Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №902/769/26 — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2026 р. Cправа № 902/769/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,

за участю представників:

позивача -Жирний Олексій Сергійович (поза межами суду),

відповідача - Польовий Денис Юрійович, довіреність від 30.09.2026 (в залі суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)

до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 28814,07 грн

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 28814,07 грн заборгованості, з яких 16 526,72 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2016, 1122,50 грн 3 % річних, 4329,53 грн інфляційних втрат, 5271,28 грн компенсації вартості послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2016, 345,12 грн 3% річних та 1218,93 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито провадження у справі №902/769/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

30.06.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих. №01-30/6601/26 від 30.06.2026).

03.07.2026 представником позивача подано відповідь на відзив (вх. №01-30/6719/26 від 03.07.2026).

Ухвалою суду від 17.08.2026 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.09.2026.

18.08.2026 до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 18.08.2026) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.08.2026 забезпечено участь представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" Жирного О.С, в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 15.09.2026 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.09.2026.

Ухвалою суду від 15.09.2026 повідомлено відповідача, що розгляд справи по суті відбудеться 30.09.2026.

В судовому засіданні 30.09.2026 прийняли участь представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Акціонерне товариство "Укртрансгаз" до 31.12.2019 було оператором газотранспортної системи і суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Законом України "Про ринок природного газу").

27.10.2022 Центр медичної реабілітації та санаторного лікування " ІНФОРМАЦІЯ_1 -ВОДИЦЯ" змінило назву на Військову частину НОМЕР_1 та є споживачем - юридичною особою, яка отримувала природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17", покладено на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обов`язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювальних сезонів 2015/16, 2016/17 безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах.

31.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Центром медичної реабілітації та санаторного лікування "ПУЩА-ВОДИЦЯ" (Споживач) укладено договір постачання природного газу №100/16-ТУ-41.

За результатом опрацювання поданих номінацій, позивачем встановлено відсутність поданих номінацій АТ "НАК "Нафтогаз України", а також Замовника послуг транспортування та фактичної передачі природного газу в обсязі 10,000 тис. м. куб у березні 2016 на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для відповідача.

Загальний обсяг відбору газу без номінації у березні 2016 складає 10,000 тис.м.куб.

На підтвердження відбору відповідачем природного газу в зазначених обсягах позивачем долучено до матеріалів справи зведений реєстр місячних обсягів газу у якому зазначено спожиті обсяги природного газу ЦМРСЛ "ПУЩА-ВОДИЦЯ" за березень 2016 року обсягом 10,000 тис.куб.м.; звіт AT "Київгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за березень 2016; реєстр реалізації природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України теплопостачальним підприємствам за березень 2016.

А відтак, з посиланням на частину 2 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", позивач стверджує, що на відповідача покладено обов`язок протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраного у березні 2016 без номінацій обсягів природного газу.

Так, відбір відповідачем природного газу у березні 2016 становить 10,000 тис.м.куб. відбувся без поданих постачальником газу (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у спірний період.

При цьому, розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначений період позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів, на суму 21248,88 грн. Розмір щомісячної оплати, починаючи з жовтня 2021 року, становить 295,12 грн на місяць.

Крім того, вартість наданих послуг із транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2016 загальним обсягом 10,000 тис. куб. м. за цінами, визначеними відповідно до постанови НКРЕКП № 3159 від 29.12.2015, загалом становить 6777,60 грн, яку відповідач зобов`язаний сплатити протягом 72 місяців, починаючи з 1 вересня 2022 року, щомісяця рівними частинами. Розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.09.2022) вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу становить 94,13 грн.

27.10.2021 та 04.10.2024 позивачем на адресу відповідача надіслано листи №1001вих-21-8149 та №1001вих-24-6012 про необхідність здійснити компенсацію вартості відібраних без номінацій у березні 2016 обсягів природного газу та оплати вартості наданих послуг транспортування обсягів природного газу в березні 2016.

За твердженнями позивача, станом на 28.05.2026 строк оплати (за 01.10.2021 – 01.06.2026) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому з відповідача підлягають стягненню 16 526,72 грн (295,12 грн х 56 платежів).

Також строк оплати (за 01.10.2021 – 01.06.2026) вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому відповідача підлягають стягненню 5 271,28 грн (94,13 грн х 56 платежів).

Однак, відповідач у порушення положень чинного законодавства не здійснив ні оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, ні оплату вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу на користь позивача, чим допустив прострочення виконання зобов`язання, що, у свою чергу, стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 28 814,07 грн заборгованості, з яких 16 526,72 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2016, 1 122,50 грн 3 % річних, 4 329,53 грн інфляційних втрат, 5 271,28 грн компенсації вартості транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2016, 345,12 грн 3% річних та 1 218,93 грн інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що додані до позову документи в обґрунтування заявлених позовних вимог є неналежними доказами, оскільки ніяким чином не доводять обов`язку відповідача щодо компенсації вартості відібраних без номінації обсягів природного газу за березень 2016 та компенсації вартості послуг транспортування природного газу у спірний період.

Відповідач вважає, що позовні вимоги фактично спрямовані на повторний судовий розгляд правовідносин щодо постачання, транспортування, споживання та оплати природного газу за договором постачання природного газу №100/16-ТЕ-41 від 31.01.2016, які вже були предметом судового розгляду у справі №910/7232/20.

Крім того, за твердженнями відповідача, позивачем не доведено наявності всіх обов`язкових умов для застосування до відповідача спеціального компенсаційного механізму, передбаченого статтею 8 Закону України №1730-VIII, зокрема не доведено факту відбору природного газу саме відповідачем у березні 2016 в обсязі 10,000 тис. куб.м без номінацій, не доведено належного визначення такого обсягу та не спростовано існування договірних відносин щодо постачання природного газу у спірний період.

У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що доводи відповідача викладені у відзиві не спростовую заявлених позовних вимог.

За твердженнями позивача відповідач мав подати докази подання постачальником номінацій, на зазначені обсяги природного газу та акти приймання-передачі природного газу підписаними між постачальником природного газу і відповідачем. Однак, вказані докази, не подано, що свідчить про їх відсутність, та наявність підстав для стягнення заборгованості на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730.

При цьому, позивач зазначає що предметом позову у даній справі є стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь АТ "Укртрансгаз" вартості обсягів відібраного природного газу без номінацій в березні 2016, в порядку ЗУ № 1730, тоді як у справі №910/7232/20 предметом позову було стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості за поставлений природний газ у січні – лютому 2016.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відносини, які виникли між сторонами, врегульовані приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2493 (надалі Кодекс ГТС).

З огляду на укладення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка ратифікована Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, Україна взяла на себе певні зобов`язання, у тому числі в енергетичній сфері. Зокрема, Закон України "При ринок природного газу" ухвалений на виконання зобов`язань України за цією угодою (частина 1 статті 2).

Згідно зі статтею 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу відбір природного газу за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.

Відповідно до статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу.

Зазначене мотивовано тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (частина 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу"). А функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб`єктами ринку. Зазначене зумовлює необхідність координації та співпраці таких суб`єктів.

До 31.12.2019 (часу створення та початку функціонування окремого суб`єкта на ринку природного газу України оператора ГТС) позивач виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі спеціальні обов`язки визначені Кабінетом Міністрів України в таких постановах:

- від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (надалі Постанова № 758);

- від 22.03.2017 № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (надалі Постанова № 187);

- від 19.10.2018 № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (надалі Постанова № 867).

Указані постанови зобов`язували Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів. До таких виробників у спірний період належав і відповідач.

Незважаючи на це, постачання природного газу повинно було відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами: Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГТС.

З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, в Україні ухвалено Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.11.2016 № 1730-VIII (надалі - Закон № 1730), а згодом Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-IX (надалі - Закон № 1639).

За змістом Закону № 1730 заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.

Відповідно до Закону № 1730 дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

Законом № 1639 внесені зміни до Закону № 1730, зокрема, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнено статтю 8 частиною другою.

Відповідно до частини другої 8 Закону № 1730, у редакції Закону № 1639, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Аналіз наведених приписів Закону № 1730, у редакції Закону № 1639, дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021.

Як установлено судом, відбір природного газу за березень 2016 відповідачем відбувся без поданих постачальником газу (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у спірний період; розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 10,000 тис.м.куб. позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів; відсутні докази оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу на користь АТ "Укртрансгаз".

Підсумовуючи наведене вище, суд констатує, що упродовж спірного періоду відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що порушує приписи статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС. Акти приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів не були підписані обома сторонами.

У частинах 1, 2 статті193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Водночас, відповідач не сплатив вартості відібраного за березень 2016 без номінацій природного газу.

Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у спірному періоді у загальному розмірі 10,000 тис. куб.м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом, що складає 21248,88 грн.

Відтак, беручи до уваги вищенаведені норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, обставини справи, суд вважає, що у відповідача виникли зобов`язання, передбачені частиною 2 статті 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", вимоги якого є обов`язковими для відповідача, а саме відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних у березні 2016 без номінацій обсягів природного газу, а саме по 295,12 грн.

Крім того, враховуючи, що вартість наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2016 у загальному обсязі 10,000 тис. куб. м. за цінами визначеними відповідно до постанови НКРЕКП № 3159 від 29.12.2015 загалом складає 6777,60 грн, яку відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 вересня 2022 року, щомісяця рівними частинами оплатити позивачу. Відповідно, розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.09.2022) вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 94,13 грн.

Оскільки станом на момент розгляду даної справи доказів оплати вартості відібраних у березні 2016 без номінацій обсягів природного газу та наданих послуг транспортування матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 526,72 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2016 та 5 271,28 грн компенсації послуг з транспортування вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2016 є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволенню.

Окрім компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2016 та послуг транспортування вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 8 Закону №1730 визначає обов`язок споживача природного газу зі сплати грошових коштів та встановлює графік такої сплати: щомісяця рівними частинами упродовж 72 місяців.

Згідно долученого розрахунку, позивачем нараховано відповідачу до сплати за порушення строків оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, 3% річних за період з 01.11.2021 по 28.05.2026 у розмірі 1122,50 грн та інфляційні втрати за період листопад 2021 - квітень 2026 в сумі 4329,52 грн та за порушення строків оплати вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу 3% річних за період з 01.09.2022 по 28.05.2026 у розмірі 345,12 грн та інфляційні втрати за період вересень 2022 - квітень 2026 в сумі 1218,93 грн.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3% річних та інфляційних втрат у зазначених позивачем періодах судом помилок не виявлено.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, частини 1, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, у свою чергу, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача (з урахуванням пониженої ставки) в сумі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код - 30019801) 16526,72 грн - компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2016, 1122,50 грн - 3 % річних, 4329,53 грн - інфляційних втрат, 5271,28 грн - компенсації вартості послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2016, 345,12 грн - 3% річних, 1218,93 грн - інфляційних втрат та 2662,40 грн - витрат на сплату судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 12 жовтня 2026 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи