Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №922/3134/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/3134/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

представників сторін:

прокурор Харківської обласної прокуратури – Галушко Д.Ю., службове посвідчення (в залі суду),

від позивача – не з`явився,

від відповідача – адвокат Захаров П.В., на підставі довіреності (поза межами приміщення суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури міста Харкова (вх.№1962Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.09.2026 (повне судове рішення складено 07.09.2026, суддя Пономаренко Т.О.) у справі №922/3134/26

за позовом Київської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року Київська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ", в якій просить суд стягнути з останнього на користь Харківської міської ради грошові кошти у сумі 3 026 947, 67грн, з яких: 1 579 286, 67грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 1 206 873, 87грн інфляційні нарахування, 240 787, 13грн 3% річних; судові витрати просить покласти на відповідача.

Разом з позовною заявою Київська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "Консалтингова компанія "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ" заборони на відчуження: нежитлового приміщення 1-го поверху № 20, 21, 22 в літ. "А-6", загальною площею 52, 2кв.м, за адресою: Харківська обл., м. Харків, провулок Партизанський, будинок 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2649717163120); нежитлового приміщення 1-го поверху № 17, 18, 19 в літ. "А-6", загальною площею 49, 9кв.м, за адресою: Харківська обл., м. Харків, провулок Партизанський, будинок 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2649715163120).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.09.2026 у задоволенні заяви Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову відмовлено, виходячи з того, що:

- у поданій прокурором на розгляд суду заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності невиконання відповідачем рішення суду. Заявником до заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову. Зокрема, заявником не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на ухилення від виконання рішення, у разі задоволення позову;

- заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду.

Київська окружна прокуратура міста Харкова, не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 07.09.2026, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.09.2026 та ухвалити нове рішення, якою заяву Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову задовольнити; стягнути з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що:

- суд першої інстанції поставив можливість забезпечення позову в залежність від доказів уже вчинених відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення, продажу майна або підготовки до його реалізації. Такий висновок відтворює стандарт, від якого відступає правова позиція, викладена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22;

- у заяві про забезпечення позову прокурор не обмежився абстрактним твердженням про можливість відчуження будь-якого майна. До заяви було долучено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.08.2026 №491574058, якою підтверджено належність відповідачу на праві приватної власності двох конкретно ідентифікованих об`єктів нерухомості;

- прокурор просить лише про заборону відчуження двох конкретних об`єктів нерухомості. Такий захід не позбавляє власника володіння або користування майном, не змінює його власника, не перешкоджає використанню приміщень та не припиняє господарську діяльність відповідача;

- оскаржувана ухвала не містить висновку про те, що обраний прокурором захід є явно неспівмірним, неадекватним чи надмірним. Суд не співвідніс негативні наслідки тимчасової заборони відчуження двох об`єктів із наслідками їх можливого вибуття з власності відповідача та подальшого утруднення виконання рішення. Фактично питання співмірності залишилось без належної оцінки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026, для розгляду справи №922/3134/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської окружної прокуратури міста Харкова на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.09.2026 у справі №922/3134/26. Призначено справу до розгляду на "06" жовтня 2026 р. об 11:30 годині.

01.10.2026 до Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.09.2026 у справі №922/3134/26 – залишити без змін, виходячи з того, що:

- суд першої інстанції застосував правильний стандарт доказування. Постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/448/22, на яку посилається апелянт, не звільняє заявника від обов`язку довести ризик невиконання рішення. Вона звільняє лише від доведення того, що відповідач може розпорядитися своїм майном;

- прокурор не навів жодної обставини, яка свідчила б про ризик невиконання рішення відповідачем;

- без доведення ризику заборона розпоряджатися майном не стає правомірною лише тому, що стосується двох об`єктів. Прокурор назвав ці приміщення співмірними з ціною позову, але їхньої вартості нічим не підтвердив.

05.10.2026 від Київської окружної прокуратури міста Харкова до Східного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення, в яких прокуратура зазначає, що:

- з огляду на майновий характер заявленого позову реальне виконання майбутнього судового рішення про стягнення 3 026 947, 67грн у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від наявності у відповідача належних грошових коштів;

- згідно довідки про оціночну вартість від 05.10.2026, сформованої за допомогою Єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду державного майна України, загальна оціночна вартість нежитлових приміщень, що є предметом заяви про забезпечення позову, становить 1 677 555, 51грн, що є меншою за розмір заявлених грошових вимог;

- враховуючи наявність у власності відповідача понад 40 об`єктів нерухомості та його активну комерційну діяльність з їх відчуження, відсутність відкритих даних про фінансовий стан товариства, існує реальний ризик ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення, що свідчить про наявність виключних підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження лише на 2 вказані об`єкти, що, при цьому, не перешкоджатиме подальшій комерційній діяльності відповідача з іншими об`єктами.

До додаткових пояснень прокурором додані довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 05.10.2026, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

06.10.2026 від Київської окружної прокуратури до Східного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій прокуратура зазначає, що на відповідача покладається обов`язок спростувати обставини ймовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення. Відповідачем не надано доказів на підтвердження його дійсного майнового стану станом на момент розгляду заяви та спростування наявності ризиків утруднення виконання судового рішення або підтвердження неспівмірності заходів забезпечення позову, про вжиття яких просить прокурор.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 06.10.2026 прокурор оголосила доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує.

Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, був належним чином завчасно повідомлений про час, дату і місце судового засідання.

Вирішуючи питання надання прокуратурою додаткових доказів: довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 05.10.2026, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор взагалі не посилається на причини неподання доданих до додаткових пояснень доказів, як і не зазначає причин, які перешкоджали прокуратурі сформувати вказані довідки і Інформацію до подання до суду першої інстанції заяви про забезпечення позову і подати їх разом із заявою.

Згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У додаткових поясненнях прокурор зазначає, що із довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 05.10.2026 вбачається вартість майна відповідача, яке прокурор просить заборонити відповідачу відчужувати. Даними доказами прокурор доводить співмірність вимоги заяви про забезпечення позову із вимогами позовної заяви. Однак, вочевидь, такі докази прокурор мав подати суду першої інстанції в обґрунтування заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає надані прокуратурою додаткові докази і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокуратури не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

В обґрунтування забезпечення позову прокурор зазначає, що:

- заяву подано з метою реалізації судового рішення в частині стягнення грошових коштів, ураховуючи, що ТОВ "Консалтингова компанія "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ" можуть вчинятися дії щодо відчуження нерухомого майна, що унеможливить в подальшому стягнення коштів;

- предметом позову є стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, трьох процентів річних та інфляційних втрат у загальному розмірі заборгованості становить 3 026 947, 67грн, з яких: 1 579 286, 67грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 1 206 873, 87грн - інфляційні нарахування, 240 787, 13грн – 3 % річних;

- згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.08.2026 №491574058, ТОВ "Консалтингова компанія "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ" на праві приватної власності належать: нежитлові приміщення 1-го поверху №20, 21, 22 в літ. "А-6", загальною площею 52, 2кв.м, за адресою: Харківська обл., м. Харків, провулок Партизанський, будинок 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2649717163120); нежитлові приміщення 1-го поверху №17, 18, 19 в літ. "А-6", загальною площею 49, 9кв.м, за адресою: Харківська обл., м. Харків, провулок Партизанський, будинок 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2649715163120);

- сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, формально наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цього майна, отже, можливість відповідача в будь-який момент відчужити нерухоме майно є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення;

- майно, на яке прокурор просить накласти арешт, є співмірним та відповідає обсягу позовної вимоги про стягнення грошових коштів в розмірі 3 026 947, 67грн;

- заборона відчужувати нерухоме майно не вплине на майновий стан ТОВ "Консалтингова компанія "API ІНТЕРНЕЙШНЛ", оскільки сама лише заборона відчужувати нерухоме майно не позбавляє власника можливості використання цього майна, тому права ТОВ "Консалтингова компанія "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ" даним забезпеченням позову порушені не будуть.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Питання забезпечення позову врегульовані главою 10 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 вказано, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, особа, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення у разі задоволення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

У спірних правовідносинах прокурор посилається на те, що відповідач мав сплатити 1 579 286, 67грн пайової участі ще у 2021 році, чого останній не зробив. За відповідачем зареєстровано нерухоме майно. Факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цього майна, отже, можливість відповідача в будь-який момент відчужити нерухоме майно є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення.

Судова колегія зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що не застосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За висновком Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, який викладений у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона ж відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Між тим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що сам факт звернення із заявою про забезпечення позову не звільняє прокурора від обов`язку доведення обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування відповідних заходів, та не є підставою для відступу від принципів рівності сторін і змагальності процесу.

За відсутності доведених ризиків утруднення виконання рішення суду застосування такого заходу не відповідатиме вимогам пропорційності, тим більше, що забезпечення позову не повинно мати на меті створення для відповідача негативних наслідків, тотожних наслідкам задоволення позову, та не може використовуватися як інструмент попереднього примусу до виконання спірного зобов`язання. Отже, самі лише твердження про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Суд має з урахуванням доказів, наданих прокурором на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі №917/1862/21.

Прокурор у скарзі посилається на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, відповідно до якої у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, або відчужити належне йому майно сама по собі може утруднити виконання майбутнього судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача. На думку скаржника, за таких обставин, вимога про надання доказів щодо можливості відповідача розпоряджатися своїм майном свідчить про застосування завищеного стандарту доказування та порушує баланс інтересів сторін.

Проте, Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив, що наведений у вказаній постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, наведений зміст вказаної постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову. Така правова позиція викладена зокрема і у постанові Верховного Суду від 14.09.2026 у справі №910/16578/25.

Таким чином, правова позиція, викладена у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, не звільняє прокурора від обов`язку довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує необхідність забезпечення позову, а лише виключає вимогу про обов`язкове встановлення конкретного способу, яким відповідач може ухилятися від виконання майбутнього судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що обраний заявником захід забезпечення позову повинен бути співмірним із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що прокурором до заяви про забезпечення позову не додано належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити вартість зазначеного нерухомого майна. Надана прокурором інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджує лише факт існування відповідного об`єкта нерухомого майна, однак не містить відомостей про її ринкову, оціночну, балансову чи іншу вартість. Прокурор не надав місцевому господарському суду разом із заявою про забезпечення позову звіт суб`єкта оціночної діяльності, висновок експерта, довідку про ринкову вартість, документи щодо вартості придбання або відчуження відповідного майна чи інші докази, які давали б можливість суду визначити хоча б орієнтовну вартість майнового права, щодо якого прокурор просить встановити заборону на відчуження.

Зазначена обставина має принципове значення для вирішення питання про забезпечення позову, оскільки предметом спору є виключно грошова вимога у розмірі 3 026 947, 67грн, тоді як запропонований прокурором захід полягає у встановленні заборони відповідачу розпоряджатися конкретним об`єктом нерухомого майна, вартісна характеристика якого суду першої інстанції не була відома. Таким чином, твердження прокурора у заяві про забезпечення позову про співмірність вартості майна із ціною позову фактично ґрунтується лише на припущенні прокурора та не могло бути перевірене судом за матеріалами справи. При цьому, саме заявник, який просить застосувати захід забезпечення позову та посилається на певну вартість майна як на обґрунтування його співмірності із заявленими вимогами, повинен надати суду докази, які дають можливість перевірити відповідні доводи.

Необхідність встановлення вартості майна обумовлена також тим, що заборона на його відчуження є безпосереднім втручанням у сферу здійснення відповідачем права власності та обмежує одне з основних правомочностей власника – право розпоряджатися належним йому майном. Право власності включає, зокрема, правомочності володіння, користування та розпорядження майном, а тому встановлення судом заборони на відчуження фактично позбавляє власника можливості на власний розсуд визначати юридичну долю належного йому майна, у тому числі продати його, подарувати, передати в інший передбачений законом спосіб або вчинити щодо нього інший правочин, спрямований на припинення чи зміну права власності.

Колегія суддів враховує, що, таке обмеження має тимчасовий та забезпечувальний характер і саме по собі не означає позбавлення відповідача права власності, однак воно є реальним втручанням у можливість здійснення власником належного йому правомочності розпорядження майном, а тому повинно відповідати вимогам законності, необхідності та пропорційності поставленій процесуальній меті.

Отже, встановлення вартості майна є необхідною передумовою для належної оцінки втручання у право власності відповідача та визначення того, чи є таке втручання виправданим співвідношенням між легітимною метою забезпечення можливого виконання судового рішення та обсягом обмеження прав власника.

Відтак, самі по собі доводи прокурора, що такий захід забезпечення позову як заборона відчуження двох об`єктів нерухомості не позбавляє власника володіння або користування майном, не змінює його власника, не перешкоджає використанню приміщень та не припиняє господарську діяльність відповідача не є самостійною і достатньою правовою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що заява прокурора про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на відповідні докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності забезпечення позову. Заявником не підтверджено документально, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів прокурора.

Оскільки місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури міста Харкова слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.09.2026 у справі №922/3134/26 – без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати апелянта, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 255-256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури міста Харкова залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.09.2026 у справі №922/3134/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 12.10.2026.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко