Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №346/4575/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4575/26

Провадження № 2/346/3710/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Урбанович І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.05.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено кредитний договір №01377-05/2025, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і надісланий на номер його мобільного телефону, відповідно до якого товариство надає споживачу кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. 28.08.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивачем укладено договір факторингу № 28082025, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до вказаного договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача на суму 26 800 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 10 800 грн. - за відсотками; 5 000 грн. – за штрафами; 1 000 грн. – за комісією за видачу кредиту.

Крім того, 05.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір №898862, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а останній зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. 27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №15 від 24.09.2025 року до вказаного договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача на суму 43 033 грн., з яких: 17 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 14 600,50 грн. - за відсотками; 8 500 грн. – за неустойкою; 2 932,50 грн. – за комісією за надання кредиту.

Згідно з умовами кредитних договорів позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами в порядку, передбаченому договорами. Однак, відповідач свої зобов`язання за вказаними договорами не виконав, та після відступлення позивачу прав грошових вимог не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість за вищевказаними договорами в загальному розмірі 69 833 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати в розмірі 2 662,40 грн.

22.09.2026 року представник відповідача, адвокат Зачепіло З.Я. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що відповідач є військовослужбовцем, що підтверджується відповідними документами, а відтак, до нього застосовуються соціальні та правові гарантії і підлягає перевірці правомірність нарахуванням процентів, пені та штрафних санкцій. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази перерахування кредитних коштів за кредитними договорами, зокрема платіжного доручення або виписки з банківського рахунку, а також розрахунок заборгованості, який би дозволив перевірити правильність нарахування відсотків. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача. Тому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.86-91).

30.09.2026 року представник позивача Канак М.С. через систему “ Електронний суд ” подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що документом, який підтверджує проходження військової служби військовослужбовцем є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Проте, відповідач не надав первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом відповідач зобов`язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. Окрім того, з наданих відповідачем документів встановлено, що останній перебуває на військовій службі з 13.09.2026 року, а кредитні договори укладено 01.05.2025 року та 05.05.2025 року. Отже, на момент укладання кредитного договору відповідач ще не набув статусу військовослужбовця, а тому посилання на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не мають братись до уваги, оскільки закон не має зворотної дії в часі. Відповідачем умови вищевказаних договорів не виконувались, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаних договорів є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договорів та погашення заборгованості в повному обсязі. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Перерахування коштів на платіжні карти відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Тому представник позивача просить задовольнити позовні вимоги (а.с. 97-101).

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в поданій відповіді на відзив просила розгляд справи проводити у відсутності представника ( а.с. 97-101 ).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме за зареєстрованим місцем проживання. Його представник, адвокат Зачепіло З.Я. надіслала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її та відповідача відсутності (а.с. 92).

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.05.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №01377-05/2025, підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y493, згідно з п.1.1. якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 10 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 9-13).

Відповідно до п. 1.2, 1.4-1.6 договору кредит надається строком на 120 днів; дата надання кредиту 01.05.2025 року; наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування; кінцева дата погашення кредиту 28.08.2025 року. За користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, та комісія за видачу кредиту в сумі 1 000 грн. ( що складає 10,00% від суми кредиту); тип процентної ставки: фіксована; тип комісії – одноразова комісія при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Орієнтовна реальна річна процента ставка за користування кредитом на дату укладення договору – 2572,74%; орієнтовна загальна вартість кредиту – 21 800 грн., загальні витрати за кредитом – 11 800 грн. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок відповідача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно з п. 3.1 договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісія за видачу кредиту здійснюватимуться згідно з графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до 3.3 договору нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п. 1.2 договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня; комісія за видачу кредиту нараховується в процентному відношенні від суми виданого кредиту та підлягає сплаті позичальником в перший платіжний період, відповідно до графіку платежів.

Згідно з п. 4.1.4, 4.4.2 договору товариство має право без згоди клієнта відступити право вимоги за даним договором третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони – кредитодавця за цим договором, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення. Клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати всі нараховані платежі за видачу та користування кредитом в порядку, встановленим договором.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежів за відповідний розрахунковий період, та до дати погашення заборгованості з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством.

Згідно з п. 7.1 договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.2 договору.

Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, розміщених на веб-сайті товариства. Клієнт підтверджує, що до укладення цього договору отримав від товариства інформацію, зазначену в законодавстві про фінансові послуги та діяльність фінансових компаній та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» ( п. 7.6, 7.7 договору ).

Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №01377-05/2025 від 01.05.2025 року встановлено графік платежів та орієнтовна сукупна вартість кредиту, згідно з яким строк, на який надано кредит, становить 120 днів, сума кредиту – 10 000 грн., проценти за користування кредитом – 10 800 грн.; чиста сума кредиту за розрахунковий період – 21 800 грн.; комісія за надання кредиту – 1 000 грн.; реальна річна процента ставка – 2 572,74% ( а.с. 13 зворот,-14 ).

У паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем шляхом накладення електронного підпису W364, наявна інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови надання кредиту з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти (а.с. 15-16).

Відповідно до листа ТОВ “ Універсальні платіжні рішення ” №3426_260518160717 від 18.05.2026 року між ним та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір на переказ коштів ПУ-П-2026/01-1 від 15.01.2026 року, відповідно до якого 01.05.2025 року о 14:30:12 год. перераховано кошти в розмірі 10 000 грн. на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 , призначення платежу “ зарахування 10 000 грн. на карту № НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку №932928, ПІБ клієнта ОСОБА_1 ” ( а.с. 17 ).

28.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «Стар Файненс Груп» (клієнт) укладено договір факторингу № 28082025, згідно з п. 1.1 якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 20-24).

Згідно з п. 3.3. договору ціна продажу за договором становить 4 477 294,16 грн.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» здійснило ТОВ «Стар Файненс Груп» оплату згідно з договором факторингу № 28082025 від 28.08.2025 року в сумі 4 477 294,16 грн., про що зазначено в платіжній інструкції від 29.08.2025 року (а.с. 26).

28.08.2025 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Стар Файненс Груп» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 28082025 від 28.08.2025 року, згідно з яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 6 712 (а.с. 25).

Відповідно до реєстру боржників від 28.08.2025 року до договору факторингу № 28082025 від 28.08.2025 року позивач набув права вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за кредитним договором №01377-05/2025 на загальну суму заборгованості 26 800 грн. (за основною сумою – 10 000 грн.; за відсотками – 10 800 грн.; за штрафами – 5 000 грн.; за комісією – 1 000 грн. (а.с.27)). Розмір заборгованості підтверджується розрахунком, проведеним за період з 01.05.2025 року по 28.08.2025 року ( а.с. 18-19).

Судом також встановлено, що 05.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір кредитної лінії №8988862, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти для придбання товарів ( робіт, послуг ) для задоволення власних потреб на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а останній зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору (а.с. 31-38).

У пунктах 2.2.1., 2.2.2., 2.2.7., 2.2.8., 2.3, 2.3.1 договору сторони обумовили параметри та умови кредиту. Зокрема, сума кредиту – 17 000 грн.; тип кредиту – невідновлювальна кредитна лінія; строк кредитування (строк договору) - 360 днів; процентна ставка/день - 0,95 % (фіксована); комісія за надання кредиту – 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 2 932,50 грн.; дата надання кредиту – 05.05.2025 року; дата повернення кредиту – 29.04.2026 року; денна процентна ставка/день - 0,998%; неустойка/день – 850 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка – 3194,73%; орієнтовна загальна вартість кредиту – 78 072,50 грн.

Відповідно до п. 2.8. договору проценти за договором нараховуються щоденно, починаючи з першого дня користування кредитом до дати повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором.

Згідно з п.5.1. договору перед укладанням (підписанням) договору позичальник ознайомлюється з паспортом споживчого кредиту та офертою, що містить в тому числі проект договору, політикою конфіденційності, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «СlickСredit», іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються.

Договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі з використанням ІКС, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін договору виникають цивільні права та обов`язки. Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі (пункти 5.5, 5.6 договору).

Згідно з пунктами 5.8 - 5.11 договору на вказану позичальником в ІКС електронну пошту та/або номер телефону надсилається одноразовий ідентифікатор, що генерується під час проходження позичальником процедури укладення договору. Прийняття позичальником оферти (акцепт) та укладання (підписання) договору здійснюється шляхом надсилання електронного повідомлення про акцепт оферти, підписане одноразовим ідентифікатором. Електронне повідомлення містить підтвердження відповідності (достовірності) та актуальності наданих позичальником даних та інформації, підтвердження вивчення та повне і безумовне прийняття умов оферти, істотних умов правочину, підтвердження згоди використовувати одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису електронного договору. Зазначена інформація надається у вигляді чек-боксу і підписується позичальником одноразовим ідентифікатором. Підписуючи електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором, позичальник засвідчує, що його акцепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з усіма без виключення умовами оферти.

У пункті 6.1 договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2 договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

За надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно умов договору. Розмір комісії, яка підлягає сплаті позичальником, визначений пп.2.2.8, 2.2 договору ( п. 6.2, 6.3 договору ).

Згідно з п.8.2.6 договору кредитодавець має право, зокрема відступити право вимоги за договором або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості, у разі невиконання позичальником зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 9.5 договору за порушення кредитодавцем строків надання позичальнику кредиту, визначених договором, позичальник має право стягнути з кредитодавця неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу.

Згідно з даними розділу 11 кредитного договору, у графі «Позичальник», після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме 864035.

Згідно з копією довідки № КД-000165292 від 18.05.2026 року, виданою ТОВ «Фінансова компанія» «Фінекспрес», відповідно до договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між останнім та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 05.05.2025 року ОСОБА_2 на картку № НОМЕР_4 , здійснено переказ коштів у сумі 17 000 грн. ( а.с. 39 ).

27.03.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу № 27/03/25, згідно з п. 1.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, у передбачений цим договором спосіб. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрі боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору ( а.с. 42-46 ).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру до боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

24.09.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №9 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року, відповідно до якого, зокрема, загальна сума прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників №15 від 24.09.2025 року становить 63 299 170, 63 грн.; в якості ціни продажу згідно реєстру боржників №15 від 24.09.2025 року факор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 25% від основної суми заборгованості ( тіло кредиту ), що становить 4 865 283,63 грн. ( а.с. 47 ).

24.09.2025 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників № 15 від 24.09.2025 року за договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року, згідно з якими клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників та став кредитором по відношенню до них стосовно заборгованостей (а.с. 48).

Згідно з копією платіжної інструкції № від 30.09.2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило на рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» оплату згідно з додатковою угодою від 24.09.2025 року до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року в сумі 4 865 283,64 грн. ( а.с. 49).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 15 від 24.09.2025 року до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 року позивач набув права вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за кредитним договором №8988862 від 05.05.2025 року на загальну суму заборгованості 43 033 грн. (сума заборгованості за основною сумою – 17 000 грн.; за відсотками – 14 600,50 грн.; за неустойкою – 8 500 грн.; за комісією – 2 932,50 грн. (а.с.50)). Розмір заборгованості вказаний в розрахунку, проведеному за період з 05.05.2025 року по 24.09.2025 року ( а.с. 40-41).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України (в редакції, станом на дату укладення договорів факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Представник відповідача у поданому відзиві не заперечила факт укладення кредитних договорів відповідачем.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту сторона відповідача суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування відповідачем наданими йому кредитними коштами, а також на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості. Більше того, стороною відповідача не надано суду контррозрахунок суми заборгованості, який суд міг би належним чином оцінити про невірність наданого позивачем розрахунку, клопотань про призначення судової економічної експертизи для перевірки правильності розрахунку умовам кредитного договору не заявлялось. Відтак, у суду відсутні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.

Оскільки судом встановлено, що відповідач з фінансовими установами уклав два електронні договори, за якими останнім отримано фінансові послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеними між ним та кредитодавцями відповідача договорами факторингу, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості: за кредитним договором №01377-05/2025 від 01.05.2025 року в сумі 10 000 грн. за тілом кредиту та 10 800 грн. нарахованих відсотків; за кредитним договором №8988862 від 05.05.2025 року – 17 000 грн. за тілом кредиту та 14 600,50 грн. нарахованих відсотків.

Що стосується заперечень представника відповідача щодо недоведеності позивачем перерахунку коштів на виконання кредитних договорів та ненадання позивачем первинних документів про перерахування коштів відповідачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься й у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року №88.

У пункті 2.1 Положення вказано, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, зазначені положення не обмежують коло доказів, встановлені нормами ЦПК України, якими сторони вправі доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи містять розрахунки заборгованостей за кредитними договорами, в яких зазначено про те, що тіло кредиту за договором №01377-05/2025 від 01.05.2025 року складає 10 000 грн., а за кредитним договором №8988862 від 18.05.2025 року – 17 000 грн.; лист ТОВ “ Універсальні платіжні рішення ” та довідку № КД-000165292 від 18.05.2026 року, надану ТОВ «Фінансова компанія» «Фінекспрес», про перерахування кредиту у загальній сумі 10 000 грн. та 17 000 грн. відповідно ( а.с. 17-19, 39-41 ), при цьому номери електронних платіжних засобів, на які перераховано кредитні кошти, відповідає номерам платіжних засобів, які зазначено в п. 1.6 договору №01377-05/2025 від 01.05.2025 року та п. 11 договору №8988862 від 05.05.2025 року. Відтак, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів.

Водночас, суд звертає увагу, що ТОВ “ Європейська агенція з повернення боргів ”, як фінансова установа, не є банком ОСОБА_1 та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку. Тобто, відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.

Однак, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його карткові рахунки, вказані у договорах, або доказів того, що вказані карткові рахунки йому не належить. Натомість норми ЦПК України, які регулюють засади змагальності (ст. ст. 12, 81) вимагають від сторони надання не вичерпних чи конкретно визначених доказів, а лише належних і достатніх для доведення своїх вимог чи заперечень.

Проаналізувавши викладене, суд вважає правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства та погодженим сторонами умовам договорів вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь відсотків за користування кредитом, які нараховані впродовж погодженого договором строку кредитування.

Також, не заслуговують на увагу твердження представника відповідача про те, що до ОСОБА_1 як військовослужбовця мають застосовуватись передбачені законодавством соціальні та правові гарантії, зокрема, щодо нарахованих відсотків, оскільки як встановлено з умов кредитних договорів та розрахунків заборгованостей до них, кредитний договір №01377-05/2025 укладено 01.05.2025 року на строк 120 днів до 28.08.2025 року; нарахування процентів здійснювалось в період з 01.05.2025 року по 28.08.2025 року; кредитний договір №8988862 укладено відповідачем 05.05.2025 року строком 360 днів, а нарахування процентів проводилось первісним кредитором з 05.05.2025 року по 03.08.2025 року ( а.с. 8-13, 18-19, 31-38, 40-41 ). Водночас, згідно з даними довідки військової частини НОМЕР_5 №171/2738 від 15.07.2026 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у вказаній військовій частині з 13.09.2025 року (а.с. 95), тобто після укладення кредитних договорів та нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Не є слушним і те, що в справі відсутні належні та достовірні докази передачі прав вимог до позивача та сплати первісному кредитору коштів за договорами факторингу, оскільки це спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за неустойкою (штрафними санкціями) в розмірі 5 000 грн. за кредитним договором №01377-05/2025 від 01.05.2025 року та 8 500 грн. за кредитним договором №8988862 від 05.05.2025 року суд зазначає наступне.

З 24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності з 17.03.2022 року), яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.

У свою чергу, представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по неустойці ( штраф), яка, враховуючи дати укладення кредитних договорів, була нарахована у період воєнного стану в Україні. Отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання/видачу кредиту в розмірі 1 000 грн. за кредитним договором №01377-05/2025 від 01.05.2025 року та 2 932,50 грн. за кредитним договором №8988862 від 05.05.2025 року суд враховує.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Отже, суд приходить до висновку, що положення вищевказаних договорів про сплату комісії за надання кредиту в терміни та у розмірах, визначених у вказаних договорах, є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за кредитними договорами №01377-05/2025 від 01.05.2025 року та №8988862 від 05.05.2025 року слід відмовити.

У зв`язку з наведеним, слід позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаними договорами в загальному розмірі 52 400,50 грн., з яких: 20 800 грн. - заборгованість за кредитним договором №01377-05/2025 від 01.05.2025 року (10 000 грн. – за тілом кредиту; 10 800 грн. – за відсотками ); 31 600,50 грн. - заборгованість за кредитним договором №8988862 від 05.05.2025 року (17 000 грн. – за тілом кредиту; 14 600,50 грн. – за відсотками ).

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволено позов у розмірі 52 400,50 грн., що становить 75,04 % від заявлених вимог в розмірі 69 833 грн., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 997,56 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014), заборгованість в загальному розмірі 52 400 (п`ятдесят дві тисячі чотириста ) гривень 50 копійок, з яких:

- за кредитним договором №01377-05/2025 від 01.05.2025 року в загальному розмірі 20 800 (двадцять тисяч вісімсот ) гривень;

- за кредитним договором №8988862 від 05.05.2025 року в загальному розмірі 31 600 (тридцять одна тисяча шістсот ) гривень 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв`язку з їхньою безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", судові витрати в розмірі 1 997 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім ) гривень 56 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, м. Бровари, вул. Лісова, 2, Київської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя:Яремин М. П.