Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №904/4975/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4975/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер", м. Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стагер Групп", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс", м. Чернігів

про стягнення заборгованості у розмірі 1 097 206,00грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Большакова А.О.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стагер Групп" заборгованості у розмірі 1 097 206,00грн, з яких: 965 001,00грн - вартість неповернутих добрив та 132 205,00грн неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання №СК-530-АПР від 01.09.2021.

Третя особа надала до суду письмові пояснення на позовну заяву, повністю підтверджує обставини, викладені у позовній заяві та просить задовольнити позовні вимоги. Розгляд справи просить проводити без участі уповноваженого представника.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026 справу №904/4975/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника у межах суми 1 097 206,00 грн (один мільйон дев`яносто сім тисяч двісті шість гривень 00 копійок), які знаходяться на будь-яких рахунках Відповідача, відкритих у банках та інших фінансових установах, у тому числі, але не виключно, на рахунках: 1) НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ "ПриватБанк" (МФО 305299); 2) НОМЕР_2 , відкритий в АТ "Державний ощадний банк України", м. Одеса (МФО 328845); 3) п/р НОМЕР_3 , відкритий у Філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" (МФО 328845), зазначений Відповідачем на власному фірмовому бланку.

Ухвалою суду від 20.08.2026 заяву ТОВ "Агропартнер" про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою суду від 20.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.09.2026.

Ухвалою суду від 21.09.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 12.10.2026.

Відповідач та третя особа у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Ухвали суду від 20.08.2026, від 21.09.2026 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 20.08.2026 (о 18:40год) та 22.09.2026 (о 20:00год), що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 94, 139).

12.10.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності. В заяві позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги повністю.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За викладених обставин суд розглядає справу за відсутності представників позивача, відповідача, третьої особи та за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стагер Групп" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання №СК-530-АПР від 01.09.2021, відповідно до умов якого (п.1.1.) поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання мінеральні добрива згідно з актами приймання-передачі та зобов`язується повернути цей Товар Позивачеві у схоронності (а.с.7-9 том 1).

Місце зберігання визначене п. 1.2 Договору: смт Любашівка Одеської області, вул. Лермонтова, 21.

За цим договором на зберігання передається товар перелік, кількість і оцінка якого мають бути визначені в актах приймання-передачі, що видаються зберігачем поклажодавцеві безпосередньо після передання товару на зберігання (п.1.5. договору).

Ціна договору складається із сум сплачених поклажодавцем зберігачу за надані послуги по відповідальному зберіганню (п.2.1. договору).

Вартість зберігання товару - 10 грн за одну тонну з урахуванням ПДВ за місяць зберігання і розраховується від дати прибуття автомобільного транспорту, вказаній в товарно-транспортній накладній (п.2.2. договору).

За умовами договору зберігач зобов`язаний, зокрема:

- нести відповідальність за втрату (нестачу) Товару поклажодавця з моменту одержання Товару і до моменту його повернення поклажодавцеві (п.3.1.3);

- повернути Товар поклажодавцеві за першою вимогою останнього (п. 3.1.4);

- забезпечити вільний доступ представників (п.3.1.5.);

- повернути Товар протягом 1 (одного) календарного дня з дати отримання письмової вимоги про повернення Товару чи його частини (п.3.1.6).

Відповідно до п. 3.7 договору поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення Товару, який знаходиться на зберіганні (всього або його частини), а також зобов`язується сплатити вартість зберігання товару протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання рахунку від зберігача (п.3.8. договору).

Якщо кількість Товару, що повертається поклажодавцеві, не відповідає кількості переданого на зберігання, поклажодавець має право на відшкодування Зберігачем збитків у розмірі суми втраченого Товару або Товару, кількості якого не вистачає (п.5.3. договору).

Згідно пункту 6.2. договору Зберігач несе матеріальну відповідальність перед поклажодавцем за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення.

У разі порушення умов зберігання Товару, що призвели до його втрати, Зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві всі пов`язані з цим збитки (п.6.3. договору).

Пунктом 6.6 Договору зберігання Сторони передбачили, що у випадку неповернення Товару поклажодавцеві за першою вимогою Зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,1 % від вартості Товару за кожний день затримки.

Відповідно до п. 9.6 Договору зберігання реорганізація будь-якої із Сторін не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

За п. 10.13 Договору кожна Сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних реквізитів та зобов`язана своєчасно письмово повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а в разі неповідомлення несе ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.10.1. договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1. договору і закінчується 31.12.2021, а відносно грошових зобов`язань - до повного їх виконання.

Переписка між сторонами способом факсимільного або електронного повідомлення, вважається дійсною і не потребує подальшого обміну оригіналами, погоджують права і обов`язки сторін, можуть бути надані в судові інстанції як докази (п.10.19 договору).

Додатковою угодою №1 від 30.12.2021 строк дії договору продовжено до 31.12.2023. Усі інші умови договору залишені без змін (а.с.10 том 1).

Додатковою угодою №2 від 30.12.2023 строк дії договору продовжено до 31.12.2024. Усі інші умови договору залишені без змін (а.с.11 том 1).

Додатковою угодою № 3 від 30.12.2024 строк дії Договору зберігання продовжено до 31 грудня 2025 року (а.с.12 том 1).

Додатковою угодою від 01.01.2024 про врегулювання відносин електронного документообігу (а.с.13-14 том 1) Сторони погодили, що з 01.01.2024 обмін договорами, актами передачі на/із зберігання, актами звірок, листами та іншими документами здійснюється в електронній формі з накладенням КЕП, а електронні документи вважаються підписаними, якщо Сторона-одержувач протягом установленого строку не підписала їх і не надіслала мотивованої відмови (п. 2.7, 2.9 Додаткової угоди).

Спірні мінеральні добрива були передані на той самий склад Відповідача первісним власником - ТОВ "Агрохімресурс" (третя особа), що підтверджується:

- актом приймання на зберігання від 18.11.2022 за Договором відповідального зберігання № СК-575-АХР від 01.09.2021 - діамонійфосфат (N:P) 18:46 у біг-бегах по 500 кг (TUN) у кількості 22,00 т (а.с.16 том 1);

- актом приймання на зберігання від 05.12.2022 за тим самим Договором - діамонійфосфат (N:P(S)/18:46 (2.5)) у біг-бегах по 1000 кг (Л) у кількості 22,00 т (а.с.15 том 1).

Наявність добрив на складі Відповідача надалі підтверджувався Інвентаризаційним описом № 41 від 01.11.2023, складеним інвентаризаційною комісією за участю представників Відповідача, за яким фактична наявність становила: діамонійфосфат у біг-бегах по 1000 кг - 15,000 т, діамонійфосфат у біг-бегах по 500кг - 12,000 т (а.с.17 том 1).

01 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" (третя особа, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (позивачем, покупець) укладено Договір поставки № П-56-АХ (а.с.18-19 том 1), відповідно до умов якого (п.1.1.) продавець поставляє, а покупець приймає мінеральні добрива на умовах цього договору. Кількість, номенклатура, ціна, строки та інші умови поставки кожної партії товару, що постачається згідно даного договору, визначається у специфікаціях, що є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину.

31 грудня 2024 року ТОВ "Агрохімресурс" та ТОВ "Агропартнер" підписано Специфікацію № 37 до договору № П-56-АХ від 01 січня 2024 року на поставку діамонійфосфату (N:P(S)/18:46 (2.5)) у біг-бегах по 1000 кг у кількості 15 т та діамонійфосфату NP (марки 18:46) у біг-бегах по 500 кг у

кількості 12 т за ціною 38 600,04 грн за тонну з ПДВ, загальною вартістю 1 042 201,08 грн (а.с.20 том 1).

Пунктом 3 Специфікації № 37 умови поставки визначено як EXW за адресою складу: Одеська обл., смт Любашівка, вул. Лермонтова, 21.

Передання товару оформлено видатковою накладною № 1557 від 31.12.2024 на суму 1 042 201,08 грн, підписаною обома сторонами з накладенням КЕП (а.с.21 том 1).

Товар оплачений Позивачем у повному обсязі, що підтверджується:

платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 419669 від 25.01.2024, за якою Позивач перерахував ТОВ "Агрохімресурс" 4 370 000,00 грн з призначенням платежу "Попередня оплата за добрива по дог. П-56-АХ від 01.01.24" (а.с.23 том 1);

рахунком на оплату № 974 від 31.12.2024, виставленим Третьою особою за Специфікацією № 37 на суму 1 042 201,08 грн (а.с.22 том 1);

листом ТОВ "Агропартнер" № 17 від 06.01.2025, яким позивач просив зарахувати частину передплати в сумі 1 042 201,08 грн в рахунок оплати за поставку за Специфікацією №37 (а.с.24 том 1);

листом ТОВ "Агрохімресурс" № 30 від 08.01.2025, яким Товариство підтвердило врахування суми 1 042 201,08 грн в оплату Специфікації № 37 з раніше отриманої передплати (а.с.25 том 1).

Таким чином, Товар придбаний за договором поставки № П-56-АХ від 01.01.2024 повністю оплачений ТОВ "Агропартнер".

У грудні 2024 року ТОВ "Агрохімресурс" направило на адресу ТОВ "Стагер Групп" (директор ОСОБА_1 ) лист № 298 від 31.12.2024, в якому просило зняти з відповідального зберігання діамонійфосфат (N:P(S)/18:46 (2.5)) у біг-бегах по 1000 кг у кількості 15 т та діамонійфосфату NP (марки 18:46) у біг-бегах по 500 кг у кількості 12 т і передати їх 31.12.2024 ТОВ "Агропартнер" на умовах EXW склад постачальника (а.с.26 том 1).

Таким чином, добрива не переміщувалися: змінився лише їх власник і, відповідно, особа поклажодавця, тоді як фактичне володіння майном залишилося у Відповідача на тому самому складі.

В силу приписів ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 і ст. 322 ЦК України власність зобов`язує і власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна.

За п. 7.2 Договору поставки № П-56-АХ право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця відповідно до умов поставки, передбачених Договором та Додатками до нього; умовами поставки за Специфікацією № 37 визначено EXW склад у смт Любашівка, тобто місце зберігання у Відповідача.

Оскільки добрива на момент відчуження знаходилися на складі Відповідача, передання здійснене без фактичного переміщення - шляхом оформлення видаткової накладної № 1557 від 31.12.2024 та надання Третьою особою Відповідачеві розпорядження листом № 298 від 31.12.2024 про передачу товару Позивачеві. Товар оплачений Позивачем у повному обсязі, тому застереження п. 7.3 Договору поставки про збереження права власності за Продавцем до повної оплати Товару не застосовується.

Право власності Позивача на спірні мінеральні добрива Відповідач не заперечував, навпаки, визнав його, підписавши Акт прийому-передачі від 22.05.2025 про повернення Позивачеві частини цих добрив.

22 травня 2025 року ТОВ "Стагер Групп" (зберігач) та ТОВ "Агропартнер" (поклажодавець) підписали з накладенням КЕП Акт прийому-передачі до Договору відповідального зберігання № СК-530-АПР від 01.09.2021, за яким Відповідач повернув, а Позивач прийняв з відповідального зберігання мінеральні добрива - діамонійфосфат N:P(S)/18:46 (2.5) у біг-бегах по 1000 кг у кількості 2 біг-беги, загалом 2 тони, зі складу за адресою: Одеська обл., Любашівський р-н, смт Любашівка, вул. Лермонтова, 21 (а.с.27 том 1).

Після часткового повернення 2 тон мінеральних добрив залишок добрив, що належать Позивачеві та перебувають на відповідальному зберіганні у Відповідача, становить:

діамонійфосфат (N(S) 18:46 (2.5)) у біг-бегах по 1000 кг (Л) - 13,000 т;

діамонійфосфат (N) 18:46 у біг-бегах по 500 кг (TUN) - 12,000 т, а всього - 25,000 тон мінеральних добрив.

Листом за вих.№ 1150 від 24.12.2025 Позивач повідомив ТОВ "Стагер Групп" (директор ОСОБА_1 ) про склад майна, що перебуває на його відповідальному зберіганні станом на 29.12.2025 (13,000 т та 12,000 т діамонійфосфату), та просив підтвердити наявність майна, можливість його відвантаження і повідомити дату, з якої можливе подання автотранспорту для вивезення майна зі складу (а.с.28 том 1).

Згідно поштового повідомлення Укрпошти № R1 400 3000 2268 указаний лист отримано відповідачем 07.01.2026 (а.с.30).

Відповіді на цей лист Позивач не отримав.

Позивач вказує, що керівництво відповідача змінилося (директором є ОСОБА_2 замість ОСОБА_1), змінилося і його місцезнаходження - з м. Одеси на м. Дніпро.

У березні 2026 року позивач направив претензію № 23-03/26 від 23.03.2026 на поштову адресу відповідача (49000, м. Дніпро, вул. Барикадна, 16) та додатково 01.04.2026 на його офіційну електронну адресу doc@stager.group, погоджену Сторонами в реквізитах Договору зберігання та Додаткової угоди про електронний документообіг, в якій позивач вимагав забезпечити безперешкодний доступ представників Позивача до складу для повернення (вивезення) належного йому товару, письмово повідомити про готовність передачі товару та надати письмову відповідь протягом одного робочого дня з моменту отримання претензії (а.с.31 том 1).

Направлення претензії підтверджується сканом поштової квитанції з номером відправлення та скріншотом надісланого електронного листа від 01.04.2026 з вкладенням (претензія, акт звірки, розрахунок залишків).

Відповідно до п. 10.19 Договору зберігання переписка між Сторонами способом електронного повідомлення вважається дійсною і не потребує подальшого обміну оригіналами.

Позивач зазначає, що Відповідач вимогу про повернення добрива не виконав, доступу до складу для їх вивезення не забезпечив; на лист № 1150 від 24.12.2025 та на претензію № 23-03/26 від 23.03.2026 не відповів; наявність майна на складі не підтвердив і жодних відомостей про його фактичні залишки не надав; про будь-які обставини, що перешкоджають поверненню добрив, не повідомив; про наявність у Позивача заборгованості за послуги зберігання не заявляв, рахунків та актів наданих послуг не виставляв.

Вважає, що фактичне утримання майна за одночасної відмови підтвердити його наявність та забезпечити доступ до складу свідчить про те, що спірні добрива для Позивача втрачені.

За вказаних обставин та з підстав, зазначених у позові, позивач стверджує про наявність підстав для стягнення 965 001,00грн вартості мінеральних добрив, не повернутих з відповідального зберігання та неустойки в розмірі 132 205,00грн, яка нарахована відповідно до п.6.6. договору.

Розрахунки позивача враховують наступне.

Ціна однієї тони згідно зі Специфікацією № 37 від 31.12.2024 та видатковою накладною № 1557 від 31.12.2024 - 38 600,04 грн з ПДВ.

Діамонійфосфат (N(S) 18:46 (2.5)) у біг-бегах по 1000 кг: 13,000 т х 38 600,04грн = 501 800,52 грн.

Діамонійфосфат (N) 18:46 у біг-бегах по 500 кг: 12,000 т х 38 600,04 грн = 463200,48 грн.

Загальна вартість неповернутих добрив: 965 001,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 132205,00грн за період з 03.04.2026 по 17.08.2026 (137 днів).

Розмір неустойки за один день: 965 001,00 грн х 0,1 % = 965,00 грн. Сума неустойки: 965,00 грн х 137дн = 132 205,00 грн.

Викладені обставини і стали причиною виникнення спору.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування (ст. 936 ЦК України).

Згідно зі ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

В силу положень ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну (стаття 942 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Водночас у статті 953 цього ж Кодексу унормовано, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена статтею 950 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Межі відповідальності зберігача перед поклажодавцем за неналежне виконання своїх обов`язків установлено статтею 951 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до положень частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В договорі зберігання від 01.09.2021, укладеному сторонами у справі, передбачено обов`язок відповідача нести відповідальність за втрату (нестачу) Товару Поклажодавця з моменту одержання Товару і до моменту його повернення Поклажодавцеві (п.3.1.3).

Крім того, згідно пункту 6.2. договору Зберігач несе матеріальну відповідальність перед Поклажодавцем за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення.

У разі порушення умов зберігання Товару, що призвели до його втрати, Зберігач повинен відшкодувати Поклажодавцеві всі пов`язані з цим збитки (п.6.3. договору).

Відповідач, як професійний зберігач, самостійно веде складський облік прийнятого на зберігання майна і є єдиною особою, яка володіє повною інформацією про наявність і рух добрив на своєму складі. Пунктом 3.1.7 Договору зберігання Відповідач прийняв на себе обов`язок контролювати стан Товару та письмово повідомляти Поклажодавця про виявлені недоліки, а п. 4.3 Договору передбачено проведення інвентаризації за запитом Поклажодавця.

Пунктами 3.1.4., 3.1.6. договору від 01.09.2021 передбачено обов`язок Зберігача повернути поклажодавцеві товар протягом 1 (одного) календарного дня з дати отримання письмової вимоги про повернення Товару чи його частини.

Письмову вимогу про повернення Товару Позивач заявив претензією № 23-03/26 від 23.03.2026, яка направлена відповідачу 01.04.2026. Отже, Товар підлягав поверненню не пізніше 02.04.2026.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свій обов`язок з повернення товару та на першу вимогу позивача протягом 1 (одного) календарного дня з дати отримання письмової вимоги Товар чи його частини, як-то передбачено пунктами 3.1.4., 3.1.6. договору, не передав, обставин неможливості виконання такого договірного зобов`язання не довів.

Неповернення зберігачем товару на вимогу поклажодавця є підставою для стягнення вартості такого товару у розмірі 965001,00грн.

Отже, за встановлених господарським судом обставин завдання позивачеві збитків у розмірі заявленому до стягнення, що становить 100 % вартості неповернутого зі зберігання (втраченого) товару, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо повернення переданого йому на зберігання товару, суд визнає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги позивача.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 6.6 Договору зберігання Сторони передбачили, що у випадку неповернення Товару Поклажодавцеві за першою вимогою Зберігач повинен виплатити Поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,1 % від вартості Товару за кожний день затримки.

Позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 132205,00грн за період з 03.04.2026 по 17.08.2026 (965001,00грн х0,1%х137дн).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок, помилок не виявлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення 1097206,00грн, з яких: 965001,00грн вартості товару, що не повернутий з відповідального зберігання за договором та 132205,00грн пені.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 13166,47грн (за розгляд майнової вимоги) та 1331,20грн (за розгляд заяви про забезпечення позову), а всього 14497,67грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стагер Групп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" про стягнення заборгованості у розмірі 1 097 206,00грн -задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стагер Групп" (ідентифікаційний код 42811323; вул. Барикадна, будинок 16, м. Дніпро, 49000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (ідентифікаційний код 31818929; проспект Перемоги, будинок 133, м. Чернігів, Чернігівська область, 14013) 965 001,00грн - вартість неповернутих добрив, 132 205,00грн - неустойки та 14497,67грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 12.10.2026

Суддя Н.М. Євстигнеєва