Додаткове рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №904/3037/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3037/26

За позовом Приватного підприємства ''Віктор-Ком Імпекс'', с. Йорданешти, Глибоцький район, Чернівецька область

до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Демченко С.В.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Приватне підприємство ''Віктор-Ком Імпекс'' звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", в якому просить суд стягнути заборгованість за договором про закупівлю № 1610/23/57 від 16.10.2023 у розмірі 177 000 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3037/26. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Воронове, вул. Дніпровська, будинок 28, код ЄДРПОУ 03564045) на користь Приватного підприємства ''Віктор-Ком Імпекс'' (60421, Черкаська область, Глибоцький район, с. Йорданешти, вул. Корнец, 24, код ЄДРПОУ 34864103) основну заборгованість у розмірі 177 000 грн, 3 % річних у розмірі 6 051, 95 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 грн.

У порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування та стягнення: процентів ( 3 % річних) на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 14.05.2026 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С * % * Д : К : 100, де: С - сума заборгованості, % - відсоток річних, зазначений в договорі (3 %), Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Відкладено вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.4 ст 244 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

14.08.2026 від Приватного підприємства ''Віктор-Ком Імпекс'' надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2026 прийнято заяву Приватного підприємства ''Віктор-Ком Імпекс'' про відшкодування судових витрат до розгляду в межах розумного строку та призначено судове засідання на 31.08.2026 о 12:20 год.

31.08.2026 судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Ярошенко В.І. на лікарняному у період з 31.08.2026 по 04.09.2026.

Після виходу судді Ярошенко В.І., суд вважає за необхідне призначити справу до розгляду у судовому засіданні, з урахуванням розумності строків розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.09.2026 призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2026 о 09:40 год.

В судове засідання 05.10.2026 представники сторін не з`явились. Відповідач заперечення чи клопотання про зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу не надіслав.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Приватне підприємство ''Віктор-Ком Імпекс'' просить розподілити понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

В підтвердження витрат, які має сплатити позивач у зв`язку з розглядом даної справи, суду надано наступні докази: копія договору № 15/2026 про надання правової допомоги та представництва від 01.04.2026; копія додаткової угоди № 1 від 04.08.2026 до договору № 15/2026 про надання правової допомоги та представництва від 01.04.2026; копія акту здачі-приймання виконаних робіт за договором № 15/2026 про надання правової допомоги та представництва від 01.04.2026; копія квитанції до прибуткового касового ордера № 4 від 01.04.2026 на суму 15 000 грн та копія квитанції до прибуткового касового ордера № 16 від 13.08.2026 на суму 15 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2026 між Приватним підприємством ''Віктор-Ком Імпекс'' та адвокатом Буряк Оксаною Ігорівною укладено договір про надання правової допомоги та представництва.

Відповідно до п.1.1 договору, керуючись повноваженнями, які надає клієнт за цією угодою, адвокат надає клієнту правову допомогу, гарантовану йому Конституцією України, Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативними актами, в суді першої інстанції, в тому числі у Господарському суді Дніпропетровської області у справах стосовно стягнення заборгованості, в державних органах влади в тому числі під час проведення процесуальних дій в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в межах чинного законодавства України, а клієнт зобов`язується прийняти за актом приймання-передачі та оплатити гонорар за надану правову допомогу, а також відшкодувати витрати адвоката, понесені ним на виконання цієї угоди.

Всі обов`язки адвоката за цією угодою стосуються і можуть зобов`язувати виключно до вчинення дій, що безпосередньо пов`язані зі здійсненням правової допомоги за цією угодою, в обсязі визначеному предметом цієї угоди (пункт 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що адвокат своєчасно, добросовісно та відповідально надає правову допомогу клієнту в обсягах та на умовах, що передбачені цією угодою.

Адвокат має право самостійно визначати способи і методи правової допомоги відповідно до вимог діючого законодавства, адвокат оскаржує дії та бездіяльність посадових і службових осіб, а також їх рішення, судові акти.

Адвокат після використання всіх національних засобів правового характеру, в разі необхідності, за письмовим дорученням клієнта, здійснює підготовку заяви та інших процесуальних документів з метою захисту прав та інтересів клієнта в Європейському Суді з прав людини (пункт 2.5 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, адвокат надає правову допомогу наступним чином:

4.1.1. після підписання цієї угоди, адвокат протягом доби отримує від клієнта письмові та чітко сформульовані опис справи, мету та завдання, усі наявні матеріали справи;

4.1.2. протягом строку дії угоди від дати виконання пункту 4.1.11, клієнт надає адвокату для надання правової допомоги необхідні відомості, документи та інше; у разі порушення цієї умови строк надання адвокатом правової допомоги зупиняється до надання необхідних відомостей, документів та іншого;

4.1.3. на протязі 3 (трьох) робочих днів від факту надання правової допомоги адвокат передає клієнту на підписання акт приймання-передачі.

4.2. Клієнт отримавши правову допомогу, приймає її, шляхом підписання акту приймання-передачі.

4.3. У разі відмови клієнта від підписання акту приймання-передачі та надання адвокату письмових пояснень та коментарів з приводу відмови від підписання акту приймання-передачі протягом 3 (трьох) діб від отримання акту приймання-передачі правова допомога вважається наданою в повному обсязі та належним чином і вважається такою, що прийнята Клієнтом без заперечень, а ця угода припиненою.

4.4. Клієнт має право контролювати хід виконання адвокатом предмету договору.

Пунктом 5.1 договору, визначено, що клієнт за цією угодою зобов`язаний оплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги та витрати (якщо вони будуть) на виконання цієї угоди.

Гонорар за надання правової допомоги складає 15 (п`ятнадцять тисяч) гривень (пункт 5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору визначено, що оплата гонорару проводиться клієнтом в день підписання договору або за домовленістю сторін, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, зазначений у реквізитах сторін, або в готівкою у національній валюті - гривні.

Витрати на виконання цієї угоди визначаються платіжним дорученням або квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Витрати, які можуть виникнути в рамках даного договору і які безпосередньо пов`язані з предметом даного договору, не відносяться до складу гонорару, оплачуються окремо клієнтом або за його дорученням іншими особами (пункт 5.4. договору).

Відповідно до п.8.1 договору, угода є укладеною з моменту підписання її сторонами та діє, якщо вона не буде достроково припинена з ініціативи клієнта, впродовж часу, протягом всієї господарської справи доти, доки не будуть вичерпані всі засоби захисту, передбачені національним законодавством, та не буде прийнято остаточне судове рішення. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення цієї угоди, умови цієї угоди не поширюються.

Зміни у цю угоду вносяться за домовленістю сторін шляхом викладення письмово у формі додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами (пункт 8.2. договору).

Згідно з додаткової угоди № 1 від 04.08.2026 до договору № 15/2026 про надання правової допомоги та представництва від 01.04.2026, сторонами погоджено, що гонорар за надання правової допомоги складає 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок (пункт 1.1. додаткової угоди).

Пунктом 2.1. додаткової угоди, визначено, що усі інші умови Договору № 15/2026 від 01.04.2026 року, які не змінені цієї Додатковою угодою, залишаються чинними та сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання.

Відповідно до п.2.2. додаткової угоди ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною Договору № 15/2026 від 01.04.2026 року.

За результатами наданих адвокатом послуг сторонами укладено акт здачі - приймання виконаних робіт по Договору № 15/2026 про надання правової допомоги та представництва від 01.04.2026 року, згідно з яким сторонами погоджено, що вартість однієї години правничої допомоги становить 1 600 (одну тисячу шістсот) гривень.

Загальна сума винагороди (гонорару) за послуги у 18,75 годин складає 30 000 грн, що включає:

- ознайомлення з матеріалами справи та правовий аналіз наданих документів - 4 години - 6 400 гривень;

- збір та аналіз доказів, необхідних для захисту прав та інтересів Клієнта - 5 годин - 8 000 гривень;

- підготовка, складання та подання позовної заяви - 5 годин - 8 000 гривень;

- підготовка, складання та подання відповіді на відзив - 1 година - 1 600 гривень;

- підготовка, складання та подання заперечень на розстрочення виконання рішення суду та інших процесуальних документів у господарській справі - 1 година - 1 600 гривень;

- підготовка правової позиції та надання консультацій Клієнту - 2,75 годин - 4 400 гривень.

Позивачем долучено до заяви про ухвалення додаткового рішення копію квитанції до прибуткового касового ордера № 4 від 01.04.2026 на суму 15 000 грн та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 16 від 13.08.2026 на суму 15 000 грн, у якості доказів оплати адвокатом послуг.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах – фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 виснувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц)

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Господарський суд, розподіляючи заявлені Приватним підприємством ''Віктор-Ком Імпекс'' витрати, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують надання правової допомоги, позивачу у цій справі, адвокатом Буряк Оксаною Ігорівною.

Однак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21 здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на специфіку справи, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/3037/26 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення Приватним підприємством ''Віктор-Ком Імпекс'' судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 30 000 грн, тому обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 15 000 грн, які і покладаються на Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас". Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн суд розподіляє та покладає на позивача.

Керуючись статтями 11, 15, 73-79, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного підприємства ''Віктор-Ком Імпекс'' про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, 28, код ЄДРПОУ 03564045) на користь Приватного підприємства ''Віктор-Ком Імпекс'' (60421, Чернівецька область, Глибоцький район, с. Йорданешти, вул. Корнец, 24, код ЄДРПОУ 34864103) витрати на професійну правничу допомогу в суді у розмірі 15 000 грн.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення 12.10.2026

СуддяВ.І. Ярошенко