Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №916/5331/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5331/25

м. Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи клопотання Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)

на рішення Господарського суду Одеської області

від 15 квітня 2026 року (повний текст складено 27.04.2026)

у справі № 916/5331/25

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)

до відповідача Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"

про стягнення 3 921 738,09 грн

суддя суду першої інстанції: Щавинська Ю.М.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2026 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (далі також – позивач, ДП «АМПУ», адміністрація ОМП) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства (АТ) «Енергетична компанія України» (далі також - відповідач) про стягнення з останнього зайво сплачених коштів у розмірі 3 921 738,09 грн. та судових витрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2026 у справі №916/5331/25 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «АМПУ звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з вимогами про скасування рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2026 у справі №916/5331/25 та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) стосовно стягнення з відповідача сплачених коштів у розмірі 3 921 738,09 грн у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2026 у справі №916/5331/25 – без змін.

Разом з тим, під час апеляційного перегляду справи №916/5331/25 представником АТ «Енергетична компанія України» був поданий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач не погоджувався з останньою, наводив свої заперечення та просив суд відмовити у її задоволенні. При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено попередній орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 50 000,00 грн, які АТ «Енергетична компанія України» очікує понести у зв`язку з апеляційним переглядом даної справи. Також відповідач зазначив, що докази на підтвердження понесених судових витрат та їх детальний розрахунок будуть подані суду в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

28.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від АТ "Енергетична компанія України" надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, згідно з яким відповідач просить ухвалити додаткову постанову у даній справі, якою стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) на користь відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн, понесені АТ «Енергетична компанія України» у зв`язку з переглядом справи №916/5331/25 в суді апеляційної інстанції.

До вказаної заяви представником відповідача долучені докази понесення адвокатських витрат в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо розподілу витрат АТ «Енергетична компанія України» на професійну правничу допомогу при винесенні постанови від 23.09.2026 у справі №916/5331/25, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 вирішено розглянути клопотання АТ «Енергетична компанія України» щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд справи №916/5331/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, поза межами строку, встановленого ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану та складної ситуації в енергосистемі, яка зумовила запровадження стабілізаційних, екстрених та аварійних відключень електроенергії.

Крім того, вказаною ухвалою суду встановлено ДП «Адміністрація морських портів України» строк до 06.10.2026 для подання заперечень на клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у заявленому розмірі.

02.10.2026 до суду апеляційної інстанції від ДП «АМПУ» надійшли заперечення на клопотання про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, в яких позивач просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання, а у разі його задоволення - зменшити розмір витрат АТ «Енергетична компанія України» на правничу допомогу до 2000,00 грн.

В обґрунтування наданих суду заперечень, позивач узагальнено зазначає наступне:

- відповідачем разом із першою заявою по суті спору, а саме відзивом на апеляційну скаргу, не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, що у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування АТ «Енергетична компанія України» відповідних судових витрат. За позицією ДП «АМПУ», зазначення відповідачем лише орієнтовного розміру витрат без наведення їх розрахунку, складових, виду та обґрунтування очікуваної суми не може вважатися належним виконанням вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат;

- заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат; відповідні витрати не є розумними та співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, вони є завищеними, оскільки відповідно до Міжгалузевих норм чисельності працівників юридичної служби, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 11.05.2004 № 108, яким, серед іншого, затверджено і норми часу на виконання робіт з організації та ведення позовної роботи - норма часу на підготовку відгуку (відзива) на позовну заяву, яку було подано на підприємство становить 0,8 год за один документ, на підготовку відповідних документів (додатків) – 0,5 год. У даному випадку судова справа була вирішена апеляційним судом в одне засідання, а тому, на переконання ДП «АМПУ», адвокатом було витрачено лише 1 год, а не 3, як стверджує відповідач. Крім того, ДП «АМПУ» вказує, що вартість години роботи Адвоката у розмірі 4 000,00 грн також є завищеною, оскільки така вартість не відповідає наявним відомостям органів статистики або інших органів про ціни на ринку на аналогічні послуги. Так, за інформацією Держстату Головного управління статистики в Одеській області за посиланням http://www.od.ukrstat.gov.ua/ в розділі Статінформація – Ринок праці – Оплата праці та соціально-трудові відносини - Середня заробітна плата штатних працівників за видами економічної діяльності (щомісячна інформація) середня місячна заробітна плата за видом діяльності професійна у серпні 2026 не перевищує 28 551,00 грн, тобто погодинна часова ставка становить 164,86 грн за годину (28 551,00 грн (середньомісячна заробітна плата) х 12 місяців (рік) / 2078 годин (норма тривалості робочого часу на 2026 рік при 40-часовому робочому тижні)). А тому, навіть із розрахунку 1,3 годин витраченого адвокатом часу загальна сума витрат не може перевищувати 214,32 грн (164,86 грн х 1,3 години), а враховуючи зазначений самим адвокатом витрачений час – 494,58 грн (164,86 грн х 3 години);

- правова позиція відповідача протягом розгляду спору судами не змінювалася. При цьому, Адвокат здійснював представництво інтересів відповідача на попередній стадії розгляду справи та, відповідно, був обізнаний з обставинами спору, матеріалами справи та правовою позицією сторони. Отже, обсяг часу та зусиль, необхідних для надання правничої допомоги на відповідній стадії процесу, об`єктивно не може визначатися без урахування вже проведеної роботи у цій справі;

- відповідачем не надано належної деталізації заявлених до відшкодування витрат, яка б давала можливість встановити конкретний перелік виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), їх обсяг, зміст, кількість витраченого часу та вартість кожної окремої послуги, у зв`язку з чим відсутня об`єктивна можливість перевірити реальність, необхідність та співмірність заявлених витрат, а також встановити їх обґрунтованість з огляду на складність справи та фактичний обсяг наданої правничої допомоги.

Крім того, позивач посилається на те, що унаслідок численних ворожих атак зазнає пошкоджень портова інфраструктура, що зумовлює необхідність постійного спрямування значних власних коштів позивача на її відновлення, забезпечення безпеки та безперебійного функціонування порту, що слід враховувати при вирішенні питання щодо відшкодування адвокатських витрат відповідача.

Розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду апеляційної скарги ДП «Адміністрація морських портів України» у справі №916/5331/25, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Приймаючи до уваги те, що заява про розподіл судових витрат надана представником АТ "Енергетична компанія України" до винесення постанови - у відзиві на апеляційну скаргу, а докази понесення судових витрат – надіслані відповідачем протягом 5 днів з моменту винесення постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про дотримання АТ "Енергетична компанія України" строків, встановлених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як зазначає відповідач, у зв`язку із переглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, з боку АТ "Енергетична компанія України" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

У ч. 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначалось вище, згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (також див. постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №16/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18).

У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (також див. постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18).

Підсумовуючи наведене апеляційна колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, де суд касаційної інстанції зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18.

Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.

У даній справі на підтвердження понесення судових витрат у сумі 12 000,00 грн. АТ "Енергетична компанія України" надало до суду наступні документи:

1) копію Договору про надання правничої допомоги від 15.12.2025 №2-4-151225/3 (далі – Договір), укладеного між АТ "Енергетична компанія України" (Клієнт) та адвокатом Ліневич Людмилою Василівною (Адвокат), за умовами якого Адвокат зобов`язується за дорученнями Клієнта надавати останньому правничу допомогу з юридичного консультування та юридичного представництва щодо захисту інтересів Клієнта в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в органах внутрішніх справ, прокуратури, слідства, судових органах та інших, надалі - “Послуги” (п.1.1, 1.4 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору для цілей цього Договору видами правничої допомоги, що може надаватись Адвокатом є, зокрема, але не виключно:

- представництво в будь-яких судах (в т.ч. будь-яких інстанціях та судочинства);

- представництво та захист позивача, відповідача, іншого учасника справи;

- складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо;

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань пов`язаних з судовим супроводом.

При цьому, пунктом 1.3 Договору встановлено, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в рамках якої надається правнича допомога та судова інстанція відображається сторонами в акті наданих послуг.

За приписами пунктів 3.1-3.4 Договору, приймання - передача послуг за цим Договором здійснюється сторонами за актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правничої допомоги за цим Договором.

Акт наданих послуг складається та підписується Адвокатом за результатом надання послуг.

Враховуючи складність справи, значення справи для Клієнта, часу витраченого Адвокатом на надання послуг, сторони відображають в акті наданих послуг опис наданих послуг, їх обсяг та загальну вартість та розмір гонорару.

Клієнт протягом одного календарного дня з моменту отримання акта наданих послуг приймає вказані послуги шляхом підписання вказаного акта або направляє мотивовану відмову від підписання в разі наявності недоліків у акті наданих послуг.

У п. 4.1 Договору визначено, зокрема, що ціна послуг визначається за погодинною ставкою - 4000,00 грн/год. Вартість наданих послуг погоджується сторонами в актах наданих послуг.

Згідно з п. 4.2 Договору, вартість наданих послуг, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правнича допомога. При визначенні сторонами вартості наданих послуг у кожній справі та у кожній інстанції враховується успішність рішення, відсоток від ціни позову, значення справи для клієнта.

Відповідно до п. 4.4 Договору, вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції, про що складається відповідний акт наданих послуг.

Оплата наданих послуг з правничої допомоги здійснюється Клієнтом за фактом їх надання на підставі погоджених та підписаних сторонами актів наданих послуг протягом 30 календарних днів, з дати фактичного виконання рішення суду, у межах стягнутої суми послуг з правничої допомоги (п. 4.5 Договору).

Сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з 01.01.2026 та діє до 31.12.2026 (п. 6.1 Договору).

Отже, відповідно до вказаного Договору про надання правничої допомоги, сторонами узгоджено, що вид та обсяг відповідних послуг Адвоката надається Клієнту за окремими дорученнями та оплачується за сумою, встановленої в Акті наданих послуг, що укладається, згідно з таким дорученням, виходячи із вартості 1 години роботи Адвоката – 4 000,00 грн.

Вказаний Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою АТ "Енергетична компанія України".

2) 28.09.2026 між Клієнтом та адвокатом Ліневич Л.В. складено та підписано Акт наданих послуг №19 за Договором про надання правової допомоги №2-4-151225/3 від 15.12.2025.

Відповідно до вказаного Акту, вартість послуг Адвоката становить 4000,00 грн за одну годину надання послуг/виконання робіт/участь в одному судовому засіданні у справі. При цьому, Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято в межах апеляційного перегляду судової справи №916/5331/25 у Південно-західному апеляційному господарському суді наступні послуги:

1. Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу – 2 години – вартість послуги 8 000,00 грн;

2. Підготовка та участь у судовому засіданні – 1 година – вартість послуги 4 000,00 грн.

Загальна вартість послуг Адвоката на підставі цього акту складає 12 000,00 грн.

Зазначений акт наданих послуг від 28.09.2026 №19 підписаний сторонами без жодних зауважень.

3) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.01.2018 адвоката Ліневич Л.В.

4) Довіреність від 26.11.2025 №052/2026, якою АТ "Енергетична компанія України" уповноважило адвоката Ліневич Людмилу Василівну, зокрема, представляти інтереси Товариства в усіх органах судової системи незалежно від їх спеціалізацій та інстанцій.

Дана довіреність діє по 31.12.2026.

З огляду на матеріали справи вбачається, що адвокатом Ліневич Л.В. на стадії апеляційного перегляду справи №916/5331/25 був складений та поданий до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ДП «АМПУ».

Участь адвоката Ліневич Л.В. у судовому засіданні підтверджується наявним у матеріалах даної справи протоколом судового засідання від 23.09.2026.

Тобто, Адвокатом виконані взяти на себе відповідні зобов`язання, які відображені в Акті наданих послуг від 28.09.2026.

Таким чином, відповідачем надано належні докази в підтвердження факту надання йому Адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції на суму 12 000,00 грн, яка є узгодженою сторонами, що є підставою для її розподілу за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем не надано до суду доказів фактичної оплати послуг Адвоката, але, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Вказане підтверджується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.05.2024 у справах №227/2301/21, №206/4841/20, викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та застосована Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи (з урахуванням апеляційного перегляду справи).

Таким чином, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, та враховуючи результати розгляду апеляційної скарги, обов`язок з відшкодування понесених відповідачем витрат на адвокатську допомогу у розмірі 12 000,00 грн покладається у даному випадку саме на позивача.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20.

При цьому, частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту положень частин 5 та 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто, іншій стороні нормами чинного законодавства надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат та просить зменшити останні, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №810/4749/15 висловлено позицію, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Колегія суддів враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Наведена правова позиція викладена у постанові ОП КГС у складі ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що у частині 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція зазначена у п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 22/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд, керуючись, зокрема, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Отже, судова колегія вказує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності відповідного заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, у справі №910/2697/24 від 29.04.2025.

Як зазначалось вище, ДП "Адміністрація морських портів України" заперечувало проти задоволення заяви про стягнення адвокатських витрат у заявленому розмірі, з посиланням на невідповідність витрат критеріям співмірності та розумності та зазначенням того, що заявлена сума адвокатських витрат є надміру завищеною, виходячи, у тому числі, із даних Держстату Головного управління статистики в Одеській області щодо середньої місячної заробітної плати за видом діяльності професійна, згідно з якою у серпні 2026 остання не перевищує 28 551,00 грн, тобто погодинна часова ставка становить 164,86 грн за годину, а не 4 000,00 грн, як заявлено Адвокатом.

Проте, судова колегія зазначає, що заявлена вартість 1 години роботи Адвоката у розмірі 4 000,00 грн, яка узгоджена з Клієнтом останнього, є договірною домовленістю сторін і будь-яке стороннє втручання у договірні відносини між Адвокатом та його Клієнтом у частині визначення розміру гонорару суперечить принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Разом з тим, під час оцінки судом співмірності заявлених відповідачем до стягнення витрат з оплати складання відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія погоджується з доводами ДП «АМПУ» відносно того, що позиція відповідача у контексті його заперечень проти задоволення позовних вимог була сформована ще в суді першої інстанції і у зв`язку з апеляційним оскарженням не змінювалася; наведені у відзиві на апеляційну скаргу заперечення щодо суті заявлених позовних вимог є аналогічними тим, які були наведені в суді першої інстанції, а зміст відзиву дублює певною мірою висновки місцевого господарського суду у цій справі та зміст процесуальних документів, поданих відповідачем раніше при розгляді справи в суді першої інстанції.

Такий підхід до вирішення питання зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу через дублювання позиції сторони та змісту процесуальних документів протягом розгляду справи судами різних інстанцій є усталеним у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та був застосований, зокрема, у постановах від 21.02.2024 у справі №911/593/22, від 28.05.2024 №910/2812/23, від 26.02.2025 у справі №910/13078/23, від 26.06.2025 у справі №. 918/822/23(918/583/24), від 03.02.2026 у справі №910/14080/24.

Таким чином, зміст підготовлених представником відповідача заперечень та його участь в апеляційному провадженні фактично зводилася до повторення вже сформованої під час судового розгляду в суді попередньої інстанції позиції у справі.

При цьому, судова колегія зазначає, що із заяв по суті в суді апеляційної інстанції відповідачем було подано лише один документ – відзив на апеляційну скаргу, а Адвокат - Ліневич Л.В. в якості представника відповідача брав участь у розгляді даної справи місцевим господарським судом. Відтак, обізнаність Адвоката щодо предмета спору, специфіки спірних правовідносин, судової практики у подібних правовідносинах, сталої правової позиції позивача та ходу розгляду справи презюмується, у зв`язку з чим підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, а також підготовка до судового засідання (також всього одного на стадії апеляційного перегляду справи №916/5331/25) не вимагали великого обсягу аналітичної та технічної роботи.

Отже, суд вважає, що визначений представником відповідача час на виконання наданих послуг в суді апеляційної інстанції є завищеним, не відповідає критерію необхідності та дійсності.

Апеляційна колегія звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.

Крім того, апеляційна колегія звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ((див. рішення ЄСПЛ: від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95))

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями Господарського процесуального кодексу України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).

Апеляційний суд вважає за необхідне додатково зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи вищевикладене та з огляду на подані докази щодо характеру та обсягу наданих Адвокатом послуг, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд вважає, що у даному випадку необхідно обмежити розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат до 6 000,00 грн.

Така сума, на переконання апеляційної колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, є співрозмірною зі складністю справи і виконаними Адвокатом робіт (наданими послугами), а відтак, підлягає відшкодуванню на користь АТ "Енергетична компанія України" за рахунок ДП «АМПУ».

При цьому, судова колегія зазначає, що сам по собі акт наданий послуг та наведений в ньому детальний опис робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У Договорі про надання правничої допомоги Клієнт та Адвокат вправі визначити розмір винагороди Адвоката за надання Клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього Договору.

Разом з тим, підстав для відмови у задоволенні клопотання АТ "Енергетична компанія України" про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів не вбачає, оскільки частина заперечень ДП «АМПУ» проти задоволення відповідного клопотання є неспроможними. Разом з тим, судова колегія враховує твердження позивача про те, що ним постійно спрямовуються власні кошти на відновлення портової інфраструктури через пошкодження останньої внаслідок ракетних атак зі сторони РФ.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи №916/5331/25 у розмірі 6 000,00 грн. У стягненні з позивача 6 000,00 грн. слід відмовити. Таким чином, клопотання представника Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 169, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, –

У Х В А Л И В:

Клопотання Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за апеляційним переглядом справи №916/5331/25 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, пр. Берестейський, буд.14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, 1, код ЄДРПОУ 38728457) на користь Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" (04070, місто Київ, вул. Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 32984271) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини вимог Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із апеляційним переглядом справи №916/5331/25 - відмовити.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №916/5331/25 повернути до Господарського суду Одеської області.

Додаткова постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Датою складання та підписання даної додаткової постанови є 12.10.2026, ураховуючи перебування судді-члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 05.10.2026 по 09.10.2026.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Ярош А.І.