Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №918/891/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Справа № 918/891/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Поліщук П.Я. , суддя Розізнана І.В.

без виклику учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.08.2026 у справі №918/891/26

за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області

до відповідача 1: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до відповідача 2: в особі філії "Поліський Лісовий Офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 85741,60 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.08.2026 у справі №918/891/26 позов керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області задоволено.

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Семидубської сільської ради Дубенського району Рівненської області шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в сумі 85 741, 60 грн.

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662, 40 грн.

Вказане рішення мотивоване тим, що прокурор довів належними та допустимими доказами те, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування сухостійних дерев породи "сосна звичайна".

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулося до суду із апеляційною скаргою 01.09.2026 через систему Електронний суд, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги по справі № 918/891/26 здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін. Скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 17.08.2026 у справі №918/891/26 повністю, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з позивача судові витрати понесені відповідачем.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- факт вчинення злочину не завжди є наслідком бездіяльності того чи іншого суб`єкта, а може траплятись і трапляється незалежно від волі чи дій певних осіб;

- позиція, при якій підставою наявності в діях відповідача (постійного користувача) протиправної бездіяльності слугує сам факт вчинення злочину на його території - суперечить нормам законодавства, які навпаки відносять протиправні дії третіх осіб до обставин непереборної сили, що, в свою чергу, унеможливлюють виконання суб`єктом покладених на нього обов`язків;

- саме відповідач, належним чином виконуючи покладені на нього обов`язки, виявив незаконну порубку лісу, негайно склав відповідні процесуальні документи та негайно скерував їх в правоохоронний орган;

- правоохоронний орган, за процесуального керівництва Органу прокуратури, всупереч вимогам кримінально-процесуального права не забезпечив належне досудове розслідування, встановлення та притягнення до відповідальності винних осіб. Це стало однією з передумов виникнення невідшкодованих збитків. Саме факт проведення належного досудового розслідування міг забезпечити встановлення особи злочинця, або ж встановити обставини, які вказували б на конкретні прояви бездіяльності відповідача. Однак проведення такого досудового розслідування не було забезпечено Органом прокуратури;

- оскільки підґрунтям для висування позовних вимог являється наявність невідшкодованої порушником (невстановленою особою) шкоди інтересам держави – необхідно в комплексі оцінювати дії відповідача, правоохоронного органу, Органу прокуратури (як процесуального керівника) в рамках покладених на них повноважень для забезпечення захисту інтересів держави (стягнення збитків);

- відповідач надав на розгляд суду першої інстанції об`єм доказів і доводів, які демонструють пряму повну і максимальну участь в процесах охорони і захисту лісу в межах спору та в цілому в межах виконання покладених обов`язків. В судовому ж рішенні (як і у позові Органу прокуратури) жодним чином не конкретизовано суті допущених відповідачем порушень. Відповідач не являється органом, що уповноважений державною на здійснення досудового слідства та дізнання за фактами вчинення кримінальних правопорушень, а тому з моменту повідомлення правоохоронних органів саме від їхнього належного виконання покладених обов`язків та завдань залежав подальший захист інтересів держави. Натомість, правоохоронний орган, на якого покладено обов`язок встановлення винної особи, всупереч вимогам законодавства, провів всього дві слідчі дії, першу з яких через 11 місяців з моменту повідомлення відповідача. Орган прокуратури надав перевагу стратегії стягнення збитків з постійного користувача земельних ділянок, замість вжиття конструктивних дій, спрямованих на належне процесуальне керівництво досудовим розслідуванням встановлення та притягнення до відповідальності винних осіб;

- відповідач наголошує щодо неприпустимості використання висновку судової інженерно- екологічної експертизи №6133 Е 03.02.2026 та прокуратури в позовних вимогах розміру збитків;

- рішенням суду першої інстанції взагалі не надана правова оцінка нижченаведеним доводам відповідача: відсутність повноважень Органу прокуратури на виявлення порушень вимог законодавства, у сфері охорони навколишнього природного середовища; підставою притягнення до юридичної відповідальності є наявність складу правопорушення, як такого (фактична підстава) та наявність норми права, що прямо передбачає склад правопорушення та санкцію за його вчинення (нормативна підстава); неврахування норм законодавства, згідно яких має місце обставина непереборної сили.

09.09.2026 матеріали справи №918/891/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.08.2026 у справі №918/891/26. Роз`яснено, що розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.08.2026 у справі №918/891/26 буде здійснюватися без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано учасникам у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд у вказаній ухвалі, беручи до уваги ціну позову (менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а також, з огляду на відсутність виняткових обставин справи, враховуючи доводи сторін у сукупності з наданими ними доказами та обсяг матеріалів справи, виснував про відсутність підстав для розгляду апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи.

15.09.2026 на адресу суду від Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Інспекція просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.08.2026 у справі № 918/891/26 та залишити без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 17.08.2026 у справі № 918/891/26.

24.09.2026 на адресу суду від Дубенської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокуратура просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника ДСГП "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс", а рішення Господарського суду Рівненської області від 17.08.2026 у справі № 918/891/26 залишити без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у провадженні слідчого відділення Дубенського районного відділу поліції ГУНП у Рівненській області (далі - СВ Дубенського РВП) перебуває кримінальне провадження № 12025181040000148 від 19.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що в лісовому масиві поблизу с. Майдан Дубенського району Рівненської області у кварталі № 141 виділі № 11 Майданського лісництва, Дубенського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", який належить до геологічного заказника місцевого значення "Мізоцький кряж", невідомі особи, в період часу з 01.03.2025 по 18.03.2025 здійснили порізку 4-х дерев породи "сосна звичайна".

Відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, складеного працівниками Дубенського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" 18.03.2025 та протоколу додаткового огляду місця події з фототаблицями, проведеного 13.07.2026 слідчим СВ Дубенського РВП у кварталі № 141, виділі № 11 Майданського лісництва було виявлено незаконну порубку 4-х сухостійних дерев породи “сосна звичайна”, діаметром пнів: 21 см, 24 см, 24 см, 30 см.

Внаслідок незаконної порубки 4-х дерев загальний розмір шкоди попередньо був встановлений на суму 85 741,60 грн.

Розрахунок шкоди проведено працівниками філії Дубенського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" відповідно до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".

У Акті відділу № 2 (сектору 1) Управління безпеки ДСГП "Ліси України", складеного 18.03.2025 за результатами проведення заходу контролю у Дубенському надлісництві філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", в абзаці "Майданське лісництво" зазначено, що у кварталі № 141 виділ № 11, геологічний заказник місцевого значення "Мізоцький кряж", виявлено незаконну рубку 4-х дерев породи сосна сухостійна, які є і вважаються, як незаконно зрубаними загальним обсягом деревини 1,370 куб. м. Згідно з проведеними розрахунками відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" сума шкоди заподіяної лісу склала 85 741,60 грн.

Згідно з інформацією філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", даних публічної кадастрової карти, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, положення про геологічний заказник місцевого значення "Мізоцький кряж", квартал № 141, виділ № 11 перебуває в межах території геологічного заказника місцевого значення "Мізоцький кряж", який входить до складу природно-заповідного фонду України. Територія земельної ділянки, на якій виявлено дану незаконну рубку, загальною площею 1228 га перебуває у постійному користуванні Дубенського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", знаходиться в адміністративних межах Семидубської територіальної громади Дубенського району Рівненської області.

З метою встановлення, збитків завданих навколишньому природному середовищу, у кримінальному провадженні проведено судову інженерно-екологічну експертизу.

Висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 03.02.2026 № 6133-Е підтверджено, що загальний розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 4-х сухостійних дерев породи "сосна звичайна", становить 85 741,60 грн.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12025181040000148 від 19.03.2025 осіб, які вчинили незаконну порубку не встановлено.

На даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено, збитки, завдані в сумі 85 741, 60 грн, не відшкодовано.

Враховуючи викладене, прокуратура в інтересах держави звернулася із позовом до суду про стягнення із відповідача 85 741,60 грн, оскільки відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування на території Майданського лісництва, Дубенського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" 4-х сухойстійних дерев породи "сосна звичайна".

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні та регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, а також природні ресурси - як залучені до господарського обігу, так і ті, що на відповідний час не використовуються в економіці (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліси та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За приписами ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється на умовах постійного або тимчасового користування. Ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства надаються у постійне користування без встановлення строку спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, а також іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено відповідні лісогосподарські підрозділи.

Частиною другою ст. 19 Лісового кодексу України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист і відтворення лісів, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, а також здійснювати інші заходи відповідно до законодавства на засадах сталого розвитку.

Згідно зі ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, а також захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органи місцевого самоврядування, власників лісів та постійних лісокористувачів.

Відповідно до ст. 90 Лісового кодексу України основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від пожеж і незаконних рубок, а також захист лісів від шкідників, хвороб та пошкоджень внаслідок антропогенного чи іншого шкідливого впливу.

Статтями 105, 107 Лісового кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, а також у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення природоохоронного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок такого порушення, у порядку та розмірах, встановлених законодавством України. При цьому шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, підлягає компенсації у повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Зокрема, варто також зауважити, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, та які не мають прямого причинно - наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідач, як постійний лісокористувач, згідно зі ст. 89 Лісового кодексу України, зобов`язаний забезпечувати належну охорону та захист лісових насаджень.

Зокрема, встановлено, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють незаконну рубку дерев, а й постійні лісокористувачі, до яких належить апелянт.

Вина таких користувачів проявляється у протиправній бездіяльності, тобто у невжитті належних управлінських, організаційно-розпорядчих та господарських заходів з метою забезпечення охорони та збереження лісу на підвідомчих ділянках.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться і у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.08.2018 справа № 917/1261/17, від 20.09.2018 справа № 909/495/17, від 07.06.2019 справа № 914/1960/17.

Оскільки скаржник, як постійний лісокористувач, не забезпечив належного збереження лісу, це призвело до незаконної порубки дерев третіми особами.

Колегія суддів апеляційної інстанції також звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.03.2024 у справі № 908/65/23, у якому вказано, що невстановлення безпосередніх порушників у акті не спростовує висновків судів про незабезпечення постійним лісокористувачем охорони лісу, і відсутність встановлених осіб, які здійснили незаконну рубку, не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати завдану шкоду державі.

Суд вважає за необхідне наголосити, що не має значення, хто безпосередньо здійснив незаконну порубку дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування апелянту. Визначальним у даному випадку є факт порушення постійним лісокористувачем своїх обов`язків щодо організації охорони та захисту лісових насаджень

Земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев належить ДСГП "Ліси України" на праві постійного користування. Незаконна вирубка дерев у здійснена на території Майданського лісництва Дубенського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України.

Як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем (філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, що полягає у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування у кварталі №141 у виділі 1, в якому виявлено незаконну порубку 4-х сухостійних дерев породи "сосна звичайна".

Отже, відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд виснував, що відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев, а саме 4-х сухостійних дерев породи "сосна звичайна".

Відтак, з установлених у справі обставин вбачається, що наявні всі необхідні елементи складу цивільного правопорушення. Зокрема, встановлено протиправну поведінку відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони та збереження лісового фонду на підвідомчій йому території; факт заподіяння шкоди, розмір якої визначений відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджений належними доказами; а також причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою, оскільки незаконна порубка дерев стала наслідком невиконання відповідачем обов`язку щодо вжиття заходів із охорони лісу. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що наявні правові підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Cуд підкреслює, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 справа № 927/1096/16, від 20.02.2020 справа № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20.

Оскільки організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень покладається на постійних лісокористувачів, то порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або компенсувати завдані збитки у повному обсязі, при цьому розмір таких збитків визначається виходячи з реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Розмір шкоди, заподіяної лісу, визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" та постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природньо - заповідний фонд".

Як установлено судом першої інстанції, сума збитків визначена на підставі розрахунку, складеного філією "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України".

У матеріалах справи наявні усі необхідні відомості для встановлення дійсного розміру шкоди, заподіяної лісу.

Згідно до Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, складеного працівниками Дубенського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" 18.03.2025 та Акту відділу № 2 (сектору 1) Управління безпеки ДСГП "Ліси України", складеного 18.03.2025 за результатами проведення заходу контролю у Дубенському надлісництві філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", Висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 08.10.2025 №3666-Е в "Майданське лісництво" квартал № 141 виділ № 11, геологічний заказник місцевого значення "Мізоцький кряж", зазначено, що загальний розмір шкоди, заподіяної лісництву, внаслідок незаконної порубки вищевказаних сухостійних дерев в розмірі 85 741 грн 60 коп. підтверджується.

Разом з тим, відповідачем не подано доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена у вищевказаних документах.

Із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач як постійний користувач лісу не дотримався нормативно визначених правил щодо збереження лісу.

Недотримання відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки в результаті якої була проведена рубка дерев.

Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов`язкових умов щодо збереження лісу.

Вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України, він як постійний користувач лісу не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.

А відтак, відповідач як постійний користувач, несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.

Щодо посилань на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, кримінальне провадження не закінчене, а особа (особи) яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлена, суд зазначає, що сукупністю наданих учасниками справи доказів підтверджується невстановлення станом на даний час винних осіб, водночас суд звертає увагу відповідача, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Щодо доводів відповідача про неприпустимість використання висновку судової інженерно-екологічної експертизи №6133 - Е від 03.02.2026 суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Водночас, колегія суддів відзначає, що та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17).

Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19).

Таким чином, сума збитків, встановлена у висновку експерта за результатом проведення судової інженерно-екологічної експертизи №6133 - Е від 03.02.2026, який є належним доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки відповідач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Щодо відсутності повноважень Державної екологічної інспекції Поліського округу на виявлення порушень вимог законодавства у сфері навколишнього природного середовища.

В ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За положеннями ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, захисту, використання і відтворення лісів.

Враховуючи зазначене, позивач Державна екологічна інспекція Поліського округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, зокрема, і виявлення порушень, а тому, є належним позивачем у даній справі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Рівненської області від 17.08.2026 у справі №918/891/26 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.08.2026 у справі №918/891/26 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 17.08.2026 у справі №918/891/26 - без змін.

2. Справу №918/891/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "09" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Розізнана І.В.