Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №903/709/26 — Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 вересня 2026 рокуСправа № 903/709/26

за позовом виконувача обов`язків керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Павлівської сільської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"

про визнання недійсною додатковою угоди та стягнення 151 822,70 грн

Суддя Микола Шум

Секретар судового засідання Ольга Харкевич

Представники сторін:

від прокуратури: Гудков М.В.

від позивача:н/з

від відповідача: Мірчук В.В.

встановив: виконувач обов`язків керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Павлівської сільської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут", в якому просить:

- визнати недійсною: 1) додаткову угоду №1 від 01.07.2024 до Договору постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2024 №ВЕЗ23-24/356, укладеного між Павлівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ""Волиньелектрозбут" на користь Павлівської сільської ради в дохід місцевого бюджету 151 822,70 грн.

Також просить покласти на відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Ухвалою суду від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25 серпня 2026 року на 11:55 год.

03.08.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" надійшов відзив на позовну заяву.

06.08.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

07.08.2026 від керівника Володимирської окружної прокуратури на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

17.08.2026 від керівника Володимирської окружної прокуратури на адресу суду надійшло заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

24.08.2026 на адресу суду від Павлівської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" в судовому засіданні 25.08.2026 підтримав клопотання про залишення позову без розгляду, просив суд задоволити.

Представник прокуратури в судовому засіданні 25.08.2026 щодо задоволення судом клопотання про залишення позову без розгляду надав заперечення.

Протокольною ухвалою від 25.08.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.09.2026 о 12 год 15 хв.

28.09.2026 позивач подав клопотання про проведення судового засідання 29.09.2026 без участі його представника.

В судовому засіданні 29.09.2026 представник прокуратури позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.09.2026 просив в задоволені позову просив суд відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши позицію представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,-

За результатами здійснення процедури закупівлі № UA-2023-12-15-008124-a з предметом: «Електрична енергія» між Павлівською сільською радою (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» 18.01.2024 було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № ВЕЗ23-24/356 .

Відповідно до п.1.3 Договору загальна сума договору становить 2 959 000,05 грн.

Постачання електричної енергії здійснюється у строк до 31 грудня 2024 року (п.12.1 Договору), обсяг закупівлі складає 385 823 кВт*год (Додаток 1 до Договору).

Відповідно до 4.5.2. Договору, Сторони розраховують ціну за одиницю товару за формулою визначення ціни за одиницю Товару вказану у додатку 3 до Договору.

Згідно з Додатком № 2 до Договору, ціна електричної енергії як товару (кВт/ год) становить 4,14 грн/кВт*год (без ПДВ та без регульованих тарифів), а ціна електричної енергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) 7,66932 грн/кВт*год.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках, передбачених особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Відповідно до п.4.5.2. Договору, зміна ціни за одиницю товару здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до цього договору в частині коригування обсягів фактичного споживання товару споживачем без зміни вартості договору на момент його укладання.

У разі коливання ціни закупівлі одиниці товару на ринках електроенергії заінтересована сторона письмово звертається до іншої сторони листом в якому пропонує нову ціну закупівлі одиниці товару з урахуванням коливання такої ціни на ринках електроенергії порівняно із ціною закупівлі одиниці товару визначеною в додатку 3 до Договору, але не більше ніж на відсоток коливанні ціни товару на ринках електроенергії у бік збільшення.

У подальшому між Павлівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" додатковою угодою від 30.09.2024 № 2 вилучено з Додатку № 1 до Договору об`єкт споживання, додатковою угодою від 11.12.2024 № 3 змінено обсяги постачання електроенергії з 385 823 кВт*год до 193 248 кВт*год та змінено загальну суму Договору з 2 959 00, 05 грн до 1 690 965,33 грн, додатковою угодою від 27.12.2024 № 4 змінено обсяги постачання електроенергії з 193 248 кВт*год до 164 562 кВт*год та змінено загальну суму Договору з 1 690 965,33 грн до 1 413 901, 34 гривня.

Водночас додатковою угодою від 01.07.2024 № 1 збільшено ціну електричної енергії як товару (без урахування регульованих тарифів та без ПДВ) із 4,14 грн/кВт*год до 5,797482 грн/кВт*год. Відтак ціна одиниці товару (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) зросла і становила 9,658299 грн/кВт*год.

Згідно наданих Павлівською сільською радою актів приймання передачі електричної енергії та платіжних інструкцій встановлено, що ТОВ «Волиньелектрозбут» на виконання умов Договору було поставлено 164 562 кВт/ год електричної енергії, за яку замовник сплатив 1 413 901,34 грн

У справі заявлено вимогу визнати недійсною додаткову угоду №1 від 01.07.2024 до договору №ВЕЗ23-24/356 від 18.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу на підставі ст.203, 215 ЦК України, як така, що укладена з порушенням вимог пунктів 2, 7 ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі” та підпунктів 2, 7 п.19 Особливостей, затверджених постановою КМУ України від 12.10.2022 № 1178.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

За загальним правилом ціна є істотною умовою господарського договору і встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Як передбачено частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не повинна відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

01.07.2024 сторони уклали додаткову угоду №1, якою з 01.01.2025 внесено зміни до ціни електричної енергії шляхом коригування її складової – тарифу на послуги з передачі електричної енергії та на послуги з розподілу електричної енергії. Таке коригування зумовлене збільшенням зазначеного тарифу на послуги з передачі електроенергії на понад 25 відсотків (25,93 %) від договірної (з 7,66932 грн до 9,658299 грн за 1 кВт/год з ПДВ), а ціна електричної енергії як товару (без урахування регульованих тарифів та без ПДВ) із 4,14 грн/кВт*год до 5,797482 грн/ кВт*год, тобто на 40,03 відсотків, що істотно перевищує встановлений законодавством граничний рівень у 10 відсотків.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №924/413/24 зазначено, що передбачена умовами договору про постачання електричної енергії споживачу зміна умов цього договору у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме: у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару з цим договором, не доводить виникнення у відповідача права змінити вартість електричної енергії, що поставляється ним за договором, у зв`язку із коливанням цін на ринку, оскільки сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику при проведенні процедури закупівлі, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Таких доказів відповідач не надав та відповідних обставин суди не встановили. Виключно зміна регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару."

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 викладено правову позицію, відповідно до якої визначене законодавством відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю, встановлене пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є граничним (пороговим) та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень.

При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10 %, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору фактично означало б зміну змісту законодавчої норми, що є неприпустимим та порушує принцип правової визначеності.

Водночас доводи відповідача зводяться до того, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджено "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Згідно вищезазначених Особливостей, на переконання відповідача, сторони були вправі підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 та від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 викладено правову позицію, згідно з якою підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Тобто, постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Отже, в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".

З огляду на викладене, сторонами не було дотримано вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та збільшено ціну електричної енергії за додатковою угодою №1 від 01.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №ВЕЗ 23-24/356 від 18.01.2024 понад встановлений законом граничний рівень, що є порушенням імперативних вимог спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини, а відтак вимога про визнання зазначеної додаткової угоди недійсною є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 151 822,70 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права його учасників. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, роз`яснюючи застосування статей 215, 216 ЦК України, зазначив, що двостороння реституція є необхідним правовим наслідком визнання правочину недійсним і не може бути проігнорована сторонами. Повернення всього отриманого за таким правочином є юридичним обов`язком, що виникає безпосередньо з норм закону та факту недійсності правочину.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсною додаткову угоду №1 від 01.07.2024, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, узгодженою у договорі про постачання електричної енергії споживачу №ВЕЗ 323-24/356 від 18.01.2024 з суми 7,66932 за 1 кВт/год з ПДВ.

З огляду на викладене, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 151 822,70 грн (1 413 901,34 грн. – 1 262 078,64 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах Павлівської сільської ради.

Володимирською окружною прокуратурою відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було скеровано на адресу Павлівської сільської ради лист від 10.07.2026, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткової угоди до договору постачання електричної енергії.

Зазначеним органом не було вжито заходів, спрямованих на захист інтересів держави.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а у разі встановлення судом незаконності додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.

З урахуванням наведеного позов керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Павлівської сільської ради спрямований на захист інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.

За таких обставин в уповноваженого органу, в інтересах якого пред`явлено позов, був час і можливість самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, однак він не скористався правом звернутися до суду за захистом інтересів держави, що, безумовно, свідчить про невжиття компетентним органам жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.

З урахуванням викладеного, у цьому випадку прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Павлівської сільської ради.

Враховуючи обізнаність Павлівської сільської ради про порушення інтересів держави та територіальної громади; беручи до уваги характер наданої інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та відсутність наміру звертатись до суду самостійно, з огляду на наявність порушень інтересів держави, що полягає у неналежному виконанні уповноваженим органом функцій із їх захисту, у керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області є підстави для представництва інтересів держави в особі Павлівської сільської ради.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст.129 ГПК України з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури слід стягнути 5 324,80 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 01.07.2024 до Договору постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2024 №ВЕЗ23-24/356, укладеного між Павлівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" (43026, місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 14а, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Павлівської сільської ради (вул.Незалежності,27б, с.Павлівка, Володимирський район, Волинська область, 45342, код ЄДРПОУ 04333342) в дохід місцевого бюджету 151 822,70 грн. безпідставно збережених коштів.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" (43026, місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 14а, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 5 324,80 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

09.10.2026

Суддя Микола ШУМ