Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №908/149/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м. Дніпро Справа № 908/149/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І,

секретаря судового засідання Скородумової Л. В.,

за участю:

відповідача (апелянта) Граніч (Мазур) О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 (суддя Зінченко Н. Г., м. Запоріжжя, повне рішення складено 26.05.2026) у справі № 908/149/24

за позовом Приватного підприємства "МЕРИДІАН" м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" м. Харків

про стягнення 1 260 133,08 грн,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В січні 2024 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "МЕРИДІАН", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ", м. Харків про стягнення 663 432,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар за договором поставки № 07/22К від 24.01.2022 та 596 701,08 грн попередньої плати за непоставлений товар за договором поставки № 09/22К від 25.01.2022, а всього 1 260 133,08 грн грошових коштів.

Звернення з даною позовною заявою до Господарського суду Запорізької області мотивоване посиланням на приписи ч. 5 ст. 29 ГПК України та умови п. 3.2 договору поставки № 07/22К від 24.01.2022 і п. 3.2 договору поставки № 09/22К від 25.01.2022, якими передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW - на склад ПОСТАЧАЛЬНИКА (Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 3) відповідно до міжнародних правил "Інкотермс" в редакції 2010 року. Отже, сторонами договору узгоджено, що місцем його виконання є м. Запоріжжя. З огляду на те, що предметом спору в цій справі є вимоги ПП "МЕРИДІАН" про стягнення з ТОВ "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" попередньої оплати саме з підстав неналежного виконання договорів поставки товару в м. Запоріжжя, до спірних відносин підлягає застосуванню положення ст. 29 ГПК України про подання позову за місцем виконання договору, а тому позивач вправі звернутися з цією позовною заявою до Господарського суду Запорізької області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/149/24 позов Приватного підприємства "МЕРИДІАН", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ", м. Харків про стягнення 1 260 133,08 грн попередньої оплати за непоставлений товар за договором поставки № 07/22К від 24.01.2022, договором поставки № 09/22К від 25.01.2022 задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" на користь Приватного підприємства "МЕРИДІАН" 1 260 133 грн 08 коп. попередньої оплати за непоставлений товар та 15121 грн 60 коп. витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини поставки, позивач належно здійснив попередню оплату, однак відповідач у погоджені строки товар не поставив та не довів факту його поставки або повернення отриманих коштів.

Застосувавши частину другу статті 693 ЦК України, суд зазначив, що у разі непередання товару у встановлений строк покупець має право вимагати його передання або повернення суми попередньої оплати, причому звернення з позовом про повернення авансу є реалізацією такого права. Обставини, на які посилався відповідач, зокрема окупація території та пов`язані з нею обмеження, могли впливати на можливість виконання зобов`язання, однак не припиняли обов`язку повернути отриману попередню оплату. Посилання на форс-мажор також не змінює цього висновку, оскільки відповідно до статті 617 ЦК України такі обставини звільняють від відповідальності за порушення зобов`язання, але самі по собі не припиняють зобов`язання.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу попередньої оплати та стягнення з відповідача 1 260 133,08 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі №908/149/24, у якій просить дане рішення скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "МЕРИДІАН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" про стягнення попередньої оплати - відмовити в повному обсязі.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, насамперед положення частини другої статті 693 ЦК України, не врахувавши при цьому статті 538, 612 та 613 ЦК України, які регулюють зустрічне виконання зобов`язань і наслідки прострочення кредитора.

На думку апелянта, суд безпідставно виходив із того, що сам факт непоставки товару у встановлений договорами строк автоматично надає покупцю право вимагати повернення попередньої оплати. Водночас спірні правовідносини повинні оцінюватися з урахуванням їх зустрічного характеру, оскільки умовами договорів поставка товару була прямо поставлена у залежність від виконання покупцем свого зустрічного обов`язку щодо сплати остаточного платежу у розмірі 70 % вартості товару після отримання повідомлення про його готовність до відвантаження. Оскільки такий платіж позивачем здійснений не був, відповідач вважає, що обов`язок щодо поставки товару у нього не настав, а відтак відсутні підстави вважати його таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Апелянт також стверджує, що суд не врахував наявність прострочення кредитора. На його переконання, саме дії позивача унеможливили виконання договорів, оскільки останній тривалий час не змінив податкову адресу із тимчасово окупованої території України, не повідомив відповідача про зміну своїх реквізитів та не виконав обов`язку щодо остаточного розрахунку за договорами. При цьому апелянт посилається на положення статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", відповідно до яких до зміни податкової адреси позивача здійснення господарської діяльності та фінансових операцій із ним було законодавчо обмежене. За таких обставин, на думку апелянта, відповідач мав право відповідно до статті 538 ЦК України зупинити виконання свого обов`язку до усунення зазначених перешкод.

Крім того, апелянт наголошує, що не відмовлявся від виконання договорів. Після зміни позивачем податкової адреси відповідач повідомив про готовність товару до відвантаження та пропонував сторонам погодити нові строки поставки, тоді як саме позивач, втративши економічний інтерес до придбання техніки, фактично відмовився від подальшого виконання договорів та безпідставно звернувся з вимогою про повернення попередньої оплати. При цьому апелянт зазначає, що пред`явлення позову саме по собі не припиняє договірних зобов`язань, оскільки договори не були розірвані ані за згодою сторін, ані у судовому порядку.

Також апелянт заперечує висновок суду про безумовний обов`язок повернення авансу, вважаючи, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо повернення попередньої оплати не можуть застосовуватися без урахування конкретних обставин цієї справи, зокрема існування невиконаного зустрічного обов`язку покупця, дії законодавчих обмежень, пов`язаних із тимчасовою окупацією території, а також готовності відповідача виконати договори після усунення відповідних перешкод. На підтвердження своєї позиції апелянт також посилається на постанову Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, у якій, на його думку, зроблено висновок про відсутність підстав для повернення попередньої оплати за відсутності порушення продавцем обов`язку щодо поставки товару.

Окремо апелянт зазначає, що спірна попередня оплата не є безпідставно утримуваними коштами, оскільки договори передбачали виготовлення спеціалізованої техніки за індивідуальним замовленням позивача, виробництво якої було фактично розпочато, а отриманий аванс використано у процесі виконання договорів.

Таким чином, основна правова позиція апелянта полягає в тому, що суд першої інстанції неправильно застосував частину другу статті 693 ЦК України без урахування положень статті 538 ЦК України та характеру зустрічного виконання зобов`язань, безпідставно визнав відповідача таким, що прострочив виконання договорів, та помилково дійшов висновку про наявність у позивача безумовного права на повернення попередньої оплати. На переконання апелянта, невиконання договорів було зумовлене насамперед поведінкою самого позивача, законодавчими обмеженнями, пов`язаними з його місцезнаходженням на тимчасово окупованій території, та відсутністю порушення зобов`язань з боку відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

28.07.2026 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Меридіан" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить визнати поважними причини подання Приватним підприємством "МЕРИДІАН" відзиву на апеляційну скаргу після спливу первісно встановленого судом строку, прийняти цей відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Автоскладальне підприємство "КОБАЛЬТ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 року у справі № 908/149/24 та долучити його до матеріалів справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 року у справі № 908/149/24 залишити без змін.

Крім того, позивач зазначив про те, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні умов договорів та зводяться до твердження, що неповернення попередньої оплати зумовлено несплатою Позивачем решти 70 % вартості товару. Проте відповідно до пункту 2.5.2 договорів остаточний платіж мав бути здійснений Покупцем протягом одного банківського дня після отримання повідомлення Постачальника про готовність відповідного товару до відвантаження. Отже, обов`язок зі сплати решти вартості товару виникав не безумовно, а після вчинення Постачальником попередньої дії - забезпечення готовності товару та повідомлення про це Покупця. Позивач погоджену попередню оплату у розмірі 30 % здійснив, тоді як Відповідач не довів ні готовності конкретних товарів до передання, ні направлення передбаченого договором повідомлення, ні фактичного надання товарів у розпорядження Покупця. Тому несплата решти 70 % не може вважатися порушенням Позивача, оскільки строк виконання цього обов`язку не настав. Саме таке тлумачення відповідає погодженій сторонами черговості виконання зустрічних обов`язків та частині другій статті 538 ЦК України.

З цих же підстав відсутні правові підстави для висновку про прострочення Позивача як кредитора. Застосування статті 613 ЦК України можливе лише за умови доведення належної пропозиції виконання з боку боржника, від прийняття якої кредитор відмовився або не вчинив необхідних дій. Відповідач такої пропозиції не здійснив: не довів готовності та належної ідентифікації товарів, їх перебування у погодженому місці, направлення повідомлення про готовність та фактичного надання товарів у розпорядження Позивача. Не підтверджує готовності до виконання і подальша поведінка Відповідача, який після зміни місцезнаходження Позивача запропонував не передати готові товари, а укласти додаткові угоди та встановити новий 90-денний строк поставки. За відсутності належної пропозиції виконання несплата 70 % вартості товару не може свідчити про прострочення кредитора.

Посилання Відповідача на тимчасову окупацію та пов`язані з нею обмеження також не спростовують висновків суду першої інстанції. Такі обставини могли впливати на можливість здійснення окремих дій у певний період, однак не доводять належного виконання Постачальником договірних обов`язків та не надають йому права безстроково утримувати отриману попередню оплату. Тим більше, поставка мала здійснюватися на умовах EXW зі складу Постачальника у місті Запоріжжі, а після зміни місцезнаходження Позивача Відповідач не запропонував негайного передання товару, а запропонував змінити умови та строк договорів. Посилання на постанову Верховного Суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 також не є визначальним, оскільки наведені в ній висновки стосуються інших фактичних правовідносин.

За встановлених обставин суд першої інстанції обґрунтовано застосував частину другу статті 693 ЦК України, яка у разі непередання попередньо оплаченого товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати повернення суми попередньої оплати. Позивач однозначно реалізував це право, звернувшись до Відповідача з вимогою про повернення 1 260 133,08 грн, а після її невиконання - з відповідним позовом. При цьому реалізація такого права не залежить від попереднього розірвання договору за статтею 651 ЦК України. Отже, встановлені у справі обставини - отримання попередньої оплати, непередання товару у погоджений строк, відсутність доказів його готовності та належної пропозиції виконання і невиконання вимоги про повернення коштів - підтверджують правомірність висновку суду про стягнення авансу, а доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

Водночас, заявник просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу на підставі статті 119 ГПК України, посилаючись на те, що про відкриття апеляційного провадження і призначення судового засідання представнику позивача стало відомо лише 14.07.2026 року внаслідок самостійного ознайомлення з інформацією, розміщеною на офіційному вебпорталі "Судова влада України" та в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Того самого дня представник Позивача невідкладно подав заяву про відкладення розгляду справи, надання доступу до матеріалів апеляційного провадження та продовження строку для подання відзиву.

Зазначена заява була доставлена до суду 14.07.2026 року о 21:20 та зареєстрована судом 15.07.2026 року о 08:05, тобто до початку судового засідання, призначеного на 11:10. Копія заяви була також доставлена до електронного кабінету Апелянта.

Ухвалою від 15.07.2026 року розгляд справи відкладено на 07.10.2026 року, проте питання щодо строку подання відзиву окремо не вирішено.

Суд апеляційної інстанції мотивував відкладення розгляду справи необхідністю повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи. З огляду на викладене та за для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи прошу прийняти цей відзив, визнати поважними причини його подання після спливу первісно встановленого строку та долучити відзив до матеріалів справи.

Подання відзиву до початку розгляду апеляційної скарги по суті не спрямоване на затягування апеляційного провадження, не порушує прав інших учасників справи та забезпечує реалізацію засад змагальності, рівності сторін і права Позивача надати суду свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 263 ГПК України).

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (частина друга статті 118 ГПК України).

Згідно положень статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Розглянувши наведені представником позивача причини пропуску строку для подання відзиву, враховуючи незначний термін його пропуску, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому поновлює його і приймає відзив до розгляду.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Демчина Т. Ю., Кучеренко О. І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/149/24.

Витребувано матеріали справи №908/149/24 із Господарського суду Дніпропетровської області.

12.06.2026 матеріали справи надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2026 призначено справу № 908/149/24 до розгляду в судовому засіданні на 15.07.2026 об 11 год. 10 хв.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/149/24 відкладено на 07.10.2026 о 10:00 год.

07.10.2026 в судове засідання з`явився представник відповідача (апелянта), позивач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених представників сторін.

У судовому засіданні 07.10.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

24.01.2022 між Приватним підприємством "МЕРИДІАН" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" (Постачальник) укладено договір поставки № 07/22К (Договір 1), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити спеціальну техніку, а саме самоскид АС-3163/1 "КОБАЛЬТ", загальною вартістю 2 186 800,00 грн з ПДВ, що еквівалентно 77 000,00 доларів США за офіційним курсом продажу доларів США для юридичних осіб в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на дату укладення договору - 28,40 грн за 1 долар США (пункти 1.1, 2.2, 2.3 Договору 1).

25.01.2022 між тими самими сторонами укладено договір поставки № 09/22К (далі - Договір 2), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити спеціальну техніку - автопаливозаправник КОТ-8L3P3TA01 KOBALT, загальною вартістю 1 966 842,00 грн з ПДВ, що еквівалентно 69 255,00 доларів США за тим самим курсом - 28,40 грн за 1 долар США (пункти 1.1, 2.2, 2.3 Договору 2).

За своїм змістом умови Договорів 1 і 2 є тотожними та передбачають однаковий порядок здійснення розрахунків і поставки товару.

Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Договорів 1 і 2 оплата товару здійснюється Покупцем у гривнях за офіційним курсом долара США, встановленим АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на день платежу, але не нижче курсу, що діяв на дату підписання відповідного договору, у два етапи: початковий платіж (передплата) у розмірі 30 % вартості товару - протягом п`яти банківських днів з моменту підписання договору, а остаточний платіж у розмірі 70 % вартості товару - протягом одного банківського дня з моменту повідомлення Покупця про готовність товару до відвантаження зі складу Постачальника.

Згідно з пунктами 3.1-3.4 Договорів 1 і 2 Постачальник зобов`язався поставити товар не пізніше 10.04.2022 включно, за умови виконання Покупцем передбаченого пунктом 2.5.2 договорів обов`язку щодо остаточного розрахунку. Місцем поставки визначено склад Постачальника за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 3, на умовах EXW відповідно до міжнародних правил "Інкотермс" у редакції 2010 року. Передача товару мала оформлюватися актом приймання-передачі, а одночасно з передачею Постачальник повинен був передати Покупцю передбачений договором комплект документів на товар (пункт 3.5 Договорів 1 і 2). Пунктом 5.4 Договорів 1 і 2 окремо встановлено обов`язок Постачальника здійснити поставку товару у строк, визначений пунктом 3.1 відповідного договору.

На виконання своїх договірних зобов`язань ПП "МЕРИДІАН" здійснило передбачену пунктом 2.5.1 Договорів попередню оплату в розмірі 30 % вартості кожного товару. Зокрема, платіжною інструкцією № 59 від 25.01.2022 перераховано на користь відповідача 596 701,08 грн із призначенням платежу: "За Автопаливозаправник КОТ-8L3P3TA01 KOBALT 30 % згідно рахунку на оплату по замовленню № 9 від 25.01.2022", а платіжною інструкцією № 60 від 25.01.2022 - 663 432,00 грн із призначенням платежу: "За Самоскид АС-3163/1 "КОБАЛЬТ" 30 % згідно рахунку на оплату по замовленню № 8 від 25.01.2022". Загальний розмір здійсненої Покупцем попередньої оплати за двома договорами становить 1 260 133,08 грн.

Факт отримання зазначених коштів відповідачем сторонами не заперечується та, крім того, підтверджується довідками № 27/22 і № 28/22 від 08.02.2022, якими ТОВ "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" засвідчило придбання товару, що є предметом Договорів 1 і 2, отримання від ПП "МЕРИДІАН" попередньої оплати в розмірі 30 % вартості товару за кожним із договорів, а також отримання гарантійного листа АТ "Райффайзен Банк" про надання Покупцю кредиту для розрахунку за товар.

Водночас матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується, що товар, який є предметом Договорів поставки № 07/22К від 24.01.2022 та № 09/22К від 25.01.2022, у встановлений договорами строк, тобто до 10.04.2022 включно, Покупцю поставлений не був. Доказів фактичної передачі товару, оформлення відповідних актів приймання-передачі чи виконання Постачальником інших передбачених договорами дій, необхідних для належного здійснення поставки, матеріали справи не містять. Не поставлений товар і станом на час вирішення спору судом.

Таким чином, встановлені судами обставини свідчать про те, що Покупець виконав покладений на нього договором обов`язок щодо внесення передбаченої умовами договорів 30-відсоткової передплати, тоді як Постачальник свого основного обов`язку щодо поставки товару у визначений договорами строк не виконав.

Після спливу встановленого строку поставки, 17.10.2023, ПП "МЕРИДІАН" направило на адресу відповідача претензії на суми 596 701,08 грн та 663 432,00 грн, у яких, посилаючись на непоставку товару у визначений пунктом 3.1 Договорів 1 і 2 строк, запропонувало укласти додаткові угоди, за умовами яких Постачальник мав повернути Покупцю отриману попередню оплату до 27.10.2023. У претензіях також зазначалося, що у разі їх відхилення або залишення без відповіді Покупець звернеться до суду з вимогами про стягнення суми попередньої оплати та передбачених законом нарахувань. До претензій були додані проекти відповідних додаткових угод, підписані з боку Покупця.

У відповідях № 55/23 і № 56/23 від 27.10.2023 відповідач послався на обставини, пов`язані з початком широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією села Тарасівка Пологівського району Запорізької області, де, за твердженням відповідача, знаходилася податкова адреса Покупця. Посилаючись на положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", відповідач зазначив, що об`єктивно не міг здійснити поставку товару Покупцю. Разом з тим відповідач повідомив про готовність виконати зобов`язання та запропонував укласти додаткові угоди, якими передбачити новий строк поставки - протягом 90 днів з моменту отримання листа-погодження умов додаткової угоди, за умови здійснення Покупцем остаточного платежу в розмірі 70 % вартості товару після повідомлення про його готовність до відвантаження.

03.11.2023 ПП "МЕРИДІАН" повторно звернулося до відповідача із претензіями на суми 596 701,08 грн та 663 432,00 грн, зазначивши, що у зв`язку з початком повномасштабної збройної агресії було припинено господарську діяльність, а тому Покупець не зацікавлений у подальшій поставці товару. У зв`язку з цим позивач повторно запропонував укласти додаткові угоди про повернення сплаченої попередньої оплати та попередив про звернення до суду в разі невиконання цієї вимоги.

У відповідях № 76/23 і № 77/23 від 08.12.2023 відповідач повторно підтвердив намір здійснити поставку товару та знову запропонував укласти додаткові угоди, якими встановити новий 90-денний строк поставки з моменту погодження їх умов та передбачити здійснення Покупцем остаточного платежу в розмірі 70 % вартості товару після повідомлення про його готовність до відвантаження.

01.12.2023 ПП "МЕРИДІАН" звернулося до ТОВ "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" з претензією вих. № 1, якою безпосередньо вимагало повернення до 15.12.2023 попередньої оплати за Договорами поставки № 07/22К від 24.01.2022 та № 09/22К від 25.01.2022 у загальному розмірі 1 260 133,08 грн з посиланням на частину другу статті 693 Цивільного кодексу України.

У відповіді на зазначену претензію вих. № 01/24 від 05.01.2024 відповідач повторно послався на положення законодавства щодо тимчасово окупованої території України та зазначив про відсутність своєї вини у невиконанні зобов`язань з поставки товару, оскільки, на його думку, виконанню договорів перешкоджав факт перебування податкової адреси Покупця на тимчасово окупованій території. Одночасно відповідач повідомив, що його пропозиція щодо поставки товару залишається чинною.

Отже, незважаючи на отримання від Покупця передбаченої договорами попередньої оплати та закінчення встановленого строку поставки, відповідач товар Покупцю не передав, попередню оплату не повернув, а запропонований ним у подальшому варіант виконання договорів передбачав продовження договірних відносин та здійснення Покупцем додаткового платежу у розмірі 70 % вартості товару.

За таких обставин ПП "МЕРИДІАН" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" 663 432,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар за Договором поставки № 07/22К від 24.01.2022 та 596 701,08 грн попередньої оплати за непоставлений товар за Договором поставки № 09/22К від 25.01.2022, а всього 1260133,08 грн, за результатами розгляду якого господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача (апелянта), дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та необхідність залишення оскаржуваного рішення без змін, виходячи з наступного.

Колегія суддів констатує, що між Приватним підприємством "МЕРИДІАН" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" (постачальник) 24.01.2022 укладено договір поставки № 07/22К, предметом якого є поставка самоскида АС-3163/1 "КОБАЛЬТ" вартістю 2 186 800,00 грн, а 25.01.2022 - договір поставки № 09/22К на поставку автопаливозаправника KOT-8L3P3TA01 KOBALT вартістю 1 966 842,00 грн.

За своєю правовою природою укладені договори є договорами поставки, до яких застосовуються положення статті 712 ЦК України та загальні положення про купівлю-продаж. Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання, що виникли з договорів, є обов`язковими для сторін і повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами пункту 2.5 кожного з договорів сторони погодили поетапний порядок розрахунків, відповідно до якого покупець сплачує 30 % вартості товару протягом п`яти банківських днів з моменту підписання договору, а решту 70 % - протягом одного банківського дня з моменту повідомлення покупця постачальником про готовність товару до відвантаження зі складу постачальника. При цьому пунктами 3.1 та 5.4 договорів визначено граничний строк поставки товару - не пізніше 10.04.2022 включно.

Отже, зі змісту погодженого сторонами порядку розрахунків убачається чітка послідовність виконання взаємопов`язаних обов`язків: після здійснення покупцем початкової оплати постачальник мав забезпечити готовність товару до відвантаження та повідомити про це покупця, після чого у покупця виникав обов`язок сплатити решту 70 % вартості товару. Таким чином, виникнення обов`язку покупця щодо остаточного платежу було поставлено сторонами у залежність від попереднього повідомлення постачальника про готовність товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином виконав передбачений пунктом 2.5.1 договорів обов`язок щодо здійснення попередньої оплати, перерахувавши 25.01.2022 за договором № 07/22К 663 432,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 60 та за договором № 09/22К 596 701,08 грн згідно з платіжною інструкцією № 59, що разом становить 1 260 133,08 грн. Отримання зазначених коштів відповідач підтвердив довідками від 08.02.2022 № 27/22 та № 28/22.

Водночас відповідач у визначений договорами строк, тобто до 10.04.2022 включно, товар позивачу не поставив. Доказів його передання покупцеві, надання в його розпорядження у розумінні статті 664 ЦК України, повідомлення до спливу встановленого строку про готовність товару до відвантаження, а також повернення отриманих коштів матеріали справи не містять.

За змістом статей 610, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у встановлений договором строк є його порушенням та простроченням боржника. При цьому відповідно до частини другої статті 614 ЦК України саме особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести відсутність своєї вини у його порушенні. Відповідачем належних і допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання ним обов`язку з поставки товару у встановлений строк, не надано.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування частини другої статті 693 ЦК України, відповідно до якої, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати або передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

Зміст наведеної норми свідчить, що після отримання продавцем попередньої оплати та непередання товару у встановлений строк саме покупцеві належить право вибору способу подальшої поведінки - вимагати передання товару або повернення сплачених коштів. Отже, продавець не вправі на власний розсуд визначати, який із цих способів має бути реалізований покупцем. Такий правовий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, зокрема викладеним у постановах від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 та від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.

Посилання апелянта на те, що право позивача на повернення попередньої оплати не виникло у зв`язку з несплатою ним решти 70 % вартості товару, колегія суддів відхиляє як таке, що суперечить погодженим сторонами умовам договорів. Пунктом 2.5.2 договорів прямо передбачено, що остаточний платіж здійснюється протягом одного банківського дня з моменту повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження. Відповідно, до моменту такого повідомлення обов`язок покупця щодо сплати решти вартості товару не виникав.

При цьому доказів того, що відповідач повідомив позивача про готовність товару до відвантаження до 10.04.2022, матеріали справи не містять. Навпаки, сам відповідач посилається на повідомлення про готовність товару, здійснене лише у жовтні 2023 року, тобто через значний час після спливу погодженого сторонами строку поставки. Отже, саме відповідач не вчинив передбаченої договором дії, з якою сторони пов`язали виникнення обов`язку покупця щодо остаточного платежу.

За таких обставин позивач не може вважатися таким, що прострочив виконання обов`язку зі сплати 70 % вартості товару, оскільки відповідний обов`язок не настав. Інше тлумачення умов договорів фактично дозволяло б постачальнику посилатися на невчинення ним власної дії як на підставу для невиконання обов`язку щодо поставки товару у встановлений строк, що суперечило б принципу добросовісності та загальним засадам належного виконання договірних зобов`язань.

З огляду на наведене необґрунтованим є і посилання апелянта на статтю 538 ЦК України. Правила про зустрічне виконання не можуть бути застосовані таким чином, щоб невиконання покупцем обов`язку, який ще не виник, визнавалося підставою для невиконання продавцем власного обов`язку, строк виконання якого був прямо визначений договором. Позивач виконав свій обов`язок щодо внесення погодженої попередньої оплати, тоді як відповідач не виконав свого обов`язку щодо поставки товару у встановлений строк. Крім того, стаття 538 ЦК України не надає продавцю права безстроково утримувати отриману попередню оплату після того, як товар не був поставлений у погоджений сторонами строк.

Не приймає колегія суддів і доводи відповідача про прострочення кредитора. Відповідно до статті 613 ЦК України для встановлення прострочення кредитора необхідно довести, що кредитор не прийняв запропоноване йому належне виконання або не вчинив необхідних для цього дій. Водночас відповідач не довів, що до спливу строку поставки він був готовий належним чином виконати свій обов`язок та запропонував позивачу прийняти товар. Саме непередання товару у визначений договором строк є первинним порушенням відповідача, а тому подальша відмова позивача від отримання товару після істотного прострочення не свідчить про його прострочення як кредитора.

Втрата позивачем інтересу до отримання товару після спливу погодженого строку поставки узгоджується з частиною третьою статті 612 ЦК України та не може розцінюватися як недобросовісна поведінка. Відповідно до наведеної норми, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, останній вправі відмовитися від його прийняття та вимагати належного захисту свого порушеного права. Отже, пред`явлення позову про повернення попередньої оплати після спливу строку поставки є реалізацією наданого покупцеві законом права.

Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і доводи апелянта щодо окупації території, встановлених у зв`язку з цим обмежень та наявності обставин непереборної сили.

Колегія суддів погоджується з тим, що виникнення відповідних обставин після укладення договорів могло об`єктивно впливати на можливість виконання окремих договірних дій. Водночас такі обставини не змінюють встановленого факту непоставки товару у визначений сторонами строк та не надають відповідачу права безстроково утримувати отриману від покупця попередню оплату.

Договори були укладені 24.01.2022 та 25.01.2022, тоді як граничний строк поставки встановлено до 10.04.2022. Відповідач не довів належними доказами, що до спливу цього строку він здійснив усі необхідні дії для виконання свого обов`язку або що саме на цей момент існували обставини, які унеможливлювали поставку товару. Посилання на обставини, що виникли після укладення договорів, саме по собі не спростовує встановленого факту порушення строку поставки.

Крім того, відповідно до статті 617 ЦК України обставини непереборної сили мають правове значення насамперед для вирішення питання про відповідальність за порушення зобов`язання. У цій справі позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій або збитків, а вимагає повернення коштів, переданих відповідачу як попередню оплату за товар, який не був поставлений. Тому посилання на форс-мажор саме по собі не усуває права покупця, передбаченого частиною другою статті 693 ЦК України, та не є підставою для відмови у поверненні авансу.

Не заслуговує на увагу і довід про те, що договори не були розірвані, а тому, на думку апелянта, обов`язок відповідача щодо поставки товару продовжує існувати. Право покупця вимагати повернення попередньої оплати за частиною другою статті 693 ЦК України не поставлено законодавцем у залежність від попереднього розірвання договору. Таке право виникає внаслідок непередання продавцем оплаченого товару у встановлений строк, а пред`явлення позову про стягнення попередньої оплати є належною формою його реалізації.

Сам факт продовження дії договору до повного виконання сторонами зобов`язань не може тлумачитися як право постачальника необмежений час утримувати кошти покупця без поставки товару. Після спливу погодженого строку поставки покупець набув право обрати передбачений законом спосіб захисту, і в цій справі таким способом стало вимагання повернення попередньої оплати.

Посилання відповідача на понесені ним витрати у зв`язку з виготовленням товару під замовлення та довідки № 27/22 і № 28/22 від 08.02.2022 також не спростовують права позивача на повернення авансу. Зазначені документи підтверджують отримання попередньої оплати, але самі по собі не свідчать про передання товару покупцеві або його готовність до передання у визначений договором строк. Питання компенсації можливих витрат відповідача не є предметом цього спору та відповідних самостійних вимог ним не заявлено.

Не змінюють правової оцінки спірних правовідносин і посилання апелянта на окремі правові висновки Верховного Суду. Зокрема, постанова Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23 ухвалена за інших фактичних обставин, тоді як у цій справі встановлено непередання товару у визначений договорами строк, відсутність доказів його готовності до передання у цей строк та неповернення отриманої попередньої оплати. Саме встановлені фактичні обставини зумовлюють застосування частини другої статті 693 ЦК України.

Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки запереченням відповідача, також є необґрунтованим. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд дослідив обставини, на які посилався відповідач, у тому числі щодо несплати решти вартості товару, прострочення кредитора, окупації території, форс-мажорних обставин та інших причин невиконання договорів, і навів мотиви, з яких відповідні доводи відхилено. Незгода апелянта з правовою оцінкою встановлених обставин не свідчить про неповноту мотивування рішення або неправильне застосування норм права.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач належним чином виконав передбачений договорами обов`язок щодо внесення попередньої оплати, відповідач отримав грошові кошти у загальному розмірі 1 260 133,08 грн, однак товар у визначений договорами строк не поставив, доказів його передання або належної готовності до передання у цей строк не надав та отриману попередню оплату не повернув. Отже, право позивача вимагати повернення попередньої оплати виникло на підставі частини другої статті 693 ЦК України, а заявлена до стягнення сума є доведеною та обґрунтованою.

Щодо доводів про територіальну підсудність спору, колегія суддів зазначає, що умовами договорів місцем поставки товару визначено склад постачальника за адресою: м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 3. Таким чином, сторони погодили місце виконання відповідного договірного зобов`язання, що відповідно до частини п`ятої статті 29 ГПК України надавало позивачу право звернутися з позовом до Господарського суду Запорізької області за місцем виконання договору. Підстав для висновку про порушення правил територіальної юрисдикції при розгляді справи не встановлено.

Щодо судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача відповідно до статті 129 ГПК України. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то позивач у позовній заяві лише зазначив про укладення договору з адвокатом від 09.01.2024 та погоджену ставку в розмірі 4 000,00 грн за документ або участь у судовому засіданні, однак доказів фактичного понесення таких витрат та їх конкретного розміру до ухвалення рішення не подав. За таких обставин, з урахуванням частини восьмої статті 129 ГПК України, суд першої інстанції обґрунтовано не присуджував зазначені витрати.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та правильності їх правової оцінки, а фактично зводяться до іншого тлумачення умов договорів і положень цивільного законодавства та переоцінки обставин, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надав належну оцінку доказам і доводам сторін та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Висновок про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 260 133,08 грн попередньої оплати відповідає встановленим обставинам справи та положенням частини другої статті 693 ЦК України.

Відтак колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції як законні та обґрунтовані, тоді як доводи апеляційної скарги визнає такими, що не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильності оскаржуваного рішення. Підстав для його скасування або зміни, передбачених статтею 277 ГПК України, не встановлено.

З огляду на викладене апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОБАЛЬТ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/149/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/149/24 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 12.10.2026.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА

Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО