Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №907/395/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/395/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Дубик Д.С.,

розглянувши справу у порядку загального позовного провадження

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет", м. Суми

про стягнення 345 189,24 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет", м.Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Ужгород

про застосування наслідків недійсності правочину

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) – Кривка М.В., адвокат за довіреністю б/н від 29.12.2025

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) – Гужва А.М., адвокат, ордер серія АЕ № 1499658 від 30.04.2026 – в режимі відеоконференції

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет" про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов договору про закупівлю № ЗкФ/100/15.1-Р-ТД-8931/25 від 04.09.2025 в загальному розмірі 345 189,24 грн, з яких: 126 810,24 грн неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 218 379,00 грн штрафу у розмірі 10 % від суми прострочення виконання зобов`язання понад 20 днів.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/395/26 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

За наслідками усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд, відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області від 29.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи № 907/395/25 здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив учасникам справи строк на подання суду заяв по суті справи.

11.05.2026 за ва вх.№ 02.3.1-05/560/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла зустрічна позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про застосування наслідків нікчемності правочину – пункту 6.2 договору про закупівлю № ЗкФ/100/15.1-Р-ТД-8931/25 від 04.09.2025 щодо застосування до постачальника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ: відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" у задоволенні позовних вимог за первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛМЕТ".

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2026 суд постановив прийняти зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про застосування наслідків нікчемності правочину, здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 907/395/26 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет" про стягнення 345 189,24 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про застосування наслідків нікчемності правочину за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання та призначив підготовче засідання у даній справі на 17.06.2026 о 10:30 год.

15.05.2026 за вх.№ 02.3.1-02/4643/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет" відзив на первісну позову заяву та 02.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/5286/26 – клопотання про долучення доказу до матеріалів справи, а саме – копії сертифікату Сумської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 5900-26-1221 від 28.05.2026.

03.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/5323/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" відзив на зустрічну позовну заяву.

10.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/5657/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет" відповідь на відзив (за зустрічним позовом).

Також, до початку підготовчого засідання 17.06.2026 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання (вх.№ 02.3.1-5940/26) позивача за первісним позовом про відкладення підготовчого засідання для надання можливості останньому подати заперечення на відповідь на відзив (за зустрічним позовом) в строк, встановлений в ухвалі суду від 18.05.2026.

17.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/5990/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" заперечення на відповідь на відзив (за зустрічним позовом).

В підготовчому засіданні 17.06.2026, за участі представників сторін, судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача за первісним позовом про долучення до матеріалів справи копії сертифікату Сумської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини № 5900-26-1221 від 28.05.2026 та поновлено процесуальний строк на його подання, оскільки зазначений доказ отриманий стороною лише 28.05.2026 та відкладено підготовче засідання на 02.07.2026 об 11:00 год.

В підготовчому засіданні 02.07.2026 присутні представники позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом надали усні пояснення, згідно з якими повідомили суд про подання ними всіх заяв чи клопотань, а також наявних доказів та не заперечили проти закриття підготовчого провадження.

За результатами підготовчого засідання 02.07.2026 за участю уповноважених представників сторін судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 907/395/26. Справу призначено до судового розгляду по суті на 05.08.2026 о 14:00 год.

27.07.2026 за вх.№ 02.3.1-02/7358/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет" заява про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) до 1 гривні.

30.07.2026 за вх.№ 02.3.1-02/7509/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" заперечення на заяву відповідача за первісним позовом про зменшення розміру неустойки.

В судовому засіданні 05.08.2026 оголошувалася перерва до 13.08.2026 о 10:00 год.

В судове засідання від 13.08.2026 сторони з`явилися. Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача за первісним позовом проти позовних вимог заперечив з викладених у відзиві підстав.

Так само, представник позивача за зустрічним позовом зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача за зустрічним позовом проти позовних вимог заперечив з викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву підстав.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до статті 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до статті 240 ГПК України в судовому засіданні 13.08.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача за первісним позовом.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі також – ТОВ "Газорозподільні мережі України") обставинами порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Елмет" (далі також – ТОВ "Елмет") як постачальником прийнятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю № ЗКФ/100/15.1-Р-ТД-8931/25 від 04.09.2025 (далі також – договір про закупівлю) в частині несвоєчасної постави товарів в порушення пункту 3.2 договору про закупівлю, що є підставою для застосування до відповідача передбаченої пунктом 6.2 договору відповідальності та нарахування штрафних санкцій.

Заперечення (відзив) відповідача.

ТОВ "Елмет" у поданому суду відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що відповідач має підстави для звільнення від відповідальності за прострочення поставки за договором про закупівлю на підставі статті 617 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) через наявність обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасну поставку замовленого товару.

Окрім цього, наголошує, що умова договору про закупівлю (пункту 6.2) щодо застосування до постачальника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є нікчемним правочином, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказує, що така умова договору про закупівлю щодо сплати пені у разі порушення постачальником строку поставки товару відповідала положенням Господарського кодексу України (далі – ГК України), який на момент укладення договору про закупівлю (04.09.2025) втратив чинність.

Водночас, за доводами відповідача, ЦК України не передбачає можливості встановлення пені за прострочення виконання негрошового зобов`язання.

Таким чином, відповідач переконує, що на дату укладення договору про закупівлю вже не існувало норми чинного законодавства, яка б дозволяла стягувати пеню за прострочення негрошових зобов`язань, таких як поставка товару.

На думку відповідача, оскільки зобов`язання відповідно до пункту 6.2 договору про закупівлю є негрошовим (поставка товару), його зміст суперечить частині 3 статті 549 ЦК України, а тому пункт 6.2 договору про закупівлю відповідно до статей 203, 215 ЦК України кваліфікується як нікчемний правочин.

Отже, на переконання відповідача пункт 6.2 договору про закупівлю не може застосовуватись як підстава для стягнення суми пені з ТОВ "Елмет" за прострочення поставки товару (станцій катодного захисту).

Крім того, звертає увагу суду на те, що наразі зобов`язання відповідача за договором про закупівлю є виконаними належним чином, товар поставлено, а тому позивач не поніс жодних майнових втрат і пред`явлення позову про стягнення штрафу та пені за прострочення поставки є нічим іншим, як намаганням безпідставно збагатитися за рахунок відповідача.

Правова позиція ТОВ "Елмет" за зустрічним позовом.

Заявляючи зустрічні позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності правочину – пункту 6.2 договору про закупівлю щодо застосування до постачальника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, ТОВ "Елмет" зазначає, що пункт 6.2 договору про закупівлю щодо застосування до постачальника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є нікчемним правочином, оскільки його зміст суперечить чинному законодавству України, а саме частині 3 статті 549 ЦК України.

Наголошує, що на дату укладення вказаного договору вже не існувало норми чинного законодавства, яка б дозволяла стягувати пеню за прострочення негрошових зобов`язань, таких як поставка товару.

За доводами позивача за зустрічним позовом, зобов`язання за пунктом 6.2 договору про закупівлю є негрошовим (поставка товару), його зміст суперечить частині 3 статті 549 ЦК України, а тому пункт 6.2 договору про закупівлю відповідно до статей 203, 215 ЦК України кваліфікується як нікчемний правочин.

Таким чином, на переконання позивача за зустрічним позовом, пункт 6.2 договору про закупівлю є нікчемним правочином і не створює правових наслідків з моменту укладення договору, а відповідач за зустрічним позовом не має права на стягнення пені за несвоєчасну поставку товару.

Заперечення (відзив) відповідача за зустрічним позовом.

ТОВ "Газорозподільні мережі України" у поданому суду відзиві на зустрічну позовну заяву заперечує проти зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом наголошує, що прострочення виконання договору поставки є саме грошовим зобов`язанням, оскільки відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) (у даному випадку – ТОВ "Елмет"), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець (у даному випадку – Закарпатська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України") зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначає, що доводи позивача за зустрічним позовом щодо можливості застосування нікчемності пункту 6.2 до даного правочину у зв`язку з втратою чинності норм ГК України – 28.08.2025 до моменту укладення договору – 04.09.2025 є необґрунтованими, оскільки договір укладено відповідно до норми статті 712 ЦК України, яка регулює особливості договору поставки, який власне за своєю правовою природою обумовлює сплату грошей за договором та перехід товару у власність покупця.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом вважає необґрунтованими доводи позивача за зустрічним позовом щодо нікчемності пункту 6.2 договору про закупівлю в силу закону, оскільки договір між сторонами укладено саме з метою реалізації поставки товару в цілому (станцій катодного захисту) та за вказаним договором були сплачені грошові кошти, що додатково підтверджено матеріалами справи.

Відповідь позивача за зустрічним позовом на відзив відповідача за зустрічним позовом.

ТОВ "Елмет" не погоджується із доводами, викладеними у відзиві на зустрічний позов, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству та обставинам справи.

Зазначає, що предметом зустрічного позову є застосування наслідків нікчемності правочину – пункту 6.2 договору про закупівлю щодо застосування до постачальника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За доводами позивача за зустрічним позовом, чинний ЦК України не передбачає можливості встановлення пені за прострочення виконання негрошового зобов`язання, а пункт 6.2 договору про закупівлю щодо застосування до постачальника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є нікчемним правочином, оскільки його зміст суперечить чинному законодавству України, а саме: частині 3 статті 549 ЦК України.

При цьому відзначає, що зобов`язання з поставки товару за договором про закупівлю полягає в обов`язку постачальника передати у власність покупця товар (станції катодного захисту), тобто не виражається у грошових одиницях та не стосується сплати грошових коштів. Тому, за доводами ТОВ "Елмет", таке зобов`язання не є грошовим.

Заперечення відповідача за зустрічним позовом на відповідь позивача за зустрічним позовом на відзив.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що умовою сплати коштів за договором про закупівлю є належне та своєчасне виконання його умов, а відтак даний факт ставиться в пряму залежність щодо застосування відповідальності, визначеної умовами договору, зокрема пунктом 6.2 договору про закупівлю.

Отже, за доводами останнього, обов`язок своєчасного поставлення товару є прямо залежним щодо перерахунку покупцем коштів, а відтак, як сам визнає представник ТОВ "Елмет", вказаний обов`язок (своєчасної поставки товару належної якості), породжує й обов`язок перерахунку грошових коштів, який визначений умовами договору, в тому числі пунктом 6.2 договору.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом вважає, що розділяти дане зобов`язання на "негрошове" та "грошове" не можна, оскільки в такому разі буде нівельована сама сутність договору поставки, яка визначена статтею 712 ЦК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

04.09.2025 між ТОВ "Елмет" (далі – постачальник) та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії (далі – покупець) укладено договір про закупівлю № ЗКФ/100/15.1-Р-ТД-8931/25 від 04.09.2025, відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця станції катодного захисту (електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання – код за ДК 021:2015:31680000-6), (далі також – товар), а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору).

Згідно з умовами пункту 2.1 договору про закупівлю ціна цього договору визначається з урахуванням вартості товару, зазначеної в специфікації, складається із вартості товару, поставленого згідно з усіх заявок покупця та не може перевищувати: 2 183 790,00 грн, у тому числі сума ПДВ – 363 965,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору про закупівлю поставка товару здійснюється за адресою: Закарпатська філія, м. Ужгород. Повна адреса поставки надається покупцем постачальнику окремо на електронну адресу постачальника, вказану в пункті 13.13 цього договору, або іншими доступними засобами зв`язку, передбаченими пунктом 13.10 договору. Відповідальні особи покупця та постачальника зазначені в додатку № 1 до цього договору

Згідно з пунктом 3.2 договору про закупівлю товар повинен бути поставлений покупцю протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання постачальником письмової заявки. Кількість товару в одній заявці не може перевищувати 40 % від загальної кількості товару, зазначеного в додатку № 1 до договору.

За умовами пункту 3.7 договору про закупівлю поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року) на умовах DDP – склад покупця (відповідно до пункту 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.8 договору про закупівлю право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття покупцем товару в місці поставки, визначеному в пункті 3.1 цього договору, та підписання сторонами видаткової накладної або акта приймання-передачі товару.

Судом встановлено, що в порушення умов пункту 3.2 договору про закупівлю, відповідач за первісним позовом протягом 30-ти днів не здійснив поставку товару з моменту отримання постачальником заявки, а саме: покупцем 08.09.2025 в порядку та на умовах, визначених договором, подано письмову заявку про поставку станцій катодного захисту у кількості 14 шт. на загальну суму 873 516,00 грн з ПДВ.

Так, граничний строк поставки товару за цією заявкою – 07.10.2025 (включно).

Однак, як встановлено судом, станом на 13.10.2025, тобто станом на момент формування першої претензії відповідачу, товар не поставлений, що свідчить про порушення строків поставки з боку відповідача на 5 (п`ять) календарних днів. Дані обставини стали підставою для направлення відповідачу претензії від 13.10.2025 № ЗКФ/100/31.2-ВИХ-19126-25.

В подальшому, у зв`язку з невиконанням умов пункту 3.2 договору про закупівлю, відповідачу за первісним позовом було сформовано на та направлено претензію від 23.10.2025 № ЗКФ/100/31.2 ВИХ-20574-25 за заявкою № 2 від 18.09.2025 про поставку товару у кількості 14 шт. на загальну суму 873 516,00 грн з ПДВ, граничний строк поставки по якій сплив 20.10.2025.

Також, у зв`язку з невиконанням умов пункту 3.2 договору про закупівлю, відповідачу за первісним позовом було повторно сформовано претензію від 29.10.2025 № ЗкФ/100/31.2-ВИХ-21053 25 за заявкою № 3 від 26.09.2025 про поставку залишку товару у кількості 7 шт. на загальну суму 436 758,00 грн з ПДВ, граничний строку поставки по якій сплив 27.10.2025.

Судом встановлено, що у всіх пред`явлених відповідачу за первісним позовом претензіях позивачем за первісним позовом вказано про застосування стосовно відповідача за первісним позовом відповідальності, визначеної умовами пункту 6.2 договору про закупівлю, за умовами якого сторони погодилися, що у разі порушення постачальником строку поставки товару, визначеного пунктом 3.2 цього договору, покупець має право застосувати штрафні санкції та неустойку до постачальника у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно не поставленого товару, за кожний день порушення, а за прострочення понад 20 (двадцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого товару.

Водночас, відповідно до пункту 7.1 договору про закупівлю сторони цього договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійні природні явища надзвичайної сили, ембарго, блокади, епідемії, війна тощо), якщо ці обставини вплинули на виконання цього договору.

При цьому відповідно до пункту 7.2 договору про закупівлю сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна повідомити іншій стороні про їх настання/припинення і досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов`язань або припинення дії договору. Настання обставин непереборної сили повинно бути підтверджено довідкою (сертифікатом) Торгово-промислової палати України або її територіальними органами.

Відповідно до пункту 9.1 договору про закупівлю цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.12.2025 включно, але в будь-якому до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом лише 31.10.2025 листом № 203 (зареєстровано позивачем 03.11.2025 за №ЗкФ/100/15-ВХ-19669-25) повідомив позивача за первісним позовом про виникнення обставин непереборної сили, які виникли поза волею ТОВ "Елмет" та вплинули на виконання умов цього договору, додавши до листа висновок (довідку) Сумської торгово-промислової палати від 30.10.2025 АН 154 про істотну зміну обставини (hardship).

Разом з тим, листом позивача за первісним позовом від 05.11.2025 було повідомлено відповідача за первісним позовом про те, що наведені у висновку (довідці) Сумської торгово-промислової палати від 30.10.2025 № 154 висновки є лише можливою підставою для перегляду та внесення змін до умов договору про закупівлю, укладеного між ТОВ "Елмет" та Закарпатською філією ТОВ "Газорозподільні мережі України" щодо подовження строків поставки станцій катодного захисту. Також вказано, що Закарпатська філія не погоджується на внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни графіку поставок, який пропонується для узгодження у листі від 31.10.2025 за № 203 та наголошено на тому, що станції катодного захисту мають бути поставлені в зазначені договором терміни, оскільки дана закупівля була спрямована на виконання Плану розвитку газорозподільної системи на 2025-2034 роки Закарпатської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", затвердженого Постановою НКРЕКП від 25.03.2025 № 434. Крім цього, в листі зазначено про те, що невиконання відповідного Плану розвитку на 2025 рік призведе до погіршення технічного стану газопроводів, що в результаті поставить під загрозу надійність і безпеку роботи всієї газорозподільної системи, а також може призвести до штрафних санкцій з боку НКРЕКП.

При цьому судом встановлено, що станції катодного захисту були поставлені відповідачем за первісним позовом лише в грудні 2025 року, що підтверджується актами приймання-передачі згідно з наявними у матеріалах справи видатковими накладними, а саме: № 91 від 12.12.2025, № 98 від 17.12.2025, № 106 від 20.12.2025, від 111 від 22.12.2025, № 117 від 24.12.2025, № 127 від 29.12.2025, № 129 від 29.12.2025.

Так, заявкою № 1 до договору про закупівлю визначено поставку 14 штук станцій катодного захисту з граничним строком поставки – 07.10.2025, загальна сума по заявці № 1 – 873 516,00 грн.

Однак, як встановлено судом, ТОВ "Елмет" товар поставлено 24.12.2025 – 7 штук (436 758,00 грн), іншу частину товару 29.12.2025 – 7 штук (436 758,00 грн).

Також, за заявкою № 2 до договору про закупівлю визначено поставку 14 штук станцій катодного захисту з граничним строком поставки – 20.10.2025, загальна сума по заявці № 2 – 873 516,00 грн.

Однак, як встановлено судом, товар поставлено 12.12.2025 – 4 штуки (249 576,00 грн), іншу частину товару 22.12.2025 – 1 штука (62 394,00 грн), решта товару 29.12.2025 – 9 штук (561 546,00 грн).

Заявкою № 3 до договору про закупівлю визначено поставку 7 штук – станцій катодного захисту з граничним строком поставки – 27.10.2025, загальна сума по заявці № 3 – 436 758,00 грн. Проте, товар поставлено лише 20.12.2025 – 5 штук станцій катодного захисту (311 970,00 грн), іншу частину станцій катодного захисту – 29.12.2025 – 2 штуки (124 788,00 грн)

Зважаючи на викладене вище, позивачем за первісним позовом на підставі пункту 6.2 договору про закупівлю заявлено стягнення з ТОВ "Елмет" штрафних санкцій, загальна сума яких становить 345 189,24 грн, з яких: сума неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ – 126 810,24 грн за всіма трьома заявками на поставку (58 980,28 + 47 216,01 + 20 613,95 = 126 810,24), сума штрафу за кожен день прострочення поставки понад 20 днів – 218 379,00 грн за всіма трьома заявками на поставку (87 351,60 + 87 351,60 + 43 675,80 = 218 379,00).

Заперечуючи проти первісного позову та заявляючи зустрічний позов, ТОВ "Елмет" просить застосувати наслідки нікчемності пункту 6.2 договору про закупівлю щодо застосування до постачальника відповідальності у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися господарський суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 ЦК України).

В силу частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (статті 251 ЦК України).

В силу статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належне виконання зобов`язання є одним із фундаментальних принципів цивільного права. Зміст цього принципу полягає в тому, що виконання має бути проведене: 1) належними сторонами; 2) щодо належного предмету; 3) у належний спосіб; 4) у належний строк (термін); 5) у належному місці.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом враховується, що обставини щодо прострочення ТОВ "Елмет" постачання ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії товару (станцій катодного захисту) по кожній із здійснених позивачем за первісним позовом заявок, відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи не заперечувалися та матеріалами справи не спростовано.

Натомість, звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою, ТОВ "Елмет" вказує на наявність підстав для застосування наслідків нікчемності пункту 6.2 договору про закупівлю щодо застосування до постачальника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення негрошового зобов`язання, оскільки зміст пункту 6.2 договору про закупівлю суперечить чинному законодавству України, а саме частині 3 статті 549 ЦК України.

Як уже зазначалося та встановлено судом, відповідно до умов пункту 6.2 договору про закупівлю сторони погодилися, що у разі порушення постачальником строку поставки товару, визначеного пунктом 3.2 цього договору, покупець має право застосувати штрафні санкції та неустойку до постачальника у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно не поставленого товару, за кожний день порушення, а за прострочення понад 20 (двадцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого товару.

Надаючи оцінку доводам ТОВ "Елмет" в частині заявленого у цій справі зустрічного позову, судом враховується таке.

Так, заперечуючи проти стягнення неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно не поставленого товару, за кожний день порушення, позивач за зустрічним позовом зазначає про нікчемність пункту 6.2 договору про закупівлю, оскільки його зміст суперечить частині 3 статті 549 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) – визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Положеннями статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 ЦК України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму ЦК України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

При цьому Законом України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" № 4196-IX від 09.01.2025 було визнано таким, що втратив чинність ГК України з дня введення в дію цього Закону, тобто з 28.08.2025. Після втрати чинності ГК України договірні відносини регулюються нормами ЦК України. Тому питання застосування штрафних санкцій за договором регламентуються § 2 "Неустойка" глава 49 ЦК України.

Як уже зазначалося, відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Неустойка у вигляді штрафу та пені є одним з видів забезпечення виконання зобов`язань.

Отже, пеня є формою відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, що має на меті стимулювання виконання зобов`язань.

Конститутивною ознакою пені є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що незалежно від характеру правовідносин, які ними регулюються, у чинному законодавстві сформовано єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції). Визначальною (конститутивною) ознакою пені є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Отже, саме поденне нарахування є тією ознакою, яка відрізняє пеню від інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення її розміру.

Таким чином, використання законодавцем формулювання "кожний (кожен)" вказує на спосіб обчислення пені, за яким її загальний розмір визначається шляхом множення встановленої ставки пені на кількість днів прострочення.

Суд враховує, що передбачена пунктом 6.2 договору про закупівлю неустойка до постачальника у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно не поставленого товару, має ознаки пені та передбачена за невиконання постачальником покладеного на нього негрошового зобов`язання.

Водночас, норми § 2 глави 49 ЦК України не містять норми про обмеження періоду нарахування неустойки 6 місяцями, як це було передбачено статтею 232 ГК України.

При цьому суд також враховує, що одночасне стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення грошового зобов`язання не є подвійною відповідальністю та не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки пеня і штраф є різними видами (формами) неустойки, а не окремими видами юридичної відповідальності; чинне законодавство не встановлює заборони на одночасне стягнення пені та штрафу, якщо це передбачено договором (стаття 627 ЦК України – свобода договору). Така правова позиція неодноразово підтверджена Верховним Судом, зокрема в постановах від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 та від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.

Тлумачення положень частини 3 статті 549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2021 у справі № 904/3565/18).

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина 3 статті 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17.

Таким чином, аналізуючи в сукупності вказані вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи частину 2 статті 9 ЦК України, що передбачає наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, суд відзначає, що сторони укладеного у справі договору про закупівлю, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не були позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання, зокрема, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

За таких обставин, суд висновує про відсутність підстав для застосування наслідків нікчемності правочину до пункту 6.2 договору про закупівлю щодо застосування до постачальника неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно не поставленого товару, за кожен день порушення.

З урахуванням викладеного вище у задоволенні зустрічного позову слід відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

Водночас, судом перевірено розмір нарахованих позивачем за первісним позовом до стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу та неустойки (пені), та встановлено, що їх розрахунок здійснено арифметично та метологічно правильно, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 126 810,24 грн неустойки (пені) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 218 379,00 грн штрафу у розмірі 10 % від суми прострочення виконання зобов`язання понад 20 днів.

Разом з тим, заперечуючи проти заявленого первісного позову, відповідач за первісним позовом зазначає, що має підстави для звільнення від відповідальності за прострочення поставки за договором про закупівлю на підставі статті 617 ЦК України (через наявність обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасну поставку замовленого товару).

На підтвердження наявності таких обставин непереборної сили ТОВ "Елмет" надало до матеріалів справи відповідний сертифікат Сумської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 5900-26-1221 від 28.05.2026.

Так, відповідно до вказаного сертифікату Сумської торгово-промислової палати № 5900-26-1221 "16.09.2025 за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного,4 (місце розташування виробничих потужностей ТОВ "Елмет", згідно з договором оренди № 1 від 01.08.2025 між ТОВ "Елмет" та ОСОБА_1 ) внаслідок збройної агресії РФ сталося влучання БпЛА типу "Герань-2", що підтверджено Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026200480001211 від 13.05.2026. Актом обстеження № 1 від 29.09.2025 встановлено, що пошкоджено зовнішні стіни (тріщини, вибоїни) на площі близько 100 кв.м, вибито 12 віконних блоків (дерев`яних), часткове руйнування (шифер/профнастил) площею 33 кв.м, пошкоджено обладнання, вийшов з ладу верстат підприємства, обірвано лінію електроживлення, пошкоджено систему опалення. Внаслідок влучання БпЛА та виникнення пожежі, було значно пошкоджено товарну партію Станцій катодного захисту, потужністю 1,2 кВт (що відображено в Інвентаризаційний відомості № 1 від 29.09.2025). Враховуючи обсяги пошкодження виробничого приміщення за адресом м. Суми, вул. Івана Піддубного, 4, та відсутністю можливостю продовження виробництва на даному майданчику, тривалого часу для його відновлення, а також з метою належного виконання Договору № ЗкФ/100/ 15.1-Р-ТД-8931/25 від 04.09.2025 з Закарпатською філією ТОВ "Газорозподільні мережі України", ТОВ "Елмет" було прийняло рішення про перенесення виробничих потужностей та зміну місця знаходження, що підтверджено наказом ТОВ "Елмет" № 09/04 від 30.09.2025. Згідно доповідної записки головного інженера Хвастунова С.І. "Про відновлення виробництва" офіційно розпочато виробничий цикл на новому майданчику з 12.12.2025. Затверджено новий графік розподілу готової продукції на грудень 2026 року Наказом ТОВ "Елмет" № 12/01 від 12.12.2025".

Як зазначено у сертифікаті Сумської торгово-промислової палати № 5900-26-1221 від 28.05.2026, дія форс-мажорних обставин тривала з 29.09.2025 до 12.12.2025.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що внаслідок перепаду напруги та термінового знеструмлення, обладнання, що безпосередньо задіяно у виробничому процесі, потребує переналаштування та відповідних калібрувань, а один з верстатів для лазерного різання SenFend марки SF3015AS (інв. №00132) вийшов з ладу (відповідно до акта обстеження поломки обладнання ТОВ "Елмет" та службової записки начальника дільниці від 08.09.2025), що, в свою чергу, також безпосередньо вплинуло на дотримання графіку виробництва у випуску готової продукції.

Отже, за доводами ТОВ "Елмет" вбачається безпосередній вплив зазначених вище обставин на можливість останнього належним чином виконати зобов`язання за договором про закупівлю.

Надаючи оцінку наведеним обставинам та поданим ТОВ "Елмет" доказам на підтвердження таких обставин, як підстави для звільнення від відповідальності за прострочення поставки за договором про закупівлю на підставі статті 617 ЦК України, судом враховується наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (див. пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. З урахуванням ознак форс-мажорних обставин необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Водночас у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

До того ж, у пунктах 75-77 постанови від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:

"Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".

У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що:

- потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП України за отриманням сертифіката;

- саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору;

- водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено у договорі (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.05.2026 у справі № 905/541/16 зазначено, що при застосуванні положень договору щодо форс-мажорних обставин необхідно розрізняти: (1) обов`язок сторони своєчасно повідомити іншу сторону про настання таких обставин у строк і спосіб, визначені договором, та (2) обов`язок надати належні докази їх існування, зокрема сертифікат ТПП України.

Об`єднана палата виходить з того, що повідомлення про форс-мажорні обставини має бути здійснене у встановлений договором строк, а якщо він (строк) сторонами не визначений (не визначений нормами законодавства), то невідкладно – з моменту, коли стороні стало відомо про їх настання чи можливість впливу на виконання зобов`язання. Натомість отримання сертифіката ТПП України, як доказу таких обставин, об`єктивно пов`язане з відповідною процедурою звернення до уповноваженого органу та може відбуватися пізніше, у тому числі після настання порушення виконання зобов`язання.

З огляду на це власне сам факт несвоєчасного надання сертифіката ТПП України за відсутності прямо передбачених договором правових наслідків такого порушення не може розцінюватися як безумовна підстава для позбавлення сторони права посилатися на форс-мажорні обставини. Водночас інше можливе лише у разі, якщо відповідна заборона або негативні наслідки прямо встановлені умовами договору.

Отже, при вирішенні спору суди мають встановити, чи дотрималася сторона обов`язку щодо своєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини, а вже після цього оцінювати належність та своєчасність подання сертифіката ТПП України як доказу.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд зазначає, що відповідач за первісним позовом не дотримався обов`язку щодо своєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини.

Як уже зазначалося та встановлено судом, граничний строк поставки товару за першою заявкою – 07.10.2025, за другою заявкою – 20.10.2025, за третьою заявкою – 27.10.2025.

При цьому судом враховується, що відповідач за первісним позовом лише 31.10.2025 звернувся до позивача за первісними позовом листом № 203 щодо виникнення обставин непереборної сили, які вплинули на виконання умов договору про закупівлю, тобто фактично більше місяця після настання обставин непереборної сили (29.09.2025), та після направлення позивачем за первісним позовом трьох претензій (від 13.10.2025 №ЗКФ/100/31.2-ВИХ-19126-25, від 23.10.2025 № ЗКФ/100/31.2 ВИХ-20574-25 та від 29.10.2025 № ЗкФ/100/31.2-ВИХ-21053 25) за наслідком невиконання кожної із заявок, а також вже після виникнення прострочення виконання зобов`язання, що саме по собі не може вважатися належним виконанням передбаченого договором обов`язку щодо своєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем за первісним позовом не доведено наявності підстав для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором про закупівлю в частині своєчасної (у визначені умовами договору строки) поставки товару позивачу за первісним позовом.

Отже, за встановлених обставин суд констатує правомірність нарахування позивачем за первісним позовом заявлених до стягнення з відповідача за первісним позовом суми неустойки (пені) в розмірі 126 810,24 грн та штрафу в розмірі 218 379,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача за первісним позовом нарахованої позивачем за первісним позовом неустойки (пені та штрафу), та наявності підстав для зменшення розміру такої відповідно до поданої відповідачем за первісним позовом заяви від 27.07.2026, суд виходить з такого.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 – 552 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі № 912/1853/23 зауважив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій та наявності поданих сторонами доказів, згідно з статтею 86 ГПК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до норм частин 1, 2 статті 233 ГК та частини 3 статті 551 ЦК, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У зв`язку з викладеним об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства України не містять вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру штрафних санкцій, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22, від 14.02.2024 у справі № 910/3015/23, від 04.06.2025 у справі № 910/5992/24).

Суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки відповідно до норм статті 551 ЦК є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 15.11.2023 у справі №910/1266/23).

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини 1 статті 550 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

У вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій, суд враховує, що основне зобов`язання за договором про закупівлю відповідачем за первісним позовом виконано у повному обсязі: товар (станції катодного захисту) поставлено позивачу за первісним позовом, прийнято ним та повністю оплачено. При цьому позивач за первісним позовом не заявляє будь-яких претензій щодо якості, комплектності чи технічних характеристик поставленого товару (станцій катодного захисту), не вимагає його заміни або повернення сплаченої вартості, що свідчить про відсутність негативних наслідків для позивача за первісним позовом, пов`язаних із неналежним виконанням основного зобов`язання.

Суд також враховує, що відповідач за первісним позовом не відмовлявся від виконання договору про закупівлю та не ухилявся від поставки товару, а навпаки, письмово повідомив позивача за первісним позовом про обставини, які впливали на виробничий процес.

Оцінюючи наслідки допущеного порушення, суд бере до уваги також відсутність доказів того, що внаслідок прострочення поставки позивач за первісним позовом поніс збитки, додаткові витрати, був змушений придбавати аналогічну продукцію (товар) в іншого постачальника або зазнав інших істотних негативних наслідків. При цьому суд враховує, що сама по собі відсутність збитків не звільняє відповідача за первісним позовом від відповідальності за порушення строків виконання договірного зобов`язання, однак враховується при визначенні співмірності заявленої до стягнення неустойки наслідкам такого порушення.

Крім того, суд враховує співвідношення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій із вартістю договору та фактичними наслідками його порушення.

При визначенні розміру неустойки, який підлягає стягненню, суд також враховує майновий стан відповідача за первісним позовом.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів сторін та недопущення надмірного майнового тягаря для боржника, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем за первісним позовом збитків внаслідок допущеного відповідачем за первісним позовом прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру заявленого до стягнення штрафу наслідкам порушення відповідачем зобов`язання, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), суд дійшов висновку про те, що в цьому конкретному випадку є можливим зменшення розміру неустойки (пені) та штрафу на 50 %. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Отже, з огляду на встановлені вище обставини, враховуючи приписи статей 76, 77-79, 86 ГПК Україні, стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягає 63 405,12 грн неустойки (126 810,24 – 50 % = 63 405,12 грн) та 109 189,50 грн штрафу (218 379,00 грн – 50 % = 109 189,50 грн).

Враховуючи зазначене вище, клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) до 1 гривні, суд задовольняє частково.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення судом. У задоволенні зустрічного позову суд відмовляє за необґрунтованістю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача за первісним позовом зі сплати судового збору в порядку частини 9 статті 129 ГПК України, щодо розгляду вимог, по яких судом прийнято рішення про зменшення розміру неустойки (пені) та штрафу, покладаються судом на відповідача за первісним позовом у справі, враховуючи що спір у справі виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет".

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет" (40031, Сумська обл., м. Суми, вул. Атаманюка Романа, буд. 49а, код ЄДРПОУ 30713116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (88015, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Євгена Коновальця, буд. 2, код ЄДРПОУ 45365917) 63 405,12 грн (шістдесят три тисячі чотириста п`ять гривень 12 коп.) неустойки та 109 189,50 грн (сто дев`ять тисяч сто вісімдесят дев`ять гривень 50 коп.) штрафу, а також 4 142,27 грн (чотири тисячі сто сорок дві гривні 27 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог первісного позову – відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмет" відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складене та підписане 12.10.2026.

Суддя Д. Є. Мірошниченко