Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №345/4976/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4976/26

Провадження № 2/345/3361/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2026 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

встановив:

позивачка звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи його наступним. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 06.06.2013 по справі № 345/1205/13-ц шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. За період шлюбних відносин у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно вище вказаного рішення донька залишилась проживати з позивачкою та проживає по теперішній час.

Станом на момент подання даної позовної заяви, на виконанні у органів виконавчої служби перебуває рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області по справі №345/1435/18 від 15.04.2019, згідно якого на утримання ОСОБА_3 в примусовому порядку стягуються аліменти з ОСОБА_2 . Також, 12.02.2026 подано позовну заяву до Калуського міськрайонного суду про збільшення розміру аліментів встановлених попереднім рішенням. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 03.04.2026 у справі № 345/852/26 позов задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , визначивши розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн., але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.06.2026 - рішення Калуського міськрайонного суду залишено без змін. На даний час сума аліментів, що стягується з Відповідача є недостатньою для повноцінного утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .

Так, цього року донька ОСОБА_4 закінчила навчання у 9-му класі та вступила на навчання першого курсу до закладу вищої освіти «Університет Короля Данила» за спеціальністю «медсестринство». Факт зарахування на навчання до закладу вищої освіти підтверджується попереднім договором № КМДп-18 від 07.07.2026, укладеним між позивачкою та адміністрацією закладу вищої освіти «Університет Короля Данила». Згідно умов вказаного Попереднього договору - позивачкою вже оплачено 20 тис. грн за підтвердження здійснення намірів сторін в укладенні Основного договору. Квитанція від 13.07.2026 додається. Тобто, половина витрат з указаних 20 тис. грн. є сумою, яка підлягає стягненню з батька дитини в розмірі 10 тис. грн. разово.

Саме навчання проводиться в м. Івано-Франківськ. В наданні гуртожитку ОСОБА_4 було відмовлено, оскільки вільних місць немає і всі місця надані внутрішньо переміщеним особам (студентам). Щоденні поїздки на навчання громадським транспортом (з с. Новиця до м. Калуш з пересадкою до м. Івано-Франківськ) недоцільні через відсутність автобусних рейсів за чітким графіком в с. Новиця. Крім цього, щоденні поїздки забирають дуже багато часу, не є безкоштовними та втомлюватимуть дитину перед навчанням, що ніяк не сприятиме її освітньому процесу.

В інтересах дитини, 28.08.2026 між позивачкою та ОСОБА_5 укладено договір оренди житла, зокрема квартири в АДРЕСА_1 . Вказаний Договір укладено строком дії з 28.08.2026 по 21.02.2027 включно. Сума щомісячної орендної плати складає 18 тис. грн. Оплата комунальних платежів здійснюється окремо від суми орендної плати та в даній позовній заяві не вказується. Тобто за період дії договору оренди житла (6 місяців), загальна сума оплати складає 108 тис. грн. з яких половину суми підлягає стягненню з Відповідача періодично, в загальному розмірі 54 тис. грн. протягом 6 місяців, а щомісячно - 9 тис. грн.

Окрім цього, 22.06.2026 позивачкою за власні кошти для доньки ОСОБА_4 придбано смартфон марки «Apple» модель «iPhone 17 ProMax 512 GB». Вказаний смартфон куплений для дитини за потребою, оскільки попередній її смартфон неробочий (несправний), що підтверджується актом встановлення факту несправності обладнання. Смартфон придбано як потреба у спілкуванні, так і потреба у подальшому навчальному процесі. Вартість смартфона складає 80360,00 грн, що підтверджується товарним чеком та квитанцією від 22.06.2026, а також гарантійним талоном. До смартфона докуплено чохол вартістю 300 грн. Загальна вартість смартфона з чохлом складає 80660,00 грн. Тобто половина витрат з указаних 80660,00 грн. складає 40330,00 грн. та підлягає стягненню з батька дитини разово.

Окрім вищевказаних сум додаткових витрат, позивачкою протягом цього року понесено ряд витрат на обстеження та лікування дитини. Так, 04.02.2026 оплачено та проведено МРТ на суму 5300 грн.; 14.02.2026 оплачено та проведено ультразвукове дослідження органів малого тазу, про що є відповідне заключення та квитанція на суму 850,00 грн. В період з 16.02.2026 по 04.03.2026 ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні, в ході якого потрачені кошти на ліки в загальній сумі 4987,08 грн., що підтверджується випискою та квитанціями. 16.02.2026 оплачено 1445,00 грн. за проведення медичного дослідження крові, що підтверджується результатами дослідження № 14539842 та відповідною квитанцією. 17.02.2026 оплачено та проведено ультразвукове дослідження органів малого тазу, про що є відповідне заключення та квитанція на суму 1150,00 грн. 19.02.2026 дитині проведено УЗД внутрішніх органів, за яке оплачено 1221,00 грн., про що мається відповідна квитанція та результати дослідження. 03.07.2026 оплачено та проведено ультразвукове дослідження органів малого тазу, про що є відповідне заключення та квитанція на суму 450,00 грн. Всього протягом 04.02.2026-31.08.2026 на лікування дитини потрачено 15403,08 грн. Тобто половина витрат з указаних 15403,08 грн складає 7701,54 грн. та підлягає стягненню з батька дитини разово.

Позивачка зазначає, що загальна сума додаткових витрат на дитину в період з 04.02.2026 по 31.08.2026 складає 218763,08 грн., з них: оренда житла з 28.08.2026 по 21.02.2027 включно - 108000,00 грн.; купівля смартфона та чохла - 80660,00 грн.; оплата навчання за попереднім договором - 20000,00 грн.; медичні послуги за період з 04.02.2026 по 31.08.2026-15403,08 грн. Із зазначеної суми коштів 224063,08 грн. половина складатиме 112031,54 грн, що і є загальною сумою позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину.

Відповідач в добровільному порядку сплатити половину коштів по додаткових витратах на дитину відмовився. Позивачка просить суд взяти до уваги, що відповідач є здоровим працездатним чоловіком, його майновий стан є цілком достатнім для сплати додаткових витрат на дитину. Жодної заборгованості зі сплати аліментів немає.

Також, позивачка зазначає, що 12.02.2026 до Калуського міськрайонного суду було подано позовну заяву про стягнення додаткових витрат на дитину. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 10.06.2026 у справі № 345/921/26 позовні вимоги задоволено частково та присуджено стягнути з ОСОБА_2 13325,00 грн. додаткових витрат на дитину. Зазначена сума за рішенням суду сплачена в повному обсязі. У попередній судовій справі не розглядалися питання стягнення додаткових витрат на дитину, які зазначені в цій позовній заяві.

У зв`язку з цим, позивачка просить суд: прийняти рішення про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її користь додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 112031,54 грн. (а.с.1-5).

Ухвалою суду від 02.09.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання (а.с. 51).

21.09.2026 від представника відповідача судом отримано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає. Відповідно до рішення Калуського міськрайонного суду від 03.04.2026 у справі 345/852/26 збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , а саме у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач своєчасно та в повному обсязі сплачує відповідну суму призначених йому аліментів, не має заборгованості та навіть надсилає кошти наперед, про що свідчить переплата згідно з розрахунком зі сплати аліментів, де сума переплати станом на 01.09.2026 року становить 23187,68 грн. Даний факт доводить те, що батько на належному рівні забезпечує потреби доньки.

В поданому до суду позові позивачем пред`явлено вимоги про стягнення з відповідача фактично понесених та передбачуваних додаткових витратна дитину, які пов`язані з: навчанням у закладі вищої освіти «Університиет Короля Данила», оренду житла з 28.08.2026 по 21.02.2027 включно, купівля смартфона та чохла, медичні послуги за період з 04.02.2026 по 31.08.2026.

На підтвердження своїх доводів про стягнення додаткових витрат позивачкою зазначається, що донька ОСОБА_4 цього року закінчила навчання у 9-му класі та вступила на навчання першого курсу до закладу вищої освіти «Університет Короля Данила» за спеціальністю «медсестринство». Факт зарахування на навчання підтверджує поданим Попереднім договором №КМДп-18 від 07.07.2026 року укладений між нею та адміністрацією закладу і за підтвердження намірів сторін укласти Основний договір сплатила закладу 20 тис грн., з яких половину, тобто 10 тис грн просить стягнути з Відповідача. Проте, наданий Попередній договір не свідчить про те, що дитина зарахована на навчання до даного навчального закладу, як стверджує позивачка, а лише має намір там навчатися. Як зазначається у Попередньому договорі, тільки після виконання вступником умов/замовником вимог щодо зарахування, які передбачені Порядком прийому на навчання, сторони домовилися укласти Основний договір на умовах та в строки зазначені цим договором. Відповідно до п.2.1 Попереднього договору, Основний договір має бути укладений не пізніше строку зарахування на навчання передбаченого Порядком прийому на навчання до закладів фахової передвищої освіти. На офіційному сайті навчального закладу умовами вступу на 1-й курс освітньо-професійного ступеня "фаховий молодший бакалавр" на основі 9-ти класів відбуватиметься для спеціальності Медсестринство (ОПП Сестринська справа) за результатами усної співбесіди з біології. Згідно встановленого закладом дедлайну творчі конкурси та співбесіди проводилися у період з 21 липня по 28 липня 2026 року, не раніше 14.00 год. 29 липня та не пізніше 12.00 год. 31 липня 2026 року мали бути оприлюднені рейтингові списки вступників, а зарахування вступників відбуватиметься не пізніше ніж 11 серпня 2026 року. А це значить, що станом на день подання позовної заяви 31 серпня 2026 року мав би бути укладений Основний договір, який би підтверджував факт зарахування до навчального закладу. У випадку дострокового розірвання Попереднього договору та/або не укладення Основного договору сплачені грошові кошти повертаються замовнику (п.5.2, п.5.3 Попереднього договору).

Крім того, позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини у приватному навчальному закладі, при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.

Також, Відповідачка у позові зазначає, що в наданні гуртожитку ОСОБА_4 було відмовлено, однак на підтвердження жодного доказу не надає, що ставить під сумнів чи було взагалі звернення щодо надання дитині кімнати у гуртожитку. Натомість подає копію договору оренди від 28.08.2026 року, який укладений терміном з 28.08.2026 по 21.02.2027 року включно, де щомісячна плата становить 18 тисяч гривень, а загальна сума оплати за 6 місяців становить 108 тисяч гривень, з яких половина, як стверджує Позивачка підлягають стягненню з Відповідача, а саме, періодично в загальному розмірі 54 тис. грн протягом 6 місяців, а щомісячно 9 тис. грн. Проте, Позивачкою не надано жодного доказу (квитанції, чеку, рахунку про здійснення переказу коштів) на оплату оренди житла, не доведено кому ці кошти та на чий рахунок вони будуть сплачуватися щомісячно. Адже у договорі відсутні реквізити орендодавця для оплати за житло, відсутні реквізити оплати за комунальні послуги, а тому кому конкретно, і що саме зазначена сума у 18 тисяч сплачена чи буде сплачуватися щомісячно протягом півроку нічим не доведено, а лише від руки у договорі зазначено, що позивач оплатила послуги агенству нерухомості «Консул», що не є належним та допустимим доказом, який би свідчив про фактично понесені Позивачкою витрати.

Щодо придбання смартфону марки «Apple» модель «iPhone 17 ProMax 512 GB» разом із чохлом по ціні 80660,00 грн., то відповідач вважає, що це надто велика сума, і що придбання такої дороговартісної речі мати дитини мала би узгодити із батьком. Як доказ позивачка надає копію товарного чеку, у якому зазначено модель смартфону, а саме Apple iPhone 17 ProMах 512 GB кількість 1, сума 80360 грн, та чохол кількістю 1, сума 300 грн. що сумарно становить 80660 грн. і є на 16100 грн вищою, ніж зазначена сума у копії доданого чеку, де сума за смартфон вказана готівкою 64560 грн. Придбані товари на підставі товарного чеку, не можуть слугувати належним доказом, оскільки не є фіскальним чеком. Окрім того, на ньому відсутні реквізити та печатка ФОП, які мають право здійснювати купівлю-продаж даних товарів. Також, у поданому фіскальному чеку не зазначено, що придбано саме смартфон марки «Apple» модель «iPhone 17 ProMax 512 GB», а просто смартфон за готівку у сумі 64560 грн, що ставить пів сумнів придбання одного і того ж самого смартфону, оскільки у документах є розбіжності, а саме не зазначена назва смартфону та відрізняються суми. Тому, долучені документи не є належними доказами у справі.

