Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №917/2140/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків Справа № 917/2140/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

за участю секретаря судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури (вх.№1394П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2026 у справі №917/2140/25 (повний текст рішення складено та підписано 09.06.2026 суддею Сірошем Д.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)

за позовом Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, м. Полтава,

до Приватного підприємство “ДСПГ ВЕСНА”, с.Щербані, Полтавський р-н, Полтавська обл.,

про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до Приватного підприємства “ДСПГ ВЕСНА”, в якому просив:

- стягнути з Приватного підприємства “ДСПГ ВЕСНА” на користь Полтавської міської ради 536 013,90 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 за період з 01.01.2023 по 31.08.2025 згідно з договором оренди землі від 09.04.2009;

- розірвати договір оренди землі від 09.04.2009, укладений між Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області (наразі власник землі та орендодавець Полтавська міська рада) та Дочірнім сільськогосподарським підприємством “Весна” відкритого акціонерного товариства “Керамік” (наразі орендар Приватне підприємство “ДСПГ ВЕСНА”) щодо земельної ділянки площею 57,8856 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 13.03.2020, номер запису про інше речове право № 35928829;

- зобов`язати Приватне підприємство “ДСПГ ВЕСНА” повернути Полтавській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 площею 57,8856 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Позов обґрунтовано тим, що за період 2023 - 2024 роки орендна плата за спірним договором оренди землі від 09.04.2009 за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5324085200:00:004:0009 сплачена не в повному обсязі, а за період з 01.01.2025 по 31.08.2025 ПП “ДСПГ Весна” не здійснено жодного платежу з орендної плати, тому вказана заборгованість має бути стягнута, договір оренди землі від 09.04.2009 підлягає розірванню, а земельна ділянка -поверненню Полтавській міській раді.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.05.2026 у справі №917/2140/25 закрито провадження у справі в частині вимог Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до Приватного підприємства “ДСПГ ВЕСНА” про стягнення 536 013,9 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 за період з 01.01.2023 по 31.08.2025 згідно з договором оренди землі від 09.04.2009. В іншій частині вимог в позові відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України Полтавській обласній прокуратурі 6 432,17 грн судового збору.

Рішення в частині закриття провадження у справі щодо вимог про стягнення 536 013,9 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 за період з 01.01.2022 по 31.08.2025 згідно з договором оренди землі від 09.04.2009 обгрунтовано тим, що відповідач сплатив вказану заборгованість у повному обсязі, про що повідомив позивач та підтверджено відомостями з ГУ ДПС у Полтавській області та бюджетно - фінансового управління Полтавської міської ради, які наявні в матеріалах справи, у зв`язку з чим предмет спору в цій частині позовних вимог припинив існування, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

В частині відмови в іншій частині позовних вимог про розірвання спірного договору оренди землі та про зобов`язання відповідача повернути орендовану за цим договором земельну ділянку суд послався на підтвердження наявними у матеріалах справи відомостями з ГУ ДПС у Полтавській області та бюджетно фінансового-управління Полтавської міської ради, а також платіжними інструкціями відповідача відсутності істотності та систематичності порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що визначено підставами для розірвання договору ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, пунктом “д” частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

При цьому суд послався на підтвердження матеріалами справи викладених у письмових поясненнях відповідача доводів щодо того, що: протягом всього періоду дії Договору оренди землі від 09.04.2009 він в повному розмірі та своєчасно здійснював нарахування та виплату орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 згідно з відомостями з Головного управління ДПС в Полтавській області та платіжними інструкціями підприємства; протягом всього періоду дії Договору оренди землі, власник земельної ділянки – Полтавська міська рада, жодного разу не повідомляла Орендаря про неправильність нарахування та виплату орендної плати; у 2025 році відповідачем було виявлено, що платежі за користування земельною ділянкою здійснювалися із зазначенням неправильного призначення платежу (виключно технічна помилка), однак фактично кошти в повному обсязі надходили на рахунок власника земельної ділянки, що свідчить про відсутність наміру ухилення від виконання зобов`язань за Договором оренди землі; як вбачається з довідки виданої ГУ ДПС у Полтавській області, яку до матеріалів справи долучила прокуратура та платіжними дорученнями, орендна плата за користування земельною ділянкою сплачувалася в повному розмірі – річні суми були перераховані як поточна орендна плата за спірну земельну ділянку та орендна плата за користування іншою земельною ділянкою з кадастровим номером 5310137000:19:005:0093; зазначена сплата здійснена одним платежем за дві земельні ділянки, оскільки отримувач та реквізити отримувача єдині.

Полтавська обласна прокуратура подала на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги Полтавська обласна прокуратура посилається на невідповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції про підтвердження відомостями з ГУ ДПС у Полтавській області та бюджетно фінансового управління Полтавської міської ради своєчасної та в повному розмірі сплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 протягом спірного періоду.

Зокрема, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив відомостей зазначених доказів щодо дат проведення платежів та їх суми, що є істотним для вирішення питання про розірвання договору.

При цьому скаржник зазначає, що відповідач є орендарем 2-х земельних ділянок, за які сплачує позивачеві –Полтавській міській раді орендні платежі:

- з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 за адресою: Полтавська область, територія Супрунівської сільської ради-спірної земельної ділянки;

- з кадастровим номером 5310137000:19:005:0093, за адресою: вул. Кагамлика, 37 у місті Полтава.

Разом з цим, скаржник зазначив, що з урахуванням оновленої нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та умов спірного договору оренди землі за користування спірною земельною ділянкою відповідач мав сплатити всього 585343,73 грн:

- за 2023 рік -206494,15 грн;

- за 2024 рік -217025,35 грн;

- з 01.01.2025 по 31.08.2025 -161824,23 грн.

Беручі до уваги здійснені відповідачем оплати за оренду землі, в яких у призначенні платежу не зазначено адресу земельної ділянки, з відрахуванням оплат за оренду землі, в яких у призначенні платежу зазначено оренду землі по вул. Кагамлика, 37, відповідачем у вказаний спірний період сплачено 49 329,83 грн, у тому числі:

- за 2023 рік -19957,67 грн;

- за 2024 -29353,16 грн;

- за 2025 рік-0 грн

Відтак, різниця між сумою нарахованої орендної плати та фактично сплаченої за період 01.01.2023-31.08.2025 становить 585 343,73 грн - 49 329,83 грн та складає 536 013,9 грн і яка була визначена як ціна позову.

Після відкриття 25.11.2025 провадження у справі відповідачем 12.12.2025 та 18.12.2025 до податкового органу подано уточнюючі декларації зі сплати за землю за 2023- 2025 роки, в яких відповідач задекларував необхідність сплати саме тих сум орендної плати за спірну земельну ділянку згідно зі зміненою нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, аналогічні тим, які розраховано Полтавською міською радою і при цьому відповідачем до матеріалів справи не додано декларацій, які уточнювались.

Разом з цим, згідно з довідкою ГУ ДПС у Полтавській області, за період після подачі позовної заяви у даній справі (18.11.2025) відповідачем сплачено на рахунок Полтавської міської ради платежі за оренду земельних ділянок на загальну суму 599 633,54, з яких: 11.12.2025 -190 200 грн, 11.12.2025 -28233,54 грн та 17.12.2025 -381200 грн.

Крім цього скаржник зазначає, що із призначення платежу в наявних у матеріалах справи 11 платіжних інструкціях зі сплати орендної плати за землю за 2025 рік вбачається, що за ними відповідачем сплачувалась орендна плата за період з січня по листопад 2025 року за оренду земельної ділянки по вул. Кагамлика, 19 у м. Полтаві, яка не є спірною за договором оренди землі від 09.04.2019, який також не є спірним, а тому вони не можуть бути доказами сплати орендної плати за спірну земельну ділянку.

З наведеного, за твердженням прокурора, вбачається наявність заявленої до стягнення заборгованості на момент подання позову у даній справі, подальше її визнання та погашення вже під час розгляду справи, у той час як за висновками Великої Палати Верховного Суду , викладеними в постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/24, погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди, яка на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України ( у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 для розгляду справи № 917/2140/25 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2140/25 та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №917/2140/25.

13.07.2026 матеріали справи №917/2140/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської обласної прокуратури (вх.№1394П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2026 у справі №917/2140/25 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням учасників справи на 26.08.2026 о 14:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

30.07.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" подав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8454), в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

В обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що посилання скаржника на здійснення відповідачем у 2023 та 2024 роках лише часткової сплати орендної плати, а у 2025 році допущення повної її несплати не узгоджуються із самими доказами, на які посилається сам скаржник, та свідчать про те, що між сторонами спірного договору фактично існував спір не щодо самого факту виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати, а щодо належного віднесення здійснених платежів до певної земельної ділянки.

Зокрема, відповідач вказує на те, що скаржник визнає, що в інформації головного управління ДПС у Полтавській області не міститься відомостей щодо розподілу здійснених відповідачем платежів за кадастровими номерами або адресами земельних ділянок, у зв`язку з чим податковий орган не мав можливості визначити, до якої саме земельної ділянки належить кожний окремий платіж, і саме тому прокурор був змушений здійснювати власний розрахунок, самостійно виключаючи із загальної суми платежів окремі платежі, у призначенні яких містилося посилання на земельну ділянку, яка не є спірною – по вул. Кагамлика,37 в м. Полтаві, а решту платежів фактично розподіляти шляхом власних припущень, і при цьому жодного належного та допустимого доказу, який би достовірно підтверджував, що всі інші платежі не стосувалися спірної земельної ділянки або що відповідач взагалі не виконував обов`язок щодо її сплати, апеляційна скарга не містить.

При цьому відповідач зазначає, що посилання скаржника на відомості ГУ ДПС у Полтавській області від 06.02.2026 № 1614/5/16-31-19-03-08 як на доказ систематичної несплати орендної плати є необґрунтованими, оскільки зазначений документ не містить висновку про несплату відповідачем орендної плати саме за спірною земельною ділянкою та не встановлює порушення умов договору оренди, а наведені в ньому відомості лише відображають інформацію про рух коштів та суми платежів, що надійшли до бюджету, а висновок про їх належність до певного договору оренди прокурор робить самостійно.

Також відповідач зазначив про необґрунтованість доводів скаржника щодо того, що поданням уточнюючих податкових декларацій за 2023-2025 роки з декларуванням у них суми орендної плати за оновленою нормативною грошовою оцінкою відповідач підтвердив допущені протягом спірного періоду порушення обов`язків зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, оскільки подання таких декларацій є законним гарантованим правом та способом самостійного виправлення платником податків виявлених ним помилок відповідно до статті 50 Податкового кодексу України, а тому такі дії з приведення документації до актуальних показників нормативної грошової оцінки є правомірними та не можуть бути підставами для розірвання договору.

Крім цього відповідач посилається на відсутність передбачених законом підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки відсутній сам факт їх порушення та бездіяльність чи нездійснення захисту відповідним органом, з огляду на те, що позивач-Полтавська міська рада як уповноважений власником спірної земельної ділянки (територіальною громадою) орган під час розгляду справи 15.04.2026 подав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 31.08.2025, у зв`язку з її повним погашенням, підтвердивши відсутність майнових претензій до відповідача через те, що грошові кошти повністю сплачені до бюджету, а договір відповідачем як добросовісним орендарем виконується.

Разом з цим відповідач наголосив на добросовісності його поведінки у спірних правовідносинах, пославшись на те, що матеріалами справи підтверджується те, що він протягом всього строку дії договору не ухилявся від виконання своїх договірних зобов`язань, здійснював сплату орендної плати за користування орендованими у позивача земельними ділянками, подавав податкову звітність, а також уточнюючі податкові декларації з метою приведення податкового обліку у відповідність до фактичних обставин та не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на приховування інформації, уникнення виконання договірних зобов`язань.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026, у зв`язку із знаходженням судді Крестьянінова О.О. у відпустці, для розгляду справи № 917/2140/25 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 30.09.2026 о 15:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 105.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, а представник відповідача проти її задоволення заперечив.

Позивач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання представника для участі в ньому не направив, про причини його неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо обґрунтування прокурором наявності підстав представництва інтересів держави в особі позивача.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на те, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави”.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття “інтереси держави” висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному тоді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

При цьому, нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 справі № 806/1000/17 та від 28.11.2018 у справі № 914/2612/17.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц викладено позицію щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

Зокрема, у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Поряд з викладеним, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що за подібних обставин необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про рушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на зазначене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом підтвердження судом підстав для представництва.

В обґрунтування необхідності захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Полтавської міської ради прокурор в позовній заяві зазначив, зокрема, те, що несплата орендної плати за користування спірною земельною ділянкою зумовлює ненадходження відповідних фінансових ресурсів до місцевого бюджету Полтавської міської ради, чим порушуються економічні інтереси держави та територіальної громади, а розірвання спірного договору оренди землі надасть змогу Полтавській міській раді надати спірну земельну ділянку в оренду добросовісному орендарю з метою отримання надходжень до місцевого бюджету, що сприятиме вирішенню важливих фінансових питань громади.

При цьому прокурор вказує на те, що повне та своєчасне надходження коштів орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою до місцевого бюджету становить суспільний інтерес, який явно переважає приватний інтерес відповідача, який ці кошти не сплачує.

Разом з цим прокурор зазначає, що спірні правовідносини пов`язані з формуванням та виконанням місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та у повному обсязі надходити відповідні кошти, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади міста Полтави, а надходження від відповідача коштів орендної плати не в повному розмірі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому.

При цьому прокурор зазначає, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів чи тих, які відносяться до їх компетенції, але й у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, що не носить загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способ, який відноситься до їх відання, а тому інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження, повністю збігаються.

З метою встановлення підстав для представництва інтерсів держави Полтавська обласна прокуратура звернулась до Полтавської міської ради із листами від 20.08.2025 № 15/1-670вих25 та від 16.10.2025 № 15/1-803вих-25, в яких зазначила про необхідність надання копій документів, повідомлення про суму нарахованих та сплачених коштів, а також повідомленням про наявність порушення інтерсів держави та з пропозицією самостійно вжити заходів реагування задля їх поновлення, зокрема, шляхом подання позовної заяви.

Листами від 08.09.2025 № 01-04-01.2-14/2014, від 27.10.2025 № 01-04-01.2-14/2718 Департаментом земельних і відних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради надано запитувані документи, поінформовано про вжиття заходів досудового врегулювання спору, які не принесли бажаного результату та повідомлено про можливість представництва прокуратурою Полтавської міської ради, з метою своєчасного усунення виявлених порушень, а саме стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Оскільки Полтавська міська рада після її повідомлення Полтавською обласною прокуратурою про порушення інтересів держави через порушення відповідачем умов Договору щодо сплати орендної плати з позовом до суду про стягнення спірних коштів та розірвання спірного договору і повернення спірної земельної ділянки не зверталась Полтавська обласна прокуратура в порядку ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 07.11.2025 № 15/1-854вих-25 звернулась до Полтавської міської ради з повідомленням про здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом звернення з позовною заявою в інтересах Полтавської міської ради до ПП «ДСПГ Весна» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності із кадастровим номером 5324085200:00:004:0009, розірвання Договору та повернення земельної ділянки.

З наведеного вбачається, що прокурор у відповідності до ч. 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України навів обґрунтування щодо того, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також правильно визначив позивачем Полтавську міську раду як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2009 між Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області (Орендодавецем) та Дочірнім сільськогосподарське підприємством “Весна” відкритого акціонерного товариства “Керамік” (Орендарем) було укладено Договір оренди землі (далі Договір).

Відповідно до пункту 1 цього Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 57,8856 га, у тому числі рілля – 57,8856 га.

Згідно з пунктом 4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 12289,23 грн.

Договір укладено терміном на 35 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк (пункт 7 Договору).

Пунктом 8 Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 12-ти ставок земельного податку – 8536,43 грн щорічно. У разі зміни в платі за землю орендна плата змінюватиметься у відповідному процентному відношенні.

Відповідно до пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації.

Пунктом 11 Договору визначено, що орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати в місцевий бюджет сільської ради не пізніше 25 числа звітного місяця.

Згідно з пунктом 12 Договору, розмір орендної плати переглядається один раз на два роки в тому числі у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з пунктом 28 договору оренди від 09.04.2009, Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а також збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку.

Відповідно до пункту 36 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно пунктом 38 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Пунктом 40 Договору оренди від 09.04.2009 передбачено, що перехід права на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи – орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно з витягом із Державного земельного кадастру, 28.03.2018 на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленої КП “Полтавський районний центр земельного кадастру” відділом у Полтавському районі міськрайонного управління Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки із присвоєнням їй кадастрового номеру 5324085200:00:004:0009.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 зареєстровано 13.03.2020 за Територіальною громадою в особі Супрунівської сільської ради (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2053673353240). Підстава державної реєстрації - перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 06.09.2012 № 5245-VI.

Також, 13.03.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки та внесено відомості про право оренди земельної ділянки за ПП “ДСПГ Весна” на підставі договору оренди землі від 09.04.2009.

Водночас, на позачерговій другій сесії восьмого скликання Полтавської міської ради прийнято рішення від 29.01.2021 “Про реорганізацію шляхом приєднання Абазівської сільської ради, Бричківської сільської ради, Валківської сільської ради, Гожулівської сільської ради, Ковалівської сільської ради, Пальчиківської сільської ради, Сем`янівської сільської ради, Супрунівської сільської ради, Тахтаулівської сільської ради, Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Полтавської міської ради”. Супрунівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Полтавської міської ради. Цим же рішенням Полтавську міську раду визнано правонаступником всього майна, прав та обов`язків Супрунівської сільської ради.

01.04.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Супрунівської сільської ради.

02.04.2024 право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 зареєстровано за Полтавською міською радою. Підстава державної реєстрації – стаття 83 Земельного кодексу України та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 06.09.2012 № 5245-VI.

Відтак, із прийняттям рішення Полтавської міської ради 29.01.2021 про реорганізацію Супрунівської сільської ради шляхом приєднання до Полтавської міської ради, позивач - Полтавська міська рада є уповноваженим органом власника земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 площею 57,8856 га та орендодавцем згідно з договором оренди землі від 09.04.2009, а відтак має право на отримання орендних платежів із сплати за користування вказаною земельною ділянкою.

Також, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 21.02.2013 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи ДСПГ “ВЕСНА” ПАТ “КЕРАМІК” в результаті її реорганізації. 29.04.2013 здійснено державну реєстрацію створення юридичної особи Приватне підприємство “ДСПГ Весна” в результаті перетворення ДСПГ “ВЕСНА” ПАТ “КЕРАМІК”.

Наразі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 зареєстровано право оренди земельної ділянки між Орендодавцем – Полтавською міською радою та Орендарем – ПП “ДСПГ Весна”.

Рішенням четвертої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 18.06.2021 «Про орендну плату за землю» з 01.01.2022 для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що використовуються для отримання товарної сільськогосподарської продукції встановлено річну ставку орендної плати -3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням четвертої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 18.06.2021 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку" з 01.01.2022 для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що використовуються для отримання товарної сільськогосподарської продукції встановлено ставку земельного податку в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням 22-ї сесії 8-го скликання Полтавської міської ради від 27.01.2023 внесено зміни до п. 1 рішення четвертої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 18.06.2021 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку" і при цьому з 01.01.2024 встановлено ставку земельного податку для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка залишилась в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.01.2025 № НВ 9901313132023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 у 2023 році становить 1 720784,59 грн

Відповідно до сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.02.2024 № НВ 9929692502024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 у 2024 році становить 1 808544,60 грн

Відповідно до сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 26.03.2025 № НВ 9959213752025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 у 2025 році становить 2 022802,82 грн.

Рішенням 55-ї сесії 8-го скликання Полтавської міської ради 31.05.2024 «Про орендну плату за землю», яке набрало чинності 01.01.2025 позивачем було встановлено ставку орендної плати за користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З метою приведення умов Договору до актуальних даних щодо орендаря та орендодавця, та розміру затвердженої у 2025 році нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки Департаментом земельних та водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради на поштову адресу відповідача 17.04.2025 та 05.06.2025 було направлено листи від 16.04.2025 № 01-04-01.02-14/932 та від 05.06.2025 № 01-04-01.02-14/1294 з пропозицією про зміну умов Договору із проектом додаткової угоди № 1 до нього, яка передбачала внесення актуальних даних про орендаря та орендодавця, а також внесення наступних змін до пунктів 4, 8 Договору:

« 4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до Витягу № НВ 9959213752025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 16.04.2025 –становить 2 022802,82 грн.

8. Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою становить 12 (дванадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в грошовому еквіваленті становить -242 736,34 грн (двісті сорок дві тисячі сімсот тридцять шість грн 34 коп) на рік, встановлюється з 01.01.2025».

Вказані листи залишилися без відповіді.

Разом з цим, як зазначив відповідач, його директор ОСОБА_1 станом на 2025 рік проходив військову службу у Збройних Силах України, на підтвердження чого надав посвідчення військовослужбовця, а в період з квітня по липень 2025 року у підприємстві ще не була призначена уповноважена особа на отримання поштової кореспонденції та здійснення поточної діяльності підприємства. Лише у вересні 2025 року уповноваженим представником Романом Засядьком за погодженням з директором Товариства було вжито заходів для встановлення інформації щодо вмісту вказаних листів та укладення додаткової угоди в запропонованій позивачем редакції.

Зокрема, до Полтавської міської ради 24.09.2025 було подано підписаний з боку відповідача його директором примірник додаткової угоди № 1 до Договору оренди землі від 09.04.2009, яка повністю відповідає редакції (проекту), запропонованому Департаментом земельних та водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради.

У зв`язку з тим, що позивачем не було вжито заходів щодо підписання зі свого боку вказаної додаткової угоди, представник відповідача звернувся до директора Департаменту земельних та водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради із адвокатським запитом від 27.11.2025 № 45/25 щодо роз`яснення ситуації щодо додаткової угоди № 1 до Договору оренди землі від 09.04.2009.

У відповідь на вказаний запит директор Департаменту земельних та водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради повідомила представника відповідача про отримання 07.11.2025 від Полтавської обласної прокуратури повідомлення № 15/1854вих-25 про звернення до Господарського суду Полавської області з позовною заявою в інтересах Полтавської міської ради з позовом про стягнення з ПП «ДСПГ «Весна» заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності із кадастровим номером 5324085200:00:004:0009, площею 57,8856 га, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, у зв`язку з чим зазначила, що підписати проект додаткової угоди № 1 до договору оренди землі від 09.04.2009 не вбачається можливим до вирішення справи в суді.

З матеріалів справи вбачається, що від Приватного підприємства "ДСПГ "Весна" протягом 2023-2025 років на рахунок місцевого бюджету Полтавської міської ради надійшли наступні платежі з оренди землі на загальну суму 1282609,66 грн.

У 2023 році відповідачем сплачено позивачу орендних платежів на загальну суму 224751,05 грн за платіжними інструкціями:

- від 19.01.2023 № 391 на суму 1800 грн;

- від 19.01.2023 № 392 на суму 12457,10 грн;

- від 22.02.2023 № 346 на суму 2689,65;

- від 23.02.2023 № 341 на суму 14375 грн;

- від 27.02.2023 № 348 на суму 3088,68 грн;

- від 14.03.2023 № 344 на суму 1720,78 грн;

- від 17.03.2023 № 346 на суму 17500 грн;

- від 19.04.2023 № 365 на суму 1720,78 грн;

- від 19.04.2023 № 362 на суму 17463.80 грн;

- від 18.05.2023 № 387 на суму 1720,78 грн;

- від 23.05.2023 № 392 на суму 17463.80 грн;

- від 09.06.2023 № 398 на суму 17500 грн;

- від 17.06.2023 № 403 на суму 1720,78 грн;

- від 10.07.2023 № 413 на суму 17500 грн;

- від 20.07.2023 № 419 на суму 1720,78 грн;

- від 14.08.2023 № 423 на суму 17500 грн;

- від 18.08.2023 № 424 на суму 1720,78 грн;

- від 20.09.2023 № 430 на суму 1720,78 грн;

- від 20.09.2023 № 434 на суму 17500 грн;

- від 17.10.2023 № 443 на суму 17500 грн;

- від 18.10.2023 № 447 на суму 1720,78 грн;

- від 16.11.2023 № 457 на суму 1720,78 грн;

- від 16.11.2023 № 462 на суму 17463 грн;

- від 21.12.2023 № 482 на суму 17463 грн.

У 2024 році відповідачем сплачено позивачу орендних платежів на загальну суму

239316,16 грн за платіжними інструкціями:

- від 16.01.2024 № 487 на суму 17463 грн;

- від 17.01.2024 № 492 на суму 1720,83 грн;

- від 18.01.2024 №494 на суму 936, 44 грн;

- від 16.02.2024 № 499 на суму 17500 грн;

- від 28.02.2024 № 502 на суму 2680,66 грн;

- від 18.03.2024 № 508 на суму 17 500 грн;

- від 18.03.2024 № 503 на суму 1808,55 грн;

- від 23.04.2024 № 516 на суму 1808,55 грн;

- від 30.04.2024 № 521 на суму 17500 грн;

- від 21.05.2024 № 531 на суму 1808,55 грн;

- від 30.05.2024 № 527 на суму 17500 грн;

- від 21.06.2025 № 539 на суму 17500 грн;

- від 21.06.2024 № 541 на суму 1850 грн;

- від 29.07.2024 № 553 на суму 17500 грн;

- від 29.07.2024 № 554 на суму 1850 грн;

- від 30.07.2024 № 557 на суму 7489,58 грн;

- від 30.08.2024 № 567 на суму 17500 грн;

- від 30.09.2024 № 577 на суму 17500 грн;

- від 22.10.2024 № 586 на суму 17500 грн;

- від 29.11.2024 № 596 на суму 17500 грн;

- від 02.12.2024 № 599 на суму 1850грн;

- від 02.12.2024 № 600 на суму 1850 грн;

- від 02.12.2024 № 601 на суму 1850 грн;

- від 02.12.2024 № 602 на суму 1850 грн;

- від 27.12.2024 № 617 на суму 17500 грн.

У 2025 році відповідачем сплачено позивачу орендних платежів на загальну суму 818542,45 грн за платіжними інструкціями:

- від 30.01.2025 № 625 на суму 17500 грн;

- від 28.02.2025 № 637 на суму 19900,81грн;

- від 31.03.2025 № 645 на суму 19900,81 грн;

- від 13.04.2025 № 656 на суму 19900,81 грн;

- від 26.05.2025 № 664 на суму 19900,81 грн;

- від 17.06.2025 № 672 на суму 19900,81 грн;

- від 18.07.2025 № 679 на суму 19900,81 грн;

- від 12.08.2025 № 692 на суму 19900,81 грн;

- від 15.09.2025 № 701 на суму 19900,81 грн;

- від 15.10.2025 № 705 на суму 19900,81 грн;

- від 15.10.2025 № 707 на суму 2400,81 грн;

- від 11.11.2025 № 708 на суму 19900,81 грн;

- від 11.11.2025 № 713 на суму 190200 грн;

- від 11.12.2025 № 712 на суму 28233,54 грн;

- від 17.12.2025 № 714 на суму 381200 грн.

Прокурор в обгрунтування позову вказує на те, що місцевим бюджетом Полтавської територіальної громади недоотримано коштів на загальну суму 536 013,9 грн, що становить заборгованість з орендної плати за землю та підлягає до стягнення як недоотримана орендна плата за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5324085200:00:004:0009 за період з 01.01.2023-31.08.2025.

В обґрунтування наявності заборгованості прокурор зазначає таке:

- при визначенні розміру орендної плати за основу взято нормативно грошова оцінка (далі – НГО) земельної ділянки станом на 01.07.1995 - 12289,23 грн, а також ставка земельного податку 0,1% від НГО земельної ділянки, встановлена Законом України “Про плату за землю” (чинному на момент укладання договору).

- разом з цим, положення Закону України “Про плату за землю”, які встановлювали ставку земельного податку для земель сільськогосподарського призначення у розмірі 0,1 % від НГО втратили чинність 01.01.2011, із набуттям чинності Податковим кодексом України;

- починаючи із 01.01.2022 на території Полтавської об`єднаної територіальної громади затверджена ставка земельного податку у розмірі 1% від НГО земельної ділянки, яка в тому числі підлягає до застосування при визначення орендної плати за землю за договором від 09.04.2009;

- всього нараховано за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 для ПП “ДСПГ Весна” за період 01.01.2023-31.08.2025 – 585 343,73 грн;

- Департаментом земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради проаналізовано надходження від ПП “ДСПГ Весна” орендної плати за землю за вказаний період та, беручи до уваги суми надходжень від ПП “ДСПГ Весна” без зазначення адреси та з відрахуванням сум коштів, де в призначенні платежу зазначено “за оренду землі по вул. Кагамлика, 37”, за вказаний період, за розрахунками прокурора, відповідачем за оренду спірної земельної ділянки сплачено всього 49 329,83 грн;

- різниця між сумою нарахованої орендної плати та фактично сплаченої за період 01.01.2023-31.08.2025 становить 585 343,73 грн - 49 329,83 грн та складає 536 013,9 грн.

Прокурор в обґрунтування доводів позову щодо допущення відповідачем порушення умов Договору оренди землі у вигляді неповної сплати орендної плати у 2023, 2024 роках та повної несплати орендної плати за період з січня по серпень 2025 року, до позовної заяви додав довідки бюджетно-фінансового управління Виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо сум, які надійшли до місцевого бюджету від орендної плати за землю від ПП «ДСПГ Весна».

В цих довідках зазначено відомості щодо сум, дат здійснених відповідачем платежів з орендної плати за землю, а також про призначення таких платежів, яке визначено як орендна плата, або з посиланням на земельну ділянку по вул.Кагамлика, 37 та договір оренди від 05.02.2019, або без такого посилання.

Разом з цим, як зазначає відповідач і підтверджується матеріалами справи, він орендує у позивача окрім спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 за межами населених пунктів на території Супрунівської сільської ради, також земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:19:005:0093 за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика, 37 та протягом спірного періоду сплачував грошові кошти за дві ці земельні ділянки на один бюджетний рахунок Полтавської міської ради, і при цьому при здійсненні деяких оплат за спірну земельну ділянку ним було допущено технічну описку у призначенні платежу, шляхом зазначення адреси земельної ділянки по вул. Кагамлика, 37 в м. Полтаві, і протягом всього періоду дії Договору оренди землі, власник земельної ділянки – Полтавська міська рада, жодного разу не повідомляла Орендаря про неправильність нарахування та виплату орендної плати. Грошові кошти, сплачені наприкінці 2025 року, були перераховані як поточна орендна плата за спірну земельну ділянку та орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310137000:19:005:0093 за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика, 37. Зазначена сплата здійснена одним платежем за дві земельні ділянки, оскільки отримувач та реквізити отримувача єдині.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачем надано довідку Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи від 05.02.2026 № 958/АП/16-31-13-05-07/Е, платіжні інструкції, за якими він сплачував орендну плату у 2023, 2024 та 2025 роках, уточннюючі податкові декларації з плати за землю за 2023, 2024 та 2025 рік, а також бухгалтерські довідки головного бухгалтера ПП «ДСПГ Весна» про сплату орендної плати за земельні ділянки від 26.02.2026 №№ 1-3.

В довідці Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 05.02.2026 № 958/АП/16-31-13-05-07/Е зазначено, що Приватне підприємство «ДСПГ Весна» станом на 05.02.2026 не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

В уточнюючих податкових деклараціях відповідача з плати за землю за 2023, 2024 та 2025 рік, які ним було подано до контролюючого органу 12.12.2025 та 18.12.2025, ним здійснено донарахування до раніш задекларованого розміру податкового ззобов`язання з орендної плати за спірну земельну ділянку та задекларовано річні суми орендної плати у 2023-2025 роках, обчислені відповідно до актуальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виходячі зі встановленого договором розміру-12–ти ставок земельного податку, що дорівнює 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік (ставка податку 1% НГО), а саме:

- у 2023 році - 206494,15 грн;

- у 2024 році - 217025,35 грн;

- у 2025 році - 242736,34 грн.

В бухгалтерських довідках про сплату орендної плати за земельні ділянки від 26.02.2026 №№ 1-3, виданих головним бухгалтером «ДСПГ Весна» в особі Гурніка А.А., який є директором цього підприємства зазначено, зокрема, про те, що: податкові декларації з плати за землю за 2024-2025 роки підтверджують фактичну сплату орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5324085200:00:004:0009 та 5310137000:19:005:0093; внаслідок технічної помилки при формуванні платіжних доручень, платежі, які були спрямовані на рахунок Полтавської міської ради як орендодавця, містили невірне призначення платежу; податковими документами та банківськими виписками підтверджується, що здійснені відповідачем платежі фактично повністю покривають нараховану суму орендної плати за спірну земельну ділянку.

Крім цього, представник відповідача листом від 28.01.2026 зверталась до Полтавської міської ради із адвокатським запитом, в якому просила надати відомості щодо заборгованості з орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період 2023-2025 роки, у відповідь на який позивач в листі від 04.02.2026 № 01-04-01.2-14/267 повідомив, зокрема, про те, що згідно зі статтею 19-1 Податкового кодексу України контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність достовірність, повноту нарахування органами та сплати податків, зборів, платежів здійснюють виключно контролюючі органи, визначені статтею 41 цього Кодексу, а інші органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахувань сплати податків і зборів.

Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що Полтавська обласна прокуратура листом від 28.01.2026 № 15/1-4134-25 зверталась до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, в якому просив надати інформацію щодо :

- суми платежів до бюджету Потавської міської ради з 01.01.2023 по 10.10.2025 в якості орендної плати за землю від ПП «ДСПГ Весна», із вказанням дати проведення вказаних платежів;

- суми платежів до бюджету Полтавської міської ради з 10.10.2025 по теперішній час в якості орендної плати за землю від ПП «ДСПГ Весна», із вказанням дати проведення вказаних платежів.

При цьому Полтавська обласна прокуратура просила окремо зазначити суми орендної плати за землю від ПП «ДСПГ Весна» щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 з адресою: Полтавська область, Супрунівська сільська рада та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:19:005:0093 за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика, 37.

У відповідь на зазначений лист Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області надіслало Полтавській обласній прокуратурі лист від 06.02.2026 № 1614/5/16-31-19-03-08 «Про надання інформації щодо сплати орендної плати», в якому повідомило наступне.

Оперативний облік податків і зборів в органах ДПС України здійснюється згідно із Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Для ведення оперативного обліку податків і зборів Порядком передбачена інтегрована картка платника, яка згідно з п. 1 Розділу ІІ Порядку відкривається за кожним кодом класифікації доходів бюджету/технологічним кодом єдиного внеску щодо кожного платника, територіального органу ДПС, що відповідає місцю обліку об`єкта оподаткування, коду території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад.

Зазначеним Порядком визначаються правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та порядок відображення в інтегрованих картках сум надходжень платежів.

Ведення обліку надходжень орендної плати за кадастровими номерами та адресами земельних ділянок даним Порядком не передбачено.

Враховуючи вищенаведене, Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області зазначило, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, за період з 01.01.2023 по 01.02.2026 ним в додатку до цього листа надається інформація щодо сплачених ПП «ДСПГ Весна» сум орендної плати з юридичних осіб (ККДБ 18010600) до бюджету Полтавської територіальної громади.

У доданому до вказаного листа додатку Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області надало інформацію щодо сплаченої відповідачем у 2023-2025 роках орендної плати до бюджету Полтавської територіальної громади із зазначенням дат, номера та сум платіжних документів(т. 1 а.с. 244-245).

Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що зазначені у наданих відповідачем платіжних інструкціях відомості щодо призначення платежу, а саме: земельної ділянки за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика, 37 та договору оренди від 05.02.2019, а в іншій частині -орендної плати без зазначення адреси земельної ділянки та договору, співпадають з відомостями довідок бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо сум, які надійшли до місцевого бюджету від орендної плати за землю від ПП «ДСПГ Весна», а також довідки Головного управління Державної податкової служби України у Полтавській області від 06.02.2026 № 1614/5/16-31-19-03-08 «Про надання інформації щодо сплати орендної плати».

Полтавська обласна прокуратура оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання спірного договору та зобов`язання відповідача повернути орендовану за цим договором земельну ділянку позивачу-Полтавській міській раді.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду власну оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У частині 1 Цивільного кодексуУкраїни визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні підстави для зміни або розірвання цивільного договору визначені статтею 651 ЦК і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про розірвання договору передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору

Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 2 цього Закону України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статті 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями статей 24, 25 Закону України “Про оренду землі” визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 3 статті 31 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 32 Закону України “Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 34 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Правовий висновок щодо застосування пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України у поєднанні з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, в якій щодо вказаного питання зазначено, зокрема, таке.

Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України,а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.

Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.

Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).

Щодо можливості розірвання договору оренди землі на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, зокрема, таке.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - “значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору”. Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі №199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2025 у справі № 904/3223/23 наголошено на нобхідності, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 детального з`ясування питання щодо несплати чи недоплати орендної плати орендарем,зокрема, періоду та розміру такої несплати чи недоплати.

З урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає, що при розгляді даної справи суд має вирішити питання щодо того, чи мала місце у спірному періоді систематична несплата відповідачем орендної плати за спірну земельну ділянку, або її недоплата, істотність такої недоплати в розумінні абз. 2 ч. 2 статті 651 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 3 цієї серед основних засад (принципів) господарського судочинства визначено, зокрема, змагальність сторін.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з цим, частиною 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, в той час як частиною 4 цієї статті встановлено заборону суду збирати докази , що стосуються предмету спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом з цим, статті 73 Господарського процесуального кодексу України, визначає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 924/1096/20 відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з врахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Як зазначено вище, позовні вимоги прокурора в частині розірвання спірного договору та повернення орендованої за цим договором земельної ділянки обґрунтовано допущенням відповідачем порушення умов договору у вигляді неповної сплати орендної плати за 2023, 2024 роки та її повної несплати у період з січня по серпень 2025 року.

Розмір заборгованості прокурором визначено як різниця між орендною платою, обчисленою відповідно до актуальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2023, 2024, 2025 роки за період 01.01.2023-31.08.2025 – 585 343,73 грн та надходженнями до місцевого бюджету від відповідача з орендної плати за землю за вказаний період без зазначення адреси та з відрахуванням сум коштів, де в призначенні платежу зазначено “за оренду землі по вул. Кагамлика, 37” за вказаний період - 49 329,83 грн.

При цьому прокурор посилається на те, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

Натомість у п. 8 спірного Договору розмір орендної плати визначено не у відсотковому відношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а виходячи з 12 ставок земельного податку, а тому вказана правова позиція не є релевантною до спірних правовідносин.

Таке визначення розміру орендної плати відповідало Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 в редакції, чинній на час його укладення, яка передбачала визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності із зазначенням або відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або розміру земельного податку.

Проте, у спірний період редакція Типового договору оренди землі вже передбачала визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності виключно із зазначенням відсотків суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, як зазначає відповідач і підтверджується матеріалами справи, він орендує у позивача окрім спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 за межами населених пунктів на території Супрунівської сільської ради, також земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:19:005:0093 за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика,37 та протягом спірного періоду сплачував грошові кошти за дві ці земельні ділянки на один бюджетний рахунок Полтавської міської ради, і при цьому при здійсненні деяких оплат за спірну земельну ділянку ним було допущено технічну описку у призначенні платежу, шляхом зазначення адреси земельної ділянки по вул. Кагамлика,37 в м. Полтаві, і протягом всього періоду дії Договору оренди землі, власник земельної ділянки – Полтавська міська рада, жодного разу не повідомляла Орендаря про неправильність нарахування та виплату орендної плати, а з довідки виданої ГУ ДПС у Полтавській області, яку до матеріалів справи долучає прокуратура та платіжних доручень вбачається, що орендна плата за користування спірною земельною ділянкою сплачувалася в повному розмірі – річні суми є навіть більшими від необхідних.Грошові кошти, сплачені наприкінці 2025 року, були перераховані як поточна орендна плата за спірну земельну ділянку та орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310137000:19:005:0093 за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика, 37. Зазначена сплата здійснена одним платежем за дві земельні ділянки, оскільки отримувач та реквізити отримувача єдині.

Як зазначалось вище, Верховний Суд наголошував на необхідності при вирішенні питання щодо підстав для розірвання договорів оренди землі детального з`ясування періоду та розміру несплати чи недоплати орендної плати.

Оцінюючі наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що з них вбачається те, що станом на 17.12.2025 відповідачем було повністю сплачено орендну плату за користування спірною земельною ділянкою за період 2023-2025 роки, оскільки згідно з даними додатку до листа контролюючого органу - ГУ ДПС у Полтавській області від 06.02.2026 № 1614/5/16-31-19-03-08 «Про надання інформації щодо сплати орендної плати» цією датою відповідачем здійснено останній платіж з плати за землю у 2025 році за платіжною інструкцією від 17.12.2025№ 714 на суму 381200 грн, яка також наявна у матеріалах справи, тоді як в довідці від 05.02.2026 № 958/АП/16-31-13-05-07/Е контролюючий орган підтвердив відсутність у відповідача станом на 05.02.2026 податкового боргу.

При цьому дійсно, у переважній більшості платежів, які надходили від відповідача в якості плати за землю на бюджетний рахунок позивача у період з 2023-2025 рік у призначенні платежу міститься посилання на земельну ділянку за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика, 37, але контролюючий орган здійснював зарахування коштів, які надходили у цей період від відповідача в рахунок орендної плати за дві вищевказані земельні ділянки і відповідні платежі, що мали місце у 2023-2025 роках повністю покрили відповідне податкове зобов`язання за цей період.

Разом з цим, з додатку до листа контролюючого органу - ГУ ДПС у Полтавській області від 06.02.2026 № 1614/5/16-31-19-03-08 «Про надання інформації щодо сплати орендної плати» та зазначених в ньому платіжних документів не вбачається за можливе окремо визначити суми орендної плати за землю від ПП «ДСПГ Весна» щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 з адресою: Полтавська область, Супрунівська сільська рада та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:19:005:0093 за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика,37, й відповідно, встановити певні суми недоплати чи повної несплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у певні періоди.

При цьому слід враховувати те, що у вказаному листі Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області на запит прокурора повідомило про неможливість виокремлення відповідних даних по земельним ділянкам через те, що ведення обліку надходжень орендної плати за кадастровими намерами та адресами земельних ділянок даним Порядком не передбачено а в матеріалах справи відсутні фактичні дані щодо розміру орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:19:005:0093 за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика,37, зокрема договір оренди цієї земельної ділянки, витяги з технічної документації щодо її нормативної грошової оцінки.

Отже, колегія суддів зазначає, що прокурором не наведено та не надано доказів, які б дозволяли встановити період та розмір несплати чи недоплати орендної плати та в повній мірі оцінити істотність такого порушення.

Разом з цим колегія суддів критично ставиться до тверджень відповідача щодо того, що протягом всього спірного період з 01.01.2023 по 31.08.2025 ним не було допущено порушень стосовно сплати орендної плати, з огляду на те, що за даними, які зазначені в додатку до листа контролюючого органу - ГУ ДПС у Полтавській області від 06.02.2026 № 1614/5/16-31-19-03-08 «Про надання інформації щодо сплати орендної плати» у 2023 році сплачено орендну плату за земельні ділянки у сумі 224751,05 грн, у 2024 році - у сумі 239 316,16 грн, у той час як у 2025 році - у сумі 818542,45 грн, що свідчить про те, що у 2025 році відповідачем погашалась недоїмка з орендної плати за спірний період, але,як зазначено вище, певні суми недоїмки щодо спірної земельної ділянки визначити неможливо, у той час як прокурор і позивач доводів щодо цього не навели й доказів не надали.

При цьому в контексті істотності стверджуваного прокурором порушення як підстави для розірвання договору відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Полтавської міської ради, прокурор в позовній заяві зазначив, зокрема, те, що несплата орендної плати за користування спірною земельною ділянкою зумовлює ненадходження відповідних фінансових ресурсів до місцевого бюджету Полтавської міської ради, чим порушуються економічні інтереси держави та територіальної громади, а розірвання спірного договору оренди землі надасть змогу Полтавській міській раді надати спірну земельну ділянку в оренду добросовісному орендарю з метою отримання надходжень до місцевого бюджету, що сприятиме вирішенню важливих фінансових питань громади.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Як зазначалось вище, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Істотність за абзацом другим частини другої статті 651 Цивільного кодексу України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

При цьому Верховний Суд зауважив на необхідності дотримання принципу збереження договору (preservation of contract), за яким договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін, а розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору, оскільки головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна

Протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Як зазначено вище, спірний договір укладено у 2009 році між правопопередниками позивача та відповідача.

Пунктом п. 8 Договору орендна плата на рік визначена у розмірі 12-ти ставок земельного податку -8536,43 грн щорічно і при визначенні розміру орендної плати первісними сторонами за основу взято нормативно грошова оцінка (далі – НГО) земельної ділянки станом на 01.07.1995 - 12289,23 грн, а також ставка земельного податку 0,1% від НГО земельної ділянки, встановлена Законом України “Про плату за землю” (чинному на момент укладання договору).

Разом з цим, положення Закону України “Про плату за землю”, які встановлювали ставку земельного податку для земель сільськогосподарського призначення у розмірі 0,1 % від НГО втратили чинність 01.01.2011, із набуттям чинності Податковим кодексом України.

Починаючи із 01.01.2022 на території Полтавської об`єднаної територіальної громади рішенням четвертої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 18.06.2021 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку», яке введено в дію з 01.01.2022 затверджена ставка земельного податку у розмірі 1% від НГО земельної ділянки.

З прийняттям рішення Полтавської міської ради 29.01.2021 про реорганізацію Супрунівської сільської ради шляхом приєднання до Полтавської міської ради, позивач - Полтавська міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5324085200:00:004:0009 площею 57,8856 га та орендодавцем згідно з договором оренди землі від 09.04.2009, а відтак має право на отримання орендних платежів із сплати за користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 284.1 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Рішенням четвертої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 18.06.2021 «Про орендну плату за землю» для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що використовуються для отримання товарної сільськогосподарської продукції встановлено річну ставку орендної плати -3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Лише рішенням 55-ї сесії 8-го скликання Полтавської міської ради 31.05.2024 «Про орендну плату за землю», яке набрало чинності 01.01.2025 позивачем було встановлено ставку орендної плати за користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

У додатку до відповіді позивача від 08.09.2025 № 01-04-01.2-14/2014 на повідомлення Полтавської обласної прокуратури про порушення інтересів держави листом від 20.08.2025 № 15/1-67ових-25, в якому прокуратура, серед іншого, просила надати розрахунок недоплаченої орендної плати за використання спірною земельною ділянкою, він зазначив розрахунок орендної плати за спірну земельну ділянку у 2023 та 2024 році саме в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а за 2025 -12% від такої оцінки.

Таким чином позивач очікував у 2023 та 2024 році отримати орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і лише у 2025 році– у розмірі 12% від такої оцінки.

Загальний розмір розрахованої таким чином орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.08.2025 позивач визначив в сумі 267337,78 грн, що є у 2,18 рази меншим розміру орендної плати, який обчислено прокурором при визначенні розміру спірної заборгованості, виходячи зі ставки орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки за весь спірний період-585343,73 грн.

При цьому колегія суддів враховує, що у 2025 році між Полтавською міською радою та відповідачем відбувався процес внесення змін до умов спірного договору в частині визначення розміру орендної плати, який був узгоджений сторонами, але не був завершений у зв`язку із зверненням прокурора з позовом, і відповідач у спірному періоді сплатив орендні платежі за користування спірною земельною ділянкою, які відповідали новому розміру орендної плати - 12% від нормативної грошової оцінки землі, у тому числі за 2023 та 2024 роки.

Разом з цим у контексті істотності порушення умов спірного договору для орендодавця -Полтавської міської ради слід також враховувати, що позивач у процесі розгляду даної справи взагалі не подавав заяв по суті справи, пояснень та доказів в яких би посилався на недотримання бюджетом сум орендної плати, а у відповідь на адвокатський запит представника відповідача щодо надання інформації про розмір орендної плати зазначив про те, що вказане питання стосується повноважень контролюючого органу –ГУ ДПС у Полтавській області, у той час як останнє підтвердило відсутність заборгованості та про неможливість надати дані щодо розподілу сплачених відповідачм до бюджету сум за кадастровими номерами земельних ділянок, після чого позивачем у зв`язку з відсутністю боргу зі сплати орендної плати за спірну земельну ділянку було подано суду заяву про закриття провадження у справі.

При цьому позивач не подавав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в позові прокурора.

При обґрунтуванні підстав для представництва інтересів держави в особі позивача прокурор вказував на те, що розірвання спірного договору оренди землі надасть змогу Полтавській міській раді надати спірну земельну ділянку в оренду добросовісному орендарю, з метою отримання надходжень до місцевого бюджету, що сприятиме вирішенню важливих фінансових питань громади.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідачем як добросовісним орендарем у спірних правовідносинах у 2025 році вчинялись залежні від нього дії щодо приведення умов договору до вимог чинного законодавства та встановленої позивачем у 2025 році нової ставки орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і в подальшому, у відповідності до такої ставки, в поданих 18.12.2025 контролюючому органу уточнених деклараціях було задекларовано розмір орендної плати за 2023-2025 роки, обчислений з 12 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки і такий розмір сплачено у спірному періоді.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства, на якому має ґрунтуватись зобов`язання, є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3, ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України).

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначила, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

З вищенаведеного вбачається, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах як орендаря була добросовісною, оскільки ним вчинялись залежні від нього дії, спрямовані на приведення умов договору у відповідність до змін у чинному законодавстві, розміру встановленої позивачем ставки орендної плати та актуальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виконання умов договору відповідно до таких змін, у тому числі і за минулий період, у той час як позивач після отримання від відповідача проекту додаткової угоди до спірного Договору, як орендодавець проявив бездіяльність щодо внесення відповідних змін до спірного договору, у спірний період не був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував за Договором з того моменту, як став правонаступником орендодавця спірної земельної ділянки, не висловив при цьому будь-яких претензій до орендаря щодо сплати орендної плати протягом існування договірних правовідноси сторін, не подавав під час розгляду справи будь-яких заяв по суті справи з викладенням своєї правової позиції, у відповідь на адвокатський запит представника відповідача зазначив про свою необізнаність щодо розміру орендної плати за спірну земельну ділянку за спірний період з посиланням на те, що контроль за її нарахуванням та сплатою належить до компетенції контролюючих органів, а в подальшому, вже після подання відповідачем довідки контролюючого органу про відсутність заборгованості, подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку зі сплатою орендної плати.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності істотності та систематичності порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що визначено підставами для розірвання договору ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, пунктом “д” частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а оскаржуване рішення ухвалено при дотриманні норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду справи апеляційна скарга Полтавської обласної прокуратури підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за ним.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.05.2026 у справі №917/2140/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.10.2026

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза