Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/9348/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/9348/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Сибіги О.М.

Яценко О.В.

при секретарі судового засідання: Кузьменко А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.10.2026

розглянувши апеляційну скаргу від 21.08.2026 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 про відмову у видачі судового наказу

у справі № 910/9348/26 (суддя Васильченко Т.В.)

за заявою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» (м. Київ)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 22410,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви.

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - Комунальне підприємство, заявник), звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій" (далі - Товариство, боржник) заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 22 410,67 грн (за період з 01.02.2021 по 01.07.2026), а також судових витрат у розмірі 332,80 грн.

В обґрунтування заяви про видачу судового наказу заявник вказував про неналежне виконання боржником своїх зобов`язань в частині оплати комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території за публічним договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (опублікованого у газеті "Хрещатик" від 14.07.2015 №99 (4695)) та за Договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №63 від 07.02.2025, який набрав чинності з 01.03.2025.

Заявник посилався на те, що боржник, будучи власником квартири № 90 у будинку № 34 по вул. Бойчука Михайла в місті Києві, управління якою на підставі розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.02.2025 № 31 здійснює Комунальне підприємство, повинен оплачувати послуги з управління будинком та прибудинковою територією відповідно до вимог статей 162, 179 Житлового кодексу України, пункту 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, та пункту 1 статті 9 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими споживач не звільняється від оплати отриманих/спожитих житлово-комунальних послуг.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду, що оскаржується.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 19.08.2026 у справі № 910/9348/26 відмовлено Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ТОВ "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій" заборгованості у розмірі 22410,67 грн.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що заявником недотримано приписів статей 148, 150 ГПК України, відповідно до яких вимога про видачу судового наказу про стягнення грошової заборгованості має підтверджуватися договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, і копія такого договору повинна бути додана до заяви про видачу судового наказу. Суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів заяви вбачається, що публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 63 від 07.02.2025 між Комунальним підприємством та Товариством не укладалися.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, посилаючись на пункт 3 частини 1 статті 152 ГПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, оскільки заявлена вимога не відповідає вимогам статті 148 ГПК України, а питання про наявність чи відсутність правових підстав для оплати боржником послуг з утримання багатоквартирного будинку не є безспірним, потребує розгляду по суті, що є неможливим у порядку наказного провадження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Комунальне підприємство 21.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 19.08.2026 у справі № 910/9348/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву скаржника повністю.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, Комунальне підприємство зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник вказує, що висновок суду першої інстанції про відсутність договору, укладеного в письмовій формі між заявником та боржником, є помилковим, оскільки між сторонами укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 63 від 07.02.2025, за яким боржник, як власник квартири у відповідному будинку, є стороною договірних правовідносин, а сам договір укладений відповідно до норм чинного законодавства України, наведених у поданій заяві про видачу судового наказу. Крім того, скаржник посилається на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі №910/5329/26 за аналогічних фактичних підстав виданий судовий наказ на користь скаржника стосовно іншого боржника, що, на переконання скаржника, свідчить про необґрунтованість оскаржуваної ухвали та наявність підстав для її скасування.

Позиції інших учасників справи.

15.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній не погоджується з доводами та вимогами апеляційної скарги Комунального підприємства та заперечує проти її задоволення.

Боржник зазначає, що копії договорів, укладених між заявником та боржником у письмовій (в тому числі електронній) формі за весь період заявленої до стягнення заборгованості, Комунальним підприємством до матеріалів заяви про видачу судового наказу додано не було. Публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 63 від 07.02.2025, на які посилається заявник, між Комунальним підприємством та Товариством (особисто) не укладався. З огляду на що, за твердженням боржника, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про неможливість розгляду вимог заявника в порядку наказного провадження.

Крім того, боржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що заявник просив стягнути заборгованість за період з лютого 2021 року по червень 2026 року, тоді як з 30.01.2025 право власності боржника на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 489783869 від 12.08.2026.

Явка представників учасників справи.

В засідання 22.09.2026 з`явився лише представник заявника, якого суд повідомив про надходження в справу відзиву боржника із додатками щодо припинення у боржника права власності на квартиру. Суд надав час апелянту визначитися із своїми подальшими процесуальними діями.

У судове засідання 06.10.2026 представники заявника та боржника не з`явились. У відзиві на апеляційну скаргу боржник просить її розгляд провести за своєї відсутності.

Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання позивача та відповідача або їх представників не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без їхньої участі в судовому засіданні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається із копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №339594456 від 19.07.2023), поданої заявником до матеріалів заяви, з 15.02.2021 за ТОВ "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій" зареєстровано право власності на квартиру № 90 у будинку № 34 по вул. Бойчука Михайла в м. Києві (номер відомостей про речове право 40596622; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 22932222680000).

Заявник зазначає, що будинок № 34 по вул. Бойчука Михайла у м. Києві є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва".

Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 № 509 "Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації" передбачено здійснення перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс", "Печерська Оренда", "Хрещатик" та "Печерськжитло" на баланс комунального підприємства "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва", яке відповідно до розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 48 від 28.01.2015 перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (заявник).

Комунальне підприємство у поданій заяві стверджує, що з Товариством, як споживачем, укладено публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який опублікований у газеті "Хрещатик" від 14.07.2015 № 99 (4695). Зазначений публічний договір відповідає Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №560.

За умовами вказаного публічного договору, Комунальне підприємство (виконавець) зобов`язалося забезпечувати надання відповідних послуг мешканцям та власникам приміщень будинку, а споживачі - оплачувати вартість цих послуг у встановлені строки.

Проте, копію договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в письмовій формі, підписаного безпосередньо власником квартири № 90 будинку № 34 по вул. Бойчука Михайла у м. Києві - ТОВ "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій" за період до лютого 2025 року, заявник до заяви не подав.

Заявник, посилаючись на положення статей 162, 179 Житлового кодексу України, статті 9 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, стверджує, що не укладення договору про надання житлово-комунальних послу у письмовій формі не звільняє споживача (власника квартири) від обов`язку оплачувати отримані ним послуги. Як вказує заявник, боржнику кожного місяця надавалися платіжні квитанції про сплату нарахувань за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, тобто останній був повідомлений про наявність заборгованості за спожиті послуги, проте борг не погашав і його наявність не оскаржував.

У подальшому, на виконання вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 № 150 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку", постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712 "Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком" та розпорядження Київської міської військової адміністрації від 14.11.2024 № 1311 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією оголошено та проведено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку на території Печерського району міста Києва на житлові будинки, в яких не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком. Конкурсні пропозиції було надано тільки одним учасником - Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".

Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.02.2025 № 31 "Про призначення управителя багатоквартирних будинків на території Печерського району міста Києва" призначено управителем багатоквартирних будинків на території Печерського району міста Києва - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".

Копій відповідних розпоряджень до заяви Комунальним підприємством не надано.

07.02.2025 із заявником, як із переможцем конкурсу, укладено та підписано договори про надання послуги з управління багатоквартирними будинками за кожним багатоквартирним будинком, у тому числі щодо будинку № 34 по вул. Бойчука Михайла - Договір № 63 від 07.02.2025, який набрав чинності з 01.03.2025.

Від імені співвласників цього багатоквартирного будинку Договір підписано головою Печерської районної в м. Києві РДА.

Пунктом 11 цього Договору передбачено, що плата за послуги з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 2 Договору Список співвласників і площа квартир і приміщень, що перебувають у їх власності станом на дату укладення Договору, зазнаються в Додатку № 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною.

У Списку співвласників і площі квартир та приміщень, що перебувають у їх власності за адресою: вул. Бойчука Михайла, 34 (Додатку №1 до Договору від 07.02.2025 №63) під порядковим номером 90 значиться квартира №90, площею 46,10 кв. м, співвласник - ТОВ "Факторингова компанія "Фонд гарантійного інвестування".

При цьому заявник керувався отриманою його представником Інформацією з ДР речових прав на квартиру 90 в будинку по вул. Бойчука Михайла, 34 станом на 19.07.2023, яку долучено до справи.

Дана довідка не є актуальною станом на час укладення Договору № 63 від 07.02.2025, який набрав чинності з 01.03.2025.

До заяви про видачу судового наказу Комунальним підприємством додано наступний перелік документів: розрахунок заборгованості; витяг з держреєстру; копія договору з газети "Хрещатик", копія договору №63 від 07.02.2025; доказ сплати судового збору; копія довіреності на представника.

Заперечуючи проти задоволення вимог апеляційної скарги, боржник до відзиву на апеляційну скаргу додав копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №489783869 від 12.08.2026, відповідно до якої право власності Товариства на квартиру №90 у будинку №34 по вул. Бойчука Михайла у м. Києві припинено 30.01.2025.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що дана обставина суду першої інстанції на час прийняття оскаржуваної ухвали не була відома.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Предметом апеляційного перегляду, у даному випадку, є встановлення наявності або відсутності підстав для постановлення судом першої інстанції ухвали про відмову у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (заявник) з вимогою до ТОВ "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій" (боржник) про стягнення заборгованості у розмірі 22 410,67 грн.

Дана ухвала оскаржується в апеляційному порядку на підставі п.1) ч. 1 ст. 255 ГПК України.

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Згідно зі статтею 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

За приписами частини 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із зазначеною нормою кореспондуються положення статті 150 ГПК України, які передбачають вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу.

Так, за змістом частини 2 вказаної статті у заяві повинно бути зазначено, зокрема: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються (пункт 4); перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (пункт 5).

Частиною 3 статті 150 ГПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Тобто, наявність договору в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, є обов`язковою умовою для видачі судового наказу, її недотримання слугує підставою для відмови у видачі судового наказу.

Зазначене випливає з приписів пункту 3 частини 1 статті 152 ГПК України, за якими визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

При цьому згідно з частиною 2 статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Аналізуючи положення зазначених норм Кодексу у взаємному зв`язку з приписами статей 154, 155 ГПК України (порядок розгляду заяв про видачу судового наказу та зміст судового наказу), колегія суддів зазначає, що, за загальним правилом, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини 1 статті 155 ГПК України).

Водночас, наявність такої підстави для відмови у видачі судового наказу як відсутність договору, укладеного у письмовій (в тому числі електронній) формі, свідчить про те, що у суду у такому випадку виникає обов`язок здійснити аналіз дотримання вимог ГПК України заявником при зверненні до суду за видачею судового наказу. Однак такі повноваження суду в межах наказного провадження є формально обмеженими (без права оцінки обґрунтованості вимог по суті спору), враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (стаття 15 ГПК України).

Виходячи зі змісту п.7) ч. 1 ст. 155 ГПК України (що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті) видача судового наказу на частину вимог до боржника, з підстав недоведеності решти вимог є неможливим.

Отже, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом. Крім того, наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер.

З прикладених доказів вбачається що у Товариства право власності на квартиру виникло 15.02.2021, з моменту державної реєстрації відповідного речового права за ним. Тобто, станом на момент опублікування Комунальним підприємством публічного договору в газеті "Хрещатик" від 14.07.2015 № 99 (4695) Товариство не було власником квартири.

Отже заявником не надано доказів укладення договору з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом приєднання боржника до умов публічного договору заявника, опублікованого у газеті "Хрещатик" від 14.07.2015 № 99 (4695).

Наданий в справу Договір № 63 від 07.02.2025, який набрав чинності з 01.03.2025, де у Додатку №1 міститься Список співвласників і площ квартир та приміщень, що перебувають у їх власності за адресою: вул. Бойчука Михайла, 34 з вказівкою на кв. 90 у власності Товариства-боржника, не поширюється на спірні періоди виникнення боргу до дати набрання ним чинності.

На час укладення такого Договору заявник керувався неактуальною Інформаційною довідкою про власників квартир і приміщень в будинку за даними 2023 року.

Виявлений факт припинення у боржника права власності на цю квартиру з 30.01.2025 заявник не заперечив та не спростував.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заявником не подано для видачі судового наказу договір/договори у письмовому вигляді між ним та боржником на підтвердження обґрунтованості виникнення спірного боргу за весь період стягнення з 01.02.2021 по 01.07.2026 року.

Із наведеного слідує, що суд першої інстанції правильно встановив факт не подання заявником разом із заявою про видачу судового наказу копії договору, укладеного між ним як стягувачем та боржником в письмовій (в тому числі електронній) формі, що є обов`язковою умовою для звернення заявника до суду за правилами ст. 148 ГПК України.

Надані заявником документи не містять достатніх відомостей, які б давали можливість встановити, з яких саме зобов`язань (якого договору), на підставі яких первинних документів утворилась заборгованість у загальному розмірі 22 410,67 грн. за весь період з 01.02.2021 по 01.07.2026 року.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку всі зазначені обставини, а також факт укладення публічного договору (у разі наявності відповідних доказів), виникнення обов`язку сплачувати послуги на утримання будинку і прибудинкової території за самим лише фактом споживання послуги, можуть бути встановлені судом лише в процесі розгляду справи в порядку позовного провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що Комунальним підприємством подано заяву про видачу судового наказу, яка не відповідає вимогам статей 148 ГПК України.

Встановлена обставина відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 152 ГПК України слугує підставою для відмови суддею у видачі судового наказу.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення 22 410,67 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

За приписами статті 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 76 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені у даній справі обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга заявника не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 у справі №910/9348/26 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до приписів статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 236, 269, 271, 276, 280, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 21.08.2026 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 у справі №910/9348/28 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 у справі №910/9348/28 залишити без змін.

3. Справу №910/9348/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.10.2026

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді О.М. Сибіга

О.В. Яценко