Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №910/3848/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 910/3848/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іванова В.П.

суддів: Чапляна С.Є.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Ліщук М.Ю.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/3848/25 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE)

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ПРАВОЧИН"

про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності правочину, стягнення збитків, індексу інфляції та процентів за користування грошима від простроченої суми

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

Компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила суд:

1. визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015 року, укладений між компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЕ (Primestar Energy FZE), юридичною особою, яка створена за законодавством Об?єднаних Арабських Еміратів, номер свідоцтва про реєстрацію: DAFZ/584 та уповноваженою особою Фонду Ожго Євгенієм Вікторовичем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук Оленою Юріївною та зареєстрований у реєстрі за № 931;932 з моменту його укладення;

2. Застосувати наслідки недійсності правочину та:

2.1. стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (Primestar Energy FZE), юридичної особи, яка створена та існує за законодавством Об`єднаних Арабських Еміратів, номер свідоцтва про реєстрацію: DAFZ/584 грошові кошти у розмірі 231 000 179 (двісті тридцять один мільйон сто сімдесят дев?ять) грн 49 коп., що складається з:

-148 063 521 грн 50 коп. - завдані збитки у подвійному розмірі;

- 12 482 057 грн 20 коп. - в якості 3% річних;

- 70 454 600 грн 79 коп. - в якості інфляційного збільшення.

2.2. скасувати запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань № 10671110050002602 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК" як юридичної особи та повернути Фонду гарантування вкладів фізичних осіб цінні папери, набуті компанією ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (Primestar Energy FZE) згідно договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2025 р. у справі № 910/3848/25 задоволено частково позовні вимоги Компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE), стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул.Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 21708016) на користь Компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) (DAFZ/584, офіс 4А 311, вільна зона Дубайського аеропорту, Дубаї, Об`єднані Арабські Емірати, 293590) збитки в сумі 86 197 400 (вісімдесят шість мільйонів сто дев`яносто сім тисяч чотириста) грн та судовий збір в розмірі 395 462 грн (триста дев`яносто п`ять тисяч чотириста шістдесят два) 91 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

18.07.2025 на виконання рішення судом видано наказ.

23.07.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 призначено розгляд заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню на 13.08.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 року про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі № 910/3848/25.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі № 910/3848/25 залишено без змін.

27.08.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 видано наказ.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2026 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 у справі № 910/3848/25 залишено без змін.

15.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника Компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) надійшла заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі № 910/3848/25.

18.05.2026 через систему «Електронний суд» від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли заперечення на заяву, в яких Фонд зазначив, що рішення у справі ухвалено у спорі майнового характеру, а Фонд не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи суб`єктом господарювання державного або комунального сектору економіки, а тому підстави для зобов`язання його подати звіт про виконання рішення відсутні.

21.05.2026 представником стягувача подано письмові пояснення щодо зазначених заперечень Фонду.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/3848/25 відмовлено у задоволенні заяви Компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі № 910/3848/25.

Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано наступним.

Відповідно до частини 1 статті 3451 ГПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження (частина 2 статті 3451 ГПК України).

У заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (частина 3 статті 3451 ГПК України).

Разом із цим, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору (частина 4 статті 3451 ГПК України).

За умовами частини 1 статті 3452 ГПК України суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 345-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 3452 ГПК України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судом встановлено, що 27.08.2025 Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025.

Крім цього, 04.05.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №910/3848/25 від 27.08.2025.

За твердженнями заявника, станом на 15.05.2026 судове рішення у справі № 910/3848/25 не виконано.

У той же час, статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено правовий статус Фонду, за якою Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (частина 1).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, у тому числі рахунки умовного зберігання (ескроу), а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - банках України. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Оскільки предметом спору у даній справі було стягнення грошових коштів (збитків), тобто даний спір за своїм характером є майновим і не підпадає під категорії спорів, визначені частиною 1 статті 3451 ГПК України, а Фонд не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування, ані суб`єктом господарювання державного або комунального сектору економіки, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі № 910/3848/25.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/3848/25, Компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу як постановлену внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви, яким зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подати звіт про виконання судового рішення у десятиденний строк з дня отримання відповідної ухвали.

Скаржник зазначив, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, оскільки рішення набрало законної сили 20.08.2025, видано наказ і відкрито виконавче провадження, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уже понад 288 днів ухиляється від виконання рішення, тож умови ч. 4 ст. 345-1 ГПК України для зобов`язання подати звіт дотримані незалежно від майнового характеру спору; при цьому суд помилково обмежився посиланням на спеціальний статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не дослідивши, що останній за своєю правовою природою, з огляду на створення розпорядчим актом Президента, здійснення владних управлінських функцій державного масштабу, публічно-правовий статус, фактично є органом державної влади в розумінні закону «Про запобігання корупції» та практики ЄСПЛ (справи «Бурдов проти Росії», «Глоба проти України» та ін.), яка покладає на державу безумовний обов`язок забезпечити виконання остаточних судових рішень і не допускає уникнення відповідальності через створення окремих юридичних структур.

Крім того, скаржник зазначає, що: (і) Фонд у межах своїх функцій здійснює нормативне регулювання та приймає нормативно-правові акти, обов`язкові для банків, юридичних і фізичних осіб (стаття 6 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); (іі) за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновниками Фонду є Кабінет Міністрів України та Національний банк України, а основним видом діяльності за КВЕД є 84.11 «Державне управління загального характеру»; (ііі) Фонд, як юридична особа публічного права, створений розпорядчим актом у порядку абзацу третього частини другої статті 81 ЦК України, а його організаційно-правова форма - державна організація (установа, заклад) - за Класифікацією організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 передбачає утворення компетентним органом державної влади; (іv) у справі № 910/3848/25 Фонд ставив питання про належність спору до адміністративної юрисдикції, що, на думку скаржника, є визнаною Фондом обставиною здійснення ним публічно-владних управлінських функцій, яка не потребує доказування; (v) відповідно до принципу «належного урядування» ризик помилки чи недобросовісної поведінки державного органу має покладатися на саму державу, а інше тлумачення частини 4 статті 345-1 ГПК України призводить до формального обходу закону всупереч принципу пріоритету змісту над формою; (vі) суд першої інстанції не надав відповіді на питання, чи виконано або чи виконується рішення від 11.06.2025. Скаржник також посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013 та на рішення ЄСПЛ у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Михайленки та інші проти України», «Войтенко проти України», «Сокур проти України», «Крищук проти України», «Шаренок проти України», «Деркач та Палек проти України».

Позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЮК «Правочин» просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 25.05.2026 та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ від 15.05.2026 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, посилаючись, зокрема, на те, що умова ч. 4 ст. 345-1 ГПК України для покладення на боржника обов`язку подати звіт незалежно від характеру спору дотримана, оскільки рішення набрало законної сили 20.08.2025, у зв`язку з чим видано наказ і відкрито виконавче провадження, проте Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не виконує рішення суду, при цьому третя особа наголошує, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є органом державної влади в розумінні Закону «Про запобігання корупції» та Класифікатора ДК 002:2004 (створений розпорядчим актом Президента України, здійснює публічно-владні управлінські функції загальнодержавного масштабу), а посилання суду першої інстанції лише на спеціальний статус Фонду без дослідження цих ознак є недостатнім, і, з огляду на усталену практику ЄСПЛ (справи «Бурдов проти Росії», «Глоба проти України» та інші), держава не може уникати відповідальності за невиконання остаточних судових рішень через створення окремих юридичних структур.

Окрім того, третя особа вважає, що невиконання Фондом рішення від 11.06.2025 при відмові у встановленні судового контролю становить непропорційне втручання у право власності стягувача всупереч статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з посиланням на рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України»), а також посилається на статтю 11 ГПК України, якою заборонено відмову у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, та на практику ЄСПЛ щодо ролі судів в усуненні інтерпретаційних сумнівів (рішення у справах «Кантоні проти Франції», «Вєренцов проти України»).

15.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ, обґрунтовуючи це тим, що спір у справі № 910/3848/25 про стягнення 86 197 400 грн збитків є майновим за своєю правовою природою, а перелік категорій справ, у яких боржника може бути зобов`язано подати звіт про виконання рішення, згідно положень ст. 345-1 ГПК України, є вичерпним і не охоплює майнові спори - за винятком випадку, коли боржником є орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи суб`єкт господарювання державного/комунального сектору. При цьому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наполягає, що він не підпадає під жодну з цих категорій, оскільки є юридичною особою публічного права та державною організацією (установою) у розумінні Класифікатора ДК 002:2004, а поняття «орган державної влади» і «державна організація» законодавчо розмежовані й не є тотожними, при цьому Фонд не здійснює господарську діяльність з ціновою (вартісною) реалізацією товарів/послуг і, відповідно, не є суб`єктом господарювання; на підтвердження своєї позиції Фонд посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 820/11591/15 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі № 910/2995/24, якою вже було відмовлено у застосуванні до Фонду приписів ч. 4 ст. 345-1 ГПК України, у зв`язку з чим просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу від 25.05.2026 - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Пономаренка Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 апеляційну скаргу Компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

18.06.2026 скаржником до Північного апеляційного господарського суду подано заяву б/н від 18.06.2026 (вх. № 14966/26 від 18.06.2026), якою усунуто недоліки апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/3848/25 та призначено її до розгляду.

У судових засіданнях 09.09.2026 та 16.09.2026 був присутній представник відповідача, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, та представник третьої особи, який просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник Компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) в судові засідання 09.09.2026 та 16.09.2026 не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа. Явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 16.09.2026, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про судове засідання, повноту письмово викладеної позиції скаржника, достатність наявних у матеріалах справи доказів для вирішення спору та межі апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 16.09.2026 за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, дана справа розглядалась протягом розумного строку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови та оцінка аргументів учасників справи

Колегія суддів, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву третьої особи та додаткових пояснень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також практику Верховного Суду, зазначає таке.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є питання правильності застосування судом першої інстанції приписів частини 4 статті 345-1 ГПК України, а саме чи є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб органом державної влади (або органом місцевого самоврядування, суб`єктом господарювання державного чи комунального сектору економіки) у розумінні зазначеної норми ГПК України, з огляду на що боржника судом може бути зобов`язано подати звіт про виконання судового рішення незалежно від майнового характеру спору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір у справі № 910/3848/25 про стягнення грошових коштів за своїм характером є майновим, оскільки має вартісне, грошове вираження матеріально-правової вимоги (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17); майнового характеру спору не заперечує і сам скаржник (розділ ІІІ апеляційної скарги), а тому в силу частини 1 статті 345-1 ГПК України сам по собі не підпадає під жодну з трьох категорій справ немайнового характеру, у яких боржника може бути зобов`язано подати звіт про виконання судового рішення незалежно від наявності у нього ознак органу державної влади.

Отже, задоволення заяви ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ можливе виключно за умови встановлення того, що Фонд відповідає ознакам, наведеним у частині 4 статті 345-1 ГПК України, тобто є органом державної влади, органом місцевого самоврядування або суб`єктом господарювання державного чи комунального сектору економіки.

Оцінюючи доводи скаржника та третьої особи про наявність у Фонду ознак органу державної влади (створення розпорядчим актом Президента України, здійснення владних управлінських функцій, публічно-правовий статус, посилання на статтю 1 Закону України "Про запобігання корупції" та Класифікатор ДК 002:2004), колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є юридичною особою публічного права. Разом з тим, сам факт наявності у Фонду статусу юридичної особи публічного права та здійснення ним спеціальних владно-регуляторних функцій у визначеній законом сфері (гарантування вкладів, виведення неплатоспроможних банків з ринку) не є тотожним набуттю ним статусу органу державної влади в розумінні законодавства України.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 зазначено, що відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку (пункт 30 постанови). Велика Палата Верховного Суду також вказала, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку він ухвалює обов`язкові для банків рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, і в останньому випадку уповноважена особа Фонду не виступає у відповідних правовідносинах як самостійний суб`єкт владних повноважень, а діє від імені банку (пункти 30, 57 постанови).

Наведений висновок згодом було підтверджено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 910/11952/21. У пунктах 20-26 цієї постанови Верховний Суд, вирішуючи питання про застосування пільги щодо сплати судового збору у справі за позовом до Фонду, окремо дослідив, чи є Фонд органом державної влади, та, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 і подальшу практику Верховного Суду, дійшов висновку, що у розумінні чинного законодавства України Фонд не є органом державної влади.

Колегія суддів враховує зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду як релевантні для цілей визначення правового статусу Фонду, оскільки вони прямо спростовують доводи скаржника та третьої особи про те, що Фонд є органом державної влади: Великою Палатою Верховного Суду чітко визначено, що за приписами статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції, а не є органом державної влади.

Наведене узгоджується також із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, суд, вирішуючи питання юрисдикції спору за участю Фонду, виходив з визначення Фонду як установи, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (стаття 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Водночас колегія суддів зауважує, що зазначена постанова ухвалена до запровадження інституту звіту про виконання судового рішення (статті 345-1 - 345-4 ГПК України введено Законом України від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024), а тому не містить висновків щодо застосування частини 4 статті 345-1 ГПК України і враховується лише в частині характеристики правового статусу Фонду.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника та третьої особи про застосовність до спірних правовідносин Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 (КОПФГ), оскільки вказаний Класифікатор розрізняє організаційно-правові форми "орган державної влади" (код 410, пункт 3.4.1) та "державна організація (установа, заклад)" (код 425, пункт 3.4.4) як окремі, не тотожні категорії, а Фонд згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має організаційно-правову форму державної організації (установи), що узгоджується з наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що Фонд не є органом державної влади.

Посилання скаржника та третьої особи на практику Європейського суду з прав людини (справи "Бурдов проти Росії", "Глоба проти України" та інші) судова колегія відхиляє, оскільки наведена практика стосується загального позитивного обов`язку держави забезпечити виконання остаточних судових рішень і не змінює встановленого національним законодавством переліку суб`єктів та категорій спорів, за якими на боржника може бути покладено процесуальний обов`язок подати звіт про виконання судового рішення в порядку статті 345-1 ГПК України. Право стягувача на ефективне виконання судового рішення забезпечується іншими, встановленими законом засобами судового та виконавчого контролю, і не є підставою для розширювального тлумачення переліку суб`єктів, наведеного у частині 4 статті 345-1 ГПК України.

Щодо доводу про віднесення Фонду до «державного органу» у розумінні статті 1 Закону України «Про запобігання корупції»

Колегія суддів відхиляє цей довід з таких підстав. По-перше, терміни, визначені у статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», за прямою вказівкою вступного речення частини першої цієї статті вживаються в наведеному значенні «у цьому Законі», тобто мають спеціальне призначення для цілей антикорупційного законодавства і не поширюються автоматично на процесуальні правовідносини, врегульовані ГПК України. По-друге, зазначена норма визначає поняття «державний орган», а не «орган державної влади», яке вжито у частині 4 статті 345-1 ГПК України. Більше того, саме це визначення розмежовує «орган державної влади» та «інший суб`єкт публічного права…, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції», тобто розглядає їх як різні категорії суб`єктів. Отже, навіть можливе віднесення Фонду до «іншого суб`єкта публічного права» для цілей антикорупційного законодавства не робить його органом державної влади. Законодавець, запроваджуючи частину 4 статті 345-1 ГПК України, не використав ширших понять «державний орган» чи «суб`єкт владних повноважень», а визначив вичерпний перелік суб`єктів.

Щодо доводів про створення Фонду розпорядчим актом та про його організаційно-правову форму державної організації (установи)

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 81 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Із змісту цієї норми вбачається, що орган державної влади є суб`єктом, який створює юридичну особу публічного права, а не тотожним їй поняттям; порядок створення юридичної особи публічного права сам по собі не визначає її статусу як органу державної влади. Визначення державної організації (установи, закладу), наведене у пункті 3.4.4 КОПФГ, на яке посилаються скаржник і третя особа (утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності і входить до сфери його управління), лише підтверджує, що державна організація (код 425) є окремою від органу державної влади (код 410) організаційно-правовою формою. Отже, наведені скаржником обставини щодо порядку створення Фонду та його організаційно-правової форми не підтверджують, а спростовують його довід.

Щодо доводів про здійснення Фондом нормативного регулювання та владних управлінських функцій, а також щодо відомостей Єдиного державного реєстру

Відповідно до статті 6 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд у межах своїх функцій та повноважень здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Однак наділення юридичної особи публічного права окремими публічно-владними, у тому числі нормотворчими, повноваженнями у визначеній спеціальним законом сфері не змінює її правового статусу і не перетворює її на орган державної влади. Частина 7 статті 3 цього ж Закону, навпаки, протиставляє Фонд органам державної влади, забороняючи останнім втручатися в його діяльність. Кодекс адміністративного судочинства України (пункт 7 частини першої статті 4) також розмежовує органи державної влади та інших суб`єктів, які здійснюють публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства. Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про засновників Фонду та основний вид його діяльності за КВЕД мають обліково-статистичний характер і не можуть змінювати правовий статус суб`єкта, прямо визначений законом; при цьому за цими ж відомостями організаційно-правовою формою Фонду є «державна організація (установа, заклад)», а не «орган державної влади». Колегія суддів також враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16, про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах і в приватноправових відносинах, діючи від імені банку, не має владних повноважень щодо іншої сторони. Грошове зобов`язання Фонду, підтверджене рішенням від 11.06.2025, виникло зі спору щодо договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) від 07.08.2015, який розглянуто господарськими судами трьох інстанцій у порядку господарського судочинства.

Щодо доводу про «визнання» Фондом обставин, які свідчать про його публічно-владний статус

Відповідно до частини першої статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Водночас предметом визнання в розумінні цієї норми можуть бути лише фактичні обставини, а не правова кваліфікація правовідносин чи правового статусу учасника справи, яку здійснює суд. Правова позиція Фонду щодо юрисдикції спору, висловлена у процесуальних документах, є реалізацією його процесуальних прав і не може розцінюватися як визнання ним статусу органу державної влади; до того ж у цьому провадженні Фонд такий статус прямо заперечує. Крім того, як зазначено вище, виконання Фондом в окремих правовідносинах функцій суб`єкта владних повноважень не робить його органом державної влади.

Щодо віднесення Фонду до суб`єктів господарювання державного сектору економіки

Хоча скаржник і третя особа прямо не обґрунтовують цієї підстави, колегія суддів, з огляду на перелік суб`єктів, визначений частиною 4 статті 345-1 ГПК України, та заперечення Фонду, вважає за необхідне надати відповідну оцінку. Посилання Фонду на частину першу статті 55 Господарського кодексу України не можуть бути покладені в основу висновку суду, оскільки Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 на підставі Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX. Водночас частина третя статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» у чинній редакції визначає суб`єктами господарювання державного сектору економіки юридичних осіб, єдиним учасником (засновником) яких є держава, а також юридичних осіб, у статутному капіталі яких 50 відсотків акцій (часток) належать державі або частка держави забезпечує їй право вирішального впливу на діяльність таких юридичних осіб. За змістом частин 1-3 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є юридичною особою публічного права, економічно самостійною установою, що виконує спеціальні функції та не має на меті отримання прибутку; його відокремлене майно є об`єктом права державної власності і перебуває у господарському віданні Фонду. Проте зазначений правовий режим майна сам по собі не є тотожним критеріям частини третьої статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»: спеціальний Закон не визначає державу єдиним учасником (засновником) Фонду та не передбачає статутного капіталу Фонду, у якому державі належала б відповідна частка. Крім того, навіть якщо розглядати органи, які утворили Фонд, як такі, що діють від імені держави, це не змінює того, що Фонд утворено не для здійснення господарської діяльності, а для виконання визначених законом спеціальних публічних функцій (частина 1 статті 3, стаття 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), і він не має на меті отримання прибутку (частина 3 статті 3 цього Закону). Отже, наявні у матеріалах справи обставини не дають підстав віднести Фонд до суб`єктів господарювання державного сектору економіки у розумінні частини 4 статті 345-1 ГПК України.

Щодо доводу про принцип «належного урядування» та пріоритет змісту над формою

Принцип «належного урядування» у практиці ЄСПЛ (зокрема, рішення у справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04) стосується обов`язку органів влади діяти вчасно, належним чином і послідовно, з покладенням ризику їхніх помилок на державу. Проте цей принцип не є підставою для покладення на боржника процесуального обов`язку, не передбаченого законом, чи для розширення судом кола суб`єктів, визначеного частиною 4 статті 345-1 ГПК України. Суд здійснює судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому розділом VI ГПК України, а відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, у тому числі суди, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Застосування частини 4 статті 345-1 ГПК України до суб`єкта, не зазначеного в цій нормі, з мотивів «пріоритету змісту над формою» означало б не тлумачення, а фактичне доповнення закону, що виходить за межі повноважень суду.

Щодо доводів третьої особи про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 11 ГПК України

Посилання третьої особи на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції та практику ЄСПЛ щодо захисту майнових прав не спростовують наведених висновків. Тривале невиконання остаточного судового рішення за певних обставин може порушувати гарантії статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції; однак це питання стосується обов`язку держави забезпечити реальне й своєчасне виконання остаточного рішення, а не автоматичної застосовності кожного передбаченого національним процесуальним законом механізму судового контролю. Відмова у застосуванні саме заходу, передбаченого частиною 4 статті 345-1 ГПК України, не змінює і не припиняє підтвердженого судовим рішенням права вимоги стягувача, не звільняє Фонд від обов`язку виконати рішення від 11.06.2025 та не перешкоджає примусовому виконанню у виконавчому провадженні № 80917262. Тому наведена практика ЄСПЛ не може бути підставою для розширення визначеного законом кола боржників, до яких застосовується частина 4 статті 345-1 ГПК України. Не підтверджується і довід про відмову у правосудді з мотивів неповноти чи неясності законодавства (стаття 11 ГПК України), оскільки заяву стягувача розглянуто по суті, а правовий статус Фонду визначений спеціальним законом та роз`яснений у практиці Верховного Суду.

Щодо посилань на рішення ЄСПЛ про відповідальність держави за виконання рішень, ухвалених проти державних установ і підприємств

У рішеннях у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), «Михайленки та інші проти України», «Войтенко проти України», «Сокур проти України», «Крищук проти України» ЄСПЛ виходив з того, що держава відповідає за виконання остаточних рішень, ухвалених проти її органів, а також установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою. Проте питання відповідальності держави за Конвенцією є відмінним від питання про те, чи належить Фонд до суб`єктів, визначених частиною 4 статті 345-1 ГПК України. Остання є процесуальною нормою, що встановлює додатковий механізм судового контролю, і відсутність підстав для його застосування не позбавляє стягувача інших передбачених законом засобів забезпечення виконання рішення, зокрема заходів примусового виконання у відкритому виконавчому провадженні відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та права на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку, встановленому розділом VI ГПК України.

За таких обставин, оскільки спір у справі № 910/3848/25 є майновим, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи суб`єктом господарювання державного або комунального сектору економіки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених частиною 4 статті 345-1 ГПК України підстав для покладення на Фонд обов`язку подати звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги та відзиву третьої особи про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є органом державної влади, а отже на нього поширюється дія частини 4 статті 345-1 ГПК України незалежно від майнового характеру спору, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, про те, що відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Оскільки спір у справі № 910/3848/25 є майновим, а Фонд не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи суб`єктом господарювання державного або комунального сектору економіки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених частиною 4 статті 345-1 ГПК України підстав для зобов`язання Фонду подати звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору, у зв`язку з чим апеляційна скарга Компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) задоволенню не підлягає.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив заяву по суті та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених частиною 4 статті 345-1 ГПК України підстав для зобов`язання Фонду подати звіт про виконання судового рішення. Надана судом апеляційної інстанції оцінка ключових доводів учасників справи підтверджує правильність результату розгляду заяви.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 277, 281 - 282, 345-1, 345-2 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3848/25 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3848/25 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Компанію ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE).

Матеріали справи № 910/3848/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та відповідно до частини п`ятої статті 345-2 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 07.10.2026.

Головуючий суддя В.П. Іванов

Судді С.Є. Чаплян

Є.Ю. Пономаренко