Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №902/731/26 — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Cправа № 902/731/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О., за відсутності сторін,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд", 21050, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Соборна, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 45432773

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА", 21019, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Нагірна, будинок 19-Ч, приміщення 2Н, ідентифікаційний код юридичної особи 45280760

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР", 21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43328784

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 01.06.2026 року надійшла позовна заява №б/н від 01.06.2026 (вх. № 807/26 від 01.06.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 11.03.2026 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 15.06.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/731/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02 липня 2026 року об 11:30 год.

25.06.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 01-30/6454/26 від 25.06.2026), за змістом якого відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві.

25.06.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 01-30/6459/26 від 25.06.2026), за змістом якого відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві.

01.07.2026 від представника позивача надійшло клопотання (вх.№ 01-30/66643/26 від 01.07.2026) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 02.07.2026 року судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання позивача про відкладення судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі №902/731/26 на 15:00 год. 06.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

06.08.2026 від представника позивача надійшло клопотання (вх.№ 01-30/8018/26 від 06.08.2026) про відкладення розгляду справи.

06.08.2026 від представника позивача надійшло клопотання (вх.№ 01-30/8044/26 від 06.08.2026) про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Ухвалою від 06.08.2026 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/731/26, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 08.09.2026 о 10:00 год.

07.09.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 07.09.2026 (вх.№ 01-30/9051/26 від 07.09.2026) про розгляд справи у судовому засіданні 08.09.2026 за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 08.09.2026 року судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №902/731/26 по суті до 10:00 год. 22.09.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

11.09.2026 до суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення № б/н від 10.09.2026 (вх. № 01-309257/26 від 11.09.2026) з додатками на виконання вимог суду.

22.09.2026 до суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 22.09.2026 (вх. № 01-30/9707/26 від 22.09.2026) у якому останнім зазначено про підтримання позивачем заявлених позовних вимог та заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

22.09.2026 до суду від відповідача-1 надійшла заява № б/н від 22.09.2026 (вх. № 01-30/9714/26 від 22.09.2026) у якому останнім зазначено про підтримання відповідачем-1 заперечень щодо заявлених позовних вимог викладених у відзиві та заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача-1.

22.09.2026 до суду від відповідача-2 надійшла заява № б/н від 22.09.2026 (вх. № 01-30/9715/26 від 22.09.2026) у якому останнім зазначено про підтримання відповідачем-2 заперечень щодо заявлених позовних вимог викладених у відзиві та заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2.

На визначену судом дату у судове засідання сторони не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені ухвалою суду від 10.09.2026, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронних листів.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони були належним чином повідомлені про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач та відповідачі у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Судом також враховано наявні у матеріалах справи заяви сторін про розгляд справи за відсутності їх представників.

У судовому засіданні 22.09.2026 судом ухвалено рішення. З огляду на відсутність учасників справи, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення до матеріалів справи.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 11.03.2026 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА".

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 28 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" як постачальником було укладено договір поставки №Д-28/06, за умовами якого ТОВ "Інтертанссервіс КР" зобов`язалося у порядку та на умовах, визначених договором, поставити ТОВ "Аксіома Трейд" товар.

Позивач зазначив, що надалі 11.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" як новим кредитором був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) №1.

Позивач зауважив, що за умовами договору цесії відповідачем-1 відступлене на користь відповідача-2 право вимоги до ТОВ "Аксіома Трейд" у розмірі 4 157 162,08 гривень. Водночас, як убачається з переліку документів, переданих ТОВ "Інтертанссервіс КР" відповідачу-2 ТОВ "Трансінвест ЮА" згідно акту прийому-передачі документів від 11.03.2026, серед останніх відсутній документ про визнання ТОВ "Аксіома Трейд" заборгованості перед ТОВ "Інтертанссервіс КР" у розмірі, визначеному договором цесії.

На переконання позивача, відповідачем-1 всупереч положень статей 509, 512 ЦК України відступлене на користь відповідача-2 право вимоги до ТОВ "Аксіома Трейд", за умови відсутності підтвердження наявності зобов`язання ТОВ "Аксіома Трейд" перед ТОВ "Інтертанссервіс КР" у розмірі, встановленому умовами договору цесії.

Також позивач зазначив, що за змістом пункту 8.1. договору поставки, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 р.

