Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №917/263/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків Справа № 917/263/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.

за участю секретаря Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" (вх. 1642П/2) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.07.2026 у справі №917/263/26 (повний текст рішення складено та підписано 17.07.2026 суддею Ківшик О.В. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД", с. Теклине Черкаського району Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА", м. Полтава

про стягнення 438 436,50 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" про стягнення 438 436,50 грн з яких: 400 000 грн безпідставно отримані грошові кошти, 26831,03 грн інфляційні втрати, 11 605, 47 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі №917/263/26 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" 400 000 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 26 831,03 грн інфляційних втрат, 11 605, 47 грн 3% річних та 5 261,21 грн витрат зі сплати судового збору.

24.06.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" - адвокат Козаченко К.В. подав до Господарського суду Полтавської області заяву (вх. № 8744) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі № 917/263/26 у розмірі 32000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.07.2026 у справі №917/263/26 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі № 917/263/26 у розмірі 32000 грн задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" 32 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування додаткового рішення суд послався на те, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу 32 000 грн відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з обставин цієї справи.

При цьому судом відхилено як необґрунтовані доводи відповідача щодо завищення заявленого розміру цих витрат, їх неспівмірності зі складністю справи та клопотання про зменшення їх до 8 000 грн пославшись на те, що з наведеного в Договорі, Дорученні Клієнта та Акті наданих послуг переліку послуг, наданих адвокатом, останні складають комплекс послуг, який визначено у детальному і послідовному переліку і матеріалами справи підтверджується, що при визначенні розміру гонорару (винагороди) адвоката враховано, зокрема: складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, необхідності вивчення і аналізу доказів, обставин справи, у тому числі аналіз обставин справи, кваліфікація і досвід адвоката.

Пославшись на наведене, суд дійшов висновку, що понесений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю даної справи, витраченим адвокатом часом на надання послуг та обсягом наданих адвокатом послуг, що підтверджується їх детальним описом, а також значенням справи для позивача.

Відповідач подав на зазначене додаткове рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" відмовити повністю, а в разі залишення без змін основного рішення суду, зменшити розмір витрат на правничу допомогу до гранично розумної та співмірної суми - до 8000 грн, відповідно до клопотання відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався, зокрема на те, що додаткове рішення про розподіл судових витрат є невід`ємною частиною та похідним від основного рішення у даній справі про задоволення позову, на яке ним вже подано апеляційну скаргу, а тому скасування основного рішення за результатами його апеляційного перегляду є самостійною та достатньою підставою для скасування й додаткового рішення.

Також відповідач зазначає, що задовольняючи заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, суд першої інстанції проявив формальний підхід та не врахував, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, у той час як відповідач у своєму клопотанні від 24.04.2026 послідовно доводив таку неспівмірність, однак суд безпідставно усунувся від оцінки цих доводів.

Крім цього відповідач зазначив, що суд стягнув з нього вартість послуги з представництва інтересів клієнта, яка фактично не надавалась, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, що є прямим порушенням ч. 4 статі 126 ГПК України стосовно співмірності витрат на професійну правничу допомогу з обсягом наданих послуг.

Також відповідач зазначає про те, що судом було стягнуто вартість продубльованих послуг та процедур, які не були обов`язковими, а саме:

- позивачу було компенсовано 10 000 грн за підготовку позову, і одночасно ще 4000 грн за консультацію та 3000 грн за збір доказів, хоча ці дії є складовими елементами підготовки одного процесуального документа;

- позивачу було компенсовано 10 000 грн за досудове врегулювання (вимога та представництво), яке не є обов`язковим для даної категорії справ, не призвело до результату та було виключно особистим (не вимушеним) рішенням позивача.

Разом з цим відповідач стверджує, що стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000 грн з урахуванням того, що ним подано типовий позов про кондикцію у спрощеному провадженні без виклику сторін, є грубим порушенням принципів розумності, справедливості та пропорційності судових витрат.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніш визначеному складу суду від 17.08.2026 для розгляду справи № 917/263/26 сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" (вх. 1642П/2) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.07.2026 у справі №917/263/26 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 30.09.2026 о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

Позивач 05.09.2026 через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 9717), в якому просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.07.2026 у справі №917/263/26 –без змін.

У відзиві позивач зазначає, зокрема, про безпідставність посилання скаржника на те, що суд першої інстанції усунувся від надання оцінки його доводам, оскільки зі змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд дослідив та надав оцінку як аргументам та доказам позивача, так і доводам клопотання відповідача про зменшення розміру витрат.

Наголошує на тому, що скаржник не довів неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу, а його клопотання про зменшення цього розміру ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджене належними та допустимими доказами. Позивач при цьому зазначає, що у даній справі ціна позову складає 438436,50 грн, що є значною сумою для суб`єкта господарювання та безпосередньо впливає на його майнові права та господарську діяльність, а заявлений розмір витрат складає лише 7% від ціни позову.

Щодо твердження відповідача про стягнення з нього витрат позивача на послуги, які фактично не надавались, позивач зазначив про їх необґрунтованість, з огляду на те, що відповідно до норм Закону України «Про адвокатуру» представництво адвокатом інтересів клієнта включає не лише участь в судових засіданнях, а й забезпечення реалізації прав та обов`язків клієнта у судовому процесі загалом.

Разом з цим позивач зазначає, що за змістом пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» консультації, підготовка позовної заяви та збір доказів є окремими видами правової допомоги, а в п. 3.2. Рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах тощо.

07.09.2026 відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу (вх. № 9724).

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, а представник позивача проти її доводів заперечив.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу за заявою іншої сторони;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процессуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі №917/263/26 про повне задоволення позовних вимог на суму 438436,44 грн змінено, позов задоволено частково на суму 437703,63 грн (на 99,83%), розмір обґрунтованих витрат позивача на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, відповідно до наведених положень, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2).

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання зазначених вимог позивачем в позовній заяві наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат в сумі 32 000 грн із наведеням переліку послуг та їх вартості.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог(частина 2 статті).

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи в суді першої інстанції у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, в якому стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідна правова позиція щодо застосування ч. 8 статті 129 ГПК України до процедури спрощеного позовного провадження викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2020 № 922/ 376/20.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 18.06.2026, а заява позивача про розподіл судових витрат з вимогою про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 32 000 грн із доданими до неї доказами понесення таких витрат подана до суду першої інстанції 23.06.2026, тобто в межах встановленого строку на її подання.

До заяви долучено у копіях: Договір про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01, доручення клієнта від 16.12.2025 за договором про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01(додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01), рахунок від 19.06.2026 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01, акт приймання-передачі виконаних робіт(наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01(додаток № 2 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2025 № 16-12/01).

З вказаних доказів вбачається, що 16.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" в особі директора Олійника О.Л. (далі - Клієнт) та адвокатом Козаченко К.В. (далі - Адвокат), що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000330 від 27.05.2022, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Луганської області №27/05-6 від 27.05.2022 (далі - Адвокат), було укладено Договір №16-12/01 про надання правової допомоги (далі – Договір).

У цьому Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Клієнт замовляє у Адвоката юридичні послуги в своїх інтересах та зобов`язується оплачувати їх, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1 Договору);

- сторони домовились, що обсяг юридичних послуг включає в себе послуги юридичного супроводу діяльності товариства. Додатковий об`єм юридичних послуг може бути наданий Клієнту лише після його попереднього узгодження Сторонами та підписання додаткової угоди про це (п. 1.2 Договору);

- після завершення етапу надання послуг або по закінченню місяця Адвокат передає (направляє) Клієнту акт приймання наданих послуг (2 примірника) (п. 2.1 Договору);

- вартість юридичних послуг, яку Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату у строки та порядок, передбачення цим Договором, визначається Сторонами окремо, шляхом підписання додатків до цього Договору (п. 3.1 Договору);

- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання (дата, зазначена на першій сторінці Договору) і до повного виконання взаємних зобов`язань Сторін, передбачених цим Договором але не більше одного року (п. 4.1 Договору).

16.12.2025 року між ТОВ "ВІАЛ ТРЕЙД" та адвокатом Козаченко К.В. було складено Доручення Клієнта за Договором (Додаток № 1 до Договору), яке підписано представниками сторін, підписи яких скріплені печатками сторін. У вказаному дорученні сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати послуги, обсяг яких встановлюється цим Дорученням, а Клієнт зобов`язується оплатити послуги на умовах, визначених Дорученням (п. 1 Доручення Клієнта);

- сторони домовилися, що загальна вартість послуг, визначена цим Дорученням, становить 32 000 грн, за надання послуг за цим Дорученням, що включають у себе :

- зустріч, консультацію клієнта, узгодження правової позиції(4000 грн);

- підготовку та подання вимоги про повернення безпідставно набутих грошових коштів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" (5000 грн);

- представництво Клієнта, під час досудового врегулювання питання про повернення безпідставно набутих грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" (5000 грн);

- підготовку та падання позовної заяви про повернення безпідставно отриманих грошових коштів до Господарського суду Полтавської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД"(10 000 грн);

- збір доказів по справі(3000 грн);

- представництво інтересів Клієнта під час судового розгляду справи про повернення безпідставно набутих грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" Господарським судом Полтавської області(5000 грн).

Вартість усіх наданих Послуг, визначених цим Дорученням, сплачується Клієнтом не пізніше 14 (чотирнадцяти) днів, що настає за днем надання Послуг (п. 2 Доручення Клієнта).

19.06.2026 адвокатом пред`явлено позивачу рахунок на оплату 32 000 грн за отримані юридичні послуги за Договором № 16-12/01 від 16.12.2025.

19.06.2026 року між позивачем та адвокатом Козаченко К.В. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг.

В наведеному акті зазначено, що адвокат Козаченко К.В. виконав, а Клієнт прийняв виконані адвокатом юридичні послуги та наведено їх перелік, який є аналогічним переліку, що наведений у дорученні Клієнта.

Загальна вартість виконаних робіт становить 32 000 грн.

Сторони засвідчують, що на момент підписання цього Акту не мають претензій одна до одної з приводу строків, якості та повноти виконаних робіт.

Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг підписаний представниками сторін Договору, підписи скріплені печатками сторін.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомогина підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частин 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7,9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач до прийняття судом рішення у цій справі надав суду клопотання (вх. № 5548 від 24.04.2026) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача до 8 000 грн.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач послався на те, що всупереч положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, штучно завищеним та таким, що не відповідає принципам співмірності та розумності.

Зокрема, відповідач зазначив, що включення позивачем до розрахунку послуг з представництва в суді є завідомо безпідставним, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, у зв`язку з чим жодних судових засідань не проводилось.

Крім цього відповідач зазначив, що позивач заявив до відшкодування вартість штучно продубльованих послуг, безпідставно виокремивши консультацію та узгодження позиції (4000 грн), збір доказів (3000 грн) як окремі послуги від послуги з підготовки позову (10 000 грн), яка охоплює вказані дії, оскільки вони є етапами складання позову.

Разом з цим відповідач зазначив про безпідставність заявлення позивачем до розподілу вартості послуги з підготовки досудової вимоги (5000 грн), а також послуги з представництва під час досудового врегулювання (5000 грн), оскільки вони не були неминучими, з огляду на те, що у даній категорії спорів досудовий порядок врегулювання не є обов`язковим.

Також відповідач зазначив про непідтвердження позивачем надання ним послуги зі збору доказів, вартість якої (3000 грн) заявлена ним до розподілу, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які адвокатські запити або інші документи, що підтверджували б активну діяльність адвоката зі збору доказів, а до позову додано лише документи, які перебували у розпорядженні самого позивача-платіжні інструкції.

19.05.2026 позивач надав заперечення (вх. № 6896 та вх. № 6897) на клопотання відповідача та зазначив, що заявлена до стягнення з відповідача сума судових витрат на правничу допомогу позивача повністю відповідає критеріям визначеним ст. 126 ГПК України. Крім того позивач наголосив, що сума гонорар адвоката узгоджений у Договорі є сталою сумою.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що окрім вказаного критерію співмірності, суд має оцінити відповідні витрати на предмет їх реальності.

Так, згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

У цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” установлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, зокрема те, що вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом з цим у цій Постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Надаючи оцінку зазначеним в акті наданих послуг витратам на предмет відповідності їх розміру критеріям реальності (дійсності та необхідності), розумності та співмірності, колегія суддів дійшла висновку про його часткову відповідність вказаним критеріям, зважаючи на таке.

Відповідно до визначення термінів у статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги -інформація, консультації і роз`яснення з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Статтею 19 цього Закону серед видів адвокатської діяльності передбачено надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

В пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, консультація клієнта є окремим видом правової допомоги, а тому витрати на її подання правомірно зявлено позивачем до розподілу.

Разом з цим, заявлений позивачем до розподілу розмір такої послуги - 4000 грн, з урахуванням невеликого обсягу доказів у справі та незначної складності спору, що виник з кондикційних недоговірних правовідносин сторін щодо повернення перерахованих за двома платіжними документами грошових коштів, в яких у призначенні патежу вказано договір, який не укладався, є неспівмірним зі складністю та обсягом наданої адвокатом послуги.

Витрати з оплати послуги щодо подання досудової вимоги про повернення безпідставно набутих грошових коштів також правомірно заявлено позивачем до стягнення як витрати на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що п. 1 ч. 2 статі 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правову допомогу адвоката передбачає правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів , а згідно з п. 4 ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує дії сторони щодо досудового врегулювання спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи ,стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, як правомірно зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, направлена ним 26.12.2025 відповідачу вимога про повернення спірної суми безпідставно набутих грошових коштів спрямована на недопущення необхідності судового розгляду і саме бездіяльність відповідача з її виконання зумовила необхідність звернення з позовом.

Відповідна вимога є одним з доказів, якими обґрунтовано позов та який долучено до позовної заяви.

Отже витрати позивача у зв`язку із вжиттям заходів досудового врегулювання спору шляхом складання та направлення вказаної вимоги безпосередньо пов`язані з предметом спору, зумовлені необхідністю захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах і безпосередньо стосуються підстав позову, а тому колегія суддів відхиляє як безпідставні заперечення відповідача щодо відсутності необхідності у таких діях адвоката у цій категорії спорів, для яких не передбачений обов`язковий досудовий порядок врегулювання.

Разом з цим, заявлений розмір вартості послуги зі складання вказаного документа-5000 грн, який є незначним за обсягом та нескладним за юридичним змістом, є очевидно неспівмірним зі складністю та обсягом наданої адвокатом послуги.

Щодо послуги з представництва Клієнта під час досудового врегулювання питання про повернення безпідставно набутих грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" на суму 5000 грн, колегія суддів зазначає про невідповідність її критерію реальності, оскільки позивачем не надано доказів вчинення адвокатом дії з досудового врегулювання спору, окрім вищенаведеної вимоги про повернення відповідачем спірної суми грошових коштів із доказами її надсилання відповідачу та її отримання останнім, витрати зі складання якої окремо заявлено до відшкодування та враховані судом як обгрунтовані.

Щодо послуги з підготовки та подання позовної заяви про повернення безпідставно отриманих грошових коштів вартістю 10 000 грн, колегія суддів зазначає про відповідність її критеріям реальності, розумності та співмірності.

Щодо послуги зі збору доказів у справі вартістю 3000 грн, колегія суддів зазначає про невідповідність її критерію реальності, оскільки в якості доказів до позовної заяви додано лише 2 платіжні інструкції на перерахування спірних грошових коштів, які були наявні у позивача, а також досудова вимога про повернення безпідставно набутих коштів від 24.12.2025 № 25-12-24 із доказами її надсилання відповідачу та її отримання останнім.

Щодо витрат з оплати послуги з представництва інтересів Клієнта під час судового розгляду справи про повернення безпідставно набутих грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" Господарським судом Полтавської області в розмірі 5000 грн, колегія суддів зазначає про їх відповідність критеріям розумності, дійсності та співмірності та відхиляє як такі, що суперечать чинному законодавству та матеріалам справи заперечення відповідача щодо розподілу витрат в цій частині з посиланням на те, що ця послуга фактично не надавалась, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, під час якого не проводилось жодного засідання і участь сторін була виключена законом.

Як зазначено вище, за чинним законодавством правова допомога не обмежується участю адвоката в судових засіданнях, а є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати складання звернень, довідок, заяв, клопотань, інших дій, необхідних для захисту інтересів клієнта і вибір форми такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, у той час як матеріалами справи підтверджується, що за період розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача вчинялись дії, необхідні для представництва інтересів позивача,зокрема, подано до суду наступні документи:

- відповідь на відзив відповідача(25.03.2026);

- запереченння на клопотання відповідача про витребування доказів у межах справи № 917/261/26 (03.04.2026);

- додаткові пояснення у справі (03.04.2026).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що таким, який відповідає вимогам розумності, реальності та співмірності є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі на суму 32000 грн, оскільки обґрунтованим є розмір відповідних витрат в сумі 20 000 грн, у зв`язку з чим апеляціійна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване додаткове рішення-відповідній зміні.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 статті 275, п. 4 ч. 1 статті 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА"

задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.07.2026 у справі №917/263/26 змінити, виклавши пункти 1 і 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

« 1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" адвоката Козаченко К.В. вх. № 8744 від 24.06.2026 про стягнення судових витрат та винесення додаткового рішення у справі № 917/263/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" (вул.Кириченко Раїси, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 25155206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАЛ ТРЕЙД" (вул.Лисака, 9, с.Теклине, Черкаський район, Черкаська область, 20723, код ЄДРПОУ 36746351) 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити»

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.10.2026.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза