Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №926/1223/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/1223/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 (повне рішення складено 23.07.2026, суддя М.І. Ніколаєв)

у справі № 926/1223/26

за позовом Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій

до відповідача Фізичної особи-підприємця Боярської Наталі Григорівни

про стягнення боргу в сумі 334 932,00 грн

Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 20.07.2026 у справі № 926/1223/26 ухвалив: - задоволити частково позов Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій; - стягнути з Фізичної особи-підприємця Боярської Наталі Григорівни на користь Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій 218 400 грн штрафу, 61 932 грн пені та 5 023, 98 грн судового збору; - в решті позову відмовити.

При ухваленні рішення місцевий суд виходив з того, що відповідачем порушено строки виконання зобов`язань за договором поставки № 248 від 20.08.2025, оскільки відповідно до специфікації товар мав бути переданий позивачу до 28.11.2025, натомість фактично поставлений 12.12.2025 та 15.12.2025, із простроченням на 13 та 16 днів відповідно, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі. З огляду на встановлений факт порушення договірних зобов`язань суд визнав правомірним нарахування штрафу та пені відповідно до п.7.2 договору, відхиливши доводи відповідача про відсутність його вини та недопустимість одночасного стягнення зазначених санкцій. Водночас, врахувавши незначний період прострочення, повне виконання відповідачем зобов`язань із поставки товару належної якості, прийняття його позивачем без зауважень, відсутність доказів завдання позивачу збитків чи інших негативних наслідків, а також неспівмірність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення зобов`язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу на 20% з метою забезпечення балансу інтересів сторін.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 у справі № 926/1223/26 в частині зменшення позивачем розміру штрафу на 20%, натомість, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій в повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 06.08.2026, склад колегії з розгляду справи № 926/1223/26 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 у цій справі.

21.08.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 926/1223/26.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій зазначило, що:

- суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір штрафу на 20%, не врахувавши, що відповідач добровільно взяв на себе зобов`язання за договором № 248 від 20.08.2025 та погодився з передбаченою п.7.2 відповідальністю за порушення строків поставки товару. При цьому, відповідач був ознайомлений з умовами договору ще на стадії проведення закупівлі, що підтверджується відповідним листом-згодою, а п.8.3 договору сторони прямо передбачили, що сам факт дії чи продовження воєнного стану не є обставиною непереборної сили, за винятком визначених договором випадків, підтверджених належними документами;

- місцевий суд не врахував особливого призначення товару та можливих негативних наслідків порушення строків його поставки, оскільки предметом договору є герметизовані каркаси вантажного відсіку для позашляховиків типу «Пікап», які використовуються підрозділами ДСНС, зокрема, в районах ведення активних бойових дій, для перевезення особового складу та необхідного устаткування. Несвоєчасне виконання договірних зобов`язань потенційно негативно впливає на оперативну готовність рятувальних підрозділів до виконання завдань за призначенням та створює ризики для життя і здоров`я особового складу. Відтак, відсутність документально підтверджених збитків не свідчить про відсутність негативних наслідків допущеного порушення, а стягнення штрафу в повному розмірі є обґрунтованим з огляду на характер та значення договірних зобов`язань в умовах воєнного стану.

Скориставшись своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено заперечення проти доводів апелянта, зокрема, з огляду на таке:

- суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір штрафу на 20%, врахувавши характер порушення та обставини виконання договірних зобов`язань. Зобов`язання за договором виконано в повному обсязі з незначним простроченням, яке становило 17 календарних днів. При цьому, протягом зазначеного періоду постачання товару здійснювалося частинами, що свідчить про відсутність ухилення від виконання договору чи недобросовісної поведінки. Крім того, виконання зобов`язань відбувалося в умовах воєнного стану, істотних перебоїв з електропостачанням та тривалих відключень електроенергії у місті Києві, що об`єктивно ускладнювало організацію виробничих процесів;

- доводи апелянта щодо можливих негативних наслідків несвоєчасного виконання договору ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Позивачем не доведено завдання збитків, зниження оперативної готовності підрозділів ДСНС, зриву виконання конкретних завдань чи настання інших негативних наслідків через прострочення, а також причинно-наслідкового зв`язку між порушенням строків та такими наслідками. Водночас, при оцінці співмірності відповідальності необхідно враховувати сукупний розмір нарахованих штрафних санкцій, який є непропорційним характеру та наслідкам допущеного порушення. З огляду на компенсаційний, а не каральний характер неустойки, зменшення її розміру забезпечує розумний баланс інтересів сторін та запобігає покладенню на боржника надмірного майнового тягаря.

З огляду на приписи ч.10 ст.270 ГПК України, з врахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, судова колегія встановила такі обставини:

20.08.2025 між Управлінням забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України (позивач, за договором – замовник) та Фізичною особою-підприємцем Боярською Наталією Григорівною (відповідач, за договором – постачальник) укладено договір № 248.

За умовами договору постачальник зобов`язався поставити герметизовані каркаси вантажного відсіку для середньорозмірного рамного позашляховика типу «Пікап» згідно з кодом ДК 021:2015: 34210000-2 «Кузови транспортних засобів» (далі – товар) на визначених договором умовах, у кількості, зазначеній у специфікації (додаток № 1), та якості відповідно до «Детального технічного опису на підтвердження технічних вимог» (додаток № 2), які є невід`ємними частинами договору. Замовник, зі свого боку, зобов`язався прийняти якісний товар та оплатити його вартість на умовах договору (п. 1.1). Ціна договору становить 3 900 000,00 грн (три мільйони дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок), з ПДВ 0%, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 (п. 2.1). Сторони погодили, що ціна за одиницю товару та загальна вартість продукції, яка постачається за договором, визначаються в національній валюті України – гривні та включають вартість товару, усі податки, збори й інші обов`язкові платежі, встановлені чинним законодавством України у зв`язку із ввезенням товару на митну територію України та його митним оформленням, а також усі інші витрати постачальника, пов`язані з пакуванням, маркуванням, доставкою, завантаженням і розвантаженням товару за місцем постачання замовника, у тому числі ПДВ. Відповідні ціни та загальна вартість зазначаються у специфікації до договору (п. 2.2). Постачальник зобов`язався здійснити постачання та якісне відвантаження товару замовнику за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 150, несучи всі витрати та ризики, пов`язані з його доставкою до визначеного місця призначення, включаючи сплату відповідних податків та інших зборів. Постачання товару здійснюється на умовах DDP Incoterms 2020, що застосовуються у внутрішній та міжнародній торгівлі (п. 3.1). Постачання товару за договором може здійснюватися як у повному обсязі, так і окремими партіями, проте в межах строку, визначеного специфікацією (п. 3.2). За погодженням сторін допускається дострокове постачання товару або його окремих партій, про що постачальник повинен письмово узгодити із замовником за три робочі дні. Приймання-передача товару здійснюється у присутності представників сторін за накладними та актами приймання-передачі в місці постачання товару (п. 3.3). Датою постачання товару або його окремої партії вважається дата отримання товару замовником у місці постачання з відповідною відміткою у накладній на відвантаження товару та дата підписання акта приймання-передачі (п. 3.4). Під час приймання товару уповноважені представники замовника перевіряють його найменування, якість, кількість, комплектність, технічні характеристики тощо (п. 3.7). Факт приймання товару та відсутність зауважень до нього підтверджуються підписанням уповноваженими представниками сторін належним чином оформлених відповідно до вимог чинного законодавства накладних на товар та актів приймання-передачі (п. 3.8). Зобов`язання постачальника щодо постачання товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника в місці постачання та підписання видаткових накладних і актів приймання-передачі (п. 3.14). Постачальник зобов`язався виконати зобов`язання щодо постачання товару, якість якого відповідає вимогам розділу IV договору, у строки, визначені специфікацією (п. 3.16). За порушення строків виконання зобов`язань постачальник сплачує на користь замовника неустойку в розмірі 0,1% вартості товару, щодо якого допущено прострочення, за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад десять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п. 7.2). Сторони погодили, що усвідомлюють укладення договору під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, у зв`язку з чим сам факт дії або продовження воєнного стану не вважається обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною), за винятком настання конкретних подій чи обставин під час дії правового режиму воєнного стану, зокрема окупації агресором території, на якій розташовані виробничі потужності постачальника, знищення безпосередньо баз або складів постачальника, де виготовляється чи зберігається товар, за умови підтвердження таких обставин документами, виданими відповідним уповноваженим органом (п. 8.3). Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те особами та реєстрації у встановленому порядку (п. 9.8). Строк дії договору встановлено до 15.12.2025 включно. Із закінченням строку його дії між сторонами припиняються всі зобов`язання, крім гарантійних зобов`язань постачальника та зобов`язань щодо оплати вже поставленого товару (п. 9.9). Невід`ємними частинами договору визначено додаток № 1 – специфікацію та додаток № 2 – детальний технічний опис на підтвердження технічних вимог (п. 14.1).

У специфікації на поставку герметизованих каркасів вантажного відсіку для середньорозмірного рамного позашляховика типу «Пікап» згідно з кодом ДК 021:2015: 34210000-2 «Кузови транспортних засобів», яка є додатком № 1 до договору, сторони погодили кількість товару – 50 штук, ціну за одиницю – 78 000,00 грн, загальну вартість – 3 900 000,00 грн та строк поставки – до 28.11.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2025 відповідач передав позивачу товар у кількості 2 штук на загальну суму 156 000,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною № 40 та актом приймання-передачі № 212 від 12.12.2025. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання щодо зазначеної частини товару становило 13 днів.

У зв`язку з порушенням строку постачання цієї частини товару позивач нарахував відповідачу неустойку за період з 28.11.2025 до 12.12.2025 у розмірі 2 028,00 грн.

15.12.2025 відповідач передав позивачу решту товару в кількості 48 штук на загальну суму 3 744 000,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 41, № 42 та актами приймання-передачі № 226, № 233 від 15.12.2025. Прострочення виконання зобов`язання щодо цієї частини товару становило 16 днів.

За порушення строку постачання зазначеної частини товару позивач нарахував відповідачу неустойку за період з 28.11.2025 до 15.12.2025 у розмірі 59 904,00 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання понад десять календарних днів позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 273 000,00 грн, що становить 7% від загальної вартості товару за договором.

18.12.2025 позивачем на адресу відповідача складено претензію №1 щодо сплати неустойки та штрафу за порушення строків виконання договірних зобов`язань у загальному розмірі 334 932,00 грн.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем встановлених договором строків постачання товару, Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Боярської Наталії Григорівни про стягнення 61 932,00 грн пені та 273 000,00 грн штрафу, нарахованих за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:

За змістом ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права місцевим судом, які відповідно до ст.277 ГПК України є підставами для скасування або зміни судового рішення, відтак, в апеляційному порядку перевіряється правильність висновків суду першої інстанції виключно в оскаржуваній частині, а саме щодо стягнення розміру штрафу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору № 248 від 20.08.2025 сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язань постачальник сплачує на користь замовника неустойку в розмірі 0,1% вартості товару, щодо якого допущено прострочення, за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад десять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання щодо поставки товару позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок неустойки, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідачем порушено встановлені договором строки виконання зобов`язань, у зв`язку з чим нарахування штрафних санкцій на підставі п. 7.2 договору є правомірним, а здійснений позивачем розрахунок — обґрунтованим та арифметично правильним.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов`язання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями ч.3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст. ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

Таким чином, вирішення питання про зменшення розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду, які реалізуються з урахуванням конкретних обставин справи, характеру допущеного порушення, ступеня виконання зобов`язання, його наслідків та необхідності забезпечення розумного балансу інтересів сторін.

При цьому обізнаність відповідача з умовами договору на стадії проведення закупівлі та його згода на укладення договору в запропонованій замовником редакції, зокрема щодо розміру штрафних санкцій, не виключають передбаченого законом права суду зменшити їх розмір за наявності відповідних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав зобов`язання за договором № 248 від 20.08.2025 у повному обсязі, передавши позивачу 50 одиниць товару загальною вартістю 3 900 000,00 грн. При цьому, порушення строків виконання зобов`язання становило 13 днів щодо товару вартістю 156 000,00 грн та 16 днів щодо товару вартістю 3 744 000,00 грн.

Товар передано позивачу за видатковими накладними та актами приймання-передачі від 12.12.2025 і 15.12.2025 та прийнято останнім без зауважень щодо його кількості, якості, комплектності чи технічних характеристик.

Отже, відповідачем хоча й допущено порушення встановлених договором строків, однак основне зобов`язання виконано в повному обсязі, а допущене прострочення є незначним за тривалістю.

Щодо посилання апелянта на особливе призначення товару та можливі негативні наслідки порушення строків його постачання, колегія суддів враховує предмет договору поставки та важливість своєчасного забезпечення підрозділів ДСНС необхідним обладнанням в умовах воєнного стану.

Разом з тим апелянт, посилаючись на можливе зниження оперативної готовності рятувальних підрозділів та виникнення ризиків для життя і здоров`я особового складу, не навів конкретних обставин і доказів, які б підтверджували фактичне настання таких наслідків у зв`язку з допущеним відповідачем простроченням.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність доказів завдання збитків чи настання інших негативних наслідків не звільняє відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов`язань та не є самостійною підставою для відмови у стягненні штрафних санкцій. Водночас, зазначена обставина підлягає врахуванню судом у сукупності з іншими обставинами справи під час вирішення питання про можливість зменшення розміру неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Таким чином, наведені апелянтом доводи щодо можливості настання негативних наслідків свідчать про важливість своєчасного виконання відповідного договірного зобов`язання, однак не спростовують встановлених місцевим господарським судом обставин, які стали підставою для зменшення штрафу.

Щодо посилань апелянта на умови договору про обставини непереборної сили колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не звільняв відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, а, встановивши факт прострочення, визнав правомірним нарахування штрафних санкцій. Водночас, врахування обставин виконання договору при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки не є тотожним звільненню боржника від відповідальності на підставі ст. 617 ЦК України, а тому погоджені сторонами умови щодо обставин непереборної сили не виключають можливості застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про те, що зменшення штрафу нівелює превентивну функцію неустойки, оскільки застосування передбаченого законом механізму зменшення штрафних санкцій не означає звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення.

У цьому випадку суд першої інстанції зменшив розмір штрафу з 273 000,00 грн до 218 400,00 грн, тобто на 20% залишивши до стягнення 80% від заявленого до стягнення позивачем розміру штрафу. Крім того, з відповідача стягнуто пеню в розмірі 61 932,00 грн.

Отже, відповідач не звільнений від відповідальності за несвоєчасне виконання договору, а загальна сума штрафних санкцій, присуджених до стягнення, становить 280 332,00 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру штрафу на 20%, оскільки такий розмір відповідальності є співмірним характеру та наслідкам допущеного порушення, враховує ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, забезпечує належний баланс інтересів сторін та відповідає положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України і наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної Служби України з надзвичайних ситуацій відмовити.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 у справі № 926/1223/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік