Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №903/843/26 — Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2026 рокуСправа № 903/843/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/843/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудіні Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про стягнення 27831,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

07.09.2026 зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудіні Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про стягнення 27831,62 грн, в т.ч.: 21500,00 грн - заборгованість за основним боргом; 2106,43 грн - інфляційні втрати; 881,88 грн - 3% річних; 3 341,63 грн - пеня. Також просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 17 662,40 грн.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору купівлі продажу електричної енергії від 28.10.2022.

Ухвалою суду від 08.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ухвалу суду від 08.09.2026 отримав 08.09.2026, що підтверджується доставкою про доставку електронного листа.

Отже, строк для подачі відзиву до 23.09.2026.

18.09.2026 відповідач сформував в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просить суд:

1. Залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України у зв`язку з тим, що вона підписана та подана особою, яка не мала на це повноважень, оскільки дана справа є складною та підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

2. У разі, якщо суд не встановить підстав для залишення позову без розгляду, — розглянути по суті такі заперечення проти позовних вимог.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 3 341,63 грн, 3% річних у розмірі 881,88 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 106,43 грн.

4. Закрити провадження у справі в зв`язку з сплатою основного боргу в розмірі 21500,00 грн у зв`язку та відсутністю підстав для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних – тобто в зв`язку з відсутністю предмета спору.

5. Повернути Позивачу сплачений судовий збір в зв`язку з закриттям провадження в справі.

6. Відмовити позивачу у компенсації витрат на правничу допомогу, або у разі їх належного підтвердження понесення - зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлений Позивачем до стягнення, до 1000 грн.

7. Стягнути з Позивача на користь Відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн

21.09.2026 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» наступні документи:

1.Заяву про закриття провадження у справі в частині, а саме просить суд закрити провадження у справі № 903/843/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДІНІ ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ" про стягнення заборгованості на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення:

- основного боргу у розмірі 21 500,00 грн;

- 3% річних у розмірі 81,29 грн;

- інфляційних втрат у розмірі 86,06 грн.

Залишити до розгляду позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДІНІ ТРЕЙД»:

- інфляційних втрат у розмірі 2 020,37 грн (різниця від заявлених 2 106,43 грн);

- 3% річних у розмірі 800,59 грн (різниця від заявлених 881,88 грн);

- пені у розмірі 3 341,63 грн;

- а також судових витрат у загальному розмірі 17662,40 грн (з яких судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн)

В обгрунтування вказує, що 18.09.2026 Відповідач добровільно здійснив часткову оплату нарахувань на загальну суму 167,35 грн (а саме: 3% річних в сумі 81,29 грн та інфляційних витрат в сумі 86,06 грн), що підтверджується платіжною інструкцією № 449099 від 18.09.2026. З наведених дій вбачається, що зі сторони Відповідача заявлена заборгованість за основним боргом, а також частково за 3% річних та інфляційними втратами, була добровільно сплачена після відкриття провадження у справі.

2. Відповідь на відзив, в якій просить суд позовні вимоги Позивача задовольнити в повному обсязі, та стягнути з ТОВ "ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ" на користь ТОВ «ГУДІНІ ТРЕЙД»:

- інфляційних втрат у розмірі 2 020,37 грн (різниця від заявлених 2 106,43 грн);

- 3% річних у розмірі 800,59 грн (різниця від заявлених 881,88 грн);

- пені у розмірі 3 341,63 грн;

- а також судових витрат. У задоволенні клопотання Відповідача про стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн - відмовити в повному обсязі.

25.09.2026 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» заперечення (на відповідь на відзив).

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 28.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (далі за текстом - «Продавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» (далі за текстом - «Покупець» або «Відповідач») укладено Двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії №28/10/2022-01 (надалі - «Договір»).

Відповідно до умов Договору, Продавець продає, а Покупець купує електричну енергію як товар, в обсягах, графіках погодинного обсягу, за ціною та на умовах, що визначені цим Договором, Додатками та Додатковими угодами до цього Договору, що є його невід`ємними частинами.

Оплата Покупцем вартості електричної енергії вважається здійсненою після того, як на рахунок Продавця надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за придбану електричну енергію, відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 5.1 вказаного Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. Більше того, відповідно до п. 5.3 Договору, у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань управнена Сторона має право звернутися до протилежної Сторони з вимогою про сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

В рамках виконання умов договору між ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» та ТОВ «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» були складені відповідні акти передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії.

У кожному акті було зазначено обсяг товару, що підлягає постачанню, та суму, яку Покупець зобов`язаний сплатити. Зокрема, були оформлені, погоджені та скріплені підписами й печатками Продавця та Покупця акти:

- Акт № 3790 від 30.11.2022 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 278 171,98 грн;

- Акт № 4024 від 31.12.2022 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 261 020,84 грн;

- Акт № 4 від 31.01.2023 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 691 268,06 грн;

- Акт № 423 від 28.02.2023 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 425 247,73 грн;

- Акт № 880 від 31.03.2023 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 1 139 256,00 грн;

- Акт № 1285 від 30.04.2023 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 1 102 213,06 грн;

- Акт № 1766 від 31.05.2023 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 1 046 096,04 грн;

- Акт № 2108 від 30.06.2023 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 1 347 237,22 грн;

- Акт № 2529 від 31.07.2023 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 1 614 951,84 грн;

- Акт № 2946 від 31.08.2023 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 1 942 119,96 грн;

- Акт № 3383 від 30.09.2023 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 2 095 466,28 грн;

- Акт № 3827 від 31.10.2023 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 3 423 388,74 грн;

- Акт № 4303 від 30.11.2023 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 6 112 750,14 грн;

- Акт № 4785 від 31.12.2023 р. з додатком на загальну суму з ПДВ 3 798 495,80 грн.

Загальна вартість електричної енергії, яка була поставлена Покупцю за вказаними актами, становить 25 277 683,69 грн (з ПДВ).

Між сторонами був складений Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2022 по 22.04.2025, яким зафіксовано стан розрахунків на відповідну дату.

В подальшому, 06 травня 2025 року, Відповідач здійснив часткову оплату боргу на суму 20 260,22 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 509338.

Після врахування вказаного платежу, остаточний залишок непогашеної заборгованості ТОВ «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» становить 21 500,00 грн. Підписання Акта звірки та здійснення подальшої часткової оплати беззаперечно свідчать про те, що Відповідач визнав заборгованість, але не виконав своїх зобов`язань за договором щодо її повного та остаточного погашення.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Внаслідок цього, виник основний борг ТОВ «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» за поставлений товар, який станом на день пред`явлення даної позовної заяви становить 21500,00 грн.

Постановою Господарського суду Сумської області від 26.11.2025 року у справі № 920/961/25 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В межах ліквідаційної процедури, 22.05.2026 року відбувся електронний аукціон № BRD001-UA-20260511-00282 з продажу майна банкрута, зокрема по лоту № 43888596_5, до складу якого увійшло право вимоги дебіторської заборгованості до ТОВ «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» у розмірі 21500,00 грн.

Відповідно до Протоколу про результати аукціону BRD001-UA-20260511-00282 від 22.05.2026 року, переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУДІНІ ТРЕЙД».

На виконання вимог ст. 85 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Позивач у повному обсязі сплатив запропоновану ціну лота. Це підтверджується платіжною інструкцією № 32 від 21.05.2026 р. на суму 70 053,72 грн (сплата гарантійного внеску) та платіжною інструкцією № 33 від 25.05.2026 р. на суму 10 088,44 грн (сплата залишку від ціни продажу лота).

Частиною 1 ст. 87 КУзПБ визначено, що придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни.

28.05.2026 року між ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (Первісний кредитор) та ТОВ «ГУДІНІ ТРЕЙД» (Новий кредитор) було укладено Договір №Л-5 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та Акт № Л-5 про придбання майна на аукціоні.

Згідно з вказаними документами, Продавець передав у власність Позивача право вимоги дебіторської заборгованості до Відповідача у розмірі 21500,00 грн.

Пунктами 1.4-1.5 договору№Л-5 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, передбачено, що первісний кредитор (продавець) не відповідає за невиконання своїх зобов`язань попередніми боржниками. Продаж дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма пов`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, 3%и річних, а також процесуальними правами кредитора.

Разом з цим, як слідує з доводів позивача та відповідача після відкриття провадження у справі боржник здійснив погашення суми основного боргу в повному обсязі. Вказане підтверджується платіжною інструкцією №434738 від 11.09.2026.

На день розгляду справи відповідачем сплачено борг в сумі 21500,00 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Провадження у справі щодо стягнення основного боргу в сумі 21500,00 грн підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Згідно ч. 1 цієї статті кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які відповідно до ст.599 ЦК України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, заміна кредитора у зобов`язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, " боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/4253/17 від 15.08.2019 р. згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу і питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі в разі заміни кредитора в зобов`язанні, вирішується судом в порядку, передбаченому наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями чинного законодавства України, зокрема, відповідно до норм ЦК України, передача права вимоги може здійснюватися шляхом відступлення права вимоги. У даному випадку ТОВ «ГУДІНІ ТРЕЙД» набуло право вимоги до ТОВ «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» у розмірі 21 500,00 грн за Двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії № 28/10/2022-01 від 28.10.2022 р., в результаті придбання майна банкрута ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ».

Придбавши це майно на аукціоні, ТОВ «ГУДІНІ ТРЕЙД» отримало право вимоги, яке раніше належало ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ», що надає статус правонаступника, згідно з приписами ЦК України та КУзПБ, в межах зобов`язання між ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» та ТОВ «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ».

Всі права та обов`язки, які були у ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» як кредитора щодо ТОВ «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ», переходять до ТОВ «ГУДІНІ ТРЕЙД» відповідно до ст. 514 ЦК України, яка регулює порядок відступлення права вимоги.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2020 у справі № 906/703/16. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.02.2020 у справі № 910/5737/15-г, від 06.02.2020 у справі № 908/2251/18, від 15.08.2019 у справі № 904/4253/17, від 16.04.2020 по справі № 5023/5604/11.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

ВС у постанові КГС ВС від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19 підкреслив, що наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховуються пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

У разі якщо розрахунок пені здійснено позивачем неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з представленими господарському суду розрахунком, позивачем нараховано:

-2106,43 грн - інфляційні втрати за період з 23.04.2025 по 04.09.2026;

- 881,88 грн - 3% річних за період з 23.04.2025 по 04.09.2026;

- 3 341,63 грн - пеня за період з 23.04.2025 по 22.10.2025.

Разом з цим, відповідачем оплачено 167,35 грн, в т.ч.: 81,29 грн 3% річних за період з 28.07.2026 по 11.09.2026 та 86,06 грн інфляційні втрати за період з липень-серпень 2026.

Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Провадження у справі щодо стягнення 167,35 грн (в т.ч.: 81,29 грн 3% річних за період з 28.07.2026 по 11.09.2026 та 86,06 грн інфляційні втрати за період з липень-серпень 2026) підлягає закриттю.

Перевіривши доданий позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:

-3341,63 грн - пеня за період з з23.04.2025 по 22.10.2025;

-2020,37 грн - інфляційні втрати за період з 23.04.2025 по 27.07.2026;

- 800,59 грн - 3% річних за період з 23.04.2025 по 27.07.2026.

Згідно з розрахунком суду 3% річних (за період з 23.04.2025 по 27.07.2026) становить 814,64 грн, однак суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН”.

Контррозрахунку нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат відповідачем не подано.

Разом з цим, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення пені у розмірі 3 341,63 грн не підлягає задоволенню з огляду на те, що постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (у редакції постанови № 413 від 26.04.2022) установлено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за договорами постачання електричної енергії за період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування.

Правомірність застосування цього мораторію підтверджена постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

Заявлений Позивачем період нарахування пені (з 23.04.2025 по 22.10.2025) припадає на період дії воєнного стану, а тому нарахування пені за цей період є неправомірним, а тому стягнення пені до задоволення не підлягає.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 2820,96 грн, в т.ч.: 800,59 грн 3% річних та 2020,37 грн - інфляційні втрати. Провадження у справі на суму 21667,35 грн закрити. В решті позову відмовити.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).

На підставі ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слід повернути з Державного бюджету України 2072,72 грн. судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині вимог (21667,35 грн) до відповідача.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 269,97 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Щодо доводів відповідача, що у представника позивача відсутні повноваження на підписання позовної заяви, судом враховано наступне.

Відповідач доводить, що позовну заяву від імені Позивача підписав та подав Коваль Андрій Євгенійович, повноваження якого оформлені довіреністю від 01.09.2026, виданою ТОВ «ГУДІНІ ТРЕЙД» в особі директора Галкіної Н.Б., достовірність якого перевірити є неможливим.

Ні в довіреності, ні в самій позовній заяві немає жодної вказівки на статус адвоката: відсутнє посилання на Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відсутній ордер, не зазначено номер і дату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність за своїм змістом є звичайною цивільно правовою довіреністю, виданою фізичній особі, а не документом, який посвідчує повноваження адвоката. Коваль А.Є. також не є керівником Позивача (директором є Галкіна Н.Б.) і жодних відомостей про перебування Коваля А.Є. у трудових відносинах із Позивачем — трудового договору, наказу про призначення на посаду, штатного розпису тощо — ні позовна заява, ні додані до неї документи не містять.

Разом з цим, судом ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.09.2026 про відкриття провадження встановлено та визнано, що дана справа є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України). Суд не встановлював жодних обставин «складності» предмету спору, на які безпідставно посилається Відповідач, та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2 статті 58 ГПК України, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність. Отже, у малозначних спорах представництво юридичної особи може здійснюватися фізичною особою на підставі довіреності, без необхідності надання статусу адвоката.

Повноваження представника Коваля А.Є. у цій справі належним чином підтверджуються Довіреністю від 01 вересня 2026 року, виданою ТОВ «ГУДІНІ ТРЕЙД» в особі директора Галкіної Н.Б. У вказаній довіреності передбачено право представника подавати та підписувати від імені Довірителя позовні заяви, заперечення, а також бути представником в господарських судах з усіма правами, якими наділений законом позивач.

Щодо відсутності печатки на довіреності, судом враховано, що використання печатки суб`єктом господарювання не є обов`язковим. Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, а її відсутність не створює жодних юридичних наслідків. Таким чином, посилання Відповідача на постанову Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 908/1101/17 є абсолютно нерелевантним та вирваним із контексту, оскільки вказана практика стосується справ, що не є малозначними. Повноваження представника Позивача у даній справі підтверджені належними документами відповідно до вимог ГПК України, а тому підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Щодо обсягу права вимоги, набутого Позивачем за результатами аукціону, судом враховано наступне.

Відповідач доводить, що Позивач не набув права на стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки ці права не були прямо прописані як окремий предмет лота на аукціоні чи в договорі відступлення.

Разом з цим, судом враховано, що відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами, що існували на момент переходу права вимоги, є безпосередньо умови Двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії № 28/10/2022-01 від 28.10.2022 р., право грошової вимоги за яким було придбано на аукціоні.

Так, згідно з п. 5.1 вказаного Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Більше того, відповідно до п. 5.3 Договору, у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань управнена Сторона має право звернутися до протилежної Сторони з вимогою про сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Отже, право на стягнення пені прямо та недвозначно передбачено умовами первісного зобов`язання, права за яким придбав Позивач.

Також, 28.05.2026 року між ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (Первісний кредитор) та ТОВ «ГУДІНІ ТРЕЙД» (Новий кредитор) було укладено Договір №Л-5 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та Акт № Л-5 про придбання майна на аукціоні.

Згідно з вказаними документами, Продавець передав у власність Позивача право вимоги дебіторської заборгованості до Відповідача у розмірі 21500,00 грн.

Пунктами 1.4-1.5 договору№Л-5 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, передбачено, що первісний кредитор (продавець) не відповідає за невиконання своїх зобов`язань попередніми боржниками. Продаж дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма пов`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, 3% річних, а також процесуальними правами кредитора.

Крім того, згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц), нарахування інфляційних втрат та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою майнової відповідальності боржника. Ці права є похідними та невід`ємними від основного зобов`язання.

Оскільки Договір відступлення № Л-5 від 28.05.2026 не містить жодних обмежень, прямих застережень чи заборон щодо переходу права на стягнення санкцій, передача права вимоги за основним боргом автоматично потягла за собою перехід до Позивача права на стягнення всіх додаткових платежів, передбачених як законом (ст. 625 ЦК України), так і первісним Договором (п. 5.3).

Відповідач обґрунтовує свою позицію посиланням на «Інформаційну довідку» та «окрему думку» суддів у справі № 206/4841/20. Проте, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені виключно у постановах Верховного Суду. Ні інформаційні довідки, ні окремі думки суддів (які залишилися у меншості під час ухвалення рішення і не погодилися з ним) не є джерелом права та не мають жодного преюдиційного чи обов`язкового характеру.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі № 910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Тож, право вимоги за основним зобов`язанням включає не лише право на отримання основної суми боргу, але й усі додаткові вимоги, що випливають із порушення боржником своїх обов`язків. Такими вимогами є, зокрема, право на стягнення інфляційних втрат та процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

Стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних полягає у захисті майнових інтересів кредитора у випадку прострочення виконання зобов`язання, ці права є невід`ємними від основного зобов`язання. Таким чином, передача права вимоги за основним зобов`язанням автоматично тягне за собою передачу права на стягнення додаткових платежів, що є похідними від основного зобов`язання. При переході права вимоги до нового кредитора останній має право на стягнення не лише суми основного боргу, але й на стягнення інфляційних втрат та процентів річних відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому Позивач має право на отримання заборгованості за поставлену електричну енергію із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, а також пені, прямо передбаченої п. 5.3 Договору.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 231, 233, 236- 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (вулиця Словацького,13, кв.4, місто Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудіні Трейд» (вулиця Полігонна,25, кв.31, місто Дніпро, 49045, код ЄДРПОУ 45861644, Рахунок IBAN: НОМЕР_1 Банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299) 2820,96 грн (дві тисячі гривень вісімсот двадцять гривень 96 коп.) заборгованості, в т.ч.: 800,59 грн 3% річних та 2020,37 грн - інфляційні втрати, а також 269,97 грн (двісті шістдесят дев`ять гривень 97 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження на суму 21667,35 грн закрити.

4. В решті позову відмовити (3341,63 грн)

5. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Гудіні Трейд» (вулиця Полігонна,25, кв.31, місто Дніпро, 49045, код ЄДРПОУ 45861644, Рахунок IBAN: НОМЕР_1 Банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299) судовий збір в сумі 2072,72 грн, що сплачений згідно платіжної інструкції №69 від 04.09.2026 на суму 2662,40 грн (копія міститься в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 12.10.2026.

Суддя І. О. Гарбар