Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №904/4525/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4525/26

за позовом Садівничого товариства "ЗОЛОТИЙ РЕНЕТ", м. Дніпро

до ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 19 498, 65 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Садівниче товариство "Золотий Ренет" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 19 498,65 грн., з яких: 10 780,00 грн. заборгованість зі сплати членських внесків, 4 096,40 грн. пеня, 3 578, 12 інфляційні втрати, 1 044,13 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань зі сплати членських внесків за період з січня 2020 року по травень 2026 року.

Ухвалою суду від 14.08.2026 року відкрито провадження у справі № 904/4525/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу (протоколів загальних зборів та затверджених кошторисів) щодо встановлення та затвердження розмірів членських внесків окремо на 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки. Таким чином Відповідач зазначає, що оскільки основна сума боргу є недоведеною, а розрахунок штрафних санкцій та компенсаційних виплат здійснений Позивачем на загальну суму без належного періодичного обґрунтування, вимоги про стягнення 4 096,40 грн. пені, 3 578,12 грн. інфляційних витрат та 1 044,13 грн. 3% річних також не підлягають задоволенню. Крім того, Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

У відповіді на відзив Позивач навів свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення ухвалено без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, 07.06.1960 року було створено та зареєстровано Садівниче товариство "Золотий Ренет", про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань було вчинено запис №12241200000006443 від 11.01.2005.

Підпунктом 1.2 Статуту Садівничого товариства "Золотий Ренет" (надалі - Статут) передбачено, що Товариство створено шляхом об`єднання фізичних осіб для надання послуг переважно членам Товариства для ведення спільної господарської діяльності на підставі згоди громадян про об`єднання їх інтересів по використанню земельної ділянки загальною площею 67 га, відведеною рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 22 жовтня 1959 року, № 1102 для задоволення своїх потреб у сфері садівництва та городництва.

За змістом п. 1.6. Статуту, Товариство у своїй діяльності керується Конституцією, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативними актами України та цим статутом. Товариство утворене та зареєстроване в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, та є об`єднанням громадян, яке не має права займатися комерційною або іншою фінансовою-господарською діяльністю з метою отримання прибутку.

Відповідно до пункту 5.1. Статуту, джерелами формування майна Товариства, є в тому числі членські внески його членів.

За змістом розділу 13 Статуту Товариства, питання визначення розмірів вступного і членських внесків та інших, віднесено до компетенції зборів членів Товариства (п. 13.1.2 Статуту). У разі, коли з організаційних причин проведення зборів членів Товариства неможливе, можуть бути скликані збори уповноважених представників Товариства Норма представництва і порядок вибрання встановлюють Правлінням Товариства. Збори уповноважених представників Товариства вправі примати рішення з усіх питань , віднесених до компетенції зборів членів Товариства, окрім прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію Товариства (п. 13.1.5 Статуту).

Особа, яка бажає брати участь у Товаристві, подає письмову заяву. Заява розглядається та затверджується правлінням Товариства, на яке запрошується заявник. Питання про вступ нового члена вирішується більшістю голосів (п. 10.1. Статуту).

За змістом п. 8.2. Статуту, одним з основних обов`язків членів Товариства, є регулярна та в установлені строки (щомісячна) сплата членських внесків, плати за електроенергію, цільові внески та інші платежі.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням зборів уповноважених представників Садівничого товариства "Золотий Ренет", оформленим протоколом № 1 від 16.06.2018, затверджено кошторис Товариства на 2018 - 2019 роки, відповідно до якого визначено розмір членських внесків в сумі 140 грн. в місяць з ділянки.

20.07.2019 року ОСОБА_2 подала заяву на ім`я голови СТ "Золотой Ренет" про виведення її з членів товариства з причин переоформлення дачної ділянки на племінницю ОСОБА_1 .

Одночасно, Відповідачка подала заяву за змістом якої просила прийняти її в члени товариства в зв`язку з переоформленням дачної ділянки № НОМЕР_1 , квартал 4.

Таким чином, за доводами Позивача, які не спростовані Відповідачем у відзиві на позовну заяву, з 20.07.2019 року ОСОБА_1 є членом СТ "Золотий Ренет", за якою обліковується земельна ділянка № НОМЕР_2 (квартал 4, ділянка НОМЕР_1 ).

Позивач зазначив, що Відповідачка допустила порушення статуту СТ "Золотий Ренет" в частині сплати внесків, розмір яких визначено рішенням зборів уповноважених представників від 16.06.2018 року, в наслідок чого в неї виникла заборгованість за період з січня 2020 року по травень 2026 рік у розмірі 10 780,00 грн., стягнення якої є предметом заявленого позову.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 4 096,40 грн., яка розрахована на підставі п. 5.8. Статуту товариства, а також інфляційні втрати в сумі 3 578,12 грн. та три проценти річних у розмірі 1 044,13 грн., що підлягають сплаті за порушення грошового зобов`язання відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Здійснивши оцінку обґрунтованості заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Відповідач є членом садівничого товариства. Відповідно до положень статуту товариства його члени зобов`язані виконувати вимоги статуту та рішення органів товариства, зокрема своєчасно сплачувати членські внески. Визначення розміру таких внесків належить до компетенції загальних зборів товариства (зборів уповноважених представників товариства).

Рішеннями зборів уповноважених представників садівничого товариства визначено розмір членських внесків, а статутом передбачено строки їх сплати. Таким чином, обов`язок відповідача зі сплати членських внесків зумовлений його членством у товаристві та положеннями статуту, тоді як розмір грошового зобов`язання конкретизовано відповідним рішенням зборів. Зазначене рішення прийняте компетентним органом товариства, недійсним в судовому порядку не визнавалося, а отже є обов`язковим для його членів.

При цьому виникнення такого обов`язку не залежить від укладення між товариством та його членом окремого договору, оскільки його підставою є саме членські правовідносини, врегульовані статутом товариства та рішеннями його органів.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог законодавства. Невиконання встановленого статутом обов`язку зі сплати членських внесків у визначені рішенням загальних зборів строки є неналежним виконанням грошового зобов`язання та тягне виникнення заборгованості перед товариством.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 759/13815/15-ц, у якій суд виходив з обов`язку члена садівничого товариства сплачувати передбачені статутом та встановлені рішеннями загальних зборів внески.

Отже, оскільки факт членства Відповідача у садівничому товаристві, встановлення розміру та порядку сплати членських внесків, а також факт їх несплати Відповідачем підтверджені матеріалами справи, у останнього виникла заборгованість перед товариством, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

З урахуванням наведеного, вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати членських внесків у розмірі 10 780,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач вимагає стягнення з Відповідача відсотків річних та інфляційних втрат від суми простроченого грошового зобов`язання зі сплати членських внесків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на підставі наведеної норми матеріального закону, Позивач розрахував та просить стягнути з Відповідача 1 044,13 грн. процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 01.02.2020 року по 23.06.2026 року, а також 3 578,12 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2020 року по квітень 2026 року.

За результатами перевірки наданого розрахунку судом встановлено, що визначення розміру відсотків річних та інфляційних втрат здійснено арифметично правильно, в зв`язку з чим, позов у відповідній частині вимог також підлягає задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення пені в розмірі 4 096,40 грн., в підтвердження підстав для стягнення якої Позивач посилається на п. 5.8. Статуту садівничого товариства, суд зазначає наступне.

Правовідносини між садівничим товариством та його членами регулюються, зокрема, Законом України «Про кооперацію», статутом товариства та рішеннями його органів, прийнятими відповідно до статуту. Закон України «Про кооперацію» визначає обов`язок членів кооперативу щодо сплати встановлених внесків, однак не встановлює пені за прострочення їх сплати та не містить положень, які б надавали товариству право встановлювати таку пеню.

За змістом статей 546, 548, 549 ЦК України пеня є видом неустойки, тобто способом забезпечення виконання зобов`язання, яка встановлюється законом або договором. При цьому статут товариства, визначаючи права та обов`язки його членів, є установчим та локальним актом юридичної особи і сам по собі не є цивільно-правовим договором між товариством та кожним його членом.

Отже, передбачення у статуті обов`язку члена сплачувати пеню за прострочення внесків саме по собі не є встановленням неустойки договором у розумінні статей 546, 548, 549 ЦК України. Таким чином, за відсутності відповідної норми закону або договору між товариством та відповідачем, яким погоджено сплату пені, правові підстави для її стягнення відсутні.

При цьому встановлення статутом обов`язку своєчасно сплачувати членські внески не ототожнюється із встановленням відповідальності за порушення такого обов`язку. Перший визначає зміст членського обов`язку, тоді як пеня є додатковим майновим наслідком його порушення і як неустойка потребує самостійної правової підстави.

За таких обставин, вимоги Позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин позов підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача суми 15 402,25 грн., з яких 10 780,00 грн. заборгованості зі сплати членських внесків, 3 578,12 грн. інфляційні втрат, 1 044,13 грн. три проценти річних, в решті позовних вимог слід відмовити.

Оцінка доводів Відповідача.

Заперечуючи проти позову Відповідач посилається на відсутність доказів в підтвердження встановлення розміру членських внесків окремо на кожен спірний рік (з 2020 року по 2026 рік). При цьому, як стверджує Відповідач до справи надано рішення зборів щодо встановлення розміру відповідних внесків лише на 2018 рік.

Суд вважає наведені зазначені доводи Відповідача необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 13.1.2 Статуту до компетенції зборів членів Товариства належить, зокрема, визначення розмірів вступного і членського внесків та інших внесків. При цьому Статут не містить положень про обов`язковість щорічного встановлення розміру членського внеску або про припинення дії визначеного зборами розміру після закінчення календарного року чи відповідного кошторисного періоду.

Наданим Позивачем рішенням зборів уповноважених представників затверджено кошторис Товариства на 2017– 2018 роки, при цьому цим же рішенням окремо визначено розмір щомісячного членського внеску з однієї земельної ділянки. Отже, зазначеним рішенням було реалізовано передбачене Статутом повноваження зборів щодо визначення розміру членського внеску.

Саме по собі зазначення у рішенні періоду, на який затверджено кошторис, не свідчить про те, що встановлений цим рішенням розмір членського внеску автоматично припинив діяти після закінчення 2018 року, оскільки рішення не містить відповідного застереження, а Статут не встановлює обов`язку повторного визначення такого розміру щороку.

Інше тлумачення призвело б до висновку, що у разі неприйняття загальними зборами нового рішення, члени Товариства звільняються від обов`язку сплачувати членські внески або розмір такого внеску стає невизначеним, хоча Статутом такого наслідку не передбачено.

При цьому Позивач стверджує, що після прийняття зазначеного рішення інших рішень зборів щодо зміни розміру членського внеску не приймалося. Відповідачем доказів прийняття таких рішень, як і доказів скасування чи зміни встановленого розміру внеску, не надано.

За таких обставин відсутність окремих рішень про визначення розміру членського внеску на кожен рік спірного періоду сама по собі не свідчить про відсутність у Відповідача обов`язку зі сплати внесків та не є підставою для відмови у їх стягненні. Визначальним є те, що Статут покладає на члена Товариства обов`язок сплачувати членські внески, надає загальним зборам повноваження щодо визначення їх розміру, а доказів зміни встановленого ними розміру у спірний період суду не надано.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З долучених позивачем доказів вбачається, що періодом виникнення спірної заборгованості відповідача є січень 2020 року – травень 2026 року.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356). Закон № № 4434-IX набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 04 вересня 2025 року.

Підсумовуючи, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився до 04 вересня 2025 року.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи наведене, позовна давність за зобов`язаннями з оплати членських внесків за період з січня 2020 по травень 2026, а також нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, станом на час звернення позивачем до суду (27.07.2026) не спливла, так як строк позовної давності до 04.09.2025 був зупиненим (внаслідок продовження з 02.04.2020 на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Хаменєвої Надії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Садівничого товариства "ЗОЛОТИЙ РЕНЕТ" (49075, місто Дніпро, вулиця Брилів Шлях, 31 Д, ЄДРПОУ 23927283) 10 780,00 грн. заборгованості зі сплати членських внесків, 3 578,12 інфляційних втрат, 1 044,13 грн. три проценти річних, 2 103,06 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ліпинський