Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №907/813/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/813/26

За позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „УНІКА“», м. Київ

до відповідача – Фізичної особи-підприємця Капустей Юрія Дмитровича, Свалявський р-н, село Павлово,

про стягнення суми 119 766, 37 грн.

Суддя Ремецькі О.Ф.

За участю представників: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 119 766, 37 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Ухвалою суду від 28.07.2026 р. позовну заяву залишено без руху.

До суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.08.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Вказана ухвала суду від 07.08.2026 р. була надіслана відповідачу на поштову адресу та як вбачається з довідки про доставку листа такий отримано 15.08.2026 р.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. В обґрунтування чого вказує, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА", ОСОБА_1 (страхувальник), АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (вигодонабувач) укладено договір страхування наземного транспорту за страховим продуктом “Моє Каско кредит” № 082007/4056/0000047 від 12.03.205, предметом якого є передача Страхувальником за плату ризику, пов`язаного з Об`єктом страхування, Страховику на умовах, визначених Договором.

Об`єктом страхування є транспортний засіб «Volkswagen ID.4 CROZZ» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору: 12.03.2025-11.03.2030.

ОСОБА_2 23.12.2025 року о 09 год. 40 хв. на автодорозі М-06 767 км+50 м, керуючи транспортним засобом марки «БАЗ А079.23», н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати свій рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та не врахував дорожньої обстановки, що склалася, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , що зупинився попереду внаслідок утвореного затору на дорозі, та який у свою чергу по інерції руху через зіткнення допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який також стояв попереду у заторі. У той же час, водій ОСОБА_2 унаслідок руху по інерції транспортного засобу марки «БАЗ», н.з. НОМЕР_2 , здійснив повторне зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вказані обставини підтверджуються постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.01.2026 у справі № 303/10197/25, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Згідно рахунку ФОП Чурко Г.В. №99 вiд 13.02.2026 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen ID.4 CROZZ» реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 375 730,00 грн.

ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт № 35374532320 від 26.02.2026, яким кваліфікувало подію як страховий випадок та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 369 766,37 грн. одержувачу СТО - ОП ОСОБА_4 , яке було перераховане згідно платіжної інструкції № 100478 від 27.02.2026 на суму 369 766,37 грн.

Станом на 23.12.2025 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ “СК ”ПЕРША", яке відшкодувало позивачу 250000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2220371627 від 18.05.2026.

Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Водій ОСОБА_2 перебував із відповідачем у трудових відносинах та виконував службові обов`язки саме 23.12.2025, позивач надає докази: трудовий договір від 06.08.2018, наказ про прийняття на роботу, табель використання робочого часу за грудень 2025 р. (водій працював 23.12.2025 8 годин, наказ про закріплення транспортного засобу, подорожній лист за 23.12.2025, відповідь на адвокатський запит, свідоцтво про право власності на транспортний засіб «БАЗ А079.23», н.з. НОМЕР_2 .

Зважаючи на викладене, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 119 766,37 грн (369 766,37 грн - 250 000,00 грн).

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (далі – Позивач), ОСОБА_1 (страхувальник), АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (вигодонабувач) укладено договір страхування наземного транспорту за страховим продуктом “Моє Каско кредит” № 082007/4056/0000047 від 12.03.205, предметом якого є передача Страхувальником за плату ризику, пов`язаного з Об`єктом страхування, Страховику на умовах, визначених Договором.

Об`єктом страхування є транспортний засіб «Volkswagen ID.4 CROZZ» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору: 12.03.2025-11.03.2030.

ОСОБА_2 23.12.2025 року о 09 год. 40 хв. на автодорозі М-06 767 км+50 м, керуючи транспортним засобом марки «БАЗ А079.23», н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати свій рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та не врахував дорожньої обстановки, що склалася, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , що зупинився попереду внаслідок утвореного затору на дорозі, та який у свою чергу по інерції руху через зіткнення допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який також стояв попереду у заторі. У той же час, водій ОСОБА_2 унаслідок руху по інерції транспортного засобу марки «БАЗ», н.з. НОМЕР_2 , здійснив повторне зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вказані обставини підтверджуються постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.01.2026 у справі № 303/10197/25, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Згідно рахунку ФОП Чурко Г.В. №99 вiд 13.02.2026 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen ID.4 CROZZ» реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 375 730,00 грн.

ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт № 35374532320 від 26.02.2026, яким кваліфікувало подію як страховий випадок та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 369 766,37 грн. одержувачу СТО - ОП ОСОБА_4 , яке було перераховане згідно платіжної інструкції № 100478 від 27.02.2026 на суму 369 766,37 грн.

Станом на 23.12.2025 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ “СК ”ПЕРША", яке відшкодувало позивачу 250000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2220371627 від 18.05.2026.

Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Водій ОСОБА_2 перебував із відповідачем у трудових відносинах та виконував службові обов`язки саме 23.12.2025, позивач надає докази: трудовий договір від 06.08.2018, наказ про прийняття на роботу, табель використання робочого часу за грудень 2025 р. (водій працював 23.12.2025 8 годин, наказ про закріплення транспортного засобу, подорожній лист за 23.12.2025, відповідь на адвокатський запит, свідоцтво про право власності на транспортний засіб «БАЗ А079.23», н.з. НОМЕР_2 .

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ст.15,16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Положення статті 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У ч. 2 ст. 108 Закону України "Про страхування" вказано, якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

За умовами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 108 Закону України "Про страхування" можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі ст. 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Виходячи із норм статей 1172, 1187 ЦК України, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.

Згідно висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які викладені у постановах у справі №333/1050/15-ц від 21.03.2018, №754/1114/15-ц від 14.02.2018, №352/1384/18 від 03.12.2020, №754/5129/15-ц від 11.03.2020, №331/6395/18 від 04.03.2020, №753/17977/18 від 21.02.2020, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений і Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22.04.2021 у справі №759/7787/18.

Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок.

Вказана позиція підтверджується висновками, наведеними у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №761/41395/16-ц.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 23.12.2025 року о 09 год. 40 хв. на автодорозі М-06 767 км+50 м, керуючи транспортним засобом марки «БАЗ А079.23», н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати свій рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та не врахував дорожньої обстановки, що склалася, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , що зупинився попереду внаслідок утвореного затору на дорозі, та який у свою чергу по інерції руху через зіткнення допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який також стояв попереду у заторі. У той же час, водій ОСОБА_2 унаслідок руху по інерції транспортного засобу марки «БАЗ», н.з. НОМЕР_2 , здійснив повторне зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вказані обставини підтверджуються постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.01.2026 у справі № 303/10197/25, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт № 35374532320 від 26.02.2026, яким кваліфікувало подію як страховий випадок та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 369 766,37 грн. одержувачу СТО - ОП ОСОБА_4 , яке було перераховане згідно платіжної інструкції № 100478 від 27.02.2026 на суму 369 766,37 грн.

Станом на 23.12.2025 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ “СК ”ПЕРША", яке відшкодувало позивачу 250 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2220371627 від 18.05.2026.

Тож, недоплата становить 119 766, 37 грн.

При цьому, суд вказує, що розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц.

Відповідачем не подано жодних доказів того, що розрахунок страхового відшкодування, і сплачений позивачу, ним оспорений внаслідок його неправильності.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч. 3., 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля, у нього виникло право вимоги до законного володільця джерела підвищеної небезпеки, тобто, у даному випадку до Фізичної особи-підприємця Капустей Юрія Дмитровича.

За таких обставин різниця між фактично підтвердженою вартістю відновлювального ремонту у розмірі 369 766,37 грн та страховим відшкодуванням, отриманим ПрАТ «СК «Уніка» від страховика цивільно-правової відповідальності винної особи у розмірі 250 000,00 грн, становить 119 766, 37 грн та підлягає відшкодуванню особою, відповідальною за заподіяння шкоди, у порядку, передбаченому ст. 1194 ЦК України, з урахуванням переходу до позивача права вимоги в порядку суброгації.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

ВИСНОВКИ СУДУ

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „УНІКА“», м. Київ до відповідача – Фізичної особи-підприємця Капустей Юрія Дмитровича, Свалявський р-н, село Павлово, про стягнення суми 119 766, 37 грн підлягають задоволенню повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд зазначає наступне.

Стаття 16 ГПК України закріплює право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 1, 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Згідно з положеннями частини 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

За змістом частини 3 статті 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 31.12.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (клієнт) та Адвокатським бюро “Адвокатське бюро Олександра Лисова “Еквіт””, назву якого змінено на Адвокатське бюро “Лисов2856 “Еквіт” (Бюро) було укладено договір про надання правової допомоги №1/20ю. Додатковою угодою № 5 від 02.01.2026, дія договору № 1/20ю від 31.12.2020 припиняється 31.12.2026. Так, згідно з п. 4.1. Договору ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Така угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Додатком №1 від 11.06.2026 до Договору про надання правової допомоги №1/20ю сторони визначили, що клієнт доручає АБ “Лисов2856 “Еквіт””, в особі керуючого бюро, адвоката Білоконь І.В., надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним та господарським судочинством, сума страхового відшкодування 369 766,37 грн. За надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7 000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі з переліку, фіксована сума гонорару адвоката сплачується на підставі виставленого бюро клієнту рахунку, оплата гонорару здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів на рахунок Адвокатського бюро “Лисов2856 “Еквіт”” у безготівковій формі, яке в свою чергу має надати правову допомогу в суді першої інстанції по кожній справі з переліку, про що в подальшому звітує клієнту та надсилає (надає) на його поштову (юридичну) адресу підтверджуючі документи та звіт про виконану роботу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Отже, критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

У даній справі відповідач не заперечив щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, суд, дослідивши матеріали справи, надані позивачем докази в понесення витрат на професійну правничу допомогу, проаналізувавши наданий адвокатом перелік послуг в межах дії договору на про правову допомогу, доходить висновку, що розмір таких витрат в сумі 7 000,00 грн є співмірний із виконаною адвокатом роботою у суді під час розгляду цієї справи, відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності, а тому понесені витрати на правничу допомогу у цій справі підлягають покладенню на відповідача у заявлено розмірі.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця Капустей Юрія Дмитровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, 6, літ. В, код ЄДРПОУ 20033533) суму 119 766, 37 грн (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят шість гривень 37 коп.) страхового відшкодування, а також суму 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору та суму 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.10.2026.

Суддя О. Ф. Ремецькі