Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №916/1336/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1336/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лічман Л.В.,

судді Павленко Н.А., Принцевська Н.М.,

секретар судового засідання Пелешок Т.С.,

представники учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОЛОС”

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 р.

та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2026 р.,

ухвалені суддею Волковим Р.В.,

у справі № 916/1336/26

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОЛОС”

про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОЛОС” (далі – ТОВ ,,КОЛОС”), в якій просить зобов`язати надати копії: податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період з жовтня 2025 р. по січень 2026 р.; звітів 1-м, 2-м ,,фінансова звітність малого підприємства” за 2025 р.; протоколу загальних зборів учасників ТОВ ,,КОЛОС”, що відбулись 03.03.2026 р.

В обґрунтування позову вказано на невиконання відповідачем обов`язку щодо надання на запит ОСОБА_1 як учасника ТОВ ,,КОЛОС” документів про господарську діяльність товариства, чим, враховуючи положення на ст.116 ЦК України, ст.ст.5,43 Закону України ,,Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, порушено корпоративні права позивача.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 13.04.2026 р. відкрито провадження у справі № 916/1336/26.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 р. у справі № 916/1336/26 (суддя Волков Р.В.): позов задоволено частково; зобов`язано ТОВ ,,КОЛОС” надати ОСОБА_1 копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період з жовтня 2025 р. по січень 2026 р.; в решті позову відмовлено; стягнуто з ТОВ ,,КОЛОС” на користь ОСОБА_1 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

З урахуванням того, що відповідач надіслав копії звітів за 2025 р. та протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ ,,КОЛОС” від 03.03.2026 р., що не заперечується позивачем, місцевий господарський суд відмовив у позові в частині зобов`язання відповідача надати вказані документи.

При цьому позовну вимогу про зобов`язання ТОВ ,,КОЛОС” надати податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за жовтень 2025 – січень 2026 р., суд першої інстанції задовольнив, зазначивши, що, виходячи з наданих сторонами доказів, більш вірогідним є те, що відповідач не у повному обсязі надіслав документи, які вимагав у нього позивач.

Посилання ТОВ ,,КОЛОС” на зміст опису вкладення у цінний лист місцевий господарський суд відхилив, зауваживши, що з нього неможливо достовірно встановити кількість аркушів надісланих податкових розрахунків, натомість додані до відповіді на відзив документи свідчать про отримання ОСОБА_1 лише частини запитуваних документів.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з письмовою заявою, в якій просить ухвалити у справі № 916/1336/26 додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ ,,КОЛОС” витрати на професійну правову допомогу в сумі 40000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2026 р. у справі № 916/1336/26 (суддя Волков Р.В.): заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/1336/26 задоволено частково; стягнуто з ТОВ ,,КОЛОС” на користь ОСОБА_1 10000,00 грн витрат на правничу допомогу; в решті заяви відмовлено.

Додаткове рішення мотивоване тим, що позивач має право на компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу, проте до стягнення заявлено відповідні витрати у розмірі, який частково не відповідає критеріям, наведеним у ГПК України.

Не погодившись з ухваленими судовими рішеннями, ТОВ ,,КОЛОС” подало апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 р. та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2026 р. у справі № 916/1336/26; ухвалити у справі № 916/1336/26 нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що:

- відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, форма опису вкладення не передбачає зазначення кількості сторінок відправлення;

- наявний в матеріалах справи опис вкладення містить перелік документів, які направлено позивачу, згідно з якими останньому надіслано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період жовтень 2025 р. – січень 2026 р.;

- усі надіслані документи отримано ОСОБА_1 09.04.2026 р., з огляду на що корпоративні права позивача не порушені, тому захисту в судовому порядку вони не потребують;

- ОСОБА_1 , зловживаючи своїми правами та не приймаючи конструктивної участі у діяльності ТОВ ,,КОЛОС”, систематично звертається до товариства з вимогами щодо надання тих чи інших документів, створює штучні умови для проведення перевірок контролюючими органами, повідомляє їм недостовірні відомості про вчинення злочинів працівниками ТОВ ,,КОЛОС”, перешкоджаючи господарській діяльності;

- наведений позивачем розмір витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, не відповідає складності справи, критеріям розумності та реальності адвокатських витрат;

- адвокат Вербицький О.Д. участь у розгляді справи в Господарському суді Одеської області не приймав, не підписував і не подавав до суду будь-які заяви по справі. При цьому, виходячи з долучених Разумовим В.В. доказів, тричі надавав усні консультації, об`єктивна необхідність яких є сумнівною;

- суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, не врахував при розподілі витрат на правничу допомогу часткове задоволення позовних вимог.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 р.: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ,,КОЛОС” на рішення та додаткове рішення у справі № 916/1336/26; встановлено ОСОБА_1 строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 31.08.2026 р.

У строк, установлений судом, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Разумов В.В. зазначає, що наданий відповідачем суду опис вкладення містить номер відправлення, в той час як опис вкладення, який був у отриманому позивачем листі, без номеру, що свідчить про наявність підробки.

При цьому позивач наполягає на отриманні ним не всіх запитуваних документів, що вірно встановлено в оскаржуваному рішенні.

Щодо посилань на створення позивачем перешкод для ведення господарської діяльності ТОВ ,,КОЛОС”, ОСОБА_1 вказує, що такий довід являється припущенням, не підкріпленим жодними належними та допустимими доказами.

З приводу тверджень відповідача в частині необґрунтованості заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач повідомляє, що надання адвокатом послуги підтверджено в установленому порядку, а, отже, додаткове рішення є законним та обґрунтованим.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 р.: призначено справу № 916/1336/26 за апеляційною скаргою ТОВ ,,КОЛОС” на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 р. та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2026 р. до розгляду в судовому засіданні; повідомлено учасників справи про те, що засідання відбудеться 01.10.2026 р.

У засідання суду апеляційної інстанції 01.10.2026 р. представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином, що підтверджується, зокрема, поданими сторонами заявами про розгляд справи без участі їх представників.

Згідно зі ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 01.10.2026 р. підписано вступну та резолютивну частини постанови без їх проголошення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Пунктом 2 ч.1 ст.5 Закону України ,,Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю’’ передбачено, що учасники товариства мають право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.

Частиною 1 ст.43 Закону України ,,Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю’’ визначено, що товариство зобов`язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.3 ст.43 Закону України ,,Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю’’ документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.

Згідно з ч.4 ст.43 Закону України ,,Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю’’ товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

В ч.5 ст.43 Закону України ,,Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю’’ передбачено, що протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

Апеляційний господарський суд вказує, що одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема правомочностей на участь в управлінні господарською організацію. Внаслідок невиконання господарським товариством свого обов`язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.

Аналогічна правова позиція викладена у численних постановах Верховного Суду, в т.ч. від 09.12.2025 р. у справі № 925/733/22.

Також колегія суддів зазначає, що положення ст.43 Закону України ,,Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю’’ не містять вичерпного переліку документів, які стосуються діяльності товариства, і, відповідно, право на ознайомлення з якими має його учасник, адже у вказаній нормі наведені як конкретні документи, що мають бути надані учаснику, наприклад статут товариства, протоколи загальних зборів учасників, так і групи документів, що можуть формуватися у зв`язку зі здійснюваною товариством діяльністю у певній сфері (документи бухгалтерського обліку, правовстановлюючі документи, інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства тощо), однак чіткий перелік яких недоцільно унормовувати через те, що назва, вид, форма, відповідних документів, встановлюються іншими нормативними актами, а господарська діяльність товариства потребує гнучкого регулювання.

З огляду на зміст правового регулювання п.5 ч.1 ст.116 ЦК України, п.2 ч.1 ст.5, ст.43 Закону України ,,Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю’’, яке закріплює право учасника товариства отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, слід надавати перевагу розширеному тлумаченню такого права учасника, зміст якого полягає в можливості ознайомлення учасником з будь-якими документами, які містять інформацію про діяльність товариства, без обмеження переліку та видів відповідних документів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.07.2025 р. у справі № 927/401/24.

Водночас, для задоволення позову про зобов`язання товариства надати учаснику документи, які товариство зобов`язане йому надати, суд має встановити наявність відмови товариства у наданні документів та врахувати здійснення або нездійснення самим учасником товариства конкретних дій для отримання запитуваних документів.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, учасниками ТОВ ,,КОЛОС” є: ОСОБА_1 (розмір частки – 50403,23 грн); ОСОБА_2 (розмір частки – 49934722,68 грн); ОСОБА_3 (розмір частки – 5817787,00 грн).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до ТОВ ,,КОЛОС” із заявою-вимогою від 10.03.2026 р., в якій просив протягом десяти днів з дня її отримання надати копії наступних документів:

- податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за жовтень 2025 р. – січень 2026 р.;

- звітів 1-м, 2-м ,,фінансова звітність малого підприємства” за 2025 р.;

- протоколу загальних зборів учасників ТОВ ,,КОЛОС”, що відбулись 03.03.2026 р.

У вказаній заяві-вимозі Разумов В.В. звернув увагу ТОВ ,,КОЛОС” на те, що: з листом від 25.02.2026 р. на виконання заяви-вимоги від 28.01.2025 р. йому не було надано копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за жовтень – грудень 2025 р.; в додатках до листа від 25.02.2026 р. ТОВ ,,КОЛОС” замість надання податкових розрахунків за 10, 11 та 12 місяці 2025 р. надало 3 примірники вказаного розрахунку за грудень 2025 р.; у копіях вказаного розрахунку відсутні рядки з 09 по 108 включно загальної частини розрахунку, рядки з 1 по 3.2.1 включно розділу І ,,Нарахування доходу та єдиного внеску за найманих працівників”, рядків з 2.1 по 14 розділу ІІ розрахунку ,,Нарахування грошового забезпечення та єдиного внеску за військовослужбовців…” та всього розділу ІІІ розрахунку ,,Нарахування грошового забезпечення та єдиного внеску за патронатних вихователів, батьків-вихователів та прийомних батьків”.

Заяву-вимогу від 10.03.2026 р. відповідач отримав 14.03.2026 р., що підтверджується трекінгом з сайту АТ ,,Укрпошта”.

05.04.2026 р. відповідач надіслав позивачу лист від 24.03.2026 р., в якому повідомив, що на виконання заяви від 10.03.2026 р. надає копії:

- податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період з жовтня 2025 р. по січень 2026 р.;

- звітів 1-м, 2-м ,,фінансова звітність малого підприємства” за 2025 р.;

- протоколу загальних зборів учасників ТОВ ,,КОЛОС”, що відбулись 03.03.2026 р.

В підтвердження надсилання ОСОБА_1 названих документів ТОВ ,,КОЛОС” надало опис вкладення від 05.04.2026 р., фіскальний чек та накладну АТ ,,Укрпошта” № 6501230342645.

Отримання від ТОВ ,,КОЛОС” копій звітів та протоколу позачергових загальних зборів учасників товариства, направлених до подачі поданої 09.04.2026 р. позовної заяви, ОСОБА_1 у відповіді на відзив не заперечив, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у позові в частині зобов`язання ТОВ ,,КОЛОС” надати вказані документи.

Апеляційний перегляд рішення здійснюється через наявність суперечки між сторонами в частині того, чи були реально надіслані повністю податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за жовтень 2025 р. – січень 2026 р.

У поданій суду першої інстанції відповіді на відзив ОСОБА_1 заперечив факт отримання усіх сторінок податкових розрахунків з листом від 24.03.2026 р., надавши копії податкових розрахунків, у яких відсутні рядки з 09 по 108 включно загальної частини розрахунку, рядки з 1 по 3.2 включно розділу І ,,Нарахування доходу та єдиного внеску за найманих працівників”, рядків з 2.1 по 14 розділу ІІ розрахунку ,,Нарахування грошового забезпечення та єдиного внеску за військовослужбовців…” та всього розділу ІІІ розрахунку ,,Нарахування грошового забезпечення та єдиного внеску за патронатних вихователів, батьків-вихователів та прийомних батьків”. За посиланнями позивача, відповідачем фактично не надано ті рядки звітів, в яких містить саме інформація щодо показників роботи підприємства, а також нарахованих та сплачених сум податків та зборів.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні податкові розрахунки з усіма відомостями, з метою ознайомлення з якими позивач направив відповідачу заяву-вимогу від 10.03.2026 р.

Не висловлюючи заперечень проти наявності у Разумова В.В. права на отримання цієї інформації, ТОВ ,,КОЛОС” під час розгляду справи намагається довести те, що ним направлено учаснику товариства всі запитувані документи, доказом чого є опис вкладення у цінний лист від 05.04.2026 р. Останній містить відомості про направлення податкових розрахунків у складі здійсненого відповідачем відправлення, проте встановити, яку кількість аркушів цих документів надіслано з опису вкладення з`ясувати неможливо.

Згідно з п.17 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Проаналізувавши опис вкладення у цінний лист від 05.04.2026 р., колегія суддів погоджується з відповідачем у тому, що форма опису вкладення не передбачає графу для зазначення кількості сторінок відправлення, однак зауважує, що задля усунення будь-яких сумнівів у належному виконанні вимоги свого учасника товариство могло б вказати кількість аркушів податкових розрахунків в графі ,,Найменування предметів”, однак з невідомих причин не зробило цього, хоча мало розуміти, що заява-вимога від 10.03.2026 р. є повторним запитом на надання інформації, направленим позивачем у зв`язку з невиконанням з аналогічних причин заяви-вимоги від 28.01.2025 р.

Таким чином, відносини сторін з приводу надання податкових розрахунків включають певну сукупність подій, які свідчать про те, що ТОВ ,,КОЛОС” вже ухилялось від надсилання витребуваної інформації. Це прямо зазначено позивачем у заяві-вимозі від 10.03.2026 р. та жодним чином не заперечено відповідачем у листі від 05.04.2026 р.

Виходячи з наведеного та того, що відповідач і в ході розгляду справи судом не задовольнив прохання позивача надати повні примірники податкових розрахунків, місцевий господарський суд, керуючись закріпленим в ст.79 ГПК України стандартом доказування та не маючи достовірних відомостей про те, що працівник пошти досліджував включені до опису вкладення документи на предмет наявності усіх аркушів описаного відправлення, дійшов цілком правильного висновку про невиконання ТОВ ,,КОЛОС” покладеного на нього обов`язку.

Викладеним спростовуються посилання відповідача на отримання позивачем податкових розрахунків, а, відтак, апеляційну скаргу на рішення суду, в основу якої покладено твердження про непорушення корпоративних прав позивача в зв`язку з наданням запитуваної ним інформації, слід залишити без задоволення.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, та ухваленого з цього приводу додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.

В ч.1 ст.244 ГПК України закріплено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: …3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частина 1 ст.124 ГПК України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Разумов В.В. планує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на надання правової допомоги у розмірі 40000,00 грн, просить стягнути судові витрати з ТОВ ,,КОЛОС” та повідомляє, що докази щодо розміру цих витрат буде подано у строк, установлений у ч.8 ст.129 ГПК України.

В ч.8 ст.129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До Господарського суду Одеської області через підсистему ,,Електронний суд” у строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, Разумов В.В. подав письмову заяву про стягнення з відповідача 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, до якої додано докази їх понесення.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес...

Наданий адвокатом Вербицьким О.Д. до суду першої інстанції акт приймання-передачі наданих послуг від 03.07.2026 р. свідчить про те, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу (послуги з надання правничої допомоги) відповідно до умов договору та додаткових угод: 07.04.2026 р. – попередній аналіз наданих клієнтом документів з предмету спору та визначення та визначення необхідної доказової бази; 08.04.2026 р. – підготовка позовної заяви за позовом Разумова В.В. до ТОВ ,,КОЛОС” про надання копій документів; 06.05.2026 р. – аналіз відзиву на позовну заяву з доданими документами; 08.05.2026 р. – підготовка відповіді на відзив; 13.05.2026 р. – усна консультація клієнта з метою підготовки його до участі в судовому засіданні, призначеному на 13.05.2026 р.; 27.05.2026 р. – аналіз поданих ТОВ ,,КОЛОС” заперечень та надання клієнту роз`яснень з приводу вказаного процесуального документу та його правового змісту; 01.06.2026 р. – усна консультація клієнта з метою підготовки його до участі в судовому засіданні, призначеному на 01.06.2026 р.; 10.06.2026 р. – усна консультація клієнта з метою підготовки його до участі в судовому засіданні, призначеному на 10.06.2026 р.; 01.07.2026 р. – усна консультація клієнта з метою підготовки його до участі в судовому засіданні, призначеному на 01.07.2026 р. Загальна вартість послуг становить 40000,00 грн.

Апеляційний господарський суд констатує, що Разумовим В.В. шляхом надання належних доказів (договору про надання правничої (правової) допомоги від 16.07.2024 р. № 32/2024, додаткової угоди № 1 до договору від 31.12.2024 р., додаткової угоди № 2 до договору від 07.04.2026 р., акту приймання-передачі послуг від 03.07.2026 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.11.2023 р. № 005124) доведено понесення витрат на правничу допомогу адвоката Вербицького О.Д.

При цьому колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату ,,гонорару успіху”, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічний висновок зроблено у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18.

Крім того, потрібно зазначити те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд може не відшкодовувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши критерії для розподілу витрат, наведені в ч.5 ст.129 ГПК України.

Дослідивши зміст наданих адвокатом послуг та відповідність їх вартості критеріям для розподілу витрат, апеляційний господарський суд вказує, що при ухваленні додаткового рішення враховано те, що справа не є складною та була розглянута протягом декількох судових засідань, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника стосовно того, що адвокат участь у розгляді справи в Господарському суді Одеської області не приймав, не підписував і не подавав до суду будь-які заяви по справі, та зазначає, що правнича допомога полягає не лише в названих вище діях, а й у складанні документів та наданні консультацій клієнту та інших послуг, передбачених Законом України ,,Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

З приводу посилань апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував при розподілі витрат на правничу допомогу часткове задоволення позовних вимог, потрібно зазначити, що додаткове рішення містить посилання на ч.4 ст.129 ГПК України, яке регулює відповідне процесуальне питання, а здійснене судом першої інстанції стягнення менше третини від розміру заявлених витрат свідчить про врахування усіх суттєвих обставин та норм ГПК України, які можуть вплинути на розподіл між сторонами судових витрат.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд констатує, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, не мають наслідком скасування або зміну рішення та додаткового рішення, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236,269,270,275,276,281,282,284 ГПК України, постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОЛОС” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 р. та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2026 р. у справі № 916/1336/26 – без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ,,КОЛОС”.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 09 жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Лічман Л.В.

Судді:

Павленко Н.А.

Принцевська Н.М.