правові підстави для надання висновку органу опіки та піклування Кропивницької міської ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 та акта обстеження умов проживання дитини та матері відсутні, так як мати і дитина проживає у м. Помічна Кіровоградської області (т. 1 а. с. 37).

52. ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його мати ОСОБА_6 та батько ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим Виконавчим комітетом Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (т. 1 а. с. 76).

53. За умовами договору дарування житлового будинку від 13 липня 2013 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з господарсько побутовими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 77).

54. Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 серпня 2013 року індексний номер 7473003 ОСОБА_2 належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 78).

55. Згідно з актом обстеження умов проживання дітей від 01 травня 2025 року № 44 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено, що санітарно-гігієнічні умови на достатньому рівні, житлово-побутові умови добрі. Будинок складається з передпокою, ванної кімнати, кухні та коридору. Для дівчинки створені всі необхідні умови для комфортного розвитку та проживання. Дівчинка має окреме ліжко, шафу для одягу та іграшки. Батько дитини працює в Локомативному ДЕПО ТЧ4 на посаді машиніста електровоза. Мати ОСОБА_8 перебуває в декретній відпустці (т. 1 а. с. 79).

56. Згідно з характеристикою ОСОБА_2 , виданої головою вуличного комітету Помічнянської міської ради, останній за час проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, скарг від сусідів не надходило. Проживає разом з дружиною і дітьми. Зі старшим хлопчиком грає у футбол, їздить на рибалку, на території домоволодіння є дитячий майданчик, гойдалка, гірка, батут. Дівчинка на вулиці грається переважно із татом (т. 1 а. с. 80).

57. З довідки, виданої органом самоврядування Виконавчого комітету Помічнянської міської ради Кіровоградської області, встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 зарекомендував себе відповідальним та доброзичливим. Батько двох дітей. В конфліктних ситуаціях помічений не був (т. 1 а. с. 81).

58. Згідно з довідкою № 736 Виконавчого комітету Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 02 травня 2025 року № 736 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , до складу його сім`ї входять дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 , донька ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 82).

59. Згідно з довідкою КНП «Помічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 05 травня 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку у лікаря-педіатра, дитина здорова, батько завжди цікавиться здоров`ям дитини (т. 1 а. с. 82 зв.).

60. Згідно з характеристикою ОСОБА_2 , виданою Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), останній працює у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Помічна» служби локомотивного господарства регіональної філії «Одеська залізниця»; працював на посаді слюсаря з огляду та ремонту рухомого складу 3 розряду з 20 лютого 2015 року, на посаді помічника машиніста електровоза - з 16 квітня 2015 року. З 20 лютого 2020 року працює на посаді машиніста електровоза 2 класу кваліфікації, зарекомендував себе з позитивної сторони (т. 1 а. с. 83).

61. Згідно з довідкою про доходи АТ «Українська залізниця» регіональної філії «Одеська залізниця» служба локомотивного господарства від 15 квітня 2025 року ОСОБА_2 за період з квітня 2024 по березень 2025 року отримав заробітну плату в розмірі 507 127,75 грн (т. 1 а. с. 84).

62. Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , учня 4 класу ліцею № 1 ім. Героя України ОСОБА_9 , дитина зарекомендувала себе з позитивної сторони, ходить на футбол, приходить завжди охайним, школу без причини не пропускає, пропускає лише тоді коли хворіє. Має добре здоров`я (т. 1 а. с. 85).

63. Згідно з довідкою, виданою ліцеєм № 1 ім. Героя України Березняка Є. С., з 01 вересня 2021 року ОСОБА_3 навчається в даному навчальному закладі, батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 цікавляться життям сина (т. 1 а. с. 85 зв.).

64. Згідно з довідкою психолога від 12 травня 2025 року ОСОБА_3 відвідує індивідуальні консультації у практичного психолога, мета зустрічей є виявлення емоційного стану дитини та покращення психоемоційного стану дитини (т. 1 а. с. 86).

65. Згідно з листа Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Новоукраїнський РВП ВП № 2 (селище Добровеличківка) від 12 червня 2025 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення від 13 травня 2025 року, передбачене частиною другою статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), винесено тимчасові заборонні приписи від 11 травня 2025 року, 16 квітня 2025 року, 28 березня 2025 року. Відносно ОСОБА_1 складались протоколи про вчинення адміністративного правопорушення від 29 березня 2025 року згідно з частиною другою статті 173-8 КУпАП (звільнено від відповідальності), 13 травня 2025 року за частиною другою статті 173-8 КУпАП (на розгляді у суді), 27 травня 2025 року за частиною другою статті 173-8 КУпАП (на розгляді у суді). Було винесено тимчасові заборонні приписи від 26 травня 2025 року, 11 травня 2025 року, 16 квітня 2025 року та 28 березня 2025 року. Протягом останніх 4 місяців між собою конфліктують, знаходяться на стадії розлучення, на обліках перебувають лише як «Кривдник» (т. 1 а. с. 106).

66. З матеріалів № 951 Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Новоукраїнського РВП ВП № 2 (селище Добровеличківка) встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до поліції щодо факту домашнього насильства ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 150-208).

67. Згідно з листом Виконавчого комітету Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 01 липня 2025 року № Б-418 станом на 01 липня 2025 року малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьками за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 216).

68. Згідно з довідкою Виконавчого комітету Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 18 липня 2025 року № 133/01-21/1 ОСОБА_2 зареєстрований та проживає на АДРЕСА_2 . Діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживають за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 247).

69. Згідно з актом обстеження умов проживання дітей від 07 липня 2025 року № 73 оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено, що санітарно-гігієнічні умови на достатньому рівні, житлово-побутові умови добрі. Будинок облаштований меблями та побутовою технікою. Для дітей створенні всі необхідні умови для комфортного проживання. Забезпечені продуктами харчування та одягом (т. 2 а. с. 27).

70. Згідно з довідкою про проходження попереднього періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психотропних речовин, № 61 станом на 15 січня 2025 року ОСОБА_2 пройшов огляд, згідно з яким психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання обов`язків машиніста електровоза відсутні (т. 2 а. с. 28).

71. Згідно з довідкою про доходи АТ «Українська залізниця» регіональної філії «Одеська залізниця» служба локомотивного господарства від 07 липня 2025 року ОСОБА_2 за період з липня 2024 по червень 2025 року отримав заробітну плату в розмірі 458 610,14 грн (т. 2 а. с. 29).

72. Згідно з психологічного висновку щодо емоційного стану ОСОБА_3 після розлучення батьків ОСОБА_10 пережив сильне емоційне потрясіння. Батько вдруге одружився і в них народилась донька, хлопчик дуже прив`язався до сестрички. Вважає її головною у своєму житті. У взаємодії з психологом проявляє захисну реакцію, намагається відгородити сестру від болю та емоційних переживань. Хлопчик переживає тривогу щодо розлучення батька вдруге. Присутність сестри є для нього джерелом стабільності, тепла та емоційної безпеки. Потенційне розлучення може мати негативний вплив на його психоемоційний стан (т. 2 а. с. 41).

73. Згідно з виписки медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має відчуття тривоги, роздратованість, порушення сну (т. 2 а. с. 42).

74. Згідно з довідкою голови вуличного комітету Помічнянської міської ради ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за цією адресою проживає донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , діти постійно проживають з батьком (т. 2 а. с. 43).

75. Згідно з актом про фактичне місце проживання малолітньої дитини від 21 липня 2025 року № 1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживають з батьком ОСОБА_2 з моменту народження і по теперішній час (т. 2 а. с. 49, 50).

76. Згідно з актом обстеження умов проживання 23 липня 2025 року працівником Управління з питань захисту прав дітей оглянуто квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , та з`ясовано, що наявні всі комунальні зручності, кімнати квартири облаштовані меблями та побутовою технікою (т. 2 а. с. 79).

77. Згідно з висновком щодо визначення місця проживання малолітньої дитини від 31 липня 2025 року № 103, виданим Виконавчим комітетом Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, орган опіки та піклування об`єктивно не може визначити доцільність проживання дитини біля одного із батьків, тому повністю довіряє суду у прийняті рішення щодо цього спору (т. 2 а. с. 83-85).

78. Згідно з довідкою про проходження попереднього періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психотропних речовин № 545 станом на 23 травня 2025 року ОСОБА_1 пройшла огляд, згідно з яким психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання психіатричні та наркологічні захворювання відсутні (т. 2 а. с. 99).

79. Із витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до кримінальної відповідальності не притягувалась та раніше не судима, відомості про розшук відсутні (т. 2 а. с. 100).

80. З поданої позивачем заяви вбачається, що остання не бажає примиритися. Суд надавав час для примирення сторін, однак результату це сторонам не дало. Наведені обставини дають підстави суду зробити висновок про формальний характер шлюбу.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Щодо визначення місця проживання дитини

81. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

82. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

83. Згідно з частинами першою, другою статті 160 Сімейного кодексу України (далі - СК України) місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

84. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

85. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

86. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

87. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

88. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

89. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

90. У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

91. У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

92. Комплексний аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

93. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

94. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

95. Колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

96. Отже, при вирішенні питання щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

97. Вищевказані висновки узгоджуються, зокрема, із висновками Верховного Суду викладеними, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справ № 402/428/16-ц, постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17,від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20, від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, від 22 травня 2024 року у справі № 757/13109/21-ц.

98. У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 463/3301/16-ц суд зазначив, що: «Доводи касаційної скарги про те, що позивач не має власного житла її джерело доходів нестабільне є неспроможними, оскільки суди при визначенні місця проживання дитини беруть до уваги також інші критерії зокрема ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі обов`язків щодо виховання дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, та повинні виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини».

99. Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

100. Колегія суддів погоджується із таким висновок.

101. У справі, яка переглядається у касаційному порядку, встановлено, що як батько, так і матір дитини мають бажання її виховувати та піклуватися про неї, проте між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про визначення місця проживання дитини в позасудовому поряду.

102. На час вирішення цього спору сторони та їх малолітня дитина проживали у будинку, який належить на праві власності відповідачу.

103. Суди встановили, що відповідач має кращі матеріальні умови, ніж позивач, та у нього наявне власне житло. Водночас піклування дитиною у більшій мірі здійснює мати ОСОБА_1 .

104. Визначаючи місце проживання малолітньої дитини з матір`ю, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що незважаючи на наявність у батька належних житлово-побутових умов та його активну участь у вихованні дітей, визначальним у цій справі є забезпечення найкращих інтересів малолітньої дитини, з урахуванням її віку, потреб у постійному догляді та стабільному середовищі. Зокрема, суди врахували, що малолітня дитина є особою раннього віку, яка об`єктивно потребує особливої материнської турботи, щоденного догляду та емоційної близькості з матір`ю, яка фактично здійснює за нею догляд з моменту народження.

105. У частинах четвертій-шостій статті 19 СК України закріплено, що під час розгляду судом спорів щодо, зокрема, місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

106. Згідно з висновком щодо визначення місця проживання малолітньої дитини від 31 липня 2025 року № 103, виданим Виконавчим комітетом Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, орган опіки та піклування об`єктивно не може визначити доцільність проживання дитини біля одного із батьків, тому повністю довіряє суду у прийняті рішення щодо цього спору.

107. Оцінивши зазначений висновок, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наданий органом опіки та піклування висновок про визначення місця проживання дитини є необґрунтованим, оскільки не дає конкретної відповіді стосовно того з ким із батьків має проживати малолітня дитина.

108. Враховуючи наведені обставини, суди попередніх інстанцій, враховуючи права та інтереси дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, потребу дитини в увазі, підтримці і любові обох батьків, вік дитини, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, що потребує постійної уваги та присутності матері, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, дійшли правильного висновку про те, що найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

109. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини з матір`ю у цій справі, суди надали належну оцінку доказам: кожному окремо та у їх сукупності, дослідили висновок органів опіку та піклування, врахували ставлення батьків до виконання ними батьківських обов`язків та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, у результаті чого ухвалили законні та вмотивовані рішення.

110. Верховний Суд враховує доводи касаційної скарги про те, що батько створив належні умови для проживання доньки та дитина проживає у звичному для неї середовищі, до якого вона звикла, проте зазначає, що враховуючи встановленні судами обставини у цій справі, беручи до уваги вік малолітньої дитини, якій на момент ухвалення рішення судом першої інстанції виповнилося 1 рік 6 місяців, психологічний стан та особливості фізичного розвитку дитини, що потребує постійної уваги та присутності матері, визначення місця проживання дитини із матір`ю буде відповідати найкращих інтересів дитини. При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що проживання дитини із батьком мало тимчасовий характер та відбувалося в умовах конфлікту між батьками, а тому не може свідчити про формування сталого місця проживання дитини саме з батьком.

111. Верховний Суд зазначає, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливає на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

112. Разом із цим, Верховний Суд наголошує, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

113. Таким чином, виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, висновки судів попередніх інстанцій про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю є правильними, вони ґрунтується на вимогах закону, підтверджується матеріалами справи та спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

114. Зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.

115. Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій порушили принцип 6 Декларації прав дитини та надали перевагу матері за ознакою статі, є необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій, визначаючи місце проживання малолітньої дитини з матір`ю, виходили із сукупності обставин справи, зокрема віку дитини, її потреби у постійному догляді, фактичного здійснення такого догляду матір`ю, а також необхідності забезпечення стабільного середовища для її розвитку, що відповідає принципу найкращих інтересів дитини.

116. Доводи касаційної скарги про те, щ суди не надали належної оцінки доводам відповідача щодо травматизації брата ОСОБА_5 , 2015 року народження, в разі фактичного роз`єднання дітей, як і не надано оцінки відповідності такого роз`єднання інтересам доньки сторін, є необґрунтованими, оскільки суд не позбавлений можливості визначити роздільне місце проживання братів і сестер з обома батьками, головне в цьому - не порушити для дитини відчуття стабільності та спокою і врахувати якнайкращі її інтереси. При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 , 2015 року народження, не є спільною дитиною сторін у справі, а є сином відповідача від іншого шлюбу.

117. Доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 754/16535/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 569/22963/21, від 04 липня 2024 року у справі № 361/1872/21, від 27 листопада 2024 року у справі № 127/9377/21, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у зазначеній заявником справі, та у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є різними.

118. У справі № 402/428/16 суди, визначаючи місце проживання дитини з батьком, виходили з того, що батько постійно піклується про дитину, бере участь у духовному та фізичному розвиткові; за межами шкільного навчання дитина відвідує додаткові заняття з іноземної мови, гуртки, є членом клубу дитячого боулінгу; батько вчить з дитиною уроки; на час розгляду справи дитина надає більшої прихильності батькові; у батька наявне упоряджене жиле приміщення, створено умови належного виховання та розвитку дитини. За бажанням дитини батько не заперечує щодо спілкування з матір`ю та бабами.

119. У справі № 377/128/18 суди в контексті першочергового врахування саме інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, із урахуванням висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, визначили місце проживання малолітньої дитини з матір`ю. При цьому судами було враховано ту обставину, що батько самовільно забрав сина з дитячого садочка, та не надавав можливості зустрічатися та спілкуватися матері із сином, що суперечить сімейним цінностям.

120. У справі № 352/2324/17 суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що батько та матір мають рівні права, однаково можуть забезпечити малолітню дитину усім необхідним для розвитку та життєдіяльності, визначаючи місце проживання малолітньої дитини з матір`ю, не встановили, чи буде визначення місця проживання дитини з батьком суперечити правам та інтересам самої дитини, якщо так, то яким чином.

121. У справі № 712/11527/17 суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив із того, ухвалюючи рішення про відмову у визначенні місця проживання дитини з батьком, апеляційний суд у своїх висновках помилково обмежився констатуванням того, що під час розгляду справи не встановлено тих обставин, за яких малолітня дитина може бути розлучена з матір`ю. Апеляційний суд не врахував, що у Конвенції про права дитини реалізовано принцип примату інтересів дитини понад усім.

122. У справі № 487/2001/19 суд апеляційної інстанції, встановивши наявність практично однакових належних матеріально-побутових умов як у матері, так і у батька для проживання і виховання малолітнього сина, однакову прихильність дитини до обох батьків, а також виконання обома батьками належним чином своїх обов`язків по вихованню дитини, дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком.

123. У справі № 754/16535/19 суди, визначаючи місце проживання сина з матір`ю, надали першочергове значення саме найкращим інтересам дитини, взявши до уваги вік дитини, її постійне проживання разом з матір`ю, висновок органу опіки та піклування, а також те, що дії батька щодо різкої зміни постійного місця проживання дитини разом з матір`ю суперечать принципу розумної турботи про дитину у поєднанні з обережною для психіки дитини увагою до неї.

124. У справі № 569/22963/21 суди, визначаючи місце проживання дитини з батьком, виходили з того, що малолітня дитина після припинення шлюбно-сімейних відносин між батьками залишилася проживати разом з батьком за місцем попереднього проживання та місцезнаходженням навчального закладу, у якому вона навчається та має певні соціальні контакти, виявляє більшу прихильність до батька та у судовому засіданні висловила своє бажання залишитися проживати разом із батьком, при цьому не має перешкод у спілкуванні з матір`ю і молодшим братом.

125. У справі № 361/1872/21 суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні вимоги про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання матері, виходив з того, що зібрані у справі докази в контексті першочергового врахування інтересів дитини, її віку та сформованої емоційної прихильності до батька та сестри, у зв`язку із тривалим та безперервним проживанням разом із ними, враховуючи при цьому наданий висновок органу опіки та піклування, свідчать, що зміна місця проживання малолітньої дитини негативно вплине на неї, спричинить кардинальну зміну звичного їй середовища.

126. У справі № 127/9377/21 суди виходили з того, що мати не надала суду доказів щодо створення належних умов проживання їх спільного із позивачем сина за місцем його тимчасового перебування в іноземній державі, як і не надала належних та допустимих доказів свого стійкого матеріального становища, наявні підстави для визначення місця проживання дитини разом із батьком.

127. Колегія суддів враховує, що у наведених заявником справах суди, визначаючи місце проживання дитини з одним із батьків, виходили із конкретних обставин кожної справи та наданих сторонами доказах, а тому відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається у касаційному порядку, суди попередніх інстанції не врахували висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду.

128. Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

129. Посилання заявника на загальні висновки у відповідних постановах Верховного Суду не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.

130. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Щодо стягнення аліментів

131. Згідно з частиною другою статті 150 СК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

132. Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

133. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

134. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

135. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

136. Згідно з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

137. Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

138. Відповідно до статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

139. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

140. Враховуючи те, що у цій справі місце проживання дитини визначено із матір`ю, тоді як обов`язок щодо утримання дитини є рівним для двох батьків, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача аліментів на дитину.

141. Разом з цим, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, встановивши, що як на час звернення позивача до суду, так і на час розгляду справи судами донька сторін ОСОБА_3 фактично проживала із батьком та перебувала на його утриманні, обґрунтовано визначив строк стягнення із відповідача на користь позивача аліментів починаючи із 25 березня 2026 року (день ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції) та до досягнення дитини повноліття.

142. Крім того, відповідно до частини другої статті 84 СК України право на утримання має дружина, з якою проживає дитина до досягнення нею трирічного віку, і таке право не ставиться у залежність від її матеріального становища чи наявності доходу.

143. Врахувавши, що місце проживання дитини визначено разом із ОСОБА_1 , що свідчить про покладення на неї основного обов`язку щодо щоденного догляду за дитиною, забезпечення її потреб та створення належних умов для розвитку, саме по собі здійснення такого догляду об`єктивно обмежує можливість матері повною мірою реалізовувати своє право на працю та отримання доходу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку.

144. Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій в частині стягнення аліментів.

145. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

146. Підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

147. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

148. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

149. Враховуючи те, що суд касаційної інстанцій дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвалених у справі оскаржуваних судових рішень по суті вирішення спору, тому відсутні також правові підстави для скасувати додаткових судових рішень, якими із відповідача на користь позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник обґрунтовував підстави для скасування додаткових судових рішень виключно незаконністю та необґрунтованістю судових рішень по суті вирішення спору, доводів щодо незгоди заявника із визначеним розміром витрат на професійну правничу допомогу касаційна скарга не містить.

Щодо судових витрат

150. Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2025 року, додаткове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2025 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2026 року, додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

А. І. Грушицький

В. В. Пророк