Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №918/291/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Справа № 918/291/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Тангиян О.О.

за участю представників сторін:

скаржника: ліквідатора ТзОВ "Малан Плюс" арбітражного керуючого Рабана М.Т. (в режимі відеоконференції)

боржника: ОСОБА_1 (в залі суду)

арбітражного керуючого: Чепелюка О.О. (в залі суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (особи, яка не брала участі у справі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Малан Плюс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Рабана Микити Тарасовича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026, постановлену суддею Політикою Н.А. у м. Рівне (повний текст ухвали складено 03.07.2026)

у справі № 918/291/26

за заявою ОСОБА_2

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги; процесуальні дії у справі.

Фізична особа ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 відкрито провадження у справі № 918/291/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено керуючого реструктуризацією.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 заяву керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Чепелюка О.О. від 24.06.2026 № 02-01/918/291/26-22 про закриття провадження у справі задоволено. Припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_2 у справі № 918/291/26. Припинено повноваження керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Чепелюка О.О. Закрито провадження у справі № 918/291/26 про неплатоспроможність ОСОБА_2 . Звільнено ОСОБА_2 від боргів, крім вимог, зазначених у ч. 2 ст. 134 КУзПБ. Постановлено вважати погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також дію заборони відчужувати майно, введені ухвалою Господарського суду Рівненської області від 6 квітня 2026 року у справі № 918/291/26.

Суд першої інстанції мотивував оскаржувану ухвалу тим, що після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 заяв з грошовими вимогами до боржника у встановлений КУзПБ строк до суду не надходило. Водночас, з метою забезпечення прав відомих кредиторів ухвалою від 01.06.2026 суд зобов`язав керуючого реструктуризацією письмово повідомити кредиторів, зазначених боржником у заяві, про правові наслідки неподання заяв з грошовими вимогами. На виконання цієї ухвали керуючий реструктуризацією подав докази направлення відповідних повідомлень, у тому числі ТзОВ "Малан Плюс" за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі.

Врахувавши відсутність поданих та визнаних судом грошових вимог кредиторів, а також виконання керуючим реструктуризацією обов`язку щодо повідомлення відомих кредиторів про наслідки неподання таких вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ. У зв`язку із закриттям провадження суд застосував наслідки, передбачені частиною четвертою статті 90 КУзПБ, зокрема зазначив, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений законом строк, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами - такими, що не підлягають виконанню.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, особа, яка не брала участі у справі ТзОВ "Малан Плюс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Рабана Микити Тарасовича звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026, скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Чепелюка О.О. від 24.06.2026 № 02-01/918/291/26-22 про закриття провадження у справі відмовити.

06.09.2026 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 справу № 918/291/26 витребувано з Господарського суду Рівненської області.

09.09.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2026, серед іншого, клопотання ТзОВ "Малан Плюс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Рабана М.Т. про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 у справі № 918/291/26 задоволено, поновлено ТзОВ "Малан Плюс" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 у справі № 918/291/26 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Малан Плюс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Рабана М.Т на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 у справі № 918/291/26.3. Розгляд апеляційної скарги призначено на "06" жовтня 2026 р. об 14:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.

До суду апеляційної інстанції 25.09.2026 від ОСОБА_2 , а також 28.09.2026 від арбітражного керуючого Чепелюка О.О., надійшли відзиви.

06.10.2026 від скаржника надійшли письмові пояснення.

Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та заперечень учасників справи.

Арбітражний керуючий Рабан Микита Тарасович, який діє як ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Малан Плюс", не погодився з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 у справі № 918/291/26 та звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Чепелюка О.О. від 24.06.2026 № 02-01/918/291/26-22 про закриття провадження у справі.

Апелянт зазначає, що постановою Господарського суду Волинської області від 08.06.2021 у справі № 903/988/20 ТзОВ "Малан Плюс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Рабана М.Т., оскільки за твердженням скаржника, рішенням Господарського суду Волинської області від 27.09.2024 у справі № 903/988/20 (903/177/24) на учасників та директорів ТзОВ "Малан Плюс" - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями цього товариства та стягнуто з них солідарно на користь ТзОВ "Малан Плюс" грошові кошти в розмірі 50 279 435,85 грн.

Зокрема у доводах апеляційної скарги йдеться про те, що на виконання зазначеного судового рішення приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком С.П. 10.07.2025 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі наказу Господарського суду Волинської області від 10.06.2025 у справі № 903/988/20 (903/177/24).

Водночас 31.08.2026 приватним виконавцем надано постанову про закінчення виконавчого провадження, підставою для чого стало постановлення Господарським судом Рівненської області оскаржуваної ухвали від 29.06.2026 у справі № 918/291/26 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 . Апелянт зазначає, що саме після отримання цієї постанови він дізнався про існування справи № 918/291/26 та ознайомився зі змістом оскаржуваної ухвали.

На думку скаржника, ухвала суду першої інстанції порушує права ТзОВ "Малан Плюс" як стягувача, оскільки внаслідок закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 суд звільнив боржника від боргів, крім вимог, передбачених частиною другою статті 134 КУзПБ, а також зазначив, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені у встановлений КУзПБ строк, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами - такими, що не підлягають виконанню. Відак на думку апелянта, такі наслідки фактично призводять до списання боргу ОСОБА_2 перед ТзОВ "Малан Плюс" у розмірі 50 279 435,85 грн.

Серед іншого, скаржник наголошує, що про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 його як ліквідатора ТзОВ "Малан Плюс" належним чином повідомлено не було. За доводами апелянта, він не отримував жодних листів на свою поштову або електронну адресу, у зв`язку з чим не мав можливості своєчасно заявити грошові вимоги ТзОВ "Малан Плюс" до боржника у межах справи № 918/291/26.

Апелянт також вказує, що неповідомлення ліквідатора ТзОВ "Малан Плюс" про відкриття та розгляд справи про неплатоспроможність ОСОБА_2 порушує не лише права самого товариства як стягувача, а й права кредиторів у справі про банкрутство ТзОВ "Малан Плюс", оскільки унеможливлює наповнення ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів за рахунок стягнення дебіторської заборгованості.

Посилаючись на положення статті 1 КУзПБ, апелянт зазначає, що ТзОВ "Малан Плюс" є кредитором ОСОБА_2 , оскільки має до неї грошові вимоги, які виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Відтак, на думку скаржника, суд першої інстанції мав врахувати наявність такого кредитора та забезпечити належне повідомлення ліквідатора товариства про розгляд справи і правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами.

З огляду на наведене апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 - без змін.

Боржниця зазначає, що обов`язок заявити грошові вимоги покладався саме на кредитора - ТзОВ "Малан Плюс", а не на суд, боржника чи керуючого реструктуризацією. На думку ОСОБА_2 , ліквідатор ТзОВ "Малан Плюс" мав самостійно контролювати майновий актив товариства у вигляді права вимоги до боржника, особливо з огляду на значний розмір цієї вимоги та перебування її на примусовому виконанні.

ОСОБА_2 також вказує, що відомості про відкриття провадження у справі були офіційно оприлюднені, а після спливу строку для заявлення вимог суд першої інстанції додатково зобов`язав керуючого реструктуризацією повідомити відомих кредиторів про наслідки неподання заяв. Відповідне повідомлення було направлено ТзОВ "Малан Плюс" за його зареєстрованим місцезнаходженням, однак повернулося у зв`язку із закінченням строку зберігання. Тому, боржниця заперечує проти доводів апелянта про необхідність персонального повідомлення ОСОБА_4 , оскільки кредитором є ТзОВ "Малан Плюс" як юридична особа, а ліквідатор лише представляє її інтереси. На думку ОСОБА_2 , неотримання товариством кореспонденції за офіційною адресою не свідчить про неналежне повідомлення кредитора та не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючий реструктуризацією Чепелюк О.О. у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, а також зазначає, що після відкриття провадження у справі ним вживалися дії для встановлення майнового стану боржника, наявних виконавчих проваджень та кредиторів. Зокрема, 27.04.2026 приватному виконавцю було направлено запит із повідомленням про відкриття провадження у справі № 918/291/26, введення процедури реструктуризації боргів та мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Керуючий реструктуризацією вказує, що на виконання ухвали суду від 01.06.2026 він 02.06.2026 направив ТзОВ "Малан Плюс" повідомлення №02-01/918/291/26-18 про правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами. Відправлення було здійснено за офіційним місцезнаходженням товариства, 05.06.2026 прибуло за адресою отримувача, однак не було отримане та повернулося відправнику після закінчення строку зберігання. Крім того, окреме повідомлення було направлено приватному виконавцю та вручено йому 04.06.2026.

Відтак, Чепелюк О.О. вважає, що КУзПБ не покладає на керуючого реструктуризацією обов`язку встановлювати фактичне місцеперебування ліквідатора кредитора, його особисті засоби зв`язку, дублювати повідомлення на приватну електронну адресу або забезпечувати фактичне подання кредитором заяви з грошовими вимогами. На його думку, усі дії, які перебували у сфері повноважень керуючого реструктуризацією, були виконані належно, а підстава для закриття провадження прямо передбачена пунктом 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

У судовому засіданні 06.10.2026 представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати.

Представник боржника та арбітражний керуючий проти доводів апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзивах, та просили оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідачку, присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи/заперечення учасників провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Обставини справи, встановлені судами та визначені відповідно до них правовідносини.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у березні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в якій просила прийняти відкрити провадження у справі про неплатоспроможність та призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича.

Ухвалою суду від 17.03.2026 заяву ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 06.04.2026 на 12:40 год., а також заборонено фізичній особі - ОСОБА_2 відчужувати майно (майнові права).

Ухвалою суду від 06.04.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризацію боргів боржника - ОСОБА_2 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 - арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича та визначено дату проведення попереднього засідання суду 01.06.2026.

Також 08.04.2026 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/og_pov/ повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01.06.2026 зобов`язано керуючого реструктуризацією письмово повідомити кредиторів (зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі та заборгованість перед якими стала підставою для відкриття судом такого провадження) щодо правових наслідків неподання ними у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяв з грошовими вимогами до боржника. Докази письмового повідомлення надати суду. Крім того вказаною ухвалою судове засідання для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури (процедури погашення боргів) чи про закриття провадження у справі призначено на 29.06.2026 на 09:30 год.

24.06.2026 від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича до Господарського суду Рівненської області надійшло клопотання про долучення доказів з додатками, в якому просить прийняти та долучити до матеріалів справи № 918/291/26 докази письмового повідомлення кредиторів (зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі та заборгованість перед якими стала підставою для відкриття судом такого провадження) щодо правових наслідків неподання ними у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяв з грошовими вимогами до боржника.

Серед іншого, до клопотання додано повідомлення від 02.06.2026 № 02-01/918/291/26-18 адресоване Товариству з обмеженою відповідальністю "Малан Плюс" з доказами надіслання, а також повідомлення від 02.06.2026 № 02-01/918/291/26-19 адресоване приватному виконавцю виконавчого округу Рівненської області Сергію Сідоренку з доказами надіслання.

Також 24.06.2026 від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича до місцевого господарського суду надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій останній просить:

- припинити процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_2 ;

- припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 року;

- припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича;

- звільнити фізичну особу ОСОБА_2 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбачених ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутств (відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи);

- вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню;

- провадження у справі № 918/291/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 закрити.

В обґрунтування вказаної заяви керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Чепелюк Олександр Олександрович зазначив, що з моменту офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 до Господарського суду Рівненської області не надходили заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржниці, що підтверджується електронними матеріалами справи № 918/291/26 від 13.03.2026, що містяться в особистому кабінеті Електронного Суду.

Зокрема, заяви кредиторів з грошовими вимогами до ОСОБА_2 не надходили також й на офіційну поштову адресу ( АДРЕСА_1 ) та/або електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), як арбітражного керуючого, що виконує повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржниці у цій справі.

На виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 01.06.2026 у справі № 918/291/26 керуючий реструктуризацією у відповідності до повідомлення від 02.06.2026 за № 02-01/918/291/26-18 повідомив ТзОВ "Малан Плюс", як кредитора зазначеного ОСОБА_2 у заяві про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, щодо правових наслідків неподання заяви з грошовими вимогами до боржника.

До повідомлення було долучено ухвалу Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 про відкриття провадження у справі № 918/291/26 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Водночас, за даними веб-сервісу АТ "Укрпошта", які дозволяють відслідковувати відправлення ("Трекінг"), відправлення № 3302814642191 (повідомлення, адресоване ТзОВ "Малан Плюс") прибуло на адресу отримувача 05.06.2026 та у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання - повернулося відправнику 22.06.2026, що також підтверджується скан-копією конверта відправлення, що повернувся. Докази письмового повідомлення ТзОВ "Малан Плюс" щодо правових наслідків неподання заяви з грошовими вимогами до боржника наявні в матеріалах справи.

Серед іншого, на виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 01.06.2026 у справі № 918/291/26 керуючий реструктуризацією у відповідності до повідомлення від 02.06.2026 за № 02-01/918/291/26-19 повідомив приватного виконавця Сідоренка С.П., як кредитора зазначеного ОСОБА_2 у заяві про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, щодо правових наслідків неподання заяви з грошовими вимогами до боржника.

Також, до повідомлення було долучено ухвалу Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 про відкриття провадження у справі № 918/291/26 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Водночас, за даними веб-сервісу АТ "Укрпошта", які дозволяють відслідковувати відправлення ("Трекінг"), відправлення № 3302814642205 (повідомлення, адресоване приватному виконавцю Сідоренку С.П.) прибуло на адресу та вручено отримувачу 04.06.2026. Докази письмового повідомлення приватного нотаріуса виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича щодо правових наслідків неподання заяви з грошовими вимогами до боржника наявні в матеріалах справи.

Ураховуючи, що в межах цієї справи кредиторами не висунуто вимог до боржника, та зважаючи на завдання процедури відновлення платоспроможності фізичної особи, основні принципи господарського судочинства, а також конкретні обставини справи, керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Чепелюк Олександр Олександрович вважає, що провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства з наслідками, встановленими в ч. 4 ст. 90 Кодексу.

Правова оцінка встановлених обставин справи, висновків суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Частиною 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Отже, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та КУзПБ.

Із введенням в дію КУзПБ запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

Неплатоспроможність - це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).

Із пояснювальної записки до проекту КУзПБ вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.

Тому призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - отримати списання боргів у випадках та порядку, передбачених КУзПБ.

Також у преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної

особи.

За таким підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги п`ятої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичної особи" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Відтак, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у процедурі неплатоспроможності фізичної особи задоволення вимог кредиторів поєднується з реабілітаційною метою цієї процедури - відновленням платоспроможності добросовісного боржника.

З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20.

Тобто процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.

Особливості застосування процедури неплатоспроможності до боржника - фізичної особи передбачено Книгою п`ятою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.

Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Частиною 2 статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Про введення процедури реструктуризації боргів боржника господарський суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника (частина 5 статті 119 КУзПБ).

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 зауважив, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 1 частини 1 статті 120 КУзПБ).

Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частина 1 статті 122 КУзПБ).

Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство юридичних осіб визначено в статті 45 КУзПБ, згідно з частиною першою якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Для набуття процесуального статусу конкурсного кредитора як сторони у справі про банкрутство необхідно:

- пред`явлення грошових вимог;

- розгляд грошових вимог судом;

- визнання їх судом.

Тільки за цієї сукупності, конкурсний кредитор може набути правового статусу сторони, а відповідно і учасника у справі про банкрутство. Тобто набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. А набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).

Отже, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

Лише після вчинення всіх передбачених ст. 45 КУзПБ дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (ч. 6 ст. 45, ст. 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, ст. 44 ГПК України).

Відтак, зазначеними нормами КУзПБ встановлено саме обов`язок конкурсних кредиторів подати до господарського суду відповідні письмові заяви з вимогами до боржника у визначений законом строк. Разом з тим, хоч аналіз положень частини 4 статті 45 КУзПБ свідчить про право кредитора заявити відповідні вимоги і після закінчення строку, встановленого для їх подання (що не впливатиме на характер та черговість таких вимог та матиме значення лише щодо права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів), однак таке право не може звільнити кредитора від правових наслідків недотримання ним вказаного обов`язку щодо подання письмової заяви з вимогами до боржника у відповідний строк.

Такими правовими наслідками є закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту 8 частини 1 статті 90 КУзПБ (у разі, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог) та визначена частиною 4 цієї статті можливість визнання погашеними вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, а виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню.

Протилежний підхід, а саме неподання конкурсними кредиторами відповідних заяв з грошовими вимогами до боржника у визначений законом строк нівелює зобов`язальний характер порядку виявлення кредиторів та унеможливлює здійснення подальшої процедури неплатоспроможності фізичної особи, оскільки одним із наслідків відсутності кредиторів боржника є неможливість організації і проведення зборів кредиторів, до основних завдань яких у процедурі реструктуризації боргів боржника віднесено розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про його схвалення.

Щодо доводів апеляційної скарги арбітражного керуючого Рабана М.Т., який діє як ліквідатор ТзОВ "Малан Плюс", колегія суддів зазначає таке.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі та після додаткового повідомлення відомих кредиторів до суду не надійшло заяв з грошовими вимогами до боржника.

Колегія суддів враховує, що апелянт не був учасником справи про неплатоспроможність ОСОБА_2 як визнаний судом конкурсний кредитор.

Разом з цим, суд апеляційноїх інстанції констатує, що оскаржувана ухвала має правові наслідки для майнових інтересів ТзОВ "Малан Плюс", оскільки у ній зазначено про погашення незаявлених вимог конкурсних кредиторів та визнання виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню.

Саме з огляду на такі наслідки апеляційна скарга підлягає розгляду по суті.

Разом з тим право особи, яка не брала участі у справі, на апеляційний перегляд судового рішення, яким зачіпаються її права або інтереси, не є тотожним набуттю нею статусу конкурсного кредитора у справі про неплатоспроможність. Такий статус набувається не шляхом подання апеляційної скарги, а шляхом звернення до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника у порядку, визначеному КУзПБ, та розгляду такої заяви судом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише у межах провадження у справі про неплатоспроможність та в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частина перша статті 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

За змістом частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника та документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі.

Отже, КУзПБ покладає обов`язок заявити грошові вимоги саме на кредитора. Суд, боржник або керуючий реструктуризацією не можуть замінити процесуальне волевиявлення кредитора та заявити такі вимоги замість нього.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою від 06.04.2026 відкрито провадження у справі № 918/291/26 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та призначено керуючого реструктуризацією. Повідомлення про відкриття провадження у справі офіційно оприлюднено 08.04.2026.

У встановлений частиною першою статті 45 КУзПБ строк жоден кредитор не звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника.

Верховний Суд у постанові від 05.10.2022 у справі № 921/39/21, на яку серед іншого, посилається скаржник, сформував підхід, за яким саме по собі неподання кредиторами заяв з грошовими вимогами у межах попереднього засідання не є підставою для негайного закриття провадження. У такому випадку суд має зобов`язати керуючого реструктуризацією письмово повідомити кредиторів, зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі, про правові наслідки неподання ними заяв з грошовими вимогами, а також призначити судове засідання для вирішення питання про перехід до наступної процедури або про закриття провадження у справі.

Дослідивши зміст вищевказаної постанови, а також актуальну судову практику Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на правовий висновок, який висвітлено у постанові Верховного Суду від 05.03.26 у справі № 920/356/25:

"61. З огляду на викладене Верховний Суд у вказаній постанові у справі №921/39/21 дійшов висновку, що у випадку наявності у боржника заборгованості (підтвердженої відповідними доказами та яка була підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи) перед конкурсним кредитором, яким в порушення вимог частини 1 статті 45 КУзПБ не подано заяву з грошовими вимогами до боржника, та подальшого ігнорування таким кредитором свого обов`язку щодо подання заяви з грошовими вимогами до боржника після отримання ним від керуючого реструктуризацією письмового повідомлення щодо правових наслідків невиконання цього обов`язку, господарський суд має право прийняти рішення про визнання фізичної особи - боржника банкрутом за відсутності рішення зборів кредиторів, однак з урахуванням та оцінкою стану неплатоспроможності боржника на підставі отриманого звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації боржника.

62. Водночас Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що в такому випадку, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів фізичної особи - боржника, господарський суд зобов`язаний перевірити наявність визначених частиною 7 статті 123 КУзПБ підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з власної ініціативи суду, надати таким обставинам належну юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні. Врахувавши обставини, що свідчать про добросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи, господарський суд вирішує питання щодо подальшого руху справи, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту 6 частини 1 статті 90 КУзПБ та застосування наслідків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

63. Під час розгляду цієї справи наведені висновки Верховного Суду підлягають прийняттю до уваги mutatis mutandis з урахуванням змін, внесених, зокрема, до статті 90 КУзПБ на момент ухвалення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

64. Так, на момент формування Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду наведеної правової позиції у справі № 921/39/21 закриття провадження у справі про банкрутство у випадку, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог, було передбачено пунктом 6 частини 1 статті 90 КУзПБ. При цьому за приписами частини 2 статті 90 КУзПБ у вказаному випадку провадження у справі про банкрутство могло бути закрито лише після визнання боржника банкрутом. (Однак Законом України № 2971-IX від 20.03.2023 частини 1 і 2 статті 90 викладено в новій редакції, згідно з якими закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог, передбачено пунктом 8 частини 1 статті 90 КУзПБ. А в силу частини 2 статті 90 КУзПБ провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито, зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 8 частини 1 цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом.

66. Зважаючи на викладене, Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника про необхідність визнання Боржника банкрутом попри незаявлення кредиторами грошових вимог до нього, а також посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 у справі № 921/39/21, у частині, що стосується правильного застосування положень статті 90 КУзПБ у редакції, відмінній від тієї, що була чинною на момент постановлення оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції в цій справі".

Отже, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2022 у справі № 921/39/21, підлягають застосуванню у цій справі з урахуванням чинної на момент постановлення оскаржуваної ухвали редакції статті 90 КУзПБ, за якою закриття провадження у справі у разі невисунення вимог до боржника після офіційного оприлюднення оголошення передбачено пунктом 8 частини першої цієї статті.

Серед іншого, суд апеляційної інстанції зауважує, що Верховний Суд у постанові 05.03.26 у справі № 920/356/25 зазначив також наступне:

а керуючий реструктуризацією боргів боржника надав докази надіслання повідомлень про право взяти участь у справі про неплатоспроможність боржника переліченим кредиторами (див п. 71 постанови);

б) зазначені кредитори не скористалися своїм правом на заявлення грошових вимог до боржника до дати проведення судового засідання, призначеного господарським судом першої інстанції для розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури боргів чи закриття провадження у справі (див п. 72 постанови);

в) із огляду наявні обставин (а) та б)) у місцевого господарського суду на момент ухвалення оскаржуваної ухвали були підстави вважати, що кредитор не скористався своїм правом набути процесуальний статус кредитора у справі про неплатоспроможність боржника, не заявивши вимоги до нього у встановленому КУзПБ порядку, попри обізнаність щодо її відкриття (див. п. 77 постанови).

Застосовуючи наведені правові висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції дотримався необхідного процесуального алгоритму. Так, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.06.2026 керуючого реструктуризацією зобов`язано письмово повідомити кредиторів, зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі, про правові наслідки неподання заяв з грошовими вимогами до боржника. Цією ж ухвалою суд призначив судове засідання для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури або про закриття провадження у справі на 29.06.2026.

На виконання ухвали від 01.06.2026 керуючий реструктуризацією 02.06.2026 направив ТзОВ "Малан Плюс" повідомлення № 02-01/918/291/26-18 із роз`ясненням правових наслідків неподання заяви з грошовими вимогами до боржника. До повідомлення було додано ухвалу суду від 06.04.2026 про відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи слідує, що повідомлення було направлено ТзОВ "Малан Плюс" за його офіційним місцезнаходженням: Волинська область, м. Луцьк, вул. Трункіна, буд. 12. Поштове відправлення № 3302814642191 05.06.2026 прибуло за адресою отримувача, однак не було отримане товариством та 22.06.2026 повернулося відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Крім того, керуючим реструктуризацією було направлено окреме повідомлення приватному виконавцю виконавчого округу Рівненської області Сідоренку С.П., яке, за даними поштового відстеження, вручено 04.06.2026.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що належним повідомленням у цій справі могло бути лише персональне повідомлення арбітражного керуючого Рабана М.Т. на його поштову або електронну адресу, оскільки кредитором у спірних правовідносинах є ТзОВ "Малан Плюс" як юридична особа, на користь якої ухвалено судове рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 . Арбітражний керуючий Рабан М.Т. діє від імені цього товариства як ліквідатор, однак не набуває замість юридичної особи самостійного статусу кредитора боржника у справі про неплатоспроможність.

Ухвала суду від 01.06.2026 зобов`язувала керуючого реструктуризацією повідомити саме кредиторів, зазначених боржником у заяві. Такий обов`язок був виконаний шляхом направлення повідомлення безпосередньо ТзОВ "Малан Плюс" за його зареєстрованим місцезнаходженням. КУзПБ не містить вимоги про обов`язкове дублювання такого повідомлення на особисту поштову адресу чи приватну електронну адресу ліквідатора юридичної особи - кредитора.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть використовуватися у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тому, за відсутності доказів внесення до ЄДР іншого місцезнаходження ТзОВ "Малан Плюс", направлення повідомлення за зареєстрованим місцезнаходженням товариства свідчить про вчинення керуючим реструктуризацією Чепелюком О.О. належних дій для виконання ухвали суду від 01.06.2026.

Апелянт не довів, що повідомлення було направлено за неналежною адресою, що поштове відправлення не прибуло до місця вручення або що повернення відправлення відбулося з причин, які залежали від керуючого реструктуризацією чи боржника.

Навпаки, із самої апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_4 ще у 2021 році встановив фактичну відсутність ТзОВ "Малан Плюс" за зареєстрованим місцезнаходженням. Тобто ліквідатору товариства було відомо про ризик неотримання юридично значимої кореспонденції за офіційною адресою товариства. За таких обставин наслідки неналежної організації отримання кореспонденції юридичною особою не можуть бути покладені на боржника, суд першої інстанції або керуючого реструктуризацією.

Колегія суддів також враховує, що ТзОВ "Малан Плюс" перебуває у ліквідаційній процедурі, а право вимоги до ОСОБА_2 у розмірі 50 279 435,85 грн є майновим активом цього товариства. Оцінка повноти дій ліквідатора у справі про банкрутство ТзОВ "Малан Плюс" не є предметом апеляційного перегляду у цій справі. Водночас посилання апелянта на неотримання ним особистого повідомлення не спростовує того, що саме кредитор мав обов`язок заявити свої грошові вимоги у справі про неплатоспроможність боржника у встановленому КУзПБ порядку.

Сам факт значного розміру заборгованості ОСОБА_2 перед ТзОВ "Малан Плюс" не змінює порядку набуття кредитором процесуального статусу у справі про неплатоспроможність та не усуває наслідків неподання заяви з грошовими вимогами.

Колегія суддів також враховує, що апелянт не навів обставин, які б свідчили про приховування боржником наявності вимог ТзОВ "Малан Плюс". Навпаки, саме боржник зазначила ТзОВ "Малан Плюс" у переліку кредиторів, що й стало підставою для направлення цьому товариству окремого письмового повідомлення про правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами.

Не доведено апелянтом і наявності обставин, які б свідчили про недобросовісну поведінку боржника у процедурі неплатоспроможності або про наявність підстав для закриття провадження з інших мотивів, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ. Суд першої інстанції врахував поданий керуючим реструктуризацією звіт про перевірку декларацій боржника, усунення боржником виявлених недоліків декларацій та відсутність встановлених обставин, які б свідчили про приховування майна, доходів або іншої істотної інформації.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

Наслідки, зазначені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі щодо погашення незаявлених вимог конкурсних кредиторів та визнання виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню, прямо передбачені частиною четвертою статті 90 КУзПБ. Тому такі наслідки не є наслідком дискреційного позбавлення ТзОВ "Малан Плюс" права вимоги, а випливають із приписів закону у зв`язку з неподанням кредитором заяви з грошовими вимогами у справі про неплатоспроможність.

Подальше закінчення приватним виконавцем виконавчого провадження № НОМЕР_1 підтверджує, що оскаржувана ухвала має вплив на майнові інтереси ТзОВ "Малан Плюс", однак не свідчить про незаконність самої ухвали суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з наслідками неподання ТзОВ "Малан Плюс" заяви з грошовими вимогами до боржника, однак не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності передбачених КУзПБ підстав для закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено ч. 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у цій справі ухвали суду першої інстанції - відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, судова колегія виснує, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 у справі № 918/291/26 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Малан Плюс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Рабана Микити Тарасовича без задоволення.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу (особи, яка не брала участі у справі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Малан Плюс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Рабана Микити Тарасовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 у справі № 918/291/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 918/291/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено "12" жовтня 2026 р.

Головуюча суддя Романюк Ю.Г.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.