Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №922/1629/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/1629/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання , Погребняк А. М.,

за участі представників сторін,

прокурор ,Трофіменко О. О .,

відповідача, Мартиненко А. М .,

інших,не прибули ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури , вх.1786 х /1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.08.2026 (суддя Погорелова О.В., 11.08.2026) у справі №922/1629/26

за позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) (перший позивач) та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації (другий позивач) ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт",

про визнання недійсними додаткових угоди та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна прокуратура, з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 12.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №810/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 810/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 542 944, 00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1624/26.

Крім того, Харківська обласна прокуратура , з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 12.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №811/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 811/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 102 028, 00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1627/26.

Крім того, Харківська обласна прокуратура , з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №814/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 814/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 479 956,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1733/26.

Крім того, Харківська обласна прокуратура , з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №816/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 816/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 479 956,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1738/26.

Крім того, Харківська обласна прокуратура, з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №817/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 817/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 102 028, 00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1739/26.

Крім того, Харківська обласна прокуратура , з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №818/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 818/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 542 944, 00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1740/26.

Крім того, Харківська обласна прокуратура , з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №819/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 819/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 479 956,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1741/26.

Крім того, Харківська обласна прокуратура , з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №821/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 821/23 від 15.12.2023 у розмірі 3 842 268,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1743/26.

Крім того, Харківська обласна прокуратура , з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.05.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №813/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 813/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 039 040, 00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1732/26.

Крім того, Харківська обласна прокуратура , з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 16.06.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №815/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 815/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 290 992,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2168/26.

Крім того, Харківська обласна прокуратура , з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.06.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №820/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 820/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 290 992,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2203/26.

Харківська обласна прокуратура , з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, 18.06.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" в якому просила визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.12.2023 до Договору №812/23 від 15.12.2023, укладеного між Департаментом та Товариством, та стягнути з останнього на користь Департаменту неустойку за несвоєчасну поставку товару за Договором № 812/23 від 15.12.2023 у розмірі 5 542 944, 00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2026 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1629/26.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 08.06.2026, від 24.06.2026 та від 25.06.2026 у справі №922/1629/26 справи №№922/1629/26, 922/1627/26, 922/1624/26, 922/1740/26, 922/1741/26, 922/1738/26, 922/1733/26, 922/1739/26, 922/1732/26, 922/1743/26, 922/2168/26 та 922/2203/26 були об`єднані в одне провадження зі справою №922/1629/26 та об`єднаній справі присвоєний номер №922/1629/26.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 у справі позов було залишено без розгляду .

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, прокурор звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті. Вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду,

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури , вх.1786 х /1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.08.2026 у справі №922/1629/26 , витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали оскарження у справі, встановлено учасникам справи строк до 11.09.2026 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи. Розгляд справи призначено на 21.09.2026 р.

10.09.2026 через систему Електронний суд від ТОВ «Автоскладальне підприємство «КОБАЛЬТ» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

18.09.2026 від прокурора через систему Електронний суд надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 01.10.2026 р.

У судових засіданнях прокурор та представник відповідача підтримали свої вимоги та заперечення. Інші учасники справи ( позивачі) у судове засідання своїх представників не направили. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до частини 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого у статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. ( ст.269 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши прокурора та представника відповідача, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи убачаються наступні обставини справи.

15.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" (постачальник) та Департаментом житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної державної адміністрації (покупець), було укладено низку договорів за №№810/23, 811/23, 812/23, 813/23, 814/23, 815/23, 816/23, 817/23, 818/23, 819/23, 820/23 та 821/23 (аналогічних за своїм змістом) на придбання спеціального транспорту для комунальних підприємств, відповідно до п. 1.1 яких, згідно результатів проведення процедури відкритих торгів (з урахуванням Особливостей) постачальник зобов`язується поставити спеціальний транспорт та передати його у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2 договорів, поставка товару здійснюється з метою забезпечення комунальних підприємств Харківської області спеціальним транспортом, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 688-р про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.06.2023 №534 "Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії", в рамках реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 10.02.2023 №118 "Про затвердження Порядку використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії".

Згідно п.п 1.3-1.4 договорів, кількість товару, а також номенклатура, асортимент, ціна та вартість товару зазначається сторонами у специфікації, яка є невід`ємною частиною договорів. Якість товару, повинна відповідати вимогам діючих ДСТУ, що застосовуються до такого роду товару та іншим чинним в Україні стандартам.

У розділі 2 договорів сторони обумовили, що покупець оплачує товар за ціною, передбаченою у специфікації, яка є невід`ємною частиною договорів. Ціни на товар встановлені сторонами в національній валюті України - гривні. Розрахунки проводяться між сторонами в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі. Керуючись вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами) покупець здійснює попередню оплату постачальнику у розмірі 100% вартості товару протягом 10 робочих днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок покупця шляхом спрямування бюджетних коштів на не бюджетний рахунок, відкритий на ім`я постачальника в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів постачальником виключно з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів. Також визначена ціна кожного з договорів.

Згідно п.п. 3.1, 3.3-3.5 договорів, поставка товару здійснюється постачальником в строк, визначений у п. 7.2 договорів. Також визначене місце поставки по кожному договору. Приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною, яка складається постачальником в 2 (двох) оригінальних примірниках та підписується уповноваженими представниками сторін в момент фактичної передачі товару, в тому числі один примірник повертається постачальнику, а другий примірник залишається у покупця. Приймання - передача товару здійснюється в місті поставки, визначеному п.1.4. договорів. Право власності та ризики випадкового знищення та/або пошкодження на товар переходять від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, що підтверджують поставку товару. Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними з моменту передачі товару у власність покупця.

Згідно розділу 5 договорів, сторона, яка порушила зобов`язання, відшкодовує завдані таким порушенням збитки стороні, чиї права або законні інтереси порушено, відповідно до вимог чинного законодавства України. Сторони залишають за собою право не застосовувати штрафні санкції, передбачені чинним законодавством України за невиконання умов договорів. У разі порушення постачальником терміну поставки товару або терміну усунення виявлених недоліків в період гарантійного обслуговування, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 1% від вартості товару за кожен день такого прострочення.

Згідно п.п. 7.1, 7.2, 7.4, 7.16 договорів, вони вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Строк дії договорів починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. і діє до 28.12.2023, а в частині здійснення розрахунків за поставлений товар - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії договорів не звільняє сторони від відповідальності за їх порушення, яке мало місце під час їх дії. Будь-які зміни і доповнення до договорів дійсні, лише якщо вони зроблені в письмовому вигляді і підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін.

15.12.2023 між сторонами були підписані відповідні Специфікації Додаток №1 до кожного договору.

22.12.2023 між сторонами були укладені додаткові угоди №2 до договорів, згідно з якими, зокрема, договори доповнені п. 2.5, відповідно до якого попередня оплата надається на термін до 28.12.2023.

На виконання умов договорів, 24.12.2023 Департаментом на рахунок Товариства перераховані кошти, як попередню оплату за товар за спірними договорами.

26.12.2023 Товариство звернулось до Департаменту з листами, в яких вказало, що з 06.11.2023 відбулося ускладнення руху вантажного транспорту через страйки польських перевізників як на в`їзд до Польщі, так і на виїзд. Також почалося блокування перевезень і через українсько-словацький кордон. Відповідні обмеження заподіяли серйозну шкоду вітчизняним підприємцям. Повідомлення щодо ускладнення руху на кордоні з боку Польщі розміщено на сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за посиланням: https://mtu.gov.ua/news/34878.html. Подробиці щодо ускладнення руху на кордоні з боку Польщі розміщено на сайті Державної прикордонної служби за посиланням: https://dpsu.gov.ua/ua/news/Na-kordoni-z-boku-Polshchi-uskladneno-ruh-dlya-vantazhivok-cherez-strayk-polskih-pereviznikiv/. Оскільки важливі та основні комплектуючі частини товару мали надійти постачальнику саме через заблокований кордон, в останнього через зазначені об`єктивні обставини виникли виробничі труднощі зі своєчасного збирання (виготовлення) самоскиду з крано-маніпуляторною установкою KDT-10/5BKHM. Товариство зауважило, що не має на меті уникнути відповідальності перед покупцем за невиконання умов договорів, а напроти, просить покупця врахувати вищевикладене та укласти додаткові угоди до спірних договорів щодо продовження строків поставки самоскиду з крано-маніпуляторною установкою KDT-10/5BKHM. До листів були додані проєкти додаткових угод до спірних договорів.

27.12.2023 між сторонами до спірних договорів були укладені додаткові угоди №3, відповідно до яких внесені наступні зміни: "1.1 Пункт 2.5. Розділу 2. Ціна договору та порядок розрахунків викладений в наступній редакції: "Попередня оплата надається на термін до 31.03.2024 року.". 1.2 Пункт 7.2. Розділу 7. Заключні положення викладений в наступній редакції: "7.2. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. Договору i діє до 31.03.2024 року, а в частині здійснення розрахунків за поставлений Товар - до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.".

В подальшому, у період з 28.02.2024 по 26.03.2024, між сторонами були підписані видаткові накладні про поставку товарів за спірними договорами та кти приймання-передачі товару.

Звертаючись з даним позовом до суду, позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що Харківською обласною прокуратурою під час опрацювання інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі публічних закупівель Prozorro, щодо проведених розпорядниками бюджетних коштів процедур публічних закупівель товарів, робіт та послуг, встановлено підстави для застосування визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру повноважень з представництва інтересів Держави у бюджетній сфері у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань за договорами про публічну закупівлю.

З опрацьованих матеріалів та з`ясованих обставин прокурор установив неналежне виконання ТОВ "Автоскладальне підприємство "Кобальт" своїх зобов`язань за спірними договорами, які полягали у безпідставному та такому, що суперечить чинному законодавству України укладанні спірних додаткових угод №3 від 27.12.2023 щодо продовження строку дії укладених договорів, що, у свою чергу, призвело до порушення строків поставки товару та стало підставою для нарахування пені, відповідно до умов укладених договорів. Прокурор вказує, що неподання уповноваженими органами (позивачами у справі) до суду позовної заяви свідчить про неналежне здійснення ними своїх повноважень та призводить до порушення інтересів держави.

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2026р. у справі № 922/1629/26 позов залишено без розгляду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду з огляду на нижче викладене.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент подання позову в цій справі) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Суд першої інстанції залишаючи позов прокурора без розгляду, виходив, зокрема, з того, що прокурором не враховано рішення Конституційного Суду України стосовно конституційних повноважень прокуратури.

Так, суд першої інстанції послався на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025, у якому зазначено, зокрема, що:

"7.2. Розв`язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходить із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п`ятий, перше, друге речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019].

Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України, вирішуючи цю справу, керується юридичною визначеністю як складником принципу верховенства права, що зобов`язує законодавця встановлювати межі дискреції органів публічної влади, а також ураховує загальновизнану вимогу міжнародного права щодо потреби детального врегулювання на рівні закону діяльності органів прокуратури поза сферою кримінального права.

Конституційний Суд України зазначає, що законодавець має обов`язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.

Приписи "не здійснює" та "неналежним чином здійснює", ужиті в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону, є оцінними. Оскільки Закон не визначає відповідних випадків та критеріїв/ознак для встановлення цих випадків, прокурор отримує дискрецію щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, межі якої чітко і зрозуміло не визначені Законом. Хоча Закон передбачає судовий контроль за застосуванням цього повноваження, відсутність чіткої вказівки на відповідні випадки, критерії/ознаки встановлення цих випадків для визначення меж дискреції, якими мають керуватися і прокурор, і суд, підриває юридичну визначеність приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону.

Не визначення в Законі меж дискреції для прокурора і суду, які розв`язують питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб`єктивним розумінням того, що означає "не здійснює" або "неналежним чином здійснює". Це вказує на те, що дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло.

Таке нормативне регулювання закладає підґрунтя не лише для різного застосування відповідної норми на практиці та невизначеності ситуацій і правовідносин, а й для можливих зловживань та необґрунтованого втручання прокурора у законну діяльність різних суб`єктів в усіх сферах суспільного життя.

Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не відповідають вимозі юридичної визначеності як складнику конституційного принципу верховенства права (правовладдя).

Водночас відсутність органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що її в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону визначено як один із випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, за своєю суттю є фактом, що підлягає доведенню прокурором і встановленню судом, та не створює дискреції, межі якої не визначені приписами права.

7.3. На думку Конституційного Суду України, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону уможливлюють виконання прокуратурою функції, установленої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, у спосіб, що зумовлює позасудове оцінювання прокурором ефективності дій чи встановлення бездіяльності інших суб`єктів владних повноважень поза сферою кримінального права, тоді як, зокрема, у сфері кримінального права вже наявні відповідні механізми реагування прокуратури на випадки нездійснення або неналежного здійснення суб`єктами владних повноважень своїх функцій для захисту інтересів держави.

Цим самим створено не передбачений Конституцією України механізм упливу прокуратури на реалізацію повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, та знівельовано вимогу статті 6 Конституції України щодо самостійного здійснення повноважень кожним органом у визначених Конституцією України межах.

Унаслідок цього винятковий процесуальний інструмент прокуратури, закріплений у пункті 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України, перетворено на універсальний механізм представництва інтересів держави в суді, чим розширено зміст цієї конституційної функції прокуратури.

7.4. Наведене підтверджують надані Офісом Генерального прокурора статистичні дані. Зокрема, кількість розпочатих справ щодо представництва прокуратурою інтересів держави в суді, не пов`язаних із кримінальним провадженням, становила: у 2017 році - 6252, у 2018 - 5924, у 2019 - 4905, у 2020 - 5120, у 2021 - 5343, у 2022 - 4775, у 2023 - 7692, у 2024 - 9179.

Аналіз таких даних свідчить, що „виключні випадки" представництва прокуратурою інтересів держави в суді, не пов`язані з кримінальним провадженням, фактично перетворилися на поширену практику, яка є несумісною з конституційно визначеним винятковим характером таких випадків.

Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать статтям 6, 8, пункту 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України".

Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 ухвалив:

"2. визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

З тексту оскаржуваної ухвали також убачається, що залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції послався також на правові висновки, які було викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 08.07.2026 у справі №910/16365/25.

Так, Верховний Суд зазначив, що визнання правового акту неконституційним означає скасування Конституційним Судом презумпції конституційності правового акту, яка діяла до цього, при цьому саме рішення Конституційного Суду не призводить до неконституційності цього акту, воно лише встановлює її.

Також, не лише Конституційний Суд України вправі оцінити на відповідність Конституції України той чи інший закон чи інший правовий акт, оскільки ст.11 ГПК України визначено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законом України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти у судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти ( як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними ( постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18. Від 10.03.2020 у справі №160/108819) Про це також зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.06.2020 у справі № 520/2098/19.

Відповідно до частини 6 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Крім того, суди мають керуватися принципом законності та загальним правилом щодо переваги нормативно-правового акту вищої юридичної сили над нормативно-правовим актом нижчої юридичної сили (виходячи з ієрархії нормативно-правових актів).

Такі висновки викладено у пунктах 41-44 постанови Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №910/15990/23.

З матеріалів справи убачається, що станом на час звернення прокурора до Департаменту та Адміністрації (29.04.2026, 12.05.2026 та 13.05.2026) і на момент подання прокурором позовів в інтересах цих осіб до господарського суду (12.05.2026 - 18.06.2026), прокурору було відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру", яка діяла до 03.12.2025, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики.

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2026 у справі №910/16365/25.

Судова колегія також бере до уваги, що предметом позову по цій справі було саме визнання недійсним додаткових угод до договорів, якими було продовжено ( змінено) строки виконання господарського зобов`язання та застосування штрафних санкцій у зв`язку з порушенням, на думку прокурора, саме господарського зобов`язання. Тобто спір виник виключно у зв`язку з не належним виконанням господарських договорів та застосуванням відповідних штрафних санкцій.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 №912/2385/18 та у постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до приписів стаття 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про залишення без розгляду позову Харківської обласної прокуратури, в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоскладальне підприємство "Кобальт" про визнання недійсними додаткових угоди та стягнення коштів.

Оскільки при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування, зокрема статті 23 Закону України «Про прокуратуру», що відповідає вимогам частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», доводи прокурора про не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судовою колегією відхиляються.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку. що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, ухвала суду першої інстанції залишається без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури , вх.1786 х /1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.08.2026 у справі №922/1629/26 – залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.08.2026 у справі №922/1629/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 12.10.2026.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян