Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №367/2477/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 367/2477/24

провадження № 61-6403св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Бучанської міської ради,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Кравчук Ю. В., та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року, ухвалену колегією у складі суддів Таргоній Д. О., Голуб С. А., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Бучанської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

2. Позов мотивовано тим, що 08 листопада 2022 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстрований Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 547.

3. Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

4. Після народження дитини відносини між сторонами погіршились, оскільки відповідач поводив себе нестримано, агресивно по відношенню до позивача та її дитини від першого шлюбу, а також їх спільної дитини, крім того, почав зловживати алкогольними напоями.

5. Відповідач не виконував обов`язків із забезпечення сім`ї, не бажав працевлаштуватися, внаслідок чого, позивач була вимушена вийти з декретної відпустки. Згодом відповідач почав принижувати позивача, що вона нібито не виконує своїх материнських обов`язків.

6. За період спільного проживання відповідач неодноразово був ініціатором конфліктів та сварок, під час яких ображав та принижував позивача та дітей, вчиняв домашнє насильство, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності.

7. Позивач вказувала, що ОСОБА_2 примусово насильницькими діями відібрав у матері дитину, перешкоджає їх зустрічам, переховується від неї та органів поліції.

8. Наголошує на тому, що неодноразові звернення позивача до правоохоронних органів стосовно позбавлення можливості вільно спілкуватися та бачитися із своєю дитиною результатів не дали, позивач позбавлена можливості спілкуватися та бачитися зі своєю дитиною, батько дитини переховується, в тому числі і з метою уникнення мобілізації.

9. ОСОБА_1 зі своєю донькою від першого шлюбу на даний час проживає окремо у квартирі АДРЕСА_1 . У зазначеній квартирі є всі необхідні умови, санітарно-гігієнічний стан приміщення відповідає нормам, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 01 березня 2024 року.

10. Позивач офіційно працевлаштована та працює з 23 травня 2018 року на посаді головного технолога в Приватному підприємстві (далі - ПП) «Деліція», з місця роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно.

11. Позивач зарекомендувала себе як старанна мама, оскільки відповідно до характеристики, наданої директором ліцею № 4 міста Буча, ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню старшої доньки, її здоров`ю, цікавиться навчанням та поведінкою, займається розвитком дитини.

12. Проживання сина з ОСОБА_2 не відповідає інтересам дитини, оскільки батько дитини зловживає алкогольними напоями, є кривдником в контексті Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за своїми людськими моральними якостями не спроможний виховати у дитини відповідальну поведінку, сформувати культурні, духовні, сімейні цінності, повагу до закону. Крім того у ОСОБА_2 відсутні належні умови проживання та стабільний дохід.

13. Отже, найкращим інтересам дитини відповідатиме визначення місця її проживання разом з матір`ю, оскільки вона має постійне місце проживання, стабільний дохід, є відповідальною людиною, спроможною забезпечити дитині належні матеріально-побутові умови проживання, належним чином подбати про її психічне та фізичне здоров`я, духовний та розумовий розвиток, сформувати необхідні, культурні, сімейні та духовні цінності у дитини.

14. Із урахуванням наведених обставин, позивач просила визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 14).

15. У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Бучанської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, яка була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом протокольною ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 серпня 2024 року.

16. Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

17. ОСОБА_4 є довгоочікуваною та бажаною дитиною для батька, до народження дитини батько працював і зробив заощадження.

18. Нездатність матері доглядати за новонародженим сином зумовила необхідність батькові звільнитися з роботи з метою догляду за дитиною.

19. ОСОБА_1 після народження дитини неодноразово заявляла, що син їй не потрібен, вона не може сидіти вдома, їй «рве кришу» від перебування вдома, вона не може доглядати за дитиною, оскільки син схожий на батька і тому неприємний їй, що хоче його продати або віддати комусь.

20. Одного разу ОСОБА_1 ледь не втопила сина у ванній, дитина до сих пір боїться води.

21. Бували випадки, коли ОСОБА_1 залишала дитину наодинці зі своєю донькою від попереднього шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зачиняла їх в квартирі, а сама йшла на прогулянку в парк.

22. ОСОБА_1 не здатна була забезпечити навіть мінімальний догляд хворому сину, у зв`язку з чим саме ОСОБА_2 звертався до лікарів у випадках хвороби дитини та виконував вказівки лікаря щодо лікування ОСОБА_4 .

23. З метою забезпечення синові належного догляду ОСОБА_2 був вимушений взяти обов`язки по догляду за сином на себе, оскільки саме батько здійснював догляд за дитиною, то на нього були оформлені виплати з допомоги при народженні дитини.

24. Після того, як у травні 2023 року ОСОБА_1 вийшла на роботу з відпустки по догляду за дитиною, вона стала вести аморальний спосіб життя, ймовірно вживала наркотичні речовини, додому приходила лише ночувати, могла й зовсім не прийти.

25. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 залишила ОСОБА_4 та старшу доньку ОСОБА_6 і просто пішла з дому, її розшукували, згодом вона знайшлась, забрала ОСОБА_6 та знову зникла.

26. 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 насильницьким способом із застосуванням сили та залученням сторонніх осіб, скориставшись тим, що ОСОБА_2 не було вдома, незаконно потрапила до будинку, вибивши в ньому вікна викрала сина, який на той момент спав та був не одягненим у теплий одяг.

27. Батько зміг повернути сина додому, але є висока ймовірність повторних спроб викрадення дитини, що завдасть малолітньому ОСОБА_4 шкоди.

28. ОСОБА_2 з моменту народження сина забезпечує його необхідний догляд, дитина звикла до оточення, в якому знаходиться з народження, та саме з батьком син має тісний емоційний зв`язок.

29. За таким обставин, визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю не відповідає найкращим інтересам дитини.

30. Із урахуванням наведених обставин, ОСОБА_2 визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 78).

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

31. Ірпінський міський суд Київської області рішенням від 11 червня 2025 року (т. 5 а. с. 88-120), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року (т. 6 а. с. 80-113), позов ОСОБА_1 задовольнив, зустрічний позов ОСОБА_2 залишив без задоволення. Визначив місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

32. Задовольняючи первісний позов та визначаючи місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір'ю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, а саме орендує житло, де створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку, відпочинку та навчання дітей, офіційно працевлаштована та має достатній і стабільний заробіток, має можливість працювати неповний робочий день у разі такої потреби, за місцем роботи характеризується позитивно, також має медичну освіту, належним чином виконує обов`язки щодо навчання старшої доньки, пройшла психіатричний огляд, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, протипоказань для виконання батьківських обов`язків не виявлено, займалася лікуванням сина ОСОБА_3 , про що надані відповідні медичні документи, незнятої чи непогашеної судимості не має. Суди також взяли до уваги висновок Відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини - малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю, громадянкою ОСОБА_1 , який є повним, об`єктивним, обґрунтованим, складений з урахуванням інтересів дитини.

33. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з батьком, суди попередніх інстанцій врахували, що батько без згоди матері і за відсутності об`єктивних обставин, які б загрожували нормальному життю і розвитку дитини, змінив місце проживання малолітньої дитини, якій на той час виповнилося лише 1 рік та майже 3 місяці, позбавивши матір можливості спілкуватися з сином тривалий час, що, вочевидь, суперечить інтересам дитини. Станом на момент розгляду справи адреса фактичного місця проживання відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 суду не відома. Також суду не відомі умови проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_2 не надано. У судовому засіданні 24 квітня 2025 року ОСОБА_2 відмовився назвати суду адресу свого фактичного місця проживання разом з малолітньою дитиною, посилаючись на те, що ОСОБА_1 становить небезпеку для дитини, проте жодного доказу на підтвердження вказаних доводів ОСОБА_2 не надав. Також у судовому засіданні 24 квітня 2025 року ОСОБА_2 зазначив про те, що проживає з малолітньою дитиною ОСОБА_3 у орендованій квартирі, дитина забезпечена всім необхідним, перебуває вдома, дитячий садок не відвідує, відповідач працює, місце роботи не назвав, та коли він на роботі, то з дитиною перебуває няня. Проте, жодного доказу на підтвердження вказаних доводів відповідачем не надано.

34. Суди також встановили, що ОСОБА_2 з січня 2024 року отримує соціальну допомогу при народженні дитини на малолітню дитину ОСОБА_3 - 860 грн у місяць, відомості щодо інших доходів відповідача ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.

35. Суди врахували поведінку ОСОБА_2 , який протягом тривалого часу (з 06 лютого 2024 року) не надає можливості дитині малолітнього віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , бачитися з матір'ю ОСОБА_1 та спілкуватися з нею, таким чином, не діє в найкращих інтересах дитини.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

36. 11 травня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Якименко М. М., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмови у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

37. Касаційна скарга мотивована тим, що звертаючись із апеляційною скаргою на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2025 року, ОСОБА_2 просив суд повторно розглянути клопотання, подане до суду першої інстанції, та витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» відомості про кредитну історію ОСОБА_1 , від Повного товариства ломбард Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний і компанія» відомості про договори, укладені ОСОБА_1 з товариством, у тому числі договір від 13 червня 2023 року № 36230613001, зокрема про найменування майна, переданого ОСОБА_1 в заставу, суми отриманих коштів, суми сплачених процентів.

38. Також ОСОБА_2 просив апеляційний суд розглянути невирішене судом першої інстанції клопотання про призначення експертизи та призначити судово-психологічну експертизу в межах цієї справи.

39. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів та про призначення експертизи.

40. Крім того, суд апеляційної інстанції без належного мотивування відхилив додаткові пояснення ОСОБА_2 та клопотання про долучення нових доказів, які підтверджують обставини, що виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції та мають виключне значення для вирішення справи: відповідь на адвокатський запит ОСОБА_7 від 01 грудня 2025 року, висновок фахівця-психолога ОСОБА_8 за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 від 13 листопада 2025 року.

41. Суд першої інстанції прийняв подані з порушенням статей 83, 181 ЦПК України висновки органу опіки та піклування. Так, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Бучанської міської ради, який залучений до участі у розгляді справи як третя особа, проте не виконав процесуального обов`язку надіслати копії поданих документів іншим учасникам справи рекомендованим листом з описом або через кабінет електронного суду.

42. Суди попередніх інстанцій безпідставно взяли до уваги, визнали належними та допустимими і поклали в основу судових рішень докази, які не стосувалися предмету спору - визначення місця проживання ОСОБА_3 , зокрема докази, що стосуються старшої дочки ОСОБА_1 - ОСОБА_6, які підтверджують обставини виключно щодо відносин між матір`ю та дочкою, але аж ніяк не щодо сина ОСОБА_4 та спору між його батьками, а саме: характеристика, надана директором Бучанського ліцею № 4, що ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її здоров`ю, цікавиться навчанням та поведінкою, займається розвитком дитини, а також висновок психічного обстеження дитини ОСОБА_5 від 08 жовтня 2024 року, проведеного дитячим психологом ОСОБА_9 .

43. Покладення в основу рішення талонів-повідомлень єдиного обліку та наявності зареєстрованого кримінального провадження суперечить статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

44. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 умисно ініційоване ОСОБА_1 через завідомо неправдиве повідомлення про злочин, задля незаконного переслідування батька дитини з повним нехтуванням гарантованої Конституцією України презумпції невинуватості і робиться виключно в інтересах матері задля штучного створення так званої доказової бази для вирішення спору у цій цивільній справі.

45. Розглядаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не забезпечив виконання головного завдання «appellatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист, оскільки не дослідив та не надав оцінки вказаним доказам, у зв`язку з чим не усунув допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права.

46. Висновок фахівця ОСОБА_7 від 09 вересня 2024 року містить інформацію щодо предмета доказування та виражає думку дитини у той спосіб, який вона може висловити, а отже є належним доказом у справі.

47. Крім того, 13 листопада 2025 року було проведено психодіагностичне обстеження ОСОБА_3 практичним психологом, доктором філософії ОСОБА_8 . Оскільки психологічний стан дитини та прив`язаність до кожного з батьків має виключне значення для вирішення справи, то є необхідність в долучені відповіді на адвокатський запит ОСОБА_7 від 01 грудня 2025 року та висновку фахівця-психолога ОСОБА_8 за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 від 13 листопада 2025 року.

48. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неможливість розлучення ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , начеб то як таке розлучення не буде вважатися вчиненим у найкращих інтересах дитини всупереч тому, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не є повнорідними братом та сестрою, а також всупереч висновкам Верховного Суду, згідно з яким суд не позбавлений можливості визначити роздільне місце проживання братів і сестер з обома батьками.

49. Суди попередніх інстанцій вважали, що наданий органом опіки та піклування висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини є повним, об`єктивним, складеним з урахуванням інтересів дитини.

50. Проте Виконавчий комітет Бучанської міської ради не здійснював практичних заходів задля дружнього врегулювання конфлікту між членами родини, не пропонував проведення врегулювання конфлікту між батьками дитини, психологічної підтримки батьків та дитини, впровадження освітніх та корекційних заходів, роз`яснення батькам обов`язків щодо прийняття спільних рішень щодо основних питань, пов`язаних з вихованням дитини, та не розглядав можливість і не пропонував сторонам модель спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

51. 06 червня 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_10 , в інтересах якого діє представник - адвокат Власюк Д. В., у якому останній просить касаційну скаргу ОСОБА_11 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ковальов С. В., залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

52. Відзив мотивовано тим, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди заявника з оцінкою доказів, наданою судами першої та апеляційної інстанцій, та із встановленими судами обставинами: хто з батьків більшою мірою опікувався дитиною, за яких обставин змінювалося місце проживання дитини, яка доказову вагу мають ті чи інші висновки психологів, довідки та акти. Фактично заявник пропонує Верховному Суду повторно дослідити ті самі докази та дійти протилежних висновків, що суперечить статті 400 ЦПК України та усталеній практиці Верховного Суду щодо меж касаційного перегляду.

53. Заявник стверджує, що суди не дослідили та не надали оцінки зібраним у справі доказам, а саме: висновку фахівця ОСОБА_7, висновку спеціаліста від 09 лютого 2024 року № 4 щодо тілесних ушкоджень матері скаржника, квитнації ПТ «Ломбард «Столичний і К», ухвалам Києво-Святошинського районного суду Київської області, скріншотам повідомлень абонентам «Карінка» та « ОСОБА_12 », висновку обстеження дитини ОСОБА_13 . Ці доводи є безпідставними, оскільки суд першої інстанції дослідив зазначені докази та вмотивовано визнав їх неналежними, тобто такими, що не стосуються предмета доказування у справі про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , оскільки вони стосуються виключно стосунків між матір`ю скаржника та позивачем або старшої дочки позивача ОСОБА_13 , а не ставлення ОСОБА_1 до сина ОСОБА_4 чи умов його проживання й виховання. Апеляційний суд із цією оцінкою погодився.

54. Суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів встановили, що після фактичного припинення шлюбних відносин з 13 листопада 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю та старшою сестрою ОСОБА_5 проживала в орендованій квартирі у м. Буча, а 06 лютого 2024 року ОСОБА_2 без згоди матері та за відсутності об`єктивних обставин, які б загрожували нормальному життю та розвитку дитини, забрав дитину, якій на той час виповнилося лише 1 рік та 3 місяці, до себе, не повідомивши матері їх місце проживання, та з того часу не надає матері можливості бачитися та спілкуватися з дитиною.

55. Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що дитина нібито проживала з батьком з народження, а мати відібрала дитину насильницьким способом судами перевірені та відхилені як не підтвердженні належними та допустимими доказами.

56. Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій безпідставно у порушення статті 77 ЦПК України та засад змагальності визнали висновок фахівця ОСОБА_7 неналежним доказом. Ці доводи є безпідставними. У цій справі висновок ОСОБА_7 складено за результатами обстеження дитини, яка станом на день обстеження понад 7 місяців не мала жодного контакту з матір`ю внаслідок дій самого батька, який ізолював дитину від матері з 06 лютого 2024 року. Тобто «прихильність до батька» та «сприйняття батька як опорної фігури» досліджувалися психологом в умовах штучно створеної батьком тривалої ізоляції дитини від матері та фактично на підставі перебування дитини з батьком. За таких умов висновок не відображає об`єктивного ставлення дитини до кожного з батьків і не може підмінити всебічної оцінки судом всіх обставин справи. Також суди врахували вік дитини (на момент обстеження - 1 рік та 10 місяців), який об`єктивно унеможливлює усвідомлене висловлення дитиною власної думки та формування достовірних висновків про стабільну прихильність після тривалої розлуки з матір`ю.

57. Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не долучив нові докази - відповідь на адвокатський запит ОСОБА_7 від 01 грудня 2025 року та висновок психолога ОСОБА_8 від 13 листопада 2025 року, є безпідставними, оскільки ці докази створені вже після ухвалення судом першої інстанції та не підтверджують обставин, що об`єктивно виникли після його ухвалення; вони спрямовані виключно на переоцінку доказів, уже досліджених судом першої інстанції. Заявник не довів об`єктивної неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції, як цього вимагає частина третя статті 367 ЦПК України.

58. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, спростовуються матеріалами справи, зокрема, з протоколу судового засідання вбачається, що вказане клопотання було розглянуто судом першої інстанцій та в його задоволенні відмовлено. Така відмова є правомірною, оскільки клопотання про призначення експертизи заявлено 15 квітня 2025 року, тобто на стадії розгляду справи по суті після закриття підготовчого провадження у справі (ухвала від 20 січня 2025 року).

Провадження у суді касаційної інстанції

59. Верховний Суд ухвалою від 29 червня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Якименко М. М., на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

60. У липні 2026 року матеріали цивільної справи № 367/2477/24 надійшли до Верховного Суду.

61. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 212/2982/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 208/4667/20, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19, від 04 липня 2024 року у справі № 361/1872/21, від 20 вересня 2024 року у справі № 2-814/10, від 27 листопада 2024 року у справі № 127/9377/21, від 19 лютого 2025 року у справі № 405/239/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

62. Також підставою касаційного оскарження заявник вказує порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, частина третя статті 411 ЦПК України).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

63. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 08 листопада 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 547 (т. 1 а. с. 22).

64. ІНФОРМАЦІЯ_5 у подружжя народилася дитина - ОСОБА_3 , про що 29 листопада 2022 року Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 457 (т. 1 а. с. 23).

65. Наказом директора Приватного підприємства «Деліція» (далі - ПП «Деліція») від 06 грудня 2022 року № 443 технологу ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною (сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ), до досягнення ним трирічного віку з 05 січня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 2 а. с. 205).

66. Наказом директора ПП «Деліція» від 02 серпня 2023 року № 220 дозволено технологу ОСОБА_1 з 05 червня 2023 року приступити до роботи на умовах неповного робочого дня (4 години: з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.) під час відпустки по догляду за дитиною (т. 2 а. с. 206).

67. Відповідно до виписки Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») ОСОБА_1 24 жовтня 2022 року відкрила рахунок пакунок малюка, залишок на якому становить 1,93 грн. (т. 2 а. с. 207).

68. Згідно із випискою АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 отримувала виплати соціального фонду з грудня 2022 року по жовтень 2023 року включно (т. 2 а. с. 208-209).

69. Ірпінський міський суд Київської області рішенням від 29 травня 2024 року у справі № 367/1372/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 листопада 2022 року у Бучанському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 547, розірвав. Рішення суду набрало законної сили 01 липня 2024 року (т. 3 а. с. 118-120).

70. ОСОБА_1 також має доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції у Київській області 29 січня 2013 року, актовий запис № 64 (т. 1 а. с. 44).

71. Відповідно до характеристики, наданої директором Бучанського ліцею № 4, ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її здоров`ю, цікавиться навчанням та поведінкою, займається розвитком дитини (т. 1 а. с. 45).

72. Згідно з висновком психічного обстеження дитини ОСОБА_5 від 08 жовтня 2024 року, проведеного дитячим психологом ОСОБА_9 , між ОСОБА_22 та матір`ю сформований тісний емоційний зв`язок, під час бесіди з дитиною та проведеними діагностичними методиками з нею, психологом відмічена позитивна прив`язаність ОСОБА_6 до матері, під час обстеження наявного фізичного чи психологічного насилля щодо дитини виявлено не було, до дитини не пред`являються підвищені вимоги, застосовується демократичний стиль виховання, дитина самостійна у прийнятті рішень, відповідно свого віку, зразок для наслідування у ОСОБА_6 - мама (т. 3 а. с. 158, 159). проходження підвищення кваліфікації (т.3, а.с. 150-156).

73. Згідно з відповіддю Комунального некомерційного підприємства «Бучанський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 22 березня 2024 року № 171 на адвокатський запит ОСОБА_14 декларація про вибір лікаря була укладена між лікарем-педіатром ОСОБА_15 та ОСОБА_1 у період з 08 грудня 2022 року по 12 березня 2024 року, мати супроводжувала дитину під час звернень до закладу для отримання медичної допомоги, а саме: відвідування по хворобі, проведення вакцинації згідно календаря профілактичних щеплень, під час візитів до лікаря поводила себе звичайно, відхилень у її поведінці по відношенню до дитини, чи до персоналу не було (т. 2 а. с. 201).

74. Відповідно до довідки ПП «Деліція» від 06 лютого 2024 року № 45 ОСОБА_1 працює в ПП «Деліція» з 23 травня 2018 року по теперішній час на посаді головного технолога (т. 1 а. с. 41).

75. Відповідно до довідки ПП «Деліція» від 15 серпня 2024 року № 321 ОСОБА_1 працює в ПП «Деліція» з 23 травня 2018 року по теперішній час на посаді головного технолога, графік роботи з неповним робочим днем по 2 години з понеділка по п`ятницю з 09 год. 00 хв. по 11 год. 00 хв., субота, неділя - вихідні дні (т. 2 а. с. 210).

76. Згідно із характеристикою головного технолога ОСОБА_1 , виданою ПП «Деліція» від 31 січня 2024 року, остання характеризується як грамотний та відповідальний працівник, спроможна на високому рівні здійснювати виконання поставлених завдань, має добрі організаторські здібності та практичний досвід роботи з людьми, до виконання службових обов`язків ставиться відповідально, виконує їх в повному обсязі, в складних умовах діє впевнено, приймає вірні та виважені рішення, активно працює над підвищенням своїх професійних знань, у керівництва підприємства користується довірою (т. 1 а. с. 42).

77. Відповідно до довідки про доходи, виданої в лютому 2024 року ПП «Деліція», загальна сума доходу ОСОБА_1 за період із серпня 2023 року по січень 2024 року без урахувань ПДФО становить 163 446,63 грн (т. 1 а. с. 43).

78. Відповідно до довідки про доходи, виданої 09 травня 2024 року ПП «Деліція», загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року без урахувань ПДФО та В/З становить 179 752,17 грн (т. 1 а. с. 105).

79. Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про прийняття особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незнятої чи непогашеної судимості не має (т. 1 а. с. 47).

80. Згідно з довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин від 20 лютого 2024 року № 105, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Бучанський консультативно-діагностичний центр» Бучанської міської ради, протипоказань для виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 не виявлено (т. 1 а. с. 46).

81. Згідно з довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин від 16 вересня 2024 року № 135, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Медпроф», протипоказань для роботи працівником підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі ОСОБА_1 не виявлено (т. 3 а. с. 170).

82. Відповідно до копії диплому з відзнакою, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_16 закінчила у 2010 році Погребищенський медичний коледж за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобула кваліфікацію фельдшер (т. 2 а. с. 197), а також працювала з 2010 по 2018 роки на посадах медичної сестри та фельдшера (т. 2 а. с. 199, 200).

83. ОСОБА_1 надала докази про супроводження нею дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час звернення до лікаря Амбулаторії групової практики № 1 КНП «Бучанський ЦНМСД» БМР - 10 серпня 2023 року, 23 листопада 2023 року, 29 листопада 2023 року (т. 2 а. с. 202-204).

84. Відповідно до договору оренди квартири від 13 листопада 2023 року, укладеного між ОСОБА_17 та ОСОБА_1 , остання є орендарем квартири за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 28-31).

85. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 01 березня 2024 року, головним спеціалістом сектору з питань соціально-правового захисту дітей ВССДС ЦСС УСП БМР Кучеренко А. Р. та головним спеціалістом сектору з питань соціально-правового захисту дітей ВССДС ЦСС УСП БМР Поляруш І. Н. на підставі звернення громадянина ОСОБА_2 від 21 грудня 2023 року за № М-7219/12.1-07, з метою обстеження житлово-побутових умов проживання проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_2 .

86. У даному акті зазначено, що у квартирі створено всі необхідні умови для проживання, кухня та кімната відповідно умебльовані та облаштовані побутовою технікою, санітарно-гігієнічний стан приміщення відповідає нормам. У кімнаті розміщено дитяче ліжечко для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для старшої дитини, малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку, відпочинку та навчання. У мами зі старшою донькою стосунки хороші, доброзичливі, благонадійні. У квартирі проживають: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а. с. 56, 57).

87. Згідно із копією акта депутата Бучанської міської ради Продан О. Л. від 08 травня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , проживали на підставі договору оренди житла ОСОБА_1 (мати) та ОСОБА_3 (син) з 13 листопада 2023 року до 19 грудня 2023 року, зі старшою донькою ОСОБА_5 проживають по теперішній час, інформацію, викладену в акті підтвердили сусіди ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (т. 1 а. с. 104).

88. Згідно з рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради від 07 червня 2024 року № 3719 «Про визначення місця проживання дитини, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » Виконавчий комітет Бучанської міської ради, розглянувши ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 25 квітня 2024 року у цивільній справі № 367/2477/24 про визначення місця проживання дитини з матір`ю, враховуючи рекомендацію комісії з питань захисту прав дитини від 06 червня 2024 року, вирішив визначити місце проживання дитини, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю, громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та затвердити відповідний висновок відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини. Зобов`язано батьків дитини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини та не перешкоджати один одному в участі у її вихованні та утриманні (т. 3 а. с. 2, 4).

89. Відповідно до висновку відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання дитини, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано за доцільне, щоб малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перешкоджати один одному в участі у вихованні їх спільної дитини.

90. Згідно із вказаним висновком 01 березня 2024 року спеціалістами відділу було проведено обстеження житлового-побутових умов проживання громадянки ОСОБА_1 .

91. 06 березня 2024 року спеціалістами відділу разом з поліцейським офіцером громади був здійснений виїзд з метою розгляду питання та обстеження житлово-побутових умов проживання громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . У результаті виїзду встановлено, що батько дитини, громадянин ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебували за вказаним місцем проживання, зі слів власника будинку та матері громадянина ОСОБА_2 , вони із сином тимчасово проживають у м. Києві, у родичів, тому, враховуючи відсутність дитини та батька - обстежити житлово-побутові умови дитини не було можливим.

92. Спеціалістам відділу жодного разу не вдавалося зв`язатися з громадянином ОСОБА_2 , на телефонні дзвінки він не відповідає, неодноразово за допомогою застосунку «Вайбер» запрошувався на засідання комісії з питань захисту прав дитини, кожного разу, через відсутність зв`язку із батьком дитини, розгляд питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини було відкладено.

93. Матір`ю дитини ОСОБА_1 створено всі необхідні умови для повноцінного виховання та розвитку малолітньої дитини ОСОБА_3 , офіційно працевлаштована, має на утриманні старшу доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , характеризується позитивно.

94. Умови проживання батька дитини, його особисті якості, можливість створення належних умов для виховання станом на 06 червня 2024 року відділу служби у справах дітей та сім`ї так і не відомі.

95. У висновку зазначено, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою передачі йому дитини, при складенні висновку беруться до уваги відомості, отримані за результатами обстеження умов проживання, з позовної заяви з додатками, з характеристик, при цьому враховуючи вік дитини, особисті якості батьків, та можливість створення належних умов для виховання (т. 3 а. с. 3, 5).

96. Згідно із копією відповіді Відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 04 січня 2024 року № 83/109/1400/24, наданої на запит адвоката Савелової Ю. М., за запитуваний період зареєстровано наступні звернення ОСОБА_1 : № 16584, 10 вересня 2023 року о 20:46, подія - домашнє насильство, 10 вересня 2023 року о 20:41 надійшло повідомлення від служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_4 , буянить чоловік, в будинку малолітня дитина 9 місяців, ШМД не потрібна, заявник ОСОБА_1 , за результатами виклику складено адміністративний протокол за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП); № 20859, 13 листопада 2023 року о 15:47 год, 13 листопада 2023 року о 15:44 год зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_4 , буянить чоловік, ШМД не потрібно, зброї не застосовує, зі слів забрав документи заявника та словесно погрожує, заявник ОСОБА_1 , за результатами виклику складено адміністративний протокол за статтею 183 КУпАП; № 24694, 19 грудня 2023 року о 19:04, 19 грудня 2023 року о 19:02 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_4 , чоловік зачинився в будинку та не дає заявнику забрати спільну дитину, заявник ОСОБА_1 , результат виклику - списано до справи (т. 1 а. с. 24).

97. Відповідно до копії відповіді Відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 04 січня 2024 року № 181/ел/109/1402/01-2024 наданої на запит адвоката Савелової Ю. М. у Відділі поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області до єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події від 10 вересня 2023 року за № 16584 було зареєстровано повідомлення громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами розгляду вказаного повідомлення було складено протокол про адміністративне правопорушення ВАВ № 933324 за частиною першою статті 173-2 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_2 , 1987 року народження, та винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника АА № 282791, вказаний протокол разом з матеріалами направлено на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області (т. 1 а. с. 25).

98. Ірпінський міський суд Київської області постановою від 22 вересня 2023 року у справі № 367/7283/23 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та на підставі статті 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого суд обмежився усним зауваженням, провадження у справі на цій підставі закрив (т. 1 а. с. 117, 118).

99. Відповідно до копії талону повідомлення єдиного обліку від 02 лютого 2024 року № 1684 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ОСОБА_1 25 січня 2024 року о 10:00 год за адресою: АДРЕСА_4 , звернулася до Відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області із заявою про те, що її чоловік ОСОБА_2 не дає бачитися зі спільною дитиною (т. 1 а. с. 32).

100. Згідно з копією талону-повідомлення єдиного обліку № 020852 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ОСОБА_1 06 лютого 2024 року о 19:04 год звернулася до Відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області у зв`язку з тим, що буянить чоловік та погрожує забрати дитину (т. 1 а. с. 33).

101. Згідно із копією медичної довідки № 11 Травматологічного пункту травматологічного відділення Ірпінської центральної міської лікарні від 08 лютого 2024 року, довідка видана ОСОБА_1 про те, що остання 06 лютого 2024 року отримала травму з наступним діагнозом - удар плечового пояса і плеча, забій м`яких тканин, підшкірні гематоми ділянки правого плеча, правого променево-зап`ясткового суглобу (т. 1 а. с. 38).

102. 10 лютого 2024 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , зверталася до Відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області із повідомленнями про те, що ОСОБА_2 не відповідає на дзвінки та не дає бачитись зі спільною дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на думку заявника чоловік перебуває у будинку за вказаною адресою (т. 1 а. с. 34, 35).

103. 01 березня 2024 року о 08:00 год. за адресою: АДРЕСА_4 , до Відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що чоловік заявника вчиняє протиправні дії та не дає бачитись з дитиною (т. 1 а. с. 37).

104. 01 березня 2024 року о 17:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , до Відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло звернення від ОСОБА_1 про те, що з 06 лютого 2024 року чоловік заявника ОСОБА_2 не повідомляє їй про своє місцезнаходження, спільна дитина ОСОБА_3 наразі перебуває з чоловіком (т. 1 а. с. 36).

105. 04 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до начальника Гостомельської селищної військової адміністрації, в якій просила обстежити умови проживання її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_4 , який знаходиться з батьком ОСОБА_2 , зазначила, що дитину вона не бачила з 06 лютого 2024 року, так як батько її насильно забрав та не дозволяє бачитися (т. 1 а. с. 40).

106. Згідно з відповіддю Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 04 квітня 2024 року, наданій ОСОБА_1 , надати акт обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не має можливості, оскільки під час виїзду за адресою: АДРЕСА_4 , двері ніхто не відчинив, зі слів сусідів ОСОБА_2 проживає за сел. Ворзелем (т. 1 а. с. 103).

107. Ірпінський міський суд Київської області ухвалою від 11 березня 2024 року у справі № 367/2251/24, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року та постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року, задовольнив заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Савелової Ю. М. про забезпечення позову до подачі позовної заяви; на час розгляду судової справи про визначення місця проживання дитини, визначив місце та час спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з його матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком: щотижня з 17 години 00 хвилин четверга до 08 години 00 хвилин понеділка, зобов`язав батька дитини ОСОБА_2 передавати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зазначені вище дні для спілкування та виконання батьківських обов`язків (т. 1 а. с. 48-55).

108. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку від 15 березня 2024 року № 4167 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ОСОБА_1 15 березня 2024 року о 10:16 год за адресою: АДРЕСА_4 , звернулася до Відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області із заявою про те, що ОСОБА_2 не виконує ухвалу суду, дана заява зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції (т. 1 а. с. 58, 59).

109. Згідно з актами державного виконавця від 28 березня 2024 року, 04 квітня 2024 року, 11 квітня 2024 року батько дитини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , відсутній, ухвала суду від 11 березня 2024 року у справі №367/2251/24 не виконана (т. 1 а. с. 106-108).

110. Постановами про накладення штрафу від 04 квітня 2024 року та від 19 квітня 2024 року, винесеними у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дяченком Є. В. за невиконання ухвали суду від 11 березня 2024 року у справі № 367/2251/24 на ОСОБА_2 накладено штрафи у розмірі 1 700,00 грн та 3 400,00 грн відповідно (т. 1 а. с. 109, 110).

111. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку № 058264 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 16 травня 2024 року за № 4939 щодо невиконання рішення суду чоловіком, а саме не дає дитину для зустрічі (т. 1 а. с. 119).

112. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку № 058265 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 23 травня 2024 року № 5243 про те, що чоловік забрав дитину ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 119).

113. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12024111420000065 від 14 червня 2024 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 13 червня 2024 року слідчим Відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України, та розпочато досудове розслідування, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 13 червня 2024 року до чергової частини ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області звернулася ОСОБА_1 із заявою про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 умисно не виконує ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року щодо зобов`язання передавати малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матері ОСОБА_1 (ІКС ІПНП № 6149) (т. 2 а. с. 193).

114. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку № 7021 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 04 липня 2024 року о 17:22 год за адресою: АДРЕСА_5 , про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не дає бачитися зі спільною дитиною, є ухвала суду (т. 3 а. с. 163).

115. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку № 7281 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 11 липня 2024 року о 17:28 год за адресою: АДРЕСА_6 , про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не дає бачитися зі спільною дитиною, є ухвала суду (т. 3 а. с. 164).

116. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку № 058284 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2024 року за № 7613 про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 не дає бачитися зі спільною дитиною, є ухвала суду (т. 3 а. с. 175).

117. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку № 8174 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 01 серпня 2024 року о 18:15 за адресою: АДРЕСА_6 , про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконує ухвалу суду, в цей день мав передати дитину ОСОБА_3 (т. 3 а. с. 174).

118. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку № 058293 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 08 серпня 2024 року за № 8431 про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 не виконує рішення суду, не дає бачитися з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 3 а. с. 176).

119. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку № 058306 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 29 серпня 2024 року за № 9352 про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 не виконує рішення суду та не дає бачитися з дитиною ОСОБА_3 (т. 3 а. с. 165).

120. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку № 058308 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 08 вересня 2024 року за № 9819 про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 не виконує рішення суду та не дає бачитися з дитиною ОСОБА_3 (т. 3 а. с. 166).

121. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку № 058315 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 13 вересня 2024 року за № 10020 про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 не виконує рішення суду, а саме не дає бачитися з дитиною (т. 3 а. с. 167).

122. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку № 058340 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 22 вересня 2024 року за № 10416 про те, що колишній чоловік не виконує рішення суду та не дає бачитися з дитиною (т. 3 а. с. 168).

123. Згідно з талону-повідомлення єдиного обліку № 058341 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 04 жовтня 2024 року за №10983 про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 не виконує рішення суду та не дає бачитися з дитиною (т. 3 а. с. 169).

124. Ірпінський міський суд Київської області постановою від 04 липня 2022 року у справі № 367/1847/22 ОСОБА_2 визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (т.2, а.с. 179-184).

125. Згідно з відповіддю відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради від 16 серпня 2024 року № 04-03/2127 та акта обстеження житлово-побутових умов проживання від 15 серпня 2024 року, встановити перебування малолітнього ОСОБА_3 та його батька ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , не вдалося, підтвердити чи спростувати факт проживання малолітнього за вищезазначеною адресою неможливо, за вказаною адресою перебував співмешканець матері громадянина ОСОБА_2 , поводився неадекватно, конструктивного діалогу не вийшло, на телефонні дзвінки ОСОБА_2 та його матір не відповідають (т. 3 а. с. 138-140).

126. Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання від 27 вересня 2024 року, складеного спеціалістами ВС СДС ЦССЦСП БМР на підставі звернення ОСОБА_1 від 18 вересня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_5 , під час інспектування вийшов вітчим, який поводив себе агресивно, переходив на особисті образи, до будинку представники служби не заходили, в бесіді вітчим сказав, щоб з усіма питаннями зверталися до юридичної компанії, яка представляє інтереси, на інші пояснення чути нічого не захотів (т. 3 а. с. 160-162).

127. Згідно із відповіддю Служби у справах дітей Київської обласної військової адміністрації від 16 серпня 2024 року № 1751/47.01/47.04/2024, на звернення ОСОБА_1 зазначено, що відділ служби у справах дітей та сім`ї не володіє інформацією про місце перебування малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2022 року народження, а отже, скласти акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, за результатами проведення якого буде отримано висновок щодо рівня безпеки дитини, з метою вжиття відповідних та негайних заходів для її безпеки та захисту - також неможливо (т. 3 а. с. 195, 196).

128. Згідно із відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_7 від 10 жовтня 2024 року № 7/6322, адресованої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не оновлював свої військово-облікові дані, громадянин ОСОБА_2 підлягає мобілізації, має штрафи за порушення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військово-лікарську комісію не проходив (т. 3 а. с. 149).

129. Згідно із відповіддю представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Рибченко І. П. від 26 серпня 2024 року № 51227.4/Р-28239.3/24/48.1 у межах розгляду звернення, направлено лист до Національної поліції України з проханням вжити заходів щодо встановлення місцеперебування дитини з метою дотримання права заявника на виховання сина та спілкування з ним (т. 3 а. с. 136, 137).

130. Також ОСОБА_1 долучено докази звернення до: начальника служби у справах дітей та сім`ї Бучанської райдержадміністрації до 19 липня 2024 року, Міністра оборони України від 16 листопада 2024 року, начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 27 грудня 2024 року, начальника ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 31 грудня 2024 року з проханням вжити заходів щодо встановлення місцезнаходження дитини ОСОБА_3 та його батька ОСОБА_2 (т. 4 а. с. 84-97).

131. Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Бучанської районної військової адміністрації Київської області від 26 грудня 2023 року № 967, виданої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Бучанської районної військової адміністрації Київської області та отримує допомогу на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а. с. 128).

132. Відповідно до копії протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 06 лютого 2024 року, до Відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області звернулася ОСОБА_20 із заявою, в якій зазначила, що 06 лютого 2024 року близько 11:20 год її невістка ОСОБА_1 прийшла з невідомими особами до її будинку за адресою: АДРЕСА_7 , та з невідомою особою у формі поліції залізли через вікно та забрали дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого зникли з місця події (т. 2 а. с. 58, 59).

133. Згідно з талоном-повідомленням єдиного обліку від 06 лютого 2024 року № 1077 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу дію, 06 лютого 2024 року до відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області звернувся ОСОБА_2 із заявою про те, що 06 лютого 2024 року о 11:29 за адресою: АДРЕСА_6 , невстановлені особи, які назвалися службою в справах дітей разом з працівниками поліції та з колишньою дружиною заявника ОСОБА_1 проникли до житла заявника та без рішення суду забрали дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а. с. 103).

134. Відповідно до копії протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 11 липня 2024 року, та письмових пояснень від 11 липня 2024 року до Відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області звернулася ОСОБА_20 із заявою, в якій просила обмежити присутність ОСОБА_1 , яка систематично приходить за її місцем проживання, незважаючи на апеляційну скаргу (т. 2 а. с. 6, 8).

135. Згідно із актом депутата Бучанської міської ради Риженко Л. В. від 19 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_5 , проживають без реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 20 грудня 2023 року (т. 2 а. с.124).

136. Відповідно до акта депутата Бучанської міської ради Риженко Л. В. від 25 березня 2024 року за адресою: АДРЕСА_5 , проживають без реєстрації ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також із січня 2024 року проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , побутові умови придатні для проживання як дорослих, так і малолітньої дитини (т. 2 а. с. 125).

137. ОСОБА_2 надав доказ звернення до лікаря Амбулаторії № 1 КНП «Бучанський ЦПМСД» БМР 04 січня 2024 року, пацієнт - ОСОБА_3 , заключення ГРВІ (т. 2 а. с. 46).

138. Згідно з відповіддю Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 16 лютого 2024 року на заяву ОСОБА_2 щодо реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , останньому відмовлено у реєстрації місця проживання малолітньої дитини у зв`язку з тим, що в поданому пакеті документів відсутня згода матері (т. 2 а. с. 136).

139. Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 09 січня 2024 року незнятої чи непогашеної судимості не має (т. 2 а. с. 251).

140. Згідно з висновком фахівця ОСОБА_7 від 09 вересня 2024 року за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на звернення його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має тісну, надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька, який є його опорним об`єктом і якого він чітко пов`язує з відчуттям захищеності та безпеки, фігуру батька дитина наразі сприймає як важливу і основну для себе, тяжіє до активного спілкування та боїться втратити можливість спілкування з ним. Дитина перебуває у сталому середовищі, що є для неї безпечним та є прийнятним. Зміна місця проживання дитини з місця проживання з батьком на місце проживання з матір`ю є неможливою через те, що викличе у дитини значні психологічні травматичні зміни. Відібрання дитини від батька є неприпустимим через негативні психологічні наслідки для здоров`я дитини. У випадку не виконання рекомендацій існує загроза психологічного травмування ОСОБА_4 та розвитку у нього несприятливих наслідків впливу надмірних для дитини стресових факторів внаслідок порушення безпечності та надійності середовища: деформація прив`язаності щодо споріднених осіб, депресивні стани, розлади соціальної адаптації, труднощі у стосунках з оточуючими. Відповідно до диплому кандидата наук НОМЕР_4 , виданого на підставі рішення атестаційної колегії від 04 липня 2013 року, ОСОБА_7 присуджено науковий ступінь кандидата психологічних наук із спеціальності медична психологія (т. 4 а. с. 1-9).

141. Згідно з відповіддю Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 18 грудня 2024, наданою на виконання ухвали суду від 04 листопада 2024 року, та долученою до неї відповіддю на запит від 18 грудня 2024 року, номер запиту 1036-2024-0003253 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела - суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору щодо ОСОБА_2 за період з 4 кварталу 2022 року по 3 квартал 2024 року, встановлено, що з січня 2024 року по вересень 2024 року ОСОБА_2 нараховувались щомісяця 860,00 грн соціальних виплат УСВП Бучанської РДА, інформація про інші доходи відсутня (т. 4 а. с. 46-48, 128-129).

142. Відповідно до наданих на виконання ухвали суду від 04 листопада 2024 року ПП «Деліція» витягів із табелів обліку використання робочого часу за період з 02 червня 2023 року по 04 листопада 2024 року стосовно працівника - головного технолога (провідного технолога, заступника головного технолога) ОСОБА_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на вказаних посадах із різною зайнятістю, в тому числі, неповний робочий день (т. 4 а. с. 50-69).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

143. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

144. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

145. Згідно з частинами першою, другою статті 160 Сімейного кодексу України (далі - СК України) місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

146. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

147. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

148. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

149. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

150. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

151. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

152. У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

153. У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

154. Комплексний аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

155. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

156. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

157. Колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

158. Отже, при вирішенні питання щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

159. Вищевказані висновки узгоджуються, зокрема, із висновками Верховного Суду викладеними, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справ № 402/428/16-ц, постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17,від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20, від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, від 22 травня 2024 року у справі № 757/13109/21-ц.

160. Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

161. Колегія суддів погоджується із таким висновок.

162. У справі, яка переглядається у касаційному порядку, встановлено, що мати дитини ОСОБА_1 має постійне місце проживання, а саме орендує житло, де створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку, відпочинку та навчання дітей, офіційно працевлаштована та має достатній і стабільний заробіток, має можливість працювати неповний робочий день у разі такої потреби, за місцем роботи характеризується позитивно, також має медичну освіту, належним чином виконує обов`язки щодо навчання старшої доньки, пройшла психіатричний огляд, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, протипоказань для виконання батьківських обов`язків не виявлено, займалася лікуванням сина ОСОБА_3 , про що надані відповідні медичні документи, незнятої чи непогашеної судимості не має.

163. Водночас, батько дитини ОСОБА_2 , з яким на момент розгляду справи судами проживала дитина ОСОБА_3 , не надав доказів на підтвердження адреси фактичного місця проживання його та малолітньої дитини ОСОБА_3 , а також умови проживання останнього.

164. У судовому засіданні 24 квітня 2025 року ОСОБА_2 відмовився назвати суду адресу свого фактичного місця проживання разом з малолітньою дитиною, посилаючись на те, що ОСОБА_1 становить небезпеку для дитини, проте жодного доказу на підтвердження вказаних доводів відповідач ОСОБА_2 не надав. Також, у судовому засіданні 24 квітня 2025 року ОСОБА_2 зазначив про те, що проживає з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 у орендованій квартирі, дитина забезпечена всім необхідним, перебуває вдома, дитячий садок не відвідує, він працює,та коли він на роботі, то з дитиною перебуває няня, місце роботи не назвав. Проте жодного доказу на підтвердження вказаних доводів ОСОБА_2 не надав.

165. Щодо матеріального стану ОСОБА_2 , то суди попередніх інстанцій встановили, що останній із січня 2024 року отримує соціальну допомогу при народженні дитини на малолітню дитину ОСОБА_3 у розмірі 860,00 грн у місяць, відомості щодо інших доходів ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні. У судовому засіданні 24 квітня 2025 року ОСОБА_2 повідомив, що працює та отримує дохід, однак доказів на підтвердження вказаних доводів не надав. Також, ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження доводів щодо наявності у нього заощаджень та нерухомого майна у власності.

166. Також суди попередніх інстанцій встановили, що після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами у справі дитина ОСОБА_3 залишилася проживати із матір?ю ОСОБА_1 . При цьому жодною із сторін справи не було спростовано, що саме це місце проживання дитини було визначено за взаємною згодою батьків.

167. Проте, з 06 лютого 2024 року батько дитини ОСОБА_2 без згоди матері дитини забрав дитину, якій на той час виповнилося лише 1 рік та майже 3 місяці, проживати до себе, не повідомивши їй про місце їх проживання.

168. За таких обставин, суди попередніх інстанцій, визначаючи місце проживання дитини разом із матір`ю, обґрунтовано врахували також самовільні без погодження із ОСОБА_1 дії ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини, а також те, що ОСОБА_2 не дає можливості матері бачитися з дитиною та спілкуватися з нею, що не відповідає найкращим інтересам дитини.

169. У частинах четвертій-шостій статті 19 СК України закріплено, що під час розгляду судом спорів щодо, зокрема, місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

170. Відповідно до висновку відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання дитини, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано за доцільне, щоб малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перешкоджати один одному в участі у вихованні їх спільної дитини.

171. Так, спеціалістами відділу служби у справах дітей було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 та встановлено, що матір`ю дитини створено всі необхідні умови для повноцінного виховання та розвитку малолітньої дитини ОСОБА_3 , мати офіційно працевлаштована, має на утриманні старшу доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до характеристик з місця роботи та навчального закладу доньки матір дитини характеризується позитивно.

172. При цьому, спеціалістами відділу 06 березня 2024 року був здійснений виїзд з метою обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , однак встановлено, що ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 не перебували за вказаним місцем проживання, тому враховуючи відсутність дитини та батька обстежити житлово-побутові умови дитини не було можливим. Спеціалістами відділу служби у справах дітей жодного разу не вдалося зв`язатися із громадянином ОСОБА_2 , на телефонні дзвінки він не відповідає, неодноразово запрошувався на засідання комісії з питань захисту прав дитини за допомогою застосунку для дзвінків і обміну повідомленнями «Вайбер». Умови проживання батька дитини, його особисті якості, можливість створення належних умов для виховання, відділу служби у справах дітей та сім`ї невідомі. Окрім того, відділу служби у справах дітей та сім`ї стало відомо про невиконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області про забезпечення позову у справі №367/2251/24 громадянином ОСОБА_2 , який тим самим протиправно обмежує спілкування дитини з матір`ю.

173. Оцінивши висновок відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання дитини, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що наданий органом опіки та піклування висновок про визначення місця проживання дитини є повним, об`єктивним, обґрунтованим, складений з урахуванням інтересів дитини.

174. Крім того, суди попередніх інстанцій, визначаючи місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю, обґрунтовано врахували наявність у ОСОБА_3 старшої сестри ОСОБА_5 , яка проживає з матір`ю ОСОБА_1 . Суди правильно взяли до уваги, що від народження ОСОБА_3 постійно проживав, крім матері та батька, разом із старшою сестрою ОСОБА_5 , тому розірвання психоемоційного зв`язку, що був створений між ними з цей період, не може відповідати якнайкращим інтересам дитини.

175. Враховуючи наведені обставини, суди попередніх інстанцій, враховуючи права та інтереси дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, потребу дитини в увазі, підтримці і любові обох батьків, вік дитини, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, що потребує постійної уваги та присутності матері, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, дійшли правильного висновку про те, що найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір`ю ОСОБА_1 .

176. При цьому Верховний Суд зазначає, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливає на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

177. Разом із цим, Верховний Суд наголошує, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

178. Таким чином, виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, висновки судів попередніх інстанцій про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю є правильними, вони ґрунтується на вимогах закону, підтверджується матеріалами справи та спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

179. Зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.

180. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що наданий ОСОБА_2 висновок фахівця ОСОБА_7 від 09 вересня 2024 року містить інформацію щодо предмета доказування та виражає думку дитини у той спосіб, який вона може висловити, а отже є належним доказом у справі.

181. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України).

182. Згідно з частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

183. Встановлено, що згідно з висновком фахівця ОСОБА_7 від 09 вересня 2024 року за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на звернення його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має тісну, надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька, який є його опорним об`єктом і якого він чітко пов`язує з відчуттям захищеності та безпеки, фігуру батька дитина наразі сприймає як важливу і основну для себе, тяжіє до активного спілкування та боїться втратити можливість спілкування з ним. Дитина перебуває у сталому середовищі, що є для неї безпечним та є прийнятним. Зміна місця проживання дитини з місця проживання з батьком на місце проживання з матір`ю є неможливою через те, що викличе у дитини значні психологічні травмівні зміни. Відібрання дитини від батька є неприпустимим через негативні психологічні наслідки для здоров`я дитини. У випадку не виконання рекомендацій існує загроза психологічного травмування ОСОБА_4 та розвитку у нього несприятливих наслідків впливу надмірних для дитини стресових факторів внаслідок порушення безпечності та надійності середовища: деформація прив`язаності щодо споріднених осіб, депресивні стани, розлади соціальної адаптації, труднощі у стосунках з оточуючими.

184. Оцінивши зазначений висновок, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходили з того, що такий висновок не є належним доказом у справі, оскільки він складався без урахування фактичних обставин справи, без вивчення матеріалів справи, без безпосередньої участі матері ОСОБА_1 , беручи до уваги, що психологом досліджувалась прив`язаність дитини до батька на підставі розповіді батька, з яким на той час перебувала дитина, враховуючи вік дитини, неможливість дитиною у такому віці висловити свою думку, тривалу ізоляцію дитини від матері, оскільки на момент обстеження дитина не бачила матір понад 7 місяців.

185. За таких обставин, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях належним чином мотивували відхилення висновку фахівця ОСОБА_7 від 09 вересня 2024 року.

186. Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції без належного мотивування відхилив клопотання ОСОБА_2 про долучення нових доказів, а саме: відповідь на адвокатський запит ОСОБА_7 від 01 грудня 2025 року, висновок фахівця-психолога ОСОБА_8 за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 від 13 листопада 2025 року, є необґрунтованими.

187. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

188. Відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

189. За змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

190. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 1 ЦПК України).

191. Принципи змагальності сторін та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом є складовими основних засад цивільного судочинства. Зокрема принцип змагальності сторін покладає на кожну із них обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд лише сприяє їм у реалізації процесуальних прав.

192. Принцип диспозитивності полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов`язком суду, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

193. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен ураховувати як вимоги статті 83 ЦПК України щодо строків подання доказів, так і вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, а також виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

194. Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

195. Враховуючи те, що під час апеляційного перегляду суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції, тоді як частина третя статті 367 ЦПК України стосується доказів, які існували на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, суд апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_2 про долучення нових доказів, а саме: відповідь на адвокатський запит ОСОБА_7 від 01 грудня 2025 року, висновок фахівця-психолога ОСОБА_8 за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 від 13 листопада 2025 року, оскільки вказані докази не існували на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, що виключає можливість їх прийняття на стадії апеляційного перегляду.

196. Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання сторони відповідача за первісним позовом про призначення у справі судово-психологічної експертизи, є безпідставними.

197. Пунктами 7, 8 частини другої статті 197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

198. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

199. Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України).

200. Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

201. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що право на заявлення клопотання про призначення експертизи сторона спору набуває під час проведення підготовчого судового засідання та втрачає відразу після закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду (див. постанову Верховного Суду від 27 квітня 2026 року у справі № 501/2820/21).

202. Згідно з протоколу судового засідання від 11 червня 2025 року встановлено, що клопотання ОСОБА_2 про призначення по справі судово-психологічної експертизи розглянуто судом першої інстанції та за результатами його розгляду відмовлено в задоволенні клопотання з підстав порушення порядку подання доказів до суду та відсутності доказів на підтвердження причин неможливості подачі такого клопотання на стадії підготовчого провадження (т. 5 а. с. 81 зв.).

203. Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у призначенні у справі судово-психологічної експертизи, діяв відповідно до вимог процесуального закону.

204. Враховуючи законність дій суду першої інстанції щодо відмови у призначенні судово-психологічної експертизи, в суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для призначенні цієї експертизи під час апеляційного перегляду справи і такі дії відповідають положенням процесуального закону щодо меж розгляду судом апеляційної інстанції щодо можливості призначення експертизи на стадії апеляційного провадження, визначеним частиною третьою статті 367 ЦПК України.

205. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів касаційної скарги стосовно неповноти дослідження судом апеляційної інстанції доказів та обставин справи, оскільки докази досліджені судом в межах тих доказів, зібраних під час розгляду справи судом першої інстанції, визначених процесуальним законодавством.

206. Доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 212/2982/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 208/4667/20, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19, від 04 липня 2024 року у справі № 361/1872/21, від 20 вересня 2024 року у справі № 2-814/10, від 27 листопада 2024 року у справі № 127/9377/21, від 19 лютого 2025 року у справі № 405/239/22, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у зазначеній заявником справі, та у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є різними.

207. Так, у справі № 212/2982/21 спір виник щодо поновлення працівника на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

208. У справі № 750/9620/20 суди дійшли висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю з огляду на те, що батько, хоча й створив належні умови для проживання дитини, однак, перешкоджаючи матері у спілкуванні із сином та припинивши відвідування дошкільного навчального закладу без поважних причин, діяв всупереч інтересам дитини.

209. У справі № 742/2571/21 суди дійшли висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, оскільки нею створено більш сприятливі умови для проживання дитини, її гармонійного психологічного розвитку і це не вплине на реалізацію батьком його прав на участь у вихованні сина.

210. У справі № 208/4667/20 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що в найкращих інтересах дитини були визначити його місце проживання із батьком, оскільки проживання дитини з батьком в оточенні інших рідних для неї людей забезпечує її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

211. У справі № 183/3958/20 Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, які визначаючи місце проживання дітей з батьком, з урахуванням встановлених обставин, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків, дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, при вирішенні спору надали першочергове значення саме найкращим інтересам дітей. У справі відсутні докази того, що батько не дбає про здоров`я дітей чи не бере участі у їх вихованні. Навпаки, надані ним докази підтверджують, що батько належним чином виконує свої батьківські обов`язки, піклується про розвиток, здоров`я дітей, створив належні умови для їх проживання.

212. У справі № 465/6496/19 встановлено, що як батько, так і матір надали суду проєкти мирової угоди, в яких висловили згоду на проживання дітей почергово (по два тижні) з батьком та матір`ю, а також те, що орган у справах дітей при розгляді справи у суді касаційної інстанції наголосив на необхідності застосування моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дітей, яка сприятиме співпраці батьків та забезпечить належне виховання та задоволення потреб дітей. За таких обставин суд касаційної інстанцій вважав, що в інтересах дітей буде саме почергове проживання з кожним із батьків.

213. У справі № 361/1872/21 суд апеляційної інстанції, з яким погодився й суд касаційної інстанцій, врахувавши думку дитини і висновок органу опіки та піклування в контексті першочерговості інтересів дитини, а також вік дитини і його емоційну прихильність до батька, з яким він проживає на сьогоднішній день та висловив бажання і на далі проживати разом з ним, сталі соціальні зв`язки дитини в родині батька, його психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, дійшли висновку про те, що проживання дитини з батьком найкраще забезпечить інтереси дитини.

214. У справі № 127/9377/21 суди дійшли висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, оскільки матір не надала суду доказів щодо створення належних умов проживання їх спільного із позивачем сина за місцем його тимчасового перебування в іноземній державі, як і не надала належних та допустимих доказів свого стійкого матеріального становища.

215. У справі № 405/239/22 суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що апеляційному суду потрібно з`ясувати чи буде відповідати якнайкращим інтересам дитини роз`єднання її з братом, здійснити оцінку відносин між братом і сестрою і перевірити чи не призведе таке роз`єднання до руйнування родинних відносин між рідними братом та сестрою, та вирішити позови залежно від відповіді на ці питання.

216. Колегія суддів враховує, що у наведених заявником справах суди, визначаючи місце проживання дитини з одним із батьків, виходили із конкретних обставин кожної справи та наданих сторонами доказах, а тому відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається у касаційному порядку, суди попередніх інстанції не врахували висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду.

217. У справі № 2-814/10 суд касаційної інстанції вказав, що перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. У справі, що переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції зазначеного висновку не порушив, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зібраних під час розгляду справи судом першої інстанції у визначеному процесуальним законодавством порядку.

218. Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

219. Посилання заявника на загальні висновки у відповідних постановах Верховного Суду не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.

220. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

221. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

222. Підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

223. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

224. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

225. Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. В. Пророк