На відміну від матеріального становища позивачки, у власності якої є два об`єкти нерухомості (квартира та житловий будинок), п`ять земельних ділянок, які здаються в оренду та автомобіль 2020 року випуску (Дата реєстрації транспортного засобу 04.02.2025), матеріальне становище відповідача є набагато гіршим. У відповідача немає власного житла, автомобіля, разом із сім`єю живе у будинку батьків дружини в с. Мислів, Калуського району. У відповідача на вихованні є ще одна дитина - дочка ОСОБА_6 , яка має захворювання очей і потребує постійної корекції зору та корегуючі окуляри і лінзи. Теперішня дружина відповідача на протязі восьми років хворіє на хронічне захворювання та потребує постійного медичного обстеження та лікування. Через перенесену операцію на очі не працює. Щоб хоч якось забезпечувати свою сім`ю та сплачувати аліменти відповідач в 2021 році виїхав за кордон, працює там на сезонних роботах, офіційно ніде не працевлаштований, так як через напружені стосунки між Україною та Польщею, поляки все частіше відмовляють у постійній роботі. Тому перераховані позивачкою додаткові витрати не можуть вважатися такими, що викликані особливими обставинами. Понесення таких витрат є її добровільним волевиявленням, які не погоджувалися з відповідачем, ані навчання у приватному закладі, ані оренда житла, ані придбання дороговартісного смартфона.

Також, позивачка зазначає, що у період з 04.02.2026 по 31.08.2026 року нею понесені додаткові витрати на дитину за медичні послуги в сумі 15403,08 грн, половину з яких 7701,54 грн підлягають стягненню з відповідача. Згідно медичних висновків від 04.02.2026 року ОСОБА_3 пройшла обстеження, а саме магнітно-резонансну томографію трьох відділів хребта, вибравши для обстеження приватний медичний центр «Альтмед» у м. Івано-Франківську, коли у м. Калуші для мешканців міста такі послуги є безкоштовними, тим паче дитина з 16.02.2026 по 04.03.2026 року згідно виписки із медичної картки хворого проходила стаціонарне лікування і мала можливість пройти всі ці обстеження у медичному закладі знову ж таки безкоштовно за направленням лікуючого лікаря. Як доказ за здійснення оплати проходження дитиною МРТ, позивачка надає чек з терміналу на суму 5300 грн, який сам по собі не є фіскальним чеком, який має містити чіткий набір обов`язкових реквізитів, в тому числі дані про товар чи послугу, форму оплати їх кількість та вартість. Квитанція платіжного терміналу не є розрахунковим документом, вона лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ, а не факт продажу товару чи надання послуги. Саме фіскальний чек є офіційним розрахунковим документом. У ньому міститься повна інформація про продавця, найменування товару чи послуги, штрих-код, а також QRкод, за яким можна перевірити достовірність чека. Надані позивачкою чеки з терміналу неможливо перевірити за допомогою спеціального сервісу «Пошук фіскального чека» в Електронному кабінеті ДПС: cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check. оскільки на них відсутній QRкод. Відсутність чека в системі означає, що: продавець порушує законодавство; покупець фактично не має підтвердження покупки у правовому полі.

Перебуваючи у медичному закладі у зв`язку із скаргами на біль у поперековому відділі хребта, дитині проведено лікування, а саме: ЛФК (лікувальна фізична культура), консультація ерготерапевта, фізичного терапевта, знеболення. Разом з тим, позивачка подає копії чеків на придбання ліків. Однак: у чеку від 17.03.26 на суму 363,68 грн вказано, що було придбано таблетки Рабімак, які згідно інструкції призначені для лікування гастриту та виразки, а не спини; у чеку від 25.02.2026 року на суму 435,50 грн придбано мезим капсули, які також не призначені для лікування та знеболення спини, а для полегшення травлення; у чеку від 24.02.2026 на суму 1767,00 грн через погану чіткість неможливо визначити назву ліків; у чеку від 06.04.2026 року на суму 2420,90 грн міститься перелік ліків, які були куплені уже після виписки дитини із медичного закладу і яких немає у призначеннях, які були зроблені лікарем при виписці дитини із медичного закладу.

Тим паче, при виписці дитини із медичного закладу 04.03.2026 року лікарем було надано лише рекомендації щодо нагляду невролога, педіатра по місцю проживання, обмеження фізичного навантаження та звільнення з фізкультури на 3 місяці, проходження курсу реабілітації по місцю вимоги і не назначено жодного медичного препарату. Тому, Відповідач вважає, що понесені додаткові витрати Позивачкою на лікування дитини під час перебування у медичному закладі так і після виписки є недоведеними, так як відсутні докази призначення лікарем конкретних препаратів, які вказані у наданих чеках.

Також, позивачка надає документ про те, що нею було здійснено покупку у Медмаркеті Медтехніка та додає чек на суму 1221,00 грн. Про те, що куплений товар призначений саме для дитини, Позивачкою не доведено, оскільки на документі відсутнє ОСОБА_7 пацієнта та відсутній фіскальний чек, де би мало бути зазначено продаж конкретного товару, тому цей документ є неналежним доказом.

Відповідно до поданих медичних документів дитина також тричі на рік проходила ультразвукове дослідження органів малого тазу у жінок у приватному медичному закладі «Медюніон», коли знову ж таки його за направленням лікаря-гінеколога можна пройти безкоштовно. Однак, такого направлення у необхідності проведення УЗД позивачкою не надано, а здійснено самостійно за власним бажанням, причому двічі в один місяць з різницею у два дні, а саме 14.02.2026 року та 17.02.2026 року. А ще під сумнів ставить те, що 17.02.2026 року саме дитині ОСОБА_3 було зроблено УЗД органів малого тазу, так як не вказано даних пацієнта, як видно на УЗД за 14.02.2026 року та за 03.07.2026 року, що саме ОСОБА_3 проходила обстеження.

Крім цього чеки за 14.02.2026 на суму 850,00 грн та за 17.02.2026 на суму 1150,00 грн не є фіскальними, тобто без зазначення обов`язкових реквізитів послуги, а видані через термінал, що знову ж таки не підтверджує факт продажу товару чи надання послуги. За проходження УЗД від 03.07.2026 року - видано фіскальний чек на суму 450,00 грн, де чітко вказано та підтверджено факт наданої послуги - УЗД малого тазу. Проведено три однакових процедури, однак суми кожен раз інші.

Тому, позивачкою не доведено необхідності у проведені дитині даних УЗД та те, що нею було здійснено витрати конкретно на їх проведення, а саме за 14.02.2026 та 17.02.2026, так як у чеках немає вказано назви наданої послуги і різні суми за одну і ту ж процедуру. А щодо проходження дитиною УЗД за 03.07.2026 року, за які Позивачкою понесені витрати у сумі 450,00 грн, та за проведення дитині лабораторного дослідження за 16.02.2026 за яке позивачкою було сплачено 1445,00 грн та підтверджено фіскальними чеками, то Відповідач вважає, що ці витрати повністю покриваються сплаченими наперед аліментами.

У зв`язку з цим, представник відповідача просить суд винести рішення, яким відмовити у позовних вимогах за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення в її користь додаткових витрат на дитину, в сумі 112031,54 грн. (а.с.57-63).

05.10.2026 позивачкою подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що в даній ситуації сума переплачених аліментів жодним чином не покриває розміру додаткових витрат. Тобто понесені позивачкою витрати жодним чином не охоплюються розміром аліментів, що стягуються з батька дитини.

Також чинним законодавством чітко передбачено хворобу дитини, як одну із особливих обставин.

З приводу сумнівів сторони відповідача щодо вступу до навчального закладу дитини, то така правова позиція дуже дивує позивачку. Якщо сторона відповідача хотіла побачити офіційну письмову довідку як підтвердження, то така копія довідки додається з відповіддю на відзив. Згідно довідки № 489 від 26.09.2026, виданої директором Фахового коледжу «Університет Короля Данила» - ОСОБА_3 навчається на І курсі Фахового коледжу ЗВО «Університет Короля Данила» (денна форма) за спеціальністю Медсестринство. Термін навчання на І курсі з 01.09.2026 по 30.06.2027. Форма навчання платна. Стипендії не отримує.

Особливою обставиною є бажання дитини навчатися і здобувати фахову передвищу освіту з подальшим працевлаштуванням, а не купівля, наприклад, музичного інструменту чи спортивного спорядження. А платна форма навчання зумовлена відсутністю місць на державній формі, які заповнені дітьми тільки пільгових категорій громадян (діти учасників бойових дій, тощо).

Стосовно можливого попереднього узгодження платної форми навчання з батьком дитини, то вказане зауваження у відзиві, на думку позивачки, є зайвим, оскільки відповідач має стабільний та достатній дохід, наявна переплата по аліментах, що в свою чергу свідчить про його платоспроможність.

З приводу оренди квартири, то наявний в матеріалах справи договір оренди є чинним і донька вже більше місяця проживає в орендованій квартирі. По питанню оплати за оренду квартири, то згідно вказаного в позовній заяві договору оренди, позивачкою 28.09.2026 через відділення ПриватБанку мною вже оплачено перший платіж в сумі 18 тис. грн.

3 приводу купівлі смартфона, то надані копії квитанцій відповідають дійсності, і позивачка не може пояснити, чому дві квитанції замість однієї, але стверджує, що вартість смартфона та чохла становить справді 80660,00 грн. Вказаний смартфон придбаний не тільки для спілкування, а й для використання у навчальному процесі (запис лекцій, якісні фото, відео, тощо).

З приводу того, що відповідач був вимушений в 2021 році виїхати за кордон, працювати на сезонних роботах в Республіці Польща, без офіційного працевлаштування для того, щоб сплачувати аліменти, то на даний час навіть в м. Калуш міститься багато вакансій для працевлаштування, офіційного працевлаштування із заробітною платою та соціальним пакетом. Нехай батько дитини не переживає за офіційне працевлаштування та заробітну плату, а повертається до рідної України і все буде добре.

У зв`язку з цим, позивачка просить суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі. (а.с.88-90).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак подала суду заяву, в якій просила справу слухати у її відсутності, позов підтримує і просить задовольнити (а.с. 95).

Відповідач в судове засідання також не з`явився, однак його представник подала суду заяву, в якій просила справу слухати у відсутності сторони відповідача. Позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 94).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши заяви учасників процесу та письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 06.06.2013 по справі № 345/1205/13-ц шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. За період шлюбних відносин у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно вище вказаного рішення донька залишилась проживати з позивачкою. (а.с.10,11).

Згідно рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області по справі №345/1435/18 від 15.04.2019, на утримання ОСОБА_3 було стягнуто аліменти з ОСОБА_2 . Також, 12.02.2026 було подано позовну заяву до Калуського міськрайонного суду про збільшення розміру аліментів встановлених попереднім рішенням. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 03.04.2026 у справі № 345/852/26 позов задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , визначивши розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн., але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.06.2026 - рішення Калуського міськрайонного суду залишено без змін. (а.с.20-25).

12.02.2026 до Калуського міськрайонного суду було подано позовну заяву про стягнення додаткових витрат на дитину. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 10.06.2026 у справі № 345/921/26 позовні вимоги задоволено частково та присуджено стягнути з ОСОБА_2 13325,00 грн. додаткових витрат на дитину (вартість стоматологічного лікування). Як зазначає позивачка, зазначена сума за рішенням суду сплачена в повному обсязі. (а.с.11-19).

Донька ОСОБА_4 вступила на навчання першого курсу до закладу вищої освіти «Університет Короля Данила» за спеціальністю «Медсестринство». Факт зарахування на навчання до закладу вищої освіти підтверджується попереднім договором № КМДп-18 від 07.07.2026, укладеним між позивачкою та адміністрацією закладу вищої освіти «Університет Короля Данила». Згідно умов вказаного Попереднього договору - позивачкою вже оплачено 20 тис. грн за підтвердження здійснення намірів сторін в укладенні Основного договору. Квитанція від 13.07.2026 додається. (а.с.26-27, 28).

Крім того, згідно довідки № 489 від 26.09.2026, виданої директором Фахового коледжу «Університет Короля Данила» - ОСОБА_3 навчається на І курсі Фахового коледжу ЗВО «Університет Короля Данила» (денна форма) за спеціальністю Медсестринство. Термін навчання на І курсі з 01.09.2026 по 30.06.2027. Форма навчання платна. Стипендії не отримує. (а.с.91).

28.08.2026 між позивачкою та ОСОБА_5 укладено договір оренди житла, а саме квартири в АДРЕСА_1 . Вказаний договір укладено строком дії з 28.08.2026 по 21.02.2027 включно. Сума щомісячної орендної плати складає 18 тис. грн. Оплата комунальних платежів здійснюється окремо від суми орендної плати (а.с.29-30).

28.09.2026 позивачкою оплачено ОСОБА_5 суму 18000,00 грн як оплату за квартиру (а.с.92).

Також до матеріалів справи долучено два чеки на купівлю смартфона: 1) товарний чек від 22.06.2026 на товар смартфон марки «Apple» модель «iPhone 17 ProMax 512 GB» - сума 80360,00 грн, та товар чохол – сума 300,00 грн; 2) фіскальний чек від 22.06.2026 на товар «Смартфон» - сума 64560,00 грн (а.с.31), гарантійний талон на пристрій від 22.06.2026 (а.с.32).

Згідно акту встановлення факту несправності обладнання від 23.06.2026, встановлено несправність мобільного пристрою айфон 13 про макс, зроблено висновок про недоцільність ремонту (а.с.33).

Також позивачкою понесено ряд витрат на обстеження та лікування дитини:

- 04.02.2026 оплачено та проведено МРТ пацієнту ОСОБА_3 , про що є квитанція на суму 5300 грн. (а.с.34-37);

- 14.02.2026 оплачено та проведено ультразвукове дослідження органів малого тазу пацієнту ОСОБА_3 , про що є відповідне заключення та квитанція на суму 850,00 грн. (а.с.38-39);

- 17.02.2026 оплачено та проведено ультразвукове дослідження органів малого тазу пацієнту ОСОБА_3 , про що є відповідне заключення та квитанція на суму 1150,00 грн (а.с.44-45);

- 03.07.2026 оплачено та проведено ультразвукове дослідження органів малого тазу пацієнту ОСОБА_3 , про що є відповідне заключення та квитанція на суму 450,00 грн (а.с.47-48).

Крім того, в період з 16.02.2026 по 04.03.2026 ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою (а.с.40).

Також до матеріалів справи долучено квитанції на покупку медикаментів в загальній сумі 6432,08 грн (а.с.41, 43), квитанцію з магазину Медмаркет на суму 1221,00 грн (а.с.46).

Судом встановлено, що відповідач своєчасно та в повному обсязі сплачує відповідну суму призначених йому аліментів, не має заборгованості, про що свідчить переплата згідно з розрахунком зі сплати аліментів, де сума переплати станом на 01.09.2026 року становить 23187,68 грн (а.с.70).

У власності позивачки є два об`єкти нерухомості (квартира та житловий будинок), п`ять земельних ділянок, та автомобіль 2020 року випуску (Дата реєстрації транспортного засобу 04.02.2025) (а.с.85-86).

Відповідач з 04.11.2014 одружений з ОСОБА_8 (а.с.71). У них є дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.72).

Дружина відповідача ОСОБА_9 хворіє на хронічне захворювання, проходила медичне обстеження та лікування (а.с.73-74, 82-84). Дочка ОСОБА_6 яка має захворювання очей, проходила медичне обстеження, потребує корегуючі окуляри і лінзи, на що були потрачені кошти (а.с.75-81).

Відповідач не заперечує, що в 2021 році виїхав за кордон, проте зазначає, що працює там на сезонних роботах, офіційно ніде не працевлаштований.

Суд, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ч. 7 ст. 8 СК України передбачають, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Аналогічна норма викладена і вст. 8 Закону України "Про охорону дитинства".

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3ст. 51 Конституції України).

Згідно зі ст. 18 Конвенції ООН про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Пленум Верховного Суду України у постанові від15травня 2006року №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, при вирішенні даної справи суд враховує обов`язок обох батьків утримувати неповнолітню доньку; стан здоров`я та матеріальне становище дитини, яка хворіє; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який працює закордоном, наявність у платника аліментів іншої дитини та дружини, яка хворіє; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, та інші обставини справи у сукупності.

На підтвердження понесених позивачкою додаткових витрат на лікування дитини сторін у розмірі 7750,00 грн у матеріалах справи містяться: квитанція на суму 5300 грн за проведення МРТ пацієнту ОСОБА_3 04.02.2026; квитанція на суму 850,00 грн за проведення ультразвукового дослідження органів малого тазу пацієнту ОСОБА_3 14.02.2026; квитанція на суму 1150,00 грн за проведення ультразвукового дослідження органів малого тазу пацієнту ОСОБА_3 17.02.2026; квитанція на суму 450,00 грн за проведення ультразвукового дослідження органів малого тазу пацієнту ОСОБА_3 03.07.2026.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вказані витрати, понесені позивачкою, можна вважати додатковими, оскільки такі витрати викликані лікуванням дитини, та остання надала належні докази про їх фактичне понесення.

Суд вважає позовні вимоги в цій частині підставними, тому з відповідача користь позивачки необхідно стягнути додаткові витрати на лікування доньки у розмірі 3875,00 грн (половина від 7750,00 грн), а тому позовна заява у даній частині підлягає задоволенню.

Щодо долучених до матеріалів справи квитанцій на покупку медикаментів в загальній сумі 6432,08 грн та квитанції з магазину Медмаркет на суму 1221,00 грн, то позивачем не підтверджено, що дані витрати здійснені саме на лікування доньки ОСОБА_3 . Суду не надано жодних документів, які б підтверджували, що дані медикаменти були призначені ОСОБА_10 . Тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача на користь позивачки половину витрат, пов`язаних з придбанням доньці сторін телефону - смартфону марки «Apple» модель «iPhone 17 ProMax 512 GB» та чохла до телефону.

Суд звертає увагу на суперечності у чеках: у товарному чеку від 22.06.2026 на смартфон його вартість зазначена як 80360,00 грн, у фіскальному чеку від 22.06.2026 - його вартість зазначена як 64560,00 грн.

Крім того, щодо витрат позивачки на придбання телефону, то суд вважає, що такі не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами відповідно до ст. 185 СК України, оскільки будь-яких доказів, що вони придбані для навчання/розвитку дочки матеріали справи не містять.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що стороною позивачкою не надано належних, допустимих та достовірних доказів понесення додаткових витрат на придбання телефону та чохла до нього вартістю 80660,00 гривень, а також того, що вони придбані для навчання/розвитку дочки сторін, і відповідно викликані особливими обставинами, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Щодо понесення позивачкою витрат в розмірі 20000,00 грн за підтвердження здійснення намірів сторін в укладенні Основного договору (про навчання дочки в закладі вищої освіти «Університет Короля Данила»), то дані витрати підтверджені попереднім договором № КМДп-18 від 07.07.2026, укладеним між позивачкою та адміністрацією закладу вищої освіти «Університет Короля Данила», та квитанцією.

Суд вважає позовні вимоги в цій частині підставними, тому з відповідача користь позивачки необхідно стягнути додаткові витрати, здійснені за підтвердження здійснення намірів сторін в укладенні Основного договору (про навчання дочки в закладі вищої освіти «Університет Короля Данила») у розмірі 10000,00 грн (половина від 20000,00 грн), а тому позовна заява у даній частині підлягає задоволенню.

Щодо понесення позивачкою витрат за оренду житла, то суд враховує, що 28.08.2026 між позивачкою та орендодавцем укладено договір оренди житла, а саме квартири в АДРЕСА_1 . Вказаний договір укладено строком дії з 28.08.2026 по 21.02.2027 включно. Сума щомісячної орендної плати складає 18 тис. грн. 28.09.2026 позивачкою оплачено ОСОБА_5 суму 18000,00 грн як оплату за квартиру.

Суд приходить до висновку, що з відповідача користь позивачки необхідно стягнути половину коштів, які були реально сплачені за оренду квартири, а саме 9000,00 грн.

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача вартості оренди житла за весь період дії договору оренди, то суд зазначає, що даний договір може бути достроково розірваний сторонами. Крім того, ОСОБА_3 має можливість звернутися з заявою про отримання кімнати в гуртожитку, також вона може орендувати іншу квартиру. Тому суд вважає таку позовну вимогу передчасною і такою, що не підлягає до задоволення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з врахуванням принципу справедливості, добросовісності та розумності, з відповідача на користь позивачки слід стягнути додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в загальному розмірі 22875,00 грн. В задоволенні решти позову слід відмовити за безпідставністю.

Щодо розподілу судових витрат, то позивачка від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення додаткових витрат на дитину звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Суд вважає, що з відповідача в дохід держави необхідно стягнути мінімальний визначений законом судовий збір у даній категорії справ у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини, ст. 51 Конституції України, ст.ст. 8, 141, 185 Сімейного кодексу України, ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ; жителя: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , жительки: АДРЕСА_5 ) додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в розмірі 22875,00 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09.10.2026.

Головуючий