Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №465/3874/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 465/3874/26

Провадження №: 2/343/1022/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 465/3874/26, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

представниця позивача ТОВ "Бізпозика" - Пєскова С.В., звернулася до суду із позовом (а.с. 1-10), до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором №559943-КС-001, про надання кредиту від 01.10.2025, у розмірі 71 580 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що 01.10.2025 між ТОВ "Бізпозика" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №559943-КС-001, про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями. Даний договір було підписано у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора UA-0405, який був направлений йому на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці НОМЕР_1 .

Відповідно до умов вказаного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 22 000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Сторони визначили, що денна процентна ставка становить 0,87%.

Позивач ТОВ "Бізпозика" свої зобов`язання за даним договором виконало та надало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 22 000 грн., шляхом їх перерахування на його банківську карту № НОМЕР_2 , яка була вказана ним при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку із чим, у нього утворилась заборгованість в розмірі 71 580 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 000 грн., суми прострочених платежів по процентах - 34 180 грн., комісія - 4 400 грн., розмір відсотків нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України - 11 000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив (а.с. 100-106). Суть заперечень проти позову зводиться до того, що: розмір нарахованих відсотків є неспівмірно високим порівняно із розміром кредиту; нарахування комісії суперечить вимогам Закону України "Про захист прав споживачів"; нарахування відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 11 000 грн., з огляду на п. 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, є безпідставним; зарахування позивачем сплачених ним 3 000 грн в рахунок погашення відсотків, а не тіла кредиту, є неправомірним.

Представниця позивача ТОВ "Бізпозика" - Козачок М.О. подала відповідь на відзив (а.с. 113-127), в якому зазначила, що всі істотні умови кредитного договору відповідачу були відомі при укладенні договору, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судове засідання представниця ТОВ "Бізпозика" не з`явилася, хоча про місце, дату і час проведення такого була повідомленою у встановленому законом порядку. Безпосередньо у поданих заявах по суті справи просила розгляд справи проводити без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про місце, дату і час проведення таких був повідомленим у встановленому законом порядку.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

16 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_1 02.07.2026 подав відзив.

Представниця позивача ТОВ "Бізпозика" - Козачок М.О. 06.07.2026 подала відповідь на відзив.

Беручи до уваги те, що учасники справи в судове засідання не з`явились, суд ухвалює рішення без участі учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенню ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача ТОВ "Бізпозика" з метою отримання кредиту.

Порядок і умови надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес позика", дії, що передують його укладенню, визначені у правилах надання споживчих кредитів, які затверджені наказом директора ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" від 29.09.2025 №21-ОД (а.с. 11-23).

Відповідач ОСОБА_1 при здійсненні реєстрації на сайті ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", в особистому кабінеті зазначив такі особисті дані: ПІП, дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_1 , номер банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_2 , що підтверджується анкетою клієнта (а.с. 14), за допомогою яких його було ідентифіковано в ІТС.

Відповідач ОСОБА_1 був ознайомленим з інформацією про умови кредитування у ТОВ "Бізпозика", орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних умов кредитування, а також які наслідки можуть настати в разі невиконання ним своїх зобов`язань, підтвердженням чого слугує паспорт споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 47-50).

Після перевірки статусу клієнта та ознайомлення його з умовами кредитування ТОВ "Бізпозика" запропонувало відповідачу укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на визначених у пропозиції умовах, що підтверджується пропозицією (офертою) укласти договір № 559943-КС-001, про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 01.10.2025 (а.с. 61-62).

З умовами вказаної пропозиції відповідач ОСОБА_1 ознайомився, повністю і безумовно прийняв та акцептував, підписавши її (а.с. 72).

Акцептувавши пропозицію ТОВ "Бізпозика", відповідач з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі уклав з вказаним товариством договір №559943-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 01.10.2025, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 22 000 гривень. Строк кредитування - до 18.03.2026. Процентна ставка - 0,87% в день, фіксована. Комісія за надання кредиту - 4 400 грн., яка нараховується одноразово при видачі кредиту. Даний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 01.10.2025 о 12.50 год електронним підписом - одноразовим ідентифікатором UA-0405 (зворотня сторона а.с. 62, а.с. 63-81).

Позивачем також долучено візуальну форму послідовності дій відповідача щодо укладення електронного договору про надання кредиту (а.с. 82).

Згідно із випискою АТ "Райффайзен Банк" (а.с. 110-111), відповідачу ОСОБА_1 в банку було емітовано картку НОМЕР_2 , на яку 01.10.2025 було зараховано 22 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 44-45), загальний розмір заборгованості становить 71 580 грн., з яких: 22 000 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 34 180 грн - сума прострочених платежів по відсотках, 4 400 грн - комісія, 11 000 грн - сума прострочених платежів по відсотках, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов договору про надання кредиту, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

ІV. Оцінка суду:

суд, вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, доходить такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Механізм укладення електронної угоди, яким скористався позивач у взаємовідносинах із відповідачем врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Так, суд встановив, що 01.10.2025 відповідач ОСОБА_1 підписав договір про надання кредиту шляхом використання електронного підпису, одноразовим ідентифікатором, та отримав від позивача ТОВ "Бізпозика" суму кредиту у розмірі 22 000 гривень. Доказів протилежного відповідач не надав. Факт отримання кредитних коштів ним не заперечується.

Таким чином, сторони уклали даний кредитний договір у формі електронного документу, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Водночас зобов`язання відповідачем ОСОБА_1 належним чином не були виконані, внаслідок чого, з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість в частині тіла кредиту у розмірі 22 000 грн.

Стосовно стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 34 180 грн відсотків, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що зазначений вище кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі і відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов.

Кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту і розміру процентної ставки, порядку надання і погашення кредиту, відповідальності за порушення умов договору.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом відповідають умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права, а також вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Однак у даній справі судом не встановлено, що позивачем ТОВ "Бізпозика" було приховано від відповідача об`єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 не заявляв зустрічних позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору, в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», та не надав суду рішення суду, яке набрало законної сили, яким би було визнано даний кредитний договір недійсним повністю чи в частині.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, вирішення питання щодо визнання положень кредитного договору несправедливими та зміну або визнання їх недійсними в межах даної справи є неможливим.

Таким чином, оскільки відповідач належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту виконання умов договору не надав, розмір нарахованих відсотків за даним кредитним договором у розмірі 34 180 грн - слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача комісії, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1; ч. 2 ст. 8; ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Отже, нарахування комісії у розмірі 20% від суми кредиту та її стягнення кредитором не суперечить закону, а тому комісія у розмірі 4 400 грн слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Стосовно нарахованих позивачем на підставі ст. 625 ЦК України відсотків у розмірі 11 000 грн., суд зазначає таке.

З аналізу положень п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України випливає, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді, положення п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

- в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 11 000 грн відсотків, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню і такі підлягають списанню позивачем.

Отже, загальний розмір заборгованості за договором №559943-КС-001 про надання кредиту від 01.10.2025, який слід стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Бізпозика" становить 60 580 грн (22 000 грн - тіло кредиту, 34 180 грн - відсотки, 4 400 грн - комісія).

Доводи відповідача ОСОБА_1 про неправомірність зарахування позивачем сплачених ним коштів в рахунок погашення заборгованості за відсотками, суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про споживче кредитування", у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом.

З огляду на конструкцію ваказної вище норми закону, кредитодавень у першу чергу повинен у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі вносити сплачені позичальником кошти в рахунок повернення кредиту та прострочених процентів, що ним фактично і було зроблено.

V. Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вимогами ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №10740 від 16.04.2026 (а.с. 43), а тому, беручи до уваги, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і стягнення із відповідача 60 580 грн., що становить 84,6% від розміру заявлених позовних вимог, то, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з нього на користь позивача 2 252,39 грн (2 662,40 грн х 84,6% / 100%) сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст. 526, 527, 610, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис», ст. 3, 11, 12 «Про електронну комерцію», ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», та керуючись ст. 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованість за договором № 559943-КС-001, про надання кредиту від 01.10.2025, у розмірі 60 580 (шістдесят тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень та 2 252 (дві тисячі двісті п`ятдесят дві) гривні 39 копійок сплаченого судового збору.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: І.М.Андрусів