Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №910/2395/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №910/2395/26

Суддя: Крижний О.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. Справа № 910/2395/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання: Полішук Д.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026

у справі № 910/2395/26 (Сташків Р.Б.)

за позовом Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Менської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артаір"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 784 800,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Корюківська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Менської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артаір" про визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 17.07.2023 до Договору № 508- 07/2023 від 14.07.2023 та додаткової угоди № 2 від 10.08.2023 до Договору № 508- 07/2023 від 14.07.2023, укладених між Менською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артаір", а також стягнення 784 800 грн грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 відмовлено в задоволенні позовних вимог Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Менської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артаір" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 784 800,00 грн.

Господарський суд міста Києва виходив з того, що в матеріалах справи також наявний висновок про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2023-06-22-014319-a від 26.07.2023 в якому за результатами аналізу питань: визначення предмета закупівлі, наявності закупівлі у річному плані, оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру витрат, очікуваної вартості предмета закупівлі, повноти відображення інформації у річному плані закупівель відповідно до вимог законодавства у сфері закупівель, розгляду тендерних пропозицій, своєчасності укладення договору про закупівлю та правомірності внесення змін до нього, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця , своєчасності надання інформації та документів у випадках, передбачених Законом - порушень не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв до уваги також ті факти, що: строк поставки було продовжено лише на півтора місяці; договір укладено для виконання запиту про допомогу, чітких строків надання такої допомоги ніхто позивачу не встановлював; умовами договору передбачено можливість продовжувати строки поставки; позивач здійснив післяоплату отриманого товару, що було погоджено умовами тендерної документації закупівлі, що вказує на той факт, що першочергово відповідач за власні кошти здійснював закупку товару та не користувався коштами держави; відповідач забезпечив виконання позивачем запиту про допомогу по нижчій ціні, чим було попередньо закладено ціну позивачем; товар має специфічні особливості та виробляється в Китаї, що є загальновідомою інформацією, а отже, відповідач фізично не може бути виробником такого типу товару і відповідно замовляє його через офіційних дистриб`юторів; зміна строку поставки товару шляхом його незначного продовження не призвела до будь-яких негативних наслідків як для держави, так і для позивача, зокрема до збільшення вартості товару, яка була визначена у Договорі.

Місцевий суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази є вірогідними та такими, що підтверджують обставини, що зумовили продовження строків поставки за Договором шляхом укладення з позивачем спірних додаткових угод.

Суд вважав, що спірні додаткові угоди №1 від 17.07.2023 та №2 від 10.08.2023 укладені з дотриманням умов Договору та ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також їх укладення жодним чином не порушило інтереси держави. Натомість, прокурор не довів, що спірні додаткові угоди порушили права держави чи завдали економічних збитків. У зв`язку з цим суд не вбачав підстав для визнання додаткових угод №1 від 17.07.2023 та №2 від 10.08.2023 до Договору недійсними, відповідно і похідна вимога про стягнення штрафних санкцій в сумі 784800 грн задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 22.06.2026 Чернігівська обласна прокуратура звернулась з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/2395/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції про законність укладення спірних додаткових угод ґрунтуються на неповному дослідженні обставин справи, вибірковій оцінці наявних у матеріалах доказів та неправильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють порядок зміни істотних умов договору про закупівлю. Судом фактично залишено поза увагою обставини, які були визначальними для вирішення спору, зокрема мету закупівлі, її нагальний характер, відсутність належного підтвердження об`єктивних обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання договору, а також необхідність дотримання спеціальних вимог законодавства у сфері публічних закупівель при внесенні змін до договору.

Так, підставою для укладення спірної додаткової угоди став лист № 2 від 14.07.2023, в якому відповідач просив продовжити строк поставки товару до 10.08.2023 у зв`язку з тривалим проведенням відкритих торгів.

Між тим, строк поставки товару був визначений до 15.07.2023. Відповідно, замовник мав законні очікування на отримання товару саме у зазначений строк. Крім того, тендерну пропозицію ТОВ "Артаір" подано 01.07.2023, тобто після внесення всіх змін до тендерної документації.

Апелянт вказує, що на момент участі у закупівлі відповідач був завчасно обізнаний як зі строком поставки товару, так і з кінцевим строком подання тендерних пропозицій, датою проведення аукціону, періодом оскарження та особливостями укладення договору про публічну закупівлю. Незважаючи на вказані обставини, відповідач добровільно погодився із визначеними замовником умовами та надав: тендерну пропозицію, у якій засвідчив, що у випадку визнання його переможцем торгів та прийняття рішення про намір укласти договір, товариство візьме на себе зобов`язання виконати всі умови, передбачені договором (п. 1 тендерної пропозиції від 01.07.2023 № 17), підтвердив повну, безумовну і беззаперечну згоду з усіма умовами проведення процедури закупівлі, визначеними у тендерній документації (п. 6 тендерної пропозиції від 01.07.2023 № 17); лист згоду з умовами проєкту договору, яким підтвердив свою згоду з його умовами та гарантував їх виконання (лист від 01.07.2023 № 13); підписаний проект договору, відповідно до п. 5.11 якого строк поставки товару до 15.07.2023 (лист від 01.07.2023 № 19).

Апелянт вказує, що підставою для укладення спірної додаткової угоди №2 став лист № 15 від 01.08.2023 з доданим до нього документом від "iFlight Technolohy Co.Ltd".

Так, із змісту листа № 15 від 01.08.2023 вбачається лише інформація про тимчасове припинення прийняття нових замовлень виробником у період з 01.08.2023 по 07.08.2023.

Апелянт звертає увагу, що жодних відомостей про припинення виконання раніше прийнятих замовлень або неможливість постачання вже замовленого товару цей лист не містить. Більше того, договір між сторонами був укладений ще 14.07.2023, тобто майже за три тижні до виникнення обставин, на які посилається відповідач. За таких умов ТОВ "Артаір" мало достатньо часу для належної організації виконання договору, у тому числі для своєчасного замовлення товару у виробника або через відповідних постачальників. Отже, наведені відповідачем обставини фактично свідчать не про наявність непередбачуваних зовнішніх перешкод, а про неналежне планування виконання власних договірних зобов`язань. Крім того, доданий до листа документ від "iFlight Technology Co.Ltd" не може бути визнаний належним доказом, оскільки складений іноземною мовою без перекладу, не містить підпису уповноваженої особи та не адресований жодному конкретному суб`єкту. При цьому він походить від компанії "iFlight Technology Co.Ltd", тоді як у листі № 15 від 01.08.2023 відповідач посилався на зовсім іншу юридичну особу - "SZ DJI Technology Co.Ltd".

Апелянт також не погоджується із посиланням суду першої інстанції на висновок про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2023-06-22-014319-a, оскільки жодна спірна додаткова угода органом фінансового контролю з підстав обґрунтованості її укладення не вивчалась, оцінка наявності об`єктивних обставин не надавалась, а відтак висновок фінансового моніторингу зазначеної закупівлі жодним чином не спростовує доводи відповідача.

За доводами апелянта, помилковий висновок суду про правомірність укладення спірних додаткових угод став також підставою для відмови у задоволенні похідної вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 784 800 грн за прострочення виконання договірних зобов`язань. Водночас у разі визнання додаткових угод недійсними строк виконання зобов`язання підлягає визначенню відповідно до первісних умов договору, що свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача передбаченої договором відповідальності за порушення строків поставки товару.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артаір" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач вказує, що діяв добросовісно, послідовно та прозоро. У день підписання договору відповідач письмово (лист № 2) повідомив замовника про об`єктивну неможливість поставки в початковий строк, навів причини такої неможливості та запропонувало правомірний шлях врегулювання - укладення додаткової угоди, що є прямою протилежністю недобросовісної поведінки, про яку стверджує Прокурор. Оперативність направлення такого листа саме в день підписання договору свідчить не про заздалегідь визначений намір нівелювати результати торгів, а про добросовісне й невідкладне інформування замовника про виявлені ризики.

Також відповідач вказує, що Компанія iFlight Technology Co. Ltd є офіційним авторизованим дистриб`ютором продукції DJI, а надане нею Оголошення за своїм змістом є не самостійним документом стороннього суб`єкта, а офіційною комунікацією, якою дистриб`ютор доводить до відома дилерів (у тому числі ТОВ "Артаір") рішення виробника SZ DJI TECHNOLOGY CO., LTD про скасування цінових стимулів та тимчасове зняття товарних позицій Mavic 3 Enterprise і Mavic 3 Thermal з порталу замовлень PRM у період з 1 по 7 серпня 2023 року. Йдеться не про два різні, суперечливі джерела інформації, а про стандартну дворівневу структуру повідомлення учасників ринку, в якій дистриб`ютор доводить до дилерів рішення виробника.

За доводами відповідача, безпосереднім і визначальним доказом обставин, що зумовили продовження строку поставки за додатковою угодою № 2, є не рамковий договір № 0102 сам по собі, а лист ТОВ "Елко Україна" від 01.08.2023 № 330/23/01, яким контрагент прямо, конкретно та відносно предмета цієї закупівлі підтвердив тимчасове зняття окремих товарних позицій з порталу замовлень у період з 01.08.2023 по 07.08.2023 та вказав орієнтовний строк поставки товару до 06.09.2023. Договір № 0102 від 01.02.2023 підтверджує лише сам факт наявності усталених договірних відносин між Відповідачем та дистриб`ютором технічно складної електроніки, що не суперечить, а узгоджується з характером спірних правовідносин.

Найбільш переконливим та об`єктивним підтвердженням достовірності обставин, наведених Відповідачем є факт повного виконання Договору. ТОВ "Артаір" поставило Замовнику 12 квадрокоптерів DJI Mavic 3E (ENTERPRISE) за накладною № 38 вже 06.09.2023, тобто на добу раніше кінцевого строку, встановленого додатковою угодою № 2 (07.09.2023), в межах орієнтовного строку поставки, зазначеного у листі ТОВ "Елко Україна" від 01.08.2023. Замовник прийняв товар без жодних претензій і зауважень та здійснив його повну оплату.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Менською міською радою як замовником 22.06.2023 було опубліковано оголошення про проведення процедури закупівлі товарів: Квадрокоптер (Код ДК 021:2015 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном) очікуваною вартістю 1860000 грн. Ідентифікатор закупівлі UA-2023-06-22-014319-a.

Кінцевою датою подання тендерних пропозицій визначено - 03.07.2023.

Відповідно до тендерної документації єдиним критерієм оцінки є ціна (питома вага критерію - 100%).

Строк поставки товарів (надання послуг, виконання робіт) визначено до 07.07.2023.

До тендерної документації в подальшому 26.06.2023 та 28.06.2023 вносилися зміни у зв`язку з уточненням технічних характеристик товару.

Зокрема, рішенням уповноваженої особи 23.06.2023 затверджено протокол №77 про внесення змін до тендерної документації в частині технічної специфікації товару та тендерної пропозиції (додатки №2 та №3 до тендерної документації).

Також рішенням уповноваженої особи 28.06.2023 затверджено протокол №78 про внесення змін до тендерної документації в частині технічної специфікації товару. Строки поставки товару, згідно нової тендерної документації, визначено до 15.07.2023.

Протоколом уповноваженої особи замовника від 04.07.2023 переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Артаір" з найменшою ціновою пропозицією 1308000 грн та оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Інші пропозиції у зв`язку з цим не розглядались.

Між Менською міською радою як замовник та Товариство з обмеженою відповідальністю "Артаір" як виконавцем 14.07.2023 укладено Договір №508-07/2023. відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується у 2023 році поставити та передати у власність замовника такий товар: Квадрокоптер (ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном), в кількості та за цінами, які вказані у специфікації -додаток №1 до Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до специфікації, товаром даного договору є 12 квадрокоптерів DJI Mavic 3E (ENTERPRISE), країна виробник - Республіка Китай, ціна за одиницю 109000 грн без ПДВ, загальна вартість 1308000 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 5.11 Договору постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару з дати укладення договору до 15 липня 2023 року включно, тобто протягом 1 доби. Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна договору становить 1308000 грн без ПДВ.

Згідно з п. п. 4.3, 4.5 Договору джерело фінансування закупівлі: місцевий бюджет. Замовник проводить оплату товару при наявності відповідних бюджетних асигнувань шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня фактичного постачання товару на адресу, визначену замовником, а у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за Договором здійснюється протягом 30 банківських днів з дати отримання замовником на свій рахунок відповідних бюджетних призначень.

Місце поставки товару зазначено у п. 5.1 Договору.

Постачальник повідомляє замовника про дату, обсяг та орієнтовний час поставки товару не пізніше ніж за 1 день до дати поставки (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 7.3.1 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2023 відповідач звернувся до позивача із листом №2 у якому запропонував за згодою сторін укласти додаткову угоду до Договору з метою продовження строку поставки товару до 10.08.2023 включно. Відповідач обґрунтував свою пропозицію тим, що проведення відкритих торгів було тривалим і за умовами Договору поставка мала бути здійснена до 15.07.2023, тоді як сам Договір було укладено лише 14.07.2023.

17.07.2023 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесено зміни у п. 5.11 Договору та продовжено строк поставки товару до 10.08.2023.

01.08.2023 відповідач звернувся до позивача листом №15 про внесення змін до Договору в частині продовження строків поставки товару у зв`язку з тим, що через перегляд цін на моделі DJI Mavic 3E (ENTERPRISE), компанія-виробник товару SZ DJI TECHNOLOGY CO., LTD, у період з 01.08.2023 по 07.08.2023, тимчасово призупинила прийом замовлень та зняла товар з продажу, що підтверджується відповідним офіційним повідомленням дистриб`ютора, доданим до листа.

10.08.2023 сторони підписали Додаткову угоду №2 до Договору, якою продовжили строк поставки товару до 07.09.2023.

Відповідачем було долучено до справи копію листа №330/23/01 від 01.08.2023 від компанії дистриб`ютора ТОВ "Елко Україна", яка напряму закуповує товар з країни виробника, де було повідомлено про те, що певні позиції товару були тимчасово зняті з порталу замовлень у період з 01.08.2023 по 07.0.2023, що унеможливлює своєчасне відвантаження продукції дистриб`ютором у цей строк. Орієнтовний строк поставки товару до 06.09.2023.

У якості обґрунтування продовження строку поставки товару до 07.09.2023, що визначено Додатковою угодою № 2 від 10.08.2023 ТОВ "Артаір" надало відповідачу як замовнику Оголошення авторизованого дистриб`ютора DJI - iFlight Technology Co. Ltd від 01.08.2023. Цей документ містить такі конкретні та верифіковані відомості: (1) виробником SZ DJI TECHNOLOGY CO., LTD оголошено про скасування цінових стимулів для моделей Mavic 3 Enterprise та Mavic 3 Thermal; (2) у зв`язку з переглядом цін та обробкою замовлень, що перебувають у черзі, обидва SKU* (Stock Keeping Unit) - ідентифікатор товарної позиції, який використовується в торгівлі для відстеження статистики по реалізованих товарах /послугах) знімаються з порталу PRM у період з 1 по 7 серпня 2023 року; (3) прийом замовлень призупиняється. Документ чітко ідентифікує предмет Договору (Mavic 3 Enterprise), встановлює конкретний часовий проміжок та містить пояснення причин.

Також відповідачем було надано витяг з договору поставки №0102 від 01.02.2023 укладеного між відповідачем та ТОВ "Елко Україна", на підтвердження того, що товар закуповувався через офіційного дистриб`ютора з країни виробника.

06.09.2023 відповідач поставив позивачу 12 квадрокоптерів DJI Mavic 3E (ENTERPRISE) за накладною №38, тобто у строк, встановлений Додатковою угодою №2.

Позивач у свою чергу прийняв товар без претензій та зауважень, здійснив його повну оплату, що підтверджується платіжною інструкцією №1686 від 11.09.2023 (з відміткою про оплату 20.09.2023) на суму 1308000 грн.

Прокуратура вважає, що у матеріалах закупівлі, розміщених на офіційному порталі публічних закупівель "Prozorro", та у позивача зокрема, відсутні документи, які б підтверджували наявність підстав, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" для продовження строку дії Договору, а також об`єктивні обставини укладання вищезгаданих додаткових угод та зміни істотної умови Договору - строку поставки товару, визначеного умовами тендерної документації. Відповідач, беручи участь у закупівлі фактично погодився з тендерними вимогами, зокрема ним погоджено участь у закупівлі за вказаним вище предметом згідно з технічними та іншими вимогами позивача, а також підтверджено можливість виконати його вимоги на умовах та строках, зазначених у ціновій пропозиції на загальну суму 1308000,00 грн. Тобто, приймаючи участь у закупівлі та підписуючи Договір відповідач не міг не розуміти суті взятих на себе зобов`язань та необхідності виконання поставки товару до 15.07.2023.

Прокурор зазначає, що відповідач протягом терміну дії Договору не виконав взяті на себе зобов`язання та не надав документального підтвердження існування об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Внесення змін до Договору (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань можливе виключно у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Прокуратура вважає, що відповідач підписуючи Договір та погоджуючись на його умови не ставив за мету поставити товар у строк визначений Договором, що свідчить про недобросовісний підхід постачальника під час участі у публічній закупівлі та укладенні Договору. У той же час, відповідач не скористався своїм правом відмовитись від укладення Договору маючи на меті подальше спонукання замовника до укладання незаконних додаткових угод, що порушують економічні інтереси держави.

Згідно з п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та додатково чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.3 Договору за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу замовника сплачує пеню у розмірі 1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У зв`язку із чим, прокуратура просить суд визнати недійсними Додаткові угоди до Договору та стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення строків поставки товару.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції, що спірні додаткові угоди №1 від 17.07.2023 та №2 від 10.08.2023 укладені з дотриманням умов договору та статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також їх укладення жодним чином не порушило інтереси держави.

Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовані у статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Водночас положення пункту 4 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" передбачають можливість внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, зокрема, у випадку продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Згідно з пп.4 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім виключного переліку випадків, зокрема продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Таким чином, ці норми передбачають умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов`язань лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21). При цьому, вказані норми передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №910/21806/17, від 06.06.2023 у справі №910/21100/21).

Підставою для укладення спірної додаткової угоди став лист № 2 від 14.07.2023, в якому відповідач просив продовжити строк поставки товару до 10.08.2023 у зв`язку з тривалим проведенням відкритих торгів.

Підставою для укладення спірної додаткової угоди став лист № 15 від 01.08.2023 з доданим до нього документом від "iFlight Technolohy Co.Ltd".

Так, у листі № 2 від 14.07.2023 відповідач просив продовжити строк поставки товару до 10.08.2023 у зв`язку з тривалим проведенням відкритих торгів.

Між тим, як правильно зауважено апелянтом, строк поставки товару був визначений до 15.07.2023. Відповідно, замовник мав законні очікування на отримання товару саме у зазначений строк. Крім того, тендерну пропозицію ТОВ "Артаір" подано 01.07.2023, тобто після внесення всіх змін до тендерної документації.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артаір" подало тендерну пропозицію після внесення всіх змін до тендерної документації та погодилось на умови договору, в тому числі й щодо строку поставки товару.

Як встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування продовження строку поставки товару до 07.09.2023, що визначено Додатковою угодою № 2 від 10.08.2023 ТОВ "Артаір" надало замовнику Оголошення авторизованого дистриб`ютора DJI - iFlight Technology Co. Ltd від 01.08.2023. Цей документ містить такі конкретні та верифіковані відомості: (1) виробником SZ DJI TECHNOLOGY CO., LTD оголошено про скасування цінових стимулів для моделей Mavic 3 Enterprise та Mavic 3 Thermal; (2) у зв`язку з переглядом цін та обробкою замовлень, що перебувають у черзі, обидва SKU* (Stock Keeping Unit) - ідентифікатор товарної позиції, який використовується в торгівлі для відстеження статистики по реалізованих товарах /послугах) знімаються з порталу PRM у період з 1 по 7 серпня 2023 року; (3) прийом замовлень призупиняється. Документ чітко ідентифікує предмет Договору (Mavic 3 Enterprise), встановлює конкретний часовий проміжок та містить пояснення причин. Також відповідачем було надано витяг з договору поставки №0102 від 01.02.2023 укладеного між відповідачем та ТОВ "Елко Україна", на підтвердження того, що товар закуповувався через офіційного дистриб`ютора з країни виробника.

Між тим, як правильно зауважено апелянтом, договір між сторонами був укладений ще 14.07.2023, тобто майже за три тижні до виникнення обставин, на які посилається відповідач. За таких умов ТОВ "Артаір" мало достатньо часу для належної організації виконання договору, у тому числі для своєчасного замовлення товару у виробника або через відповідних постачальників.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість укладення додаткової годи №2, в тому числі й враховуючи витяг з договору № 0102 від 01.02.2023, укладеного між ТОВ "Артаір" та ТОВ "Елко Україна", а також лист ТОВ "Елко Україна" від 01.08.2023 № 330/23/01.

Однак, як зауважено апелянтом, зазначені документи не надавалися Менській міській раді під час внесення змін до договору та були подані відповідачем лише під час судового розгляду справи № 910/2395/26. Відтак вони не могли бути тими документами, на підставі яких сторони приймали рішення про продовження строку поставки товару.

Апеляційний господарський суд вказує, що помилковий висновок суду про правомірність укладення спірних додаткових угод став також підставою для відмови у задоволенні похідної вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов`язань.

Водночас у разі визнання додаткових угод недійсними строк виконання зобов`язання підлягає визначенню відповідно до первісних умов договору, що свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача передбаченої договором відповідальності за порушення строків поставки товару.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта, що висновки суду першої інстанції про законність укладення спірних додаткових угод ґрунтуються на неповному дослідженні обставин справи, оцінці доказів щодо наявності підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю.

Так, положення пункту 4 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" передбачають можливість внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, зокрема, у випадку продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що погоджуючись на встановлений тендерною документацією та договором строк поставки товару, відповідач підтвердив можливість такої поставки. Для замовника не є визначальним де знаходиться товар - чи вже у відповідача, чи ще потребує поставки. Це питання знаходиться повністю у сфері розсуду відповідача.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів ланцюга поставки товару, та наявність дійсно документально підтверджених виключних обставин, що перешкоджають поставці товару у встановлений строк.

Так, щодо першої додаткової угоди суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підставою для продовження строку виконання зобов`язань може бути виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, які виникли після підписання договору, а не до його підписання.

Однак такі обставини відсутні і до підписання договору, оскільки тендерну пропозицію ТОВ "Артаір" подано 01.07.2023, тобто після внесення всіх змін до тендерної документації.

Строк поставки товару на момент подання заявки був визначений до 15.07.2023. Товариство з обмеженою відповідальністю "Артаір" подало тендерну пропозицію після внесення всіх змін до тендерної документації (яка не стосувалась строку поставки) та погодилось на умови договору, в тому числі й щодо строку поставки товару. Відповідно, замовник мав законні очікування на отримання товару саме у зазначений строк.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що на момент участі у закупівлі відповідач був завчасно обізнаний як зі строком поставки товару, так і з кінцевим строком подання тендерних пропозицій, датою проведення аукціону, періодом оскарження та особливостями укладення договору про публічну закупівлю. Незважаючи на вказані обставини, відповідач добровільно погодився із визначеними замовником умовами та надав: тендерну пропозицію, у якій засвідчив, що у випадку визнання його переможцем торгів та прийняття рішення про намір укласти договір, товариство візьме на себе зобов`язання виконати всі умови, передбачені договором (п. 1 тендерної пропозиції від 01.07.2023 № 17), підтвердив повну, безумовну і беззаперечну згоду з усіма умовами проведення процедури закупівлі, визначеними у тендерній документації (п. 6 тендерної пропозиції від 01.07.2023 № 17); лист згоду з умовами проєкту договору, яким підтвердив свою згоду з його умовами та гарантував їх виконання (лист від 01.07.2023 № 13); підписаний проект договору, відповідно до п. 5.11 якого строк поставки товару до 15.07.2023 (лист від 01.07.2023 № 19).

Вищезазначене спростовує заперечення відповідача про те, що останній діяв добросовісно, послідовно та прозоро, письмово (лист № 2) повідомив замовника про об`єктивну неможливість поставки в початковий строк, навело причини такої неможливості та запропонувало правомірний шлях врегулювання укладення додаткової угоди.

Щодо другої додаткової угоди суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що договір між сторонами був укладений ще 14.07.2023, тобто майже за три тижні до виникнення обставин, на які посилається відповідач. За таких умов ТОВ "Артаір" мало достатньо часу для належної організації виконання договору, у тому числі для своєчасного замовлення товару у виробника або через відповідних постачальників.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість укладення додаткової угоди №2, в тому числі й враховуючи витяг з договору № 0102 від 01.02.2023, укладеного між ТОВ "Артаір" та ТОВ "Елко Україна", а також лист ТОВ "Елко Україна" від 01.08.2023 № 330/23/01.

Між тим, як правильно зауважено апелянтом, зазначені документи не надавалися Менській міській раді під час внесення змін до договору та були подані відповідачем лише під час судового розгляду справи № 910/2395/26. Відтак вони не могли бути тими документами, на підставі яких сторони приймали рішення про продовження строку поставки товару.

Отже, щодо другої додаткової угоди суд апеляційної інстанції звертає увагу, що:

- в матеріалах справи відсутні докази договірних відносин відповідача з компанією iFlight Technology Co. Ltd.

- Договір з ТОВ "Елко Україна" не надавався замовнику при вирішенні питання про укладення другої додаткової угоди.

- Відсутнє підтвердження всього ланцюга поставок саме для поставки товару за цим договором із замовником.

- навіть якщо прийняти до уваги зупинення замовлень з 1 по 7 серпня 2023 року, така обставина не є поважною причиною для продовження строку поставки за договором, укладеним 15.07.2023. У матеріалах справи відсутні жодні докази поважності нездійснення відповідачем замовлення з 15.07.2023 до 31.07.2023.

Також суд апеляційної інстанції повторює, що для замовника не є визначальним де знаходиться товар - чи вже у відповідача, чи ще потребує поставки. Це питання знаходиться повністю у сфері розсуду відповідача.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що наведені відповідачем обставини про внесення змін договору фактично не підтверджують наявність непередбачуваних зовнішніх перешкод.

Також апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що спірні додаткові угоди органом фінансового контролю з підстав обґрунтованості її укладення не вивчались, оцінка наявності об`єктивних обставин не надавалась, а відтак висновок фінансового моніторингу зазначеної закупівлі жодним чином не спростовує прокурора.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відсутність документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили строку продовження виконання зобов`язань, відповідно додаткові угоди № 1 від 17.07.2023 та № 2 від 10.08.2023 до Договору № 508-07/2023 від 14.07.2023 укладені з порушенням вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягають визнання недійсними.

Враховуючи наявність прострочення поставки товару, є правомірними позовні вимоги про стягнення штрафних санкції за таке прострочення.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду апеляційної скарги не встановлено порушення прав позивача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно із частиною 4 статті 3 Закону "Про публічні закупівлі" відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

У частині 1 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

З аналізу положень Закону "Про публічні закупівлі" вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наведеного системного тлумачення норм Цивільного кодексу України та Закону "Про публічні закупівлі" вбачається, що передбачена сторонами у договорі така умова як строк виконання робіт або її окремих етапів, є істотною умовою договору про закупівлю.

В силу положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За результатами розгляду апеляційної скарги господарський суд дійшов до висновку про відсутність документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили строку продовження виконання зобов`язань, відповідно додаткові угоди № 1 від 17.07.2023 та № 2 від 10.08.2023 до Договору № 508-07/2023 від 14.07.2023 укладені з порушенням вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягають визнання недійсними.

Згідно із статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України ).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України ).

Перевіривши наданий прокурором розрахунок заявленої суми штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції, встановив, що він є правильним.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК).

Застосоване у статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24.

Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статті 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (на яку посилається скаржник), від 28.09.2022 у справі №916/2302/21).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №914/1888/19, від 26.01.2021 у справі №916/880/20, від 26.01.2021 у справі №916/880/20).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України , а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень статті 551 Цивільного кодексу України , тобто у межах судового розсуду.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний господарський звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Апеляційний господарський суд об`єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись балансу інтересів сторін, враховуючи здійснення часткової оплати боргу, враховуючи обставини, що зумовили прострочення здійснення поставки товару, дійшов до висновку про наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до суми 261 600,00 грн. (20% від вартості договору).

Апеляційний господарський суд зазначає про неможливість подальшого зменшення розміру пені та штрафу. Порушення вимог договору щодо своєчасної поставки товару мало місце. Укладаючи договір сторони передбачили розмір штрафних санкцій та наявність обставин, за настання яких постачальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, а за яких ні. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій може привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Відповідно до статті 142 Конституції України, частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Статтею 5 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 5 статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Менська міська рада Корюківського району Чернігівської області є органом місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста -самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування", якою визначено повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін передбачено здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету. Бюджетна система - це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країни згідно з її бюджетним устроєм. Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети. Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства

Відповідно до частин 1, 5 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів (отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України, рішенні про місцевий бюджет) та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Порушення економічних (майнових) інтересів держави, пов`язаних із раціональним та ефективним використанням бюджетних коштів, бездіяльність позивача - Менської міської ради, полягає у наступному.

Так, Менська міська рада, як орган місцевого самоврядування, який у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня (за рахунок яких здійснювалася закупівля робіт за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Апеляційний господарський суд об`єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись балансу інтересів сторін, враховуючи здійснення поставки товару, неспіврозмірність штрафних санкцій з сумою договору, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до суми 261 600,00 грн. (20% від вартості договору).

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 17.07.2023 до Договору № 508-07/2023 від 14.07.2023, укладену між Менською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артаір".

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 10.08.2023 до Договору № 508-07/2023 від 14.07.2023, укладену між Менською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артаір".

6. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Артаір" (03148, м. Київ, вул. Верховинця Василя, 10, ідентифікаційний код 44415668) на користь Менської міської ради (15600, Чернігівська обл., Корюківський р-н., вул. Героїв АТО, 6, ідентифікаційний код 04061777) грошові кошти у розмірі 261600,00 грн.

7. У задоволенні решти вимог відмовити.

8. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Артаір" (03148, м. Київ, вул. Верховинця Василя, 10, ідентифікаційний код 44415668) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9, ідентифікаційний код 02910114) судовий збір у розмірі 14 742 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок дві) грн 40 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції та судовий збір за розгляд апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції у розмірі 22 113 (двадцять дві тисячі сто тринадцять) грн 60 коп.

9. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

10. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повна постанова складена 08.10.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді Л.Г. Сітайло

С.І. Буравльов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua