Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №906/811/24 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Справа № 906/811/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 (повний текст - 03.07.2026) у справі №906/811/24 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП №0662"

до Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Житомирської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного реєстратора Звягельської державної нотаріальної контори Ружицького Олександра Дмитровича,

про скасування рішення про державну реєстрацію прав

за участю представників:

позивача - Гуртовенко Роман Михайлович (поза межами приміщення суду);

відповідача (скаржника) - Бугайчук Максим Володимирович (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП №0662" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд" (далі - КАТП 0662/відповідач) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) від 14.08.2021 індексний номер 59840112 державного реєстратора Звягельської державної нотаріальної контори Звягельського міськрайонного нотаріального округу Житомирської області Ружицького О. Д. щодо державної реєстрації 11.08.2021 права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме, комплексу будівель та споруд, загальною площею 15,3 кв. м (реєстраційний номер 2433425418101), за адресою: м.Житомир, вул. Промислова, 22, номер запису про право власності 43489529, за відповідачем.

Позов обґрунтовано наступним:

- 29.01.2008 позивач придбав у ПП "ІГЛС" на підставі договору купівлі - продажу майновий комплекс виробничих будівель, загальною площею 5365,0 кв.м;

- вказаний майновий комплекс ПП "ІГЛС" у свою чергу придбало у Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного кооперативного державного виробничого об`єднання по агропромисловому будівництву "Облагробуд" Колективної корпорації "Украргопромбуд", правонаступником якого є відповідач, на підставі договору купівлі - продажу від 24.01.2008;

- вказаний майновий комплекс виробничих будівель перебуває у власності позивача;

- після продажу відповідачем майнового комплексу у нього не залишилося за вказаною адресою жодного об`єкта нерухомого майна, він втратив право користування земельною ділянкою за цією адресою, тому не мав права на зведення на ній будь-яких об`єктів; натомість, відповідач зареєстрував право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме, комплекс будівель і споруд, загальною пл. 15,3 кв. м (реєстраційний №2433425418101);

- незаконна державна реєстрація прав на нерухоме майно за відповідачем порушує право позивача на отримання в користування для обслуговування майнового комплексу земельної ділянки, яка була визначена Державним актом на право постійного користування землею (серія ЖТ від 27.11.2000), оскільки встановлює за відповідачем незаконні права на нерухоме майно на цій земельній ділянці;

- комплекс будівель та споруд пл.15,3 кв.м не вводився в експлуатацію окремо, тому не існує як окремий об`єкт нерухомого майна, а є складовою частиною цілісного майнового комплексу, загальною пл.5365,0 кв.м, належного на праві власності позивачу;

- спірна державна реєстрація проведена безпідставно, всупереч вимогам ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на недоведеність порушення прав та законних інтересів позивача у цій справі, а також на законність державної реєстрації будівлі насосної станції (літ."П") та вбиральні (літ."У") за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 22 за КАТП 0662.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.05.2025, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 у справі №906/811/24, відмовлено в задоволенні позову ТОВ "АТП №0662".

Постановою Верховного Суду від 02.12.2025 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 та рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2025, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Верховний Суд у постанові зазначив, що особа, яка законно набула у власність об`єкт нерухомості, має цивільний інтерес в оформленні права користування земельною ділянкою, на якій такий об`єкт розташований, а відповідно до статей 120 ЗК України та 377 ЦК України до набувача нерухомості переходить право користування земельною ділянкою в обсязі, який належав попередньому землекористувачу, або в частині, необхідній для обслуговування нерухомості. За встановлених у справі обставин Верховний Суд констатував, що перешкодою для оформлення позивачем права оренди земельної ділянки стала державна реєстрація за відповідачем права власності на нерухоме майно за тією самою адресою, у зв`язку з чим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність порушення прав та законних інтересів позивача визнано передчасним.

Водночас Верховний Суд вказав на необхідність установити правовий режим будівлі насосної станції літ.«П» та вбиральні літ.«У», з`ясувати, чи є вони складовими частинами майнового комплексу, чи могли бути виділені з його складу та зареєстровані як самостійні об`єкти нерухомого майна. Верховний Суд також звернув увагу, що на цілісний майновий комплекс поширюється режим складної речі, а правочин щодо такої речі поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором; окремо зазначено про недопустимість державної реєстрації як самостійних об`єктів елементів, що є приналежністю або складовою частиною головної речі, зокрема асфальтного покриття.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП №0662". Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) індексний номер 59840112 від 14.08.2021 державного реєстратора Звягельської державної нотаріальної контори Звягельського міськрайонного нотаріального округу Житомирської області Ружицького Олександра Дмитровича щодо державної реєстрації 11.08.2021 права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме, комплексу будівель та споруд, загальною площею 15,3 кв.м (реєстраційний номер 2433425418101), за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 22, номер запису про право власності 43489529, за Колективним автотранспортним підприємством 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд" (код ЄДРПОУ 05396267). Стягнуто з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Колективне автотранспортне підприємство 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив, яке саме право чи охоронюваний законом інтерес позивача порушено оспорюваною державною реєстрацією, фактично обмежившись перевіркою законності реєстраційної дії та достатності поданих державному реєстратору документів.

На думку скаржника, судом також не виконано в повному обсязі вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 02.12.2025, зокрема щодо правового режиму спірних об`єктів, можливості їх виділення та реєстрації як самостійних об`єктів нерухомого майна.

Крім того, апелянт посилається на неналежну оцінку наявних у справі доказів, зокрема висновку експерта Свістунова, а також вважає необґрунтованою відмову суду першої інстанції у призначенні будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз.

Одночасно з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз. Обґрунтовуючи клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, відповідач посилається на необхідність виконання вказівок Верховного Суду щодо встановлення характеру та технічної самостійності будівель насосної станції літ. «П» і вбиральні літ. «У», можливості їх виділення зі складу майнового комплексу та існування як самостійних об`єктів. Клопотання про земельно-технічну експертизу мотивовано необхідністю встановлення площі та конфігурації земельної ділянки за державним актом від 27.11.2000, змін її площі, а також можливості формування і державної реєстрації відповідної земельної ділянки та виду необхідної землевпорядної документації.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 у справі №906/811/24 повністю, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, розглянути клопотання про судові експертизи та призначити будівельно-технічну експертизу та земельно-технічну експертизу в апеляційному провадженні, стягнути з позивача судові витрати.

24.07.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

04.08.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 у справі №906/811/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 31.08.2026 об 14:00год. Запропоновано позивачу у строк до 26.08.2026 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, а також позицію щодо заявлених апелянтом клопотань про призначення судових експертиз.

13.08.2026 через систему «Електронний суд» ТОВ «АТП №0662» подало відзив на апеляційну скаргу у якому заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Позивач зазначає, що як власник придбаного у 2008 році майнового комплексу має охоронюваний законом інтерес в оформленні права користування земельною ділянкою, а оспорювана реєстрація права власності за відповідачем створила перешкоду для реалізації такого інтересу, що підтверджується, зокрема, листом Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради.

Позивач також підтримує висновок місцевого господарського суду про відсутність належних правовстановлюючих документів, які могли бути підставою для державної реєстрації спірного майна за відповідачем.

Окремо позивач звертає увагу на включення до складу зареєстрованого за відповідачем об`єкта асфальтобетонного покриття, огорож, зеленої зони та каналізаційної системи, заперечуючи можливість їх реєстрації у заявленому відповідачем складі як самостійного об`єкта нерухомого майна.

На підставі викладеного просить залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 у справі №906/811/24 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

13.08.2026 до суду від ТОВ «АТП №0662» надійшло клопотання про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи висновку експерта №02/26 від 23.02.2026 за результатами будівельно-технічної експертизи, у долученні якого суд першої інстанції відмовив протокольною ухвалою. Посилається на те, що за висновком експерта насосна станція літ.«П» та вбиральня літ.«У» є складовими частинами майнового комплексу, не є самостійними об`єктами нерухомого майна та функціонально призначені для обслуговування такого комплексу. Необхідність подання цього доказу позивач пов`язує з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.12.2025, та порушенням відповідачем питання про призначення експертизи вже під час нового розгляду справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 задоволено клопотання апелянта та відкладено розгляд апеляційної скарги на 05.10.2026 об 15:00 год.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 05.10.2026 представник відповідача (скаржника) - Бугайчук Максим Володимирович підтримав заявлені клопотання про призначення експертиз та просив їх задоволити, надав пояснення по справі, просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 у справі №906/811/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача - Гуртовенко Роман Михайлович - заперечив проти призначення експертиз, надав пояснення по справі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 у справі №906/811/24 - залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про призначення судових будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз, дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України експертиза призначається судом за сукупності визначених цією нормою умов, зокрема коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких установити відповідні обставини неможливо.

Призначення судової експертизи є способом установлення фактичних обставин, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання, та не може підміняти собою правову оцінку судом доказів і вирішення питань права.

Обґрунтовуючи необхідність будівельно-технічної експертизи, відповідач просить поставити перед експертом, зокрема, питання щодо правового режиму будівлі насосної станції літ. «П» та вбиральні літ. «У», можливості їх державної реєстрації як самостійних об`єктів нерухомого майна, належності цих об`єктів до складу майнового комплексу станом на 29.01.2008 та можливості їх виділення з такого комплексу.

Разом з тим питання щодо правового режиму майна, поширення на нього умов договорів купівлі-продажу, виникнення, переходу та державної реєстрації права власності є питаннями права та належать виключно до компетенції суду. Їх вирішення здійснюється шляхом оцінки змісту правочинів від 24.01.2008 та 29.01.2008, технічної та інвентаризаційної документації, матеріалів реєстраційної справи та інших доказів у їх сукупності.

Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд у постанові від 02.12.2025 не зобов`язував суд призначити судову експертизу, а вказав на необхідність установити правовий режим спірних об`єктів, можливість їх виділення зі складу майнового комплексу та реєстрації прав на них як на самостійні об`єкти. Такі вказівки передбачають обов`язок суду дослідити та оцінити відповідні обставини і докази, проте не визначають призначення експертного дослідження як єдиний можливий засіб їх установлення.

Більше того, Верховний Суд звернув увагу на положення статей 188, 191 ЦК України щодо правового режиму єдиного майнового комплексу та складної речі, а також на те, що виділення складових частин майнового комплексу здійснюється лише у встановленому порядку та на відповідних правових підставах. Отже, для вирішення відповідної частини спору першочергове значення мають правовстановлюючі, договірні та реєстраційні документи, а не сам по собі експертний висновок.

За таких обставин колегія суддів не вбачає передбаченої статтею 99 ГПК України необхідності у призначенні заявленої відповідачем судової будівельно-технічної експертизи.

Не вбачає колегія суддів підстав і для призначення земельно-технічної експертизи. Запропоновані відповідачем питання стосуються площі та конфігурації земельної ділянки відповідно до Державного акта від 27.11.2000, площі земель, вилучених із відповідного землекористування, а також можливості на час проведення експертизи сформувати та зареєструвати земельну ділянку у Державному земельному кадастрі і визначення виду землевпорядної документації, необхідної для такого формування.

Водночас предметом спору у цій справі є законність рішення державного реєстратора від 14.08.2021 щодо державної реєстрації за відповідачем права власності на комплекс будівель та споруд, а не питання формування земельної ділянки чи здійснення її державної кадастрової реєстрації на час апеляційного розгляду справи.

Обставини щодо змісту Державного акта, площі земельної ділянки та змін у землекористуванні можуть бути встановлені судом на підставі наявних письмових доказів, тоді як питання про те, яка землевпорядна документація необхідна для формування земельної ділянки, має переважно правовий характер. Питання ж щодо технічної можливості формування земельної ділянки станом на час проведення експертизи не стосується обставин, які існували на момент проведення оспорюваної державної реєстрації, та не впливає на оцінку її правомірності.

Отже, запропоновані питання або можуть бути вирішені судом на підставі наявних у справі доказів та норм права, або виходять за межі обставин, необхідних для вирішення цього спору, у зв`язку з чим підстави, передбачені статтею 99 ГПК України для призначення земельно-технічної експертизи, відсутні.

За наведених обставин клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної та судової земельно-технічної експертиз задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку та долучення висновку, то колегія суддів враховує, що висновок експерта №02/26 від 23.02.2026 був складений під час нового розгляду справи після ухвалення Верховним Судом постанови від 02.12.2025, якою звернуто увагу на необхідність дослідження правового режиму будівлі насосної станції літ.«П» та вбиральні літ.«У», можливості їх виділення зі складу майнового комплексу та існування як самостійних об`єктів нерухомого майна.

Зазначений висновок позивач подав до суду першої інстанції 24.02.2026 на стадії підготовчого провадження, однак у його долученні було відмовлено протокольною ухвалою. При цьому матеріали справи не містять належного мотивування причин неприйняття зазначеного доказу.

Враховуючи предмет експертного дослідження, зміст вказівок Верховного Суду, факт подання цього доказу ще під час розгляду справи судом першої інстанції, а також необхідність забезпечення сторонам рівних процесуальних можливостей у доказуванні, колегія суддів враховує первинно поданий висновок експерта №02/26 від 23.02.2026 та оцінює його у сукупності з іншими доказами у справі. Питання про поновлення процесуального строку окремого вирішення не потребує, оскільки відповідний доказ був поданий позивачем ще під час розгляду справи судом першої інстанції.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

24.01.2008 ПП "ІГЛС" придбало майновий комплекс виробничих будівель, загальною площею 5365,0 кв.м у Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного кооперативного державного виробничого об`єднання по агропромисловому будівництву "Облагробуд" Колективної корпорації "Украргопромбуд", правонаступником якого є Колективне автотранспортне підприємство 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд" на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2008, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. та зареєстрованого в реєстрі за №1272 (т.1, а.с.23-24). У пункті 6.1 договору зазначено, що земельна ділянка, на якій розташований відчужуваний майновий комплекс, перебувала у постійному користуванні продавця на підставі Державного акта серії ЖТ від 27.11.2000.

29.01.2008 ТОВ "АТП №0662" (позивач) як покупець придбав у ПП "ІГЛС" як продавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №647, вказаний вище майновий комплекс виробничих будівель, загальною площею 5365,0 кв.м, а саме: прохідну літ "А", цегла, площею 38,1 кв.м, мийку літ."В", цегла, площею 400,8 кв.м, склад ПММ літ."Г", цегла, площею 126,6 кв.м, адмінбудинок, цех, літ. "Д", цегла, площею 3551,7 кв. м, склад літ. "Е", цегла, площею 522,2 кв.м, склад літ."З", цегла, площею 140,4 кв.м, гараж літ."И", цегла, площею 391,6 кв.м, майстерню літ."К", цегла, площею 193,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 22 (т.1, а.с.20, 21). Пунктом 5.5 договору передбачено, що майновий комплекс розташований на земельній ділянці державної власності, а питання її приватизації або надання у користування покупець вирішує самостійно після укладення договору.

31.01.2008 внесено запис про реєстрацію за позивачем права власності на майновий комплекс виробничих будівель за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 22 (т.1, а.с.22).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 5365,0 кв.м. за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 22 є ТОВ "АТП №0662" (т.1, а.с.28-31).

З відповіді КАТП 0662 №4/20 від 14.02.2020 на адвокатський запит вбачається, що після продажу майнового комплексу 24.01.2008 підприємство не володіло рухомим чи нерухомим майном за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 22 та не мало на балансі одиниць нерухомого майна.

07.08.2020 ТОВ "АТП №0662" як новий власник майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 5365,0 кв.м. за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 22, звернулося до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою орієнтовною площею 3,00 га з метою оформлення права оренди на земельну ділянку (т.1, а.с.41).

Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради листом від 27.08.2021 №1660/11 повідомив ТОВ "АТП №0662", що 16.08.2021 від КАТП 0662 надійшов лист з документами, що підтверджують наявність зареєстрованого права власності на нерухоме майно за адресою: м. Житомир, вул.Промислова, 22, в результаті вивчення яких з`ясовано, що земельна ділянка, на яку претендує ТОВ "АТП №0662", входить до складу земельної ділянки, яка за Державним актом на право постійного користування землею від 27.11.2000 №643 знаходиться в користуванні КАТП 0662; тому для винесення питання на розгляд постійно діючих комісій Житомирської міської ради та сесії міської ради, позивачу необхідно надати Департаменту нотаріальну посвідчену згоду землекористувача (відповідача) на вилучення земельної ділянки згідно зі ст.123 ЗК України (т.1, а.с.42).

Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №319642640 від 05.01.2023), 11.08.2021 державним реєстратором Новоград-Волинської (Звягельської) державної нотаріальної контори Ружицьким О.Д. було зареєстровано право власності КАТП 0662 на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд загальною площею 15,3 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, буд.22; до складу об`єкта входять: будівля насосної станції цегляна, на плані позначені літерою П; до будівлі насосної станції відноситься вбиральня У, об`єкт незавершеного будівництва літ.М, підстанція літ.Л, асфальтобетонне покриття №1-25733 кв.м, огорожа цегляна №2 протяжністю 66,5 пог.м, огорожа бетонні плити №3, протяжністю 593,0 пог.м, зелена зона №4-5-2648 кв.м, стічна система (з/бетонні каналізаційні колодязі) №6 в кількості 14 шт.

Також з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що державна реєстрація права власності на зазначений об`єкт проведена з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номера 2433425418101; підставою внесення запису про право власності №43489529 є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 59840112 від 14.08.2021.

З копій документів реєстраційної справи, наданих на вимогу суду Звягельською державною нотаріальною конторою згідно із супровідним листом від 11.04.2026 №305/01-16 (т.3, а.с.183– 208), вбачається, що для проведення спірної державної реєстрації були подані, зокрема, довідка КАТП 0662 №25 від 13.07.2021 про перебування на балансі підприємства будівлі насосної станції літ. «П» загальною площею 11,7 кв. м та вбиральні літ. «У» загальною площею 3,6 кв. м, а також Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ від 27.11.2000.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на плані землекористування, який є складовою Державного акта на право постійного користування землею серії ЖТ від 27.11.2000, крім будівель майнового комплексу, позначено два інші об`єкти. Їх ідентифікація як будівлі насосної станції літ. «П» та вбиральні літ. «У» здійснювалася з урахуванням відповідності взаємного розташування цих об`єктів об`єктам, відображеним на схематичному плані у технічному паспорті на комплекс виробничих будівель та споруд за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22, виготовленому ТОВ «АРМОВІРБУД» станом на 22.10.2022, інвентаризаційна справа №1688/01/2022.

Крім цього, матеріали справи містять висновок експерта №1978/12-2024 від 15.12.2024, за яким будівля насосної станції літ. «П» та вбиральня літ. «У» фактично існували до 2008 року; зокрема експерт навів висновки щодо орієнтовного строку їх експлуатації та відображення на картографічних матеріалах.

Позивачем подано висновок експерта №02/26 від 23.02.2026, у якому досліджувалися технічні та функціональні характеристики будівлі насосної станції літ. «П» і вбиральні літ. «У», їх зв`язок із майновим комплексом та можливість самостійного використання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "АТП №0662" про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на майновий комплекс виробничих будівель) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда (ч.5 ст.120 ЗК України).

Подібні норми містила також ст.377 Цивільного кодексу України станом на дату набуття позивачем права власності на майновий комплекс виробничих будівель.

Якщо на земельній ділянці державної або комунальної власності розташовані об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у приватній власності, то земельна ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника таких об`єктів. При цьому відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки не припиняє права власника користуватися належними йому об`єктами нерухомого майна, а таке користування є неможливим без одночасного користування земельною ділянкою під цими об`єктами. Такі висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №918/1132/22.

Верховний Суд у постанові від 02.12.2025 у даній справі, зокрема, вказав на необхідність з`ясування того, чи містив договір купівлі-продажу майнового комплексу виробничих будівель за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, буд.22, умови щодо переходу права користування земельною ділянкою, на якій був розміщений цей майновий комплекс.

На виконання вказівок Верховного Суду суд першої інстанції, дослідивши умови договорів купівлі-продажу від 24.01.2008 та 29.01.2008, встановив, що договір від 29.01.2008 не містив окремої умови про перехід до позивача права користування земельною ділянкою. Водночас пунктом 5.5 цього договору передбачено, що відчужуваний майновий комплекс розташований на земельній ділянці державної власності, а питання приватизації земельної ділянки або надання її у користування покупець вирішує самостійно після укладення договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначене не позбавляло позивача охоронюваного законом інтересу в оформленні права користування земельною ділянкою в межах та конфігурації, визначених для попереднього землекористувача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки відсутність у договорі окремої умови про перехід права користування земельною ділянкою сама по собі не виключає застосування положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України у редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на майновий комплекс.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.12.2025 у даній справі, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, встановлених для попереднього землекористувача, або щодо частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єкта нерухомості.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач реалізував свій інтерес в оформленні земельної ділянки, звернувшись 07.08.2020 до Житомирської міської ради, однак після проведення спірної державної реєстрації Департамент містобудування та земельних відносин листом від 27.08.2021 №1660/11 поставив подальше вирішення питання про оформлення землекористування у залежність від отримання нотаріально посвідченої згоди відповідача.

Отже, спірна державна реєстрація створила для позивача реальну перешкоду у здійсненні охоронюваного законом інтересу щодо оформлення права користування земельною ділянкою. Та обставина, що така реєстрація могла бути не єдиною умовою оформлення землекористування, не спростовує факту створення нею відповідної перешкоди.

При цьому, доводи апелянта про те, що позивач протягом тривалого часу після набуття у 2008 році права власності на майновий комплекс не вчиняв дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, не спростовують наявності у нього охоронюваного законом інтересу.

Як прямо зазначив Верховний Суд у постанові від 02.12.2025 у цій справі, цивільний інтерес позивача в оформленні права на земельну ділянку під належним йому нерухомим майном існує протягом усього часу з моменту набуття права власності на майновий комплекс виробничих будівель.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ще 07.08.2020, тобто до проведення оспорюваної державної реєстрації, позивач звернувся до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Посилання апелянта на судові рішення у справі №906/171/23 також не спростовують висновків у цій справі. Предметом спору у справі №906/171/23 було рішення державного реєстратора від 23.01.2023 №66168356 щодо державної реєстрації за КАТП 0662 права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1810136600:07:008:0055), тоді як у цій справі №906/811/24 оспорюється інше рішення державного реєстратора від 14.08.2021 (індексний номер 59840112) щодо державної реєстрації за відповідачем права власності на комплекс будівель та споруд. Тому скасування у справі №906/171/23 державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою не усуває необхідності перевірки законності спірної державної реєстрації права власності та не спростовує того, що станом на серпень 2021 року саме зареєстроване за відповідачем право власності було враховане Департаментом містобудування та земельних відносин як обставина, що перешкоджала подальшому оформленню позивачем землекористування.

Крім зазначеного вище, Верховний Суд у постанові від 02.12.2025 у даній справі вказав на необхідність встановлення правового режиму об`єктів, зареєстрованих за відповідачем, зокрема, будівлі насосної станції (літ."П") та вбиральні (літ."У") за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, буд. 22, можливості їх виділення зі складу майнового комплексу, придбаного позивачем, можливості реєстрації прав на них як на самостійні об`єкти нерухомого майна згідно зі спірним рішенням державного реєстратора, а також перевірки доводів про те, що ці будівлі є частинами цілісного майнового комплексу і не є об`єктами нерухомого майна.

По-перше, рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.06.2021 у справі №906/1475/20 (т.1, а.с.43-48) відмовлено ТОВ "АТП №0662" у задоволенні позову про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою кадастровий №1810136600:07:008:0055 за КАТП 0662 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ від 27.11.2000 та визнання недійсним державного акта на право постійного користування, оскільки у відповідача право постійного користування земельною ділянкою припинилося автоматично в силу закону, а Державний акт серії ЖТ від 27.11.2000, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №643, виданий Колективному автотранспортному підприємству 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд" втратив юридичну силу з моменту набуття права власності на майновий комплекс іншою особою.

У справі №906/1475/20 судом також досліджувалось питання щодо наявності на спірній земельній ділянці іншого нерухомого майна, яке належало б КАТП 0662 на праві власності. За результатами дослідження доказів суд констатував, що матеріали справи не містять доказів наявності іншої нерухомості на спірній земельній ділянці, яка належала б КАТП 0662 на праві власності.

Крім того, у рішенні у справі №906/1475/20 встановлено, що з відповіді КАТП 0662 №4/20 від 14.02.2020 на адвокатський запит вбачається: після укладення договору купівлі-продажу від 24.01.2008 із ПП «ІГЛС» про продаж майнового комплексу КАТП 0662 не володіло жодним рухомим чи нерухомим майном за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 22 та не мало на балансі жодної одиниці нерухомого майна.

Зазначені обставини підлягають врахуванню судом відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України у сукупності з іншими доказами, наявними у цій справі.

По-друге, за висновком експерта №02/26 від 23.02.2026 будівля насосної станції літ. «П» та вбиральня літ. «У» за своїми технічними та функціональними характеристиками пов`язані з майновим комплексом виробничих будівель, мають допоміжне функціональне призначення та призначені для його обслуговування як єдиного цілого.

При цьому колегія суддів враховує зазначений висновок у частині встановлених експертом технічних та функціональних характеристик спірних об`єктів та оцінює його у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

По-третє, Верховний Суд у постанові від 02.12.2025 звернув увагу, що на цілісний майновий комплекс поширюється режим складної речі, а виділення його складових частин можливе лише у встановленому порядку та на відповідних підставах.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що після відчуження у 2008 році майнового комплексу будівля насосної станції літ.«П» та вбиральня літ.«У» були у встановленому законом порядку виділені зі складу цього майнового комплексу, сформовані та оформлені як самостійні об`єкти нерухомого майна.

Отже, встановлені у справі №906/1475/20 обставини відсутності доказів належності КАТП 0662 іншого нерухомого майна на спірній земельній ділянці, а також зміст власної відповіді відповідача №4/20 від 14.02.2020 про відсутність після відчуження майнового комплексу будь-якого майна за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 22, у сукупності з висновком експерта №02/26 від 23.02.2026 та відсутністю доказів виділення насосної станції літ.«П» і вбиральні літ.«У» зі складу майнового комплексу у самостійні об`єкти нерухомого майна, спростовують доводи апелянта про збереження за ним права власності на зазначені об`єкти.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначена відповідь КАТП 0662 від 14.02.2020, за змістом якої підприємство не мало на балансі жодної одиниці нерухомого майна за вказаною адресою, не узгоджується з виданою самим КАТП 0662 довідкою №25 від 13.07.2021 про перебування на його балансі будівлі насосної станції літ.«П» площею 11,7 кв.м та вбиральні літ.«У» площею 3,6 кв.м, яка надалі була використана для проведення спірної державної реєстрації.

При цьому, висновок експерта №1978/12-2024 від 15.12.2024 про існування об`єктів до відчуження майнового комплексу у 2008 році , на який посилається апелянт, сам по собі не встановлює правової підстави набуття чи збереження за КАТП 0662 права власності на ці об`єкти після відчуження майнового комплексу, не підтверджує їх виділення та оформлення як самостійних об`єктів нерухомого майна, а також не підтверджує наявності у відповідача належного правовстановлюючого документа, який міг бути підставою для державної реєстрації права власності у 2021 році.

Отже, навіть за умови прийняття висновку експерта щодо фактичного існування будівель до 2008 року, така обставина не спростовує висновків щодо відсутності належної правової підстави для спірної державної реєстрації.

Окремої оцінки підлягає також включення до складу зареєстрованого за відповідачем об`єкта асфальтобетонного покриття №1 площею 25733 кв.м, цегляної огорожі №2, огорожі з бетонних плит №3, зеленої зони №4– 5 та стічної системи №6.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.12.2025 у цій справі, право користування земельною ділянкою підлягає державній реєстрації саме як речове право на земельну ділянку та не може набуватися шляхом включення до опису об`єкта нерухомого майна елементів, які фактично характеризують межі чи використання відповідної земельної ділянки. Зокрема, огорожі та подібні елементи не можуть використовуватися для фактичної реєстрації права на земельну ділянку у такий спосіб.

Так само асфальтобетонне покриття як площадка, що не сформована як окрема земельна ділянка та не має самостійного кадастрового номера, не є самостійним об`єктом права власності, право на який підлягає державній реєстрації.

Матеріали справи не містять належних доказів виникнення у КАТП 0662 окремого права власності на зазначені елементи як на самостійні об`єкти нерухомого майна. Тому включення їх до складу об`єкта, право власності на який зареєстровано за відповідачем оспорюваним рішенням, не підтверджує правомірності такої державної реєстрації.

Колегія суддів враховує, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV (у редакції на час прийняття спірного рішення реєстратора).

Статтею 2 Закону України №1952-ІV визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено ч.ч.2, 4 ст.18 Закону України №1952-ІV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 3 статті 10 Закону України №1952-ІV передбачено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з ч.2 ст.22 Закону України №1952-ІV, зокрема, відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Водночас, стаття 24 Закону України №1952-ІV встановлює перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав. Зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 27 Закону України №1952-ІV встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 01.01.2013 органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, статтею 27 Закону України №1952-IV визначено документи, які можуть бути правовою підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. При цьому подані для державної реєстрації документи повинні давати змогу встановити факт набуття, зміни або припинення саме того речового права, про державну реєстрацію якого заявлено.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, з аналізу викладених правових норм випливає, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. Перш ніж зареєструвати за особою відповідне право, на державного реєстратора покладений обов`язок здійснення перевірки підставності такої реєстрації та за результатом здійснення перевірки документів поданих для реєстрації прийняти відповідне рішення.

Тобто, на державного реєстратора покладено обов`язок дослідження документів заявника на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення у заявника права на майно або ж його обтяження, а також встановлення повноважень у особи на подання заяви про державну реєстрацію прав.

Разом з тим, як вбачається з копій документів, поданих для проведення державної реєстрації права власності (номер запису про право власності 43489529), надісланих на вимогу суду Звягельською державною нотаріальною конторою згідно із супровідним листом від 11.04.2026 №305/01-16 (т.3, а.с.183– 208), підставами для проведення спірної державної реєстрації зазначено, зокрема, довідку КАТП 0662 №25 від 13.07.2021 про перебування на балансі підприємства будівлі насосної станції літ. «П» загальною площею 11,7 кв.м та вбиральні літ. «У» загальною площею 3,6 кв. м, а також Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ від 27.11.2000.

Водночас довідка №25 від 13.07.2021 містить відомості лише про перебування зазначених об`єктів на балансі відповідача та не містить відомостей про правочин, рішення органу влади чи іншу юридичну підставу, внаслідок якої КАТП 0662 набуло право власності на будівлю насосної станції літ.«П» та вбиральню літ.«У». Саме по собі відображення майна на балансі підприємства не встановлює юридичної підстави набуття права власності на нього.

Державний акт серії ЖТ від 27.11.2000 за своїм змістом посвідчував право постійного користування земельною ділянкою, а не право власності КАТП 0662 на розташовані на ній будівлі чи споруди, а тому не міг підтверджувати набуття відповідачем права власності на насосну станцію літ. «П» та вбиральню літ. «У». Крім того, як встановлено судовим рішенням у справі №906/1475/20, цей Державний акт втратив юридичну силу з моменту набуття права власності на майновий комплекс іншою особою.

Крім того, колегія суддів враховує, що наведені у довідці №25 від 13.07.2021 відомості про перебування насосної станції літ.«П» та вбиральні літ.«У» на балансі КАТП 0662 не узгоджуються зі змістом відповіді самого КАТП 0662 №4/20 від 14.02.2020, дослідженої у справі №906/1475/20, відповідно до якої після відчуження майнового комплексу підприємство не володіло жодним рухомим чи нерухомим майном за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, 22 та не мало на балансі жодної одиниці нерухомого майна. Матеріали цієї справи не містять документів, які б пояснювали виникнення у відповідача в період між зазначеними датами права власності на спірні об`єкти.

Крім того, відповідачем не подано будь-яких інших документів, які б підтверджували законність реєстрації права власності по спірним об`єктам і на час розгляду справи.

Отже, документи, які вказані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як підстава здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та, відповідно, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності, не можуть слугувати правовою підставою для набуття відповідачем права власності на даний об`єкт та підтверджувати відповідність заявлених прав поданим документам, а також державної реєстрації такого права.

Таким чином, подані державному реєстратору документи не давали змоги встановити юридичну підставу набуття КАТП 0662 права власності на спірні об`єкти та відповідність заявленого до державної реєстрації права поданим документам.

За таких обставин у державного реєстратора були відсутні правові підстави для державної реєстрації за відповідачем права власності на спірний комплекс будівель та споруд.

Як встановлено ч.1 ст.24 Закону України №1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем на комплекс будівель та споруд загальною площею 15,3 кв. м, який знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, буд.22 (до складу об`єкта входять: будівля насосної станції цегляна, на плані позначені літерою П. До будівлі насосної станції відноситься вбиральня У, об`єкт незавершеного будівництва літ.М, підстанція літ.Л, асфальтобетонне покриття №1-25733 кв.м, огорожа цегляна №2 протяжністю 66,5 пог.м, огорожа бетонні плити №3, протяжністю 593,0 пог.м, зелена зона №4-5-2648 кв.м, стічна система (з/бетонні каналізаційні колодязі) №6 в кількості 14 шт.), як на об`єкт нерухомого майна, прийнято із порушенням законодавчих вимог.

За ч.3 ст.26 Закону України №1952-ІV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №925/910/20.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи, що реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем відбулась без дослідження документів заявника на предмет їх відповідності вимогам законодавства, без визначення факту виникнення у заявника права на майно, та за відсутності визначених законодавством підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів дав правильну юридичну оцінку встановленим обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 у справі №906/811/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 12.10.2026.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.