Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №344/12133/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №344/12133/26

Провадження № 2/345/3066/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.

за участю секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 28.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем було укладено кредитний договір №193900 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Сума кредиту склала 13514,00 грн..

10.10.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №10102025, згідно якого останньому відступлено права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не повернув в повному обсязі кредитну заборгованість та не виконав в повному обсязі всі свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем в результаті чого станом на 26.06.2026 заборгованість становить 24656,99 грн., з яких 13514,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, сума заборгованості за процентами становить 8441,99 грн., сума заборгованості по комісії становить 601,00 грн., сума заборгованості за штрафними санкціями становить 2100,00 грн.. Відповідач добровільно борг не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача наявну заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.

Ухвалою судді від 03.08.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у поданій заяві просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти розгляду справи за відсутності представника товариства та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнав в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсотках та комісії. В решті позовні вимоги не визнає. Просить зменшити витрати на правову допомогу, оскільки витрати в заявленому розмірі 7000 грн. є неспівмірними та не відповідають складності справи. Просить повернути позивачу 50 відсотків судового збору.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Відповідач відзиву, щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивача суду не надав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, 28.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем було укладено кредитний договір №193900 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Сума кредиту склала 13514,00 грн..

10.10.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №10102025, згідно якого останньому відступлено права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

Згідно розрахунку станом на 26.06.2026 заборгованість становить 24656,99 грн., з яких 13514,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, сума заборгованості за процентами становить 8441,99 грн., сума заборгованості по комісії становить 601,00 грн., сума заборгованості за штрафними санкціями становить 2100,00 грн..

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦКУ зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи,які засвідчують права,що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов`язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Встановленому факту відповідають договірні правовідносини сторін, врегульовані ст.ст. 1049, 1050 ЦК України та полягають в праві позивача вимагати від відповідача виконання взятого на себе зобов`язання та в обов`язку відповідача виконати взяті зобов`язання належним чином.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13514,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 8441,99 грн., заборгованості по комісії в розмірі 601,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за штрафними санкціями суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач нарахував штрафні санкції в розмірі 2100,00 грн. та просить їх стягнути з відповідача.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Цим же законом Розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 6-1 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Тобто, законодавець передбачив, що під час дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 пункт 61 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено та внесено зміни до пункту 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на дату укладення кредитного договору»), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Зміни до п. 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ні законом № 3498-IX, ні будь-яким іншим законом не вносились та на час розгляду справи є чинним.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України Закон України «Про споживче кредитування» встановлює особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту.

Із системного аналізу приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

У той же час, загальна норма, яка регулює правовідносини щодо нарахування пені, штрафних санкцій за кредитними договорами під час воєнного стану в державі залишається чинною та не містить виключень щодо договорів про споживчий кредит.

З огляду на вищезазначене, заявлена до стягнення заборгованість по штрафу у розмірі 2100,00 грн. підлягають списанню.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача заборгованість на користь позивача за кредитним договором у загальній сумі 22556,99 гривень.

Особливості розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду урегульовані нормами ст. 142 ЦПК України. Зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 142 ЦПК України).

Враховуючи те, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн., а відповідачем до початку розгляду справи по суті позов визнано в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсотках та комісії тобто визнано позов частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2026 позивач уклав договір про надання правової допомоги №20/01/26-02, а згідно додаткової угоди №25771526159 від 20.04.2026 та Акту прийому-передачі наданих послуг вартість послуг з надання правничої допомоги в загальній сумі складає 7000,00 грн..

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, складності справи, що справа розглядалася за правила спрощеного позовного провадження, враховуючи розмір позовних вимог, застосувавши критерії розумності та співмірності, врахувавши клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, приходить до висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі ст.ст. 512-514,517,1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №193900 від 28.07.2025 в сумі 22556,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» - судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн..

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя