Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №908/1171/26 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/61/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 908/1171/26

м.Запоріжжя

За позовом: Фізичної особи – підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича

до відповідача: Запорізької міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Тасєвскі Мітко Георгійович

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Запорізькій області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради

про визнання договору оренди землі поновленим, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, визнання права оренди земельної ділянки на підставі поновленого договору оренди землі

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

За участю:

від позивача:Дорошенко Р.Г.;

від відповідача: Крат А.С.;

від третіх осіб: не з`явились

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Дорошенка Романа Геннадійовича до відповідача: Запорізької міської ради з наступними позовними вимогами:

1) Визнати Договір оренди землі № 040726100166 від 26.03.2007р. щодо земельної ділянки площею 0,2262 га (кадастровий номер: 2310100000:02:007:0063), розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, 13, поновленим на той самий строк (на 10 років – до 26.03.2027 року) та на тих самих умовах;

2) Визнати укладеною Додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі №040726100166 від 26.03.2007р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063 на строк до 26.03.2027 року в редакції первинного Договору оренди землі;

3) Державному реєстратору речових прав на нерухоме майно здійснити державну реєстрацію продовження (поновлення) права оренди земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063 на підставі даного рішення суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.05.2026 присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1171/26, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено її до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 21.05.2026 вищевказану позовну заяву залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.05.2026 від Дорошенка Р.Г. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 21.05.2026, з доданими до неї документами, в тому числі, позовною заявою у виправленій редакції, з вказівкою у ній на статус позивача як фізичної особи-підприємця та викладеними у прохальній частині позовними вимогами у такій редакції:

1) Визнати Договір оренди землі № 040726100166 від 26.03.2007р. щодо земельної ділянки площею 0,2262 га (кадастровий номер: 2310100000:02:007:0063) за адресою: м.Запоріжжя, вул. Тенісна, 13, поновленим на той самий строк (на 10 років – до 26.03.2027 року) та на тих самих умовах;

2) Визнати укладеною Додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі №040726100166 від 26.03.2007 р. на строк до 26.03.2027 року в редакції первинного Договору;

3) Визнати за Фізичною - особою підприємцем Дорошенком Романом Геннадійовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) право оренди земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063 на підставі поновленого Договору оренди землі № 040726100166 від 26.03.2007р.

Ухвалою суду від 03.06.2026 позовну заяву в уточненій (виправленій) редакції прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1171/26, присвоєний номер провадження 9/61/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 30.06.2026 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача – Тасєвські М.Г. та Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, на стороні відповідача – Головне управління ДПС у Запорізькій області; продовжено строк підготовчого провадження у справі №908/1171/26 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання. Ухвалою суду від 18.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2026. У судовому засіданні 15.09.2026 оголошено перерву до 29.09.2026.

У судові засідання, в тому числі у судове засідання 29.09.2026, треті особи/їх представники не з`являлись; про розгляд справи, дати, час та місце судових засідань повідомлені належним чином.

17.09.2026 до суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшла заява про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.09.2026, вх. № 19900/08-08/26 від 17.09.2026).

У судовому засіданні 29.09.2026 позивач та представник відповідача в усній формі зазначили, що не заперечують проти вказаного клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю третіх осіб.

28.09.2026 до суду від позивача надійшло клопотання «Про долучення доказів на стадії розгляду справи по суті та додаткові письмові пояснення щодо конклюдентного визнання тотожності Третьої особи-1 державними органами» (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.09.2026, вх. № 20662/08-08/26 від 28.09.2026) та заява «Доповнення № 1 до клопотання про долучення доказів від 27.09.2026» (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.09.2026, вх. № 20724/08-08/26 від 29.09.2026), в яких просить прийняти письмові пояснення та доповнення, визнати причини пропуску строку на надання письмових доказів поважними, долучити їх до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.09.2026 позивач підтримав вказане клопотання; представник відповідача в усній формі заперечив проти клопотання позивача та долучення доказів.

Після заслуховування присутніх у судовому засіданні учасників справи, пояснення позивача, зважаючи на приписи п. 3 ч. 1 ст. 42, ч. 5 ст. 161, ч. 4 ст. 210 ГПК України, прийняті судом до розгляду.

Докази, подані позивачем, залишені судом без розгляду з огляду на наступне.

Подання доказів у справі здійснюється учасниками справи у встановлені ГПК України строки та порядку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З аналізу вищенаведених приписів процесуального законодавства слідує, що учасники справи, реалізуючи свої права, зобов`язані вчиняти відповідні процесуальні дії, в тому числі, заявляти клопотання/заяви, подавати докази тощо у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України та не допускати зловживання своїми процесуальними правами.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, метою яких є недопущення перетворення судового розгляду у безладний процес.

З положень ч. 2 ст. 80 ГПК України слідує, що позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до статті 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

Згідно зі ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні 15.09.2026 суд в порядку ст. 207 ГПК України з`ясовував питання наявності у присутніх учасників справи заяв чи клопотань, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні. І в судовому засіданні 15.09.2026 судом було розпочато розгляд справи по суті, в тому числі сторони виступили із вступними словами, суд перейшов до з`ясування обставин та дослідження доказів.

Докази, які позивач просить долучити, подані ним через систему «Електронний суд» 27.09.2026, тобто вже на стадії розгляду справи по суті, що є неприпустимим.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про неприйняття і залишення без розгляду поданих позивачем доказів.

У судовому засіданні 29.09.2026 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві в уточненій (виправленій) редакції, які підтримані позивачем в повному обсязі та обґрунтовані, зокрема, наступним. 21 лютого 2007 року між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та громадянами Дорошенком Г.М., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір оренди землі, зареєстрований за № 040726100166 від 26.03.2007. Об`єктом оренди є земельна ділянка комунальної власності площею 0,2262 га (кадастровий номер: 2310100000:02:007:0063) за адресою: АДРЕСА_1 . На ділянці розташована будівля магазину А-2 та склади, що використовуються позивачем у підприємницькій діяльності. 02 листопада 2015 року позивач набув у власність 1/4 частину майна на підставі договору дарування від Дорошенка Г.М. Наразі позивачу належить 1/2 частина майна, а третій особі-1 (Тасєвскі М.Г.) — інша 1/2 частина майна. Строк дії Договору становив 10 років — до 26.03.2017. Після 26.03.2017 позивач не припинив користуватися земельною ділянкою, продовжив господарську діяльність та сумлінно сплачував орендну плату як ФОП, що підтверджується даними ДПС. Відповідач у місячний строк заперечень не надіслав, конклюдентно обравши сценарій поновлення відносин (ст. 33 Закону України «Про оренду землі», п. 30 Договору). Запорізька міська рада в особі Департаменту управління активами через вісім років безперервного користування позивачем земельною ділянкою та стабільної сплати орендної плати офіційно заявила про невизнання Договору поновленим (лист №4542/01/01-07/28786017 від 17.06.2025). У відповідь позивач у запереченнях від 06.10.2025 висунув вимогу визнати Договір чинним на підставі пункту 30 Договору. Згоди щодо визнання Договору поновленим між сторонами не досягнуто. Крім того, факт відсутності згоди та наявність спору підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі № 908/2780/25 (суддя Дроздова С.С.) щодо стягнення з позивача коштів за нібито безпідставне користування земельною ділянкою. При цьому, у вказаній справі розглядались виключно грошові вимоги, а питання права на поновлення Договору оренди по суті судом не вирішувалось. Дорошенко Р.Г. є зареєстрований суб`єктом господарювання – фізичною особою-підприємцем; спірна земельна земельна ділянка надавалась та використовується позивачем виключно для обслуговування розташованого на ній комерційного нежитлового приміщення (магазину А-2 та складів), в якому позивач здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. Оскільки другий співвласник майна (Тасєвські М.Г.) ухиляється від оформлення документів та має борги перед бюджетом, ФОП Дорошенко Р.Г. захищає своє право автономно. Просив позов задовольнити, визнати Договір оренди землі №040726100166 від 26.03.2007 щодо земельної ділянки площею 0,2262 га (кадастровий номер: 2310100000:02:007:0063) за адресою: м.Запоріжжя, вул. Тенісна, 13, поновленим на той самий строк (на 10 років – до 26.03.2027 року) та на тих самих умовах; визнати укладеною Додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі №040726100166 від 26.03.2007 на строк до 26.03.2027 року в редакції первинного Договору; визнати за Фізичною - особою підприємцем Дорошенком Романом Геннадійовичем право оренди земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063 на підставі поновленого Договору оренди землі №040726100166 від 26.03.2007.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Відповідно до п. 8, п. 33 Договору оренди землі, договір укладено на десять років (до 26.03.2017); дія договору припиняється у разі закінчення його строку. Листом від 29.08.2025 № 7132/01/01-07 Департамент управління активами Запорізької міської ради повідомляв Дорошенко Р.Г. про необхідність повернення земельної ділянки до Запорізької міської ради (у разі відсутності об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці) або отримання вищевказаної земельної ділянки в оренду (у разі наявності об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці). Аналогічний лист було направлено і на адресу Тасевські М.Г. Відповіді на вказані листи на адресу Департаменту управління активами Запорізької міської ради не надходили. Наразі, Договір оренди землі № 040726100166 на новий строк не поновлювався, відповідного рішення міською радою не приймалося, земельна ділянка за актом приймання-передачі до Запорізької міської ради не поверталася. Фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору не є підставою для його поновлення. Після закінчення строку дії Договору оренди додаткова угода між сторонами не укладалася. Звернуто увагу, що при подані позову та у подальшому подані уточненої позовної заяви, позивачем не було надано проєкт додаткової угоди, яку він просить визнати укладеною. Крім того, вважає, що Господарським судом Запорізької області у рішенні від 12.01.2026 у справі № 908/2780/25 зроблено обґрунтований висновок, що ФОП Дорошенко Р.Г. та Тасевскі М.Г. не дотрималися вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у зв`язку з чим строк дії договору оренди земельної ділянки припинив свою дію 26.03.2017, про що також свідчить відсутність відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Запорізька міська рада вважає, що позивачем було порушено вимоги статті 33 Закону України «Про оренду землі» в частині дотримання строків на звернення до Орендодавця з наміром щодо продовження строку дії Договору оренди землі та наданням проєкту додаткової угоди. Щодо строків звернення до суду, зазначено, що позовна заява не містить жодного обґрунтування причин звернення до суду через дев`ять років після припинення договору оренди, не наведено обставин, які б свідчили про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного захисту права, а також не заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності. Оскільки Договір оренди припинив свою дію 26.03.2017, саме з цієї дати позивач повинен був достеменно знати про обставини, які на його думку, свідчили про порушення його права щодо продовження договору оренди. Отже, трирічний строк позовної давності сплив 26.03.2020. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивачем зазначено, що він є законним власником капітальної нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 13. Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на будівлю автоматично тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій вона розташована. Міська рада не має дискреційного права відмовити власнику капітального майна в оренді або обмежити його у праві користування землею під цим майном. Протягом усього строку дії договору оренди землі № 040726100166 від 26.03.2007, а також після закінчення його строку та поновлення на новий строк, позивач діяв як добросовісний землекористувач: щорічно отримував витяги про нормативно-грошову оцінку (НГО) земельної ділянки, подавав до податкових органів податкові декларації з плати за землю та безперервно у повному обсязі сплачував орендну плату (або плату за фактичне користування землею відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України). Відповідач протягом 9 років після закінчення первинного строку договору приймав ці платежі, не заперечував проти користування ділянкою та не висував вимог про звільнення землі. Твердження відповідача про обов`язок орендаря звернутися до міської ради з листом-повідомленням та проєктом угоди виключно за місяць до закінчення строку оренди на підставі ч. 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції 2017 року) ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права. Спірний Договір оренди землі № 040726100166 від 26.03.2007 р. є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в силу закону (на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин у 2017 році). Для поновлення договору за процедурою «мовчазної згоди» (ч. 6 ст. 33 Закону) закон не вимагає від орендаря попереднього надсилання листа-повідомлення та проєкту додаткової угоди за місяць до закінчення строку договору. Юридичними фактами, з якими закон пов`язує автоматичне поновлення, є: продовження користування ділянкою орендарем; 2. належне виконання умов договору (стабільна сплата орендної плати); 3. відсутність письмових заперечень орендодавця протягом місяця після закінчення строку договору. Позовні вимоги ґрунтуються виключно на приписах частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», що виключає необхідність попереднього звернення до орендодавця у місячний строк до закінчення договору. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (та у справі № 313/350/16-ц), де зазначено, що частина шоста статті 33 імперативно передбачає автоматичне поновлення, якщо орендар продовжує користуватися землею, а орендодавець не надіслав заперечень протягом місяця після закінчення строку. Запорізька міська рада у строк до 26.04.2017 включно жодних письмових заперечень на адресу орендаря не надіслала. За відсутності вимоги про повернення землі та за умови продовження користування нею орендарем, відбулося автоматичне поновлення Договору в силу закону на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» за процедурою «мовчазної згоди». Договір не припинив свою дію, а продовжився на той самий строк і на тих самих умовах. У процедурі поновлення за частиною 6 статті 33 Закону обов`язок щодо паперового оформлення правочину виникає як автоматичний наслідок продовження строку, а додаткова угода має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Оскільки відповідач не забезпечив належного обліку документів, санкціонував повне знищення паперового архіву діловодства за 2017 рік та технічно унеможливив своєчасне паперове фіксування правочину, процес двостороннього підписання угоди був заблокований з вини самого орендодавця протягом 8 років. Відповідач позбавлений фактичної та юридичної можливості стверджувати, що орендар не подавав проєкт угоди у 2017 році, оскільки єдине джерело перевірки цієї інформації знищено самим же орендодавцем. Ризик ліквідації архівів покладається виключно на ЗМР; будь-які твердження відповідача про неотримання документів у 2017 році є голослівними припущеннями та підлягають відхиленню судом. Посилання відповідача на відсутність у позивача паперової копії листа-повідомлення з відміткою про вручення спростовується стандартами доказування та практикою ЄСПЛ, яка є обов`язковою відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Отже, вважає, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом свого договірного права. Вимога про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі в редакції первинного договору є належним та ефективним процесуальним інструментом у розумінні статті 5 ГПК України. Аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є юридично неспроможними, оскільки ґрунтуються на вибірковому, суперечливому та викривленому тлумаченні пунктів Договору у відриві від норм матеріального права. Твердження відповідача (Запорізької міської ради) про сплив строку позовної давності у 2020 році є юридично неспроможним, суперечить статті 261 Цивільного кодексу України та сталій практиці Верховного Суду. Перебіг позовної давності не міг розпочатися у 2017 році, оскільки права Орендаря у цей період не були порушені, а договірні відносини повністю визнавалися відповідачем. Право позивача на договірне користування було вперше порушено відповідачем лише у вересні 2025 року, коли Вознесенівська окружна прокуратура в інтересах ЗМР звернулася до суду з позовом у справі № 908/2780/25 про стягнення коштів за нібито безпідставне користування землею, оскільки до вересня 2025 року жодних претензій, письмових заперечень чи актів обстеження з боку Запорізької міської ради не було, а договір у внутрішній базі обліку міськради та податкових органах фіксувався як такий, за яким здійснюється плата, право позивача не було порушено впродовж усього вказаного періоду. Перебіг позовної давності розпочався лише у вересні 2025 році після офіційного висунення претензій міськрадою та подання кондикційного позову про стягнення збитків. Таким чином, звернувшись із цим позовом у 2026 році, позивач повністю дотримався трирічного строку позовної давності з моменту, коли дізнався про заперечення міської ради щодо чинності договору.

У запереченні на відповідь на відзив щодо тверджень позивача про сплату орендної плати за землю у повному обсязі, вказано, що ФОП Дорошенко Р.Г. та Тасєвскі М.Г. здійснювалась сплата за користування земельною ділянкою не в повному обсязі, у зв`язку з чим місцевим бюджетом недоотримано відповідні доходи, що стало підставою для звернення до суду з позовом. Запорізькою міською радою було здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період за період з 03.04.2017 по 28.02.2025. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі №908/2780/25 позовні вимоги задоволено повністю. Виконавчий орган Запорізької міської ради повідомляв Дорошенко Р.Г та Тасєвскі М.Г. про необхідність вжиття заходів щодо повернення земельної ділянки до Запорізької міської ради або отримання вищевказаної земельної ділянки в оренду, однак наразі, договір оренди землі № 040726100166 на новий строк не поновлювався. Належних та допустимих доказів звернень стосовно укладення договору оренди позивач не надав. Твердження позивача про те, що реалізація механізму «мовчазної згоди» виключала необхідність попереднього звернення до орендодавця, суперечить правовими висновкам Великої Палати Верховного Суду, що наведені самим позивачем, яким останній фактично надає змісту, який у відповідних постановах відсутній.

17.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від третьої особи – Тасєвскі Мітка Георгійовича надійшли письмові пояснення у справі (вх. № 17898/08-08/26 від 17.08.2026), подані його представником, які залишені судом без розгляду, що відображено в ухвалі суду від 18.08.2026.

Третьою особою – Головним управлінням ДПС у Запорізькій області у поясненні, яке надійшло до суду 09.07.2026, зазначено, в тому числі, наступне. Відповідно п. 286.2 ст. 286 ПКУ Дорошенком Р.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) до контролюючого органу подано податкову звітність, а саме Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) згідно з якою платником самостійно визначені податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063, яка розташована за адресою Запоріжжя, вул. Тенісна 13. Станом на 30.06.2026 згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу в інтегрованій картці платника Дорошенка Р.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду платежу 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) по Запорізькій територіальній громаді (код НОМЕР_2 ) заборгованість відсутня. Згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу в інтегрованій картці платника Дорошенка Р.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду платежу 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) по Запорізькій територіальній громаді (код НОМЕР_2 ) наявні надміру сплачені грошові зобов`язання: станом на 31.12.2019 – 2,13 грн, станом на 31.12.2020 - 99,13 грн, станом на 31.12.2021 – 6 403,08 грн, 31.12.2023 – 8 737,65 грн, станом на 30.06.2026 – 70017,94 грн, які в автоматичному режимі погашають нараховані податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб майбутніх періодів. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна та даних Держгеокадастру відсутня інформація щодо реєстрації за гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) права власності або користування земельною ділянкою, з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063. Враховуючи вищевикладене, нарахування земельного податку або орендної плати за вказані земельні ділянки не проводились, сплата відсутня. ГУ ДПС у Запорізькій області доводить до відома, що встановлення факту наявності або відсутності підстав для самостійного нарахування податкових зобов`язань згідно норм Податкового Кодексу України та наявної судової практики можлива виключно у разі проведення планової чи непланової документальної перевірки суб`єкта господарювання. Однак у періоди з 2017 року і по теперішній час було прийнято низку нормативних актів щодо запровадження мораторію на проведення таких перевірок.

Від третьої особи – Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради пояснення щодо позову або відзиву не находили.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно з договором купівлі-продажу від 28.05.1999 гр. ОСОБА_3 придбав частину, гр. ОСОБА_1 – частину та гр. ОСОБА_2 – частину об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: А-2 – магазин, цегла, нежилою площею 1203 кв.м., Б – склад, В – склад, Г- склад, Д – склад, №№ 1, 2 – паркани. Договір 28.05.1999 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сосіменко Ю.П. та зареєстрований в реєстрі за № 709 (в матеріалах справи міститься копія дублікату вищезазначеного договору купівлі-продажу, який 10.05.2000 виданий приватним нотаріусом Дорошенко Геннадію Михайловичу замість втраченого, та зареєстрований в реєстрі за № 1194). Також в матеріалах справи міститься (додана позивачем до позову) копія реєстраційного посвідчення на об`єкт нерухомого майна – на 1/2 частину об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано по частини майна на праві приватної власності.

29.04.2000 гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , як співвласниками вказаного вище нерухомого майна, був укладений договір, в якому встановлений порядок користування вищевказаним об`єктом нерухомості, відповідно до належних кожному з них частин. Зокрема, умовами цього договору передбачено, що в користуванні гр. ОСОБА_2 знаходиться частини площі земельної ділянки та в користуванні гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 знаходиться частини площі земельної ділянки.

21.02.2007 між Запорізькою міською радою (Орендодавець, відповідач у справі) з одного боку та гр. ОСОБА_3 (Орендар-1), гр. ОСОБА_1 (Орендар-2, позивач у справі), гр. Тасевскі Мітко Георгійовичем (Орендар-3, третя особа у справі) з іншого боку був укладений Договір оренди землі (далі – Договір/договір), за умовами якого Орендодавець, відповідно до рішення тридцять першої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 17/70 від 17.03.2006 надає, а Орендарі приймають в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2262 га, для розташування крамниці та бару, яка знаходиться: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: двоповерхова будівля магазину, склади, паркани орендарів. Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі житлової та громадської забудови (п.п. 1, 2, 3, 14, 15 Договору).

У пункті 8 Договору визначено, що Договір укладається на десять років.

Відповідно до положень п.п. 19, 39 Договору, передача земельної ділянки Орендарям здійснюється Орендодавцем на умовах, визначених у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід`ємним додатком до договору. Передача земельної ділянки Орендарям здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.03.2007 за № 040726100166.

За Актом прийому-передачі земельної ділянки за Договором оренди землі від 26.03.2007 №040726100166, підписаним сторонами 26.03.2007, Орендодавець передав, а Орендарі -1, -2, -3 прийняли в оренду земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:02:007:0063, загальною площею 0,2262 га, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Тенісна, 13.

Згідно з п. 9 Договору оренди землі, загальна орендна плата складає 18418,11 грн, що становить 2% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року та вноситься орендарями у грошовій формі: Орендар-1 та Орендар-2 – по 4604,53 грн кожний, Орендар-3 – 9209,05 грн.

В пункті 30 Договору оренди землі встановлені обов`язки Орендарів, в тому числі, обов`язок поновити договір після закінчення строку договору оренди землі або повернути земельну ділянку Орендодавцю.

Зі змісту п.п. 33, 34 Договору слідує, що його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.

В подальшому, за Договором дарування, укладеним 02.11.2015 між гр. Дорошенко Геннадієм Михайловичем (Дарувальник) та гр. Дорошенко Романом Геннадійовичем (Обдаровуваний), Дарувальник передав безоплатно у власність Обдаровуваного частину об`єкту нерухомості, а саме: А-2 – магазин, цегла, нежилою площею 1203 кв.м, Б – склад, В – склад, Г- склад, Д – склад, №№ 1, 2 – паркани, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г. 02.11.2015 та зареєстровано в реєстрі за №3650.

На підставі вказаного Договору дарування приватним нотаріусом Манойло Н.Г. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.11.2025 внесений запис про державну реєстрацію права власності Дорошенка Романа Геннадійовича на вищезазначеного нерухомого майна.

В матеріалах справи міститься копія листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 17.06.2025 № 4542/01/01-07/28786017 «Про надання інформації», адресованого Вознесенівській окружній прокуратурі міста Запоріжжя Запорізької області (арк.с. 92), в якому, зокрема, зазначалось про надання розрахунку недоотриманого доходу за фактичне користування Тасєвскі М.Г. та Дорошенко Р.Г. земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:007:0063 по АДРЕСА_1 , без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 03.04.2017 по 31.12.2021 та з 01.01.2023 по 28.02.2025.

Також відповідачем до відзиву були додані копії листів від 29.08.2025 адресованих Дорошенко Р.Г. і Тасевські М.Г. (т. 1, арк.с. 108-109) про повернення земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди землі. Докази направлення (вручення) вказаних листів адресатам відповідачем суду не надано.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі №908/2780/25 задоволено позовні вимоги Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича та Тасєвскі Мітка Георгійовича на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого кожним з відповідачів від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 по 28.02.2025.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2026 рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі № 908/2780/25 скасовано в частині стягнення коштів з Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича відмовлено повністю. В іншій частині рішення залишено без змін.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

З положень ст.ст. 15, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 14, ч. 1 ст. 74 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини першої статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі»).

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-ХІV (далі – Закон/Закон № 161-XIV; тут та надалі – в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) мала назву «Поновлення договору оренди землі».

Відповідно до частин 1 - 5 статті 33 Закону № 161-XIV, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі…

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

В частині 6 статті 33 вказаного Закону встановлено: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Згідно з ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 11 ст. 33 Закону).

Питання застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» неодноразово було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, якою сформовані правові висновки щодо застосування цієї норми права (зокрема, постанови від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 05.07.2023 у справі 904/8884/21), і судова практика щодо розгляду цієї категорії спорів є усталеною.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, наведені, зокрема, такі висновки:

«… статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність».

«…Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі»). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди».

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди (пункти 68, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19)).

В постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила, що конструкція статті 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк за умови подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

В пункті 38.2 вказаної постанови Великою Палатою Верховного Суду вказано наступне: «Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону № 161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18)».

В п. 43 згадуваної постанови Великою палатою Верховного Суду вказано, що єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.

В цій постанові Велика Палата також відступила від висновку Верховного Суду у складі судової Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, реалізація переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору), яка передбачена вищезазначеними приписами ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови належного виконання орендарем обов`язків за договором у сукупності із дотриманням останнім встановленої цією нормою процедури і строків повідомлення про це орендодавця.

Для поновлення договору оренди землі на новий строк необхідною умовою є укладення додаткової угоди, а саме лише продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку договору без укладення додаткової угоди не є достатньою підставою для висновку про його поновлення.

Суд приймає до уваги, що відповідно до положень статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц відзначено, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Як встановлено та зазначено судом вище, Договір оренди землі, укладений між Запорізькою міською радою та трьома Орендарями, в тому числі Дорошенком Романом Геннадійовичем, набув чинності після його державної реєстрації – 26.03.2007. Згідно з п. 8 Договору, він був укладений на десять років, тобто до 26.03.2017.

В п. 30 Договору визначений обов`язок Орендарів поновити договір після закінчення строку договору оренди землі або повернути земельну ділянку Орендодавцю.

Строк для повідомлення орендарями орендодавця про свій намір поновити договір оренди землі умовами Договору не визначений.

В силу приписів частин другої та третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у відповідній редакції, орендар з метою укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) був зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (в даному випадку - до 26.02.2017) та додати до такого листа-повідомлення проект відповідної додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

ФОП Дорошенко Р.Г. не надано суду доказів дотримання вищезазначених вимог Закону. Докази звернення позивача до відповідача з відповідним повідомленням та проектом додаткової угоди в матеріалах справи відсутні.

Таким чином позивач не дотримався вимог частин другої та третьої ст. 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції, яка була чинною на той час, та належить до застосування до спірних правовідносин, які чітко та послідовно регламентують поведінку орендаря при наявності наміру скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

В п. 33 та п. 34 Договору оренди землі визначено, що його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії договору не є підставою для його поновлення.

Отже Договір оренди землі від 21.02.2007 (зареєстрований 26.03.2007 за № № 040726100166) щодо земельної ділянки площею 0,2262 га (кадастровий номер: 2310100000:02:007:0063) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, 13, припинив свою дію 26.03.2017 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Щодо посилання позивача про фактичне продовження користування ним земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, за відсутності при цьому з боку орендодавця письмового заперечення у поновленні договору оренди землі протягом місяця після закінчення строку договору, а також внесення орендарем (позивачем) оплат за користування землею, то суд зазначає, що в даному випадку ці обставини не мають самостійного правового значення для вирішення спору щодо поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки встановлений судом факт недотримання позивачем процедури, визначеної у ч.ч. 2, 3 даної норми, є підставою для відмови у задоволенні заявлених ним вимог, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у вищенаведених постановах Великої Плати Верховного Суду.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також похідної від них вимоги про визнання за позивачем права оренди земельної ділянки комунальної власності на підставі поновленого Договору оренди землі.

При цьому, слід зазначити, що власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна (постанова Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 924/856/20).

Отже, з огляду на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкту нерухомості, знаходження на вищезазначеній земельній ділянці належного позивачу нерухомого майна є обставиною, яка створює умови щодо наявності переваг в праві на отримання цієї земельної ділянки у користування (оренду), однак не звільняє від обов`язку належного документального оформлення таких прав.

Щодо посилання позивача на рішення суду у справі № 908/2780/25, суд зазначає наступне. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі №908/2780/25 задоволено позовні вимоги Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича та Тасєвскі Мітка Георгійовича на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого кожним з відповідачів від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 по по 28.02.2025.

Вказане рішення було оскаржено ФОП Дорошенко Р.Г.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2026 рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі № 908/2780/25 скасовано в частині стягнення коштів з Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Дорошенка Романа Геннадійовича відмовлено повністю. В іншій частині рішення залишено без змін.

Так, суд апеляційної інстанції у вказаній постанові дійшов до висновку про відсутність у ФОП Дорошенка Р.Г. на момент ухвалення оскаржуваного рішення заборгованості перед Запорізькою міською радою за період з 03.04.2017 по 28.02.2025.

Зі змісту постанови слідує, що апелянтом, в тому числі наводились доводи щодо незгоди з висновками суду першої інстанції про припинення дії договору, який стверджував, що договір оренди землі є поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору). Судом апеляційної інстанції надано правову оцінку зазначеним доводам та відхилено їх з наведенням відповідного обґрунтування. В тому числі зазначено, що про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення з 26.03.2017 дії договору оренди землі №040726100166 від 26.03.2007, і у цій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги неспроможними.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини, практику якого згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ як джерело права, вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

Стосовно наведених у відзиві доводів про пропуск позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256, ч. 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

З наведеного слідує, що суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності та за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення, тільки якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи (позивача) дійсно порушені, але позовна давність для заявлення відповідних вимог про захист прав або інтересу, спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи, що суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, порушене відповідачем питання про застосування строків позовної давності судом не розглядається.

Щодо пояснень позивача стосовно правильного прізвища та ім`я третьої особи у справі – ОСОБА_2 , суд зазначає, що наведене не має правового значення в контексті заявлених позовних вимог у даній справі, не впливає на правильність висновків суду у даній справі і не спростовує їх. Крім того, питання встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті тощо належить до компетенції судів загальної юрисдикції.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва