Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №926/1032/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/1032/26

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Копець Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Окружної прокуратури міста Чернівці в інтересах держави в особі позивача Міністерства охорони здоров`я України від 03.09.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/2945/26)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2026 ( повний текст ухвали складено та підписано 25.08.2026, суддя - І.В. Марущак)

у справі № 926/1032/26

за позовом Окружної прокуратури міста Чернівці, м. Чернівці в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, м. Київ

до відповідача Приватного підприємства “Універсальна проектно-будівельна група “Сіті Строй” (надалі - ПП “Універсальна проектно-будівельна група “Сіті Строй”), м. Чернівці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державна установа “Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України”, м. Чернівці

про стягнення коштів в сумі 2 677 386,00 грн,

з участю представників:

прокуратура: Панькевич Р.В.;

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

третя особа в режимі відеоконференції: Байцар І.Б.;

ВСТАНОВИВ:

Окружна прокуратура міста Чернівці в особі Міністерства охорони здоров`я України звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства «Універсальна проектно-будівельна група «Сіті Строй» про стягнення коштів в сумі 2 677 386,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору підряду №207 від 16.12.2024, який укладено між ДУ «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» та ПП «Універсальна проектно-будівельна група «Сіті Строй», договірна ціна за яким становила 2 677 386,00 грн, джерелом фінансування були кошти державного бюджету. На виконання умов договору замовником перераховано підряднику 2 677 386 грн, однак 05.11.2025 сторонами укладено додаткову угоду №2 про розірвання договору підряду №207 від 16.12.2024 за взаємною згодою, у зв`язку з об`єктивною неможливістю підрядником виконати свої зобов`язання за договором у визначений строк. Станом на березень 2026 року кошти в сумі 2 677 380,00 грн, які були перераховані третій особі не повернуті, а отже, відповідач незаконного зберігає у себе державні кошти, отримані як попередня оплата за договором підряду, без жодних правових підстав.

Щодо підстав пред`явлення позову, то прокурор вказує, що ДУ «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» є державною бюджетною неприбутковою установою. Уповноваженим органом управління є Міністерство охорони здоров`я України. Фінансування за правовідносинами сторін договору підряду здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється, зокрема фінансування потреб третьої особи та його структурних підрозділів, а тому Міністерство охорони здоров`я України в даному випадку є органом, уповноваженим на виконання функцій захисту інтересів держави в розумінні Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2026 у справі № 926/1032/26 позов Окружної прокуратури міста Чернівці в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Державна установа «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» залишено без розгляду.

При постановленні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що станом на час звернення прокурора в інтересах Міністерства охорони здоров`я до господарського суду (16.03.2026) прокурору було відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абз.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка діяла до 03.12.2025 і неможливістю розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики. Крім цього, судом встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у зв`язку з тим, що хоч прокурор і звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, однак позовні вимоги свідчать про дійсний намір захистити права третьої особи, яка самостійно наділена повноваженнями щодо захисту своїх інтересів в суді.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Окружна прокуратура міста Чернівці звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права ст. ст. 2, 11, 53, п.2 ч.1 ст. 226, ст. 236 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права ст. ст. 129, 131-3 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР та фактично безпідставно обмежено право держави на судовий захист. Просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2026 у справі № 926/1032/26 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник в своє обґрунтування вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив сам факт визнання норм неконституційними з їх негайним скасуванням, повністю проігнорувавши встановлений Конституційним Судом України та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду перехідний період чинності цих приписів до 01.01.2027. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.07.2026 у справі №910/16365/25, в якій за обставин тієї справи суд касаційної інстанції погодився з висновком про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, зокрема, з огляду на те, що звернення прокурора до компетентних органів та подання позову відбулися після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 та з урахуванням положень ч..6-7 ст. 11 ГПК України. Вважає, що наведений висновок підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин, в якій його сформульовано та не усуває необхідності врахування правових наслідків, безпосередньо визначених Конституційним Судом України у резолютивній частині рішення №6-р(ІІ)/2025, а також правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п. 139 постанови від 140.12.2025 у справі №344/12305/18. Щодо правильної конструкції, обраної прокурором, для здійснення захисту інтересів держави вказує, що відповідно до розділу І статуту ДУ «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», затвердженого наказом МОЗ України №16 від 13.01.2025, є санітарно-профілактичним закладом охорони здоров`я, що заснований на державній власності та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України. Оспорюванні кошти були виділені у 2024 році Міністерством охорони здоров`я України - ДУ «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня на цілі, встановлені у договорі підряду №207 від 16.12.2024 , а саме – ремонт (реставраційний) даху адміністративної будівлі по вул. Гакмана Євгена Митрополита, 7 м. Чернівці. Проте, кошти не були використані останнім в межах бюджетного асигнування протягом бюджетного періоду, у зв`язку із розірванням договору та невиконанням робіт підрядником. ДУ «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» в силу вимог бюджетного законодавства позбавлена правової можливості розпорядитися ними повторно. У зв`язку з цим, безпідставним вважає твердження суду про те, що прокурор обрав спосіб захисту в обхід прямого представництва центру, оскільки стягнення коштів в дохід державного бюджету України МОЗ як головного розпорядника - це не «обхід», а законний і правильний спосіб повернути гроші до державного бюджету, оскільки сама третя особа (як розпорядник нижчого рівня) після завершення бюджетного періоду 2024 року та розірвання договору підряду №207 від 16.12.2024 юридично не має права їх використовувати.

Відповідач – ПП «Універсальна проектно-будівельна група «Сіті Строй» у відзиві від 18.09.2026 заперечує проти доводів скаржника, вважає подану апеляційну скаргу такою, що не спростовує законності й обґрунтованості оскаржуваної ухвали, а тому не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2026 просить залишити без змін. В своє обґрунтування вказує, що доводи апеляційної скарги щодо бюджетного походження коштів, статусу МОЗ України як головного розпорядника бюджетних коштів, суспільного значення їх повернення та листа МОЗ України від 10.02.2026 не усувають ані конституційних обмежень прокурорського представництва, ані необхідності встановлення належного носія конкретного майнового права. Зазначає, що звернення прокурора до органу державної влади і безпосереднє здійснення ним представництва відбулося після 03.12.2025, тобто після ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України. Вважає, що посилання прокурора на те, що відповідні приписи формально втрачають чинність лише 01.01.2027, саме по собі не спростовує висновку суду першої інстанції про неправомірне представництво прокурора..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Окружної прокуратури міста Чернівці в інтересах держави в особі позивача Міністерства охорони здоров`я України від 03.09.2026 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2026 у справі №926/1032/26 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2026.

29.09.2026 від представника Міністерства охорони здоров`я України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 29.09.2026 (вх. № ЗАГС 01-04/8222/26 від 29.09.2026) , у зв`язку з тривалими та неодноразовими повітряними тривогами оголошеними 29.09.2026 в місті Києві, а також із атакою ворожих безпілотників на місто Київ на момент подачі даного клопотання.

В судове засідання 29.09.2026 з`явились прокурор та третя особа, які надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Прокурор та представник третьої особи залишили розгляд клопотання Міністерства охорони здоров`я України про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

Судова колегія, розглянувши вказане клопотання, постановила відмовити у його задоволенні, оскільки в країні триває війна, повітряні тривоги та атаки ворожих безпілотників на місто Київ є надто частими, строки розгляду апеляційної скарги на ухвали суду є скороченими, судом не визнавалася явка учасників сторін обов`язковою.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

16.12.2024 між Державною установою «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» та ПП ПП «Універсальна проектно-будівельна група «Сіті Строй» укладено договір підряду №207 (т-1, а.с.10-15), згідно п.1.1. якого підрядник, відповідно до проектно-кошторисної документації, умов цього договору та в межах договірної ціни, зобов`язується виконати роботи по об`єкту: ремонт (реставраційний) даху адміністративної будівлі по вул. Гакмана Євгена Митрополита, буд. 7 м. Чернівці (пам`ятка культурної спадщини місцевого значення – управління жандармерії, кінець ХІХ сторіччя, охоронний номер 112), (будівля Державної установи «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України»).

Згідно з п.1.2. договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених договором.

Договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису та не повинна відрізнятися від змісту пропозиції переможця закупівлі, є динамічною в межах кошторисної вартості і становить 2 677 386 грн з ПДВ та є невід`ємною частиною договору (додаток № 1). Джерело фінансування – кошти Державного бюджету (пункт 3.1 договору).

Розрахунки проводяться шляхом безготівкових розрахунків за реквізитами підрядника, визначеного договором, попередньою оплатою на строк не більше 12 місяців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 “Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти” з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затвердженні постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 та Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 1499 від 21.08.2023 “Про попередню оплату товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти” попередня оплата розпорядниками коштів за капітальними видатками та державними контрактами здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів виконавцям робіт, постачальникам товарів і надавачам послуг на не бюджетні рахунки, відкриті на їх ім`я в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцям робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів (п 4.3 договору).

Згідно з п. 4.4 договору оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі договору і рахунків протягом семи робочих днів.

Строк виконання робіт підрядником – не пізніше 10 листопада 2025 року. Виконання робіт може бути закінчено достроково за згодою замовника (п. 5.1 договору).

Відповідно до договору №207 від 16.12.2024 Державною установою “Чернівецькій обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України” перераховано відповідачу 2 677 386,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1447 від 20.12.2024 (т-1, а.с.21).

У подальшому, 05.11.2025 сторонами укладено додаткову угоду №2 про розірвання договору підряду №207 від 16.12.2024 за взаємною згодою, у зв`язку з об`єктивною неможливістю підрядником виконати свої зобов`язання за договором у визначений строк (т-1, а.с.22).

23.01.2026 Окружна прокуратура міста Чернівців надіслала ДУ «Чернівецький ОЦКПХ МОЗ» лист №53-114-677ВИХ-26, у якому вказала, що вивчає питання використання бюджетних коштів на закупівлю товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Під час завершення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області ревізії станом на 22.12.205 кошти не були повернуті підрядником на рахунок замовника. Прокурор, з посиланням на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просив надіслати інформацію щодо стягнення центром коштів та джерело фінансування по договору та визначених в даному листі копії документів (т-1, а.с.41).

ДУ «Чернівецький ОЦКПХ МОЗ» надіслало витребувані прокурором документи, а також повідомило, що ДУ «Чернівецький ОЦКПХ МОЗ» здійснювалися заходи досудового врегулювання спору з метою повернення коштів, сплачених за договором №207від 16.12.2024.

Державною установою «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» надіслано витребувані прокурором документи, а також листом від 29.01.2026 №1/287 повідомило, що ПП «УПБГ «Сіті Строй» листом від 21.11.2025 №88 фактично відмовилось від повернення коштів, отриманих за договором №207 від 16.12.2024. З метою повернення спірних коштів ДУ «Чернівецький ОЦКПХ МОЗ» 24.12.2025 звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до ПП «УПБГ «Сіті Строй» про стягнення попередньої оплати за договором, водночас зазначений позов було повернуто ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.01.2026 у справі №926/4399/25, у зв`язку з несплатою судового збору (т-1, а.с.42).

10.02.2026 Чернівецька окружна прокуратура міста Чернівці звернулася до Міністерства охорони здоров`я України з листом №53-114-1272ВИХ-26-53-96-135-26 , у якому просила повідомити про вжиті або заплановані Міністерством охорони здоров`я України заходи щодо стягнення з ПП «УПБГ «Сіті Строй» безпідставно набутих коштів. У листі зазначила, що невжиття заходів, спрямованих на відновлення порушених інтересів держави, не стягнення до бюджету збитків, завданих порушеннями законодавства про публічні закупівлі є підставою для застосування прокурором представницьких повноважень (т-1, а.с. 43).

20.02.2026 Міністерство охорони здоров`я України листом №08.1/8432/2-26 інформувало Окружну прокуратуру міста Чернівці про відсутність у нього матеріалів перевірок , тому просило вжити заходів реагування представницького характеру в порядку, визначеному положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (т-1, а.с.44).

Прокурор у позовній заяві зазначає, що станом на момент подання позову кошти в сумі 2 677 380,00 грн, які були перераховані ДУ “Чернівецький ОЦКПХ МОЗ” як авансовий платіж, за роботи “Ремонт (реставраційний) даху адміністративної будівлі по вул. Гакмана Євгена Митрополита, 7 у м. Чернівці, Чернівецького району Чернівецької області ПП “Універсальна проектно-будівельна група “Сіті Строй”, не повернуті.

Наведені обставини стали підставою звернення Окружного прокуратура міста Чернівці в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України з позовом до ПП «Універсальна проектно-будівельна група «Сіті Строй», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ДУ «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення коштів в сумі 2 677 386,00 грн за договором підряду №207 від 16.12.2024.

При ухвалені постанови колегія суддів керувалася таким.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Представництво прокурором інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури України, яка прямо передбачена ст. 131-1 Конституції України.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Також згідно із частинами 3-4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього кодексу.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З огляду на викладене, випадки у яких прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді визначені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на момент звернення прокурора до суду з позовом у цій справі та на момент ухвалення судових рішень у ній. Такими випадками є порушення або загроза порушення інтересів держави, нездійснення або неналежним чином здійснення захисту таких інтересів суб`єктом владних повноважень.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025 ця норма втрачає чинність лише з 01.01.2027 та на даний час є чинною.

Отже, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №3-28/2024(59/24) щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, у мотивувальній частині рішення від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025 констатував, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник «виключний» означає виняток із загальних правил.

Отже, словосполучення «у виключних випадках», яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Відповідно й припис «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом», який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.

Звертаючись з указаним позовом до суду, прокурор у позові обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави, у тому числі належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України, що вказаний випадок є виключним в розумінні чинного законодавства.

Так, обґрунтовуючи порушення інтересів держави, прокурор зазначав, що фінансування за оспорюваними правовідносинами здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого

питання правомірності використання бюджетних коштів.

Позиція прокурора ґрунтується на захисті фундаментального публічного інтересу, який набуває виняткового значення у воєнний час - забезпеченні жорсткої фінансової дисципліни при використанні Державного бюджету України. Справа стосується не процедурних недоліків, а протиправної втрати бюджетних коштів в сумі 2 677 386 грн.

Виключність випадку застосування представницьких повноважень прокурором полягає у необхідності як найшвидшого повернення коштів до державного бюджету особливо в умовах воєнного стану з урахуванням того, що уповноважений державою орган відповідні заходи не вживає.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у тій частині, в якій вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді, у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Мотивуючи наведений висновок, Конституційний Суд України виходив, зокрема, з оціночного характеру понять "не здійснює" та "неналежним чином здійснює", відсутності в законі чітко встановлених критеріїв визначення відповідних випадків та, як наслідок, надмірної дискреції прокурора і суду під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.

Водночас правові наслідки встановленої неконституційності, Конституційний Суд України визначив безпосередньо у резолютивній частині зазначеного Рішення, встановивши, що відповідні приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", визнані неконституційними, втрачають чинність з 01.01.2027.

Крім того, пунктом 4 резолютивної частини рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України окремо встановив, що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності визнаних неконституційними приписів абз. 1 ч. 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Аналогічне розуміння темпоральної дії Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 відображене Великою Палатою Верховного Суду в пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, у якому, звернувши увагу на визнання відповідних положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними, Велика Палата водночас прямо відтворила застереження Конституційного Суду про непоширення його рішення на правовідносини щодо представництва, які виникли під час чинності цих приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таким чином, визнання окремих приписів ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними саме по собі не є тотожним їх негайній втраті чинності з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України. Вирішуючи питання про наслідки встановленої неконституційності, Конституційний Суд України скористався наданим йому Конституцією України повноваженням визначити інший момент втрати чинності відповідними положеннями закону та прямо відтермінував його до 01.01.2027.

Відтак до настання визначеного Конституційним Судом України моменту втрати чинності відповідні приписи формально залишаються складовою чинного законодавчого регулювання, а оцінка правовідносин, які виникли в цей період, не може здійснюватися без врахування встановленого самим Конституційним Судом темпорального режиму дії його Рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про неможливість застосування положень Закону України «Про прокуратуру».

Суд першої інстанції безпідставно ототожнив сам факт визнання норм неконституційними з їх негайним скасуванням, повністю проігнорувавши встановлений Конституційним Судом України та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду перехідний період чинності цих приписів до 01.01.2027 року.

Також суд першої інстанції безпідставно врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25, в якій за обставин тієї справи суд касаційної інстанції погодився з висновком про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, зокрема, з огляду на те, що звернення прокурора до компетентних органів та подання позову відбулися після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 та з урахуванням положень ч.ч. 6, 7 ст. 11 ГПК України.

Разом з тим наведений висновок підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин справи, в якій його сформульовано та не усуває необхідності врахування правових наслідків, безпосередньо визначених Конституційним Судом України у резолютивній частині Рішення № 6-р(ІІ)/2025, а також правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі №344/12305/18.

При цьому положення ч. 6 ст.11 ГПК України, за змістом яких суд у разі висновку про суперечність закону Конституції України не застосовує такий закон, не можуть тлумачитися відокремлено від положень Конституції України про юридичну силу та обов`язковість рішень Конституційного Суду України і застосовуватися у спосіб, який фактично змінює визначений самим Конституційним Судом момент втрати чинності положеннями закону, конституційність яких уже була предметом конституційного контролю.

Інше тлумачення фактично означало б надання суду загальної юрисдикції можливості самостійно змінити встановлені Конституційним Судом України темпоральні наслідки його рішення та прирівняти дату визнання норми неконституційною до дати втрати нею чинності всупереч прямій вказівці пункту 3 резолютивної частини Рішення № 6-р(ІІ)/2025.

Тому сам по собі факт ухвалення 03.12.2025 Рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2025, за умови що визнані неконституційними приписи відповідно до прямо визначеного Конституційним Судом порядку втрачають чинність лише з 01.01.2027, не є безумовною та самодостатньою підставою для висновку про відсутність у прокурора представницьких повноважень у кожній справі, розпочатій до вказаної дати, а вирішення такого питання потребує оцінки конкретних обставин виникнення відповідних правовідносин, характеру інтересу держави, статусу компетентного органу та фактичної поведінки цього органу щодо захисту відповідного інтересу.

Суд першої інстанції не врахував, що підставою для позову прокурора стала не суб`єктивна оцінка ефективності дій МОЗ України, а його офіційне повідомлення про відсутність можливості самостійного судового захисту, що відображено у листі від 20.02.2026 №08.1/8432/2-26 (т-1, а.с.44).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Міністерство охорони здоров`я України не лише визнало неможливість подання позову, а й не виявило наміру вжити будь-яких інших заходів для відновлення майнових інтересів держави. Це повністю усуває ризики необґрунтованого прокурорського розсуду, на які вказував Конституційний Суд України.

Така фактична ситуація істотно відрізняється від випадків, коли прокурор на власний розсуд оцінює діяльність компетентного органу як недостатню або неналежну, що, власне, було одним із ключових застережень Конституційного Суду України щодо невизначеності меж прокурорської дискреції, тоді як у даній справі нездійснення судового захисту підтверджене безпосередньою відповіддю самого компетентного органу, а тому встановлення відповідної обставини ґрунтується не на припущенні чи суб`єктивній оцінці прокурора, а на конкретних фактичних даних.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор не підміняє Міністерство охорони здоров`я України у здійсненні її поточної діяльності та не втручається в реалізацію нею дискреційних владних повноважень, а реалізує передбачений законом процесуальний механізм захисту майнового інтересу держави у зв`язку з прямо висловленою цим органом неможливістю самостійно звернутися за судовим захистом.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням прокуратури про те, що прокурором не здійснено довільного розширення змісту конституційної функції представництва інтересів держави та не підмінено компетентний орган у реалізації ним власних повноважень, натомість матеріалами справи підтверджено конкретне порушення майнового інтересу держави, наявність належного компетентного органу, його обізнаність із таким порушенням та прямо повідомлену ним неможливість самостійно забезпечити судовий захист відповідного інтересу

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.

Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах.

Міністерство охорони здоров`я України діє на підставі Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90) (далі - Положення).

Основними завданнями МОЗ України відповідно до Положення є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактика неінфекційних захворювань, забезпечення формування та реалізація державної політики у різних сферах охорони здоров`я громадян.

Згідно з підпунктом 4 пункту 5 Положення МОЗ України з метою організації своєї діяльності, здійснює контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Відповідно до розділу I статуту Державної установи «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» затвердженого наказом Міністерство охорони здоров`я України №16 від 03.01.2025, ДУ «Чернівецький ОЦКПХ МОЗ» є санітарно-профілактичним закладом охорони здоров`я, що заснований на державній власності та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України.

ДУ «Чернівецький ОЦКПХ МОЗ» є державною бюджетною неприбутковою установою. Уповноваженим органом управління є Міністерство охорони здоров`я України (пункт 2 розділу І статуту).

Пунктом 1 розділу VIII Статуту встановлено, що Уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна переданого Центру, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних і суспільних потреб у галузі охорони здоров`я.

Уповноважений орган управління здійснює контроль за фінансовою (бюджетною) та штатною дисциплінами центру, здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням майна і коштів Центру, проводить моніторинг діяльності центру, забезпечує проведення перевірки фінансово – господарської діяльності тощо (розділ VIII Статуту).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Міністерство охорони здоров`я України є засновником Центру.

Відповідно до інформації Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області від 26.02.2026 № 07-06/780 Головним розпорядником коштів є Міністерство охорони здоров`я України, а Центр перебуває на обслуговуванні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Чернівецькій області та є розпорядником коштів державного бюджету.

Також у інформації Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області зазначено, що у 2024 році Центру відкривались бюджетні асигнування по загальному фонду державного бюджету за кодом програмної класифікації видатків 2301040 «Громадське здоров`я та заходи боротьби з епідеміями», кодом економічної класифікації видатків 3143 «Реставрація пам`яток культури, історії та архітектури».

Як встановлено з обставин даної справи, на виконання умов договору підряду від 16.12.2024 №207 у 2024 році третьою особою проведено платіж у сумі 2 677 386 грн. Договір розірвано 05.11.2025, проте кошти до бюджету не повернуті.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що з метою повернення спірних коштів 24.12.2025 ДУ «Чернівецький ОЦКПХ МОЗ» зверталось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до ПП «УПБГ «Сіті Строй» про стягнення попередньої оплати за договором, водночас зазначений позов було повернуто ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.01.2026 у справі № 926/4399/25, у зв`язку з несплатою судового збору (т-1, а.с.42).

У постанові Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 916/1507/23 зазначено, що для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі №904/192/22). Тобто, у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду.

Аналогічна правова позиція, висловлена Великою Палатою у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, постанові Верховного Суду від 26.02.2025 № 910/16372/21.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, про те, що правопорушення завдало шкоди не власному майну установи (третьої особи), а фінансовим ресурсам держави, що підтверджує наявність виключного інтересу держави у їх стягненні. Слід врахувати те, що третя особа не має жодних повноважень щодо подальшого користування чи розпорядження цими асигнуваннями, оскільки вони належать до доходів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Окружна прокуратура міста Чернівці правомірно звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я, а відтак ухвала Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2026 у справі №926/1032/26 підлягає скасуванню в порядку пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що справа направляється до місцевого господарського суду для продовження розгляду, розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ухвалив:

1. Апеляційну скаргу Окружної прокуратури міста Чернівці в інтересах держави в особі позивача Міністерства охорони здоров`я України від 03.09.2026 – задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2026 у справі № 926/1032/26 скасувати.

3. Справу № 926/1032/26 передати на розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

4. Розподіл судових витрат здійснити Господарському суду Чернівецької області після розгляду справи по суті.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук