Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №904/1328/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м. Дніпро Справа № 904/1328/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В., (доповідач)

суддів: Висоцького А.М., Чус О.В.

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Козаренко С.М.;

від відповідача: Текут`єв Є.Ю.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Маестро Групп” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2026 (суддя Васильєв О.Ю., повний текст якого складений 13.07.2026) у справі №904/1328/26,

за позовом Акціонерного товариства “Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування”,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Маестро Групп”,

про стягнення 334 167,66 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «ТД «Маестро Групп» про стягнення 334 167,66 грн, з яких 102 566,31 грн пеня, 231 601,35 грн штраф неустойки за порушенням відповідачем строку поставки товару за договором поставки №170624 від 17.06.2024.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2026 у справі 904/1328/26 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Маестро Групп” на користь позивача Акціонерного товариства “Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування” 102 566,31 грн пені, 231 601,35 грн штрафу та 4 010,01 грн витрат на сплату судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Маестро Групп”, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2026 у справі № 904/1328/26 в частині стягнення штрафу у сумі 231 601,35 грн та постановити нове рішення, яким позовні вимоги зі стягнення пені задовольнити частково та зменшити надмірний розмір заявленої до стягнення та нарахованої пені на 91 %, що складає 8 933,19 грн.

Скаржник зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права та невірне встановлення фактичних обставин справи при нарахуванні пені та штрафу. Скаржник стверджує, що оскільки визначений договором 4-місячний строк поставки спливав у вихідний день 04.01.2025 (субота), то відповідно до приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку виконання зобов`язання є перший за ним робочий день 06.01.2025, а прострочення виникло лише з 07.01.2025.

З огляду на направлення 04.02.2025 повідомлення про готовність товару до відвантаження на умовах EXW, тривалість прострочення склала 29 днів, а не 31 день, як помилково зазначено позивачем, тому правильний розмір пені становить 95 949,13 грн. Оскільки прострочення поставки товару не перевищило 30 календарних днів, підстави для нарахування передбаченого п. 6.5 договору 7 % штрафу за прострочення понад 30 днів відсутні, що виключає задоволення вимог у цій частині.

Крім того, скаржник наголошує на необґрунтованій відмові суду першої інстанції у зменшенні розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України. Відповідач вказує, що затримка виготовлення товару була зумовлена об`єктивними факторами, викликаними воєнним станом, зокрема масованими ракетними обстрілами міста Дніпра, частими повітряними тривогами та застосуванням графіків відключення електроенергії, які сумарно призвели до вимушеної втрати понад 500 робочих годин, що підтверджено довідками Дніпропетровської ОВА та розпорядчими актами підприємства.

Скаржник також звертає увагу на повне виконання своїх зобов`язань за договором щодо виготовлення і поставки 5 000 ящиків до відкриття провадження у справі, відсутність будь-яких доказів завдання позивачу матеріальних збитків, а також статус відповідача як виробника продукції для Збройних Сил України, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду свідчить про наявність виняткових підстав для зменшення санкцій. Окремо наголошено на правовій оцінці, здійсненій Господарським судом міста Києва у справі № 910/13956/25 між тими самими сторонами, де за аналогічних обставин суд зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 90 %, чого суд першої інстанції у цьому спорі не врахував та порушив баланс інтересів сторін.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» просить відмовити у задоволенні скарги відповідача, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Позивач вказує на безпідставність доводів скаржника щодо неправильного визначення строку поставки товару та відсутності підстав для застосування 7 % штрафу. На переконання товариства, договір не містить положень про виключення вихідних або святкових днів із розрахунку строків, а приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України регулюють виключно момент закінчення строку виконання зобов`язання, а не порядок обчислення періоду прострочення, який обчислюється безперервно у календарних днях. З огляду на це позивач стверджує, що внаслідок непоставки товару допущено прострочення на 31 день, що правомірно зумовило нарахування передбаченого п. 6.5 договору штрафу за прострочення понад 30 днів.

Крім того, позивач вважає необґрунтованими вимоги скаржника про зменшення розміру пені на підставі ст. 551 ЦК України. Товариство наголошує, що зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду, а відповідач не надав належних доказів існування виняткових обставин та відсутності своєї вини. На переконання позивача, повітряні тривоги та запровадження воєнного стану належать до звичайних комерційних ризиків господарської діяльності й не звільняють від виконання договірних зобов`язань, а надмірне зниження пені порушить баланс інтересів сторін і нівелює саму суть цивільно-правової відповідальності.

Також позивач зазначає, що аргументи скаржника щодо відсутності збитків і подальшого виконання зобов`язань у повному обсязі не мають правового значення, оскільки неустойка підлягає стягненню незалежно від доведення факту завдання реальних збитків, а наступна поставка товару за межами встановленого строку не звільняє боржника від відповідальності за вже вчинене правопорушення. Відтак позивач вважає, що всі наведені апелянтом доводи вже були всебічно оцінені та правомірно відхилені судом першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Віннікова С.В., (доповідач), суддів: Висоцького А.М., Чус О.В.

Ухвалою від 29.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Маестро Групп” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2026 у справі №904/1328/26. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.10.2026.

У судове засідання 07.10.2026 з`явились представника позивача та відповідача.

У судовому засіданні 07.10.226 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 17 червня 2024 року між ТОВ “ТД “Маестро Групп” (постачальник) та АТ “Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування” (покупець) укладено договір поставки № 170624, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язувався передати, а покупець прийняти та оплатити товар, визначений у специфікаціях (додатках до цього договору), та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1., 2.3. поставка товару здійснюється за цінами та на умовах, вказаних у специфікації. Загальна ціна договору визначається шляхом додавання всіх вартісних показників, зазначених у специфікації.

За п. 2.4.-2.7. оплата товару здійснюється на умовах і в строки, визначені в специфікації. Датою оплати вартості товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. покупець має право здійсниш оплату товару до визначених строків. Постачальник зобов`язується поставити товар у строки й на умовах, зазначених у специфікації. Покупець зобов`язаний прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах, зазначених у специфікації. Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем у момент його поставки на умовах, вказаних у специфікації. Дата передачі товару в розпорядження покупця та перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару визначається на умовах поставки, вказаних у специфікації (п.4.1., 4.2., 4.6. та 4.9.).

Згідно п. 6.5. постачальник за порушення строків поставки товару за вимогою покупця зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставлених товарів за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Відповідно до п.9.1.-9.4. договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками. При укладенні договору сторони допускають використання факсимільного відтворення підпису особи, уповноваженої підписувати даний договір, а також додатків та додаткових угод до договору, актів прийому-передачі й інших документів, складених на виконання зобов`язань за договором.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 та закінчується 31 грудня 2025 року Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цієї угоди, та не звільняє їх від виконання своїх зобов`язань.

17 червня 2024 року сторонами підписана Специфікація № 1 на виготовлення 15 000 ящиків згідно креслення 774.98.10.000.0, ціною за 1 ящик (без ПДВ) - 1183,33 грн., на загальну суму (без ПДВ) - 17 749 950 грн.; крім того, ПДВ 3 549 990 грн., загальна сума з ПДВ – 21 299 940 грн.

03.10.2024 у зв`язку зі зменшенням об`єму поставки товару між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 та Специфікацію № 1 від 03.10.24р., якими зменшено кількість товару: ящики згідно креслення 774.98.10.000.0, з 15 000 шт. на 5 000 шт., загальною вартістю 7 099 980,00 грн., в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.5 вищевказаної Специфікації відповідач зобов`язався поставити товар партіями впродовж 4 місяців з моменту отримання попередньої оплати.

Позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 3 549 990,00 грн., що підтверджується п/і № 03/09/2024№2256 від 04.09.24р.

11 грудня 2024 року за видатковою накладною № 77 відповідачем поставлено позивачу 990 ящиків на загальну суму (з ПДВ) 1 405 796,04 грн.; 23 грудня 2024 року за видатковою накладною № 78 – 1 680 ящиків на загальну суму (з ПДВ) 2 385 600 грн.

Позивач зазначає, що станом на 04.01.25р. відповідачем не було виконано умови договору повністю - не здійснено поставку решти товару у кількості 2 330 шт. ящиків.

13.01.25р. позивач направив на адресу відповідача лист № 2025-13-01/198/044 про порушення строків поставки товару, на який 14.01.25р. відповідачем надано відповідь про те, що товар буде відвантажено до кінця поточного місяця. Позивач зазначає, що станом на кінець січня 2025 р. зобов`язання щодо відвантаження залишку товару не виконано.

20.02.25 р. та 23.02.26р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 2025-20-02/1025/094 та № 2026-23-02/933/094 щодо порушення умов договору та нарахуванням штрафних санкцій відповідно до умов договору, зокрема пені та штрафу у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної претензії позивач надав до суду копії опису вкладення, накладної Укрпошти та фіскального чеку.

Як зазначає позивач , претензія залишена без відповіді та реагування.

Станом на день подання позову до суду вимоги претензії відповідачем не виконані, що й стало причиною для звернення позивачем з даним позовом.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та вимога ухвалите нове рішення, яким скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2026 у справі № 904/1328/26 в частині стягнення штрафу у сумі 231 601,35 грн та постановити нове рішення, яким позовні вимоги зі стягнення пені задовольнити частково та зменшити надмірний розмір заявленої до стягнення та нарахованої пені на 91 %, що складає 8 933,19 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога покупця (АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування») до постачальника (ТОВ «ТД «Маестро Групп») про стягнення неустойки (пені та 7 % штрафу) у загальній сумі 334 167,66 грн, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за договором поставки від 17.06.2024 № 170624.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 6.5 договору поставки сторони погодили, що постачальник за порушення строків поставки товару за вимогою покупця зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставлених товарів за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив із доведеності факту порушення відповідачем строку поставки товару за період з 05.01.2025 по 04.02.2025 (31 день) та правомірності нарахування пені у розмірі 102 566,31 грн і 7 % штрафу в сумі 231 601,35 грн, відхиливши при цьому заперечення відповідача щодо застосування положень ч.5 ст. 254 ЦК України та відмовивши у зменшенні розміру неустойки.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає зазначені висновки суду першої інстанції помилковими.

Щодо визначення моменту закінчення строку виконання зобов`язання та початку періоду прострочення (застосування ст. 253, 254, 530, 612 ЦК України)

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема, у постановах від 26.03.2025 у справі № 905/821/24, від 30.09.2025 у справі № 927/1431/23 та від 20.01.2026 у справі № 910/9795/25), поняття «строк» та «термін» не є тотожними.

Правило, передбачене ч. 5 ст. 254 ЦК України, стосується саме строку, обчислюваного календарними відрізками часу (роками, місяцями, тижнями тощо).

У пункті 5 Специфікації № 1 від 03.10.2024 сторони погодили: «поставка партіями впродовж 4 місяців з моменту отримання попередньої оплати».

Таким чином, сторони у договорі встановили саме строк, обчислюваний місяцями, а не термін (певну фіксовану календарну дату).

За приписом ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Попередня оплата за Специфікацією № 1 на суму 3 549 990,00 грн була зарахована відповідачу 04 вересня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 03/09/2024/2256.

Відтак відлік визначеного сторонами чотиримісячного строку поставки товару розпочався 05 вересня 2024 року.

Відповідно до ч.4 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Тобто узгоджений сторонами чотиримісячний строк спливав 04 січня 2025 року.

Водночас день 04 січня 2025 року припадав на суботу (вихідний день). Наступний день, 05 січня 2025 року, припадав на неділю (вихідний день).

Згідно з імперативними вимогами ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Першим робочим днем після вихідних 04 та 05 січня 2025 року був понеділок - 06 січня 2025 року.

Норма ч. 5 ст. 254 ЦК України є нормою прямої дії, підлягає обов`язковому застосуванню до всіх строків, закінчення яких визначено частинами першою - четвертою цієї статті, та не вимагає будь-якого додаткового дублювання або спеціального погодження сторонами у тексті договору.

У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про те, що договір не містить окремих положень щодо перенесення строків у разі їх закінчення у вихідний день.

З огляду на наведене днем закінчення встановленого договором строку поставки товару для відповідача було 06 січня 2025 року включно.

Висновок суду першої інстанції про те, що «строк виконання зобов`язання вже сплив у робочий день», є очевидно помилковим і таким, що прямо суперечить календарним обставинам та приписам статті 254 ЦК України.

Оскільки до 06.01.2025 включно строк виконання зобов`язання тривав, стан правопорушення у вигляді прострочення боржника (стаття 612 ЦК України) у відповідача виник лише з 07 січня 2025 року.

Заявлений позивачем кінцевий день періоду прострочення - 04 лютого 2025 року (дата направлення відповідачем повідомлення № 0402-1 про готовність товару до відвантаження на узгоджених умовах EXW).

Отже, дійсний період невиконання зобов`язання з поставки товару у встановлений строк тривав з 07 січня 2025 року по 04 лютого 2025 року включно, що становить 29 календарних днів (25 днів у січні + 4 дні в лютому), а не 31 день, як помилково пораховано позивачем.

Щодо стягнення 7 % штрафу (231 601,35 грн).

Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Умовами пункту 6.5 договору сторони чітко погодили кваліфікуючу ознаку для виникнення права вимоги щодо сплати штрафу: «а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості».

Враховуючи, що фактична тривалість допущеного відповідачем прострочення склала 29 календарних днів, тобто не перевищила 30 днів, передбачена правочином обов`язкова підстава для стягнення штрафу не виникла.

Суд першої інстанції вказаних обставин та умов пункту 6.5 договору належним чином не проаналізував, та стягнув 231 601,35 грн штрафу.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про повну відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 231 601,35 грн.

Щодо розрахунку пені та клопотання про її зменшення.

Враховуючи, що нарахування пені за період з 05.01.2025 по 06.01.2025 (2 дні) здійснено позивачем неправомірно до моменту спливу строку виконання зобов`язання, перерахунок пені за належний період з 07.01.2025 по 04.02.2025 (29 днів) на суму непоставленого товару 3 308 590,68 грн за погодженою ставкою 0,1 % за розрахунком суду підлягає до стягнення пені у розмірі 95 949,13 грн (3 308 590,68*0,1%*29).

Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови місцевого суду у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені за частиною третьою статті 551 ЦК України, апеляційний суд враховує таке.

Частиною третьою статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 18.02.2026 у справі № 911/969/24) господарський суд, оцінюючи винятковість обставин, повинен дотримуватися балансу інтересів сторін, критеріїв розумності, справедливості та добросовісності.

Неустойка покликана стимулювати боржника до виконання зобов`язання та не може перетворюватися на каральний захід чи засіб збагачення кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наявності поважних та виняткових причин затримки виробництва продукції відповідач надав: лист Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 04.03.2026 № 20-127/049-26 із довідками про тривалість повітряних тривог у місті Дніпрі та графіки стабілізаційних вимкнень електропостачання, якими зафіксовано сумарну вимушену втрату понад 500 робочих годин підприємства; виробничі накази та інструкції щодо зупинення робіт на період оголошення сигналів повітряної тривоги на виробничих потужностях; докази виконання зобов`язань за договором у повному обсязі - виготовлення та здачі покупцю всіх 5 000 ящиків за видатковими накладними до моменту звернення позивача з цим позовом; докази функціонування підприємства як суб`єкта, що здійснює поставку виробів для військових потреб в умовах правового режиму воєнного стану.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі № 910/13956/25, що набрала законної сили та ухвалена за участю тих самих сторін щодо виконання цього ж договору поставки від 17.06.2024 № 170624 (частина четверта статті 75 ГПК України), судом було встановлено відсутність з боку покупця претензій до якості та комплектності поставленого товару, а також застосовано частину третю статті 551 ЦК України зі зменшенням розміру пені на 90 % на користь покупця через наслідки ракетних ударів та статус підприємства.

Позивач не надав жодних доказів завдання йому реальних майнових збитків чи порушення його виробничих циклів внаслідок несвоєчасної передачі залишку партії товару.

З огляду на встановлені обставини, ступінь виконання зобов`язання, прифронтове розташування виробничих потужностей відповідача у місті Дніпрі, наслідки щоденних знеструмлень та тривог, які об`єктивно ускладнювали своєчасність виготовлення продукції, а також необхідність дотримання єдиного стандарту добросовісності та рівності сторін (venire contra factum proprium), колегія суддів вважає випадок винятковим та доходить висновку про наявність підстав для застосування частини третьої статті 551 ЦК України.

Разом із тим клопотання відповідача про зменшення пені на 91 % (до 8 933,19 грн) не повною мірою відповідає балансу інтересів сторін.

Водночас, зважаючи на значний час вимушеного простою виробництва (понад 500 годин за офіційними довідками ОВА) та відсутність реальних майнових збитків у позивача, колегія суддів вважає обґрунтованим, розумним і справедливим зменшити розмір нарахованої за 29 днів пені на 50 %, стягнувши з відповідача на користь позивача 47 974,57 грн пені (95 949,13 грн * 50 %), відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується також на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин.

З огляду на приписи статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи скаржника про неправильне застосування норм матеріального права щодо обчислення строків закінчення зобов`язання та нарахування неустойки, а також щодо наявності правових підстав для зменшення розміру пені за ч.3 ст. 551 ЦК України знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Маестро Групп» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2026 - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову частково покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому у разі зміни або ухвалення нового рішення суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду зменшення розміру пені на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України є реалізацією судом дискреційних повноважень і не свідчить про необґрунтованість позову в частині зменшеної суми, проте виключення неправомірно нарахованого 7 % штрафу (231 601,35 грн) та пені за період допущення прострочення (6 617,18 грн) свідчить про часткову необґрунтованість позову при його поданні.

Обґрунтованими судом апеляційної інстанції визнано позовні вимоги у розмірі 95 949,13 грн пені (до її зменшення на підставі статті 551 ЦК України), що складає 28,71 % від загальної ціни позову (334 167,66 грн).

За таких обставин сплачений позивачем судовий збір за розгляд позовної заяви у суді першої інстанції (у розмірі 4 010,01 грн) підлягає пропорційному перерозподілу: відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає 1 151,39 грн (4 010,01 грн * 28,71 %), а решта суми в розмірі 2 858,62 грн покладається на позивача.

Здійснюючи розподіл судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить із того, що за подання апеляційної скарги відповідачем підлягав сплаті судовий збір у розмірі 6 015,02 грн (150 % від ставки, що підлягала сплаті при поданні позову, з урахуванням коефіцієнта 0,8).

Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасовується та змінюється внаслідок відмови у задоволенні безпідставно заявлених позивачем вимог на суму 238 218,53 грн (що становить 71,29 % від ціни позову), судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог скарги: з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 4 288,05 грн (6 015,02 грн * 71,29 %) судового збору, сплаченого за перегляд рішення в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281– 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Маестро Групп» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2026 у справі № 904/1328/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Маестро Групп» (49021, м. Дніпро, вул. Лісопильна, буд. 8, офіс 3; код ЄДРПОУ 39931069) на користь Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 2/10; код ЄДРПОУ 14307699) 47 974,57 грн (сорок сім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири грн 57к.) пені, 1 151,39 грн (одну тисячу сто п`ятдесят одну грн 39к.) витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 2/10, код ЄДРПОУ 14307699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Маестро Групп» (49021, м. Дніпро, вул. Лісопильна, буд. 8, офіс 3, код ЄДРПОУ 39931069) 4 288,05 грн (чотири тисячі двісті вісімдесят вісім грн 05 к.) судовий збір за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 12.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя А.М. Висоцький

Суддя О.В. Чус