Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №904/3957/18 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3957/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі колегії головуючого судді Первушина Ю.Ю., суддів Васильєва О.Ю., Манько Г.В.

за участю секретаря судового засідання Дяченко А.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ковальчук Денис Юрійович, посвідчення адвоката №4029 від 14.01.2025;

від відповідача 1: Марінеско Андрій Вікторович, посвідчення №817 від 04.07.2025;

від відповідача 2: Газнюк Данило Олександрович, паспорт.

розглянувши за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМС БІЛДІНГ", м. Дніпро

до відповідача-1: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест", смт. Слобожанське, Дніпровського району

про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №116/27 та визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки №116/27 від 06.12.2017

РУХ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙМС БІЛДІНГ" 03.09.2018 звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 31.08.2018 до відповідача-1: Дніпровської міської ради, м. Дніпро; відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №116/27, визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки №116/27 від 06.12.2017, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" повернути територіальній громаді земельну ділянку по вул. Новокримська 1Д у м. Дніпро., зобов`язання Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) розглянути заяву про виділення земельної ділянки під об`єктом нерухомості, що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Новокримська, 4 Л-М та була зареєстрована в Дніпропетровською міською радою за вхідним № 36/3939 від 12.07.2016 року на 11 аркушах.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2019 за № 351 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи призначено проведення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи, за результатами якого для розгляду справи № 904/3957/18 визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Первушин Ю.Ю., суддя - Васильєв О.Ю., суддя - Новікова Р.Г. (протокол автоматичної розподілу судової справи між суддями від 02.04.2019).

Ухвалою Господарського суду від 03.04.2019 справу № 904/3957/18 прийнято до провадження у колегіальному складі суддів: Первушин Ю.Ю. (головуючий), Васильєв О.Ю., Новікова Р.Г., ухвалено розпочати підготовче засідання спочатку та призначено підготовче засідання на 17.04.2019.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2019 №733, здійснено автоматичну заміну у складі колегії суддів (протокол автоматичної заміни складу колегії суддів від 14.05.2019) та визначено для розгляду справи №904/3957/18 колегію суддів у складі: головуючий суддя Ю.Ю. Первушин, судді Васильєв О.Ю. та Манько Г.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2019 справу №904/3957/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ю.Ю. Первушин, судді Васильєв О.Ю. та Манько Г.В., ухвалено повторно розпочати розгляд справи та призначено судове засідання на 30.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 зупинено провадження у справі №904/3957/18 за позовом ТОВ "Таймс Білдінг" до Дніпровської міської ради, ТОВ з II "НЗ-Інвест", про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 116/27 та визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки № 116/27 від 06.12.2017, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 204/6852/18 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська від 21.09.2018 за позовом Дніпровської міської ради до Царенка М.В., ТОВ "Бонд-Інвест", ТОВ "Капітал Корпорейшен", ОСОБА_1 , ТОВ "Інвест Капітал Груп", ТОВ "Таймс Білдінг", треті особи: ПН ДМНО Шаулова М.О., ПН ДМНО Зайченко І.А., ПН ДМНО Кухтіна В.В., ПН ДМНО Мазуренко С.В., ПН ДМНО Бондаренко Р.О., департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та поділу нерухомого майна, скасування записів про державну реєстрацію права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення торговельного павільйону за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 4-л/м.

Учасники провадження не надавали господарському суду відомостей про результати розгляду цивільної справи № 204/6852/18 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська.

Господарським судом Дніпропетровської області неодноразово здійснювалися запити для отримання інформації з приводу результатів розгляду справи № 204/6852/18 (від 18.12.2019, 03.07.2020, 12.04.2021, 30.11.2021, 30.10.2023.

01.12.2025 Господарським судом Дніпропетровської області направлено до Красногвардійського районного суду м. Дніпра направлено черговий запит про надання інформації про результати розгляду справи №204/6852/18 з наданням відповідних процесуальних документів.

20.05.2026 до відділу канцелярії суду на вищевказаний запит з Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшли копії процесуальних документів по справі №204/6582/18 (вх. суду №24621/26).

З отриманих судом документів вбачається, що 12.04.2021 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська розглянуто справу №204/6852/18 та ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовної заяви Дніпровської міської ради в повному обсязі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.12.2021 у справі № 204/6852/18 рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.12.2023 у справі №204/6852/18 рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2021 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07.12.2021 в частині вирішення вимог Дніпровської міської ради про повернення земельної ділянки, приведення її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого торгівельного павільйону змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2021 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07.12.2021 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 поновлено провадження у справі №904/3957/18. Призначено підготовче судове засідання на 25.06.26 о 12:00 год., явку в підготовче засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов`язковою.

Через підсистему "Електронний суд" (вх. суду № 31495/26 від 25.06.2026) представник Дніпровської міської ради подав до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №204/9376/25.

В судовому засіданні 25.06.2026 прийняли участь представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.

У судовому засіданні представник ТОВ з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" заявив усне клопотання про відкладення розгляд у справи та ознайомлення із матеріалами справи. Представник позивача повідомив про необхідність додаткового часу для ознайомлення із матеріалами справи та підтримав клопотання відповідача-2 про відкладення слухання справи.

За наслідком судового засідання 25.06.2026 колегія суддів вирішила задовольнити усне клопотання представника відповідача-2 та представника позивача про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні оголошено перерву до 08.07.2026 о 14:00 год. Протокольною ухвалою встановлено учасникам справи строк до 03.07.2026 для надання документів та письмових пояснень щодо заявленого відповідачем-1 клопотання про зупинення розгляду справи та надання позивачем пояснень та доказів з приводу фактичного стану нерухомого майна на спірній земельній ділянці.

Через підсистему "Електронний суд" (вх. суду №31664/26 від 25.06.2026) представник Дніпровської міської ради подав до суду клопотання про доповнення клопотання про зупинення провадження у справі, додав до матеріалів справи копію позовної заяви про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння на самочинно побудовані об`єкти від 27.08.2025 за вих. №7/11-1958.

Через підсистему "Електронний суд" (вх. суду №33102/26 від 02.07.2026) представник позивача подав додаткові письмові пояснення та просив суд відмовити у задоволенні клопотання Дніпровської міської ради від 24.06.2026 про зупинення провадження у справі.

Через підсистему "Електронний суд" (вх. суду №33858/26 від 07.07.2026) від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення слухання справи на іншу дату. Клопотання обґрунтовано зайнятістю представника Дніпровської міської ради в судовому засіданні призначеному Центральним апеляційним господарським судом у справі №904/6198/25 на 14:00 год. та неможливістю заміни представника з огляду на специфічність справ.

Через підсистему "Електронний суд" (вх. суду №33742/26 від 07.07.2026) від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Клопотання позивача вмотивоване необхідністю встановлення фактичного розміщення об`єкту нерухомості належного позивачу на одній земельній ділянці переданій відповідачу-2 для забудови.

Через підсистему "Електронний суд" (вх. суду №34062/26 від 08.07.2026) від представника відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справи до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №204/9376/25.

В судовому засіданні 08.07.2026 прийняв участь представник позивача, представники відповідачів до судового засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача доповів суду клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, проти клопотання про зупинення провадження у даній справі заперечував.

Судова колегія звертає увагу, що клопотання позивача про призначення судової експертизи надійшло до суду напередодні судового засідання - 07.07.2026, представники відповідачів до судового засідання не з`явилися, пояснення з приводу клопотання позивача суду відповідачі не надали.

З метою з`ясування позиції відповідачів з приводу клопотання позивача, колегія судів вирішила відкласти підготовче засідання суду на 09.09.2026 о 10:00 год., явку представників учасників до судового засідання визнати обов`язковою.

В підготовчому засіданні 09.09.2026 прийняли участь представники сторін, судом було розглянуто заяви та клопотання учасників, за наслідками розгляду колегією суддів постановлено ухвалу: відмовити у задоволенні клопотання позивача (вх. суду №33742/26 від 07.07.2026) про призначення судової земельно-технічної експертизи; відмовити у задоволенні клопотань відповідачів про зупинення провадження у справі № 904/3957/18 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 204/9376/25; закрити підготовче провадження та призначити справу № 904/3857/18 до судового розгляду по суті в засіданні на 01.10.2026 о 10:00год. Також суд вирішив запропонувати учасникам судового процесу надавати до суду заяви, заперечення, клопотання та додаткові пояснення в обґрунтування правової позиції, в разі їх наявності завчасно. Підстави та мотиви прийнятого судом за наслідками підготовчого засідання рішення відображено за текстом ухвали суду від 09.09.2026 у даній справі.

Через підсистему "Електронний суд" (вх. суду №47325/26 від 29.09.26) від позивача надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог та застосування заходів забезпечення позову.

Через підсистему "Електронний суд" (вх. суду №47349/26 від 29.09.26) від позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

Через підсистему "Електронний суд" (вх. суду №47623/26 від 30.09.26) позивач надав суду письмові пояснення за змістом яких позивач звертав увагу суду на обставини встановлені рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі №204/6852/18 від 12 квітня 2021 за позовом Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення торговельного павільйону за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 4-л/м. До письмових пояснень позивач надав копію рішення для долучення до матеріалів справи.

Через підсистему "Електронний суд" (вх. суду № 47873/26 від 01.10.26) представник відповідача 2 подав до суду письмові заперечення щодо заяви про уточнення позовних вимог, клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та письмових пояснень Позивача. Серед іншого відповідач 2 зазначив, що заява подана позивачем вже після завершення підготовчого провадження. Клопотання про повернення до підготовчого провадження обґрунтоване не об`єктивною необхідністю здійснення процесуальних дій, які не могли бути здійснені раніше, а необхідністю надати Позивачу можливість реалізувати процесуальне право, яке ним не було своєчасно реалізоване.

До судового засідання 01.10.2026 з`явилися представники сторін.

В судовому засіданні 01.10.2026 господарським судом було заслухано та розглянуто заяви, клопотання та заперечення учасників які надійшли 29 та 30 вересня 2026, проголошено скорочену за наслідками розгляду. Так ухвалою від 01.10.2026 господарський суд вирішив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМС БІЛДІНГ" про уточнення позовних вимог від 28.09.2026 - відмовити; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМС БІЛДІНГ" про забезпечення позову від 28.09.2026 - відмовити; у задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМС БІЛДІНГ" про повернення до стадії підготовчого провадження по справі № 904/3957/18 - відмовити. Обґрунтування прийнятого судом рішення викладено ухвалою від 01.10.2026.

Крім наведеного, представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на необхідність отримання землевпорядної документації для встановлення меж земельної ділянки, яка має відношення до предмету спору.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення клопотання.

На думку суду клопотання позивача про відкладення слухання справи спрямоване на збирання додаткових доказів. Порядок надання доказів врегульовано приписами статі 80 ГПК України. Частина 4 статті 80 ГПК України передбачає, у разі якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Звертаючись до суду із клопотанням про відкладення слухання справи позивач вказав свої наміри отримати та надати додаткові докази, але не визначив причини пропуску встановленого законом строку. Позивач посилався на ухвалу суду від 09.09.2026, про те не обґрунтував, з яких причин він не мав можливості подбати про доказову базу до 09.09.2026.

Порядок відкладення слухання справи врегульовано приписами статей 202, 216 ГПК України. Так суд відкладає слухання справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (стаття 202 ГПК України), або у разі якщо спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні (статті 216 ГПК України).

Порадившись на місці колегія суддів протокольною ухвалою вирішила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки, повідомлення суду про наміри надати додаткові докази під час розгляду справи по суті не може бути підставою для відкладення слухання справи.

В судовому засіданні 01.10.2026 суд заслухав вступне слово представників учасників, перейшов до стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів. Представник учасників висловили свої пояснення, заперечення та зауваження з приводу наданих доказів, господарський суд дослідив долучені до матеріалів справи докази, поставив учасникам провадження запитання та отримав відповіді та пояснення.

Після завершення стадії дослідження доказів господарський суд, господарський суд заслухав заключне слово кожного з учасників та в порядку встановленому приписами статті 219 ГПК України, враховуючи складність справи, вирішив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на 08.10.2026 о 14:00 год., про що повідомив учасників провадження.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.06.2016 набув право власності на нежитлове приміщення №ІІ - магазин загальною площею 32 кв. м, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, буд. 4-Л/М, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 899235512101. Право власності на підставі наведеного правочину 24.06.2015 зареєстровано за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На підтвердження набуття права власності та характеристик об`єкта позивач посилається на договір купівлі-продажу, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічний паспорт. За твердженням позивача, зазначене приміщення використовувалося ним у господарській діяльності як торговельний комплекс; позивачем було розпочато його реконструкцію на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.10.2016, копію якої додано до позову.

Позивач вказує, що звертався до міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під належним йому об`єктом нерухомості. Заяву зареєстровано за вхідним №36/3939 від 12.07.2016, однак, за твердженням позивача, відповідного рішення міською радою не прийнято. На підтвердження цієї обставини позивач посилається на копію зазначеної заяви. Також у позові наведено посилання на заяву від 19.04.2016, якою, за твердженням позивача, було вирішено питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Водночас рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №116/27 ТОВ з іноземними інвестиціями «НЗ-Інвест» передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0169 га, кадастровий номер 1210100000:07:199:0119, за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 1Д, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. На підставі цього рішення між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, який, як зазначено в описовій частині позову, нотаріально посвідчено 22.12.2017. Позивач посилається на копії рішення міської ради, плану земельної ділянки та договору оренди.

За доводами позивача, на переданій в оренду земельній ділянці фактично розташоване належне йому нежитлове приміщення, однак під час прийняття оскаржуваного рішення міською радою не враховано наявності цього об`єкта та прав його власника. Позивач вважає, що передача ділянки іншій особі перешкоджає оформленню ним прав на землю, а також володінню, користуванню та розпорядженню нерухомим майном. На його думку, рішення прийнято без з`ясування всіх необхідних обставин, з наданням переваги іншій особі та всупереч вимогам земельного законодавства і містобудівної документації.

Крім того, позивач зазначає, що з травня 2018 року представники та працівники ТОВ з іноземними інвестиціями «НЗ-Інвест», а також особи, які представлялися працівниками міської ради, висловлювали вимоги щодо звільнення та знесення належного йому приміщення, вчиняли дії з його огородження й обмеження доступу до нього. За твердженням позивача, у зв`язку із цими діями викликалися працівники поліції. На підтвердження наведеного до позову додано фотоматеріали. Цими ж обставинами позивач обґрунтовував прохання про забезпечення позову шляхом заборони будівельних робіт на спірній ділянці, обмеження доступу до приміщення, встановлення огорож, демонтажу та відключення електромереж, пошкодження будівлі й пов`язаних із нею об`єктів інфраструктури.

Правові підстави заявлених вимог позивач обґрунтовує, зокрема, положеннями статей 15, 21, 203, 215, 377, 391 Цивільного кодексу України та статей 124, 152, 155 Земельного кодексу України, посилаючись на порушення його прав як власника нерухомого майна та необхідність усунення перешкод у користуванні цим майном і оформленні прав на земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача, з метою обґрунтування обраного способу захисту додатково пояснив, що задоволення позову надасть можливість відновити знесену/зруйновану будівлю та відновити порушене право власника.

Позиція відповідача-1.

Відповідач-1: Дніпровська міська рада проти задоволення позову заперечував, з підстав зазначених у відзиві.

За змістом відзиву Дніпровська міська рада просила відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на відсутність порушення оспорюваним рішенням прав та законних інтересів позивача, а також на недоведеність належного позивачу права на об`єкт нерухомості, у зв`язку з яким останній обґрунтовує свої вимоги.

Відповідач зазначив, що позивач посилається на належність йому нежитлового приміщення ІІ за адресою: місто Дніпро, вулиця Новокримська, будинок 4-Л/М, та вважає, що рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №116/27 про передачу земельної ділянки по вул. Новокримській, 1Д в оренду ТОВ ІІ «НЗ-ІНВЕСТ» порушено його права.

На спростування цих доводів міська рада послалася на лист департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 25.06.2018 №4/11-1298, відповідно до якого земельна ділянка за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 4-Л/М Дніпровською міською радою у власність або користування будь-яким особам не передавалась. Крім того, згідно з листом Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 09.08.2018 №3/15-237, за даними містобудівного кадастру та адресного плану міста офіційна адреса «вул. Новокримська, 4-Л/М» жодному об`єкту нерухомості не присвоювалась, а розпорядчий документ про присвоєння або зміну такої адреси відсутній.

У зв`язку з цим відповідач стверджував, що позивач не довів факту надання йому земельної ділянки за вказаною адресою, а також розташування належного йому об`єкта саме на земельній ділянці, яка передана в оренду ТОВ ІІ «НЗ-ІНВЕСТ». Міська рада також звернула увагу, що земельна ділянка, передана відповідачу-2, має адресу вул. Новокримська, 1Д, тоді як у документах позивача зазначена адреса вул. Новокримська, 4-Л/М. Додатково відповідач послався на правила адресації об`єктів нерухомості, відповідно до яких об`єктам на різних частинах вулиці присвоюються парні та непарні номери, що, на його думку, свідчить про розташування зазначених об`єктів на різних сторонах вулиці.

Посилаючись на частину другу статті 4 ГПК України, міська рада наголосила, що звернення до господарського суду можливе з метою захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу. На думку відповідача, позивач не довів, яке саме його право порушено рішенням міської ради, оскільки спірна земельна ділянка йому не належить та в користування не передавалась.

Окремо відповідач зазначив, що рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №116/27 є ненормативним актом індивідуальної дії, який реалізовано шляхом передачі земельної ділянки в оренду та укладення відповідного договору, а тому після його виконання він вичерпав свою дію. На обґрунтування такої позиції міська рада послалася, зокрема, на постанову Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14 та постанову Вищого господарського суду України від 29.09.2015 у справі №910/4529/15-г. Відповідач вважав, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування такого рішення не забезпечує реального поновлення його прав.

Щодо правового статусу об`єкта за адресою вул. Новокримська, 4-Л/М Дніпровська міська рада зазначала, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2015 у справі №202/9415/15-ц за первісним набувачем Царенко М.В. було визнано право власності, зокрема, на торговельний павільйон літ. А-1. У подальшому ухвалою Індустріального районного суду від 24.06.2016 вказане заочне рішення було скасовано, а ухвалою від 31.10.2016 відповідну позовну заяву залишено без розгляду. Отже, за позицією відповідача, правовстановлюючий документ, який був підставою для первинного набуття та державної реєстрації права власності на цей об`єкт, надалі був скасований.

Міська рада також посилалася на положення статті 328 ЦК України та законодавства про державну реєстрацію речових прав, наголошуючи, що державна реєстрація сама по собі не є підставою набуття права власності, а лише офіційно підтверджує вже набуте на законних підставах право. Відтак, на думку відповідача, після скасування судового рішення, на підставі якого була здійснена первинна реєстрація, відсутні належні правові підстави для висновку про правомірне виникнення та подальший перехід права власності на зазначений об`єкт.

Крім того, міська рада вказувала на відсутність доказів введення відповідного об`єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку. За твердженням відповідача, належне позивачу майно фактично мало ознаки тимчасової споруди, розміщеної без належного відведення земельної ділянки та без необхідних дозвільних документів.

На підтвердження цих обставин відповідач послався на акт демонтажу від 10.07.2018, відповідно до якого КП «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради було демонтовано об`єкти «Павільйон сірий» та кіоск «Пекарня комбінат» по вул. Новокримській, буд. 1 (фактично, як зазначено у відзиві, вул. Новокримська, 4-Л/М). Міська рада зазначила, що на момент звернення позивача до суду ці споруди вже були демонтовані.

Також відповідач критично оцінив посилання позивача на відчуження об`єкта 22.06.2016 попередніми власниками - ТОВ «БОНД-ІНВЕСТ» та ТОВ «КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШН» - і на декларацію про початок будівельних робіт від 03.10.2016. На думку міської ради, попередні власники не мали належної правової підстави для відчуження об`єкта, оскільки судове рішення, на підставі якого виникло первинне право власності, було скасоване. Крім того, сама реєстрація декларації про початок будівельних робіт не надавала права на виконання таких робіт без належно оформленого права на земельну ділянку.

Отже, сутність позиції Дніпровської міської ради полягає у тому, що позивач не довів належного йому права на земельну ділянку або розташування належного йому об`єкта нерухомості в межах земельної ділянки, переданої ТОВ ІІ «НЗ-ІНВЕСТ»; офіційна адреса «вул. Новокримська, 4-Л/М» об`єкту нерухомості не присвоювалася; правовстановлюючий судовий акт, на підставі якого було зареєстроване первинне право власності на відповідний об`єкт, скасовано; докази введення об`єкта в експлуатацію відсутні, а споруда на момент звернення до суду була демонтована. За таких обставин відповідач вважав недоведеним порушення прав або законних інтересів позивача оспорюваним рішенням та просив відмовити у позові в повному обсязі.

Позиція відповідача-2.

Відповідач-2: ТОВ з іноземними інвестиціями НЗ-Інвест" заперечив проти задоволення позову та надав до суду відзив.

У відзиві відповідач-2 зазначив, що позивачем фактично заявлено три вимоги немайнового характеру, тоді як судовий збір сплачено не в повному розмірі, у зв`язку з чим, на його думку, позовна заява була подана без додержання вимог процесуального закону.

Заперечуючи проти позовних вимог по суті, відповідач-2 послався на недоведеність позивачем наявності у нього права або охоронюваного законом інтересу, порушеного рішенням Дніпровської міської ради №116/27 від 06.12.2017 та укладеним на його підставі договором оренди земельної ділянки.

Відповідач-2 зазначив, що позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю права власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, буд. 4-Л/М, однак надані позивачем докази, на його думку, не підтверджують розташування цього об`єкта на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:07:199:0119. Зокрема, у договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.06.2016 кадастровий номер земельної ділянки не зазначений.

Крім того, відповідач-2 звернув увагу на розбіжності у наданих позивачем документах щодо найменування та характеристик належного йому нерухомого майна. Так, у договорі купівлі-продажу об`єкт визначено як нежитлове приміщення, у відомостях Державного реєстру речових прав - як торговельний комплекс, а у технічному паспорті - як нежитлова будівля-магазин. За твердженням відповідача-2, такі розбіжності не дають можливості достовірно встановити, що зазначені документи стосуються одного і того самого об`єкта нерухомості та що цей об`єкт розташований саме в межах спірної земельної ділянки.

Відповідач-2 також послався на те, що державна реєстрація права власності позивача на об`єкт нерухомого майна була пов`язана із заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2015 у справі №202/9415/15-ц, яке в подальшому було скасовано, а відповідну позовну заяву залишено без розгляду. У зв`язку з цим відповідач-2 ставив під сумнів належність та чинність правової підстави виникнення права власності позивача на відповідний об`єкт.

Водночас відповідач-2 зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.01.2017 №62 він набув право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 1Д.

Рішенням Дніпровської міської ради №105/21 від 17.05.2017 відповідачу-2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за фактичним місцем розташування належної йому будівлі. На замовлення відповідача-2 було розроблено та погоджено відповідний проект землеустрою. Як зазначено у відзиві, матеріалами цього проекту та відомостями Державного земельного кадастру підтверджувалося, що земельна ділянка перебувала у комунальній власності та не була передана у власність чи користування іншим особам.

Рішенням Дніпровської міської ради №116/27 від 06.12.2017 проєкт землеустрою було затверджено та передано відповідачу-2 в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:199:0119. На виконання зазначеного рішення 22.12.2017 між Дніпровською міською радою та відповідачем-2 укладено договір оренди землі №825.

Відповідач-2 послався також на акт обстеження земельної ділянки, відповідно до якого на ній розташована одноповерхова капітальна будівля торговельного призначення, власником якої є ТОВ ІІ «НЗ-ІНВЕСТ», тоді як інших будівель або споруд у межах земельної ділянки не виявлено. За таких обставин відповідач-2 вважав спростованими твердження позивача про те, що в оренду відповідачу-2 було передано земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно позивача.

Посилаючись на приписи статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, відповідач-2 зазначив, що оспорюваний договір оренди землі укладено з дотриманням установлених законом вимог, а Дніпровська міська рада при прийнятті рішення про передачу земельної ділянки в оренду діяла в межах наданих їй повноважень.

Також відповідач-2 наголосив, що вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена особою, права або законні інтереси якої порушені таким правочином. Оскільки, на думку відповідача-2, позивач не довів наявності у нього прав на спірну земельну ділянку та факту розташування на ній належного йому нерухомого майна, підстави для визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради, а також для визнання недійсним договору оренди землі відсутні.

З огляду на викладене відповідач-2 просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Обставини справи встановлені судом та висновки суду.

На підтвердження права власності позивач посилається на договір купівлі-продажу нерухомого мана між продавцями ТОВ "БОНД-ІНВЕСТ", ТОВ "КАПІТАЛ КОРПОРЕЙШИН" та покупцем ТОВ "ТАЙМС БІЛДІНГ" укладений 24.06.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О. за реєстровим № 1026 та реєстрацію права власності позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.06.2016 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 899253512101, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію № 30204581 від 24.06.2016.

Доказів визнання судом договору купівлі - продажу від 24.06.2016 недійсним матеріали справи не містять. Відповідачі не заперечували факту укладання наведеного правочину та факту державної реєстрації права власності позивача.

До позовної заяви ТОВ "ТАЙМС БІЛДІНГ" надало:

- копію декларації про початок виконання будівельних робіт до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровський області вх. № 301020-031317-207-08-2016 від 03.10.2016 про реконструкцію нежитлового приміщення № ІІ під магазин по вул. Новокримська буд. 4-Л/М в м. Дніпро із доданням проектної документації;

- копію клопотання ТОВ "ТАЙМС БІЛДІНГ" від 30.06.2016 поданого до Дніпровської міської ради (вх.№ 36/3939 від 12.07.16 на 11 аркушах) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню торгівельного павільйону орієнтовною площею 0,015 га, який знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Новкримська 4 Л/М.

Предметом позову у цій справі є право користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:07:199:0119 площею 0,0169 га по фактичному розміщенню споруди позивача та правомірність відведення земельної ділянки ТОВ "НЗ-Інвест" рішенням Дніпровської міської ради № 116/27 від 06.12.2017, правомірність укладання договору оренди 22.12.2017 №826 між Дніпровською міською радою та ТОВ "НЗ-Інвест" та похідні вимоги про зобов`язання Дніпровської міської ради розглянути заяву позивача про відведення земельної ділянки під об`єктом нерухомості який належить відповідачеві та про зобов`язання ТОВ "НЗ-Інвест" повернути земельну ділянку територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради.

В судовому засіданні відповідачі заперечували факт розташування нерухомого об`єкту належного позивачу на земельній ділянці по вул. Новокримській 1Д, (кадастровий номер 1210100000:07:199:0119).

Про те матеріали справи містять інформацію, що Дніпровська міська рада 17.09.20218 зверталася до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до низки відповідачів, зокрема Відповдіача ТОВ "ТАЙМС БІЛДІНГ", про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, зокрема договору купівля продажу від 24.06.2016 (покупець - ТОВ ТОАЙМС БІЛДІНГ") та скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по вул. Новокримська будинок 4-Л/М в м. Дніпро.

До відзиву по даній справі Дніпровська міська рада додала копію листа від 29.10.18 вих. № 1040 КП "Благоустрій міста" Дніпровський міській ради із актами фрагментарного демонтажу 10.07.2018 кіоску та павільйону по вул. Новокримська 1. За змістом відзиву Дніпровська міська рада просила звернути увагу суду на факт демонтажу 10.07.2018 Комунальним підприємством "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради об`єктів "Павільйон сірий" та кіоск "Пекарня комбінат" по вул. Новокримській, буд. 1 фактично вул. Новокримський, буд. 4-Л/М).

Таким чином, Дніпровська міська рада фактично розуміє про яку споруду позивач вказує у позові. Відповідно заперечення відповідача 1 з приводу відсутності достатніх даних про місцезнаходження нерухомого майна позивача розташованого за адресою вул. Новокримська буд. 4-Л/М суд оцінює критично.

З приводу тверджень відповідачів про припинення права власності позивача на нерухоме майно у зв`язку із його знищенням суд встановив наступне.

Приписами статті 349 ЦК України передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти тверджень про знищення майна, підтвердив, що нерухоме майно зазнало значних пошкоджень, але ТОВ "ТАЙМС БІЛДІНГ" має намір відновити пошкодження.

Матеріали справи не містять офіційних висновків уповноваженої установи чи організації в межах якої було б встановлено факт знищення об`єкту.

З огляду на наведене твердження відповідачів про припинення права власності позивача на нерухоме майно суд вважає не доведеним належними та допустимими доказами.

По суті спору господарський суд вважає за необхідне надати аналіз з приводу правомірності звернення позивача за захистом порушеного права.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

У частині першій статті 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

За змістом частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (частина третя статті 331 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що згідно з положеннями статей 316, 331, 415 ЦК України та статей 26, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва, який володіє земельним титулом, до моменту державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію об`єкт є власником матеріалів, використаних у процесі будівництва, та носієм майнових прав на майбутній об`єкт нерухомості.

По завершенню будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації «майнові права» трансформуються у «право власності» на цей об`єкт нерухомості, яке підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку (схожі висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 911/899/22).

Право власності на нерухоме майно набувається після завершення будівництва, прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації. Жодних винятків щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, цивільне законодавство не містить. Подібний висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №344/16879/15-ц.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно первинна реєстрація об`єкту нерухомості належного позивачу, як покладено в основу спору, була проведена 11.02.2016 номер запису 13262395, на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2015 у справі № 202/9415/15-ц та ухвали від 03.02.2016 про виправлення описки за власником ОСОБА_2 . Копію рішення суду додано до матеріалів даної справи.

За змістом заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30.12.2015 у справі № 202/9415/15-ц суд установив, що 01.03.2015 між ОСОБА_2 як інвестором та ТОВ «ГРАНДСІТІ-ІНВЕСТ» було укладено цивільно-правовий договір про інвестиції у будівництво об`єктів нерухомості. За умовами договору ОСОБА_2 зобов`язався внести як пайовий внесок грошові кошти у сумі 1 070 077,00 грн шляхом 100-відсоткової передоплати. 01.03.2015 між ОСОБА_2 як інвестором та ТОВ «ГРАНДСІТІ-ІНВЕСТ» було укладено цивільно-правовий договір про інвестиції у будівництво об`єктів нерухомості. За умовами договору ОСОБА_2 зобов`язався внести як пайовий внесок грошові кошти у сумі 1 070 077,00 грн шляхом 100-відсоткової передоплати. На ТОВ «ГРАНДСІТІ-ІНВЕСТ» покладався обов`язок власними та залученими силами, із використанням власних і залучених трудових ресурсів, механізмів, обладнання та коштів, на підставі наявних ліцензій і дозвільних документів, відповідно до проєкту та вимог ДБН завершити будівництво об`єктів, у тому числі торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,00 кв. м. Суд установив, що ОСОБА_2 повністю виконав свої інвестиційні зобов`язання, сплативши передбачений договором внесок, що підтверджувалося довідкою ТОВ «ГРАНДСІТІ-ІНВЕСТ» та додатком до договору, підписаним сторонами. За умовами договору будівництво об`єктів та введення їх в експлуатацію мало бути завершено протягом восьми місяців з моменту укладення договору - до 01.11.2015. Водночас ТОВ «ГРАНДСІТІ-ІНВЕСТ» своїх зобов`язань не виконало та готовий об`єкт ОСОБА_2 не передало.

Водночас із тексту заочного рішення не вбачається, що суд дослідив та встановив повний юридичний порядок створення нерухомого майна. Зокрема, у рішенні відсутні відомості про: земельну ділянку, на якій здійснювалося будівництво павільйону, її кадастровий номер та правовий режим; наявність у ТОВ «ГРАНДСІТІ-ІНВЕСТ» або ОСОБА_2 права власності чи користування відповідною земельною ділянкою; рішення компетентного органу про відведення земельної ділянки для будівництва; містобудівні умови та обмеження; конкретний дозвільний документ на виконання будівельних робіт; проєктну документацію саме щодо об`єкта по вул. Новокримській, 4-Л/М; технічну інвентаризацію та документальне визначення ступеня готовності об`єкта; прийняття павільйону в експлуатацію.

За результатами розгляду справи №202/9415/15-ц суд визнав за Царенком М.В. право власності на об`єкт незавершеного будівництва - торгівельний павільйон літ. А-1 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новокримська, 4-Л/М, загальною площею 56,00 кв. м., та зобов`язав нотаріуса зареєструвати це право. Отже, рішенням суду було фактично підтверджено інвестиційно-зобов`язальний механізм набуття Царенком М.В. прав на незавершений об`єкт, однак із самого тексту рішення не встановлюється дотримання забудовником повного земельного, містобудівного та дозвільного порядку створення цього об`єкта нерухомості.

Таким чином, заочне рішення у справі №202/9415/15-ц підтверджувало походження прав Царенка М.В. від інвестиційного договору, але саме по собі не підтверджувало належного земельно-правового титулу та законності первісного будівництва павільйону.

В подальшому нерухоме майно неодноразово відчужувалося, останнім зареєстрованим власником визначено позивача - ТОВ "ТАЙМС БІЛДІНГ".

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2015 у справі №202/9415/15-ц ухвалою від 24.06.2016 було скасовано та призначено цивільну №202/9415/15-ц до розгляду в загальному порядку. В подальшому ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 31.10.2016 цивільну справу №202/9415/15-ц залишено без розгляду.

Таким чином, правовстановлюючий документ, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності - скасовано.

Матеріали справи не містять первинних відомостей про порядок будівництва первинним власником нерухомого майна яке в подальшому у 2016 році придбав позивач.

Також матеріали справи не містять доказів відведення земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна розташованого за адресою вулиця Новокримська, будинок 4-Л/М в місті Дніпро.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб`єкта власності - народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику.

Статями 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України та статями 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України врегульовано порядок розпорядження землею та права органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Дніпровська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.

Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.

Виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України, презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпра територіальній громаді міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради.

Згідно з усталеними правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 та від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, зроблено правові висновки про те, що:

- здійснення будівництва на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або за відсутності належного дозвільного документа є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації об`єкта як самочинного будівництва;

- подальша державна реєстрація права власності за особою, яка здійснила таке будівництво, не змінює правового режиму майна як самочинного та не легітимізує його.

Статтею 331 ЦК України визначається порядок набуття права власності на новостворене майно. За змістом цієї норми право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 376 ЦК України, об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об`єктом самочинного будівництва.

Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами 4- 6 статті 376 ЦК України. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов`язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.

Схожі за змістом висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункти 92- 94), від 20.07.2022 у справі №923/196/20 (пункт 35), від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 (пункт 103), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №569/11522/19 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/15993/16, від 13.03.2019 у справі №910/22575/17, від 29.09.2021 у справі №910/15989/16, від 16.11.2021 у справі №916/3200/17 (916/2791/13), від 04.07.2023 у справі №910/16848/21, від 10.01.2024 у справі №916/619/22, від 20.02.2024, від 26.06.2024 у справі №910/15124/19 та від 30.06.2026 у справі №904/4510/24.

Особливістю об`єктів самочинного будівництва є те, що відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Самочинне будівництво як майно має визначений правилами статті 376 ЦК України спеціальний правовий режим, елементом якого є умови та порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також наслідки відмови у такому визнанні. Цей механізм ґрунтується на судовому порядку вирішення питань, пов`язаних як із рішенням про визнання права власності, так і з наслідками цього рішення та захистом осіб, права яких порушено самочинним будівництвом.

За умови дотримання чіткого алгоритму дій, передбаченого статтею 376 ЦК України, претендувати на отримання самочинно збудованого майна у власність може як особа, яка його побудувала, так і власник земельної ділянки, на якій воно споруджено (такий висновок сформульовано у пункті 110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).

З огляду на викладене самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є порушенням прав власника відповідної земельної ділянки.

У пункті 84 постанови від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

У постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123).

При цьому термін "визнання", який вживається в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та нормах статті 376 ЦК України, має різне змістовне значення. У контексті регулювання відносин, пов`язаних із самочинним будівництвом, термін "визнання" має чітко визначений зміст - визнання судом права власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці за тією чи іншою особою. Самою по собі реєстраційною дією передбачений статтею 376 ЦК України судовий порядок не може бути підмінений.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній станом на час державної реєстрації за позивачем права власності на спірне нерухоме майно)

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, перехід права власності чи користування земельною ділянкою до набувача будівлі чи споруди відбувається за умови наявності відповідного речового права у попереднього землекористувача.

Верховний Суд у своїх висновках послідовно зауважував, що статус об`єкта самочинного будівництва виключає перехід до його нового власника права користування земельною ділянкою під таким об`єктом за правилами статті 120 ЗК України, позаяк в силу вимог частини 2 статті 376 ЦК України навіть попередній фактичний користувач земельної ділянки, будучи водночас забудовником і відчужувачем об`єкта самочинного будівництва на користь інших осіб, не міг набути та не набув права власності на такий об`єкт.

Так у пунктах 111- 113 постанови від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала про таке:

"111. Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

112. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

113. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно".

Схожі за змістом висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2024 та від 26.06.2024 у справі №910/15124/19, від 12.03.2024 у справі №904/3504/22 і в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №212/43/20.

Оцінивши встановлені обставини та досліджені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів набуття права власності або користування спірною земельною ділянкою. Первісний забудовник та наступні відчужувачі спірного об`єкта не мали речових прав на цю земельну ділянку, які могли перейти до позивача у зв`язку з придбанням розташованого на ній майна відповідно до статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

При цьому встановлені судом обставини зведення нерухомого майна свідчать про його самочинний характер. Доказів зміни правового режиму цього об`єкта в порядку, передбаченому статтею 376 Цивільного кодексу України, станом на час прийняття оспорюваного рішення міської ради матеріали справи не містять. Самі по собі подальше відчуження об`єкта та державна реєстрація права власності на нього не усувають установлених ознак самочинного будівництва.

За встановлених у цій справі обставин самочинності будівництва нерухомого майна, яке має відношення до даного спору, посилання позивача на договір придбання майна та державну реєстрацію права власності не є достатніми для підтвердження заявленого ним права на оформлення спірної земельної ділянки саме як законним власником розташованої на ній нерухомості.

Отже, позивач не довів, що внаслідок прийняття оспорюваного рішення міської ради та укладення договору оренди було порушено належне йому право на спірну земельну ділянку або інший охоронюваний законом інтерес, на захист якого заявлено відповідні позовні вимоги. Посилання на порушення порядку передачі земельної ділянки іншій особі без доведення порушення власного права або інтересу не є достатньою підставою для задоволення вимог про визнання протиправним рішення міської ради від 06.12.2017 №116/27, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та похідної вимоги про зобов`язання ТОВ з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" повернути земельну ділянку територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради.

З приводу вимоги до Дніпровської міської ради про зобов`язання розглянути клопотання ТОВ "ТАЙМС БІЛДИНГ" від 30 червня 2016 господарський суд дійшов наступних висновків.

Вимога ТОВ «ТАЙМС БІЛДІНГ» про зобов`язання Дніпровської міської ради розглянути клопотання від 30.06.2016, зареєстроване 12.07.2016 за вхідним №36/3939, заявлена в межах спору щодо прав та інтересів учасників стосовно земельної ділянки, переданої в оренду іншій юридичній особі. Ця вимога пов`язана спільними обставинами та доказами з вимогами про скасування рішення міської ради та визнання недійсним договору оренди і спрямована на захист заявленого позивачем приватноправового інтересу в оформленні землекористування для здійснення господарської діяльності. Участь у спорі органу місцевого самоврядування сама по собі не визначає його належності до адміністративної юрисдикції.

З урахуванням предмета спору, характеру спірних правовідносин та суб`єктного складу його учасників зазначена вимога підлягає розгляду господарським судом у межах цієї справи відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України. Такий підхід узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, щодо розгляду пов`язаних вимог про оспорювання оренди земельної ділянки та зобов`язання уповноваженого органу розглянути земельне клопотання в межах одного приватноправового спору.

Установлення за результатами розгляду справи відсутності у позивача права власності на спірний об`єкт стосується обґрунтованості заявлених вимог та саме по собі не змінює визначеної за характером спору юрисдикції.

Відсутність у позивача права власності на самочинно збудований об`єкт виключає можливість обґрунтування ним права на оформлення земельної ділянки як законним власником розташованої на ній нерухомості. Водночас ця обставина сама по собі не усуває обов`язку міської ради розглянути подане в порядку статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) клопотання та прийняти передбачене законом рішення за результатами його розгляду.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім наведеного, частина 3 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на час звернення) передбачала, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також Закон №280/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Предметом зазначеної вище позовної вимоги є виконання обов`язку щодо розгляду заяви, а не передача земельної ділянки позивачу чи прийняття рішення визначеного ним змісту. Тому її обґрунтованість підлягає оцінці за доказами подання відповідної заяви, її отримання уповноваженим органом та прийняття або неприйняття належного рішення за нею.

Обов`язок міської ради розглянути заяву не підтверджує права власності позивача на спірний об`єкт, не легалізує самочинне будівництво та не визначає наперед результату вирішення земельного питання.

Матеріали справи містять клопотання ТОВ "ТАЙМС БІЛДІНГ" від 30 червня 2016 (том-1, а.с. 49) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що до відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню торгівельного павільйону, орієнтовною площею 0,015 га, який знаходиться за адресою місто Дніпро, вулиця Новокримська 4Л/М. Клопотання ТОВ "ТАЙМС БІЛДІНГ" від 30 червня 2016 року містить відмітку Дніпропетровської міської ради про отримання вх. №36/3939 від 12.07.2016 на 11 - ти аркушах.

Відомостей про вирішення саме заяви №36/3939 відповідач-1 суду не надав. Твердження відповідача-1 про відсутність у позивача права щодо земельної ділянки не підтверджує ані розгляду, ані нерозгляду заяви; прямо висловленого визнання її нерозгляду міська рада також не зробила.

Відсутність рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи свідчить на користь того, що суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність.

Посилання відповідача-1 на те, що існують обґрунтовані підстави вважати, що позивач не набув права власності на нерухоме майно розташоване на земельній ділянці не звільняє відповідача від обов`язку прийняти рішення в порядку частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, надавши при цьому оцінку зазначеним обставинам.

Приписи частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, що до права заявника самостійно замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не вказують на обов`язок замовника вчинити таку дію самостійно та не усувають обов`язку міської ради виконати покладену законом функцію.

Про те, вирішуючи спір господарський суд надає оцінку ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права та можливість відновлення порушеного права.

Вирішуючи заявлену позовну вимогу, господарський суд враховує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або охоронюваного законом інтересу залежить від змісту такого права чи інтересу, характеру його порушення та правових наслідків, до яких може призвести задоволення відповідної вимоги.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі №905/451/22, обраний позивачем спосіб захисту має забезпечувати реальне поновлення порушеного права або охоронюваного законом інтересу, а не мати виключно формальний характер.

Наведені обставини справи, оцінені судом у сукупності, свідчать, що саме по собі зобов`язання Дніпровської міської ради розглянути клопотання позивача від 30.06.2016 не забезпечує набуття чи відновлення його речового права на спірну земельну ділянку. Розгляд такого клопотання не підтверджує права власності позивача на розташований на ній об`єкт та не зумовлює обов`язку міської ради прийняти позитивне для заявника рішення.

Додатково господарський суд зазначає, що звернення ТОВ «ТАЙМС БІЛДІНГ» із клопотанням від 30.06.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,015 га за адресою: місто Дніпро, вулиця Новокримська, 4-Л/М, було пов`язане з наміром оформити право користування земельною ділянкою за місцем фактичного розташування торговельного павільйону.

Водночас частиною другою статті 123 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на час звернення позивача, передбачено вимоги до змісту відповідного клопотання та обов`язковість додавання до нього графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Натомість матеріали справи не містять додатків доданих до клопотання позивача від 30.06.2016, зокрема графічних матеріалів, що унеможливлює встановлення їхнього змісту та перевірку відповідності поданого звернення вимогам частини другої статті 123 Земельного кодексу України. При цьому відсутність зазначених доказів не дає суду можливості встановити, які саме документи були подані позивачем до уповноваженого органу разом із клопотанням, а відтак - перевірити дотримання позивачем передбачених законом вимог до його оформлення.

Відповідно до статей 74, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює надані докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та вірогідними доказами дотримання передбачених статтею 123 Земельного кодексу України вимог до складу документів, поданих разом із клопотанням від 30.06.2016.

Відтак за встановлених у справі обставин суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання Дніпровської міської ради розглянути зазначене клопотання.

Судові витрати

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, господарський суд вирішив понесені витрати з оплати судового збору залишити за позивачем.

Керуючись статтями 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 236-241, 247, 252, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙМС БІЛДІНГ» (місто Дніпро, вулиця Суворова, будинок 11-К; ідентифікаційний код 40590057) до Дніпровської міської ради (місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514) та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НЗ-Інвест» (Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вулиця Мічуріна, будинок 5; ідентифікаційний код 34560674) - відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Відповідно до вимог статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені приписами статей 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 12.10.2026.

Головуючий суддяЮ.Ю. Первушин

Суддя О.Ю. Васильєв

Суддя Г.В. Манько