Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №398/5631/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5631/26

провадження №: 2/398/4854/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"12" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, представник позивача Соломко Анастасія Геннадіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” 23 серпня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 463,60 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 грудня 2025 року сторони уклали в електронній формі Договір про відкриття кредитної лінії № 1636-5855 продукту «MiniKasa» на суму 1 500,00 грн строком на 365 днів. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, кредитні кошти перераховані на його банківську платіжну картку. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, платежів не здійснював, унаслідок чого станом на 08 липня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 5 463,60 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом — 1 500,00 грн; за нарахованими процентами — 2 988,60 грн; за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України — 750,00 грн; за комісією — 225,00 грн. Направлена відповідачу вимога про дострокове повернення кредиту залишена без задоволення.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07 жовтня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився; разом із позовною заявою позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, у якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та судову повістку про виклик у судове засідання надіслано відповідачу за зареєстрованим місцем проживання. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про причину невручення «адресат відсутній». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Оскільки відповідач не повідомляв суд про іншу адресу, суд визнає його належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 07 жовтня 2026 року відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву у встановлений строк, заяв чи клопотань не подав.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзиву на позовну заяву не подав, а позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд ухвалою, постановленою в судовому засіданні 07 жовтня 2026 року без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, вирішив розглянути справу в заочному порядку відповідно до ст. ст. 280 — 282 ЦПК України.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту для продукту «MiniKasa» ОСОБА_1 до укладення договору ознайомився з умовами кредитування. Паспорт підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором A7450.

14 грудня 2025 року о 01 год. 07 хв. сторони уклали в електронній формі кредитний договір, який складається з Договору про відкриття кредитної лінії № 1636-5855 продукту «MiniKasa», Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджених наказом директора ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” № 124-П від 22.10.2025 року, та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (п. 12.22 Договору). Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором A4471, а зі сторони кредитодавця — кваліфікованим електронним підписом директора Резуєва Є.В. До укладення договору кредитодавець здійснив дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника через Систему BankID Національного банку України (п. 3.5 Договору). Додаткових угод до Договору сторони не укладали.

Договором встановлені такі умови кредитування:

— сума кредиту — 1 500,00 грн, дата видачі — 14.12.2025 (п. п. 4.1, 4.2 Договору);

— строк кредитування — 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту, дата повернення кредиту — 13 грудня 2026 року (п. 4.14 Договору);

— тип процентної ставки — фіксована; стандартна процентна ставка — 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору і 0,74 % за кожен день починаючи зі 181 календарного дня (п. п. 4.7, 4.10 Договору);

— комісія за видачу кредиту — 15,00 % від суми виданого кредиту (225,00 грн), нараховується одноразово в дату видачі кредиту (п. 4.11 Договору);

— денна процентна ставка — 0,918 %; реальна річна процентна ставка — 3 181,70 %; загальні витрати за кредитом — 5 023,85 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту — 6 523,85 грн (п. п. 4.15 — 4.18 Договору);

— проценти річних у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України на випадок прострочення — у сумі, що не перевищує 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення, а сукупно з іншими платежами за порушення зобов`язання — не більше половини суми одержаного кредиту (п. 8.2 Договору);

— право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі у разі прострочення сплати процентів або комісії на строк понад один календарний місяць (п. 8.3 Договору);

— спосіб видачі — безготівковий переказ на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу (п. 4.6 Договору).

У розділі 13 Договору відповідач зазначив номер належного йому особистого електронного платіжного засобу — НОМЕР_1 .

На виконання умов Договору позивач 14 грудня 2025 року перерахував відповідачу 1 500,00 грн. Це підтверджується Довідкою про перерахування суми кредиту № 1636-5855 та квитанцією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» (код ЄДРПОУ 35442539) вих. № 644419-1725584876-08072026 від 08.07.2026 про підтвердження успішної оплати, засвідченою кваліфікованим електронним підписом, у якій зазначено: номер транзакції 1725584876, суму 1 500,00 грн, дату і час виконання платіжної операції — 14.12.2025 о 01 год. 07 хв., номер картки отримувача НОМЕР_2 , статус «Виконано» та призначення платежу — «Видача кредитних коштів за договором 1636-5855, 2025-12-14, ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_3 ». Згідно зі змістом цієї квитанції переказ здійснено на підставі договору № 02.06.2020 від 10.06.2020, укладеного між ТОВ «ФК «Контрактовий дім» і позивачем, а сама квитанція видана небанківським надавачем платіжних послуг, про що свідчить наведене в ній застереження про таємницю надавача платіжних послуг у розумінні ст. 70 Закону України «Про платіжні послуги».

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості за розрахунком позивача

Як убачається з розрахунку заборгованості за договором № 1636-5855 станом на 08.07.2026, відповідач жодного платежу на погашення заборгованості не здійснив. Перший базовий період завершився 12 січня 2026 року; обов`язковий платіж за цей період (проценти — 450,00 грн та комісія — 225,00 грн) відповідач не сплатив, унаслідок чого з 13 січня 2026 року допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проценти за користування кредитом нараховано на суму кредиту 1 500,00 грн за період з 14.12.2025 по 07.07.2026 включно.

Комісію за видачу кредиту в розмірі 225,00 грн нараховано одноразово 14.12.2025 року.

Проценти річних на підставі п. 8.2 Договору нараховано по 30,00 грн за день (2 % від неповерненої суми кредиту) за 25 днів прострочення — з 13.01.2026 по 06.02.2026; після досягнення суми 750,00 грн, що становить половину суми одержаного кредиту, нарахування зупинено.

Неустойки (штрафу, пені) позивач не нараховував.

Кредитодавець склав вимогу про дострокове повернення кредиту від 10 липня 2026 року з вимогою сплатити заборгованість протягом 30 календарних днів з дати її отримання та 16 липня 2026 року надіслав її відповідачу рекомендованим листом (список ф. 103 № 21218-04-33-113, штрихкодовий ідентифікатор R067225500824). 19 серпня 2026 року позивач надіслав відповідачу копію позовної заяви з додатками (квитанція ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2213812 з описом вкладення).

Власного контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Відомостей про те, що відповідач належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, матеріали справи не містять; у п. 12.10.8 Договору відповідач підтвердив, що на момент укладення договору не має статусу військовослужбовця.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі. Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про споживче кредитування” договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про електронну комерцію”. За ч. 12 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію” електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі; за ч. 1 ст. 12 моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про електронну комерцію” розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України; згідно з ч. 3 цієї статті особа, яка отримала плату відповідно до умов електронного договору, надає документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку. Відповідно до п. 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

За приписами ст. ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування” до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з ч. 5 цієї статті максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону України “Про споживче кредитування” у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит; таке повернення споживчого кредиту здійснюється споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу; якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначено: «Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України» (пункт 115).

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення договору та видачі кредитних коштів

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, укладеного в електронній формі. Факт його укладення підтверджується проходженням відповідачем ідентифікації та верифікації через Систему BankID Національного банку України та використанням ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі щодо процентів, комісії за видачу кредиту та наслідків прострочення, і погодився з ними.

Належне виконання кредитодавцем зобов`язання з надання кредитних коштів підтверджується квитанцією ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про виконану платіжну операцію, яка відповідно до п. 159 розділу VIII Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, має статус первинного документа, а також довідкою про перерахування суми кредиту. Зазначений у квитанції номер картки отримувача збігається з номером картки, який відповідач самостійно вказав у розділі 13 Договору, призначення платежу містить номер і дату договору, прізвище та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, а час виконання операції збігається з часом укладення договору. Здійснення переказу залученою позивачем платіжною установою відповідає ч. 1 ст. 528 ЦК України.

Щодо заборгованості за кредитом

Погоджений сторонами строк кредитування спливає 13 грудня 2026 року. Водночас відповідач допустив прострочення сплати процентів і комісії на строк понад один календарний місяць, що згідно з п. 8.3 Договору та ч. 4 ст. 16 Закону України “Про споживче кредитування” надає кредитодавцю право вимагати повернення кредиту в повному обсязі. Кредитодавець таким правом скористався, надіславши відповідачу вимогу від 10.07.2026 року про дострокове повернення кредиту. Крім того, пред`явлення кредитором позову про стягнення всієї суми заборгованості саме по собі є вимогою про дострокове повернення кредиту. Тридцятиденний строк, передбачений ч. 4 ст. 16 Закону, на час ухвалення цього рішення сплив як з дня надіслання вимоги (16.07.2026), так і з дня подання позову (23.08.2026), а порушення умов договору відповідач дотепер не усунув. За таких обставин вимога про стягнення 1 500,00 грн заборгованості за кредитом є обґрунтованою.

Щодо процентів за користування кредитом та комісії

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок і визнає його в цій частині обґрунтованим. Проценти за користування кредитом нараховані на суму кредиту за фіксованими ставками, передбаченими п. 4.10 Договору, виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, а розрахунок є арифметично правильним. Погоджена сторонами денна процентна ставка (0,918 %) не перевищує граничного розміру 1 %, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», який діяв на дату укладення договору.

Заявлені проценти є платою за користування кредитом у розумінні ст. ст. 536, 1048 ЦК України, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання, а тому п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на них не поширюється. Вимога про стягнення 2 988,60 грн процентів підлягає задоволенню.

Нарахування комісії за видачу кредиту відповідає умовам договору та вимогам закону, оскільки її прямо передбачено п. 4.11 Договору, включено до загальних витрат за споживчим кредитом у розумінні ч. 2 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування”, враховано при обчисленні денної та реальної річної процентної ставки і відображено у Паспорті споживчого кредиту; комісія є одноразовою і сплачується за надання кредиту. Вимога про стягнення 225,00 грн комісії підлягає задоволенню.

Щодо процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України

Вимога про стягнення 750,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі п. 8.2 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили інший, ніж три проценти, розмір процентів річних на випадок прострочення, прямо пославшись на ст. 625 ЦК України. Така домовленість за своєю правовою природою є домовленістю про міру цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що випливає з наведеного вище висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16. Сам позивач заявив цю суму саме як проценти річних за ст. 625 ЦК України, а п. 8.2 вміщено у розділі 8 Договору «Інформація про наслідки невиконання або неналежного виконання Позичальником обов`язків за Договором».

Із розрахунку позивача вбачається, що ці проценти нараховано за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 13 січня по 06 лютого 2026 року. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася і триває дотепер. Отже, увесь період прострочення, за який позивач нарахував спірні проценти, припадає на час дії воєнного стану.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у такому разі позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а нараховані за прострочення платежі підлягають списанню кредитодавцем. Зазначена норма додана до ЦК України Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинною і не містить обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою її застосування є прострочення виконання грошового зобов`язання в період дії воєнного стану. Норма прямо називає саме відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, тобто охоплює спірні нарахування безпосередньо.

Посилання позивача на п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про споживче кредитування” у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX та на виключення з цього Закону п. 6-1 суд відхиляє. Дійсно, передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, і на спірний договір не поширюється. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом № 3498-IX не змінювався і не виключався, а тому застосовується до спірних правовідносин.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Також такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26, тобто у спорах за договорами, укладеними після 23 січня 2024 року.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

Та обставина, що сума нарахованих позивачем процентів річних не перевищує половини суми одержаного кредиту, на наведені висновки не впливає: додержання граничного розміру відповідальності не усуває дії норми, яка звільняє позичальника від цієї відповідальності взагалі.

Висновок суду

Ураховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 713,60 грн, що складається із заборгованості за кредитом — 1 500,00 грн, за нарахованими процентами — 2 988,60 грн та за комісією — 225,00 грн; у задоволенні вимоги про стягнення 750,00 грн процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 86,27 % заявлених вимог (4 713,60 грн із 5 463,60 грн), а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 296,93 грн із сплачених 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 66511 від 12 серпня 2026 року).

Доказів наявності інших витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, позивач не надав.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 128, 141, 259, 263 — 265, 268, 280 — 282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1636-5855 від 14 грудня 2025 року у розмірі 4 713 (чотири тисячі сімсот тринадцять) гривень 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 296 (дві тисячі двісті дев`яносто шість) гривень 93 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення відповідачем починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Розгляд справи закінчено 07 жовтня 2026 року. Повне рішення складено 12 жовтня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський