Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №916/2590/21 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2590/21

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 року, суддя першої інстанції Мостепаненко Ю.І., повний текст складено та підписано 14.07.2026

та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 року, суддя першої інстанції Мостепаненко Ю.І., повний текст складено та підписано 27.07.2026

у справі № 916/2590/21

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м. Одеса

про стягнення 241 136 грн 09 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

26.08.2021 року Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м. Одеса, в якій просить суд стягнути з відповідача 14 519 грн 97 коп. пені, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №12-197828-21 від 04.03.2021 в частині належного та своєчасного виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2590/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2021 призначено справу №916/2590/21 до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11. 2021 року Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м. Одеса про стягнення заборгованості у загальній сумі 226 616 грн 12 коп., у т.ч. 131 999 грн 76 коп. авансу, 40 919 грн 93 коп. пені, 46 199 грн 91 коп. штрафу, 2 786 грн 12 коп. інфляційних втрат за користування авансом та 4 710 грн 40 коп. процентів за користування коштами (авансом).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 (суддя Петров В.С.) відкрито провадження у справі № 916/3320/21 за вказаним позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м. Одеса про стягнення грошових коштів у загальній сумі 226 616 грн 12 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю № 12-197828-21 від 04.03.2021 щодо виконання робіт в обумовлені строки, у зв`язку з чим позивачем пред`явлено вимогу про повернення перерахованих ним на виконання договору авансових коштів у сумі 131 999 грн 76 коп., а також нараховано штрафні санкції.

12.11.2021 року до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про об`єднання справ, відповідно до якого останній просив суд об`єднати в одне провадження справу №916/2590/21 за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м.Одеса про стягнення 14 519 грн 97 коп. зі справою №916/3320/21 за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м. Одеса про стягнення 226 616 грн 12 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м. Одеса про об`єднання задоволено; справу №916/2590/21 об`єднано в одне провадження зі справою №916/3320/21 та вирішено здійснювати розгляд об`єднаної справи в рамках справи № 916/2590/21.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2021 призначено у справі №916/2590/21 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 провадження у справі № 916/2590/21 поновлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2025 року призначено у справі №916/2590/21 повторну судову будівельно-технічну експертизу; доручено проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

03.07.2025 до Господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов супровідний лист №19/116/26-19142-2025 від 27.06.2025, до якого додано повідомлення про неможливість проведення експертизи, у зв`язку з тим, що клопотання експерта №СЕ-19/116-25/10191-БТ від 29.04.2025 не задоволено та рахунок за її проведення не сплачено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2025 провадження у справі № 916/2590/21 поновлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 призначено у справі №916/2590/21 повторну судову будівельно-технічну експертизу; доручено проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

23.04.2026 до Господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України разом із матеріалами справи №916/2590/21 надійшов супровідний лист №19/116/505-11476-2026 від 21.04.2026, відповідно до якого додано повідомлення судового експерта Ткача П.І. про неможливість надання висновку № СЕ-19/116-25/32129-БТ, з огляду на несплату вартості експертизи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 поновлено провадження у справі № 916/2590/21.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 року у справі №916/2590/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м.Одеса на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ 24 282 грн. 02 коп. авансового платежу, 866 грн. 50 коп. заборгованості за процентами за користування авансом, 810 грн. 06 коп. інфляційних втрат, 46 391 грн. 61 коп. – пені, 38 659 грн. 67 коп. – штрафу, 2609 грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору та 10 428 грн. 30 коп. витрат по сплаті експертизи. В решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, послався на те, що матеріалами справи та висновком судової будівельно-технічної експертизи підтверджено факт часткового виконання відповідачем робіт за договором на загальну суму 107 717 грн 74 коп. При цьому, розмір отриманого відповідачем авансу становив 131 999 грн 76 коп., а тому поверненню підлягала лише його невикористана частина у розмірі 24 282 грн 02 коп. У зв`язку з цим суд першої інстанції здійснив перерахунок процентів за користування авансом та інфляційних втрат, нарахувавши їх лише на суму невикористаного авансу, а також перерахував пеню та штраф, виходячи не із загальної вартості договору, а з вартості невиконаних робіт. За результатами такого перерахунку стягненню підлягали 866 грн 50 коп. процентів, 810 грн 06 коп. інфляційних втрат, 46 391 грн 61 коп. пені та 38 659 грн 67 коп. штрафу. При цьому, підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу суд першої інстанції не встановив. Відповідач, посилаючись на несприятливі погодні умови, необхідність виконання додаткових робіт, відсутність збитків у позивача та скрутний майновий стан, не надав належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження винятковості таких обставин, поважності причин порушення зобов`язань, свого майнового стану та явної невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення. Саме по собі часткове виконання робіт та наведені відповідачем обставини не є достатньою підставою для зменшення неустойки. Суд визначив обсяг фактично виконаних робіт, розмір невикористаного авансу та відповідних штрафних санкцій, та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу.

13.07.2026 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м.Одеса надійшла заява про стягнення судових витрат, відповідно до якої товариство просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м.Одеса витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м. Одеса про стягнення судових витрат до розгляду, вирішено здійснити розгляд заяви без повідомлення учасників справи.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі №916/2590/21 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м. Одеса про стягнення судових витрат. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, м.Одеса 15 648 грн. 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти заяви відмовлено.

В обґрунтування додаткового рішення суд виходив із того, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом цієї справи, а їх понесення та розмір підтверджені належними доказами. Водночас, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу підлягали розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених та відхилених позовних вимог. З урахуванням того, що позовні вимоги були задоволені на 46,04%, суд першої інстанції визначив, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок позивача у відповідній частині та стягнув з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ на користь відповідача 15 648 грн 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м.Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 по справі №916/2590/21, в частині відмови у задоволенні позову, та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ задовольнити у повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 по справі №916/2590/21, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 15 648 грн 40 коп. витрати на професійну правничу допомогу, та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Смартом", м.Одеса у задоволенні заяви про стягнення судових витрат у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, зазначив, що суд першої інстанції, встановивши факт порушення відповідачем умов договору, неналежне виконання останнім договірних зобов`язань, а також правомірність нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань та право замовника на односторонню відмову від договору, водночас, безпідставно зменшив суму авансового платежу, яка підлягає поверненню, на 107 717 грн 74 коп. На думку скаржника, суд помилково зарахував зазначену суму в рахунок авансу, як вартість робіт, які фактично не були завершені та не прийняті замовником.

За доводами апеляційної скарги, замовник не приймав виконані відповідачем роботи, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в не підписував та повертав без підписання, оскільки роботи не відповідали умовам договору за обсягом та якістю. Скаржник зазначає, що встановлені судовим експертом обсяги фактично виконаних робіт свідчать про їх незавершеність та наявність окремих, розрізнених етапів виконання робіт, які не становлять для замовника завершеного результату, передбаченого договором.

Скаржник наголошує, що за договором будівельного підряду замовник має отримати передбачений договором завершений результат робіт, а не окремі незавершені етапи їх виконання. У зв`язку з цим в апеляційній скарзі зазначено, що часткове виконання робіт саме по собі не свідчить про належне виконання відповідачем договірних зобов`язань та не створює підстав для зарахування вартості таких робіт у рахунок отриманого авансу, якщо відповідний результат не був завершений та прийнятий замовником.

Крім того, скаржник посилається на те, що відповідач не виконав передбачені договором роботи у встановлені строки, а темпи їх виконання свідчили про неможливість завершення робіт у визначений договором строк. У зв`язку з цим замовник, керуючись частиною другою статті 849 Цивільного кодексу України та умовами договору, реалізував право на односторонню відмову від договору, направивши відповідачу лист від 13.09.2021 №01-8/40305 про розірвання договору в односторонньому порядку.

Посилаючись на умови договору, зокрема, пункт 16.9, скаржник зазначає, що у разі розірвання договору відповідач зобов`язаний повернути невикористану суму авансу. При цьому, на думку скаржника, оскільки передбачений договором кінцевий результат робіт не був досягнутий, роботи замовником не приймалися, а окремі виконані відповідачем роботи мали незавершений характер та не відповідали умовам договору, правові підстави для утримання відповідачем будь-якої частини авансового платежу відсутні. У зв`язку з цим скаржник вважає, що відповідач має повернути замовнику всю суму сплаченого авансу у розмірі 131 999 грн 76 коп.

Також в апеляційній скарзі скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду щодо правової природи авансового платежу та наслідків невиконання договору підряду, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20. На думку скаржника, наведені правові висновки свідчать про необхідність повернення авансу у випадку невиконання зобов`язання, для виконання якого такий аванс був сплачений.

Окремо скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам щодо неналежної якості та незавершеності виконаних відповідачем робіт, а також обставинам їх неприйняття замовником. За твердженнями скаржника, суд фактично ототожнив виконання окремих робіт із належним виконанням відповідачем договірного зобов`язання, незважаючи на те, що передбачений договором результат не був досягнутий.

Крім того, скаржник оскаржує додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026, яким частково задоволено заяву відповідача та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ 15 648 грн 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Скаржник зазначає, що додаткове рішення є похідним від основного рішення у справі, а тому в разі скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає відповідній зміні і розподіл судових витрат.

Посилаючись на положення статей 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вважає, що у разі задоволення апеляційної скарги та задоволення позовних вимог у повному обсязі судові витрати у справі, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, мають бути розподілені з урахуванням результатів розгляду спору та покладені на відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 року та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі №916/2590/21, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

01.09.2026 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартом», м.Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін, водночас просить апеляційний суд перевірити правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права щодо можливості зменшення розміру неустойки.

Відповідач, зокрема, зазначає, що матеріалами справи підтверджується фактичне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартом», м. Одеса будівельних робіт, вартість яких, за висновком судової будівельно-технічної експертизи, становить щонайменше 107 717 грн 74 коп. При цьому відповідач звертав увагу на те, що експерт не встановлював неналежної якості виконаних робіт, а щодо окремих видів робіт не зміг визначити їх обсяг та вартість або встановив розбіжності з іншими доказами. На думку відповідача, суд першої інстанції мав врахувати також акт контрольних обмірів фактично виконаних робіт та інші документи, які підтверджують виконання робіт до закінчення передбаченого договором строку.

Відповідач також заперечував проти тверджень апелянта про неналежну якість виконаних робіт. Зазначав, що замовник, отримавши акт приймання виконаних робіт, не підписав його, однак не надав належної та конкретної мотивації відмови, не склав передбаченого договором акту про виявлені недоліки та не конкретизував, які саме роботи, на його думку, виконані неякісно. За таких обставин відповідач вважав недоведеними твердження про неналежну якість виконаних робіт.

Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність одностороннього розірвання договору та необхідність повернення всієї суми авансового платежу відповідач зазначив, що на момент направлення замовником відповідного повідомлення строк дії договору вже закінчився, у зв`язку з чим передбачене статтею 849 Цивільного кодексу України право на односторонню відмову від договору підряду не могло бути реалізоване після припинення його дії. При цьому відповідач послався на правові висновки Верховного Суду щодо можливості застосування статті 849 Цивільного кодекс України лише до чинного договору підряду.

Крім того, відповідач заперечував проти застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що авансові кошти були отримані на підставі чинного на момент їх перерахування договору та використані на виконання передбачених ним робіт. На його думку, за наявності договірної підстави для отримання коштів положення про безпідставне збагачення не підлягають застосуванню. Відповідач також звертав увагу на умови договору, якими врегульовано питання повернення саме невикористаної частини авансу, та зазначав, що фактично виконані роботи підтверджують використання значної частини отриманих коштів за призначенням.

Окремо відповідач посилався на те, що умовами договору повернення авансових платежів у відповідних випадках пов`язане, зокрема, з наявністю вини підрядника у невиконанні договірних зобов`язань. На думку відповідача, у справі не встановлено обставин, які б свідчили про виключну вину підрядника у порушенні строків виконання робіт. Навпаки, відповідач зазначав, що повідомляв замовника про обставини, які перешкоджали виконанню робіт у встановлені строки, зокрема, несприятливі погодні умови, невідповідність фактичних обсягів робіт даним тендерної документації та необхідність виконання додаткових робіт, однак замовник не погодив продовження строків виконання робіт або внесення відповідних змін до договору.

У зв`язку з цим відповідач вважав, що при оцінці дотримання строків виконання договору суд мав врахувати поведінку обох сторін та обставини, які об`єктивно впливали на можливість виконання будівельних робіт.

Також відповідач заперечував проти стягнення неустойки у заявленому та визначеному судом першої інстанції розмірі. На його думку, суд першої інстанції, встановивши можливість застосування механізму зменшення неустойки, не надав належної оцінки співвідношенню її розміру з наслідками порушення, майновому стану сторін, поведінці замовника та наявності сплаченого відповідачем завдатку.

Відповідач зазначав, що сукупний розмір стягнутих пені та штрафу разом із сумою завдатку є значним порівняно з вартістю фактично виконаних робіт, тоді як доказів понесення замовником відповідних збитків у матеріалах справи немає. У зв`язку з цим відповідач вважав, що стягнення неустойки у повному розмірі не забезпечує розумного балансу інтересів сторін та не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України.

Водночас, відповідач наголошував, що, хоча рішення суду першої інстанції ним не оскаржується, він не погоджується з висновками суду в частині відмови у зменшенні неустойки та просив апеляційний суд перевірити правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права в цій частині.

Щодо додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначив, що суд першої інстанції правомірно розподілив відповідні витрати пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких позивачу було відмовлено. На підтвердження понесення таких витрат відповідач посилався на укладені з адвокатським об`єднанням договори про надання правничої допомоги, умови яких передбачають фіксований розмір гонорару за ведення справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому відповідач вказував, що чинне законодавство та усталена практика Верховного Суду допускають компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, визначених у фіксованому розмірі, за умови підтвердження факту надання правничої допомоги та наявності відповідних договірних підстав. На думку відповідача, встановлення фіксованого гонорару не зумовлює необхідності визначення кількості годин, витрачених адвокатом на кожну окрему дію, оскільки розмір такого гонорару не залежить від фактично витраченого часу.

Відзив долучено до матеріалів справи.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 3028 грн.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову. Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №916/2590/21 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 241 136 грн 09 коп.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі рішення да додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 року та додаткове рішення від 27.07.2026 у справі №916/2590/21 не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 року та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі №916/2590/21 не потребують скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

04 березня 2021 року між Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Смартом” (підрядник) укладено договір про закупівлю № 12-197828-21, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого предмет закупівлі (за ДК 021:2015): ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Ремонт виробничої будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. № 1/0501 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація. Підрядник зобов`язується на власний ризик, своїми силами, з застосуванням своїх матеріалів, відповідно до завдання замовника виконати ремонт виробничої будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. №1/0501 (далі - роботи) за ціною, в обсягах, з характеристиками (якістю) та у строки згідно з умовами договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити підряднику належно виконані роботи в порядку, визначеному договором.

Згідно з п. 1.3 договору №12-197828-21 від 04.03.2021 склад, характер, обсяги, вартість робіт, інші показники (характеристики) визначені в додатку №1 до договору (далі - опис та основні вимоги до предмету договору), додатку № 2 до договору (далі - договірна ціна (з усіма розрахунками та локальними кошторисами), інших умовах договору.

Відповідно до п. 1.5 договору №12-197828-21 від 04.03.2021 місце виконання робіт: Виробничі будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. № 1/0501, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70.

У п. 2.1 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 визначена ціна договору (сума договору), яка відповідно до договірної ціни (з усіма розрахунками та локальними кошторисами), яка є додатком № 2 до договору, становить без ПДВ - 549 999,00 грн. (п`ятсот сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 00 коп.), ПДВ 20% - 109 999,80 грн. (сто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 80 коп.), разом з ПДВ 20% становить - 659 998,80 грн (шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім грн. 80 коп.).

Пунктами 2.3, 2.4 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 передбачено, що в ціну договору включені всі витрати, які здійснює підрядник з метою виконання цього договору. Ціна договору є твердою та відповідно до чинного законодавства може уточнюватись в порядку, визначеному цим договором.

Оплата за договором здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок підрядника (п. 3.1 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021).

За умовами п. 3.2 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 замовник здійснює оплату на наступних умовах:

- 3.2.1 Аванс становить не більше 20% від загальної вартості робіт та сплачується протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати отримання від підрядника (після набрання договором чинності) рахунку-фактури.

Підрядник виписує податкову накладну на всю суму авансу, отриманого від замовника. Дата виписки податкової накладної повинна співпадати з датою зарахування авансу на рахунок підрядника.

- 3.2.2 Подальша оплата здійснюється протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати підписання замовником Акту (-ів) приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в Сі (далі Акт (-и) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 уповноваженими представниками сторін (далі - Акт), та за наданим підрядником (після підписання зазначеного Акту (-ів)) рахунка-фактури, а також з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 3.3, 3.4 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 на виконання вимог п. 3.2 договору щодо надання рахунку-фактури, підрядник зобов`язаний направити рахунок-фактуру замовнику на узгодження. Замовник має право узгодити підряднику рахунок-фактуру або надати зауваження до нього. Замовник має право повернути рахунок-фактуру підряднику для виправлення або заміни у разі відсутності в рахунку-фактурі необхідної для оплати інформації.

У п. 3.5 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 сторони погодили, що датою оплати вважається дата списання коштів з рахунку замовника на користь підрядника. У випадку прострочення оплати з причини неналежно оформленого рахунку-фактури або його ненадання, замовник звільняється від відповідальності за прострочення платежу.

За положеннями п. 3.6 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 у разі порушення договірних зобов`язань з вини підрядника, всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними актами, підлягають поверненню замовнику протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання відповідної вимоги замовника з урахуванням індексу інфляції та процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, в розмірі облікової ставки НБУ від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок підрядника незалежно від того, припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги замовника чи ні.

Пунктом 4.1 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 сторони передбачили обов`язки підрядника, зокрема: виконати роботу відповідно до вимог замовника, а також чинних на території України актів, норм, правил у встановлені договором строки (п.п. 4.1.1); дотримуватись протягом строку виконання робіт вимог щодо чинності дозвільних документів, які згідно з чинним законодавством України надають підряднику право на провадження діяльності (за визначеними договором видами робіт), а у разі виникнення обставин, що можуть спричинити дострокове припинення дії будь-якого з таких документів до закінчення строку виконання робіт, негайно повідомити про це замовника (п.п. 4.1.2); сприяти замовнику у оформленні відповідних документів (відповідно вимог чинного законодавства) щодо початку та закінчення виконання робіт (пп. 4.1.3); отримати у замовника доступ до об`єкта робіт (робочого місця) (пп. 4.1.4); повідомляти замовника про: про хід виконання зобов`язань за договором, забезпечення роботи ресурсами; про обставини, що перешкоджають виконанню роботи в цілому чи окремих її складових, а також про заходи, необхідні для усунення таких обставин (пп. 4.1.5); здійснювати (за потреби та/або на вимогу замовника) відповідні випробовування устаткування, перевірку інших матеріальних ресурсів, які використовуються підрядником для виконання робіт, та повідомляти про це замовника (пп. 4.1.6); передати замовнику у порядку, передбаченому чинним законодавством України та договором, закінчені роботи (результат робіт) (пп. 4.1.10); своєчасно попередити замовника про наявність обставин, які можуть викликати загрозу якості або придатності устаткування, матеріальних ресурсів, виконаної роботи (пп. 4.1.13); оперативно реагувати на пропозиції/зауваження замовника, що стосуються виконання підрядником умов договору (пп. 4.1.14); своєчасно усувати недоліки роботи, допущені з його вини (пп. 4.1.15); у разі виявлення недоліків при прийманні роботи підрядник зобов`язується продовжити строк дії забезпечення виконання зобов`язань на строк їх усунення (пп. 4.1.17); передати замовнику у порядку, передбаченому чинним законодавством України та договором, виконану роботу, документи про виконання роботи (пп. 4.1.20).

У п. 4.2 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 визначені права підрядника: своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за виконану (прийняту замовником) роботу (пп. 4.2.1); на відшкодування, відповідно до чинного законодавства України та договору, завданих йому збитків (пп. 4.2.2); інші права, передбачені чинним законодавством (пп. 4.2.3).

Положеннями п. 4.3 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 сторони визначили обов`язки замовника: надати підряднику доступ до робочого місця (об`єкту, де будуть виконуватися роботи), дотримуючись при цьому порядку, визначеного нормативними актами щодо виконання робіт на енергетичних об`єктах та/або договором (пп. 4.3.1); надати підряднику для виконання робіт документи, які вимагаються чинним законодавством України та/або інші документи, необхідні для виконання робіт які повинні бути у замовника, за винятком документів, які підрядник може отримати самостійно. У цьому разі сторони погоджують строк передачі та перелік таких документів, а про їх передачу складається відповідний акт (пп. 4.3.2); вчиняти дії, які залежать від замовника для початку робіт, для безпечного їх виконання (пп. 4.3.3); при виявленні під час приймання роботи недоліків та/або відсутності передбачених договором документів, повідомляти про них підрядника (пп. 4.3.4); сприяти підряднику в межах своїх прав, обов`язків та можливостей у виконанні роботи, якщо таке сприяння підряднику необхідне (пп. 4.3.5); прийняти та оплатити належно виконані роботи в порядку, встановленому договором (пп. 4.3.6); інші обов`язки, передбачені чинним законодавством (пп. 4.3.7).

Відповідно до п. 4.4 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021правами замовника є, зокрема: здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, нагляд і контроль за ходом (строками), якістю, обсягами виконання роботи (пп. 4.4.1); під час прийняття роботи провести дослідження якості роботи, якщо якість викликає сумніви (пп. 4.4.2); відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк, визначений договором, стає неможливим (пп. 4.4.3); отримувати від підрядника протягом строку виконання ним зобов`язань пояснення з усіх питань, що стосується ходу виконання договору, і надавати, конкретизувати (коригувати) завдання (вимоги) (пп. 4.4.4); надати підряднику документи, які знаходяться або можуть знаходитись у замовника та мають відношення до предмету договору, якщо замовник визнає достатніми обґрунтування щодо виникнення у підрядника, в ході виконання роботи, потреби в таких документах; у цьому разі сторони погоджують строк передачі та перелік таких документів, а про їх передачу складається відповідний акт (пп. 4.4.5); вимагати безоплатного виправлення підрядником недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень при виконанні робіт та відшкодування завданих такими порушеннями збитків (пп. 4.4.6); відмовитися від прийняття виконаної роботи у разі невідповідності роботи умовам договору, або порушення строків її виконання (пп. 4.4.7); розірвати договір в односторонньому порядку у випадку порушення підрядником умов договору (пп. 4.4.8); вимагати відшкодування завданих замовнику збитків, у випадку порушення підрядником умов договору (пп. 4.4.9); контролювати хід виконання договору (пп. 4.4.10).

Забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами (матеріалами, устаткуванням, конструкціями тощо) здійснює підрядник відповідно до встановленого договором порядку. Якість (технічні характеристики), комплектація/комплектність, маркування (в тому числі вузлів та деталей), гарантія якості, повинні відповідати договору, даним (експлуатаційним документам) виробника матеріальних ресурсів, іншим чинним на момент поставки (передачі) документам (сертифікатам / іншим документам з якості щодо цього матеріального ресурсу (виробника, та (або) відповідного органу з сертифікації, та (або) документу щодо походження матеріальних ресурсів) та (або) нормативним актам на такий вид матеріальних ресурсів) (пп. 5.1, 5.2 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021).

Умовами п. 6.2 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 визначено, що організація підрядником виконання робіт та його дії у ході їх виконання повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам стандартів, іншій нормативній документації, що регламентує порядок виконання визначених договором робіт на енергетичних об`єктах.

У п. 6.4.6 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 передбачено, що підрядник зобов`язаний: повідомляти замовника, в тому числі на його запит, про хід (стадію) виконання робіт, готовності їх до передачі, про відхилення від узгодженого сторонами строку виконання робіт (із зазначенням причин, заходів щодо усунення відхилення тощо), про обставини, що перешкоджають виконанню робіт, а також про заходи, необхідні для усунення таких обставин, про загрозу виконанню робіт з вини замовника (пп. 6.4.6.1); попередити замовника про наявність обставин, які можуть викликати загрозу якості або придатності виконаних робіт. Таке попередження надається підрядником негайно після виникнення таких обставин (пп. 6.4.6.2); оперативно реагувати на пропозиції / зауваження замовника, що стосуються виконання робіт (пп. 6.4.6.3).

За умовами п. 7.1 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 виконані підрядником роботи, устаткування та матеріальні ресурси, що використовуються ним для виконання робіт та забезпечення якими він здійснює, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів у електроенергетичній галузі, умовам договору, документації на такі матеріальні ресурси.

Згідно п. 7.2 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 замовник: зобов`язаний здійснювати контроль за веденням журналів виконаних робіт і технічний нагляд за ходом (строками), якістю, обсягами таких робіт, відповідністю виконаних робіт будівельним нормам та правилам, іншим установленим вимогам, умовам договору та має право у будь-який час викласти свої претензії щодо ходу виконання робіт, об`єктивності та повноти інформації підрядника, наданої на запит замовника; при виявленні невідповідності робіт, в тому числі ресурсів, установленим вимогам зобов`язаний видати підряднику письмове розпорядження про їх усунення, а при необхідності прийняти рішення про зупинення виконання робіт, заміну ресурсів.

За положеннями п. 8.1 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 проведення приймання та оцінювання виконаних робіт (етапів робіт, результату робіт) проводиться замовником відповідно до договору, вимог чинного на момент прийняття робіт законодавства України, нормативних документів, якими регламентуються питання виконання такого роду робіт.

Відповідно до п. 8.2 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 після одержання повідомлення підрядника про його готовність до передачі виконаних робіт, в тому числі етапу робіт, замовник зобов`язаний розпочати їх приймання. У випадках проведення попередніх випробувань виконаних робіт, в тому числі устаткування, їх приймання-передача проводиться у разі позитивного результату попереднього випробування.

У п. 8.3 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 сторони погодили, що передача підрядником виконаних робіт та приймання їх замовником оформлюється актом(-ами) приймання виконаних будівельних робіт (етапу робіт за визначений звітний період).

Згідно з п. 8.4 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 акт(и) приймання виконаних будівельних робіт:

- оформлюється за примірними формами № КБ-2в “Акт приймання виконаних будівельних робіт” і Довідки КБ-3 “Довідка про вартість виконаної будівельних робіт та витрати” (Додатки Т та У до Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013), якщо на момент складання таких первинних облікових документів не будуть застосовуватись інші форми), в 2 примірниках;

- передається(ються) підрядником, для перевірки та підписання замовнику;

- повинні підтверджувати обсяги, якість, вартість виконаних робіт договору, іншим вимогам замовника, будівельним, технічним нормативам тощо;

Разом з актами приймання виконаних будівельних робіт підрядником також передаються замовнику:

- документи, що підтверджують витрати, пов`язані з придбанням підрядником устаткування, забезпечення яким для виконання робіт він здійснював (відпускна ціна, накладні тощо), а також якість ресурсів, застосованих підрядником для виконання робіт (сертифікат якості (відповідності) / належно засвідчена його копія, експлуатаційна документація, інші, визначені договором документи), відповідність матеріальних ресурсів будівельним, технічним нормативам, іншим вимогам замовника тощо;

- підтверджуючі документи на інші витрати, зокрема на відрядження, транспортні, інші витрати (проживання працівників підрядника, проїзд, добові по фактичним витратам: довідка-розрахунок про фактичні витрати на відрядження за підписом керівника та головного бухгалтера підрядника, в якій зазначаються фактичні дані про кількість відряджених працівників та виплати за елементами витрат на відрядження, витрати підрядника на матеріали та комплектуючі, що були використані у роботах, включаються до форми КБ - 2в;

- акт про демонтоване майно замовника (якщо протягом звітного періоду мав місце демонтаж такого майна (устаткування);

- акт змонтованого устаткування (якщо у звітному періоді мав місце монтаж);

- інші документи, визначені договором, та/або ті, що повинні бути оформлені згідно з чинним законодавством України при виконанні таких робіт;

У разі ненадання підрядником будь-якого з документів, зазначених в цьому пункті договору, замовник не розглядає зазначені в цьому пункті договору акти до отримання всіх документів, і строк для розгляду акту приймання виконаних будівельних робіт починається з дати надання підрядником всіх документів.

Відповідно до п. 8.5 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 замовник здійснює перевірку кожного акту (на відповідність зазначених в ньому даних фактично виконаним роботам, фактично виконаних робіт відповідним нормативам (щодо обсягів, вартості робіт, їх якості), будівельним та технічним нормативам), вимогам замовника, підтвердження витрат підрядника.

Прийняття робіт / оформлення зауважень замовника, якщо такі матимуть місце здійснюється протягом 5 робочих днів з дати надходження від підрядника акту приймання виконаних робіт (п. 8.6 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021).

У п. 8.7 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 сторони погодили, що за умови відсутності зауважень до підрядника щодо виконаних робіт, до правильності і повноти оформлення зазначеної договором документації, замовник протягом визначеного в цьому пункті договору періоду з дати надходження йому цього акту підписує всі примірники та повертає підряднику один примірник акту.

Положеннями п. 8.8 договору №12-197828-21 від 04.03.2021 передбачено, що у разі відмови замовника від підписання акту виконаних будівельних робіт (через наявність зауважень, викликаних недоліками виконаних робіт), протягом зазначеного періоду складається відповідний документ (акт) про недоліки.

Якщо підрядник не прибуде (протягом строку, визначеного у виклику, який підряднику надається (шляхом особистого вручення або шляхом надіслання відповідного повідомлення) разом з зауваженнями замовником або поштовим відправленням згідно з реквізитами підрядника), для складання двостороннього документу про недоліки, замовник вправі скласти односторонній акт про недоліки.

Документ про недоліки направляється підряднику для виконання; при цьому такий документ (акт) про недоліки вважається врученим підряднику в день відправлення замовником, якщо інше не визначено чинним законодавством України.

Пунктом 8.9 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 визначено, що допущені підрядником недоліки, виявлені в процесі приймання-передачі виконаних робіт, усуваються ним протягом строку, визначеного замовником, після чого підрядник повторно направляє (разом із звітом щодо усунення недоліків) для підписання акт приймання виконаних будівельних робіт, до якого надавались зауваження; при цьому всі затрати по усуненню недоліків покладаються на підрядника без компенсації замовником.

Повторно направлений підрядником акт розглядається замовником відповідно до визначеного договором порядку.

За умовами п. 8.10 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 якщо протягом періоду, визначеного в документі (акті) про недоліки, недоліки підрядником не усуваються, замовник вправі відмовитися від прийняття робіт (етапів робіт, закінчених робіт) та їх оплати, розірвати договір в односторонньому порядку, вправі вимагати від підрядника повернення сплачених грошових сум (авансу, подальшої оплати), сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків, або вчинити інші дії згідно з чинним законодавством України, зокрема, прийняти будівельні роботи в тій частині, до яких відсутні зауваження.

Згідно з п. 8.11 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 на етапі прийняття закінчених робіт, підписання документів про закінчення робіт (передача результату робіт) сторони діють згідно з умовами пунктів 8.5-8.10 договору.

Відповідно до п. 10.1 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та договором.

У п. 10.2 договору №12-197828-21 від 04.03.2021 сторони погодили, що за порушення строків оплати (за винятком випадків, встановлених договором: відсутність / зменшення фінансування витрат замовника у відповідному періоді) замовник сплачує підряднику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За порушення строків виконання зобов`язань (виконання робіт, поставки устаткування/матеріальних ресурсів тощо), підрядник сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості зобов`язань, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів підрядник повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості (п. 10.3 договору №12-197828-21 від 04.03.2021).

Пунктом 10.4 договору №12-197828-21 від 04.03.2021 визначено, що за порушення умов зобов`язання щодо якості робіт, устаткування, інших матеріальних ресурсів (у т.ч. протягом гарантійного строку) підрядник повинен сплатити замовнику штраф згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних робіт, неякісного устаткування/матеріальних ресурсів.

Положеннями п. 10.5 договору №12-197828-21 від 04.03.2021 у разі невиконання договірних зобов`язань з вини підрядника всі авансові платежі підлягають поверненню замовнику (протягом трьох банківських з дня отримання відповідної вимоги замовника) з урахуванням індексу інфляції, починаючи з дня його зарахування на рахунок підрядника.

Умовами п. 10.8 договору №12-197828-21 від 04.03.2021 передбачено, що застосування штрафних санкцій до сторони, яка порушила зобов`язання за договором, не звільняє її від виконання зобов`язань, крім випадків, коли замовник відмовився від прийняття виконання відповідних зобов`язань згідно з умовами договору.

Згідно з п. 10.10 договору №12-197828-21 від 04.03.2021 для вимог про стягнення з підрядника штрафних санкцій застосовується строк позовної давності три роки.

Відповідно до п. 10.11 договору №12-197828-21 від 04.03.2021 за прострочення виконання підрядником зобов`язань за договором нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 15.1 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 сторони погодили, що підрядник повинен виконати роботи після підписання договору сторонами відповідно до календарного графіку виконання робіт, який є додатком №3 до договору, але не пізніше 30 червня 2021 року.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 05 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 15.2 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021).

Пунктом 16.6 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 визначено, що замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, надіславши підряднику повідомлення про розірвання і пояснивши його причини, якщо підрядник порушив умови договору.

Положеннями п. 16.8 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 сторони домовились, що надсилання повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку здійснюється в письмовій формі. Сторона на адресу якої відправлено повідомлення про розірвання договору, вважається повідомленою про розірвання договору після спливу 10 денного строку з дати направлення письмового повідомлення іншою стороною.

Згідно з п. 16.9 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 у разі розірвання договору підрядник повинен протягом 3 днів з дати розірвання договору повернути замовнику невикористаний ним аванс.

Пунктом 18.3 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 визначено, що додатки до договору є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 19.1 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 невід`ємною частиною договору є:

- 19.1.1 – Додаток №1 Опис та основні вимоги до предмета договору.

- 19.1.2 – Додаток №2 Договірна ціна (з усіма розрахунками та локальними кошторисами).

- 19.1.3 – Додаток № 3 Календарний графік виконання робіт.

Також із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено та підписано додатки до договору, а саме: додаток №1 – “Опис та основні вимоги до предмету договору ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Ремонт виробничої будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. №1/0501 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація”; додаток №2 – “Договірна ціна на будівництво ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Ремонт виробничої будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. №1/0501 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація, що здійснюється в 2021 році”; “Пояснювальна записка ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Ремонт виробничої будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. №1/0501 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація”; “Зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Ремонт виробничої будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. №1/0501 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація”; “Розрахунки №№ 1 – 4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи / монтажні роботи; “Підсумкові вартісні параметри”; “Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Ремонт виробничої будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. №1/0501 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація”; “Підсумкова відомість ресурсів”; “Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Ремонт виробничої будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. № 1/0501 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація”; “Підсумкова відомість ресурсів”; додаток № 1 – “ Календарний графік виконання робіт”.

Інших належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за договором підряду від 14.03.2021 №12-197828-21 у загальному розмірі 241 136 грн 09 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (втратив чинність та підлягає застосуванню тут і далі по тексту у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, укладений між сторонами по справі договір з капітального ремонту і реставрації, який за своєю суттю є договором будівельного підряду, є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов`язань відповідно до ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України). В свою чергу згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 15.1 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 сторони погодили, що підрядник повинен виконати роботи після підписання договору сторонами відповідно до календарного графіку виконання робіт, який є додатком № 3 до договору, але не пізніше 30 червня 2021 року.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, роботи, передбачені спірним договором, відповідачем у визначений сторонами строк виконані не були. У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання договірних зобов`язань позивач звернувся до суду з вимогами про повернення сплаченого авансу, стягнення інфляційних втрат та процентів за користування авансовими коштами, а також штрафних санкцій. Розрахунок заявлених до стягнення сум наведено позивачем у поданих позовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 замовником - Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго” сплачено на рахунок підрядника – Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” аванс у розмірі 131 999 грн 76 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1204 від 06.04.2021.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Смартом” звернулося до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” із листом від 22.03.2021 за вих. № 220321-ЛДП та листом (без дати та номеру), в яких Товариство просило допустити до виконання робіт з капітального ремонту виробничої будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. №1/0501 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація згідно договору №12-197828 від 04.03.2021 року персонал Товариства та дозволити в`їзд транспорту на об`єкт для виконання робіт за договором.

Так, 27.04.2021 службовою запискою №А-35980 директором Одеського РЕЦ Турянським О.О. повідомлено замовника про неналежне виконання підрядником зобов`язань за договором.

Крім того, листом від 28.04.2021 вих. №05/17399 Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” із вимогою, в якій Товариство вказало, що станом на 28.04.2021 виникає загроза недотримання графіку виконання робіт з підстав частої відсутності робітників, що може призвести до подальших суперечок та нарахування штрафних санкцій згідно з п. 10 договору, з огляду на що Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” наполягало на належному виконанні умов договору фахівцями Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”.

У відповідь на вказаний вище лист, Товариство з обмеженою відповідальністю “Смартом” листом від 05.05.2021 за вих. № 050521-ЛУКР2 повідомило Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” про те, що при виконанні робіт у приміщеннях № 13 та 14 з улаштування цементної стяжки та ремонту штукатурки внутрішніх стін по каменю та бетону виникли дефекти (грибок) у зв`язку з низькою температурою у приміщеннях та необхідність виконання додаткових робіт по ремонту штукатурки внутрішніх стін по каменю та бетону, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю “Смартом” було вимушено призупинити виконання робіт та очікувати підвищення температури у приміщеннях для усунення дефектів (грибку) та висихання штукатурки. Також Товариство вказало, що роботи будуть виконані у терміни, передбачені договором № 12-197828-21 від 04.03.2021 та додатками до нього.

Між тим, у листі від 05.05.2021 за вих. № 050521-ЛУКР, адресованому Приватному акціонерному товариству “Національна енергетична компанія “Укренерго”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Смартом” вказало про необхідність виконання додаткових робіт, закупівлі додаткового обладнання та заміни обладнання, передбаченого Додатком 1 та Додатком 2 до договору для належного виконання робіт, з огляду на що просило створити комісію для прийняття рішення по вказаним питанням.

Надалі, Товариство з обмеженою відповідальністю “Смартом” звернулося до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” із листом від 05.05.2021 за вих. № 050521-ЛДП, в якому Товариство просило допустити до виконання робіт з капітального ремонту виробничої будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. №1/0501 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація згідно договору № 12-197828 від 04.03.2021 року персонал Товариства.

Листом від 20.05.2021 за вих. № 200521-ЛУКР Товариство з обмеженою відповідальністю “Смартом” повторно надано відповідь на лист Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” від 28.04.2021 за вих. №05/17399, в якому вказало, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Смартом” намагається якнайшвидше вирішити питання, які перешкоджають належному виконанню робіт, шляхом направлення замовнику листів із зазначенням обставин, що спричинили затримку у виконанні робіт та сподівання на оперативне реагування замовника для усунення зазначених обставин, для можливості Товариство з обмеженою відповідальністю “Смартом” продовжити виконання робіт за договором.

Так, листом від 25.05.2021 за вих. № 250521-ЛДП Товариство з обмеженою відповідальністю “Смартом” звернулося до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” із проханням допуску персоналу Товариства до виконання робіт з капітального ремонту виробничої будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. № 1/0501 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація згідно договору № 12-197828 від 04.03.2021 року.

У відповідь на вказаний лист підрядника, листом від 26.05.2021 за вих. №05/21607 замовником - Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго” надано відповідь щодо заявлених підрядником перепон у виконанні робіт з вимогою пришвидшення виконання зобов`язань за договором. Зокрема, Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” вказало, що навіть поява грибку в одному з кутів приміщення № 13 не викликає перешкод у виконанні обсягів робіт у інших приміщеннях та фасаду будівлі, при цьому в отриманих листах на допуск персоналу Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” сумарно заявлено 14 чоловік, з яких навіть не всі з`явилися на вступний інструктаж, а працює лише один, інколи два чоловіки. При цьому у вказаному листі Товариство вказало, що, враховуючи малу кількість виконавців робіт та кількість робочих днів, коли виконувалися роботи, станом на 25 травня фактично виконані наступні роботи: Внутрішні приміщення №13, 14; фактичний об`єм оштукатурених поверхонь стін в приміщеннях - 30 м2; розбирання покриттів підлог з щитового паркету-30 м2; улаштування цементної стяжки - 30 м2; часткове шпаклювання стін; штукатурення віконних укосів; прокладання проводу для освітлення; сходові марші, площадки; виконано очищення металевих конструкцій від фарби та демонтовано дерев`яні накладки перил; санвузол; роботи виконані без установлення чаш (унітазів) підлогових та облицювання поверхонь.

Листом від 02.06.2021 за вих. № 05/22655 Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго”, як замовник, після огляду приміщення повідомив підрядника Товариство з обмеженою відповідальністю “Смартом” про виявлення невиконання більшої частини робіт першого етапу, з огляду на що Товариство просило 04.06.2021 року о 10:00 год. уповноваженій особі Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” з`явитися безпосередньо на об`єкті для обговорення подальших дій щодо невідкладного виконання обсягів робіт згідно з договором, а також наполягало на належному виконанні умов договору фахівцями Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, в іншому випадку буде проведено нарахування штрафних санкцій згідно з п. 10 договору.

У подальшому, як убачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” із листом від 25.06.2021 за вих. № 05/26614, в якому замовник у зв`язку із завершенням строків виконання робіт повторно викликав на 30.06.2021 повноважного представника підрядника на об`єкт для встановлення обсягу виконаних робіт.

Комісією у складі представників Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” та представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” - т.в.о. головного інженера Федченко М.О. здійснено огляд об`єкту, під час якого виявлено, що роботи за договором підрядником належним чином не виконано, про що 30.06.2021 складено акт комісійного огляду про недоліки.

Листом від 02.07.2021 за вих. №05/27836 Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго” направлено Товариству з обмеженою “Смартом” акт комісійного огляду про недоліки від 30.06.2021 з вимогою повного виконання робіт за договором, а також вказано, що станом на 30.06.2021 Товариство не надало акти виконаних робіт, що унеможливлює підтвердження виконання робіт та являє собою порушення умов договору.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором №12-197828-21 від 04.03.2021 Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” із претензією від 09.07.2021 за вих. № 05/29024, в якій Товариство вимагало підрядника сплатити пеню на суму 5 939 грн 99 коп.

У відповідь на вказану претензію Товариством з обмеженою відповідальністю “Смартом” надано відповідь від 12.07.2021 за вих. № 12-2/07-21, зі змісту якої вбачається, що підрядник з вимогами претензії не погоджується, посилається на невідповідність обсягів робіт тендерній документації, необхідності виконання додаткових робіт, непередбачених умовами договору, відсутності вини підрядника у порушенні строків виконання робіт, відсутності повноважень у т.в.о. головного інженера Федченко М.О. на підписання акту про недоліки зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, неможливістю виконання фасадних та покрівельних робіт через погодні умови, що підтверджується довідкою Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів та інформуванням про це замовника.

Листом від 20.07.2021 за № 05/30760 Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” надано відповідь на лист Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом”, яким спростовано наведені численні обставини підрядником, що, на його думку, перешкоджали вчасному виконанню робіт за договором та могли бути підставою для продовження строку дії договору та виконання робіт за ним.

У подальшому, листом від 13.09.2021 за вих. № 01-8/40305 Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго”, з огляду на неналежне виконання підрядником своїх зобов`язань за договором № 12-197828-21 від 04.03.2021 з посиланнями на його пункти, зокрема, пп. 4.4.3 та 16.6, повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю “Смартом” про розірвання договору в односторонньому порядку в 10-денний строк з дати направлення повідомлення, а також вимагало повернути невикористаний аванс у розмірі 131 999 грн 76 коп. шляхом його перерахування на розрахунковий рахунок замовника.

Крім того, листом від 23.10.2021 за вих. № 01-8/47750 Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю “Смартом” акти виконаних робіт, отримані разом з листом від 11.10.2021 № 11/1-10/21, без підписання та вимагало повернути невикористаний авансовий платіж у розмірі 131 999 грн 76 коп. шляхом його перерахування на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що твердження позивача про невиконання ним станом на 30.06.2021 робіт за договором не відповідає дійсності. Зокрема, відповідач посилався на акт від 01.06.2021, складений комісією з уповноважених представників позивача, яким зафіксовано фактично виконані на об`єкті роботи, а також на складений 07.06.2021 акт приймання виконаних будівельних робіт, відповідно до якого вартість виконаних робіт та використаних матеріалів становила 134 990 грн 92 коп. При цьому відповідач зазначав, що вказаний акт замовником не підписано, а листом від 23.10.2021 позивач повідомив про неможливість його підписання у зв`язку з одностороннім розірванням договору та необхідність повернення акту підряднику.

Надавши оцінку у сукупності наявним у справі доказам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо невиконання взагалі відповідачем робіт за договором № 12-197828-21 від 04.03.2021 спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Так, 01.06.2021 комісією у складі уповноважених представників позивача проведено огляд будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. № 1/0501 за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70, за результатами якого встановлено обсяг фактично виконаних на об`єкті будівельних робіт. При цьому огляд проведено без участі представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартом». Крім того, листом від 26.05.2021 за вих. №05/21607 позивач підтвердив виконання відповідачем частини передбачених договором робіт.

З метою встановлення фактичного обсягу, вартості та якості виконаних відповідачем робіт суд першої інстанції призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта № 22-633 від 19.11.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи фактично виконані в межах спірного договору будівельні роботи визначені згідно з наведеним у висновку переліком, а їх вартість, без урахування робіт із пожежної сигналізації та затягування проводу, становить 107 717 грн 74 коп. з ПДВ.

При цьому експертом встановлено, що проектна, у тому числі кошторисна, документація на ремонт зазначеної будівлі не розроблялася, у зв`язку з чим визначити відповідність виконаних робіт проектній документації неможливо. Водночас, обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт не відповідають обсягам та вартості робіт, зазначеним в акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року.

Колегія суддів також враховує, що експертом під час проведення дослідження не були враховані роботи із затягування проводів та роботи з пожежної сигналізації, оскільки матеріали справи містили суперечливі відомості щодо їх виконання, а встановлення відповідних обставин потребувало проведення електротехнічного дослідження. Отже, визначена експертом вартість фактично виконаних будівельних робіт у розмірі 107 717 грн 74 коп. не включає вартість зазначених робіт.

Таким чином, сукупність наявних у справі доказів, у тому числі акт огляду від 01.06.2021, лист позивача від 26.05.2021 та висновок судової будівельно-технічної експертизи № 22-633 від 19.11.2024, підтверджує факт виконання відповідачем частини робіт за спірним договором та спростовує доводи позивача про повне невиконання відповідачем договірних зобов`язань.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для прийняття доводів позивача щодо невиконання відповідачем робіт за договором у повному обсязі, оскільки такі доводи не узгоджуються з установленими у справі обставинами та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи № 22-633 від 19.11.2024 та визначення вартості фактично виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартом» робіт за договором № 12-197828-21 від 04.03.2021 у розмірі 107 717 грн 74 коп.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у висновку експерта № 22-633 від 19.11.2024 не було надано відповідей на всі питання, поставлені перед експертом ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2021. При цьому обидві сторони у справі вказували на неповноту зазначеного висновку, у зв`язку з чим судом першої інстанції вживалися заходи для проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, які потребують спеціальних знань.

Зокрема, ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 у справі №916/2590/21 було призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено іншій експертній установі – Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення експерта були поставлені питання в редакції ухвали суду від 02.12.2021, які також були продубльовані в ухвалі від 04.04.2025, а об`єктами дослідження визначено ті самі об`єкти, що надавалися для проведення первинної судової експертизи.

Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції, повторні судові будівельно-технічни експертизи, призначені ухвалами від 04.04.2025 та від 24.09.2025, фактично не були проведені, зокрема, у зв`язку з несплатою відповідачем вартості експертного дослідження, що підтверджується повідомленням судового експерта Ткача П.І. про неможливість надання висновку № СЕ-19/116-25/32129-БТ та з неможливістю своєчасного розгляду клопотання судового експерта №СЕ-19/116-25/10191-БТ від 29.04.2025.

Відповідно до частини першої статті 98 та статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта є одним із доказів у справі та не має для суду заздалегідь встановленої сили. Такий висновок підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №22-633 від 19.11.2024 було частково підтверджено виконання в межах договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 робіт з ремонту виробничої будівлі РВБ Одеського РЕЦ інв. №1/0501 за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70. Експертом визначено перелік та обсяги фактично виконаних робіт та встановлено, що їх вартість без урахування робіт з пожежної сигналізації та робіт із затягування проводу становить 107 717 грн 74 коп.

Колегія суддів погоджується з оцінкою судом першої інстанції зазначеного висновку експерта як належного та допустимого доказу в тій частині, у якій ним підтверджено факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартом» робіт на суму 107 717 грн 74 коп. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлений експертом обсяг фактично виконаних робіт або підтверджували виконання відповідачем робіт у більшому розмірі.

З огляду на викладене колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням листування між сторонами, акта контрольних обмірів фактично виконаних робіт за договором №12-197828-21 від 04.03.2021, а також висновку експерта №22-633 від 19.11.2024, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальності «Смартом» підрядних робіт у межах спірного договору на суму, що перевищує 107 717 грн 74 коп.

При цьому колегія суддів враховує, що саме з метою перевірки доводів сторін щодо повноти та правильності висновку експерта № 22-633 від 19.11.2024 судом першої інстанції неодноразово вживалися заходи для проведення повторних судових будівельно-технічних експертиз. Водночас, проведення призначених судом повторних експертиз не відбулося з причин, зазначених вище, у тому числі, у зв`язку з несплатою відповідачем вартості експертного дослідження.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставне зменшення судом першої інстанції суми авансового платежу, що підлягає поверненню, на 107 717 грн 74 коп.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, зазначена сума відповідає вартості фактично виконаних відповідачем робіт, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та було враховано судом при визначенні розміру авансових коштів, які підлягають поверненню.

При цьому саме по собі непідписання замовником актів виконаних робіт не свідчить про невиконання відповідних робіт та не спростовує встановленого судом факту їх фактичного виконання. Визначаючи обсяг виконаних робіт, суд першої інстанції надав оцінку всім наявним у справі доказам у їх сукупності, а не виходив виключно з факту прийняття чи неприйняття робіт замовником.

Доводи апелянта про те, що вартість робіт у розмірі 107 717 грн 74 коп. не могла бути врахована при визначенні суми авансу, фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом першої інстанції та не містять належного обґрунтування помилковості встановленого ним обсягу фактично виконаних робіт.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність врахування вартості фактично виконаних робіт у розмірі 107 717 грн 74 коп. при визначенні суми авансового платежу, що підлягає поверненню, у зв`язку з чим відповідний довід апеляційної скарги є необґрунтованим та відхиляється, про що було зазначено вище за текстом постанови.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції щодо доказового значення висновку експерта № 22-633 від 19.11.2024 та визначеного на його підставі обсягу фактично виконаних відповідачем робіт. При цьому позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції висновку експертизи, проведеного на його замовлення, на спростування врахованого судом висновку в якості належного та допустимого доказу по справі в цій частині.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилань відповідача на акт приймання будівельних робіт, відповідно до якого загальна вартість використаних матеріалів та виконаних підрядником робіт станом на 07.06.2021 становила 134 990 грн 92 коп. Листом № 01-8/47750 від 23.10.2021 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартом», що у зв`язку з розірванням замовником договору в односторонньому порядку акти виконаних робіт не можуть бути підписані та підлягають поверненню підряднику.

Водночас, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази направлення відповідачем зазначеного акту приймання будівельних робіт на адресу замовника за договором про закупівлю № 12-197828-21 від 04.03.2021,

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме по собі складення підрядником акту в односторонньому порядку не є безумовною підставою для виникнення у замовника обов`язку оплатити зазначену в такому акті вартість робіт. Передання та прийняття робіт на підставі односторонньо підписаного акту та виникнення за таким актом відповідних прав і обов`язків можливе за умови реального виконання робіт за договором та за відсутності обґрунтованої відмови замовника від їх прийняття у строк, визначений договором.

При цьому підрядник не позбавлений можливості зафіксувати факт відмови замовника від підписання акту, тоді як на замовника покладається обов`язок прийняти належно виконані роботи, а у разі виявлення недоліків – невідкладно заявити про них, у тому числі шляхом надання мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт. Такий підхід відповідає правовим висновкам, викладеному Верховним Судом у постанові від 21.08.2019 у справі №917/1489/18.

Отже, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зроблених за результатами повного та всебічного дослідження доказів у їх сукупності, та фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом доказів, яка сама по собі не свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належними та допустимими доказами у справі підтверджено часткове виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартом» робіт за договором № 12-197828-21 від 04.03.2021 на загальну суму 107 717 грн 74 коп. та наявності підстав для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення невикористаного авансового платежу за спірним договором.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, листом від 23.10.2021 за вих. № 01-8/47750 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю «Смартом» акти виконаних робіт, які були отримані разом із листом від 11.10.2021 № 11/1-10/21, без їх підписання.

При цьому у зазначеному листі замовник повідомив підрядника про те, що протягом строку дії договору роботи на об`єкті енергетичної інфраструктури ані в цілому, ані окремими етапами належним чином, зокрема, за обсягом та якістю, виконані не були. Замовник також зазначив, що наведені підрядником обставини щодо неможливості своєчасного виконання робіт вважає необґрунтованими, а твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартом» про повторне направлення актів виконаних робіт не підтверджені належними доказами.

Крім того, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернуло увагу на те, що акти виконаних робіт у будь-якому вигляді протягом строку дії договору на розгляд замовнику не надавалися, а акти, отримані 19.10.2021 разом із листом від 11.10.2021 № 11/1-10/21, надійшли на розгляд замовника вперше. У зв`язку з розірванням договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 в односторонньому порядку такі акти не могли бути підписані та підлягали поверненню підряднику.

Також замовник зазначив, що наведені в актах обсяги робіт, які підрядник вважав частково виконаними, не відповідали умовам договору щодо якості виконання та фактичним обсягам робіт, а тому не могли бути прийняті замовником навіть протягом строку дії договору. У зв`язку з цим Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» вимагало повернення невикористаного авансового платежу у розмірі 131 999 грн 76 коп.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що після отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартом» актів виконаних робіт замовник повернув їх без підписання, чим реалізував своє право на відмову від підписання відповідних актів.

Відповідно до пункту 16.6 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 замовник мав право розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення підряднику повідомлення про розірвання договору із зазначенням його причин у разі порушення підрядником умов договору.

Згідно з пунктом 16.8 зазначеного договору сторони погодили, що повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку надсилається у письмовій формі, а сторона, на адресу якої направлено таке повідомлення, вважається повідомленою про розірвання договору після спливу десятиденного строку з дати направлення письмового повідомлення іншою стороною.

Так, листом від 13.09.2021 за вих. № 01-8/40305 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартом» про розірвання договору №12-197828-21 від 04.03.2021 в односторонньому порядку після спливу десятиденного строку з дати направлення такого повідомлення.

Підставою для розірвання договору замовник визначив пункт 4.4.3 договору та частину другу статті 849 Цивільного кодексу України, пославшись на неналежне виконання підрядником взятих на себе договірних зобов`язань. Одночасно замовник вимагав повернення невикористаного авансового платежу у розмірі 131 999 грн 76 коп..

З огляду на наведене, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» реалізувало передбачене пунктами 16.6, 16.8 договору право на одностороннє розірвання договору про закупівлю № 12-197828-21 від 04.03.2021. При цьому факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартом» відповідного повідомлення замовника за вих. № 01-8/40305 підрядником не заперечується.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що замовник неодноразово звертався до підрядника з вимогами щодо повернення невикористаного авансового платежу у розмірі 131 999 грн 76 коп.

При цьому, відповідно до пункту 16.9 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021 у разі розірвання договору підрядник зобов`язаний протягом трьох днів з дати розірвання договору повернути замовнику невикористаний ним аванс.

Водночас, як уже зазначалося, судом першої інстанції встановлено факт часткового виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартом» робіт за спірним договором на загальну суму 107 717 грн 74 коп. Зазначений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає правильним та таким, що відповідає наявним у матеріалах справи доказам, про що було зазначено вище за текстом постанови.

За таких обставин колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача підлягає не вся сума сплаченого авансу, а лише його невикористана частина.

Зокрема, розмір невикористаного авансового платежу становить 24 282 грн 02 коп., що визначається як різниця між сумою сплаченого авансу – 131 999 грн 76 коп. та вартістю фактично виконаних підрядником робіт 107 717 грн 74 коп. (131 999 грн 76 коп. – 107 717 грн 74 коп. = 24 282 грн 02 коп.).

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність повернення відповідачем усієї суми авансового платежу у розмірі 131 999 грн 76 коп., з огляду на те, що посилання скаржника на пункт 16.9 договору не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки обов`язок підрядника повернути невикористану суму авансу не означає необхідності повернення коштів у частині вартості робіт, фактично виконаних підрядником.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем фактично виконано роботи на загальну суму 107 717 грн 74 коп. Відтак, саме на цю суму авансові кошти не можуть вважатися невикористаними та такими, що підлягають поверненню замовнику. Натомість, поверненню підлягає залишок авансового платежу в розмірі 24 282 грн 02 коп.

Сам факт розірвання договору, недосягнення передбаченого договором кінцевого результату або непідписання замовником актів виконаних робіт не свідчить про відсутність у відповідача права на врахування вартості фактично виконаних робіт. При вирішенні цього питання суд першої інстанції вірно надав оцінку доказам щодо фактичного виконання робіт та їх вартості.

Таким чином, доводи апелянта про те, що відповідач зобов`язаний повернути всю суму авансу, ґрунтуються на помилковому ототожненні невикористаної суми авансу із загальною сумою попередньої оплати. Встановивши факт виконання відповідачем робіт на суму 107 717 грн 74 коп., суд першої інстанції правомірно врахував їх вартість при визначенні розміру коштів, що підлягають поверненню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 24 282 грн 02 коп. невикористаного залишку авансового платежу, а доводи апеляційної скарги в цій частині вважає необґрунтованими.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам щодо неналежної якості, незавершеності та неприйняття замовником виконаних робіт.

Встановлення судом факту виконання відповідачем робіт на суму 107 717 грн 74 коп. не означає визнання таких робіт належним та повним виконанням усіх договірних зобов`язань. Зазначена обставина була врахована судом виключно при визначенні розміру авансових коштів, які фактично були використані підрядником на виконання робіт, та, відповідно, суми авансу, що підлягає поверненню.

Сам по собі факт неприйняття замовником виконаних робіт не свідчить про те, що такі роботи фактично не виконувалися. Водночас, посилання апелянта на їх неналежну якість та незавершеність не спростовують встановленого судом факту виконання робіт на визначену суму, якщо такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами в обсязі, необхідному для виключення їх вартості з розрахунку фактично виконаних робіт.

Отже, суд першої інстанції правильно розмежував факт часткового виконання робіт та факт належного виконання відповідачем договору в цілому. Врахування вартості фактично виконаних робіт при визначенні суми авансового платежу, що підлягає поверненню, не свідчить про визнання договору виконаним належним чином та не позбавляє замовника права на застосування передбачених договором і законом наслідків порушення зобов`язань. До того ж, в даному спорі не були заявлені вимоги щодо якості та належності виконаних підрядником робіт.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартом» про неможливість виконання умов договору у зв`язку з несприятливими погодними умовами та невідповідністю проектно-кошторисної документації фактичному обсягу робіт.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору. Підписуючи договір № 12-197828-21 від 04.03.2021, відповідач погодив строк виконання робіт до 30.06.2021, їх обсяг та тверду договірну ціну, а тому мав можливість до укладення договору оцінити умови та ризики його виконання.

Посилання відповідача на неможливість визначення фактичного обсягу робіт до укладення договору належними та допустимими доказами не підтверджені. Підписавши договір та проектно-кошторисну документацію без зауважень, підрядник прийняв на себе обов`язок виконати передбачені ними роботи.

Згідно зі статтями 844, 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконувати роботи відповідно до проектної документації та погодженого кошторису. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. Доказів внесення сторонами відповідних змін до договору чи проектно-кошторисної документації матеріали справи не містять.

Саме по собі направлення підрядником листів щодо необхідності виконання додаткових робіт не свідчить про їх погодження замовником. Так само обґрунтовано відхилено судом першої інстанції заяву свідка ОСОБА_1 , оскільки наведені в ній відомості щодо зміни обсягів робіт та їх погодження усно не підтверджені належними письмовими доказами.

Щодо вимог Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” 4 710 грн 40 коп. процентів за користування коштами (авансом) та 2 786 грн 12 коп. інфляційних втрат за користування авансом, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування відповідачу процентів за користування авансовими коштами та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням строків виконання договірних зобов`язань.

Встановивши факт прострочення виконання робіт та наявність непідтвердженого виконаними роботами залишку авансового платежу, суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення статті 612 Цивільного кодексу України та пункту 3.6 договору № 12-197828-21 від 04.03.2021. При цьому судом першої інстанції правомірно враховано, що відповідальність за користування авансовими коштами поширюється лише на суму авансу, яка не підтверджена належним виконанням робіт.

З огляду на встановлену судом вартість фактично виконаних робіт у розмірі 107 717 грн 74 коп., нарахування процентів та інфляційних втрат обґрунтовано здійснено не на всю суму авансу, а на його непідтверджений залишок у розмірі 24 282 грн 02 коп.

Здійснивши перевірку наведеного судом першої інстанції розрахунку, колегія суддів не встановила в ньому помилок та погоджується з визначеними до стягнення сумами: 866 грн 50 коп. процентів за користування авансом та 810 грн 06 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 06.04.2021 по 22.09.2021.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення в цій частині колегія суддів також не вбачає.

Стосовно вимог Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” 40 919 грн 93 коп. пені та 46 199 грн 91 коп. штрафу відповідно до п. 10.3 договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартом» пені та штрафу у зв`язку з порушенням строків виконання договірних зобов`язань.

Встановивши факт прострочення виконання робіт, суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення статей 610, 611, 546, 548 Цивільного кодексу України та пункту 10.3 договору, яким передбачено відповідальність підрядника у вигляді пені за кожен день прострочення та штрафу у разі прострочення понад 30 днів.

Разом з тим суд правильно врахував, що нарахування штрафних санкцій має здійснюватися не на всю суму договору, а на вартість зобов`язань, які фактично залишилися невиконаними. З огляду на встановлену вартість виконаних робіт у розмірі 107 717 грн 74 коп., базою для нарахування пені та штрафу визначено суму 552 281 грн 06 коп.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок, колегія суддів погоджується з визначеними до стягнення сумами 46 391 грн 61 коп. пені за період прострочення з 01.07.2021 по 22.09.2021 та 38 659 грн 67 коп. штрафу.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення пені та штрафу є законними й обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Підстав для зміни чи скасування рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки до 1 грн, заявлених до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартом».

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення неустойки, суд першої інстанції обґрунтовано врахував положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, відповідно до яких таке зменшення є правом суду та можливе з урахуванням конкретних обставин справи, принципів розумності, справедливості, добросовісності та необхідності забезпечення балансу інтересів сторін.

Посилання відповідача на несприятливі погодні умови, розбіжності в обсягах робіт, поведінку замовника, відсутність збитків та складне фінансове становище саме по собі не свідчать про наявність виняткових обставин, які б зумовлювали необхідність зменшення неустойки. Належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних обставин відповідачем не надано.

При цьому місцевим судом враховано ступінь виконання відповідачем договірних зобов`язань, тривалість прострочення, розмір нарахованих штрафних санкцій та їх співвідношення з наслідками порушення. Зменшення неустойки не повинно нівелювати її стимулюючу та компенсаційну функцію і фактично звільняти боржника від відповідальності за порушення договору. За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки.

Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі №916/2590/21 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарсько процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч.ч.1,3 ст. 123 Господарсько процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Частиною 1ст. 124 Господарсько процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті спору є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарсько процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву від 29.11.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю “Смартом” було зазначено, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести, у зв`язку з розглядом справи, складається, зокрема, з витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 29 000 грн.

Колегія суддів зазначає, що під час ухвалення Господарським судом Одеської області рішення від 08.07.2026 у справі № 916/2590/21 питання розподілу судових витрат було вирішено лише в частині судового збору та витрат на проведення експертизи. Водночас питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції не вирішувалося.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до положень статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 “Послуги. Загальні положення” цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

З огляду на предмет договору про надання правової допомоги, об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв`язку із вирішенням спору в суді.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2021 між Адвокатським об`єднанням “Паверлекс” (об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Смартом” (клієнт) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п. 1.1 якого об`єднання за дорученням клієнта та в його інтересах, зобов`язується надати останньому правову (правничу) допомогу, а клієнт зобов`язується сплатити за це гонорар.

Згідно п. 1.2 договору, під правовою допомогою у цьому договорі розуміється юридичний захист прав та інтересів клієнта у спорі (справі) №916/2590/21 за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” про стягнення 14 519 грн 97 коп., а також з інших питань, що пов`язані з даним спором.

Відповідно до п. 1.3 договору, для цілей цього договору правова допомога може надаватися в таких видах: консультації та роз`яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства, з питань, що пов`язані з предметом правової допомоги; складання позовів, заяв, скарг, клопотань та інших документів правового характеру; посвідчення копій документів у справах, які веде об`єднання; здійснення представництва та ведення справ в суді, інших державних органах перед фізичними та юридичними особами; виконання адвокатських обов`язків відповідно до кримінально-процесуального законодавства; інші види юридичної допомоги, що не передбачені цим договором, однак є необхідними для його належного виконання.

В п. 2.4 договору передбачено, що на вимогу клієнта адвокат надає йому звіт про виконану роботу та акт приймання-здачі наданих послуг за певний період.

Згідно п. 5.1 договору, гонорар являється єдиною формою отримання об`єднанням винагороди за надання правової (правничої) допомоги клієнтові.

Відповідно до п. 5.2 договору, за ведення справи в суді першої інстанції клієнт сплачує об`єднанню гонорар у розмірі 4000 грн. протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Цей договір діє до повного виконання сторонами його умов (п. 6.5 договору).

Крім того, 10.11.2021 між Адвокатським об`єднанням “Паверлекс” (об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Смартом” (клієнт) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п. 1.1 якого об`єднання за дорученням клієнта та в його інтересах, зобов`язується надати останньому правову (правничу) допомогу, а клієнт зобов`язується сплатити за це гонорар.

Згідно п. 1.2 договору, під правовою допомогою у цьому договорі розуміється юридичний захист прав та інтересів клієнта у спорі (справі) №916/3320/21 за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” про стягнення 226 616 грн 12 коп., з яких 131 999 грн 76 коп. авансу, 40 919 грн 93 коп. пені, 46 199 грн 91 коп. штрафу, 2 786 грн 12 коп. інфляційних витрат за користування авансом та 4 710 грн 40 коп. процентів за користування коштами (авансом), а також з інших питань, що пов`язані з даним спором.

Пункти 1.3, 2.4, 5.1, 6.5 договору від 10.11.2021 є ідентичні пунктам 1.3, 2.4, 5.1, 6.5 договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.10.2021.

Відповідно до п. 5.2 договору, за ведення справи в суді першої інстанції клієнт сплачує об`єднанню гонорар у розмірі 25 000 грн протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Також, в матеріалах справи міститься складений адвокатським об`єднанням “Паверлекс” звіт про обсяг наданих об`єднанням послуг з надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю “Смартом” по договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 18.10.2021 та договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 10.11.2021 у справі №916/2590/21 в суді першої інстанції, в якому наведений детальний перелік виконаних адвокатським об`єднанням робіт з вказанням дат надання послуг та адвокатів об`єднання, якими безпосередньо надавались такі послуги. При цьому, згідно з поданою до суду випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказані у звіті адвокати є учасниками АО “Паверлекс” та їх статус підтверджується поданими суду копіями свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю. Зазначений звіт об`єднання містить відмітку, засвідчену підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” та печаткою товариства, згідно з якою відповідач зі звітом ознайомлений, з обсягом наданих послуг погоджується, претензій до якості робіт не має.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Смартом” в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатами: Фомічовим В.О. на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії ВН №1142775 від 30.05.2022 та Свідою К.В. на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії ВН №1068829 від 28.10.2021 та довіреностей, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевказані докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність відповідачем факту надання йому правничої допомоги.

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи позивача про відсутність підстав для розподілу витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з ненаданням доказів їх фактичної сплати.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, умовами договорів про надання правничої допомоги передбачено, що обов`язок клієнта зі сплати гонорару виникає у визначений сторонами строк після набрання законної сили рішенням суду. Отже, на момент вирішення питання про розподіл судових витрат відповідні витрати могли ще не бути фактично сплачені.

Водночас відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи за умови підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, незалежно від того, чи були такі витрати фактично сплачені на момент вирішення питання про їх розподіл.

Таким чином, відсутність на момент розгляду справи доказів фактичної сплати гонорару сама по собі не є підставою для відмови у розподілі відповідних судових витрат, якщо їх розмір та обсяг наданої правничої допомоги належним чином підтверджені.

Водночас, судом першої інстанції зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, договорами про надання правової (правничої) допомоги від 18.10.2021 та від 10.11.2021 було передбачено фіксований розмір гонорару адвоката у загальній сумі 29 000 грн.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Даний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21.

Верховний Суд в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу з огляду на складність та обсяг виконаної представником роботи.

Як встановлено судом першої інстанції, справа характеризувалася значним обсягом матеріалів, тривалим розглядом, необхідністю дослідження значної кількості доказів, у тому числі, висновку експерта, розглядом численних клопотань сторін та проведенням судових експертиз. Представник відповідача брав участь у судових засіданнях та здійснював підготовку і подання до суду низки процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів відповідача.

З огляду на характер спірних правовідносин, обсяг матеріалів справи, тривалість її розгляду та фактичний обсяг наданої правничої допомоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що справа не є типовою чи простою, а виконана представником відповідача робота об`єктивно потребувала відповідних витрат часу та професійних зусиль.

Водночас, позивачем не наведено конкретних обставин та не надано належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість, неспівмірність або нерозумність заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин доводи позивача щодо неспівмірності витрат є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання сторони на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу та незгода з їх розміром не є достатньою підставою для відмови у їх відшкодуванні. Відповідна позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, викладена в постанові від 15.05.2020 року по справі № 910/5410/19).

Оцінивши обсяг матеріалів справи, кількість та характер підготовлених представником відповідача процесуальних документів, його участь у судових засіданнях, тривалість розгляду справи, а також погоджений сторонами фіксований розмір гонорару, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про співмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000 грн зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правильно застосував положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо пропорційного розподілу судових витрат між сторонами. Відповідно, врахувавши встановлену частку задоволених позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано визначив суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача, у розмірі 15648 грн 40 коп.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо співмірності витрат та їх розподілу відповідають обставинам справи та вимогам процесуального законодавства, а доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

Посилання скаржника на похідний характер додаткового рішення від основного рішення є правильним за своєю суттю, однак у даному випадку не свідчить про наявність підстав для його зміни чи скасування, оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції від 08.07.2026 залишається без змін, а апеляційна скарга позивача без задоволення.

Відтак відсутні правові підстави для зміни встановленого судом першої інстанції співвідношення задоволених та відхилених позовних вимог, яке було покладено в основу розподілу судових витрат. Відповідно, підстав для покладення витрат на професійну правничу допомогу відповідача на позивача в іншому розмірі, ніж визначено додатковим рішенням, колегія суддів не вбачає.

Оскільки позовні вимоги були задоволені судом першої інстанції лише частково, суд обґрунтовано здійснив пропорційний розподіл витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначив до стягнення з позивача на користь відповідача 15 648 грн 40 коп. таких витрат.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, колегія суддів, застосовуючи стандарт доказування «вірогідності доказів», дійшла висновку про їх недостатність для спростування висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних судових рішеннях. Позивачем не доведено належними, вірогідними та допустимими доказами наявності підстав для задоволення позовних вимог у частині, в якій судом першої інстанції у їх задоволенні відмовлено. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції доказів, однак не спростовують встановлених ним обставин та правильності зроблених висновків. Водночас, в матеріалах справи наявні докази, які у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в повному обсязі. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення вважає законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим залишає їх без змін.

Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи судові рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим оскаржувані рішення, які переглядалися в апеляційному порядку, є правомірними, а доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судових рішень у даному випадку відсутні.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 року та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі №916/2590/21 відповідають обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для їх скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 244, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 року та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 року у справі № 916/2590/21 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 року та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 у справі №916/2590/21 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.10.2026 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Н.М.Принцевська

А.І. Ярош