Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №904/2149/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2149/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ланеста'' (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 29-А, поверх 8, каб. 29; ідентифікаційний код 36495450)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива" (52452, с. Григорівка Солонянського району Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 32465836)

про стягнення 329 334 грн. 87 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ''Ланеста'' звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1650/26 від 20.04.2026) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива" 329 334 грн. 87 коп., що складає:

- 47 449 грн. 66 коп. - заборгованості за договором оренди від 01.01.2024 №1/2024-3, а саме 26 136 грн. 00 коп. - основного боргу, 872 грн. 20 коп. - інфляційних нарахувань, 270 грн. 67 коп. - 3% річних, 2 746 грн. 79 коп. - пені та 17 424 грн. 00 коп. - неустойки за прострочення повернення майна;

- 281 885 грн. 21 коп. - заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 04.04.2024 №4/2024-2, а саме - 235 134 грн. 84 коп. - основного боргу, 7 846 грн. 82 коп. - інфляційних нарахувань, 2 435 грн. 10 коп. - 3% річних, 24 711 грн. 71 коп. - пені та 11 756 грн. 74 коп. - неустойки.

Також просить стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати у розмірі 4 940 грн. 02 коп. - судового збору та 24 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу; розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач у клопотанні (вх.№23188/26 від 13.05.2026) про долучення документів до матеріалів справи просить долучити до матеріалів справи документи в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 52452, село Григорівка, Солонянського району Дніпропетровської області на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с. 57).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що 18.10.2023 набрав чинності Закон України від 29.06.2023 №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (надалі - Закон від 29.06.2023 №3200-IX).

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається, відповідно до інформації програмного забезпечення Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Отже, відповідачем не виконано вимог закону щодо реєстрації Електронного кабінету в системі Електронний суд.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи викладене, кореспонденція Господарського суду Дніпропетровської області надсилалася відповідачеві в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 27.04.2026, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 05.05.2026 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 63-65).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 27.04.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 06.10.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

З огляду на предмет та підстави позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Щодо Договору від 01.01.2024 №1/2024-3

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ''Ланеста'', як орендодавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива", як орендарем, було укладено договір оренди від 01.01.2024 №1/2024-3 (надалі - Договір №1) (а.с. 19-22).

За змістом пункту 1.1 Договору №1 визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення, загальною площею 72,60 кв.м., що знаходиться за адресою: 49033, Україна, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (вул. Героїв Сталінграда), буд. 134, (далі - приміщення).

За користування приміщеннями орендна плата в місяць складає 6 050 грн. 00 коп., ПДВ 1 210 грн. 00 коп., всього з ПДВ 7 260 грн. 00 коп. (пункт 2.1. Договору №1).

Відповідно до пункту 2.2. Договору №1 орендна плата за поточний місяць сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів орендареві по платіжних реквізитах, згідно розділу 9 цього договору, щомісячно, не пізніше за десяте число поточного місяця.

Орендар зобов`язаний протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту підписання цього договору перерахувати орендну плату за перший та останній місяць оренди приміщення (пункт 2.4. Договору №1).

При умові виконання орендарем п. 2.4. цього договору, орендодавець зобов`язується надати приміщення орендареві. Приміщення повинно бути передано у стані, що забезпечує його нормальну експлуатацію в цілях, передбачених п.1.3. цього договору. Передачприміщення в оренду і повернення приміщення з оренди оформляється актом прийому-передачі за підписом уповноважених представників сторін (пункт 3.1. Договору №1).

Пунктом 3.2. Договору №1 передбачено, що при припиненні його договору орендар зобов`язаний в 5-ти (п`яти) денний термін повернути приміщення орендодавцеві в тому стані, в якому воно було отримано орендарем, з урахуванням нормального зносу. У разі відмови орендодавця прийняти приміщення за актом прийому-передачі у зв`язку із ствердженням стосовно погіршення стану приміщення, повернення орендодавцю приміщення, здійснюється при участі двосторонньої комісії, яка складається із представників сторін. З ініціативи орендаря, з метою визначення стану приміщення, до складу комісії може залучатися незалежний експерт.

Згідно з пунктом 4.2.6. Договору №1 орендар зобов`язаний, зокрема, виключно за особливим узгодженням з орендодавцем за рахунок власних засобів здійснювати поліпшення орендованих приміщень. Покращення, які можуть бути відокремлені без погіршення технічного стану приміщення можуть бути вивезені орендарем при припиненні цього договору. Вартість відокремленого поліпшення приміщень, якщо це поліпшення проведене за особливим погодженням сторін, відшкодовується орендодавцем або приймається в залік орендних платежів, що оформляється окремим договором про внесення змін до цього договору. Однак у цьому разі орендар втрачає право на вивіз такого поліпшення.

Відповідно до пункту 5.1. Договору №1 визначено, зо за невиконання або неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Пунктом 5.2. Договору №1 передбачено, що за прострочення сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, за виключенням випадків коли прострочення платежу сталося внаслідок неотримання орендарем письмового повідомлення орендодавця про зміну розміру орендної плати.

Цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2025 року. Термін дії цього договору може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди (пункт 7.1. Договору №1).

Як вбачається, на виконання умов Договору №1 позивачем був переданий, а відповідачем прийняти у користування об`єкт оренди, про що свідчить підписаний сторонами Акт прийому-передачі майна від 01.01.2024 до Договору №1 (а.с.23).

Додатковою угодою від 01.04.2024 до Договору №1 сторони погодили внести зміни в пункт 2.1. Договору та викласти в наступній редакції:

" За користування приміщеннями орендна плата в місяць складає 7 260 грн. 00 коп., ПДВ 1 452 грн. 00 коп., всього з ПДВ 8 712 грн. 00 коп."(а.с. 24).

Додатковою угодою від 30.11.2024 до Договору №1 сторони дійшли згоди про дострокове припинення дії Договору №1 з 30 листопада 2025 року (а.с. 25).

Відповідно до Акту прийому-передачі майна від 31.12.2025 до Додаткової угоди від 30.11.2025 №2 до Договору №1 відповідач повернув, а позивач прийняв з тимчасового платного користування приміщення, сторони підтверджують, що приміщення знаходиться в належному технічному стані, відповідає санітарно гігієнічним нормам, підписання сторонами цього акту приймання-передачі не є підтвердженням відсутності будь-яких претензій сторін одна до одної, у зв`язку із зобов`язаннями, які виникли під час дії цього договору, орендодавець претензій щодо стану приміщення не має (а.с. 26).

Листом від 24.07.2025 вих.№24/07-1 позивач вимагає від відповідача, погасити заборгованість до 30.07.2025 у зв`язку з систематичним невиконанням зобов`язань за Договорами (а.с. 44).

Відповідач у листі від 31.07.2025 вих.№1 звертається до позивача з проханням надати відстрочку погашення заборгованості станом на 31.07.2025 в термін до 31.08.2025 у зв`язку з технічними труднощами реалізації товару та повернення дебіторської заборгованості та гарантує повне погашення заборгованості по оренді приміщень та комунальних платежів у вказаний вище термін (а.с.45).

Також матеріали справи містять погоджені і підписані між сторонами Акти звіряння розрахунків від 01.12.2025 (а.с. 48).

Позивач стверджує, що у відповідача наявна заборгованість за Договором №1 у розмірі 26 136 грн. 00 коп., у зв`язку з чим позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 270 грн. 67 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 872 грн. 20 коп., пені у розмірі 2 746 грн. 79 коп., а також неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення його повернення у розмірі 17 424 грн. 00 коп.

Щодо Договору від 04.04.2024 №4/2024-2

З матеріалів справи також вбачається що, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ''Ланеста'', як орендодавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива", як орендарем, було укладено договір оренди від 04.04.2024 №4/2024-2 (надалі - Договір №2) (а.с. 27-38).

Об`єкт оренди — нежитлові приміщення, розташовані в житловому будинку на 1 поверсі, що підлягають передачі в оренду на підставі цього Договору орендарю, з наступними особливими характеристиками:

- нежитлові приміщення;

- поверх 1, кімнати № 57-13 — 5,3 м?; № 57-14 — 2,2 м?; 57-15 — 8,8 м?; № 57-16 — 90,4 м?, частина 57-1 — 3,7 м? згідно план-схеми та технічної специфікації об`єкту оренди, які зазначені у Додатках №№1,2 до цього Договору, що є його невід`ємними частинами;

загальна площа приміщень — 108,55 кв.м.;

призначення приміщень: розміщення магазину.

Стан та інші характеристики об`єкту оренди зазначаються в Акті приймання-передачі об`єкту оренди (пункт 1.2. Договору №2).

За змістом пункту 2.1 Договору №2 визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) об`єкт оренди, зазначений у п. 1.2. цього договору, на умовах викладених в цьому договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року (пункт 3.1. Договору №2).

Відповідно до пункту 4.3.1. Договору №2 орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату за користування об`єктом оренди, в розмірі 13 026 грн. 00 коп., у т.ч. - 2 171 грн. 00 коп. ПДВ.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 є9десятого) чисоа поточног місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Датою виконання грошових зобов`язань орендаря є дата зарахування коштів на поточний рахунок орендодавця (пункт 4.3.3. Договору №2).

Компенсація комунальних витрат сплачується орендарем на підставі отриманого від орендодавця рахунку, щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за завітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Датою виконання грошових зобов`язань орендаря є дата зарахування коштів на поточний рахунок орендодавця (пункт 4.5.3. Договору №2).

Пунктом 6.2. Договору №2 передбачено, що передача об`єкта оренди від орендодавця до орендаря здійснюється за Актом приймання-передачі об`кту оренди. Право користування об`єктом оренди орендарем настає з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкта оренди за умови підписаного цього договору.

Згідно з пунктом 6.4. Договору №2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня закінчення дії цього Договору, орендар зобов`язаний звільнити та передати об`єкт оренди в належному стані, та з урахуванням п 7.3.3 цього Договору, орендодавець за Актом приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди; та протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання відповідних рахунків від орендодавця здійснити остаточний розрахунок за цим Договором. У разі повернення орендарем об`єкту оренди з пошкодженнями, орендар зобов`язується відшкодувати вартість відновлення такого пошкодження не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати висування вимоги орендодавцем. Підписання сторонами Акту приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди не є підтвердженням відсутності будь-яких претензій сторін одна до одної, у зв`язку із зобов`язаннями, які виникли під час дії цього Договору.

Пунктом 7.3.1. Договору №2 унормовано, що орендар може поліпшити об`єкт оренди тільки за письмовою згодою орендодавця.

Якщо орендар зробив поліпшення/перепланування, які не можна відокремити без шкоди для об`єкта оренди та орендодавець не заперечує проти залишення таких поліпшень, орендар має право на відшкодування їх вартості за умови, що вартість таких поліпшень була письмово узгоджена з орендодавцем. У разі заперечення орендодавця проти залишення зроблених орендарем поліпшень/перепланувань, орендар зобов`язаний за власний рахунок демонтувати їх та привести об`єкт оренди у вид та стан, в якому орендар отримав об`єкт оренди (пункт 7.3.3. Договору №2).

Відповідно до пункту 12.1. Договору визначено, що за невиконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність одна перед одною відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 12.2. Договору №2 за прострочення оплати орендної плати та/або інших платежів, передбачених цим Договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також неустойку у розмірі 5% від суми заборгованості.

Орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця відшкодувати або усунути погіршення об`єкта оренди та/або житлового будинку, які відбулися з його вини. Орендодавець має право вимагати відшкодування заподіяних йому збитків (пункт 12.3.2. Договору №2).

На виконання умов Договору №2 позивачем був переданий, а відповідачем прийняти у користування об`єкт оренди, про що свідчить підписаний сторонами Акт прийому-передачі майна від 01.05.2024 до Договору №2 (а.с.39).

Додатковою угодою від 30.12.2024 до Договору №2 сторони погодили внести зміни в пункт 3.1. Договору та викласти в наступній редакції:

" Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2025 року" (а.с. 40).

Додатковою угодою від 30.11.2025 до Договору №2 сторони дійшли згоди про дострокове припинення дії Договору №2 з 30 листопада 2025 року, крім того пунктом 3 Додаткової угоди визначено, що орендодавець має претензії щодо відшкодування вартості відновлювальних робіт у розмірі 153 800 грн. 00 коп. (а.с. 41).

Відповідно до Акту прийому-передачі від 30.11.2025 до Договору №2 відповідач повернув, а позивач прийняв з тимчасового платного користування (оренди) приміщення, крім того, в акті зазначено, що сторони підтверджують, що об`єкт оренди, на момент приймання орендодавцем, знаходиться в незадовільному стані, та не відповідає умовам Договору (а.с.42).

Листом від 26.12.2024 вих.№26/12-1 позивач просить відповідача завершити роботи щодо виправлення значних пошкоджень приміщень які були передані в оренду протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання цього листа, з метою недопущення порушень умов Договору№2 (а.с. 43).

В подальшому, позивач у вимозі від 24.09.2025 вих.№24/09-2 вимагає від відповідача відшкодувати вартість відновлення пошкоджень у приміщеннях не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати висування вимоги у сумі 153 800 грн. 00 коп. (а.с.46).

Відповідач листом від 02.10.2025 гарантує повну погашеність заборгованість до 30.10.2025 за Договорами №1 та №2(а.с. 47).

Позивач стверджує, що у відповідача наявна заборгованість за Договором №2 у розмірі 253 134 грн. 84 коп., що складається з 78 502 грн. 92 коп. - орендної плати, 2 831 грн. 92 коп. - компенсації комунальних витрат та 153 800 грн. 00 коп. - відшкодування вартості відновлювальних робіт в об`єкті оренди, крім того за порушення зобов`язань за Договором №2 позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 2 435 грн. 10 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 7 846 грн. 82 коп., пені у розмірі 24 711 грн. 71 коп. та штрафу 5% у розмірі 11 756 грн. 74 коп.

Вищевикладене стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 3, 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності; об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (абзац 1 частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1 статті 286 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2.2. Договору №1 орендна плата за поточний місяць сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів орендареві по платіжних реквізитах, згідно розділу 9 цього договору, щомісячно, не пізніше за десяте число поточного місяця.

Як вбачається, приміщення було передано відповідачеві в оренду за актом прийому-передачі майна від 01.01.2024 до Договору №1.

Отже, за користування орендованим приміщенням позивачем було нараховано відповідачу орендну плату в загальному розмірі 26 136 грн. 00 коп.

Відповідно до умов Договору строк оплати орендної плати є таким, що настав.

Враховуючи викладене, заборгованості з орендної плати за Договором №1 складає 26 136 грн. 00 коп.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 (десятого) числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Датою виконання грошових зобов`язань орендаря є дата зарахування коштів на поточний рахунок орендодавця (пункт 4.3.3. Договору №2).

Компенсація комунальних витрат сплачується орендарем на підставі отриманого від орендодавця рахунку, щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за завітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Датою виконання грошових зобов`язань орендаря є дата зарахування коштів на поточний рахунок орендодавця (пункт 4.5.3. Договору №2).

Як вбачається, приміщення було передано відповідачеві в оренду за актом прийому-передачі від 01.05.2024 до Договору №2.

Отже, за користування орендованим приміщенням позивачем було нараховано відповідачу орендну плату в загальному розмірі 78 502 грн. 92 коп.

Відповідно до умов Договору строк оплати орендної плати є таким, що настав.

Враховуючи викладене, заборгованості з орендної плати за Договором №2 складає 78 502 грн. 92 коп.

Відповідачем вказане не спростовано, доказів іншого матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем нараховано відповідачеві для сплати суму компенсації за комунальні послуги в розмірі 2 831 грн. 92 коп.

Отже, строк відшкодування за комунальні послуги є таким, що настав.

Поміж іншого, позивачем нараховано відповідачеві для сплати суму відшкодування вартості відновлювальних робіт в об`єкті оренди в розмірі 153 800 грн. 00 коп.

Якщо орендар зробив поліпшення/перепланування, які не можна відокремити без шкоди для об`єкта оренди та орендодавець не заперечує проти залишення таких поліпшень, орендар має право на відшкодування їх вартості за умови, що вартість таких поліпшень була письмово узгоджена з орендодавцем. У разі заперечення орендодавця проти залишення зроблених орендарем поліпшень/перепланувань, орендар зобов`язаний за власний рахунок демонтувати їх та привести об`єкт оренди у вид та стан, в якому орендар отримав об`єкт оренди (пункт 7.3.3. Договору №2).

Як вбачається, в Додатковій угоді від 30.11.2025 до Договору №2 зазначено, що орендодавець має претензії щодо відшкодування вартості відновлювальних робіт у розмірі 153 800 грн. 00 коп.

В подальшому, відповідачем листом від 02.10.2025 за договорами №1 та №2 було гарантовано повне погашення заборгованості до 30.10.2025.

Отже, строк відшкодування вартості відновлювальних робіт є таким, що настав.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано, матеріали справи не містять; доводи позивача відповідачем не спростовані.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за Договором №1 в розмірі 26 136 грн. 00 коп. та заборгованості Договором №2 у розмірі 253 134 грн. 84 коп., що складається з 78 502 грн. 92 коп. - орендної плати, 2 831 грн. 92 коп. - компенсації комунальних витрат та 153 800 грн. 00 коп. - відшкодування вартості відновлювальних робіт в об`єкті оренди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування пені та 5% штрафу від суми заборгованості

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.2. Договору №1 передбачено, що за прострочення сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, за виключенням випадків коли прострочення платежу сталося внаслідок неотримання орендарем письмового повідомлення орендодавця про зміну розміру орендної плати.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).

Як вбачається, позивачем за прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором №1 нараховано пеню в розмірі 2 746 грн. 79 коп. та неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення його повернення в розмірі 17 424 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 12.2. Договору №2 за прострочення оплати орендної плати та/або інших платежів, передбачених цим Договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також неустойку у розмірі 5% від суми заборгованості.

Позивачем за прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором №2 нараховано пеню в розмірі 24 711 грн. 71 коп., а також нараховано штраф у розмірі 5% - 11 756 грн. 74 коп.

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивачем за Договором №1 нараховано 3% річних в розмірі 270 грн. 67 коп., а також нараховано інфляційні в розмірі 872 грн. 20 коп.

Крім того, позивачем за Договором №2 нараховано 3% річних в розмірі 2 435 грн. 10 коп., а також нараховано інфляційні в розмірі 7 846 грн. 82 коп.

Суд погоджується з наданими розрахунками, вважає їх арифметично правильними.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 940 грн. 02 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з частинами 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, частинами 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається позивачем надано докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- копію Договору від 15.01.2026 №01-15/01/26 про надання правової допомоги;

- копію довіреності від 01.04.2026 №01/4;

- копію рахунку від 30.04.2026 №ФЛ-010 за послуги з юридичного консультування та юридичного представництва по справі 904/2149/26 в квітні 2026 року у сумі 24 000 грн. 00 коп.;

- копію Акту здачі-приймання наданих послуг №10 від 30.04.2024;

- табель обліку робочого часу, витраченого на надання послуг згідно договору;

- платіжну інструкцію від 07.05.2026 №1672 про сплату 24 000 грн. 00 коп.

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланеста", як замовником та Адвокатським об`єднанням "Фаворит Лекс", як виконавцем, було укладено Договір від 15.01.2026 про надання правової допомоги №01-15/01/26, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає доручення з надання правової допомоги адвокатського об`єднання замовнику та представництва законних інтересів замовника в судах всіх юрисдикцій.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до табеля обліку робочого часу були надані позивачу юридичні послуги з консультації, та рекомендації щодо правової позиції, підготовка позовної заяви по справі 904/2149/26 та процесуальних документів у кількості 16 годин та в подальшому сплачено 24 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожен має право на професійну правничу допомогу; у випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу; для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура; забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом; витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" унормовано види адвокатської діяльності, а саме серед іншого: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відтак, з огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 12 000 грн. 00 коп.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ланеста'' (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 29-А, поверх 8, каб. 29; ідентифікаційний код 36495450) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива" (52452, с. Григорівка Солонянського району Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 32465836) про стягнення 329 334 грн. 87 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива" (52452, с. Григорівка Солонянського району Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 32465836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ланеста'' (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 29-А, поверх 8, каб. 29; ідентифікаційний код 36495450) 26 136 (двадцять шість тисяч сто тридцять шість) грн. 00 коп. - основного боргу, 872 (вісімсот сімдесят дві) грн. 20 коп. - інфляційних нарахувань, 270 (двісті сімдесят) грн. 67 коп. - 3% річних, 2 746 (дві тисячі сімсот сорок шість) грн. 79 коп. - пені та 17 424 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 00 коп. - неустойки за прострочення повернення майна

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива" (52452, с. Григорівка Солонянського району Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 32465836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ланеста'' (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 29-А, поверх 8, каб. 29; ідентифікаційний код 36495450) 78 502 (сімдесят вісім тисяч п`ятсот дві) грн. 92 коп. - орендної плати, 2 831 (дві тисячі вісімсот тридцять одна) грн. 92 коп. - компенсації комунальних витрат, 153 800 (сто п`ятдесят три тисячі вісімсот) грн. 00 коп. - відшкодування вартості відновлювальних робіт в об`єкті оренди, 7 846 (сім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 82 коп. - інфляційних нарахувань, 2 435 (дві тисячі чотириста тридцять п`ять) грн. 10 коп. - 3% річних, 24 711 (двадцять чотири тисячі сімсот одинадцять) грн. 71 коп. - пені та 11 756 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн. 74 коп. - неустойки.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива" (52452, с. Григорівка Солонянського району Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 32465836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Ланеста'' (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 29-А, поверх 8, каб. 29; ідентифікаційний код 36495450) 4 940 (чотири тисячі дев`ятсот сорок) грн. 02 коп. - витрат на сплату судового збору та 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

12.10.2026