Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №914/1344/26 — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №914/1344/26

Суддя: Галушко Наталія Анатоліївна

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1344/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Галушко Н.А.

суддів Желік М.Б.

Орищин Г.В.

без виклику учасників процесу

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» від 30.07.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/2574/16 від 03.08.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 (суддя Стороженко О.Ф., повне рішення складено 14.07.2026)

у справі № 914/1344/26

за позовом Відділу освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради, Житомирська область, Житомирський район, смт.Любар

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» , м.Львів

про стягнення збитків у сумі 150118,17грн, завданих невиконанням зобов`язання з постачання електричної енергії (встановленого Договором №118 від 01.04.2025)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Відділу освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» про стягнення збитків у сумі 150118,17грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» з 12.11.2025 безпідставно відмовилось від виконання своїх зобов`язань з постачання електричної енергії позивачу, як споживачу за договором №118 від 01.04.2025, у зв`язку з чим позивач був змушений укласти Договір від 17.12.2025 з Постачальником «останньої надії» - Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та Договір від 03.12.2025 з Любарським РЕМ АТ «Житомиробленерго» про закупівлю послуги з розподілу електричної енергії, внаслідок чого позивач вважає, що йому були завдані матеріальні збитки у вигляді сплаченої різниці між вартістю електроенергії за договором, укладеним з відповідачем та вартістю електроенергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у період листопада-грудня 2025 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 у даній справі позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» на користь Відділу освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради збитки в сумі 150118,17грн, витрати на судовий збір у сумі 3328,00грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 34951,50грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, не розірвавши Договір №118 від 01.04.2025 безпідставно достроково припинив виконання договірного зобов`язання з постачання електричної енергії, у зв`язку з чим позивач поніс збитки у сумі 172604,67грн., зумовлені оплатою вартості електричної енергії іншому постачальнику за вищою ціною та послуг з розподілу електроенергії.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків у сумі 150118,17грн, суд розглянув спір, виходячи із зазначеної (у позові) суми.

Суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 34951,50грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» подано апеляційну скаргу від 30.07.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/2574/16 від 03.08.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 у справі №914/1344/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, скаржник зазначає, що на момент укладення оспорюваних угод діюча редакція п. 19 Особливостей здійснення публічнх закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених ЗУ «Про публічні закупівлі» не встановлювала імперативного обмеження у 10%, а дозволяла змінювати ціну пропорційно документально підтвердженому коливанню ціни.

Звертає увагу суду, що при визначенні вартості послуг за листопад 2025 року позивач використовував рахунок на попередню оплату №2331 від 22.12.2025 на суму 32 363, 06 грн., проте фактичний обсяг споживання електричної енергії у листопаді 2025 становить 5072 кВт/год. Відповідно до встановленого НКРЕКП у Постанові від 26.08.2025 №1327 тарифу на послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 2,22532 грн. за 1 кВт/год, вартість таких послуг за вказаний період становить 13 544,19 грн. з ПДВ (11 286,82 грн. без ПІДВ), а не 2363,06 грн., як було покладено позивачем в основу розрахунку збитків.

Аналогічні обставини підтверджуються і щодо грудня 2025 року було сформовано рахунок на попередню оплату №є2332 від 22.12.2025 на суму 167 636,94 грн. однак після отримання фактичних даних комерційного обліку сторонами було підписано акт приймання-передачі №є2436 від 31.12.2025, яким підтверджено фактичне споживання 3 544 кВт/год та визначено остаточну вартість послуг з розподілу електричної енергії у розмірі 121 619, 70 грн. з ПДВ.

Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача, відмовивши в клопотанні про відкладення розгляду справи.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обгрунтованості заявленого розміру витрат.

Відділ освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючої судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» від 30.07.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/2574/16 від 03.08.2026) на рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 у справі № 914/1344/26, розгляд справи вирішено проводити без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Відділом освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради 25.03.2025 року оголошено закупівлю електричної енергії через електронну систему закупівель Prozorro Market. За результатами поданих пропозицій 01 квітня 2025 року було визнано переможцем ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД», як учасника торгів, який запропонував найнижчу цінову пропозицію, про що свідчить сформоване на платформі державного маркетплейсу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за номером UA-2025-03-25-000292-a.

01 квітня 2025 між Відділом освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради (далі – покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (далі – постачальник, відповідач) укладено Договір постачання електричної енергії споживачу № 118 (далі – Договір), відповідно до п.п. 1.1. якого постачальник продає елекричну енергію з розподілом, код за ДК 021:2015 09310000-5 – електрична енергія, споживачу для забезпечення його потреб, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п 2.1. Договору, початком постачання електричної енергії споживачу є момент його підписання.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з умовами пункту 4.5 цього договору.

У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування ціни або умов постачання електричної енергії цей договір вважається зміненим (в тому числі ціни за одиницю 1 кВт.год) з дати, вказаній сторонами у додатковій угоді зміни його умов:

1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача – у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін;

2) зміненим на запропонованих постачальником умовах – якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Згідно п.4.3. Договору ціна за 1 кВт/год складає 9,66 грн з ПДВ, вартість Договору складає 2 898 000, 00 грн у тому числі ПДВ 483 000,00 грн.

Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.

Відповідно до пп. 7 п. 6.1 Договору постачальник має право змінити ціну на електричну енергію, у тому числі внаслідок зміни регульованих складових ціни (тарифів на послуги з передачі електричної енергії) та/або змін у нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни.

Постачальник не несе відповідальності за припинення дії договору у разі неприйняття споживачем своєчасно запропонованих (за 20 днів до введення в дію) постачальником змін до цього Договору, що викликані змінами регульованих складових цін (тарифу на послуги з передачі електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або щодо умов постачання електричної енергії (п. 8.6 Договору).

Відповідно до пункту 12.1 Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та укладається на строк до 31.12.2025 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов` язань сторонами.

Відповідно до п. 12.6 Договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Дія цього договору також припиняється в таких випадках: у разі неприйняття споживачем своєчасно запропонованих (за 20 днів до введення в дію) постачальником змін до Договору, що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі електричної енергії) та /або змінами в нормативно правових актах щодо формування цієї ціни або щодо умов електропостачання (абз. 5 п. 12.9 Договору).

22.08.2025, на вимогу відповідача, Сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору, якою збільшено ціну на електричну енергію до 10,535920 грн з ПДВ (на 9,07%) ,зокрема, п. 4.3 Договору викладено в новій редакції, що ціна за 1 кВт/год складає 10,535920 грн з ПДВ, вартість Договору 2 898 000,00 грн.

15.10.2025 ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» звернулось до Відділу освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради з листом щодо зміни ціни електричної енергії по Договору №118 від 01.04.2025 та повідомленням про припинення постачання електричної енергії через 21 день від дати надсилання вказаного листа.

20.10.2025 ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» звернулось до Відділу освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради з листом, зі змісту якого вбачається, що лист від 15.10.2025 втратив свою актуальність, тому просить не брати його до уваги.

31.10.2025 ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» звернулось до Відділу освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради з листом щодо зміни ціни електричної енергії по Договору №118 від 01.04.2025 та додатковими угодами, в яких сторони повинні погодити таку зміну ціни (на підтвердження коливання ціни надало експертний висновок №990/25 від 31.10.2025 Харківської ТПП).

05.11.2025 Відділ освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради листом повідомив ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» про необгрунтованість підвищення ціни на електричну енергію та відсутність належного документального підтвердження такого підвищення.

10.11.2025 Відділ освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради листом повідомив ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД», що враховуючи попереднє підняття ціни на 9%, надає згоду у разі коливання цін на електричну енергію на підняття ціни ще на 1 %.

12.11.2025 ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» без будь-якого попередження позивача в односторонньому порядку припинив виконання зобов`язань за Договором, що зумовило необхідність укладення позивачем Договору від 17.12.2025 з постачальником «останньої надії» - Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та отримання позивачем електричної енергії упродовж 12.11.2025-31.12.2025 за ціною (погодженою Протоколом), яка була вищою від ціни, визначеної Договором.

Відповідно до Актів купівлі-продажу електроенергії від 30.11.2025, 22.12.2025, 13.01.2026, складених позивачем і постачальником «останньої надії» та платіжних інструкцій позивача стосовно оплати вартості електроенергії, позивачем спожито упродовж 12.11.-31.12.2025 та оплачено електричну енергію в обсязі 50616 кВт/год загальною вартістю 551908,10 грн.

Оскільки постачальник «останньої надії» здійснював постачання електричної енергії без надання послуги з розподілу електроенергії, позивачем і Любарським РЕМ АТ «Житомиробленерго» укладено Договір від 03.12.2025 про закупівлю послуги з розподілу електричної енергії, відповідно до умов якого Позивачем сплачено вартість вказаної послуги, наданої у листопаді-грудні місяцях 2025 року, у загальній сумі 153982,70грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Загальна сума оплат позивача (за листопад-грудень 2025 року) склала 705890,80грн.

У випадку належного виконання відповідачем умов Договору від 01.04.2025 упродовж листопада-грудня 2025 року, позивач оплатив би за спожиту електричну енергію (разом з розподілом) в обсязі 50616кВт/год 533286,13грн (50616 х 10,53592), що на 172604,67грн менше, ніж довелось сплатити внаслідок розірвання Договору.

Вказана різниця в сумі 172604,67грн (705890,80-533286,13), згідно з нормою п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, є надмірними витратами позивача, тобто збитками.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

У частині 3 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів: 1) про вартість та умови надання послуг; 2) про методи оплати, які не повинні допускати дискримінації між споживачами. Системи попередньої оплати мають бути справедливими та адекватно відображати прогнозне споживання; 3) про право споживачів безоплатно обирати і змінювати електропостачальника; 4) про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Зі свого боку споживач має право отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення та у разі незгоди із запропонованими змінами розірвати договір з електропостачальником у визначеному договором порядку (пункт 11 частини 1 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних вебсайтах Регулятора та електропостачальників.

Постачання електричної енергії споживачам, а також надання послуг, пов`язаних з постачанням електричної енергії, здійснюються за вільними цінами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою від 14.03.2018 №312 затвердила Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії та є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.

Електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови (пункт 3.1.1 глави 3.1 розділу III).

Пункт 3.2.2 глави 3.2 розділу III ПРРЕЕ передбачає, що зміна або розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України, цими Правилами та умовами договору.

Разом з тим у пункті 3.2.4 глави 3.2 розділу III ПРРЕЕ передбачено, що у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

У разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або «останньої надії») та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається у повідомленні: 1) достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору; 2) зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін у встановлений цим пунктом термін.

Учасник роздрібного ринку (крім споживача) має інформувати споживача, з якими укладено відповідний договір, про будь-яку зміну в умовах договору шляхом направлення відповідної інформації у визначений договором (обраною споживачем комерційною пропозицією) спосіб (через особистий кабінет на своєму офіційному сайті у мережі «Інтернет», засобами електронного зв`язку, смс-повідомленням, у пунктах прийому платежів тощо).

Так, 22.08.2025 на вимогу відповідача сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою збільшено ціну на електричну енергію до 10,535920 грн з ПДВ (на 9,07%) ,зокрема п. 4.3 Договору викладено в новій редакції, що ціна за 1 кВт/год складає 10,535920 грн з ПДВ, вартість Договору 2 898 000,00 грн.

З наявного у матеріалах справи листування сторін вбачається, що Товариство неодноразово зверталося до позивача з пропозиціями щодо укладення додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару, в яких обґрунтовувало збільшення вартості електроенергії на ринку, що, в свою чергу, зумовило невигідність постачання споживачу електричної енергії за ціною, яка передбачена у Договорі.

Зі змісту листування сторін вбачається лише недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди до договору про збільшення ціни електричної енергії, однак не вбачається, що позивач висловлював намір та вчиняв фактичні дії, спрямовані на дострокове припинення договору постачання електричної енергії відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі", ЦК України, умов договору.

Напроти, листом від 10.11.2025 Відділ освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради повідомив ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД», що, враховуючи попереднє підняття ціни на 9%, підприємство готове розглянути інші варіанти щодо внесення змін до Договору з дотриманням законодавства України та надає згоду на підняття ціни ще на 1 %.

12.11.2025 ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД», без будь-якого попередження позивача, в односторонньому порядку припинив виконання зобов`язань за Договором.

Абзацом 2 пункту 4.1. Договору визначено, що у разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування ціни або умов постачання електричної енергії цей договір вважається зміненим (в тому числі ціни за одиницю 1 кВт.год) з дати, вказаній сторонами у додатковій угоді зміни його умов:

3) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача – у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін;

4) зміненим на запропонованих постачальником умовах – якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Згідно пункту 3.2.4 Правил РРЕЕ, відповідно до якого у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. У разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається у повідомленні, достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній документ, направлений відповідачем позивачу для розірвання Договору у порядку, визначеному Договором та пунктом 3.2.4 Правил РРЕЕ, оскільки у наявних у матеріалах справи листах підприємства йдеться про необхідність укладення додаткових угод у зв`язку з збільшенням ціни на електричну енергію.

В свою чергу, постачальник (відповідач) не був обмежений на право оскарження дій споживача в судовому порядку з подальшим спонуканням останнього до укладання додаткової угоди до Договору, в тому числі і в порядку, передбаченому ст.ст. 651, 652 ЦК України, яким він не скористався.

За встановлених обставин справи вбачається, що саме ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» в односторонньому порядку відмовилося від виконання своїх зобов`язань за договором.

Отже, дію Договору було припинено саме з ініціативи відповідача, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 ГПК України).

У даній справі позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків за неналежне виконання постачальником умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №118 від 01.04.2025 з посиланням на те, що внаслідок припинення ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» поставки електроенергії з 12.11.2025, останнє зазнало збитків у сумі 172604,67 грн., які полягають в різниці між ціною, за якою відповідач зобов`язався постачати електроенергію позивачу та ціною, за якою позивач вимушений був закуповувати електроенергію за принципом "останньої надії" у ДПЗД "Укрінтеренерго" з урахуванням використаних обсягів споживання електроенергії за листопад-грудень 2025 року.

Оскільки позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджується те, що дію Договору було припинено саме з ініціативи відповідача, а Відділ освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради є споживачем, який використовує електричну енергію для власних потреб, беручи до уваги Заяву-приєднання від 01.04.2025 та Договір №118 від 01.04.2025, у відповідності до яких правовідносини, які виникли між сторонами щодо виконання Договору підпадають, зокрема, під правове регулювання Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, внаслідок прийняття відповідачем неправомірного рішення про дострокове припинення постачання електричної енергії, позивача було переведено на постачальника "останньої надії" - ДПЗД "Укрінтеренерго" (з яким укладено відповідний договір), що призвело до понесення Відділом освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради збитків у вигляді переплати за електричну енергію, поставлену позивачу постачальником "останньої надії".

У даному випадку неправомірність дій відповідача полягає у безпідставному припиненні поставки позивачу електричної енергії за договором №118 від 01.04.2025 з 12.11.2025 без належного повідомлення у встановленому порядку про розірвання договору .

Такі дії мали наслідком те, що Відділ освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради уклав договір з постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за вищою ціною.

При цьому таке укладення правочину з постачальником "останньої надії" відбулося саме по причині та як наслідок протиправного припинення відповідачем постачання позивачу електричної енергії.

Відтак, у даному випадку мають місце всі елементи складу правопорушення, що є підставою для відповідальності ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» у вигляді відшкодування збитків, заподіяних позивачу діями відповідача.

Щодо розміру заявлених збитків судом встановлено наступне.

17.12.2025 позивачем укладено Договір з постачальником «останньої надії» - Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», на підставі якого позивач отримував електричну енергію упродовж 12.11.2025-31.12.2025 за ціною (погодженою Протоколом), яка була вищою від ціни, визначеної Договором.

Відповідно до Актів купівлі-продажу електроенергії від 30.11.2025, 22.12.2025, 13.01.2026, складених позивачем і постачальником «останньої надії», та платіжних інструкцій позивача стосовно оплати вартості електроенергії, позивачем спожито упродовж 12.11.2025-31.12.2025 та оплачено електричну енергію в обсязі 50616 кВт/год загальною вартістю 551908,10 грн.

Загальна сума, яку позивач сплатив за листопад-грудень 2025 року становить 705890,80 грн.

У випадку належного виконання відповідачем умов Договору від 01.04.2025 упродовж листопада-грудня 2025 року, позивач оплатив би за спожиту електричну енергію (разом з розподілом) в обсязі 50616кВт/год 533286,13грн (50616 х 10,53592), що на 172604,67 грн менше, ніж довелось сплатити внаслідок припинення відповідачем постачання електроенергії.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що загальна сума збитків у вигляді витрат, які позивач поніс у зв`язку з безпідставним припиненням відповідачем поставки електроенергії, та її фактичною поставкою 12.11.2025-31.12.2025 позивачу ДПЗД "Укрінтеренерго", становить 172604,67 грн.

Однак, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків у сумі 150118,17 грн, суд першої ністанції, з яким погоджується колегія суддів, розглянув спір, виходячи із зазначеної (у позові) суми.

Скаржник в апеляційній скарзі, звертає увагу суду, що при визначенні вартості послуг за листопад 2025 позивач використовував рахунок на попередню оплату №2331 від 22.12.2025 на суму 32 363, 06 грн., проте фактичний обсяг споживання електричної енергії у листопаді 2025 становить 5072 кВт/год. Відповідно до встановленого НКРЕКП у Постанові від 26.08.2025 №1327 тарифу на послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 2,22532 грн. за 1 кВт/год, вартість таких послуг за вказаний період становить 13 544,19 грн. з ПДВ (11 286,82 грн. без ПІДВ), а не 2363,06 грн., як було покладено позивачем в основу розрахунку збитків.

Аналогічні обставини підтверджуються і щодо грудня 2025 року. Позивачем було сформовано рахунок на попередню оплату №2332 від 22.12.2025 на суму 167 636,94 грн., однак після отримання фактичних даних комерційного обліку сторонами було підписано акт приймання-передачі №є2436 від 31.12.2025, яким підтверджено фактичне споживання 3 544 кВт/год та визначено остаточну вартість послуг з розподілу електричної енергії у розмірі 121 619, 70 грн. з ПДВ.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи є дві складові витрат, які позивач сплачував окремо: вартість електроенергії (як товару) постачальнику останньої надії та вартість послуг з розподілу (транспортування обленерго), яка розраховується за тарифом НКРЕКП 2,22532 грн., про який зазначає скаржник.

Здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення сум, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що вартість послуг становить лише 13 544,19 грн та 121 619,70 грн, обґрунтовані виключно в частині плати за розподіл, проте вони не спростовують наявності інших реальних збитків позивача (витрат на купівлю електричної енергії як товару у «постачальника останньої надії» на суму 53 254,06 грн та 498 654,04 грн відповідно), які виникли внаслідок протиправної поведінки відповідача.

Зважаючи на викладене та враховуючи встановлені у справі обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення збитків у сумі 150118,17 грн.

Щодо розглянду справи за відсутності представника відповідача, при заявленому клопотанні про відкладення розгляду справи.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Також, колегія суддів зазначає, що явка сторін не визнавалась обов`язковою, в матеріалах справи наявні усі необхідні докази. З огляду на викладене, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи є обов`язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, суд першої інстанції міг розглянути спір за відсутності представника відповідача .

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п. 1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач зазначив, що докази понесення судових витрат будуть подані в передбаченому в п. 2 ч. 8 статті 129 ГПК України порядку.

09.07.2026 позивачем через систему «Електронний суд» надіслано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких був визначений при зверненні з позовною заявою.

До вказаного клопотання долучено додаткову угоду №1 від 13.05.2026, акт приймання-передачі наданих послуг №80/2 від 23.06.2026 та платіжну інструкцію №767 від 01.07.2026 на суму 14 951,50 грн. та докази надсилання вказаних документів відповідачу.

13.07.2026 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення у справі №914/1344/26.

13.07.2026 на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення на вимогу суду оригіналів доказів в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

До вказаного клопотання долучено Договір №80 від 17.04.2026, акт приймання-передачі наданих послуг №80/1 від 24.04.2026, платіжна інструкція №455 від 24.04.2026, додаткова угода №1 від 13.05.2026, акт приймання-передачі наданих послуг №80/2 від 23.06.2026, платіжна інструкція №767 від 01.07.2026. Докази надіслання вказаного клопотання та долучених до нього документів відповідачу заявником не подано.

Відповідно до частини дев`ятої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, копії доказів (крім речових доказів), які подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Слід зазначити, що стаття 129 Господарського процесуального кодексу України не містить прямої норми щодо обов`язкового надсилання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу іншій стороні.

Однак, відсутність такої вказівки не звільняє заявника від виконання обов`язку щодо надсилання копії доказів іншій стороні на виконання вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України №2" наголошено, що принцип рівності сторін - це один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Аналіз положень статей 126-129 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доведенню, а відтак ненадсилання копій відповідних доказів фактично призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (аналогічний висновок викладено у додатковій постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 10.12.2019 у справі № 902/844/18, від 15.06.2022 у справі №910/18646/19).

При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Колегією суддів встановлено, що заяву від 13.07.2026 та долучені докази на підтвердження надання послуг правничої допомоги не надіслано іншій стороні.

В такий спосіб, ненадання поданих стороною документів, пов`язаних з наданням правничої допомоги іншій стороні позбавляє останню можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а суд можливості надати оцінку їх обґрунтованості, правових підстав та обсягу їх стягнення. Відтак, колегія суддів при ухваленні рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не братиме до уваги докази долучені до заяви від 13.07.2026.

Щодо клопотання від 09.07.2026, до якого долучено додаткову угоду №1 від 13.05.2026, акт приймання-передачі наданих послуг №80/2 від 23.06.2026 та платіжну інструкцію №767 від 01.07.2026 на суму 14 951,50 грн. та докази надсилання вказаних документів відповідачу.

Судом встановлено, що Відділ освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради в позовній заяві, серед іншого, просив стягнути з відповідача судові витрати за надання правової допомоги у зв`язку з розглядом справи в Господарському суді Львівської області. Зазначав, що на виконання вимог ст. 124 ГПК повідомляє суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, складає 20 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на договір про надання правничої допомоги №80 від 17.04.2026, додаткову угоду №1 від 13.05.2026, акт приймання-передачі наданих послуг №80/2 від 23.06.2026 та платіжну інструкцію №767 від 01.07.2026 на суму 14 951,50 грн.

13.05.2026 між Відділом освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради та адвокатом Денисенко В.М. укладено додаткову угоду до договору про надання професійної правничої допомоги №80 від 102026, відповідно до п.1 якої, у зв`язку з необхідністю ведення (юридичного супровуду) справи №914/1444/26 за позовом клієнта до ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» про стягнення збитків, завданих невиконанням зобов`язання з постачання електричної енергії (встановленого договором №118 від 01.04.2025), яка перебуває у провадженні Господарського суду Львівської області, сторони досягнули згоди та визначили розмір гонорару адвоката за ведення вказаної справи в суді першої інстанції в розмірі 15 000, грн.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 оплата за даною угодою здійснюється не пізніше 3 днів з моменту отримання клієнтом акта приймання-передачі наданих послуг.

Акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту отримання його клієнтом останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на нього (п. 3 додаткової угоди №1).

Згідно з актом №80/2 від 23.06.2026 адвокатом Денисенко В.М. надано, а Відділом освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради прийнято наступні послуги: підготовка та подання до Господарського суду Львівської області у справі №914/1344/26 заяви про усунення недоліків позовногї заяви (700 грн.), заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на суму (700 гривень); вивчення та правовий аналіз поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» відзиву на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив на суму (6000 грн.); підготовка та направлення цінним листом з описом вкладення оригіналів документів, копії яких подано до суду із позовною заявою (3551,50 грн.); прийняття участі у судовому засіданні 02.07.2026 (4000 грн).

Акт від 23.06.2026 підписано сторонами.

Витрати Відділу освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради на правничу допомогу у справі №914/1344/26 підтверджуються платіжною інструкцією №767 від 01.07.2026 на суму 14 951, 50 грн.

Факт надання адвокатом Денисенко В.М. у межах цієї справи зазначених в актах послуг підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, враховуючи п. 1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Позивачем не подано суду клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, а судом не встановлено наявності обставин, визначених частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України.

Беручи до уваги наведені вище правові норми, надавши оцінку поданим заявником (позивачем) доказам на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв обґрунтованості, пропорційності (співмірності) до предмета спору, справедливості та розумності таких витрат, відсутність клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів, враховуючи встановлені обставини щодо заяви від 13.07.2026, дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, у розмірі 14 951, 50 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та співмірності з виконаною роботою, складністю справи та ціною позову.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» від 30.07.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/2574/16 від 03.08.2026) слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 у справі №914/1344/26 частково скасувати, в частині стягнення 20 003 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано лише в частині витрат на правничу допомогу, у суду відсутні підстави покладення на позивача сплаченого скаржником судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» від 30.07.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/2574/16 від 03.08.2026) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2026 у справі №914/1344/26 скасувати в частині задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 003 грн.

3. В цій частині прийяти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 003 грн.

4. В решті рішення суду залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 86-В, кв.1; ідент.код 42827548) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради (13100, Житомирська область, Житомирський район, смт.Любар, вул.Незалежності, 39; ідент.код 41865996): збитки у сумі 150118,17 грн, 3328,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 14 951, 50 грн . витрат на професійну правничу допомогу.

6. Господарському суду Львівської області на виконання даної постанови видати накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

8. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 12.10.2026.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua