Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №904/4963/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4963/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь" (08371, село Перегуди Бориспільського району Київської обл., вул. Центральна, буд. 65Б; ідентифікаційний код 42126934)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзаказ" (49021, м. Дніпро, вул. Новочеркаська, буд. 152; ідентифікаційний код 43331210)

про стягнення 67 417 грн. 36 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3724/26 від 18.08.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзаказ" про стягнення 67 417 грн. 36 коп., що складає 57 821 грн. 80 коп. - попередньої оплати, здійсненої за Договором поставки від 30.03.2026 №30-3-2026/1 за товар, що в подальшому не було поставлено, 6 291 грн. 39 коп. - пені, 2 053 грн. 22 коп. - процентів за користування чужими коштами, 615 грн. 96 коп. - 3% річних та 634 грн. 99 коп. - інфляційних нарахувань.

Також просить стягнути з відповідача 2 662 грн. 40 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49021, м. Дніпро, вул. Новочеркаська, буд. 152, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с. 41-42).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що 18.10.2023 набрав чинності Закон України від 29.06.2023 №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (надалі - Закон від 29.06.2023 №3200-IX).

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Судом встановлено, що відповідно до інформації програмного забезпечення Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Отже, відповідачем не виконано вимог закону щодо реєстрації Електронного кабінету в системі Електронний суд.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи викладене, кореспонденція Господарського суду Дніпропетровської області надсилалася відповідачеві в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день вручення судового рішення під розписку.

Відповідно до трекінгу АТ "Укрпошта" №R067279321178, поштове відправлення в якому містилася ухвала суду від 24.08.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повернута 29.09.2026 з відміткою "Закінчення встановленого терміну зберігання" (а.с. 46).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 24.08.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 09.10.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання відзиву на позову заяву, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь", як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Промзаказ", як постачальником, було укладено договір поставки від 30.03.2026 №КС-30-3-2026/1 (надалі - Договір) (а.с. 16-18).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - "товар", а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, визначається у Рахунках-фактурах постачальника або в інших додатках до Договору та/або у видаткових накладних постачальника.

Згідно з пунктом 1.3. Договору факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, та номенклатурою, зазначеними у Рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, або факт оплати Рахунка-фактурах означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані в Рахунку постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом, та номенклатурою товару, які зазначені у Рахунках-фактурах постачальника та/або у видаткових накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника Рахунку-фактурах для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив.

Ціна за одиницю товару та загальна вартість партії, умови узгоджуються сторонами окремо та зазначаються на кожну окрему партію товару у відповідних специфікаціях до цього договору та/або рахунках чи інших супровідних документах на кожну партію товару (пункт 3.1. Договору).

Загальна сума Договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх Рахунках - фактурах, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по Договору та інших додатках до Договору та/або у видаткових накладних постачальника (пункт 3.2. Договору).

Пунктом 3.5. Договору визначено, що покупець здійснює 100 % передплату вартості товару, якщо інший порядок оплати не передбачений у відповідній Специфікації. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 4.2. Договору строк поставки протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання постачальником попередньої оплати у розмірі зазначеному у цьому Договорі.

Пунктом 4.6. Договору унормовано, що датою поставки (передачі) товару вважається дата зазначена у видатковій накладній на відпуск товару (кожної окремої партії товару).

Згідно з пунктом 6.1. Договору сторона, яка порушила господарське зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено.

Відповідно до пункту 6.4. Договору сплата штрафних санкцій чи відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань по даному Договору. Збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції. Претензії щодо штрафних санкцій чи відшкодування збитків приймаються протягом 30 календарних днів. По закінченню строку на подання зазначеної претензії вважається відсутні вимоги щодо їх наявності.

За прострочення строку поставки Товару, покупець має право стягнути з постачальника пеню за кожен день прострочення строку поставки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення (пункт 6.6. Договору).

Крім сплати пені, сторона, що порушила умови Договору, відшкодовує іншій стороні заподіяні в результаті цього збитки, а за порушення грошового зобов`язання також сплачує десять процентів за неправомірне користування коштами. У випадку заподіяння покупцем постачальникові збитків, пов`язаних з несвоєчасним наданням, а також надання недостовірних реквізитів, несвоєчасним одержанням товару покупець зобов`язаний відшкодувати постачальникові збитки, заподіяні такимим діями, а також задовольнити претензії, пред`явлені до останнього іншими перевізниками товару (пункт 6.7. Договору).

Пунктом 10.1. Договору визначено, що Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Як вбачається, на виконання умов Договору позивачем у період з 31.03.2026 по 12.08.2026 здійснено на користь відповідача попередню оплату за чотирма виставленими відповідачем рахунками-фактурами на загальну суму 291 608 грн. 55 коп., що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 12, 21-22).

Відповідач поставив позивачу товар лише частково - на загальну суму 233 786 грн. 75 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 13-15).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складається з двох частин:

- 57 648 грн. 00 коп. — сума попередньої оплати за рахунком-фактурою від 30.03.2026 №ПР156 (а.с.26), сплачена платіжною інструкцією від 31.03.2026 № 352 (а.с. 12), за якою товар відповідачем не поставлений;

- 173 грн. 80 коп. - різниця між сплаченою сумою за рахунком-фактурою від 17.06.2026 №ПР356 (а.с. 29) та вартістю фактично переданого за видатковою накладною від 12.08.2026 №ПР286 товару (а.с. 15).

Наведене підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача за розрахунками з відповідачем за період з 30.03.2026 по 12.08.2026, сформованою 13.08.2026, згідно з якою дебетове сальдо (сума перерахованої, але не відпрацьованої відповідачем попередньої оплати) становить 57 821 грн. 80 коп.

Позивач стверджує, що оплатив товар за Договором, проте, відповідачем зобов`язання з поставки товару за Договором виконано частково, у зв`язку з чим сума грошових коштів, що підлягає поверненню на користь позивача складає 57 821 грн. 80 коп., крім того, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 6 291 грн. 39 коп., 2 053 грн. 00 коп. - процентів за користування чужими коштами, 615 грн. 96 коп. - 3% річних та 634 грн. 99 коп. - інфляційних нарахувань, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина перша статті 670 Цивільного кодексу України ).

У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, а саме як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи покупцем було виконано свої зобов`язання в частині оплати плати за товар.

Відповідно до видаткових накладних, копії яких містять в матеріалах справи постачальником було поставлено товар.

При цьому, відповідач лише частково виконав свої зобов`язання з поставки товару.

Сума попередньої оплати, що була сплачена позивачем за товар, що не був поставлений, також відповідачем не повернута та складає 57 821 грн. 80 коп., вказане відповідачем не спростовано, доказів іншого матеріали справи не містять.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 28.11.2011 у справі №3-127гс11.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження поставки товару, за який була здійснена попередня оплата, на залишкову суму, у розмірі 57 821 грн. 80 коп. відповідачем не надано, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати. Отже, доводи позивача щодо наявності боргу шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи дають підстави вважати вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Щодо нарахування пені та штрафу

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

За прострочення строку поставки товару, покупець має право стягнути з постачальника пеню за кожен день прострочення строку поставки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення (пункт 6.6. Договору).

Крім сплати пені, сторона, що порушила умови Договору, відшкодовує іншій стороні заподіяні в результаті цього збитки, а за порушення грошового зобов`язання також сплачує десять процентів за неправомірне користування коштами. У випадку заподіяння покупцем постачальникові збитків, пов`язаних з несвоєчасним наданням, а також надання недостовірних реквізитів, несвоєчасним одержанням товару покупець зобов`язаний відшкодувати постачальникові збитки, заподіяні такими діями, а також задовольнити претензії, пред`явлені до останнього іншими перевізниками товару (пункт 6.7. Договору).

Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строків поставки товару нараховано пеню у розмірі 6 291 грн. 39 коп. та 2 053 грн. 22 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

Щодо інфляційних нарахувань та 3% річних

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивачем здійснено нарахування 3% річних у розмірі 615 грн. 96 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 634 грн. 99 коп.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 662 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь" (08371, село Перегуди Бориспільського району Київської обл., вул. Центральна, буд. 65Б; ідентифікаційний код 42126934) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзаказ" (49021, м. Дніпро, вул. Новочеркаська, буд. 152; ідентифікаційний код 43331210) про стягнення 67 417 грн. 36 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзаказ" (49021, м. Дніпро, вул. Новочеркаська, буд. 152; ідентифікаційний код 43331210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь" (08371, село Перегуди Бориспільського району Київської обл., вул. Центральна, буд. 65Б; ідентифікаційний код 42126934) 57 821 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 80 коп. - попередньої оплати за товар, що в подальшому не було поставлено, 6 291 (шість тисяч двісті дев`яносто одна) грн. 39 коп. - пені, 2 053 (дві тисячі п`ятдесят три) грн. 22 коп. - процентів за користування чужими коштами, 615 (шістсот п`ятнадцять) грн. 96 коп. - 3% річних та 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 99 коп. - інфляційних нарахувань та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

12.10.2026