Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №902/534/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Справа № 902/534/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Саврій В.А.

без виклику (повідомлення) сторін

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 22.06.2026, повне рішення складено 29.06.2026,

у справі № 902/534/26

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВОР-Л", с. Ружичанка Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 14 763,20 грн заборгованості за договором оренди

У квітні 2026 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВОР-Л» про стягнення 14 763,20 грн, з яких 10 578,06 грн заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року та 4 185,14 грн пені за період з 01.10.2025 по 15.04.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 22.07.2022 № 2232-НМ у частині своєчасного і повного внесення орендної плати до Державного бюджету України.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі № 902/534/26 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ЯВОР-Л» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях у дохід Державного бюджету України 10 578,06 грн основного боргу з орендної плати, 3 788,31 грн пені та 2 662,40 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 396,83 грн пені відмовлено.

Позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, не погоджуючись із рішенням у частині відмови у стягненні 396,83 грн пені, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в оскарженій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- спірна пеня нарахована не за неповернення орендованого майна, а за прострочення грошового зобов`язання зі сплати орендної плати відповідно до пункту 3.8 договору;

- повернення майна 31.03.2026 припинило користування ним, однак не припинило вже існуючу заборгованість та відповідальність за прострочення її сплати;

- місцевий господарський суд безпідставно застосував до спірних правовідносин частину другу статті 785 ЦК України та не врахував пункт 3.10 договору, за яким припинення договору не звільняє орендаря від сплати заборгованості з урахуванням пені та неустойки.

Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 396,83 грн пені є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20.07.2026, для розгляду справи № 902/534/26 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Поліщук П.Я., Юрчук М.І.

Листом № 902/534/26/3731/26 від 20.07.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

28.07.2026 до суду надійшли матеріали справи № 902/534/26.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви скаржника про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано усунути встановлені недоліки та подати до суду докази сплати 3 993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

06.08.2026 (вх. № 6750/26) від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію № 535 від 05.08.2026 про сплату 3 993,60 грн судового збору.

У зв`язку з перебуванням суддів Поліщука П.Я. та Юрчука М.І. у відпустці проведено їх заміну у судовій справі № 902/534/26, протокол від 10.08.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. - головуючий суддя, Тимошенко О.М., Саврій В.А.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову у справі № 902/534/26 менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд апеляційної скарги Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях здійснюється судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі № 902/534/26 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов. Відсутність відзиву відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, як орендодавцем, Державною установою «Стрижавська виправна колонія (№ 81)», як балансоутримувачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯВОР-Л», як орендарем, укладено договір оренди № 2232-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності.

Об`єктом оренди є нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 844,5 м2 на першому та другому поверхах будівлі овочесховища (літ. Ш) за адресою: вул. Алеї, 62, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область. Передання майна орендарю підтверджується актом приймання-передачі від 22.07.2022.

Згідно з пунктом 9.1 змінюваних умов договору місячна орендна плата, визначена за результатами аукціону, становила 2 275,08 грн без ПДВ за липень 2022 року.

Пунктом 3.3 незмінюваних умов договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному пунктом 16 умов, щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди.

За пунктом 3.8 незмінюваних умов договору на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Пунктом 3.10 договору прямо встановлено, що припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню та неустойку за наявності.

31.03.2026 сторони уклали додатковий договір про припинення договору оренди, а балансоутримувач і орендар підписали акт повернення з оренди нерухомого майна. Отже, користування майном і нарахування орендної плати за наступні періоди припинилося 31.03.2026.

Разом з тим відповідач орендну плату за жовтень 2025 року - березень 2026 року не сплатив. Розмір заборгованості за цей період становить 10 578,06 грн, зокрема: за жовтень, листопад і грудень 2025 року - по 1 695,20 грн щомісячно; за січень, лютий і березень 2026 року - по 1 830,82 грн щомісячно. Доказів погашення як цієї заборгованості не надав.

Враховуючи викладені обставини, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВОР-Л" 14 763,20 грн заборгованості, нарахованої в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з умовами укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2232-НМ від 22.07.2022, а саме: 10 578,06 грн - заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року та 4185,14 грн - пені.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі № 902/534/26 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 10 578,06 грн основного боргу з орендної плати, 3 788,31 грн пені та 2 662,40 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору; у стягненні 396,83 грн пені відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав зобов`язання зі сплати орендної плати за період з 01.10.2025 по 31.03.2026, унаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 10 578,06 грн.

В частині стягнення пені суд першої інстанції виходив із того, що після припинення договору оренди та повернення майна 31.03.2026 підстави для її подальшого нарахування відсутні. Пославшись на частину другу статті 785 Цивільного кодексу України та правові висновки щодо неустойки за неповернення орендованого майна, місцевий суд обмежив період нарахування пені датою 31.03.2026 та визнав обґрунтованим її розмір у сумі 3 788,31 грн, у зв`язку з чим у стягненні 396,83 грн пені відмовив.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі № 902/534/26 у частині відмови у стягненні 396,83 грн пені. В іншій частині вирішення позовних вимог рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується.

Згідно з ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Частинами першою та п`ятою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, і така плата вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі, вноситься у строки, визначені договором, та сплачується орендарем незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

За статтею 610 та пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання; у разі порушення настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частинами першою та третьою статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина перша статті 550 ЦК України встановлює, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Розмір грошової неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже пеня, передбачена пунктом 3.8 договору, є способом забезпечення та мірою відповідальності за несвоєчасне виконання окремого грошового зобов`язання - внесення орендної плати. Її нарахування пов`язане з наявністю непогашеного грошового боргу та триває протягом періоду прострочення в межах установлених договором і законом обмежень.

Натомість частина друга статті 785 ЦК України регулює інше за змістом порушення: невиконання наймачем обов`язку повернути річ після припинення договору найму. Передбачена цією нормою неустойка у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення є самостійною формою відповідальності за неправомірне утримання майна, а не пенею за прострочення сплати вже нарахованої орендної плати.

У цій справі позивач не заявляв вимоги про стягнення неустойки за частиною другою статті 785 ЦК України. Майно повернуто 31.03.2026, а предметом спору є договірна пеня, нарахована за пунктом 3.8 договору на непогашену заборгованість з орендної плати.

Тому повернення орендованого майна 31.03.2026 припинило користування майном та виникнення орендної плати за наступні періоди, проте не припинило раніше сформованого грошового зобов`язання і не усунуло прострочення його виконання.

Такий висновок прямо узгоджується з пунктом 3.10 договору, який зберігає обов`язок орендаря сплатити заборгованість у повному обсязі з урахуванням пені після припинення договору.

Отже місцевий господарський суд помилково застосував до спірної вимоги положення частини другої статті 785 ЦК України та без належної правової підстави обмежив нарахування пені датою повернення майна. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Перевіряючи розмір заявленої пені, колегія суддів виходить із того, що заборгованість у розмірі 19 795,46 грн стягнута рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.12.2025 у справі № 902/1406/25 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВОР-Л» на користь позивача за тим самим договором, не припинилася внаслідок самого ухвалення судового рішення. Матеріали цієї справи не містять доказів її погашення. Тому позивач правомірно врахував цю суму як базу для подальшого нарахування пені, не допускаючи повторного нарахування пені за період, уже охоплений попереднім рішенням. Одночасно вказаним рішенням стягнуто 2 968,97 грн пені за період з 16.10.2024 по 01.10.2025.

З огляду на встановлений пунктом 3.3 договору строк платежу до 15 числа поточного місяця, нова сума щомісячної орендної плати включається до бази нарахування пені після спливу цього строку. Розрахунок здійснюється за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у відповідний період: 15,5 відсотка до 29.01.2026 включно та 15 відсотків з 30.01.2026.

Колегія суддів перевірила розрахунок пені, здійснений позивачем, та визнала його правильним, тому позовні вимоги в частині стягнення 4 185,14 грн пені за період прострочення з 01.10.2025 по 15.04.2026 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на вищевикладене апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі № 902/534/26 підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід скасувати в частині відмови у стягненні 396,83 грн пені та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 4 185,14 грн пені задоволити повністю. А тому загальний розмір задоволених позовних вимог становить 14 763,20 грн, в т.ч. 10578,06 грн основного боргу з орендної плати, 4 185,14 грн пені.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає таке.

За пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ціна позову становить 14 763,20 грн.

Позивач сплатив 3 328,00 грн судового збору за подання позову.

Розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання позову в електронній формі, становить 2662,40 грн (3 328,00 грн х 0,8). Надлишково сплачена сума 665,60 грн (3 328,00 грн - 2662,40 грн) не включається до пропорційного розподілу судового збору між сторонами.

Відповідно на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 2662,40 грн, а тому рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розподілу судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга задоволена повністю, тому 3 993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

За змістом ч. 4. 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки справа № 902/534/26 розглядалася судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тому датою ухвалення цієї постанови є дата складення повної постанови.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі № 902/534/26 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі № 902/534/26 скасувати в частині відмови у стягненні 396,83 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги про стягнення 4 185,14 грн пені задоволити. В частині стягнення 10 578,06 грн основного боргу з орендної плати рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі № 902/534/26 у такій редакції:

"1. Позов у справі № 902/534/26 задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВОР-Л" (вул. Центральна, буд. 16, с. Ружичанка, Хмельницький р-н, Хмельницька область, 31363, ідентифікаційний код: 44867760) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, буд. 10, м. Вінниця, 21018, ідентифікаційний код: 42964094) для зарахування до Державного бюджету України 14 763 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят три) гривень 20 копійок.

Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВОР-Л" (вул. Центральна, буд. 16, с. Ружичанка, Хмельницький р-н, Хмельницька область, 31363, ідентифікаційний код: 44867760) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, буд. 10, м. Вінниця, 21018, ідентифікаційний код: 42964094) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 копійок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВОР-Л» (вул. Центральна, буд. 16, с. Ружичанка, Хмельницький район, Хмельницька область, 31363, ідентифікаційний код: 44867760) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривень 60 копійок витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

4. Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

6. Справу № 902/534/26 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повну постанову складено "12" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.