Позивач стверджує, що сторонами договору поставки не укладалося додаткової угоди про продовження строку дії вказаного договору, а тому станом на дату укладення оспорюваного договору цесіїї, договір поставки був припинений. Водночас, як зауважено позивачем, за умовами пункту 1.2. договору цесії, з дати відступлення прав вимоги первісний кредитор перестає бути стороною договору №Д-28/06 від 28.06.2024, а новий кредитор стає виключним та єдиним кредитором за вищевказаним договором.

На переконання позивача, за умови припинення дії договору №Д-28/06 від 28.06.2024 станом на дату укладення договору цесії, відповідно до приписів частини 1 статті 631 ЦК України, новий кредитор (відповідач-2) не міг стати стороною договору поставки, оскільки первинний кредитор (відповідач-1) не міг передати права за договором, строк дії якого припинений.

Позивач з посиланнями на вимоги частини 4 статті 631 ЦК України, якою визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, зазначив, що на його переконання факт такої відповідальності, її грошовий вимір, мають бути встановлені відповідним чином (шляхом визнання такої відповідальності відповідною стороною, або рішенням компетентного органу (судом, третейським судом тощо).

За відсутності документу щодо визнання ТОВ "Аксіома Трейд" заборгованості перед ТОВ "Інтертанссервіс КР" у розмірі, визначеному договором цесії та за відсутності відповідного рішення суду щодо визнання будь-якого грошового зобов`язання ТОВ "Аксіома Трейд" перед ТОВ "Інтертанссервіс КР" оспорюваний договір цесії на думку позивача укладений всупереч приписів статті 631 ЦК України.

З огляду на суперечність укладеного відповідачами договору про відступлення права вимоги статтям 509, 512, 631 ЦК України, позивач просив визнати вказаний договір недійсним.

Відповідач-1 (ТОВ "Трансінвест ЮА") у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечив, з посиланням на вимоги статей 512, 514, 515, 656 ЦК України, практику Верховного Суду зазначив, що твердження позивача про те, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є визнання боржником як заборгованості так і відповідальності за невиконання зобов`язань перед відповідною стороною за основним зобов`язанням, або рішення суду про стягнення (визначення) заборгованості, на переконання відповідача-1 є хибним та безпідставним.

Відповідач-1 зауважив, що головною та необхідною умовою для відступлення права вимоги є наявність самого дійсного зобов`язання та безперечних первинних документів, що підтверджують борг (договори, акти, накладні тощо); боржника не потрібно просити про дозвіл на відступлення права вимоги; останнього обов`язково слід письмово повідомити про факт відступлення і вказати нові реквізити для оплати боргу, що і було зроблено відповідачем і що не заперечується позивачем.

Відповідачем-1 також зауважено, що позивач у позовній заяві не стверджує про не визнання ним заборгованості по оплаті за поставлений товар за договором поставки №Д-28/06 від 28.06.2024 р. перед первісним кредитором ТОВ "Інтертранссервіс КР".

Щодо припинення строку дії договору поставки станом на дату укладення договору відступлення права вимоги відповідач-1 зазначив, що на момент укладення відповідачами договору відступлення права вимоги №1 від 11.03.2026 р., строк дії договору поставки №Д-28/06 від 28.06.2024 р. закінчився 31.12.2025 р. згідно з пунктом 8.1 цього договору.

Водночас, згідно з пунктом 8.2 цього договору, закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, що кореспондується із положеннями статті 631 ЦК України, а тому на переконання відповідача-1 висновок позивача про те, що оспорюваний договір цесії укладений всупереч приписів вище вказаної норми закону є хибним.

З урахуванням наведеного, відповідач-1 у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідач-2 (ТОВ "Інтертранссервіс КР") у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначив, що 28 червня 2024 року між ТОВ "Аксіома Трейд" та ТОВ "Інтертранссервіс КР" було укладено договір поставки №Д-28/06; за умовами пунктів 8.1, 8.2 строк дії договору - до 31.12.2025р., закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідач-2 стверджує, що протягом 2025 року на виконання умов договору поставки №Д-28/06 від 28.06.2024 року ТОВ "Інтертранссервіс КР" регулярно здійснювались поставки товару, що підтверджується видатковими накладними, спільно підписаними сторонами та податковими накладними, складеними та зареєстрованими ТОВ "Інтертранссервіс КР" на адресу ТОВ "Аксіома Трейд".

Відповідач-2 зазначив, що умовами пунктів 3 специфікації №1 від 28.06.2024 та специфікації №3 від 04.10.2024, які є невід`ємними частинами договору поставки передбачено, що покупець здійснює оплату товару протягом 3 робочих днів після поставки. ТОВ "Аксіома Трейд" здійснювало часткову оплату поставленого товару вибірково за деякими видатковими накладними, зазначеними у відзиві, однак прийнятий товар за іншими видатковими накладними на загальну суму 4 157 162,08 гривень не оплачений до цього часу.

За твердженням відповідача-2, надалі 11 березня 2026 року між ТОВ "Інтертранссервіс КР" та ТОВ "Трансінвест ЮА" було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №1; сума боргу, право вимоги щодо якого відступається на користь нового кредитора за договором цесії - 4 157 162,08 гривень та новим кредитором за договором №Д-28/06 від 28.06.2024 є ТОВ "Трансінвест ЮА".

Відповідач-2 зазначив про направлення 13.03.2026 р. ТОВ "Трансінвест ЮА" позивачу повідомлення за вих.№12 від 11.03.2026 р. про відступлення права вимоги за договором №Д-28/06 від 28.06.2024, яке отримане ним 30.03.2026 та зауважив, що норми Цивільного кодексу України, на порушення яких посилається у своєму позові ТОВ "Аксіома Трейд", як на підставу своїх вимог про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, зокрема статті 509, 512, не встановлюють таких вимог для відступлення права вимоги за договором як визнання заборгованості боржником; стаття 631 ЦКУ не містить обов`язкової умови про неможливість відступлення права вимоги поза межами строку дії основного договору; на переконання відповідача-2 вимоги ТОВ "Аксіома Трейд" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 11.03.2026 р., укладеного між ТОВ "Інтертранссервіс КР" та ТОВ "Трансінвест ЮА" є безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

28 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс КР" як постачальником було укладено договір поставки №Д-28/06 (т. 1 а.с. 4-6 зворот, 74-76 зворот) (далі - договір поставки).

За умовами пункту 1.1. договору поставки постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю передбачений цим договором товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати і оплачувати такий товар.

Відповідно до пункту 1.2. договору поставки конкретна кількість і номенклатура (асортимент) товару, що є предметом цього договору, його ціна, строки та місце поставок за цим договором визначаються у специфікаціях (додатках до цього договору).

Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2020 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (пункт 1.3. договору поставки).

Згідно з пунктом 3.1. договору поставки, товар, що є предметом цього договору, постачається постачальником партіями згідно умов поставки та в строки, узгоджені сторонами в відповідних специфікаціях. Якщо строк поставки у специфікації не зазначений, строк поставки товару (його частини) визначається в окремих замовленнях покупця, які покупець може направляти на електронну пошту постачальника, зазначену в цьому договорі. Сторони домовилися, що обмін документами з використанням електронної пошти сторін, зазначених в цьому договорі, має силу оригіналів, до отримання їх примірників на паперових носіях. Постачальник гарантує поставку товару (його частини) в строки, визначені в специфікаціях або замовленнях покупця. Строк поставки не може бути меншім ніж 30 календарних днів із дати відповідного замовлення (специфікації).

За змістом пункту 3.2. договору поставки, доставка та відвантаження товару здійснюється на умовах, які передбачені у відповідних специфікаціях до даного договору або відповідних замовленнях. У випадку розходжень в умовах поставки, зазначених в специфікації та окремому замовленню, застосовуються умови, визначені відповідною специфікацією.

Пунктом 3.3. договору поставки сторонами визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на товар та акту приймання-передання товару, визначеного пунктом 3.4 договору. Перехід до покупця ризиків випадкової загибелі/випадкового пошкодження товару та права власності на товар відбувається з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар та зазначеного акту.

Відповідно до пункту 3.4. договору поставки до кожної партії, що поставляється за цим договором постачальник надає видаткову накладну, яка підписується представниками постачальника та покупця. Акт приймання-передання товару, який підписується представниками постачальника, покупця, генерального підрядника, будівництва та ТОВ "Аверс-СП" ЛТД, яке є підрядником будівництва.

Об`єктом будівництва є "Примикання та реконструкція залізничної під`їзної колії" ТОВ "Компресорна техніка" по станції Ковель регіональної філії "Львівська залізниця" AT "Укрзалізниця". Замовником будівництва є ТОВ "Компресорна техніка" (код ЄДРПОУ 32676527). Генеральним підрядником є ТОВ "Фірма "Восток" (код ЄДРПОУ 14364800). Підрядником будівництва є ТОВ "Аверс-СП" ЛТД (код ЄДРПОУ 20782588).

Постачальник, покупець, генеральний підрядник будівництва та підрядник за цим договором мають надіслати своїх представників для участі в прийманні-передаванні товару за цим договором за кількістю та якістю.

Разом з товаром постачальник надає покупцю всі необхідні оригінали документів, оформлених державною мовою і відповідно до вимог п. 2.4. положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України №88 від 24.05.95р. (з усіма змінами та доповненнями) (пункт 3.6. договору поставки).

За умовами пункту 5.1. договору поставки загальна ціна договору визначається як загальна вартість товару, постачання якого відбулось за умовами узгоджених сторонами специфікацій.

Відповідно до пункту 5.2. договору поставки покупець оплачує поставлений постачальником товар, що є предметом цього договору, за погодженою сторонами у специфікаціях ціною.

Згідно з пунктом 5.3. договору поставки розрахунки між сторонами проводяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника, згідно умов розрахунків, узгоджених сторонами відповідною специфікацією до даного договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2025 р. (пункт 8.1. договору поставки).

Згідно з пунктом 8.2. договору поставки закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

28 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс КР" було погоджено та підписано додаток № 1 до договору поставки №Д-28/06 від 28 червня 2024 р. - специфікацію № 1 (т. 1 а.с. 6, 76).

Відповідно до пункту 1 специфікації № 1 від 28.06.2024 сторонами погоджено асортимент, кількість та ціну товару, що підлягає поставці постачальником покупцю за договором загальною вартістю 24 231 414,53 гривень з ПДВ.

Пунктами 2, 3 специфікації № 1 від 28.06.2024 до договору поставки сторонами передбачено, що товар, визначений в даній специфікації поставляється постачальником покупцю по частково (партійно). Умови оплати товару: оплата товару протягом 3 робочих днів після поставки. Форма оплати - шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника.

04 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс КР" було погоджено та підписано додаток № 3 до договору поставки №Д-28/06 від 28 червня 2024 р. - специфікацію № 3 (т. 1 а.с. 6 зворот, 76 зворот).

Відповідно до пункту 1 специфікації № 3 від 04.10.2024 сторонами погоджено асортимент, кількість та ціну товару, що підлягає поставці постачальником покупцю за договором загальною вартістю 1 300 080,00 гривень з ПДВ.

Пунктами 2, 3 специфікації № 3 від 04.10.2024 до договору поставки сторонами передбачено, що товар, визначений в даній специфікації поставляється постачальником покупцю по частково (партійно). Умови оплати товару: оплата товару протягом 3 робочих днів після поставки. Форма оплати - шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника.

Як убачається із матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № Д-28/06 від 28.06.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс КР" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" прийнято товар на загальну суму 6 073 221,36 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, зареєстрованих податкових накладних, актом звірки розрахунків між сторонами станом на 1 квартал 2025 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період 17.03.2025 - 11.03.2026 (т. 1 а.с. 77-118, 120, 120 зворот).

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за період 17.03.2025 - 11.03.2026, платіжних інструкцій № 336 від 01.08.2025, № 397 від 28.08.2025, № 436 від 03.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" здійснено на користь постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс КР" оплату товару на суму 1 916 059,28 гривень (т. 1 а.с. 115 зворот, 119, 119 зворот, 120 зворот).

Доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" на користь постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс КР" решти вартості поставленого товару у розмірі 4 157 162,08 гривень за договором поставки № Д-28/06 від 28 червня 2024 р. матеріали справи не містять.

Надалі, 11 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс КР" як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" як новим кредитором було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір про відступлення права вимоги) (т. 1 а.с. 7-9).

Відповідно до розділу "Тлумачення термінів" договору сторони домовились, що в цьому договорі і в додатках до нього наведені нижче терміни при відсутності в тексті вказівок на інше мають наступні значення:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 45432773, місцезнаходження: 21007, Вінницька обл., Вінницький р-н" м. Вінниця, вул. Стрілецька, буд.51, кв.6 ("Боржник");

договір - цей договір з усіма змінами, доповненнями та додатками;

документація - оригінали та копії всіх договорів та документів, що стосуються права вимоги та заборгованості боржника, які підтверджують дійсність права вимоги, а також є необхідними для пред`явлення права вимоги до боржника, щодо погашення заборгованості боржником;

заборгованість - невиконані (несплачені) боржником грошові зобов`язання перед первісним кредитором на день укладення цього договору, зокрема, але не виключно: (*) заборгованість за договором № Д-28/06 від 28 червня 2024 року;

договір № Д-28/06 від 28 червня 2024 року - договір № Д-28/06 від 28 червня 2024 року, що укладений між боржником та первісним кредитором, згідно умов яких боржник (покупець) зобов`язаний сплатити заборгованість за товар, а також інші платежі (за наявності - комісії, винагороди, компенсації, відсотки (проценти), пеня, в тому числі відповідальність за порушення грошового зобов`язання за договором згідно ст. 625 Цивільного кодексу Україну та іншу матеріальну відповідальність згідно до діючого законодавства України тощо), що можуть виникнути або виникли на підставі такого договору;

право вимоги - права грошової вимоги первісного кредитора до боржника щодо погашення (сплати) заборгованості, а також сплати інших платежів, які виникли на підставі укладеного з боржником договору № Д-28/06 від 28 червня 2024 року.

За умовами пункту 1.1. договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до боржника у повному обсязі, а новий кредитор зобов`язується прийняти зазначене вище право вимоги.

Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги визначено, що новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за договором № Д- 28/06 від 28 червня 2024 року та одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання ним зобов`язань за зазначеним договором. Права первісного кредитора за договором (правочином) наведеними в додатку № 1 до договору переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. Новий кредитор набуває статусу кредитора за договором (правочинами) наведеними в додатку № 1 до договору та сторони за всіма зобов`язаннями, що забезпечують виконання боржниками їхніх зобов`язань за договором (правочином) наведеним в додатку № 1 до договору.

З дати відступлення прав вимоги первісний кредитор перестає бути стороною договору № Д-28/06 від 28 червня 2024 року, а новий кредитор стає виключним та єдиним кредитором за вищевказаним договором та набуває всіх прав за ним. У момент переходу до нового кредитора прав вимоги первісний кредитор втрачає будь-які майнові вимоги за договором № Д-28/06 від 28 червня 2024 року та у зв`язку з ним.

Станом на дату укладення сторонами цього договору, борг боржника за договором № Д-28/06 від 28 червня 2024 року, становить:

- 4 157 162,08 грн. (чотири мільйони сто п`ятдесят сім тисяч сто шістдесят дві гривні 08 копійок) основний борг.

Сума загального боргу, право вимоги щодо якої відступається на користь нового кредитора: 4 157 162,08 грн. (чотири мільйони сто п`ятдесят сім тисяч сто шістдесят дві гривні 08 копійок).

Штрафні санкції (штраф, пеня, неустойка), комісії, винагороди, компенсації, відсотки(проценти), в тому числі відповідальність за порушення грошового зобов`язання за договором згідно ст. 625 Цивільного кодексу України та інша матеріальна відповідальність, яка може бути нарахована у відповідності до умов договору (правочину) наведеному(их) в додатку № 1 до договору відступаються у повному обсязі на користь нового кредитора.

Згідно з пунктом 1.3. договору про відступлення права вимоги сторони погоджуються, що первісний кредитор не відповідає перед новим кредитором за невиконання або неналежне виконання боржником грошових зобов`язань, права стосовно яких відступаються відповідно до цього договору. Первісний кредитор не відповідає перед новим кредитором, якщо одержані ним від боржника суми будуть меншими від сум, сплачених відповідно новим кредитором первісному кредиторові. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданого права вимоги.

Відповідно до пункту 1.4. договору про відступлення права вимоги сторони цим погоджують, що новий кредитор повідомлений про всі події й обставини, які відомі первісному кредитору та мають/мали відношення до договорів, права за якими відступаються та/або до їх виконання, і могли б вплинути на рішення нового кредитора при укладенні даного договору. Новий кредитор приймає на себе ризик стосовно прав вимоги за договором, права за якими відступаються та не матиме в майбутньому ані претензій, ані вимог щодо повернення сплаченої первісному кредитору ціни відступлення. Сторони погоджуються, що визнання недійсними прав вимоги за договором № Д-28/06 від 28 червня 2024 року не вплине на дійсність цього договору та первісний кредитор не несе жодної відповідальності, у разі визнання недійсними прав вимоги.

За умовами пункту 1.5. договору про відступлення права вимоги, цей договір спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу та у зв`язку з відступленням в порядку та на умовах, визначених цим договором та законодавством України, первісним кредитором новому кредитору права вимоги, належного первісному кредитору, в межах яких новий кредитор стає кредитором за правочинами, наведеними в додатку №1 до договору, укладеними між первісним кредитором та боржником.

Згідно з пунктом 1.6. договору про відступлення права вимоги сторони дійшли згоди та визначили, що цей договір не є договором факторингу оскільки не містить ознак договору факторингу чи договору фінансових послуг, не передбачає отримання прибутку, а передбачає безоплатну передачу прав вимоги та є за своєю правовою природою договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4.1. договору про відступлення права вимоги встановлено, що для підтвердження дійсності права вимоги, що відступається, новий кредитор отримує документацію (документи та відповідну інформацію) від первісного кредитора по акту прийому - передачі документації.

Договір набирає чинності та діє з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення їх підписів печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Зміни до договору можуть бути внесені виключно шляхом укладення сторонами у письмовій формі додаткових угод до цього договору.

11 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс КР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" підписано додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 11.03.2026 року (т. 1 а.с. 9 зворот).

За змістом додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 11.03.2026 року боржником за договором, право вимоги за яким відступається є Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд", ідентифікаційний код боржника - 45432773, номер та дата договору, право за яким відступається - договір № Д-28/06 від 28 червня 2024 року, розмір заборгованості за правочином, право вимоги за яким відступається - 4 157 162,08 грн. (чотири мільйони сто п`ятдесят сім тисяч сто шістдесят дві гривні 08 копійок).

11 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс КР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" підписано акт прийому-передачі документів (т. 1 а.с. 10, 10 зворот).

Згідно пункту 1 вказаного акту, відповідно до договору про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 11 березня 2026 року первісний кредитор передав новому кредитору наступні оригінали документів: договір № Д-28/06 від 28 червня 2024 року, специфікація №1 від 28.06.2024, специфікація №3 від 04.10.2024, рахунки за період з 09.10.2024 по 27.03.2025, видаткові накладні за період з 17.03.2025 по 30.04.2025.

Відповідно до пункту 2 акту підписанням цього акту новий кредитор засвідчує, що отримані документи, відповідають умовам договору про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 11 березня 2026 року, є повними та достатніми для реалізації новим кредитором отриманих прав вимоги та проведення подальшої роботи з боржником.

Повідомленням про відступлення права вимоги № 12 від 11 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс КР" повідомило Товариству з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд", що ТОВ "Інтертранссервіс КР" за договором про відступлення права вимоги № 1 від 11.03.2026 відступило ТОВ "Трансінвест ЮА" право вимоги боргу у розмірі 4 157 162,08 грн. (чотири мільйони сто п`ятдесят сім тисяч сто шістдесят дві гривні 08 копійок), що виникло на підставі договору №Д-28/06 від 28 червня 2024 та зазначило, що вказана сума боргу підлягає сплаті боржником новому кредитору ТОВ "Трансінвест ЮА" за реквізитами нового кредитора зазначеними у повідомленні (т. 1 а.с. 24-25).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 11.03.2026 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА".

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частин 1-2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положення статті 203 ЦК України містять загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15). Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц зазначено, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 11.03.2026 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА".

Позивач просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 11.03.2026 р., укладений відповідачами, мотивуючи заявлену вимогу тим, що у переліку документів переданих первісним кредитором новому кредитору відсутній документ про визнання ТОВ "Аксіома Трейд" заборгованості перед ТОВ "Інтертанссервіс КР" у розмірі визначеному договором цесії, а також тією обставиною, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги строк дії основного договору сплив.

За твердженням позивача оспорюваний договір укладено з порушенням приписів статей 509, 512, 631 ЦК України.

Надаючи оцінку наведеним твердженням судом враховано таке.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частин 1, 3 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина 3 статті 512 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Положеннями статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із аналізу наведених норм слідує, що договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов`язання, тобто сукупність прав та обов`язків його сторін, залишається незмінним.

За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом установлено, що договір поставки №Д-28/06 від 28 червня 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранссервіс КР" як постачальником не містить умови щодо заміни кредитора у зобов`язанні за згодою боржника.

Частиною 1 статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Зі змісту наведених норм слідує, що особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб`єктний склад зобов`язання на стороні кредитора; 2) як договір регулює відносини між його сторонами, при цьому обов`язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

У постанові від 08.08.2023 року у справі № 910/19199/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «у розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.

Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV «Правочини. Представництво» ЦК України. Законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.

Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави. Наприклад, якщо такий договір укладено під впливом помилки (частина перша статті 229 ЦК України), обману (частина перша статті 230 ЦК України), насильства (частина перша статті 231 ЦК України) тощо.»

За умовами оспорюваного договору про відступлення права вимоги передбачено заміну кредитора у зобов`язанні боржника щодо погашення (сплати) заборгованості, а також сплати інших платежів, які виникли на підставі укладеного з боржником договору поставки № Д-28/06 від 28 червня 2024 року.

Жодних умов щодо зміни обсягу або змісту зобов`язань боржника договір про відступлення права вимоги не містить, як і не створює для боржника додаткових обов`язків порівняно з тими, які існували до відступлення права вимоги.

Отже укладений відповідачами договір про відступлення права вимоги не змінює умов договору поставки та стосується лише переходу права вимоги первісного кредитора до нового кредитора в частині невиконаного зобов`язання покупця щодо оплати вартості поставленого йому первісним кредитором товару.

Щодо твердження позивача про відсутність у переліку документів переданих первісним кредитором новому кредитору документу про визнання ТОВ "Аксіома Трейд" заборгованості перед ТОВ "Інтертанссервіс КР" у розмірі визначеному договором про відступлення права вимоги суд звертає увагу, що за змістом статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) та така заміна не залежить від того чи визнає боржник зміст та обсяг невиконаного зобов`язання щодо якого відступається право вимоги перед первісним кредитором.

Суд звертає увагу, що документи, які засвідчують права, що передаються первісним кредитором новому є документами, які підтверджують дійсність вимоги. При цьому обов`язку з передачі первісним кредитором новому кредиторові документу, що підтверджує визнання божником боргу за основним договором як умови відступлення права вимоги законом не передбачено.

Щодо доводів позивача про закінчення строку дії основного договору на момент укладення договору про відступлення права суд звертає увагу на таке.

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У свою чергу, за змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, "строк дії договору" та "строк/термін виконання зобов`язання" за своїм змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17.

Чинне законодавство передбачає й інші підстави для припинення зобов`язання, визначені у статтях 600-601, 604-609 Цивільного кодексу України. При цьому, чинне законодавство не передбачає такої підстави припинення зобов`язання, як закінчення строку дії господарського договору. Припинення строку дії договору не свідчить про припинення зобов`язань за ним, не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 631, 599 - 601, 604-609 Цивільного кодексу України викладені у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 910/1144/19.

Отже, закінчення (припинення) строку дії договору поставки не припиняє невиконаного зобов`язання боржника з оплати поставленого товару. Доказів припинення зобов`язання з інших підстав, визначених законом позивачем суду не надано.

Приймаючи до уваги, що на момент укладення оспорюваного договору, зобов`язання боржника не було припинено у зв`язку із його повним виконанням на користь первісного кредитора, первісний кредитор мав право відступити право вимоги до боржника новому кредитору.

Враховуючи викладене, доводи позивача щодо невідповідності оспорюваного договору вимогам чинного законодавства, зокрема, статтям 509, 512, 631 ЦК України є безпідставними та судом відхиляються.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18.

Крім того особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсними, а також доведено наявність порушеного права або інтересу позивача внаслідок укладення оспорюваного правочину.

У постанові від 28 квітня 2026 року у справі № 905/828/25 Верховний Суд зазначив, що при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Як убачається зі змісту позову, стверджуючи про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним позивач не зазначив, яким чином вказаний договір порушує його права та інтереси та перешкоджає реалізації його прав та виконанню обов`язків внаслідок укладення між відповідачами оспорюваного договору.

Водночас, обставин, які свідчать про порушення прав та інтересів позивача внаслідок укладення відповідачами оспорюваного договору про відступлення права вимоги судом не встановлено.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що договір про відступлення права вимоги укладений відповідачами не відповідає вимогам закону та порушує його права та інтереси.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №1 від 11.03.2026 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертанссервіс КР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест ЮА" є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно квитанції про сплату № ID 8320-5722-1602-4295 від 01.06.2026 сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 328,00 гривень покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

3. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

У зв`язку із проходженням суддею підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів з 5.10.2026 по 9.10.2026 року повне рішення складено 12 жовтня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3,4 - позивачу, відповідачам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.