Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №911/3913/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. Справа№ 911/3913/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чапляна С.Є.

суддів: Крижного О.М.

Іванова В.П.

без виклику представників учасників справи;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»

на рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2026

у справі № 911/3913/25 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»

до Фізичної особи-підприємця Кацари Надії Іванівни

про стягнення 195170,23 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог та підстав позову

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - позивач, ТОВ «Газорозподільні мережі України») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кацари Надії Іванівни (далі - відповідач, ФОП Кацара Н.І.) про стягнення 195170,23 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач як непобутовий споживач та власник засобу вимірювальної техніки не забезпечила своєчасного проведення періодичної повірки лічильника газу Самгаз G 2,5 RS/2001-21 P, заводський № 6055610.

Позивач зазначив, що восьмирічний міжповірочний інтервал лічильника закінчився 07.07.2025, у зв`язку із чим вважав початком прострочення періодичної повірки 08.07.2025. Із заявою про розпломбування лічильника для проведення повірки відповідач звернулася 06.10.2025.

За результатами перевірки 06.10.2025 складено акт про порушення №3481, яким зафіксовано порушення, передбачене підпунктом 4 пункту 2 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.

Рішенням комісії Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», оформленим протоколом №448 від 27.10.2025, акт про порушення задоволено та проведено перерахунок об`єму природного газу за період із 08.07.2025 до 06.10.2025. Відповідно до акта-розрахунку від 27.10.2025 вартість донарахованого об`єму газу становить 195170,23 грн.

Позивач зазначив, що рішення комісії, акт-розрахунок і рахунок були надіслані відповідачу та отримані нею 07.11.2025, однак нарахована вартість газу не сплачена.

2. Узагальнена позиція відповідача

Заперечуючи проти позову, відповідач посилалася на відсутність доказів несправності, пошкодження або некоректної роботи лічильника, а також на те, що за результатами повірки 10.10.2025 лічильник визнано придатним до застосування. На думку відповідача, справність лічильника та відсутність втручання в його роботу виключають можливість перерахунку об`єму газу за номінальною потужністю обладнання.

Також відповідач вважала, що наведений позивачем розрахунок не підтверджує фактичного споживання заявленого об`єму природного газу, а висновки оператора ГРМ суперечать правовій позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.12.2020 у справі №906/962/18.

3. Стислий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.05.2026 у справі №911/3913/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивач не довів некоректної роботи комерційного ВОГ чи його складових, пошкодження або несправності лічильника. Суд урахував, що під час перевірки 06.10.2025 видимих ознак втручання у лічильний механізм не виявлено, а згідно зі свідоцтвом № ПМ20576-25 від 10.10.2025 лічильник відповідає встановленим вимогам.

Пославшись на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №906/962/18, місцевий господарський суд дійшов висновку, що за відсутності несправності, пошкодження, позаштатного режиму роботи або несанкціонованого втручання у ЗВТ сам факт пропуску строку його повірки не є достатньою підставою для перерахунку об`єму природного газу.

4. Надходження до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Господарського суду Київської області від 04.05.2026, ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2026 у справі №911/3913/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» до ФОП Кацари Н.І. про стягнення 195 170, 23 грн задовольнити у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив дві самостійні підстави зміни режиму нарахування: пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини непобутового споживача та несправність лічильника внаслідок пошкодження або позаштатного режиму роботи. Підпункт 4 пункту 2 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ прямо визначає пропущення строку періодичної повірки окремим порушенням, а підпункт 1 пункту 4 глави 4 цього розділу встановлює спеціальний порядок перерахунку з дати початку прострочення.

Скаржник наголошує, що подальше підтвердження придатності лічильника не усуває вже вчиненого порушення та не нівелює факту використання неповіреного ЗВТ у період із 08.07.2025 до 06.10.2025.

На підтвердження фактичного споживання газу в період прострочення апелянт посилається на акт №53716 від 31.10.2025, підписаний сторонами без зауважень, яким зафіксовано споживання у жовтні 2025 року в обсязі 1,01 мі.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

6. Рух апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 матеріали апеляційної скарги ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у справі №911/3913/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С.Є., суддів Крижного О.М., Іванова В.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 за апеляційною скаргою ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відкрито апеляційне провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

7.1. Встановлені обставини справи

Сторони 01.09.2023 уклали договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №044963HSKOEP018 до умов типового договору для споживача, що не є побутовим. Об`єкт відповідача розташований у м. Василькові на вул. Декабристів (Київський шлях), буд. 5.

Облік природного газу організовано із застосуванням лічильника Самгаз G 2,5 RS/2001-21 P, заводський номер 6055610. За викладеними в позові та апеляційній скарзі відомостями паспорта попередню повірку проведено 07.07.2017, а міжповірочний інтервал становить вісім років.

Відповідач 06.10.2025 звернувся до оператора із заявою про розпломбування лічильника для його зняття на чергову повірку. Цього дня представники оператора за участю представника споживача Кацари Ігоря Андрійовича провели обстеження, склали акт перевірки технічного стану комерційного вузла обліку, демонтували лічильник та склали акт про порушення №3481.

У названому акті кваліфіковано порушення як пропущення строку періодичної повірки засобу вимірювальної техніки з вини споживача, що не є побутовим. Крім того, 06.10.2025 складено акт відключення від газопостачання та пломбування вхідної запірної арматури.

За свідоцтвом №ПМ20576-25 від 10.10.2025, виданим Державним підприємством «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», лічильник відповідає встановленим вимогам.

За обставинами, встановленими місцевим господарським судом, 27.10.2025 комісія оператора за участю Кацари Надії Іванівни розглянула акт № 3481 та вирішила провести донарахування за період із 08.07.2025 до 06.10.2025. Рішення оформлено протоколом №448. Вартість газу за актом-розрахунком від 27.10.2025 становить 195170,23 грн.

Листом від 28.10.2025 №КОФ/100.1.6.3-ВИХ-28589-25 позивач направив відповідачу рішення комісії, акт-розрахунок та рахунок. Відправлення підтверджено описом вкладення №0505394573552 та фіскальним чеком від 31.10.2025.

Акт-розрахунок безпосередньо датований 27.10.2025 та містить посилання на акт про порушення №3481 від 06.10.2025.

7.2. Оцінка висновків суду першої інстанції, доводів учасників справи та мотиви, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні рішення

Предметом спору є стягнення з ФОП Кацари Н.І. 195170,23 грн вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, визначеного оператором газорозподільної системи у зв`язку з пропущенням строку періодичної повірки лічильника газу.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, на кого покладено обов`язок забезпечити своєчасну повірку спірного засобу вимірювальної техніки, коли закінчився відповідний строк з урахуванням спеціального правового регулювання під час воєнного стану, чи допущено його пропущення з вини споживача та чи відповідають вимогам законодавства період і розмір здійсненого позивачем донарахування.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив переважно з відсутності доказів несправності лічильника, втручання в його роботу або викривлення ним обліку природного газу. При цьому суд урахував позитивні результати повірки, проведеної 10.10.2025, та застосував висновки, викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №906/962/18.

Однак колегія суддів вважає, що такий підхід не враховує змісту порушення, зафіксованого в акті від 06.10.2025 №3481, та особливостей правового регулювання наслідків пропущення строку періодичної повірки непобутовим споживачем.

Між сторонами виникли правовідносини з розподілу природного газу на підставі заяви-приєднання від 01.09.2023 №044963HSKOEP018 до умов договору розподілу природного газу для споживача, що не є побутовим. Облік природного газу на об`єкті відповідача за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів (Київський шлях), буд. 5, здійснювався за допомогою лічильника Самгаз G 2,5 RS/2001-21 P, заводський номер 6055610.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

За змістом пунктів 1, 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2494, організація періодичної повірки засобів вимірювальної техніки, які належать непобутовому споживачу, покладається на їх власника.

Таким чином, відповідач як непобутовий споживач повинен контролювати строки періодичної повірки належного йому лічильника та своєчасно вчиняти необхідні дії для її проведення, зокрема звернутися до оператора газорозподільної системи щодо розпломбування і демонтажу приладу.

Наявність в оператора повноважень із перевірки комерційного вузла обліку, участь його представників у розпломбуванні та демонтажі лічильника самі по собі не означають переходу до оператора обов`язку власника забезпечити своєчасне подання приладу на повірку. Так само застосування на об`єкті лічильника певного типу не змінює статусу відповідача як споживача, що не є побутовим, визначеного характером договірних відносин сторін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належить пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.

Згідно з абзацом першим пункту 8 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або недопуск до ЗВТ представників Оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу XI цього Кодексу.

Абзацом першим пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що в разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням положень цього пункту.

Зокрема, відповідно до абзацу першого підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу газорозподільних систем при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об`єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

Із системного змісту наведених положень убачається, що для застосування наслідків саме цього порушення не вимагається одночасного встановлення пошкодження лічильника, несанкціонованого втручання в його роботу або визнання приладу непридатним за результатами наступної повірки. Водночас оператор повинен довести сам факт пропущення належного строку з вини споживача та правильність визначення об`єму і вартості донарахованого газу.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відсутність втручання в роботу лічильника та його технічна справність не є самостійними підставами для відмови у стягненні вартості газу, донарахованого у зв`язку з простроченням періодичної повірки.

Свідоцтво про повірку від 10.10.2025 №ПМ20576-25 підтверджує відповідність лічильника встановленим вимогам за результатами проведеної повірки. Проте цей документ не підтверджує своєчасного виконання відповідачем обов`язку подати прилад на повірку та не усуває правових наслідків раніше допущеного прострочення, якщо таке прострочення встановлено відповідно до застосовного законодавства.

Посилання суду першої інстанції на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 906/962/18 не спростовує наведених висновків колегії суддів.

Суд першої інстанції не врахував, що Кодекс газорозподільних систем передбачає пропущення строку періодичної повірки засобу вимірювальної техніки з вини непобутового споживача як самостійну підставу для перерахунку об`єму природного газу.

Відтак установлена за результатами подальшої повірки справність лічильника та відсутність доказів втручання в його роботу самі по собі не виключають можливості здійснення такого перерахунку. Вирішальним для цієї справи є встановлення факту пропущення строку періодичної повірки з вини відповідача, а також дотримання оператором газорозподільної системи передбаченого законодавством порядку перерахунку.

Разом із тим обґрунтованість наведеного доводу апелянта не означає правильності здійсненого ним нарахування за весь заявлений період.

За відомостями про попередню повірку спірного лічильника її проведено 07.07.2017, а міжповірочний інтервал становить вісім років. Саме із закінченням цього інтервалу позивач пов`язав початок перерахунку з 08.07.2025.

Однак визначення строку повірки лише за датою попередньої повірки та тривалістю міжповірочного інтервалу, без урахування спеціальних правил, установлених на період воєнного стану, є неправильним.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 №440 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану» передбачено, що подання на повірку лічильників води, газу, електроенергії, теплолічильників на території України, крім територій, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї постанови, забезпечується протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду.

За визначенням, наведеним у пункті 4 глави 1 розділу I Кодексу газорозподільних систем, опалювальний період триває з 01 жовтня до 30 квітня включно. Відповідно, передбачений пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 №440 тримісячний строк після закінчення опалювального періоду 2024- 2025 років закінчувався 31.07.2025.

Верховний Суд у постанові від 23.06.2026 у справі №918/1001/25, розглядаючи спір щодо засобів обліку, строки повірки яких закінчувалися в липні 2025 року, вказав, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 №440 поширюється також на випадки закінчення строку повірки в міжопалювальний період. У пунктах 5.47-5.51 цієї постанови Верховний Суд погодився з визначенням 31.07.2025 як останнього дня подання відповідних приладів на повірку. Тому здійснене в тій справі донарахування за період із 06.07.2025 до 09.07.2025 визнано безпідставним.

Наведений висновок підлягає врахуванню відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки стосується застосування спеціального строку повірки за подібних обставин - закінчення міжповірочного інтервалу в липні 2025 року.

У постанові від 02.10.2025 у справі №918/1074/24 Верховний Суд також наголосив на необхідності врахування постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 №440 та зазначив, що її положення не обмежені одним конкретним опалювальним сезоном, а застосовуються протягом чинності цієї постанови. При цьому направлення справи в частині відповідних вимог на новий розгляд не становило остаточного вирішення питання про обґрунтованість конкретної суми донарахування.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 08.10.2024 у справі №912/2326/23 також необхідно оцінювати з урахуванням усіх істотних висновків, викладених у ній. Зокрема, у пункті 30 зазначеної постанови Верховний Суд пов`язав правомірність донарахування з невиконанням споживачем обов`язку подати лічильник на повірку до 31.07.2023 та визнав правомірним перерахунок за період, який розпочинався 01.08.2023. Отже, ця правова позиція підтверджує необхідність визначати початок прострочення з урахуванням спеціального тримісячного строку.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 №440 виключає можливість вважати період із 08.07.2025 до 31.07.2025 періодом пропущення відповідачем строку повірки.

Водночас наведене правове регулювання не звільняло відповідача від обов`язку подати лічильник на повірку після настання визначеного строку та не передбачало автоматичного перенесення виконання цього обов`язку до закінчення наступного опалювального періоду.

Заяву щодо розпломбування лічильника для проведення чергової повірки відповідач подав 06.10.2025. Отже, самостійне ініціювання ним повірки відбулося після закінчення строку, визначеного спеціальним правовим регулюванням.

Колегія суддів ураховує зазначену обставину, проте звернення споживача після спливу належного строку не свідчить про своєчасне виконання обов`язку. Доводи про необхідність участі оператора в розпломбуванні лічильника також не підтверджують неможливості своєчасної повірки без доказів завчасного звернення до оператора та перешкод із його боку.

Тому самостійне звернення відповідача 06.10.2025 та позитивні результати наступної повірки не спростовують наявності підстав для застосування передбаченого Кодексом газорозподільних систем розрахункового способу визначення об`єму газу за період після 31.07.2025.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність споживання природного газу в липні-вересні 2025 року, колегія суддів зазначає, що нульові обсяги за даними приладового обліку самі по собі не усувають наслідків пропущення строку повірки. У разі встановлення передбачених законодавством підстав об`єм визначається за спеціальною розрахунковою методикою.

Водночас застосування такої методики потребує перевірки складу неопломбованого газоспоживаючого обладнання, його номінальної потужності, тривалості розрахункового періоду та обсягів газу, які вже враховано за споживачем. Саме лише складання акта про порушення не звільняє оператора від доказування цих складових грошової вимоги.

Посилання апелянта на акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2025 №53716, у якому зазначено місячний обсяг 1,01 куб. м, також не є достатнім для підтвердження правильності всього нарахування. Місячний обсяг без зіставлення з показаннями на дату демонтажу, датою повторного встановлення лічильника та відновлення газопостачання не встановлює, коли саме в межах жовтня відбулося споживання.

При цьому наведені позивачем показання 5729,72 куб. м та 5730,72 куб. м відрізняються на 1,00 куб. м. Саме такий обсяг ураховано в акті-розрахунку як уже облікований і розподілено між відповідними рядками за 01-06 жовтня 2025 року. Тому під час перевірки розрахунку цей обсяг підлягає відніманню для недопущення повторного нарахування.

Рішення комісії оператора газорозподільної системи, оформлене протоколом від 27.10.2025 №448, та складений на його виконання акт-розрахунок підлягають оцінці разом з іншими доказами. Відсутність окремого позову про оскарження рішення комісії не надає йому наперед установленої доказової сили та не усуває обов`язку суду перевірити підстави й розмір заявленої до стягнення суми.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини першої статті 79 цього Кодексу наявність обставини вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування.

За частинами першою та другою статті 86 ГПК України суд оцінює докази на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

Отже, перевірці підлягає не лише факт оформлення оператором відповідних документів, а й відповідність установленому порушенню періоду, вихідних показників та арифметики нарахування.

З акта-розрахунку від 27.10.2025 убачається, що позивач застосував номінальну витрату газу 3,33 куб. м на годину, що за 24 години становить 79,92 куб. м. Загальний період нарахування визначено з 00 год 00 хв 08.07.2025 до 10 год 40 хв 06.10.2025.

Оскільки період до 01.08.2025 не є періодом прострочення повірки, вартість газу за цей час підлягає виключенню. При цьому належна сума не може визначатися шляхом простого пропорційного зменшення загальної вартості відповідно до кількості календарних днів, оскільки застосовані оператором ціни змінювалися протягом розрахункового періоду.

Структура акта-розрахунку передбачає окремий початковий інтервал із 00 год 00 хв до 07 год 00 хв 08.07.2025, проміжні добові інтервали та завершальний інтервал із 07 год 00 хв до 10 год 40 хв 06.10.2025. Відповідно, проміжні 24-годинні рядки охоплюють час із 07 год 00 хв зазначеної дати до 07 год 00 хв наступної дати.

Тому рядок, позначений датою 31.07.2025, охоплює також сім годин 01.08.2025. Із цього рядка необхідно виключити 17 годин, які припадають на 31.07.2025, та врахувати сім годин із 00 год 00 хв до 07 год 00 хв 01.08.2025. Відповідний обсяг становить 23,31 куб. м, а його вартість за наведеною в цьому рядку ціною 28,058364 грн за куб. м - 654,04 грн.

Крім того, під час перевірки виявлено розбіжності між наведеними в окремих рядках об`ємами, цінами та результатами їх множення. Так, за 19.08.2025 добуток 79,92 куб. м і 27,266364 грн становить 2179,13 грн, тоді як у грошовій графі зазначено 2020,89 грн; за 21.08.2025 добуток 79,92 куб. м і 25,286364 грн становить 2020,89 грн, а не 1999,79 грн.

Сума надрукованих денних грошових значень становить 194948,82 грн та не відповідає зазначеному в акті загальному підсумку 195170,23 грн. Натомість останній відтворюється за допомогою множення зазначеної номінальної витрати на кількість годин, віднімання вже облікованого об`єму та застосування наведених у відповідних рядках цін без попереднього округлення проміжних об`ємів.

Отже, для перевірки належної суми необхідно послідовно застосувати вихідні показники відповідних рядків, виправивши арифметичні розбіжності та виключивши час, за який відсутні правові підстави для донарахування.

Окремому уточненню підлягає завершальний інтервал 06.10.2025. Період із 07 год 00 хв до 10 год 40 хв становить 3 години 40 хвилин, а не точно 3,67 години. За номінальної витрати 3,33 куб. м на годину об`єм за цей час становить 12,21 куб. м. Після віднімання врахованих оператором 0,17 куб. м об`єм для донарахування дорівнює 12,04 куб. м, а його вартість за ціною 26,035572 грн за куб. м - 313,47 грн. Попереднє округлення тривалості цього інтервалу до 3,67 години призводить до завищення нарахування.

За наведеними в акті-розрахунку показниками загальний розрахунковий об`єм за період із 00 год 00 хв 01.08.2025 до 10 год 40 хв 06.10.2025 становить 5310,24 куб. м. Після віднімання 1,00 куб. м уже облікованого споживання необлікований об`єм становить 5309,24 куб. м. Його вартість, визначена із застосуванням цін відповідних розрахункових інтервалів та округленням кінцевого результату до копійок, становить 140943,84 грн.

Таким чином, за вихідними показниками наданого акта-розрахунку обґрунтованою є вимога в розмірі 140943,84 грн. Нарахування решти 54226,39 грн не відповідає належному періоду прострочення та уточненій тривалості завершального розрахункового інтервалу.

Колегія суддів наголошує, що виключення нарахувань до 01.08.2025 зумовлене застосуванням спеціального строку повірки, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 №440. Водночас висновок щодо нарахувань після цієї дати ґрунтується на самостійному характері порушення у вигляді пропущення строку повірки, наслідки якого не усуваються самим лише підтвердженням справності лічильника під час наступної повірки.

Отже, доводи апелянта спростовують висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для будь-якого перерахунку через справність засобу обліку. Проте вони не підтверджують правомірності визначення початку нарахування з 08.07.2025 та не є підставою для стягнення всієї заявленої суми.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до пункту 4 частини першої статті 277 ГПК України є підставою для скасування рішення в частині відмови у стягненні 140943,84 грн та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову. У частині відмови у стягненні 54226,39 грн результат вирішення спору належить зберегти, змінивши мотиви відмови відповідно до викладених у цій постанові висновків.

Інші доводи сторін

Інші аргументи сторін досліджені апеляційним господарським судом і не наводяться у тексті цієї постанови, оскільки не покладаються в її основу і не впливають на висновки апеляційного господарського суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, та яку апеляційний господарський суд в силу частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує як джерело права, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) від 10.02.2011). Аналогічна позиція викладена в п. 54 рішення у справі «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) від 28.10.2010, п. 89 рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005.

8. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Висновок суду першої інстанції про неможливість донарахування лише через справність лічильника ґрунтується на неправильному застосуванні спеціальних норм. Разом із тим доводи апелянта не підтверджують правомірності стягнення всієї заявленої суми, оскільки нарахування розпочато без урахування спеціального строку подання лічильника на повірку.

За пунктом 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 277 цього Кодексу неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування або зміни рішення.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови у стягненні 140943,84 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. У решті відмову в позові слід зберегти, змінивши мотивувальну частину відповідно до цієї постанови. Такий спосіб апеляційного реагування відображає як помилку місцевого суду в правовій кваліфікації, так і необґрунтованість частини періоду, включеного оператором до розрахунку.

9. Судові витрати

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За частиною чотирнадцятою цієї статті суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення або ухвалюючи нове без передачі справи на новий розгляд, відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позов задоволено в розмірі 140943,84 грн із заявлених 195170,23 грн, тобто на 72,215850 %. Судовий збір за подання позову становить 2422,40 грн. Частина, яка покладається на відповідача, дорівнює 1749,36 грн (2422,40 х 140943,84 : 195170,23). Решта 673,04 грн залишається за позивачем.

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн. З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги та позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2624,04 грн судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решта судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1009,56 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2026 у справі №911/3913/25 скасувати в частині відмови у стягненні 140943,84 грн вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу та в частині розподілу судового збору. У зазначеній частині ухвалити нове рішення.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кацари Надії Іванівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (ідентифікаційний код юридичної особи 44907200) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (08150, Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178; код відокремленого підрозділу 45385755) 140943 (сто сорок тисяч дев`ятсот сорок три) гривні 84 копійки вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу та 1749 (одну тисячу сімсот сорок дев`ять) гривень 36 копійок судового збору за подання позову.

4. У частині відмови в задоволенні решти позовних вимог рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2026 у справі №911/3913/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення щодо відмови в цій частині позову залишити без змін.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кацари Надії Іванівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (ідентифікаційний код юридичної особи 44907200) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (08150, Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178; код відокремленого підрозділу 45385755) 2624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) гривні 04 копійки судового збору за подання апеляційної скарги. Решту судового збору за подання позову та апеляційної скарги покласти на позивача.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України, з урахуванням обмежень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.Є. Чаплян

Судді О.М. Крижний

В.П. Іванов