Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №347/2172/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2172/26

Провадження № 2/347/1471/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівського старостинського округу Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Яворівського старостинського округу Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01.11.1996 року вона перебувала в шлюбі із ОСОБА_3 . Її чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно.

До складу майна, яким за життя володів та користувався спадкодавець, входить, зокрема, нерухоме майно — нежитлова будівля (валило) з житловими кімнатами, розташована у с. Яворів Косівського району Івано-Франківської області.

Після смерті чоловіка вона у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонок Марини Миколаївни із заявою про прийняття спадщини.

06 березня 2026 року приватним нотаріусом Тонок М.М. заведено спадкову справу № 66/2026, та 21 серпня 2026 року у зв`язку з оформленням її спадкових прав направлено до ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» запит № 69002-14 про надання витягу з інвентаризаційних матеріалів та/або інвентаризаційної довідки щодо нерухомого майна, належного ОСОБА_3 .

У зазначеному запиті нотаріусом прямо вказано, що я — ОСОБА_1 — є спадкоємцем ОСОБА_3 . Інших спадкоємців, які у передбачений законом спосіб прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає, оскільки їх спільний з чоловіком син, ОСОБА_2 , до шести місяців після смерті спадкодавця подав заяву про відмову від прийняття спадщини.

На ім`я її чоловіка, ОСОБА_3 , у 2014 році було проведено технічну інвентаризацію нерухомого майна та виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю (валило) з житловими кімнатами. Вказаний об`єкт є індивідуально визначеним нерухомим майном, фактично існує в натурі, має встановлені технічні характеристики, поверхові плани та технічну інвентаризацію. Відповідно до технічного паспорта від 10 жовтня 2014 року, інвентаризаційна справа № 98, замовником технічної інвентаризації зазначено саме ОСОБА_3 .

Витягом із Державного земельного кадастру підтверджується формування земельної ділянки площею 0,0400 га, кадастровий номер 2623689101:01:002:0274, з цільовим призначенням «для реконструкції та обслуговування валила». 10 березня 2017 року право оренди зазначеної земельної ділянки за ОСОБА_3 було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 19409606. Строк дії права оренди становить 49 років.

Сукупність доказів підтверджує тривале, відкрите та офіційно визнане органом місцевого самоврядування володіння та користування конкретною будівлею, для обслуговування якої спадкодавцеві була спеціально сформована та передана у довгострокове користування земельна ділянка.

Право власності ОСОБА_3 на зазначену будівлю за його життя у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було у зв`язку із чим нотаріусом видано відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину в цій частині. Разом із тим наявні технічний паспорт, матеріали технічної інвентаризації, рішення органу місцевого самоврядування, документи із землеустрою, відомості Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки, які у своїй сукупності підтверджують належність цього майна спадкодавцю та фактичне визнання органом місцевого самоврядування існування будівлі й права спадкодавця користуватися земельною ділянкою для її реконструкції та обслуговування.

Відсутні правовстановлюючі документи на майно спадкодавця, позбавляють її можливості оформити спадщину за законом. А тому, з цих підстав змушена звернутися до суду та просить позов задоволити.

Позивач подала до суду заяву в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник відповідача , Косівської міської ради 08.09.2026 року подав суду відзив на позовну заяву а.с.49-50 за вимогами якого визнає в повному обсязі заявлені ОСОБА_1 , позовні вимоги проти задоволення яких не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав суду заяву із клопотанням про розгляд справи без його участі, вимоги позову ОСОБА_1 визнає та просить позов задоволити.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні 01.11.1996 року позивачка в справі ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 , підтвердженням чого є копія свідоцтва про шлюб а.с.10.

Із долученого до матеріалів справи копії свідоцтва про смерть а.с.11 вбачається. Що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті чоловіка позивачки, ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно у зв`язку із чим ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонок Марини Миколаївни із заявою про прийняття спадщини.

Долученим до матеріалів справи Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 84414414 а.с.15 стверджено, що 06 березня 2026 року приватним нотаріусом Тонок М.М. заведено спадкову справу № 66/2026, номер спадкової справи у Спадковому реєстрі — 75311521.

21 серпня 2026 року приватний нотаріус Тонок М.М. у зв`язку з оформленням спадкових прав ОСОБА_1 направила до ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» запит № 69002-14 про надання витягу з інвентаризаційних матеріалів та/або інвентаризаційної довідки щодо нерухомого майна, належного ОСОБА_3 . У зазначеному запиті нотаріусом зазначено, що позивачка в цій справі ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 . Інших спадкоємців, які у передбачений законом спосіб прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає, оскільки їх син, ОСОБА_2 , до шести місяців після смерті спадкодавця подав заяву про відмову від прийняття спадщини.

Долученими до матеріалів справи письмовими доказами стверджено, що на ім`я ОСОБА_3 у 2014 році було проведено технічну інвентаризацію нерухомого майна та виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю (валило) з житловими кімнатами а.с.16-23, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Таким чином, вказаний об`єкт є індивідуально визначеним нерухомим майном, фактично існує в натурі, має встановлені технічні характеристики, поверхові плани та технічну інвентаризацію. Відповідно до технічного паспорта від 10 жовтня 2014 року, інвентаризаційна справа № 98, замовником технічної інвентаризації зазначено саме ОСОБА_3 .

Також встановлено, що органу місцевого самоврядування, Яворівській сільській раді, за життя спадкодавця було добре відомо про існування валила, так як стороною відповідача було прийнято рішення саме з метою оформлення земельної ділянки для його обслуговування та реконструкції.

Так, рішенням Яворівської сільської ради № 182 від 27 листопада 2013 року а.с.25 ОСОБА_3 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,04 га для обслуговування валила, розташованого в АДРЕСА_2 . Отже, вже у 2013 році Яворівська сільська рада офіційним рішенням органу місцевого самоврядування визнавала факт існування конкретного об`єкта нерухомого майна — валила, яким користувався ОСОБА_3 .

Рішенням Яворівської сільської ради № 52 від 15 грудня 2016 року а.с.26 було вирішено затвердити ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0400 га для реконструкції та обслуговування валила; земельну ділянку з кадастровим номером 2623689101:01:002:0274 віднести до земель житлової та громадської забудови; Передати ОСОБА_3 в оренду з правом викупу земельну ділянку площею 0,0400 га строком на 49 років саме для реконструкції та обслуговування валила.

Долученим до маетріалів справи Витягом із Державного земельного кадастру НВ-2601907532016 а.с.27-28, 29-31 підтверджено формування земельної ділянки площею 0,0400 га, кадастровий номер 2623689101:01:002:0274, з цільовим призначенням «для реконструкції та обслуговування валила».

Відповідно до долученого до маетріалів справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №82284636 від 14.03.2017 року а.с.32 , номер запису про інше речове право 19409606 від 10 березня 2017 року зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки за ОСОБА_3 на підставі Договору оренди від 02.03.2017 року виданого Яворівською сільською радою . Строк дії права оренди становить 49 років.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи Договору оренди №14-004 від 01.03.2014 року укладеного Яворівською сільською радою та ОСОБА_3 , чоловіком позивачки в справі, Яворівська сільська рада згідно ст. 288 Податкового Кодексу, ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та на основі рішення сесії сільської ради №182 від 27.11.2013 року та №191 від 07.02.2014 року надає, а ОСОБА_3 приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,04 га .

Довідкою виданою виконкомом Яворівського старостинського округу Косівської міської ради за № 340 від 25.08.2026 року стверджено, що нежитлова споруда (валило) яка належала померлому чоловікові ОСОБА_3 , знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Таким чином, сукупність доказів підтверджує тривале, відкрите та офіційно визнане органом місцевого самоврядування володіння, в особі Яворівської сільської ради , що на даний час належить до Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області та користування конкретною будівлею, для обслуговування якої спадкодавцеві була спеціально сформована та передана у довгострокове користування земельна ділянка.

Право власності ОСОБА_3 на зазначену будівлю за його життя у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було. Разом із тим наявні технічний паспорт, матеріали технічної інвентаризації, рішення органу місцевого самоврядування, документи із землеустрою, відомості Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки, які у своїй сукупності підтверджують належність цього майна спадкодавцю та фактичне визнання органом місцевого самоврядування існування будівлі й права спадкодавця користуватися земельною ділянкою для її реконструкції та обслуговування.

Приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу позивачці видано відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину оскільки ОСОБА_1 не змогла надати правовстановлюючі документи що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно - нежитлову будівлю (валило) з житловими кімнатами, загальною площею 129,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до висновку експерта про вартість об`єкта нерухомості ринкова вартість нежитлової будівлі (валила) загальною площею 129,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 становить 103 440 грн.

Судом встановлено, що позивачка в справі після смерті чоловіка вступила у фактичне управління та володіння спадковим майном, а саме здійснює його утримання та догляд, ключі від будівлі знаходяться в неї .

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до положень частини першої, третьої та п`ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.

Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Як передбачено у підпунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно п.23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У цій справі судове визнання права необхідне для усунення юридичної невизначеності щодо майна, яке фактично існувало за життя спадкодавця, було технічно інвентаризоване на його ім`я та для обслуговування якого саме спадкодавцю була надана земельна ділянка.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 351/826/19 зазначив, що при вирішенні питання про визнання права власності на нерухомість у порядку спадкування технічний паспорт, документи про відведення земельної ділянки, рішення органів місцевого самоврядування та інші документи повинні оцінюватися в їх сукупності, а сама відсутність державної реєстрації права за спадкодавцем не виключає можливості судового захисту спадкоємця.

Частиною третьою статті 376 ЦК України передбачено можливість визнання за рішенням суду права власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці, яка первісно не була відведена особі для цієї мети, за умови наступного надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Після фактичного існування валила Яворівська сільська рада: у 2013 році надала ОСОБА_3 дозвіл на розроблення документації із землеустрою саме для обслуговування існуючого валила; у 2016 році затвердила проект землеустрою; сформувала земельну ділянку з кадастровим номером 2623689101:01:002:0274; передала її чоловіку позивачки, ОСОБА_3 в оренду строком на 49 років саме для реконструкції та обслуговування валила; право оренди було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.

Отже, ще за життя спадкодавця земельну ділянку в установленому порядку було надано спадкодавцю ОСОБА_3 саме під уже існуюче нерухоме майно. Тому смерть ОСОБА_3 після оформлення ним права користування земельною ділянкою не припинила тих майнових прав, які він набув щодо розташованої на ній будівлі.

Спірне нерухоме майно знаходиться на території Яворівського старостинського округу Косівської міської територіальної громади. Яворівська сільська рада, яка приймала рішення щодо земельної ділянки, після адміністративно-територіальної реформи увійшла до Косівської міської територіальної громади, с. Яворів входить до Яворівського старостинського округу.

Із долученого до матеріалів справи відзиву Косівської міської ради вбачається, що сторона відповідача визнає в поному обсязі заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги та не заперечує проти задоволення позову.

Встановлено, що позивачка була дружиною ОСОБА_3 на момент його смерті, спадщину прийняла, що підтверджується заведенням спадкової справи № 66/2026 та матеріалами спадкової справи. Їх спільний з ОСОБА_3 , син - ОСОБА_2 , у відповідності до ст. 1273 ЦК України, подав до приватного нотаріуса заяву про відмову від прийняття спадщини.

Таким чином, враховуючи вище наведене, за позивачкою слід визнати право власності в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно.

На підставі наведеного ст.ст.316-319, 321, 328, 355, 392, 1216, 1217, 1297 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителькою АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на нежитлову будівлю (валило) з житловими кімнатами, загальною площею 129,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Крилюк М.І.