Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №902/684/26 — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2026 р. Cправа № 902/684/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,

представників:

позивача - Левицької Н.М.,

відповідача - Ліщишиної С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Кулик Софії Степанівни ( АДРЕСА_1 )

до: Фізичної особи-підприємця Ліщишиної Світлани Іванівни ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 22650 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Кулик Софії Степанівни про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ліщишиної Світлани Іванівни 22650 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/684/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.07.2026 о 10:30 год.

Під час підготовчого провадження у справі учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 47-80, т.1) та заперечення на відповідь на відзив (а.с. 91-99, т.1); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 81-88, т.1).

За результатами слухання справи 14.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.09.2026 о 14:00 год, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Однак, 01.09.2026 судове засідання у справі № 902/684/26 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. При цьому ухвалою суду від 14.08.2026 призначено судове засідання для розгляду справи № 902/684/26 по суті на 04.09.2026 о 14:00 год, та у призначеному судовому засіданні 04.09.2026 протокольною ухвалою під час розгляду справи по суті було оголошено перерву до 14:00 год 29.09.2026.

На визначений час у судове засідання 29.09.2026 з`явилися усі учасники справи, які підтримали викладені письмово позиції по суті спору.

В обґрунтування заявленого позову позивачка вказує, що за попередньою домовленістю з відповідачкою у соціальних мережах погоджено умови співпраці щодо надання маркетингових послуг (послуг з супроводу рекламної кампанії), однак за фактом оплати відповідні послуги відповідачкою не надано, внаслідок чого Фізичною особою-підприємцем Кулик Софією Степанівною заявлено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Ліщишиної Світлани Іванівни 22650 грн, з яких: 17650 грн - попередньої оплати та 5000 грн - моральної шкоди.

Суть заперечень відповідачки, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що запуск рекламної кампанії не був систематично відкладений з її боку, а не відбувся через сукупність технічних обставин, дій позивачки та узгоджених перенесень строків. Поряд з цим позивачці були передані рекламна стратегія, рекомендації щодо контенту, аналіз, підготовлені креативи, створений рекламний кабінет, налаштовані аудиторії, таблиця для відстеження показників, консультації та інші матеріали, створені в межах виконання домовленостей між сторонами.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивачка стверджує, що оскільки рекламної кампанії так і не було розміщено, отже відповідачка не надала послуг позивачці. Водночас відповідачка не проводила дослідження ринку, вона отримала готові вихідні дані від замовника, внесла їх у власні інструменти (свій профіль, який згодом заблокували) і ніколи не передавала результат у жодній формі придатній для використання замовником.

Запропоновані відповідачкою "альтернативи" зводилися, зокрема, до вимоги передати їй логін і пароль від особистого акаунту позивача (повідомлення від 13.04.2026 та 16.04.2026). Така пропозиція суперечить вимогам безпеки персональних даних і створювала для позивача неприйнятні ризики, зокрема втрату доступу до професійної сторінки лікаря. Відмова позивача передати облікові дані не може кваліфікуватися як перешкоджання виконанню зобов`язання.

У запереченні на відповідь на відзив відповідачка акцентує увагу, що між сторонами була досягнута домовленість щодо посередництва в розміщенні реклами, зазначене підтверджується виданим ФОП Ліщишиною Світланою Іванівною чеком, у якому зазначено "Посередництво в розміщенні реклами".

Також відповідачка вказує, що запропонувала позивачці декілька альтернативних способів запуску реклами, однак від усіх запропонованих варіантів вона відмовилася. При цьому між сторонами ніколи не обговорювався конкретний спосіб запуску реклами. Предметом домовленості було саме посередництво в розміщенні реклами, а така послуга може надаватися різними способами залежно від технічних можливостей та обставин.

Завершивши стадію судових дебатів, суд відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 01.10.2026 о 16:00 год.

У судовому засіданні 01.10.2026 за участю представників сторін суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як стверджується Фізичною особою-підприємцем Кулик Софією Степанівною та не заперечується Фізичною особою-підприємцем Ліщишиною Світланою Іванівною, між вказаними особами 03.04.2026 відбулася зустріч у форматі відеозв`язку за допомогою платформи "Zoom", під час якої досягнуто певних домовленостей щодо подальшої співпраці.

Із наявних у матеріалах скриншотів переписки слідує, що відповідачка створила робочий чат у месенджері "Telegram" під найменуванням "dr_kulyksofiia", у якому шляхом обміну повідомленнями (листами) сторони погодили послуги щодо запуску реклами у соціальних мережах на умовах попередньої оплати.

Вартість послуг склала 17650 грн за місячний супровід, які позивачкою сплачено за наданими відповідачкою реквізитами у повному обсязі двома платежами: на суми 12800 грн (платіжна інструкція №ОМ72-Х491- КС0Н-3Х8Р від 03.04.2026) та 4850 грн (квитанція P2A4-RPOL-2LRU-1UFB від 03.04.2026). Факт оплати підтверджено відповідачкою шляхом надіслання позивачці відповідних чеків від 04.04.2026, у яких вказано найменування послуги "Посередництво в розміщенні реклами".

У переписці сторони, зокрема, обумовили 4 дні на підготовку, що включає опрацювання стратегії, налаштування рекламного кабінету, підготовку креативів та аналіз цільової аудиторії.

При цьому 04.04.2026 позивачка надала відповідачці доступ до бізнес-портфоліо, необхідного для роботи.

06.04.2026 відповідачкою створено рекламний кабінет та надано позивачці інструкцію щодо підключення платіжної картки.

07.04.2026 відповідачка повідомила позивачку про повну готовність до запуску рекламної кампанії та надіслала відповідні файли. У зв`язку з тим, що позивачка не додала банківську картку до рекламного кабінету, сторони погодили перенести запуск реклами на наступний день.

08.04.2026 відповідачка повідомила ФОП Кулик С.С. про відсутність підключеної картки.

Позивачка повідомила, що перевірить підключення платіжного засобу у вечірній час. Надалі було встановлено, що банківська картка не відображалась у робочому рекламному кабінеті, за інструктажем відповідачки позивачка здійснила відповідні налаштування (08.04.2026 о 20:03 год).

09.04.2026 запуск реклами не відбувся через технічні вимоги системи Facebook (підтвердження номера телефону). Відповідачка у переписці пояснила позивачці, що Facebook наразі не дає можливості додати номер і запустити рекламу. При цьому зазначила, що обумовлені 4 дні на підготовку сплинули, тому поки вирішуватиметься питання, обумовлений 4-денний строк не буде врахований у співпраці. Позивачка заперечень не висловила, повідомила, що чекатиме інформацію.

10.04.2026 ФОП Ліщишина С.І. повідомила позивачку, що проблема обумовлена заблокуванням облікового запису Facebook відповідачки та надала альтернативні дані для доступу.

Позивачка відреагувала 11.04.2026 та надала доступ для продовження роботи. Відповідачка запропонувала перенести запуск рекламної кампанії на понеділок (13.04.2026), оскільки попереду були святкові дні Великодня, під час яких запуск реклами не забезпечив би належного результату, повідомила, що дні 11-12 не буде зараховувати у співпрацю. Позивачка погодилася із зазначеною пропозицією.

13.04.2026 відповідачка повідомила про заблокування її резервного облікового запису Facebook та запропонувала альтернативні технічні варіанти запуску через віддалений доступ.

14.04.2026 сторони погодили використання програми віддаленого доступу AnyDesk.

За проханням позивачки погоджено запуск 15.04.2026 після 20:00 год.

15.04.2026 о 22:04 год позивачка повідомила про те, що затримується у лікарні та перенесла запуск на інший день без уточнення дати.

16.04.2026 за зверненням відповідачки сторони погодили запуск реклами о 21:00 год через AnyDesk. Під час спроби підключення з`єднання не встановилось, внаслідок чого відповідачка запропонувала альтернативні варіанти запуску реклами.

Після цього позивачка повідомила про припинення співпраці та висловила вимогу повернення коштів з вирахуванням 2000 грн за витрачений відповідачкою час.

17.04.2026 відповідачка навела позивачці перелік виконаних робіт та повідомила, що готова продовжити співпрацю.

18.04.2026 позивачка повідомила про відмову від подальшого продовження співпраці та зазначила вимогу про повернення 100% сплаченої суми протягом трьох днів.

19.04.2026 позивачка зазначила, що між сторонами було погоджено саме запуск рекламної кампанії, а не етап підготовчих робіт, та стверджувала, що запуск у визначений строк не відбувся, а також що до запуску "нічого не було готово". Відповідачка, в свою чергу, вказала, що ФОП Кулик С.С. купувала послуги таргетолога, а не послугу з запуску реклами, що розглядається як єдиний процес, що включає всі етапи і це не окремі послуги.

25.04.2026 Фізична особа-підприємець Кулик Софія Степанівна направила Фізичній особі-підприємцю Ліщишиній Світлані Іванівні претензію із вимогою повернути сплачені грошові кошти в сумі 17650 грн та вважати укладений між сторонами договір про надання послуг розірваним з дати отримання претензії.

За результатами відстеження поштового пересилання претензії на офіційному сайті АТ "Укрпошта" останню вручено відповідачці 28.04.2026. Водночас реагування Фізичної особи-підприємця Ліщишиної Світлани Іванівни на таку претензію матеріали справи не містять.

Оскільки сторони у добровільному порядку не досягли згоди щодо повернення сплачених коштів, Фізична особа-підприємець Кулик Софія Степанівна звернулася із відповідним позовом до суду. При цьому, окрім сплачених 17650 грн, просила стягнути з Фізичної особи-підприємця Ліщишиної Світлани Іванівни 5000 грн моральної шкоди.

З огляду на встановлені обставини справи, надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Згідно із ч. 1 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи та встановлені обставини справи, сторонами укладено договір про надання послуг шляхом обміну листами в електронній формі, тобто у спрощений спосіб.

Статтею 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Аналізуючи переписку між сторонами, а також платіжні документи, можна встановити такі погоджені сторонами істотні умови договору: предмет - послуги у супроводі розміщення реклами без конкретної деталізації переліку послуг (з переписки слідує, що це мало бути, зокрема: створення рекламного кабінету, аналіз аудиторії, створення статичних та відео креативів, їх відповідний запуск); строк надання послуг - фактично один місяць.

У свою чергу, суд звертає увагу, що етапність, яка зазначена позивачкою (4 та 26 днів), є досить умовна та суб`єктивна. Натомість конкретно, детально та з хронологічною прив`язкою виконання певних робіт фактично сторонами не погоджено.

Змістовне розуміння наявних між сторонами правовідносин вказує, що мета послуг зводиться до запуску реклами і просування медичних послуг для залучення якомога більше пацієнтів у місячний термін.

В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте низка випадків прострочення замовника щодо технічної підготовки і налаштування рекламного кабінету зумовила затримку дій виконавця щодо запуску реклами, при цьому виконавець зазначав про неврахування цих днів у строк послуг, що не заперечувалося сторонами. Перенесення певних строків було також погоджено із позивачкою, навіть враховуючи технічні перешкоди з боку відповідачки.

Разом з тим відмова позивачки на 12 день співпраці не дала можливості комплексно та у повній мірі виконати зобов`язання відповідачкою, хоча місячний строк надання послуг ще не закінчився. Більше того сторонами обумовлено, що співпраця мала продовжуватися на усі дні затримки. Тобто, позивачка відмовилася від послуг, граничний строк виконання яких ще не закінчився.

І хоча відповідачка вказувала, що пророблений обсяг робіт дозволяє у будь-який момент завершити надання послуг в обумовленому розмірі і для досягнення визначеної мети, однак будь-якого сприяння з боку позивачки не було.

У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

При вирішенні спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові потрібно відмовити. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови КГС ВС від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 та від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18).

Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка фактично відмовилася від надання послуг в односторонньому порядку, хоча строк надання послуг відповідачкою не сплинув, що свідчить про відсутність порушеного права позивачки у даному спірному випадку та не створює правової підстави для повернення 17650 грн попередньої оплати.

Щодо вимог позивачки про стягнення 5000 грн моральної шкоди, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина друга статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, під поняттям "моральна шкода" слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обґрунтовуючи позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди позивачка зазначає, що внаслідок невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань рекламна кампанія так і не була запущена, а спеціально виділений для її супроводу час було витрачено даремно. Протягом усього періоду співпраці позивачка перебувала у стані тривалої невизначеності, систематично отримуючи обіцянки, які не виконувались, та нові пояснення чергових "технічних збоїв". Така поведінка відповідачки спричинила позивачу значні душевні страждання, емоційне виснаження та стрес, що безпосередньо вплинули на стан її здоров`я.

Однак, позивачкою не доведено ані втрат немайнового характеру, ані складу заподіяння моральної шкоди, зокрема прострочення виконання зобов`язання, що виключає вину відповідачки як обов`язків елемент складу цивільного правопорушення. У зв`язку з чим позов в цій частині є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності та допустимості, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відсутність порушеного права позивачки у даному спорі відповідачкою та, як наслідок, про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з вищенаведених мотивів.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору в сумі 2662,4 грн за подання позовної заяви залишаються за позивачкою.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2662,4 грн залишити за позивачкою.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, представниці позивачки - до Електронного кабінету ЄСІТС.

Повне рішення складено 12 жовтня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ФОП Кулик С.С.- АДРЕСА_1 ;

3 - ФОП Ліщишиній С.І. - АДРЕСА_2 .