Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №398/1764/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1764/26

провадження №: 2/398/2562/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Москалик В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1172615 від 23.10.2020 в розмірі 19 235,00 грн та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.10.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір № 1172615 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 грн, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків, 0.01% в день (знижена процентна ставка), 1.90% (стандартна процентна ставка). 23.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору №1172615 від 23.10.2020, відповідно до умов якого, строк користування кредитом продовжено до 24.12.2020, встановлено процентну ставку за користування кредитом протягом строку встановленому в п. 3.1 1.90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. 21.04.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» уклали договір факторингу №ККЛУ-21042021, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №1172615 від 23.10.2020. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 235,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 14 235,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Ухвалою суду від 20.05.2026 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

23.10.2020 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 1172615 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до пп. 1.2, 1.3, 1.4 якого відповідач отримав кредит в розмірі 5 000,00 грн, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків, 0,01% в день (знижена процентна ставка, яка застосовується за умови повного погашення кредитної заборгованості), 1,90 % (стандартна процентна ставка, яка застосовується у межах строку надання кредиту, якщо клієнт не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки). Договір містить додаток № 1 «Графік платежів» та паспорт споживчого кредиту. Кредитний договір, додаток до нього та паспорт споживчого кредиту відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит відповідачу в розмірі 5000,00 грн шляхом безготівкового перерахування на банківську платіжну картку відповідача, що підтверджується інформацією наданою АТ КБ "ПриватБанк", відповідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_1 та відповідно до виписки по рахунку 23.10.2020 було здійснено зарахування переказу на суму 5000,00 грн.

23.11.2020 ОСОБА_1 сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом за зниженою процентною ставкою в розмірі 15,00 грн відповідно до умов пролонгації строку кредиту, передбачених розділом 4 кредитного договору.

У зв`язку з цим 23.11.2020 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір до договору № 1172615 від 23.10.2020, відповідно до умов якого строк користування кредитом продовжено до 24.12.2020, встановлено процентну ставку за користування кредитом 1.90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

21.04.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» уклали договір факторингу № ККЛУ-21042021, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1172615 від 23.10.2020.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-21042021 від 21.04.2021 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 1172615 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.10.2020 року в загальному розмірі 19 235,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 14 235,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 1172615 від 23.10.2020 .

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, наданими позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 19 235,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 14 235,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом .

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 5 000,00 грн., на строк 30 днів, тобто з 23.10.2020 до 22.11.2020 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0.01 % в день від суми кредиту (знижена процентна ставка), 1,90% (стандартна процентна ставка). За умовами додаткового договору від 23.11.2020 строк користування кредитом продовжено до 24.12.2020, встановлено процентну ставку за користування кредитом 1.90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Отже, суд дійшов висновку, що кінцевим терміном повернення кредиту є 24.12.2020 та доказів продовження цього строку після зазначеної дати позивач не надав.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 300/438/18.

В постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З розрахунку заборгованості за договором № 1172615 про надання споживчого кредиту від 23.10.2020, наданим позивачем, вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося поза межами строку кредитування (з урахуванням пролонгації), тобто після 24.12.2020, що є неправомірним. Згідно з розрахунком заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом станом на 24.12.2020 становить 5 685,00 грн ( 5000,00 грн х 1,9 % х 60 днів - 15,00 грн).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн та за відсотками за користування кредитом в розмірі 5 685,00 грн, а всього – 10 685,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з необґрунтованістю нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи те, що відповідач не виконала передбачені договорами і законом зобов`язання ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором – позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем додано договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025; акт наданих послуг № 1513 від 09.03.2026, яким встановлено факт надання позивачу послуг правової допомоги на загальну суму 8 000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною та не потребує значного часу і об`єму робіт щодо підготовки матеріалів для подання до суду відповідної позовної заяви, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача подав позовну заяву через систему «Електронний суд», жодного разу в судове засідання не з`явився, обмежившись поданням заяви про розгляд справи без його участі.

З урахуванням переліку наданих послуг адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає, що пропорційний та співмірний розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 4 000,00 грн.

Крім того, у зв`язку із задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263 – 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 1172615 від 23.10.2020 в сумі 10 685 (десять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн 00 коп, з яких: 5 000,00 грн – за тілом кредиту, 5 685,00 грн – за відсотками за користування кредитом .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім ) грн 96 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 221 (дві тисячі двісті двадцять одна) грн 99 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 12.10.2026.

Суддя Вікторія МОСКАЛИК