Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №904/3288/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3288/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Виконуючого обов`язків керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (м. Київ)

про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев

Представники:

прокурор: Цалин Р.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

CУТЬ СПОРУ:

Виконуючий обов`язки керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 963521,67грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 відкладено підготовче засідання на 30.07.2026.

06.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивачем не доведено фактів, які б свідчили про неправомірність поведінки відповідача. Також зазначає, що майнова шкода, нанесена саме майну відповідача, якого і визнано потерпілою особою. Разом з тим, не доведений причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності. Виключно виявлення факту порубки дерев не може бути розцінений як доказ бездіяльності відповідача.

23.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від прокурора надійшла відповідь на відзив.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки про що свідчать виявлені факти порушень лісового законодавства. Постійні лісокористувачі відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Відтак, відповідач, як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.08.2026.

31.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В своїх запереченнях на пояснення прокурора зазначає, що позивачем не наведено доказів вини посадових осіб філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України", які сприяли порушенню лісового законодавства у вигляді допущення незаконної вирубки та не перешкоджання незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. На момент вчинення правопорушення у зазначеному виділі не проводились лісозаготівельні роботи чи інші види господарських робіт, та працівники філії не перебували цілодобово в лісовому масиві і не могли попередити чи перешкодити незаконному вирубуванню дерев. Місце вчинення кримінального правопорушення було встановлено саме в результаті виконання службових обов`язків працівниками філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України" під час здійснення господарської діяльності.

04.08.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог прокурора.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2026 відкладено підготовче засідання на 08.09.2026.

У судове засідання 08.09.2026 сторони не забезпечили явку своїх представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.10.2026.

У судове засідання 01.10.2026 позивач та відповідач не забезпечили явку своїх представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 01.10.2026 проголошене скорочене рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Прокурор зазначає, що працівниками Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі – філія), що розташовано в межах Металургійного району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в період часу з 29.03.2024 по 02.04.2024, в урочищі "Соцмісто" квартал №76 виділи 2, 3, 4 виявлено факт незаконної порубки дерев породи "В`яз" в кількості 2 шт, породи "Акація біла" 13 шт, породи "Дуб" 14 шт, породи "Ясень" 38 шт., загальна кількість незаконно зрубаних дерев складає 67 шт. За результатами виявлення вищевказаної рубки працівниками лісової охорони Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 29.03.2024 та 02.04.2024 складено акти огляду місця вчинення лісопорушення.

Так, відповідно до акту огляду місця вчинення лісопорушення від 29.03.2024 на території урочища "Соцмісто" Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" квартал 76 виділ 4 встановлено незаконну порубку 23 дерев породи "Ясень" та "Дуб".

Згідно з розрахунком шкоди, заподіяної лісу від 29.03.2024, проведеного помічником лісничого Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", згідно з постановою Кабінету Міністрів України №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", загальний розмір збитків становить 246337,67грн.

Відповідно до акту огляду місця вчинення лісопорушення від 29.03.2024 на території урочища "Соцмісто" Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" квартал 76 виділ 3 встановлено незаконну порубку 39 дерев породи "Ясень", "Дуб", "Акація".

Згідно з розрахунком шкоди, заподіяної лісу від 29.03.2024, проведеного помічником лісничого Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", згідно з постановою Кабінету Міністрів України №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", розмір збитків становить 219604,14грн.

Відповідно до акту огляду місця вчинення лісопорушення від 02.04.2024 на території урочища "Соцмісто" Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" квартал 76 виділ 2 встановлено незаконну порубку 5 дерев породи "Акація", "В`яз" та "Дуб".

Згідно з розрахунком шкоди, заподіяної лісу від 02.04.2024, проведеного помічником лісничого Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", згідно з постановою Кабінету Міністрів України №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», розмір збитків становить 37654,64грн.

Крім цього, працівниками Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", що розташовано в межах Металургійного району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, 16.05.2024 в урочищі "Соцмісто" квартал 76 виділ 2 виявлено факт незаконної порубки дерев породи "Ясень" та "Дуб", загальною кількістю незаконно зрубаних дерев 71 шт.

Відповідно до акту огляду місця вчинення лісопорушення від 16.05.2024 на території урочища "Соцмісто" Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" квартал 76 виділ 2 встановлено незаконну порубку дерев породи "Ясень" 59 шт, породи "Дуб" 12 шт. Згідно з розрахунком шкоди, заподіяної лісу від 16.05.2024, проведеного помічником лісничого Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", згідно з постановою Кабінету Міністрів України №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", розмір збитків становить 478751,82грн.

Також, за наведеним фактом незаконної порубки дерев, Відділенням поліції №2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області 02.05.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041710000517 за частиною першою статті 246 Кримінального кодексу України (а.с. 46 том 1).

Під час досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків, завданих державі, слідчим призначено судову інженерно-екологічну експертизу.

Згідно з висновком експерта №СЕ-19/105-26/2232-ФХЕД від 31.03.2026:

1. Розмір екологічного збитку (шкоди) завданої довкіллю самовільним вирубуванням 5 сухостійних дерев порід "В`яз", "Дуб", "Акація", "Ясен" до ступеня припинення росту, на території Металургійного району м. Кривий Ріг в урочищі "Соцмісто" Дичанського лісництва Філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України", у кварталі 76 виділі 2, становить 18828,79грн, що не підтверджує розмір шкоди, зазначений у Розрахунку проведеному Філією "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України" Дичанське лісництво, відповідно, до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008, №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

2. Розмір екологічного збитку (шкоди) завданої довкіллю самовільним вирубуванням 23 сироростучих дерев порід "Дуб", "Ясен" до ступеня припинення росту, на території Металургійного району м. Кривий Ріг в урочищі "Соцмісто" Дичанського лісництва Філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України", у кварталі 76 виділі 4, становить 246337,60грн, що в цілому підтверджує розмір шкоди, зазначений у Розрахунку проведеному Філією "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" Дичанське лісництво, відповідно, до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008, №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

3. Розмір екологічного збитку (шкоди) завданої довкіллю самовільним вирубуванням 39 сироростучих дерев порід "Акація", "Дуб", "Ясен" до ступеня припинення росту, на території Металургійного району м. Кривий Ріг в урочищі "Соцмісто" Дичанського лісництва Філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України", у кварталі 76 виділі 3, становить 219603,88грн, що в цілому підтверджує розмір шкоди, зазначений у Розрахунку проведеному Філією "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" Дичанське лісництво, відповідно, до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008, №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

4. Розмір екологічного збитку (шкоди) завданої довкіллю самовільним вирубуванням 71 сироростучого дерева порід "Дуб", "Ясен" до ступеня припинення росту, на території Металургійного району м. Кривий Ріг в урочищі "Соцмісто" Дичанського лісництва Філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України", у кварталі 76 виділі 2, становить 478751,40грн, що в цілому підтверджує розмір шкоди зазначений у Розрахунку проведеному Філією "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" Дичанське лісництво, відповідно, до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008, №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Прокурор стверджує, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача - Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", внаслідок чого, завдані збитки в розмірі 963521,67грн, відповідач проти вказаного заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення прокурора з позовом до суду.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 963521,67грн.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю правових підстав для стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено у Законі України "Про прокуратуру".

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци перший та другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У свою чергу, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись з позовною заявою, прокурор зазначає, що на виконання вимог, установлених абзацом 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Криворізька окружна прокуратура листом №57-2903ВИХ-26 від 17.04.2026 Криворізьку міську раду про наявні порушення інтересів держави та витребувано інформацію про вжиття заходів щодо усунення таких порушень (а.с. 15 – зворотня сторінка аркушу 19 том 1).

У відповідь Виконавчий комітет Криворізької міської ради листом №12/25/2621 від 23.04.2026, повідомив прокуратуру про те, що кошти за відшкодування шкоди, спричиненої незакконною порубкою дерев , не надходили (а.с. 20, 21 том 1).

Також, листом №1242/32.7.2-2026 від 11.05.2026 Філія "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (наданим на запит прокуратури від 17.04.2026 №57-2902вих-26) фактично підтвердила відсутність добровільного відшкодування зазначеної шкоди, вказавши, що не є розпорядником інформації щодо відшкодування шкоди завданої незаконною порубкою дерев у кварталі №76 виділи 2, 3, 4 Дичанського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яка надходить до спеціального фонду державного та місцевих бюджетів (а.с. 22-25 том 1).

Таким чином, з боку уповноваженого органу – Криворізької міської ради не вжито жодних заходів реагування направлених на відновлення порушених прав.

У зв`язку з чим, Криворізькою південною окружною прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, листом за №57-3891ВИХ-26 від 28.05.2026 повідомлено Криворізьку міську раду про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову (а.с. 101 том 1).

Згідно з викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 правовою позицією прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави, оскільки позивачами, не зважаючи на те, що прокурор в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", звертав їх увагу на порушення інтересів держави, у розумний строк не вжили належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №692 від 12.04.2024 прийнято рішення про припинення філії "Дніпровське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" шляхом її закриття та прийняття на облік філії "Східний лісовий офіс" активів та пасивів, отриманих від філії "Дніпровське лісове господарство" згідно з затвердженим передавальним актом.

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 11.03.2024 №346 створено філію "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Відповідно до пункту 1.1 Положення про філію "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Згідно з пунктом 3.1 Положення про філію "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" філія є відокремленим структурним підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яка не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Відповідно до пункту 7.8 Положення філію "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", свою господарську діяльність здійснює Філія.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до частини першої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною другою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Згідно з частиною третью, четвертою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною першою статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи - неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди - під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Прокурор зауважує, що в порушення зазначених нормативних приписів відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки.

Так, виходячи із системного аналізу положень пункту 1 частини другої статті 19, пункту 5 статті 64, частини першої та частини п`ятої статті 86, пункту 5 частини другої статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України, лісові господарства, як постійні лісокористувачі, мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Прокурор зауважує, що внаслідок неналежного виконання працівниками Філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок, навколишньому природному середовищу заподіяно збитки на суму 963521,67грн. Збитки виникли внаслідок того, що відповідач, як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України і наведене є підставою для стягнення з відповідача суми завданої шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 №909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 09.11.2018 у справі №909/912/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16).

Враховуючи вимоги статті 1166 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести суду, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Поряд з цим, в пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 відображено позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої, виходячи з вимог частини 2 статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Відтак, відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з таких підстав.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 24.01.2024 у справі №907/449/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не заперечується факт незаконної рубки дерев на земельній ділянці, що перебуває під його охороною.

Оскільки охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача, сам факт незаконної рубки свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісу. При цьому, не важливо хто саме здійснив незаконну рубку дерева та ким виявлено факт такої рубки, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування.

Відповідач, як лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, в результаті чого державним інтересам заподіяно матеріальну шкоду в сумі 963521,67грн.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача про те, що нормами Лісового кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, а також відсутності факту не належного виконання відповідачем обов`язків по охороні та захисту лісу.

Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою та третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З приводу правової позиції прокурора, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог прокурора щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 963521,67грн є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

У зв`язку з наведеним, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 963521,67грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 11562,26грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Виконуючого обов`язків керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу у розмірі 963521,67грн – задовольнити повністю.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, ідентифікаційний код 44768034) на користь держави в особі Криворізької міської ради (52400, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище Солоне, вул. Задернюка, буд. 3, ідентифікаційний код 04339652) шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 963521,67грн на рахунок: UA 228999980333189331000004646 (код класифікації доходів бюджету: 24062100, отримувач: ГУК у Дніпропетровській області/Криворізька міська рада/24062100, ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. Подат.).

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, ідентифікаційний код 44768034) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, ідентифікаційний код 02909938; МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291) судовий збір у сумі 11562,26грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 12.10.2026.

Суддя В.О. Татарчук